Повітряна тривога: паніка, ігнор та фантомні звуки
HTML-код
- Опубликовано: 30 сен 2024
- 💰 Допомагай каналу розвиватися 👉 / umgolovi
💰 Ставай спонсором каналу 👉 / @u_moii_holovi
Разом із війною у наше життя увійшов цей страшний звук. Повітряна тривога.
Що робити, якщо чуєш це дратівливе волання навіть тоді, коли насправді його немає? А ще поговоримо про дві протилежні реакції на сирену - страх та ігнор. Що робити, якщо тобі соромно/набридло/ліньки йти в укриття? Як змінити своє ставлення до сирени, подолати паніку та почувати себе у безпеці?
Андрій Козінчук - відомий в Україні військовий психолог. Має багаторічну практику, працював із військовими в зоні АТО. Спеціалізується на проблемах, пов'язаних з впливом війскових дій на психічний стан людини.
Уважаемый Андрей, умоляю Вас, запишите видео для херсонцев, мы скоро как пол года живём в бесконечном страхе, без работы без денег, в полной неопределенности... Наша жизнь, это квест на выживание, каждый день - это усложнение условий жизни. То нет еды, то нет инета, то нет связи, сейчас обещают, что запретят гривну. Никаких выплат нет, нас в семье пятеро - пенсионерка, два безработных (спасибо войне) и двое детей. Я несу ответственность за всех... У мужа киевский паспорт, ему нельзя нормально передвигаться по городу, мама плохо ходит, дорогу эвакуации не переживет, дети лишились школы и садика. Кругом люди с автоматами. Бесконечные взрывы по области... Боимся уже даже грозы.. я работник образования, до войны работала на частных курсах, ничего больше не платят, пойти работать в универ или школу нельзя -буду колаборант... Я нахожусь в тяжёлой дипрессии, поиски денег, еды и лекарств маме лежат на мне. Выехать не можем, обстреливают авто, нет машины, нет 450 уе с человека, которые требуют за выезд (нас 5) и плюс мама... Хоть морально поддержите таких как мы...
Дорога Оленочко, насамперед для Вас найважливіше це зберегти життя рідних. В цьому випадку працювати , це не колабораціонізм, а можливість забезпечити ваших рідних усім необхідним. Якщо є можливість - працюйте.
В окупації жити , це проходити щодня випробування. Це складно і подекуди задається неможливим.
Я не вправі радити вам , як психолог, це потрібно робити професійним людям. Можу лише висловити слова щирої підтримки. 🙏❤️
І щодо грошей. Чи працюють в Херсоні українські банки? Хотіла б вам допомогти ( тільки не ображатися, це як допомога для рідних)
@@НаталіяВолосюк-е1й Олена не може іти працювати. Уряд сказав, що вчителі, що будуть викладати у школи чи універи при рашистській владі, визнаються колаборантами.
Уряд не каже, уряд видає постанови. Маєте посилання на документ?
Але врешті-решт людина повинна вижити, нехай з очікуванням того ,що Україна поверне Херсон.
Елена, милая, Вы НЕ коллаборант, если работаете с пользой для Украины и украинцев. Если Вы учите украинских деток (в школе, вузе или репетиторством) и Ваши уроки помогают им расти умными и человечными, это правильно. А, если Вам еще и удается показывать свое положительное отношение к Украине или дать детям безопасное пространства выражать такое отношение, Вы просто герой!
Вам потрібна підтримка чоловіка(?) і мами хоча б морально. Яещо її немаєі вони тільки потребують щось від вас, хоча би поясніть їм, що ви не залізна. І дітям.
Може я несу дурницю, но може комусь потрібно репетиторство?
Хочу поділитись досвідом, пару днів поспіль чув фантомні сирени. Вирішив розповісти про це своїм близьким і як тільки це обговорив фантомні сирени й те як вони мене турбують. Після цього вони припинились. Можливо комусь поможе)
Дуже вдячний, що ділитеся своїм досвідом. Діліться не лише позитивним досвідом, але й таким, що не приніс бажаних результатів
Дякую за контент.
