Пане Андрію, дякую за відео і за канал❤ Ви для багатьох теж є частиною соціального ресурсу. Дистанційного , але ну дуже дієвого. Вам і вашим побратимам дяка за захист. Бережіть себе.
Це дуже складна і важлива для мене тема. Подивилась відео і написала нормальне повідомлення - світле й легке, а збиралась з претензіями...)) Дякую! І, я думаю, друга людина з чату теж надзвичайно вдячна, хоч і не знає про це) Проблема в тому, що мені дуже важко прийняти, що я ніколи не в пріорітеті. Головою все розумію, та постійне підлаштування під хлопця дуже виснажує. Відсутність тепла, уваги, турботи й підтримки, цікавості як мої справи - важко це. Не завжди друзі і родичі здатні закрити цю потребу в підтримці, бо іноді мені вкрай важливо отримати її саме свого мужчини (отой стан коли дівчинка хоче на ручки). Егоізм чи щось таки не так в наших стосунках? Відчуваю, що постійно віддаю, потім спустошуюсь, сама переживаю власний відчай, проблеми, потім за допомогою друзів, спорту, природі, медитаціям і т.д. збираю себе до купи і знов по колу. Я хз чи так має бути. Можливо це норма воєнного часу, а може я щось не так роблю. Було б класно, якби ви винесли це окремою темою. Типу "побудова стосунків під час війни". Не в контексті людей, що давно разом чи в шлюбі, а про тих, хто підібрав дуже вдалий час, щоб знайти свою любов і не зненавидіти її😅
Обіймаю Вас! Ви не сама. Нас таких багато! Я за 12 років разом з чоловіком ніколи не розлучалася довше ніж на 3 тижні. Зараз він захищає Нас, а мені лишилося берегти наших синів. Перші 3 місяці війни я була сама з двома дітьми(потім повернулася в Україну моя мама). Меньшому тоді не було і пів року. Мені іноді здається, що я відчуваю лише втому. Фізичну, емоційну, інформаційну... А потім кличуть мене мої хлопці, я встаю і продовжую свою безкінечну мамську роботу. Ми сильніше ніж здаємося) Все буде 🇺🇦
Про що краще не говорити я зрозуміла. А от про що говорити? У мене бувші школярі, колеги, земляки, сусіди, знайомі зараз у лавах... Ми періодично зідзвонюємося і я дуже стараюся акуратно підбирати теми, але все ж... Трішки зі скрипом йде спілкування, остерігаюся, щоб не зачепити болюче, не перейти кордони...
Дякую вам💛💙 Я вас раніше доставала цими питаннями і нарешті отримала відповіді🙏🏻 а те що ви саме у цій футболці сприймаю як бонус бо я вам пишу з Канади)) так що ще раз ДЯКУЮ! Пішла усім розсилати ваше нове відео💪🇺🇦
Що робити: відчуваю образу на військових, яких бачу в місті (їм тепло, вони сплять в теплих ліжках, їдять що хочеться, бачаться з близькими...), а мій наречений геть не в таких умовах (в Донецькій обл.)... відчуття несправидливості. Я розумію, що всі по-своєму вкладаються в цю справу, але ... відчуття постійно переслідують... що з цим робити?
Осветите, пожалуйста, тему рисунков, патриотические сувениров, писем поддержки, записок от гражданских для солдат (не только от детей). Стоит ли на это тратить время? Или лучше что-то испечь, сшить вкусное/полезное?
В перші місяці Війни , підписався на вас😌. Коли натрапив на ефір (Телебачення Торонто) з вашою участю! Бо відразу зрозумів, що психолог, ще й військовий: погляди, позиція✊🏽 , та подача,🤌🏽. Такого роду інформації, варта уваги! Готовий прислухатись, читати☝🏽ставити лайки😁, та навіть коментувати🙄. А ще ваше почуття гумору🙌🏼 Дякую вам за цей випуск) Радо поділюсь із побратимами🫡
Прийшла ідея, щоб Ви створювали, хоч інколи, контент для військових психологів! Ділились ідеями, знаннями, як якісно впроваджувати у військовому середовищі психологію!!! Дякую щиро)
Дякую за контент! У мене прохання: дайте кілька порад для батьків маленьких дітей. Моєму синові 4 рочки. Він ставить багато питань: Чому росіяни погані? Чому війна? Як правильно і доступно все це донести йому, щоб не залякувати, але все пояснити
Дякую, це дуже важлива інформація! Якщо можна, кілька запитань про збереження родин. Як правильно спілкуватись на відстані чоловіку та жінці? Як зберегти близькі стосунки, якщо обидві половинки зараз проходять через дуже різний травматичний досвід - батько в Україні на війні (або ні, але ж у небезпеці), а мамо з дітьми у іншій країні намагаються жити в зовсім інших умовах. Ділитися проблемами або ні? Чи у позитивному ключі краще спілкуватись? Як налагодити стосунки дітей і батька на відстані (якщо це була дуже значуща фігура для них)? Як пояснити їм, що батько на війні? Дякую, іноді не розумію, як правильно зробити - зовсім не казати про проблеми? Згладжувати їх? Говорити все як є (але ж він буде відчувати безсилля і це явно не додасть йому позитиву)?
