Дякую за корисні поради. Мій майбутній чоловік ветеран АТО, наразі отримав інвалідність внаслідок війни з руснею (в теперішній повномасштабній війні). Але ми щасливі, готуємось до весілля, чекаємо поповнення))) Ми продовжуємо жити і насолоджуватися життям. Виховуємо мого (а чоловік каже "нашого") сина. Ми достатньо дорослі (мені 39, чоловіку 37). Ми чітко розуміємо чого хочемо і як до цього йти. Буває важко морально з чоловіком, переміна настрою, біль фізичний, ще ходить на милицях, кістки не зростаються. Але думки про те, що живу з інвалідом і страху немає. Ми познайомились до початку повномасштабної, до інвалідності. Він для мене той, яким побачила вперше. Хочу всім побажати, живіть! Насолоджуйтесь життям і будьте щасливі.
Дякую за відео! Виїхали з Донбасу у відрядження в Київі. Крім того, що приколювалися з того, як ми здичавіли (пробки, потоки цивільних, напарфумлені красуні-жінки, ДІТИ, гаряча вода, унітаз... білий... чистий) були вражені теплотою. Хлопці кажуть "тобі кланяються вслід, ти бачила?" Дуже здивувалася, бо звикла просто робити свою роботу. А тут тобі прямо за це хтось вдячний... Після деокупації цивільних переповнюють емоції. Зі мною, як з жінкою, обіймаються, плачуть, виговарюють наболіле. А в мирному місті долоня до серця це щось нове, щимливе... і точно доречне! Не соромтеся дякувати. Ми тримаємось, бо за нами ви ❤❤❤
Все вірно і корисна інформація. Одна ремарка - ми не ідеалізуємо "красавчики, герої". Ми розуміємо реалії війни, але ми любимо наших військових різними і коли вони сміливі, і коли вони бояться, і коли вони брудні , змучені . Це реальні люди.
@@nellichka3081так, це непросто. Я побачила військового в місті один раз, була важко не заплакати, я йому просто сказала "дякую Вам" і він с приємною посмішкою відповів:" не переживайте...."
Дуже цікаво, і повчально. Я теж іноді хочу військовому подякувати, але думаю, що він мене не правильно зрозуміє...Хоч я не кажу на вулиці, але я від усього серця дякую нашим Військовим за захист, Ви найкращі. Я вірю в ЗСУ!!!💙💛
Дякую Вам за роботу. Зустріла наших хлопців на вокзалі у Львові. Певно, відправляли на передок. Просльозилася, перехрестила. Військовий, що завершував колону, подякував, вклонившись. СЛАВА ЗСУ!!! Повертайтесь живими!!! ДЯКУЄМО!!!❤
Щиро вдячна за дуже корисний випуск🙏❤️! Коли зустрічаюсь з військовими, завжди стає ,, ком в горліʼʼ і сльози на очах, не від жалю а від вдячності🙏❤️🇺🇦!!
Дякую!!! Приїжджала у відпустку зі Штатів ще у 15му, бачила групки хлопців, що поверталися на ротацію, але не знала, як підійти, щоб не образити, а потім картала себе, що не підійшла. Автору каналу респект за просту доступну подачу
Дякую) мій батько воює, і він не любить гасло "слава Україні" чи коли я говорила що пишаюсь їм. Але просить вірити в ЗСУ. От же я мовчки пишаюсь, а вірю в голос)
Дивно воювати і не гордитися гаслом" Слава Україні". В мене три брати на передовій. І гордяться цим гаслом. Вашого батька забрали насильно чи він не за Славу яка повинна пернутися до України!?
Дуже вдячна за розкриття цієї теми, я часто задумувалася як я можу висловити вдячність незнайомому військовому не порушуючи його кордони і не викликаючи негативу
Зустрів вчора на вокзалі військового і хотів підійти до нього і. подякувати але почались сумніви щодо його можливої реакції бо війна страшні речі робить з психікою. А цей був сильно поранений - без руки і без ока. Дякую за пояснення - дуже доречно
Важлива тема нашого суспільства. Я вважаю, треба суспільство навчати,просвітлювати тому що від цього залежатиме моральне здоров'я нації. Це наша реальність, яку треба сприймати адекватно
Дякую за відео, не дарма писала комент) Я ще напишу тоді. Питання стосовно людей, які були в окупації або знаходяться зараз в окупованих містах чи селах. - Як підтримувати тих, хто не має можливості виїхати з окупації? Чого не варто робити? - Як допомогти людям, які змогли вирватись з окупації? Що робити, якщо людина явно потребує психологічної допомоги (жахи, панічні атаки, істерики, тощо), але вважає депресію не хворобою, а лінощами, а психологів і їх пацієнтів - дурнями? Які дії варто робити, а які ні, щоб пояснити людині, що психіатри і психлікарні зараз - це не ті м'ясники, які робили лоботомію і їх задача не перетворити пацієнта в овоч, а допомогти? Бо багато людей сприймає психіатрію через призму совкової каральної. - як достукатися до людей в окупації, що їм варто виїжджати, якщо є така можливість? - Як підтримувати людей, які повернулись на деокуповані території і на власні очі побачили свій зруйнований будинок? - Як підтримувати внутрішньо переселених осіб?
Важлива тема і справді травматича. З тими, хто ризикнув виїхати, спілкувалась і з тими, що не можуть, теж. Це буде згодом велика проблема, бо людей з окупаціії багато
Ми підтримуємо тих людей, що на тимчасово окупованій території тим, що знаходимось на зв‘язку. Говоримо, що вони для нас важливі і ми ніколи-ніколи про них не забуваємо. Але деякі речі все ж не варто робити: - казати, що все буде добре; - казати, що читали новини, що Арестович казав, що завтра всіх звільнять - казати, що треба було раніше їхати, а не їблувати - звалювати все на карму, Бога, долю Якщо люди вже повернулися і явно потребують психолога, то ви не знаєте чи явно потребують чи ні. Ні в якому разі не нав‘язуйте психолога. Але ви можете давати опцію, казати, що в разі потреби, ви зможете дати контакт. Або говоріть про себе, що ви хвилюєтеся і хочете якимось чином посприяти адаптації. Що вам не байдуже. Станьте підтримкою, а не допомогою. А ще є люди, які на окупованій території і виїзжати не хочуть. Як правило їхні аргументи наступні - куди я поїду? - хто мене там чекає? От коли ви зможете відповісти їм дуууууже конкретно, то це і буде мотивація.