В мене питання, як правильно взаємодіяти з військовими цивільним?
Багато військових проходять дуже травматичний досвід на війні, не звертаються до психолога і потім, опинившись вдома, наслідки починають наздоганяти: що в таких випадках робити цивільним, як пропонувати допомогу, а як не варто, як не стати нав'язливим у бажанні допомогти, що робити у випадках, коли військові стають агресивними, як допомогти (або не нашкодити) під час лікування і реабілітації після поранення?
Як впоратися з відчутям відсутності прогнозованності майбутнього?
Дуже важко робити роботу, або навчатися чомусь, що має дати результати у середньому-далекому ( у моєму випадку далі ніж 2 тижні) майбутньому.
И из Херсона не выезжают во Львов, не потому-что боятся львовян, а потому-что с первого дня войны до сейчас небыло ниодного зелёного коридора! Показать Вам видео и фото расстрелянных машин и семей с детьми, которые пытались бежать? Последняя история случилась пару дней назад. Это лотерея..
Дякую за те, що ви робите! Ви такий крутяцьких, аж сил нема!😌🇺🇦
Думаю, багатьом дівчатам буде корисно відео про відносини з військовим. Як зберегти і покращити стосунки. Як підтримувати і розуміти його, при цьому не нехтуючи собою.
Пане Андрію, є невелике питання, буду вдячний, якщо у наступних відео якось його підсвітите і дасте якусь пораду. Дружина із дитиною за кордоном і часто зустрічає русню у різних місцях. В таких випадках у неї, як і у будь якого українця, є відчуття огиди і дискомфорт, присутнє бажання зробити їм щось кепське. Можливо дасте пораду як варто пропрацьовувати подібні моменти всередині себе і як діяти, коли все ж доводиться комунікувати із представниками країни агресора?
Дякую!
Нема ані дома, ані на роботі безпечного місця(( В багатоповерхівці маленький підвал, де навіть 10 людей не зможуть розміститися. До найближчого бомбосховища - 15 хвилин, і воно теж на обмежену кількість людей, зазвичай для тих, хто живе ближче... На роботі аналогічно. Тому все, що залишається - коридор або ванна кімната, хоча вони від ракет не дуже рятують, хіба що від обстрілів з рсзв. Тому і виходить бездіяльність, яка посилює тривожність під час сирен.
Дякую Вам, пане Психопозитивчику!
Дуже потрібен випуск щодо провин, втрат і зумовленого ними зникнення смислу життя, зникнення задоволення від роботи та відпочинку. Коли через провини і втрати зникає сама основа, на якій раніше тримався твій світ.
Втрати близьких, втрати стосунків, втрати проєктів, втрати здоров'я - коли їх багато водночас, стає важко знайти, за що триматися, стрімголов скочуєшся в депресію, а провина і брак ресурсів не дозволяють вибратися. Було б цікаво послухати, як тут можна вибратися - і чи можна взагалі.
Дуже важлива тема, погоджуюсь. Ми обов’язково зробимо або один великий відос, або дві частини (сіквел з пріквелом) і запишемо. Я прусь від роботи з втратою не тому що я прусь від втрати. Мені подобається знаходити з людьми те, з чим варто жити. Зара буде спойлер відео - коли закриваються одні двері, відкриваються інші. Трохи нудно по-філософському, але у відео розкладу все по поличкам.
@@U_MOII_HOLOVI А чи можна з вами обговорити свою ситуацію?
Все дуже складно, звертався до кількох спеціалістів, проте прогресу немає (
@@mynegotium Будь ласка, напишіть мені у профіль інстаграм @psyhologist_kozinchuk
Андрій, у цьому випуску Ви так впевнено закликали підписуватися на канал, що я просто не зміг втриматися і став Вашим підписником. Ще й лайк поставив. Ще й комент написав. Люди, робіть як я.