Дякую Пане Андрію! 🇺🇦 Чудове відео! У мене також друзі у ЗСУ, і також було почуття провини. Як я можу піти на пляж щоб 5та точка засмагала. А друг військовий так мені і сказав: ми тут для того аби ви жили та насолоджувались життям. Агов, пішла на пляж! Приїду - перевірю! 😆
Дякую за Ваші поради. Хотілось би глибше розібратися у військовій психології, щоб допомогти рідним, які воюють і, які зара в окупації перебувають, пройти через ПТСР.
ой ой ой ой дуже небезпечний месседж на 20:20 про те що всі сварки - коли він повернеться Перш за все хочу подякувати Вам за все що ви робите, мені дуже подобається Ваш канал) Привіт, мене звати Валерія, я дружина військового і я вигрібала купу стиду та напруги у моменті де я все ще жінка, а він все ще чоловік і звичайно не ідеальна людина, робить мені боляче, а я боюся щось сказати, бо він же на війні, треба терпіти, боюся посваритися: боюся дратувати і бути незручною. Я вважаю, що це не ок Сварка насильницька з матами та побоями - це звичайно неприйнятно і такого не повинно бути навіть у звичайному житті, але конфлікт як таковий - це норм, він існує не для того щоб вияснити хто правий, а хто ні, він потрібен для того щоб розуміти як мислить людина, і якщо навіть на шляху до порозуміння трапляється сварка - нічо страшного, посварились, видохнули, подумали, дійшли згоди, або ні - як домовитесь А то виходить що ми тут сидимо, вибачте, теж в ахуї повному і теж в страху і напрузі, але треба мовчати і чекати поки повернеться, але коли він повернеться мені не хочеться проясняти відносини, мені хочеться підвищувати народжуванність, тим паче мені не хочеться щоб на замовчування приклеїлась купа образ і потім вальнула нам на голову, як снігова груда Це не означає звичайно, що треба виносити мозок по кожному питанню, таке неможна ні по відношенню до військового ні по відношенню до його сімʼї, але замовчувати - це повільна вибухівка так, психологи, так, ходимо, але письмо повинно доходити до адресата, бо немає нічого гіршого за мораьну відстань
Питання : як придушувати в собі бажання робити правильні але координальні зміни в ЗСУ ? Бо всі кажуть не на часі . А реально через це гинуть більше людей, більше домотивується і скурвлюється .
Андрій,ви звичайно молодець! Але є зауваження. Мені здається ви льєте багато води і мало по факту, розбору життевих ситуацій,аналізу та порад. Мені було дуже актуальне це відео,але суттево я нічого не дізналась про цю тему,нажаль. Більше глибини хотілось би в розкритті тем.
Ех... заробітчане .Добре а би вони так вирішували свою мету як ви описуєте . Їм вистачає просто премії за присутність . А далі хоч трава не рости - ні чого робити не бажають , або міряють хто скількі зробив ... а ініцітиви годі і чекати .
Сподіваюсь що буде підтримка після війни. Ситуація: Львів військовий випив жінка теж напів пяна. Він жінку вдарив, дитину на руках поки тримав теж об стінку довбанув. Дитина кричить щоб помогли, жінка пробує його зупинити. Зібрався натовп. Моя коліжанка дитину заьрала, інша викликала поліцію, чоловіки відтіснили його від дитини. Військові його десь забрали, поліція зайнялась жінкою з дитиною. Це все психологічна травма. Всім обовязкова підтримка. Особливо сімям військових.