Дуже класно подаєте інформацію, круто! Подобається, що Ви поводите себе так дружньо, що навіть через екран є відчуття, ніби зараз буде братське рукостискання і обійми) Дякую за таке корисне і важливе відео! Успіхів Вам і слава Україні! 🇺🇦
Дякую за ваш контент і роз'яснення. Чоловік в ЗСУ, зустрічі рідкі не знаю часом як себе вести з ним! Дуже змінився ментально під дією служби, а я під дією "Я все САМА бо він не поруч" дуже складно з часом відчуваєш таке віддалення що вже і їхати до нього якось стрьомно і все не так... Просто ми на різних нотах. І ваші поради дають хоча б розуміння чого все так!
Я з Дніпра (Дніпропетровська). Війна прийшла до нас у 2014р, та так і не полишала. Це в інші регіони війна завітала в 2022р, а до того для більшості вона була десь далеко. Так я до чого? В Дніпрі люди привчені дякувати військовим. Просто "Дякую вам велике" і все. Вони зазвичай відповідають "Це ми вам дякуємо". Я вже четвертий рік в Києві, заміж за киянина вийшла. Одного разу ми їхали в метро на ж.д вокзал. У вагоні сидів військовий, весь у своїх думках, з величезним рюкзаком. Видно було, що він військовий фронтовий. Світле обличчя, добрі очі, та водночас така потужна сила від нього йшла. Виходив він разом з нами. На виході він опинився поряд зі мною і я сказала йому: "Дякую Вам за все, що ви для нас робите". Поїзд ще не зупинився, було шумно і він не почув. Перепитав: " Що?". Я повторила. Він посміхнувся і кивнув головою. Так як було шумно, то мій чоловік тільки бачив, що я щось говорю, але ж чув. Коли ми вийшли, то запитав: "Чого ти до нього причепилася?" Тоді я пояснила, що дніпряни привчені дякувати військовим ще з 2014р. Тоді я їхала з Києва в Дніпро і в автобусі було більше половини військових пасажирів. А на вокзалі очі сльозами застилялися, коли бачила, як дружини проводжали своїх чоловіків. Їх дуже багато було таких. Дружини, мами, діти - вони прилипали до хлопців і просто стояли мовчки. Пишу і плачу від згадок, це неможливо бачити без сліз. Немає гармошок, балалайок і п'яних "всіх порвем". Вони прощаються назавжди з надією, що ще побачаться. Вони цінували кожну хвилинку, вони вбирали одне одного, щоб залишити в собі часточку коханої людини. Мені здається, що кожному треба сходити на вокзал, як на екскурсію, щоб побачити і усвідомити ту трагедію, яка там відкривається. Дякую за корисні поради. Лайк і коментар для просування ролика!
Мені доводиться часто спілкуватись з військовими, така специфіка роботи. Інтуїтивно я змогла знайти той самий підхід у спілкуванні, про який Ви кажете. Але звернула увагу, що особливо вразливі - хлопці які одужують після поранень. І вони не артикулюють це тобі напряму, скоріш діляться між собою, і вже потім, через треті руки, це доводять до тебе. Хоча тригерною фразою може бути звичайне "спокійної ночі". Щиро дякую Вам за поради. Поширила такій потрібний контент у своїх соцмережах.
Дякую Вам! Дуже потрібний контент❤ Мирному населенню потрібно вміти спілкуватися з військовими, бо вони наші громадяни і їм потрібна наша підтримка, наша допомога у поверненні до мирного життя!!!
Я ще ніколи не раділа, що так багато реклами, як зараз на цьому каналі. ♥️ Най вам, хлопці-дівчата, насипе ютуб грошиків по самі вінця і ше стільки! Здоров'я вам та дякую за роботу! Все буде Україна 💪🇺🇦
Дуже дякую,пане Андрію! Сподіваюся,що Ваш канал будуть дивитись усі українці і нашим героям буде значно легше повертатись додому! Ми робите надзвичайно важливу роботу!
Дякую за важливу пораду: говорити одне з одним, а не додумувати. З повагою говорити про свої почуття і питати, як почувається інша людина. Ця порада актуальна будь коли
Дуже дякую, що говорите на такі теми! Якщо можливо зробити відео на цю тематику, то дайте поради як пережити втрату близької людини-військового. На жаль, багато хто з цим зараз опиняється віч-на-віч. Психолога зараз не кожен може дозволити. А це може бути надзвичайно близька людина.
Дякую за підказку. Реально відчувала незручність, очі не могла підвести, коли зустрічала військових. Але це в моїй голові. А вони - ЗСУ звичайно - герої.
Дякую. Даремно вважав, що все роблю досконало. Скорегував свою поведінку... принаймні вважаю за потрібне. Ще один крок від необачливої совковості. Ви дуже надихаєте. Дякую.
Ось це дійсно корисні поради, дякую вам! Бо також помітив, незважаючи на існуючу важливу роль та активну позицію, іноді їдеш до хлопців, думаєш, "от зараз поспілкуємось!!!", приїжджаєш, зустрічаєшся з ними, а в голові зненацька трапляється таке: "Піі-і-уууу". І все. Жодного питання, жодного слова не вимовити. Гаплик. Повний клин. Ну, дяка Богу, не часто ) Знаходимо спільні теми, які далекі від війни, наприклад, про тваринок, й гарна розмова починається у потрібному руслі.
Дуже дякую за відео і окремо - за те, що згадуєте і воїнів, і воїтельок. Зараз всі потроху звикають, що жінки в армії - це нормально, і їх все більше, і ось такі згадування дуже допомагають здоровому відношенню
Добрий день! Дякую за інформацію. Декілька разів їхала потягом разом з військовим, лише ми удвох у СВ. Але саме перший такий мій досвід став дуже приємним. Військовий повертався у зону бойових дій після дуже короткої відпустки. Увійшов у купе, коли я вже спала. Я лише привітала його. А потім не витримала, почала давати йому печиво, цукерки, вологи серветки, подякувала. І якось ми почали спілкуватися... Дуже тепле відчуття залишилось після спілкування. Але я нічого про його роботу не питала, він сам дуже обережно якось щось згадував. Дуже приємна людина.