Наполягаю, що спікер повинен відповісти щодо запиту суспільства чи він мав сексуальні контакти з клієнтками, які мали ПТСР, чи домагався до студенток і чи правда про випадок з 15 річною дівчиною. Це недопустимо мовчати про слона в кімнаті.
я також чекаю на пояснення
@@kseniabezverhnya1143 чекаю, чи він думає, що всі забудуть, бо війна.
дякую за відео. дуже цікавило питання, як вмовити хлопців все ж ходити до бомбосховищ. я поїхала в безпеку закордон і забрала маму, але тато, колишній хлопець, деякі колишні колеги та найкращий друг залишились в Україні і під час сирен не роблять абсолютно нічого, навіть не виходять в коридор, щоб бути за двома стінами. я після першого місяця повномасштабного вторгнення не витримувала біготні до сховища 5-6 разів на день і двічі за ніч, але розуміла що це реально єдине місце, де безпечно, і навіть залишатись в коридорі було незручно через почуття небезпеки.
Чекаю вас, як боженьку) психбоженьку🤠
Дуже корисне відео! Дякую! Люди, ставьте вподобайкі, розповсюджуйте такий актуальний контент!
Борщагівку не захопити - це геніально)))
побажання до відео - зачитувати питання вголос
Фантомні звуки моїй родині не світять - з одного боку трамвай майже попід будинком, з іншого - залізниця і вокзал) Мізкам нема коли вигадувати звуки, тут аби встигати реагувати на реальні ))
Дуже цікавить тема тривожно-депресивних розладів на фоні війни.
Як можна зрозуміти, де і як можна справлятися самостійно, а коли треба звертатися за допомогою?
Тут дуже простий механізм. Коли в тебе ТДР, тобі дискомфортно, але показники на роботі (навчанні) не впали, ти вкладаєшся в стосунки (в тому числі і з батьками), ти можеш про себе піклуватися, платити податки, годувати кицьку, то ти справляєшся і вчишся виходити з ТДР. Але якщо робота поплила, стосунки під загрозою і ти б’єш кицькою своїх батьків, то вже варто. Хоча є секрет - норм психолог тобі скаже варто чи нє. Сходи на ознайомчий сеанс.
Дуже цікаво! Були в мене і фантомні сирени і фантомні звуки. Пройшло. Якось інтуїтивно застосувались майже всі Ваші поради. Замість тої вправи, що ви порекомендували я виходила вночі на балкон і дивилась на красиві зорі та дихала свіжим повітрям і звуки проходили. І так, в період найбільшої тривожності мені дуже захотілось помити підлогу в бомбосховищі (а от підвал досі чіпати не хочу бо підсвідомо він мені нагадує щось дуже не хороше для укриття). Потім вже з'явилися поради від психологів по заземленню, але там якось в сто разів більше дій треба зробити (5 побачити, 4 почути, 3 понюхати, 2 потрогати 1 лизнути, чи якось так). Нещодавно приїхала в Київ і знов почула фантомні сирени (це при тому, що звичайні тут взагалі не чути якщо на телефон не встановлено) і теж пройшло, хоча після вашого відео я зрозуміла, що пройшло рівно після дослідження місцевості на предмет безпечних місць (які далеко) і збору тривожної екосумки.
Страшна річ - наш мозок. Я от собі думаю, що не на те я вчилася. Дві освіти, а користі у воєнний час 0.
Як відстоювати свої особисті кордони, коли родичі в окупацї, залишаються там з власної волі (хоча вже мають інформацію як виїхати і контакти волонтерів), по телефону розказують як їм погано, недоїдають, погані умови життя, але водночас засуджують і заздрять людям які виїхали, або які не були в окупації. Дякую.
Сигнал тривоги схожий крик слонів, їх повідомлення про небезпеку. Мені було б спокійніше, якби можна було перемкнути звук в додатку. Там на тримбіту.