"військовому треба зрозуміти, яка його внутрішня мотивація" - мене порвало на цьому моменті. Говорите так, неначе в нас лише добровольці воюють і не було повісток на блокпостах😠 Гадки не маю, як підтримувати людину. До "кохаю, чекаю, бережи себе" і так додумалась, бо це само собою йде із серця
Що робити, якщо дружина відчуває, що за час війни і її перебування з дітьми в евакуації закордоном у чоловіка військового з'явилася інша жінка, яка зараз служить поряд із ним (така собі фронтова дружина)?
Дякую за відео! 💙💛 Маю таке питання: хлопець строковик, на щастя, в прямих бойових діях не був. Вже от восьмий місяць війна і я особисто трошки почтнаю будувати плани і працювати на майбутнє в якому я бачу його поруч, і питаю, як він бачить майбутнє. А він його не бачить. Не планує де буде жити (в нашому місті небепечно) не відповідає чи хоче жити зі мною і т.д. тобто нема конкретики, якої я потребую. Я його не "дьоргаю" цим але внутрішньо все одно неприємно. Як було би правильно вибудувати діалог, щоб поговорити про майбутнє, якщо друга половинка і не думає про це, аргументуючи "а от мене можуть забрати на передок і все"
Я жінка-військовослужбовець. Мої побратими -чоловіки вважають, що жінкам не місце на війні і вони повинні сидіти вдома. Як мені переконати, що вони помиляються ?
Воу воу воу. Нікому. Нічого. Не. Треба. Доказувати. В армії служать не того, що у людини є пеніс чи піхва, а тому що треба мати мізки. Якщо твої побратими вважають, що жінкам місце на кухні/церкві/спальні, то най подивляться чи не роблять вони часом помилок? Роблять. Звісно роблять. Що тобі робити? Просто роби свою роботу. Роби її прекрасно. І насолоджуйся як в чоловіків підгорає. Я знаю мільйон жінок-військовослужбовців, які дуже круто пораються зі своїми задачами. І це не того, що вони жінки. А того, що вони сумлінні. Може бути тільки одна проблема - коли ти сама сумніваєшся в тому, що тобі в армії не місце. Ніколи не сумнівайся в собі. І дякую за службу, посестро.
Пане Андрію , потрібно вас поставити замість арестовича . Буде більше користі !!!! Як завжди чудове відео. Бережіть себе і ментальне здоров'я наших хлопців на передовій.
Дякую вам пане Андрію.Мій чоловік як і багато інших хлопців зараз в лавах ЗСУ .Мені дуже потрібні такі відео,щоб я мала можливість його підтримати.Так як він не завжди виходить на зв'язок,та в ці моменти коли я можу йому написати або подзвонити ,це дуже важливо поводити себе правильно.І так я іноді відчуваю провину перед ним,що я сплю в теплій кроваті,а він у бліндажі.Та я хочу дати йому підтримку.
Дякую за випуск. Справді зараз некомфортно щось собі дозволяти накшталт відпочинку або ж не дай бог розваги. І навіть не маючи дуже близьких людей на фронті, а просто переживаючи загалом за наших. Та треба мати свою віддушину, щоб не з‘їхати з ґлузду і «підтримувати свій ресурс». Дякую за випуск!
Слава Україні! Хотілося б почути, що Ви скажете на тему "додумування"? Ситуація така: чоловік на фронті, я вдома з 2ма дітьми. Я десь вийду за продуктами на годину-другу і понеслось: "А де ти була? З ким?" і т.д. В свій час була зрада зі сторони чоловіка і от зараз він собі придумав, що я маю прекрасну можливість помститися... А я про це, навіть, і не замислювалась, тому що я точно знаю як це болить і з ним так не вчиню, тим більше зараз. Я йому неодноразово це казала. Але.... Як з цим бути? Дякую!
Хотілось би почути, як зберегти своє ментальне здоров'я тим, хто мобілізований, тобто прийшли не за покликом серця. Не тому, що не хочуть захищати Батьківщину. А тому, що бачать своє місце там, де може принести більше користі, а не на охороні, скажімо, блок-поста в тилу. Як бути тим, хто несе службу не на передовій, а в глибокому тилу, хто не почуває своєї потрібності, а почуває втому від постійного перебування з великою кількістю не завжди приємних людей в не дуже комфортних умовах, виконуючи роботу, яка не подобається. І це триває вже майже рік...