Як же я Вам вдячна за пояснення!!! Ми лише починаємо все це розуміти і осягати! І буває так ніяково, соромно, лячно навіть, коли бачиш/спілкуєшся з військовими. Дякую!!!
Дякую Корисна інформація Іноді були моменти коли хотілося зробити військовим щось максимально позитивне, але не знала як реально виявити вдячність і так, щоб не образити або не відштовхнути.
Дякую за Ваші відео. Дуже хочеться почути більше про те, як підготуватися до повернення чоловіка з війни. Що може змінитися у комуніуації, як підготуватися, як допомогти адаптуватися,, можливо на уонкпетних прикладах з Вашого досвіду. У нас, на відміну від Ізраїлю, наприклад, нема ніяких програм. Людина повертається в інший світ. Я розумію, що спочатку все буде на ейфорії від зустрічі, але тиждень-два і рутина повернеться, рутина з якої я не виходида і яка для нього вже чужа. Дякую.
Я дуже щасливий, шо ти як дружина ветерана задаєш це питання і дуже сумую, що міністерство у справах ветеранів не задає. Ти не можеш знати в якому стані приїде твій коханий. Але ти можеш підготуватися сама - бути в ресурсі і повирішувати свої проблемні питання. Визнай, що в тебе також купа всього не вирішено. Варто зробити так аби в тебе були сили і бажання. Все інше лише по ситуації. Познайомся з лікарем, психологом, священником та й взагалі з людьми які гіпотетично можуть знадобитися. Є варік, що чоловік захоче кудись поїхати, то подумай куди ви можете чкурнути хоча б на тиждень. Але ні в якому разі не ав’язувати це йому. А пропонувати. І пам’ятай, якщо ти когось підтримуєш, то це не виключає, що тобі не треба
Андрій, дякую Вам за те, що Ви є. Дивлячись Ваші відео відчуваю безліч емоцій: від посмішки до закипання сліз на очах. Ви такий добрий, щирий та якийсь уютний, якщо так можно сказати.
Отримав "благословення") від фахівця, щодо своїх моделей поведінки в таких випадках, які до перегляду були інтуїтивними. Дякую за дуже корисну інформацію, та нескучну подачу!)
Як я рада що у вас є канал) Ви дуже круто розповідаєте, прям аж хочеться зненацька обійняти і запросити побухати дивлячись салют 🙃 Дякую за вашу роботу!
Дякую за такий корисний випуск при зустрічі військових завжди гублюся що варто\не варто зробити , тепер знатиму ) Ведучому окрема вподобайка дуже позитивно приємно вас слухати та бачити щиро дякую за заряд хорошого настрою
Дуже правдоподібне відео. Ніякого жалю. Ніякої неповаги. Ніяких посмішок)) Усі воєнні ті ще параноіки. Посмішки вони розцінюють як насмішки. Краще непомічайте ніж посміхайтесь. Усі воєнні планівники. Не як барбаросса. Він диктатор, а не військовий. Військовий створить і здійснить план за найкоротший час. Військовим боляче дивитись на вагання та рефлексію. Не поїть військового. Не насміхайтесь над військовим. Не зневажайте свою країну - беззахистну дівчину військового. Іначе постраждаєте за найкоротшим часом.
Андрію, дякую за вашу роботу💙💛 із задоволенням записалася б на консультацію до вас! Дуже корисна інформація, звичайно крім інструкції про те як поводити себе с військовими, про поводження із людьми з інвалідністю. Чомусь люди при спілкуванні із людьми з інвалідністю поводять себе дивно, а іноді не зрозуміло( Мені, як такій людині, часто важко донести навколишнім, навіть рідним, що не вся їх допомога справді допомога... А ви потрапляєте прямо у сердечко🫶: точно, мітко, без зайвого, а головне зрозуміло! Було б круто якби ви зробили окреме відео про комунікацію з людьми з інвалідністю🙏 Нам дуже часто складно донести, а навколишнім зрозуміти 😟 Дякую!
Зробіть будь ласка відео для окупованих міст. Про відчуття покинутості. Ви хоча можете сітку плести. Дуже страшно коли всі говорять про великі міста і ніхто не говорить, наприклад, про Васюківку. А якщо там обстріли або там вже лютує МГБ і ворожа пропаганда. Намагаєшся слухати новини так щоб не почув рашист який вселилася в сусідню квартиру. Ніхто не говорить про Васюківку. Невже про нас всі забули? А-а-а! Мені страшно. Звільніть Васюківку негайно! Я не хочу щоб було як в Донецьку 8 років окупації. Дуже виснажує емоційна гойдалка. ТНМК записав кліп "Енергодар - це Україна!" Там є жетон з написом Донецьк. Ура! Про нас пам'ятають. Хтось з політиків пропонує переговори про статус територій окупованих до лютого. Жах! Які переговори?! Тільки визволення. В паніці постиш на фейсбуці повідомлення про те як в Донецьку розмалювали синьожовтими написами стіни. Імовірно підлітки. Не побоявшись МГБ. А у відповідь читаєш. І що такого. От якби вони МГБ спалили. Всі патріоти виїхали, а хто не зміг автоматично ватник. Скандалиш з авторами таких коментів на тему їх диванного героїзму. А потім не знаєш як знайти сили, щоб не провалюватися у відчай. А треба ж долядати своїх немічних близьких.
У нашому суспільстві інтернет-суперечки з приводу і без були завжди. Цькування, ярлики, перехід на особистості...Я можу лише уявити як вам важко жити у невідомості, чекати та ще й турбуватися про рідних. А коментарі людей, які не мають подібного досвіду, зате мають час і натхнення писати маячню, залиште їм. Навіть читати таке не обов'язково. Це не ваше, а їхнє. Вони ж пишуть не для того, щоб зрозуміти як це бути під окупацією і не для підтримки. Вони вирішують так свої внутрішні проблеми. Написали, викинули агресію і забули, пішли писати ще комусь. Ну і хай ідуть. Вам же треба хвалити себе за стійкість і розуміти, що про вас точно не забули.