Дякую, Андрій. Дуже корисна інформація, плюс харизматична подача. Проте є одне але - це непрацюючий раритетний годинник) Він відволікає увагу і навіть бісить. Бо годинник має працювати. А зупинений годинник створює ефект постановки, бутафорії. Запустіть його. Хай працює та не відволікає)
З власного досвіду - час, лише час, з часом ніби утворюються "мозолі" сприйняття тривожних звуків, як і на долонях, наприклад, під час агрофітнесу (копання картоплі і т.ін.), або на чутливих кінчиках пальців при грі на гітарі.
Питання. Як боротися з панічними атаками у дітей
Ви забули нагадати про лайки и коментарі, а це потрібно для алгоритмів ютуба.
Бородатого кольору борода😅 обожнюю🤗
На початку десь місяць цілий я чула фантомні сирени. Вони були в голові кругом. Тільки я, тиша, і сирена в голові. Я тоді думала шо їде криша😆😆😆
Із фантомними звуками гадаю добре знайомі молоді батьки )))
Коментар в підтрмку каналу. Слава Україні!
Коли працювала на дзвінках клієнтів, фантомно чула звуки виклику. І це, скажу вам, було значно приємніше за фантомні сирени )
Дякую вам, пане психолог. Позитивно. Цікаво. Зрозуміло.
Дякую за випуск!Пропоную питання, що з'являються на "перебивках" все ж озвучувати, бо я (і припускаю, що я не одна така), не так дивлюсь як слухаю (краще так ніж ніяк) і те, що там з'являються якісь питання взагалі побачила випадково 😅
Дякую. Мене дивують дорослі люди, які глузують під час війни з тих хто дбає про свою безпеку
"Я 2 дні провів у Львові спілкуючись російською мовою" - уууууу, диверсант!!! 🤣
О, це круто! Щиро дякую! Цікавить питання, ЯК справитися з
НЕРОЗУМІННЯМ до тих, хто виїхав з України, плюскається в океані, гуляє парками і потребує твоєї розради, бо "плачу, мене болить за загиблими". Почуття НЕРОЗУМІННЯ трансформується у НЕНАВИДЖУ і бажання обірвати всі стосунки з одночасним роздаванням звіздюлєй і ... уїв.
Я дуже вдячний Тобі за цей допис. Бо він не ярличний. Ти чітко сказала, що не розумієш їх і ти маєш повне право їх не розуміти. Бо це не твоя рольова модель. Але ти зберегла їхню гідність. І було б дуже некрасиво, якби ти написала, що вони сцикливі боягузи-зрадники. От це є ярлики. Аби справитись з їх нерозумінням, необхідно посилити себе, бо воно пов’язане з тим, що Тобі необхідна підтримка хоча б умовна від людей, Тобі її недостатньо. Але її можна отримати і від тих, хто лишився. Просто важливо зробити три простих штукенції - 1) Сформувати потреби в чому саме Тобі треба та підтримка; 2)Навчитися говорити людям про свою потребу; 3) Навчитися приймати. Дякую за твою крутість у ненасильницькій комунікації
Дякую за Ваші відео. Як пережити просмотр відео катувань? Побачила випадково, розвидіти не можу. Доначу на Зсу і так регулярно. Штормить вже майже тиждень після Оленівки. Як з тим жити?
тут ще інше, гірше питання. у старих будинках підвали - це у 99% могильники. і в нас біля дому у Києві нема укриттів, бо весь район такий. тому ми максимум що сидимо у коридорі. це теж не сильно заспокоює.
до речі, коли у іншому місті були і ходили в укриття, мене там накривали панічні атаки. купа незнайомих людей, глибокий підвал, де постійно здається, що ти тут будеш похований заживо, або задихнешся.
Аналогічно: панічні атаки при поході в укриття і натовпі людей, коли туди йдемо 😔 Порадьте план заходів 🥹
Привіт. По-перше дякую вам за « У моїй голові»💙💛
Можливо у вас вже є такі відео то скиньте будь ласка на них посилання.