Немає такого. Я маю на увазі, що ти можеш бути в самому глибокому безпечному тилу, на блокпосту чи в штабі заповнювати журнали, але це все важливо. І навпаки - передок це правда круто. Але це не означає, що людина автоматично красавчік і ніколи не промахує повз унітазу. Ти можеш бути де завгодно, але роби своюроботу круто. Ти маєш бути задоволений результатами своєї роботи. Якщо ти на блокпосту - нехай це буде найчистіший блокпост на світі з ідеальним порядкмо. Ти в ЗСУ, а значить ти частина нас. і я ніколи нікому не скажу, що якийсь військовий гірше мене, якщо він не був на нулі. Я пишаюсь тобою. Тепер лишилося аби ти пишався собою
Дякую Андрію,ти змінив мою уяву про психологів.Ти дійсно крутий і свій чувак.Так тримати!!!
Пане Андрію, дякую за відео і за канал❤
Ви для багатьох теж є частиною соціального ресурсу. Дистанційного , але ну дуже дієвого.
Вам і вашим побратимам дяка за захист. Бережіть себе.
Це дуже складна і важлива для мене тема. Подивилась відео і написала нормальне повідомлення - світле й легке, а збиралась з претензіями...)) Дякую! І, я думаю, друга людина з чату теж надзвичайно вдячна, хоч і не знає про це) Проблема в тому, що мені дуже важко прийняти, що я ніколи не в пріорітеті. Головою все розумію, та постійне підлаштування під хлопця дуже виснажує. Відсутність тепла, уваги, турботи й підтримки, цікавості як мої справи - важко це. Не завжди друзі і родичі здатні закрити цю потребу в підтримці, бо іноді мені вкрай важливо отримати її саме свого мужчини (отой стан коли дівчинка хоче на ручки). Егоізм чи щось таки не так в наших стосунках? Відчуваю, що постійно віддаю, потім спустошуюсь, сама переживаю власний відчай, проблеми, потім за допомогою друзів, спорту, природі, медитаціям і т.д. збираю себе до купи і знов по колу. Я хз чи так має бути. Можливо це норма воєнного часу, а може я щось не так роблю. Було б класно, якби ви винесли це окремою темою. Типу "побудова стосунків під час війни". Не в контексті людей, що давно разом чи в шлюбі, а про тих, хто підібрав дуже вдалий час, щоб знайти свою любов і не зненавидіти її😅
Дуже цікава тема- чи можна весь час підтримувати в одні ворота. Навіть якщо людина дуже дорога і їй однозначно важче
Нє, ну має ж хоч раз буркнути "дякую"?
Обіймаю Вас! Ви не сама. Нас таких багато! Я за 12 років разом з чоловіком ніколи не розлучалася довше ніж на 3 тижні. Зараз він захищає Нас, а мені лишилося берегти наших синів. Перші 3 місяці війни я була сама з двома дітьми(потім повернулася в Україну моя мама). Меньшому тоді не було і пів року. Мені іноді здається, що я відчуваю лише втому. Фізичну, емоційну, інформаційну... А потім кличуть мене мої хлопці, я встаю і продовжую свою безкінечну мамську роботу. Ми сильніше ніж здаємося) Все буде 🇺🇦
Щиро вдячний Вам за цей чудовий випуск! Будь ласка, продовжуйте далі!
Мені дуже подобається, що Ви говорите простою людською і доступною мовою! ❤️
Так тримати!
Слава Україні! 😘🤗💙💛
Дяка тобі воїне і лікарю, приємно завжди тебе чути
Про що краще не говорити я зрозуміла. А от про що говорити? У мене бувші школярі, колеги, земляки, сусіди, знайомі зараз у лавах... Ми періодично зідзвонюємося і я дуже стараюся акуратно підбирати теми, але все ж... Трішки зі скрипом йде спілкування, остерігаюся, щоб не зачепити болюче, не перейти кордони...
Дякую вам💛💙
Я вас раніше доставала цими питаннями і нарешті отримала відповіді🙏🏻 а те що ви саме у цій футболці сприймаю як бонус бо я вам пишу з Канади)) так що ще раз ДЯКУЮ! Пішла усім розсилати ваше нове відео💪🇺🇦
Андрію, дікую за відео!!! Чекаю нових. Бережіть себе!
Що робити: відчуваю образу на військових, яких бачу в місті (їм тепло, вони сплять в теплих ліжках, їдять що хочеться, бачаться з близькими...), а мій наречений геть не в таких умовах (в Донецькій обл.)... відчуття несправидливості. Я розумію, що всі по-своєму вкладаються в цю справу, але ... відчуття постійно переслідують... що з цим робити?