Зробіть, будь-ласка, випуск на цю тему стосовно дружин/чоловіків військовослужбовців. Особливо багато питань стосовно спілкування з дружинами/чоловіками важкопоранених військовослужбовців. При чому з різних боків: з боку побратимів, родичів, друзів. Також було б актуально щодо спілкування з дружинами/чоловіками загиблих військовослужбовців.
Просто передивіться усі відео на каналі!) дуже часто Андрій дає більше ніж можна очікувати, виходячи з назви ролику. Дякую вам! Багато чого взяла для себе нового!
Дякую вам за відео. У мене інвалідність від народження, тож друга половина ролика була для мене як щось особисте. У момент, коли ви сказали, що люди з інвалідністю пройшли інструктаж та знають, як звернутися за допомогою, сумно зітхнула. Мене завжди вчили, що я все маю робити сама, бо "А кому потрібна співробітниця/дружина/подруга, яка нічого не може?". І лише недавно я зрозуміла, що я не вмію просити. Навіть знайомих.
Дякую, що щиро ділишся про це. Але запевняю тебе, вчитися просити це велика проблема Для дуже великої кількості людей. І це не вроджене. Це навичка. І Ти можеш вчитися цьому. Почни вже сьогодні говорити про свої потреби. І ти побачиш скільки людей з відкритим серцем готові тебе підтримати. Це і є взаємодія. Бути сильним це дуже круто. А от одиноким зовсім ні.
Дякую за відповідь. Мені пощастило, поряд зі мною останнім часом є людина, яка каже: "Ти серйозно думаєш, що здорові люди нікого ні про що не просять? Усім буває потрібна допомога". І це справді звучить як аргумент для мене. Хоча я розумію, що логіка трохи дивна виходить. :)
Величезна подяка за все, що ви робите. Якби ще десь послухати ( може вже було, а я пропустила) детальніше, як поводитися близьким із пораненим який вдома на реабілітації
Дякую за корисні поради.
Мій майбутній чоловік ветеран АТО, наразі отримав інвалідність внаслідок війни з руснею (в теперішній повномасштабній війні).
Але ми щасливі, готуємось до весілля, чекаємо поповнення)))
Ми продовжуємо жити і насолоджуватися життям. Виховуємо мого (а чоловік каже "нашого") сина.
Ми достатньо дорослі (мені 39, чоловіку 37). Ми чітко розуміємо чого хочемо і як до цього йти.
Буває важко морально з чоловіком, переміна настрою, біль фізичний, ще ходить на милицях, кістки не зростаються. Але думки про те, що живу з інвалідом і страху немає. Ми познайомились до початку повномасштабної, до інвалідності. Він для мене той, яким побачила вперше.
Хочу всім побажати, живіть!
Насолоджуйтесь життям і будьте щасливі.
Дякую за відео!
Виїхали з Донбасу у відрядження в Київі.
Крім того, що приколювалися з того, як ми здичавіли (пробки, потоки цивільних, напарфумлені красуні-жінки, ДІТИ, гаряча вода, унітаз... білий... чистий) були вражені теплотою.
Хлопці кажуть "тобі кланяються вслід, ти бачила?" Дуже здивувалася, бо звикла просто робити свою роботу. А тут тобі прямо за це хтось вдячний...
Після деокупації цивільних переповнюють емоції. Зі мною, як з жінкою, обіймаються, плачуть, виговарюють наболіле.
А в мирному місті долоня до серця це щось нове, щимливе... і точно доречне!
Не соромтеся дякувати.
Ми тримаємось, бо за нами ви ❤❤❤
❤🤝
Все вірно і корисна інформація.
Одна ремарка - ми не ідеалізуємо "красавчики, герої".
Ми розуміємо реалії війни, але ми любимо наших військових різними і коли вони сміливі, і коли вони бояться, і коли вони брудні , змучені .
Це реальні люди.
а ще ми любим випить.курим.матюкаємось.не рідко пузаті.і часто голосували не затого кого ви.
@@дєдолєг О Боже, звісно, все життя людини і ставлення до людини загалом визначається тим, за кого вона голосувала в 2019 році
А я ідеалізую. 🤒💘
Шикарний і корисний випуск. Я з тих людей, хто дуже ніяковіє, коли бачить військових, так що маю над чим працювати
Такі ж почуття
чому?
,я тех ніяковвію і не знаю що казати, щоб не ляпнуть не те.
@@nellichka3081так, це непросто. Я побачила військового в місті один раз, була важко не заплакати, я йому просто сказала "дякую Вам" і він с приємною посмішкою відповів:" не переживайте...."
Дуже цікаво, і повчально.
Я теж іноді хочу військовому подякувати, але думаю, що він мене не правильно зрозуміє...Хоч я не кажу на вулиці, але я від усього серця дякую нашим Військовим за захист, Ви найкращі. Я вірю в ЗСУ!!!💙💛
Дякую Вам за роботу. Зустріла наших хлопців на вокзалі у Львові. Певно, відправляли на передок. Просльозилася, перехрестила. Військовий, що завершував колону, подякував, вклонившись.
СЛАВА ЗСУ!!! Повертайтесь живими!!!
ДЯКУЄМО!!!❤
Ой, ну який же класнючий ведучий!!!! Просто супер.
Щиро вдячна за дуже корисний випуск🙏❤️! Коли зустрічаюсь з військовими, завжди стає ,, ком в горліʼʼ і сльози на очах, не від жалю а від вдячності🙏❤️🇺🇦!!
Аналогічно❤️
Дякую!!! Приїжджала у відпустку зі Штатів ще у 15му, бачила групки хлопців, що поверталися на ротацію, але не знала, як підійти, щоб не образити, а потім картала себе, що не підійшла. Автору каналу респект за просту доступну подачу
Дякую) мій батько воює, і він не любить гасло "слава Україні" чи коли я говорила що пишаюсь їм. Але просить вірити в ЗСУ. От же я мовчки пишаюсь, а вірю в голос)
Хай Господь оберігає, повертає живим додому 🙏🙏🙏
Вірю в ЗСУ!!! ❤
Дякуємо Вам за інформацію!!!👏😩💪💯
Дякуємо кожному воїну ЗСУ і віримо ЗСУ! Слава Україні!🇺🇦🇺🇦
Дивно воювати і не гордитися гаслом" Слава Україні".