Мене цікавить як солдатам на передовій, в яких немає поблизу ні психологів ні капеланів, справлятися з стресом.
Дякую. 🇺🇦💪
💙💛
А у мене в період 2-4 тижня від початку повномасштабного вторгнення були фантомні сирени, хоч я щоразу спускалася в укриття. Але я страшенно боялася, що не почую сирени, особливо під час сну. І через це вона мені мабуть вчувалася повсюдно(((
"Бородатого кольору борода" - буду це ще дуже довго згадувати)))))
Nirvana "In utero" - бімба! ))))
Застру всю стрічку коментарями😂
Нарешті хтось пояснив нафіга оце дихати, щоб заспокоїтись)
Техника возврата в реальность в бою применима для бойцов?
Ви приємний спікер. Плюс професійність. Однозначно лайк)
Як вам взагалі совість дозволяє продовжувати світитися медійно, наче нічого не трапилося. Гидко.
Дякую, що пояснили. Я думала, що кукуха вітання передавала
Дуже дякую, Вас дуже приємно слухати.
Брооо! Дуже круто що ти такий тепер з'явився в нас! Так тримати!
Багато важливих питань в обговоренні, але Андрій їх не дивиться, як я розумію.
Цікавить тема стосунків підчас війни. Коли виникає емоційна прив'язаність до бійця (через щирі слова підтримки), але є своя сім'я. Що робити і чого не робити? Не хочеться давати хибну надію або піддавати ризику сім'ю.
А ви разом служите?
@@MrLeni89 , ні, ми лише листуємося в месенджері.
Запитання: " Військового мучає почуття провини перед орками,що стріляє в них. Що це не по Божому". Хоча сам не віруючий. Дякую.
Стосовно "встала та пiшла в пiдвал",то в мене був такий досвiд -лежала в лiкарнi в 2022 роцi в Киевi на Подолi в держлiкарнi ,при повiтрянiй тривозi кожного разу виходила сама з споруди лiкарнi i в день i вночi та шукала бомбосховище.крiм мене з палати з 8 людей,нiхто не виходив.менi на це висказували свое "фi" всi. Та визвали психiатра.
Дякую за кожне ваше відео. Так важливо що хтось проговорює ротом ці речі.❤
Неймовірно!
Дякую за якісний контент!
Очікую про ролі в житті!
Малий, ти або міняєш батарейку в годиннику, або ставиш на його місце , наприклад, сфою дитячу фотку . Годинник, що не йде - це не ок.
Дякую, я хотів би почути думку що до того що робити сім'я що роз'єдналися у випадку війни. Особливо якщо це чоловіки.
дякую за випуск! я з Херсону, були 2 місяці в окупації. і в Ужгороді через пів року в мене сталися фантомні звуки вибухів, через сон, після реальної сирени. вранці переживала увесь стрес як в перший день війни, боючись поворухнутися бо думала що і до Ужгороду дійшло..і я всю дорогу думала що це птср і дуже переживала за те. але добре що воно не повторювалося. просто більше уваги приділяла спокою і нормальному сну.
Я так розумію, що до фантомних звуків не входить випадок, коли стопорять інші реальні звуки, які схожі на сирену або вибух? Як-то грім, автівки, гупання дверима та інші. Помітив, що реагую набагато частіше і намагаюсь зрозуміти що то було, але то буквально секунда.
Прокидаюсь вночі, бо під вікном їздить потяг і від страху не можу заснути потім.