В мене три брати на передовій.
І гордяться цим гаслом.
Вашого батька забрали насильно чи він не за Славу яка повинна пернутися до України!?
Дуже вдячна за розкриття цієї теми, я часто задумувалася як я можу висловити вдячність незнайомому військовому не порушуючи його кордони і не викликаючи негативу
Зустрів вчора на вокзалі військового і хотів підійти до нього і. подякувати але почались сумніви щодо його можливої реакції бо війна страшні речі робить з психікою. А цей був сильно поранений - без руки і без ока. Дякую за пояснення - дуже доречно
Дякую за круте відео! Ми повинні бути вдячні людям які боронять нашу землю, просто подякувати військовому 💙💛
Особлива подяка за поради щодо рідної людини на фронті. Інколи справді не знаю, що можна сказати, а що ні.
проговоріть це з своїм.але для початку зумійте(підберіть слова)донести до нього,що в любому розкладі зрозумієте його.ну і не лукавте звісно.
Дуже дякую за пояснення та поради! СЛАВА ЗСУ!!!💛💙
Прості практичні поради і елементарні правила, які зараз треба знати всім. Дякую.
Нарешті отримала відповіді на купу запитань. Ваші лекції мають дивитися усі, і взагалі їх треба показувати у школі. Дякую за службу і за контент 💙💛
Важлива тема нашого суспільства. Я вважаю, треба суспільство навчати,просвітлювати тому що від цього залежатиме моральне здоров'я нації. Це наша реальність, яку треба сприймати адекватно
Слухаю і плачу! Я тепер точно знаю, як буду дякувати кожному захиснику якого зустріну. Дякую за корисне відео❤
Військові наші це наше золото, клад....
Дуже цікаво послухати поради в цій темі саме від вас, пане Андрій. Дякую, що зробили свій канал і стабільно випускаєте важливий контент! 💙💛
не забудьте ще всім військовим цицьки показувати, як він раніше казав.
Дякую за відео, не дарма писала комент)
Я ще напишу тоді.
Питання стосовно людей, які були в окупації або знаходяться зараз в окупованих містах чи селах.
- Як підтримувати тих, хто не має можливості виїхати з окупації? Чого не варто робити?
- Як допомогти людям, які змогли вирватись з окупації? Що робити, якщо людина явно потребує психологічної допомоги (жахи, панічні атаки, істерики, тощо), але вважає депресію не хворобою, а лінощами, а психологів і їх пацієнтів - дурнями? Які дії варто робити, а які ні, щоб пояснити людині, що психіатри і психлікарні зараз - це не ті м'ясники, які робили лоботомію і їх задача не перетворити пацієнта в овоч, а допомогти? Бо багато людей сприймає психіатрію через призму совкової каральної.
- як достукатися до людей в окупації, що їм варто виїжджати, якщо є така можливість?
- Як підтримувати людей, які повернулись на деокуповані території і на власні очі побачили свій зруйнований будинок?
- Як підтримувати внутрішньо переселених осіб?
Дуже важливі запитання!
Дякую. Що згадали. Дуже важлива тема. На окупованих територіях зараз справжнє пекло. Там жахливо всім. Особливо тим хто не зрадив Батьківщини.
Важлива тема і справді травматича. З тими, хто ризикнув виїхати, спілкувалась і з тими, що не можуть, теж. Це буде згодом велика проблема, бо людей з окупаціії багато
Ми підтримуємо тих людей, що на тимчасово окупованій території тим, що знаходимось на зв‘язку. Говоримо, що вони для нас важливі і ми ніколи-ніколи про них не забуваємо. Але деякі речі все ж не варто робити:
- казати, що все буде добре;
- казати, що читали новини, що Арестович казав, що завтра всіх звільнять
- казати, що треба було раніше їхати, а не їблувати
- звалювати все на карму, Бога, долю
Якщо люди вже повернулися і явно потребують психолога, то ви не знаєте чи явно потребують чи ні. Ні в якому разі не нав‘язуйте психолога. Але ви можете давати опцію, казати, що в разі потреби, ви зможете дати контакт. Або говоріть про себе, що ви хвилюєтеся і хочете якимось чином посприяти адаптації. Що вам не байдуже. Станьте підтримкою, а не допомогою.
А ще є люди, які на окупованій території і виїзжати не хочуть. Як правило їхні аргументи наступні
- куди я поїду?
- хто мене там чекає?
От коли ви зможете відповісти їм дуууууже конкретно, то це і буде мотивація.
@@U_MOII_HOLOVI дякую, що знаходите час ще й на коментарі відповідати)
Ви просто котик) 💙💛
Дякую за корисне відео!
Віримо в ЗСУ! Віримо в перемогу!
Дуже класно подаєте інформацію, круто!
Подобається, що Ви поводите себе так дружньо, що навіть через екран є відчуття, ніби зараз буде братське рукостискання і обійми)
Дякую за таке корисне і важливе відео! Успіхів Вам і слава Україні! 🇺🇦
Дякую за ваш контент і роз'яснення. Чоловік в ЗСУ, зустрічі рідкі не знаю часом як себе вести з ним! Дуже змінився ментально під дією служби, а я під дією "Я все САМА бо він не поруч" дуже складно з часом відчуваєш таке віддалення що вже і їхати до нього якось стрьомно і все не так... Просто ми на різних нотах. І ваші поради дають хоча б розуміння чого все так!
Дуже радий, що попався на очі канал п.Андрія. Дивно, що так мало підписників, треба це поправити)
Моя бабуся мені завжди говорила,не роби нікому нічого,а тільки тоді коли тебе про це попросять.
@Velynš Lїknes Rags😏👍😁
Дякую! Рука до серця. Розкриті долоні. Слава ЗСУ.
Блін, класний цей чувак і канал, випадково натрапив.
Я з Дніпра (Дніпропетровська). Війна прийшла до нас у 2014р, та так і не полишала. Це в інші регіони війна завітала в 2022р, а до того для більшості вона була десь далеко.
Так я до чого?
В Дніпрі люди привчені дякувати військовим. Просто "Дякую вам велике" і все. Вони зазвичай відповідають "Це ми вам дякуємо".
Я вже четвертий рік в Києві, заміж за киянина вийшла.
Одного разу ми їхали в метро на ж.д вокзал. У вагоні сидів військовий, весь у своїх думках, з величезним рюкзаком. Видно було, що він військовий фронтовий. Світле обличчя, добрі очі, та водночас така потужна сила від нього йшла.
Виходив він разом з нами. На виході він опинився поряд зі мною і я сказала йому: "Дякую Вам за все, що ви для нас робите". Поїзд ще не зупинився, було шумно і він не почув. Перепитав: " Що?". Я повторила.
Він посміхнувся і кивнув головою. Так як було шумно, то мій чоловік тільки бачив, що я щось говорю, але ж чув.
Коли ми вийшли, то запитав: "Чого ти до нього причепилася?"
Тоді я пояснила, що дніпряни привчені дякувати військовим ще з 2014р.
Тоді я їхала з Києва в Дніпро і в автобусі було більше половини військових пасажирів. А на вокзалі очі сльозами застилялися, коли бачила, як дружини проводжали своїх чоловіків. Їх дуже багато було таких. Дружини, мами, діти - вони прилипали до хлопців і просто стояли мовчки. Пишу і плачу від згадок, це неможливо бачити без сліз. Немає гармошок, балалайок і п'яних "всіх порвем". Вони прощаються назавжди з надією, що ще побачаться. Вони цінували кожну хвилинку, вони вбирали одне одного, щоб залишити в собі часточку коханої людини.
Мені здається, що кожному треба сходити на вокзал, як на екскурсію, щоб побачити і усвідомити ту трагедію, яка там відкривається.
Дякую за корисні поради. Лайк і коментар для просування ролика!
Дякую за дуже корисні поради!
Мені доводиться часто спілкуватись з військовими, така специфіка роботи. Інтуїтивно я змогла знайти той самий підхід у спілкуванні, про який Ви кажете. Але звернула увагу, що особливо вразливі - хлопці які одужують після поранень. І вони не артикулюють це тобі напряму, скоріш діляться між собою, і вже потім, через треті руки, це доводять до тебе. Хоча тригерною фразою може бути звичайне "спокійної ночі".
Щиро дякую Вам за поради. Поширила такій потрібний контент у своїх соцмережах.
ДЯКУЮ, дуже цінні поради!!! Дякую, Андрію!!!
Дякую Вам! Дуже потрібний контент❤
Мирному населенню потрібно вміти спілкуватися з військовими, бо вони наші громадяни і їм потрібна наша підтримка, наша допомога у поверненні до мирного життя!!!
Дякую! Завжди прикладаю руку до серця, коли зустрічаю військових 💙💛
Я ще ніколи не раділа, що так багато реклами, як зараз на цьому каналі. ♥️ Най вам, хлопці-дівчата, насипе ютуб грошиків по самі вінця і ше стільки! Здоров'я вам та дякую за роботу! Все буде Україна 💪🇺🇦
Оце у вас топова харизма :) Дякую вам, за те що їй ділитесь і цим всім допомагаєте (просто нереально як сильно). Хочеться вас обійняти)
Бути передбачуваним для оточуючих взагалі корисна штука.
Пан Андрій, як завжди на висоті роз'яснень складних речей по простому) Безмежно вдячні вам за виділений час для нас! 🇺🇦🤗
Дякую, впевнилась в тому, що я не скотина бездушна, а просто ціную друга і не звертаю уваги на відсутність кінцівки. Ви крутий!
Повторю уже сказане вище - як ми жили без цього контенту. Дякую уклінно.
Дуже дякую,пане Андрію! Сподіваюся,що Ваш канал будуть дивитись усі українці і нашим героям буде значно легше повертатись додому! Ми робите надзвичайно важливу роботу!
Дякую за важливу пораду: говорити одне з одним, а не додумувати. З повагою говорити про свої почуття і питати, як почувається інша людина. Ця порада актуальна будь коли
Мені сподобалась атмосфера позитиву, з якою Ви розповідали дуже важливу інформацію! Дякую!
Який приємний мужчина!Людина до себе викликає довіру.Спілкування з такими людьми надихає!Дякую за Вашу роботу!
Прекрасні робочі життєві поради, які мають спрацювати. Дякую, пане Андрію за роботу
Пишаюсь що в Україні є такі прекрасні люди і фахівці. Дякую вам за вашу працю!
Четко, тепер знаю як спілкуватись із військовими людьми, дякую Вам
Дуже дякую, що говорите на такі теми!
Якщо можливо зробити відео на цю тематику, то дайте поради як пережити втрату близької людини-військового. На жаль, багато хто з цим зараз опиняється віч-на-віч. Психолога зараз не кожен може дозволити. А це може бути надзвичайно близька людина.
Дякую! Для мене дуже важдиво що є місце де можна почерпнути інфу та такі важливі теми!
Дякую за класний ефір. Дуже доречна поява Вашого блогу. Бо людей, дотичних до військовослужбовців ЗСУ багато, а Андрій Козінчук - один.
Дякую за підказку. Реально відчувала незручність, очі не могла підвести, коли зустрічала військових. Але це в моїй голові. А вони - ЗСУ звичайно - герої.
Класний ролик!! Дуже харизматичний пан Андрій))
Лайк за щасливих людей з інвалідністю!! Ті хто прийняв свій стан, дійсно стають щасливими!
Андрію, дякую, що зробили свій канал. Дуже потрібна річ 💙💛
Дякую! Залюбки б поставила багато вподобайок. Ви так просто розповідаєте і так позитивно! Майстерно
Гарна зачіска, мало "мнявкань"- трохи незвично, корисна тема, дякую !!! Слава ЗСУ !!!
ваші поради дуже корисні, дякую) а ще ви дуже гарний
Пане Психопозитивчику, дякую за службу! Дякую за цю важливу сесію.
Дякую!!! Дуже корисно ! Мені завжди хочеться обійняти військового , але я стримуюсь . А руку до серця я завжди прикладаю, коли бачу. ❤
Дякую.