Коментар на підтримку Андрія)
Канал - це хороша ідея)
Не в тему... але як реагувати та спілкуватися з озлобленими переселенцями, які втратили дім а в місці де їх приютили і підписали ведуть себе як паскуди ? І говорять " краще б ваше село/містечко і тд... розбомбило ніж наш Севєродонецк". От як реагувати на невдячність, нахабність і розвязаність. Є і нормальні люди... Але останнім часом в моє невеличке містечко підвозять якесь бидло, що звинувачує усіх оточуючих в тому, що вони бач як нормально живуть... Не як бомжі і не страждають. Розумію, що вони переживають так свої втрати і печалі за минулим життям. Але бісять! Бо коли вони висловлюються(коли їх про то ніхто не питав ) так різко з побажаннями страждань, то виникає бажання відправити їх назад, щоб не розсажували заразу і не виливали злість на своїх же !
Дякую! Дуже на часі
22:22 Я вас дуже поважаю і люблю слухати ваші поради і мене хвилює об'єм вашої талії. Я не хочу шоб один із улюблених каналів закрився, бо у автора підвищений тиск і хворе серце. А ще це знижує мою мотивацію по роботі над своєю талією. :)
Доброго, дякую за те що робите, якщо буде на часі розкажіть будь ласка як зберегти спокій комунікуючи з людьми, які недостатньо ненавидять ру..ню, які продовжують шукати "хороших..." серед тих, що ще теплі. Я наче і розумію що потрібне терпіння, логічні приклади, причинно-наслідкові запитання, але як поставити у себе такий запобіжник, який точно спрацює після чергового "какая разница" або "ой да когда это было" , щоб в мене не починало свистіти під кришечкою і я продовжувала пам'ятати про терпіння і все інше , бо то ж бувають не тільки сторонні люди в маразмі, але й родичі або колеги, у яких просто щось десь заклинило і загалом вони розуміють де світла сторона, але в деталях можуть довести до локального вибуху, спочатку вони мене, а потім коли вмикається режим берсерка в моїй голові то і я їх, а нашо воно нам потрібно зараз, коли ми маємо бути об'єднані
Андрію, дякую тобі та команді за роботу. Це неймовірно важливо!
У мене були фантомні сирени коли регулярно ходив у бомбосховище. Допоміг переїзд у смт де нічого не відбувається, меньше роботи та більше відпочинку. Сирену чути добре але тепер вона не в моїй голові, а бомбосховищ тут взагалі немає, навіть підвалу.
Розкажіть будь ласка, як дозувати інформацію про війну? Всю війну у Києві, родичі в оккупації зараз, чоловіка моєї найкращої подруги мобілізують до зсу, страшні новини щогодини чи щохвилини. Важко зосередитись на роботі, я ітішниця
Я виставила собі ліміти по 15 хвилин тричі на день
@@OlenkaZmiju4ka за 15 хв навіть Жданова не вдасться послухати( У мене так не виходить. Часто друзі висилають якісь новини про їх міста: про Херсон, про Миколаїв і я не можу не відписати їм і гнорувати, бо друзям потрібнаи підтримка.
Доброго дня! Як думка на наступне відео, ми зараз всі знаходимось в травмуючий сітуації, тому що ми всі на війні, і це не ок. Але як ми можемо знайти баланс у житті коли кожень день ми читаємо новини про обстріли, смерті як війскових так і цивільних. Як знайти баланс у житті щоб бути найбільш продуктивними у житті навіть під час війни?
А якщо ти в дорозі й сирена. Куди дітися? Посеред моста Патона, наприклад? Там з обох сторін немає куди сховатися
дуже цікаво, корисно і приємно слухати Вас
Поки слухай - завила "подруга" як сумна хаскі
Дякую за відео! Хотілося б почути я боротися з тотальною розсередженістю, дуже важко після того коли ти місяцями скролив новини повернотися до більш адекватного життя, а не існування
Доброго дня з Ізраїлю, дуже люблю теми подачу нашого супер психолога Андрія,як з Вами вийти на зв'язок ?
Наша зброя в цей момент - вподобайка і Хаймарс
Комент на підтримку каналу) дякую))
Андрій, а можна окреме відео про те що пробігло між вами та Телебачення торонто? Чому вас більше не запрошують?