Даремно вважав, що все роблю досконало.
Скорегував свою поведінку... принаймні вважаю за потрібне.
Ще один крок від необачливої совковості.
Ви дуже надихаєте.
Дякую.
Ось це дійсно корисні поради, дякую вам! Бо також помітив, незважаючи на існуючу важливу роль та активну позицію, іноді їдеш до хлопців, думаєш, "от зараз поспілкуємось!!!", приїжджаєш, зустрічаєшся з ними, а в голові зненацька трапляється таке: "Піі-і-уууу". І все. Жодного питання, жодного слова не вимовити. Гаплик. Повний клин. Ну, дяка Богу, не часто ) Знаходимо спільні теми, які далекі від війни, наприклад, про тваринок, й гарна розмова починається у потрібному руслі.
Дуже дякую за відео і окремо - за те, що згадуєте і воїнів, і воїтельок. Зараз всі потроху звикають, що жінки в армії - це нормально, і їх все більше, і ось такі згадування дуже допомагають здоровому відношенню
Дуже вам дякую! ВСУ всі красавчики!
Розумну людину завжди цікаво послухати!!
Добрий день! Дякую за інформацію. Декілька разів їхала потягом разом з військовим, лише ми удвох у СВ. Але саме перший такий мій досвід став дуже приємним. Військовий повертався у зону бойових дій після дуже короткої відпустки. Увійшов у купе, коли я вже спала. Я лише привітала його. А потім не витримала, почала давати йому печиво, цукерки, вологи серветки, подякувала. І якось ми почали спілкуватися... Дуже тепле відчуття залишилось після спілкування. Але я нічого про його роботу не питала, він сам дуже обережно якось щось згадував. Дуже приємна людина.
Як же я Вам вдячна за пояснення!!! Ми лише починаємо все це розуміти і осягати! І буває так ніяково, соромно, лячно навіть, коли бачиш/спілкуєшся з військовими. Дякую!!!
Андрій, дякую тобі земляче,ти робиш дуже велику працю на благо нашої нації
Дякую, корисно, і я навіть знаю людей, які про це запитували - скинув їм ваше відео
Бомбезні поради! Дякую! Зараз збираюсь на зустріч з чоловіком і я почула дуже багато гарних порад, як краще з ним спілкуватися після всіх цих жахів...
Я влюбилась) це ж треба буть таким харизматичним.
Дякую за цю тему.
Важливо.
Бо часто ніяково буває.
Дякую !!! Це дійсно ніяково бачити військових і не знати як коректно себе поводити.
Дякую
Корисна інформація
Іноді були моменти коли хотілося зробити військовим щось максимально позитивне, але не знала як реально виявити вдячність і так, щоб не образити або не відштовхнути.
Дякую. Дуже корисна інформація. А ще бачити і слухати Вас - велике задоволення!!!
Дякую за Ваші відео. Дуже хочеться почути більше про те, як підготуватися до повернення чоловіка з війни. Що може змінитися у комуніуації, як підготуватися, як допомогти адаптуватися,, можливо на уонкпетних прикладах з Вашого досвіду. У нас, на відміну від Ізраїлю, наприклад, нема ніяких програм. Людина повертається в інший світ. Я розумію, що спочатку все буде на ейфорії від зустрічі, але тиждень-два і рутина повернеться, рутина з якої я не виходида і яка для нього вже чужа. Дякую.
Я дуже щасливий, шо ти як дружина ветерана задаєш це питання і дуже сумую, що міністерство у справах ветеранів не задає. Ти не можеш знати в якому стані приїде твій коханий. Але ти можеш підготуватися сама - бути в ресурсі і повирішувати свої проблемні питання. Визнай, що в тебе також купа всього не вирішено. Варто зробити так аби в тебе були сили і бажання. Все інше лише по ситуації. Познайомся з лікарем, психологом, священником та й взагалі з людьми які гіпотетично можуть знадобитися. Є варік, що чоловік захоче кудись поїхати, то подумай куди ви можете чкурнути хоча б на тиждень. Але ні в якому разі не ав’язувати це йому. А пропонувати. І пам’ятай, якщо ти когось підтримуєш, то це не виключає, що тобі не треба
@@U_MOII_HOLOVI дякую.
Дякую за корисну інформацію 👍 найменше цього хотілось би : ВІДЧУВАТИ СЕБЕ ЄГОЕСТИЧНОЮ НЕДОЛУГОЮ перед нашими ЗАХИСНИКАМ. ДЯКУЮ ЗСУ 💛💙
Андрій, дякую Вам за те, що Ви є. Дивлячись Ваші відео відчуваю безліч емоцій: від посмішки до закипання сліз на очах. Ви такий добрий, щирий та якийсь уютний, якщо так можно сказати.
Отримав "благословення") від фахівця, щодо своїх моделей поведінки в таких випадках, які до перегляду були інтуїтивними. Дякую за дуже корисну інформацію, та нескучну подачу!)
Щиро дякую! Почула поради і відьповіді на багато питань, які були у моїй голові.
Дякую пане Андрію!Ваш канал дуже важливий.я мати військового,дуже часто не знаю про що з ним розмовляти.Дякую за Вашу працю
Дякую за відео! І дуже вчасно, скоро можливо зустрінусь з другом військовим вперше з початку повномасштабної війни.
Дякую за Вашу службу. Дякую за відео.
Як я рада що у вас є канал) Ви дуже круто розповідаєте, прям аж хочеться зненацька обійняти і запросити побухати дивлячись салют 🙃 Дякую за вашу роботу!
Дякую за такий корисний випуск при зустрічі військових завжди гублюся що варто\не варто зробити , тепер знатиму ) Ведучому окрема вподобайка дуже позитивно приємно вас слухати та бачити щиро дякую за заряд хорошого настрою
Ви такий веселий.Це талант про серйозні теми,так розповідати😊.Подобаються ваші відео
Друже, дякую за відео. Навіть розіслав знайомим. Слава Україні!
Дуже правдоподібне відео.
Ніякого жалю. Ніякої неповаги. Ніяких посмішок))
Усі воєнні ті ще параноіки. Посмішки вони розцінюють як насмішки. Краще непомічайте ніж посміхайтесь.