На каналі Палає було про це. його звинувачують в сексуальному насиллі декілька різних людей, а він ніяк не коментує цю ситуацію
@@kseniabezverhnya1143 щось мені не дуже вкладається. Може дискредитують через медійність або якісь особисті інтереси?
А в якому саме випуску Палає? Я, мабуть, проґавила.
Привіт.Дяка за ваш час та наш спокій!
Прошу створити випуск стосовно методів заспокоювання дітей.
Моя донька часто каже що боїться що когось з родини вб’є ракетою.І як я з нею не обговорювала цей страх-вона інколи до нього знову приходе.
Дякую
От тут важливо не заспокоювати, а саме проговорити. Дуже важливо аби донька детально розказала про свій страх і пояснила чому саме ракета має потрапити в ваш будинок. Прогуляйтеся разом в бомбосховище, укриття чи просто безпечне місце. Питання не в тому аби знецінити страх, а в тому аби добавити безпеку в голові у дитини. Коли донька бачить вашу розсудливість і спокій (не вдаваний спокій, а спокій спокій, то їй стає безпечніше
Мы с дочкой выехали временно в Германию, дочь. 14 лет требует вернуться домой очень нервничает и спорим как объяснить ребенку что нужно подождать, пока не изменится ситуация в стране и на войне , что рано возвращаться?
Ооо, у мене теж так було в перший час, пройшло вже
Я їду в Україну, ще не була в момент початку повномаштабної, і не чула ні сирен , ні вибухів.
Як краще підготувати психіку? Буду вдячна за відповідь
Ага, в мене укриття закриті
Головне, щоб сирена в голові з тобою не розмовляла.
дякую вам за випуск ❤️
Моя тема мабуть не дуже пов'язана з війною... цікавить тема розлучення під час війни. залишилася сама закордоном з дитиною з інвалідністю без підтримки чоловіка... то він щей тепер за розлучення заговорив. навіть не знаю де дітися з такої ситуації... дуже важко.
Юля, хочу вас підтримати, бо сама розлучалась на фоні подій війни 2014 року і лишилась з малою дитиною на руках. Моє звичне життя було знищене! Це дуже важко і боляче та ще й в іншій країні! Ви не сама в своїй біді! Обіймаю вас дуже міцно🫂🫂🫂
Підтримую тебе Маестро
Фантомних сирен немає, але коли чую звук повітряної тривоги - страшно пздц)
👍
Дякую. І майка - огінь!
Дякую!
Зараз переоцінка цінностей!
Сенс життя-мирне життя
Дуже влучно!
Раніше коли мені казали що матеріальні ціності це ніщо я тільки посміхався,зараз мені нічого окрім миру після нашої перемоги не потрібно!
гарну роботу робите пане
Дякую за ваші відео
Дякую за відео!
Нарешті Патреон 🔥
Запитання! Я творча людина працюю у творчій сфері відповідно, знаходжуся на мирній території, мені легше було повернутися до творчості майже у перші дні війни тому що це мені допомагає відволікатися та перемикати увагу на корисні речі. АЛЕ, в мере є дуже багато колег, які не можуть почати творити знов, найчастіше це ті люди які знаходяться на окупованих територіях, або в менш безпечних регіонах. Я багато разів від них чула, що вони хочуть, але їм дуже важко і руки опускаються. Коли я з ними спілкуюся, мені також важко щось їм радити, тільки вислухати їх та висловити свою підтримку. І от ЗАПИТАННЯ - Як такій людині повернутися до творчості, які внутрішні установки повинні для цього вона застосувати, щоб витягнути себе з цієї ментальної пастки? Що треба робити, адже я розумію що творчість зцілює, мені хотілося б, щоб ці талановиті люди не зупинялися, адже в них є всі інструменти, щоби виразити свою перспективу на речі, що з ними відбувається, найбільш універсальною формою зрозумілою кожному - творчістю.
Кравчег. Дякую
Дякую за роботу та інформацію!
Дякую 🖤
Дякую
Дякую!👍🏻🌻
Дяка)