Усі воєнні планівники. Не як барбаросса. Він диктатор, а не військовий. Військовий створить і здійснить план за найкоротший час. Військовим боляче дивитись на вагання та рефлексію.
Не поїть військового. Не насміхайтесь над військовим. Не зневажайте свою країну - беззахистну дівчину військового. Іначе постраждаєте за найкоротшим часом.
Дуже важливу справу робите, подача класна. Дякую.
Андрію, дякую за вашу роботу💙💛 із задоволенням записалася б на консультацію до вас! Дуже корисна інформація, звичайно крім інструкції про те як поводити себе с військовими, про поводження із людьми з інвалідністю. Чомусь люди при спілкуванні із людьми з інвалідністю поводять себе дивно, а іноді не зрозуміло( Мені, як такій людині, часто важко донести навколишнім, навіть рідним, що не вся їх допомога справді допомога... А ви потрапляєте прямо у сердечко🫶: точно, мітко, без зайвого, а головне зрозуміло!
Було б круто якби ви зробили окреме відео про комунікацію з людьми з інвалідністю🙏 Нам дуже часто складно донести, а навколишнім зрозуміти 😟
Дякую!
Зробіть будь ласка відео для окупованих міст. Про відчуття покинутості. Ви хоча можете сітку плести. Дуже страшно коли всі говорять про великі міста і ніхто не говорить, наприклад, про Васюківку. А якщо там обстріли або там вже лютує МГБ і ворожа пропаганда. Намагаєшся слухати новини так щоб не почув рашист який вселилася в сусідню квартиру. Ніхто не говорить про Васюківку. Невже про нас всі забули? А-а-а! Мені страшно. Звільніть Васюківку негайно! Я не хочу щоб було як в Донецьку 8 років окупації. Дуже виснажує емоційна гойдалка. ТНМК записав кліп "Енергодар - це Україна!" Там є жетон з написом Донецьк. Ура! Про нас пам'ятають. Хтось з політиків пропонує переговори про статус територій окупованих до лютого. Жах! Які переговори?! Тільки визволення. В паніці постиш на фейсбуці повідомлення про те як в Донецьку розмалювали синьожовтими написами стіни. Імовірно підлітки. Не побоявшись МГБ. А у відповідь читаєш. І що такого. От якби вони МГБ спалили. Всі патріоти виїхали, а хто не зміг автоматично ватник. Скандалиш з авторами таких коментів на тему їх диванного героїзму. А потім не знаєш як знайти сили, щоб не провалюватися у відчай. А треба ж долядати своїх немічних близьких.
Після визволення буде ще багато приводів геройствувати. Будь ласка, збережіть своє життя
Дякую, що тримаєтесь віри в українську перемогу і визволення окупованих міст!
Українці Донецька будьласка вірте в ЗСУ і в Україну. Бережіть своє життя і життя своїх близьких!
Тримайтесь!
У нашому суспільстві інтернет-суперечки з приводу і без були завжди. Цькування, ярлики, перехід на особистості...Я можу лише уявити як вам важко жити у невідомості, чекати та ще й турбуватися про рідних. А коментарі людей, які не мають подібного досвіду, зате мають час і натхнення писати маячню, залиште їм. Навіть читати таке не обов'язково. Це не ваше, а їхнє. Вони ж пишуть не для того, щоб зрозуміти як це бути під окупацією і не для підтримки. Вони вирішують так свої внутрішні проблеми. Написали, викинули агресію і забули, пішли писати ще комусь. Ну і хай ідуть. Вам же треба хвалити себе за стійкість і розуміти, що про вас точно не забули.
Дякую за відео. ❤️ ваша робота дуже потрібна
Зробіть, будь-ласка, випуск на цю тему стосовно дружин/чоловіків військовослужбовців. Особливо багато питань стосовно спілкування з дружинами/чоловіками важкопоранених військовослужбовців. При чому з різних боків: з боку побратимів, родичів, друзів.
Також було б актуально щодо спілкування з дружинами/чоловіками загиблих військовослужбовців.
Дякую за рекомендації 🇺🇦
С юмором о главном! Очень точные слова нашли. Вы очень позитивный человек ,слушать одно удовольствие🌷🙂 спасибо за информацию.
Коментар в підтримку каналу. Слава Україні!
Просто передивіться усі відео на каналі!) дуже часто Андрій дає більше ніж можна очікувати, виходячи з назви ролику. Дякую вам! Багато чого взяла для себе нового!
ДЯКУЮ ЗА ВАШУ ПРАЦЮ!!! ДУЖЕ ПОТРІБНІ ПОРАДИ!!!
Дякую вам за відео. У мене інвалідність від народження, тож друга половина ролика була для мене як щось особисте. У момент, коли ви сказали, що люди з інвалідністю пройшли інструктаж та знають, як звернутися за допомогою, сумно зітхнула. Мене завжди вчили, що я все маю робити сама, бо "А кому потрібна співробітниця/дружина/подруга, яка нічого не може?". І лише недавно я зрозуміла, що я не вмію просити. Навіть знайомих.
Дякую, що щиро ділишся про це. Але запевняю тебе, вчитися просити це велика проблема Для дуже великої кількості людей. І це не вроджене. Це навичка. І Ти можеш вчитися цьому. Почни вже сьогодні говорити про свої потреби. І ти побачиш скільки людей з відкритим серцем готові тебе підтримати. Це і є взаємодія. Бути сильним це дуже круто. А от одиноким зовсім ні.
Дякую за відповідь. Мені пощастило, поряд зі мною останнім часом є людина, яка каже: "Ти серйозно думаєш, що здорові люди нікого ні про що не просять? Усім буває потрібна допомога". І це справді звучить як аргумент для мене. Хоча я розумію, що логіка трохи дивна виходить. :)
Величезна подяка за все, що ви робите. Якби ще десь послухати ( може вже було, а я пропустила) детальніше, як поводитися близьким із пораненим який вдома на реабілітації
Дуже важлива тема, я теж ніяковію зазвичай і хочеться якось виказати свою шану і не знаю як, хоча, тепер знаю, дякую за поради!!!