Я був на Донеччині і в запоріжськой області зараз не далеко від дому але я хочу назад
Завжди дуже корисні і вчасні поради! Дякуємо, пане Андрію, усією родиною за Вашу потрібну всім роботу! 🖤♥️🇺🇦💛💙🙏🙏🙏
Осветите, пожалуйста, тему рисунков, патриотические сувениров, писем поддержки, записок от гражданских для солдат (не только от детей). Стоит ли на это тратить время? Или лучше что-то испечь, сшить вкусное/полезное?
Дякую велике! Вірю, що Ви зможете змінити цю систему) ваш канал допомагає багатьом людям, цивільним і військовим. Бережіть себе!
Андрію, дякую за канал і за вашу працю 💙💛
Як завжди - надзвичайно корисні поради! Дякую!
Разом до перемоги!
Дуже вчасна розмова, багато корисних порад, чекаємо продовження.
Як допомогти деморалізованим військовим та їх родинам? Ця тема дуже актуальна. Дякую 💙💛
Корисна інформація! Будь ласка, розкажіть про підтримку полонених. Треба бути готовою до цього, але я геть не розумію як🤔
В перші місяці Війни , підписався на вас😌. Коли натрапив на ефір (Телебачення Торонто) з вашою участю! Бо відразу зрозумів, що психолог, ще й військовий: погляди, позиція✊🏽 , та подача,🤌🏽. Такого роду інформації, варта уваги! Готовий прислухатись, читати☝🏽ставити лайки😁, та навіть коментувати🙄. А ще ваше почуття гумору🙌🏼
Дякую вам за цей випуск)
Радо поділюсь із побратимами🫡
Прийшла ідея, щоб Ви створювали, хоч інколи, контент для військових психологів! Ділились ідеями, знаннями, як якісно впроваджувати у військовому середовищі психологію!!!
Дякую щиро)
Дякую за контент! У мене прохання: дайте кілька порад для батьків маленьких дітей. Моєму синові 4 рочки. Він ставить багато питань: Чому росіяни погані? Чому війна? Як правильно і доступно все це донести йому, щоб не залякувати, але все пояснити
Дякую, це дуже важлива інформація! Якщо можна, кілька запитань про збереження родин. Як правильно спілкуватись на відстані чоловіку та жінці? Як зберегти близькі стосунки, якщо обидві половинки зараз проходять через дуже різний травматичний досвід - батько в Україні на війні (або ні, але ж у небезпеці), а мамо з дітьми у іншій країні намагаються жити в зовсім інших умовах. Ділитися проблемами або ні? Чи у позитивному ключі краще спілкуватись? Як налагодити стосунки дітей і батька на відстані (якщо це була дуже значуща фігура для них)? Як пояснити їм, що батько на війні? Дякую, іноді не розумію, як правильно зробити - зовсім не казати про проблеми? Згладжувати їх? Говорити все як є (але ж він буде відчувати безсилля і це явно не додасть йому позитиву)?
Дякую, вам за вашу допомогу! Дуже вчасно. Ваш канал допомогає дуже!
Дякую за корисне відео! За вашу працю!!!♥
Дякую! Завжди цікаво і корисно! 💙💛
Дякую!!!👍💙💛🤗
Завжди цікаво, дякую, пане Андрію
Дуже важливі речі Ви говорите. Дякую ❤️
Це так потрібне для розуміння - як не нашкодити!!!
Дякую Пане Андрію! 🇺🇦 Чудове відео!
У мене також друзі у ЗСУ, і також було почуття провини. Як я можу піти на пляж щоб 5та точка засмагала. А друг військовий так мені і сказав: ми тут для того аби ви жили та насолоджувались життям.
Агов, пішла на пляж! Приїду - перевірю! 😆
Дякую, пане Психопозитивчику, за корисні сесії!
Дякую за Ваші поради. Хотілось би глибше розібратися у військовій психології, щоб допомогти рідним, які воюють і, які зара в окупації перебувають, пройти через ПТСР.
Дякую за відео ❤
Вас вітає 10 окремо гірсько штурмова бригада едельвейс 🇺🇦💪
Дякую за вашу роботу❤
Щиро дякую, Андрію🙏
Деколи ступорю при спілкуванні з війсковим...Ваші поради актуальні дуже! Будьте здорові й успішні🙏
Серденько Вам!
👍🔱🇺🇦
Дуже Вам дякую!!!для підтримки когось завжди потрібно привести себе до тями 😃тут Ви праві!!!!!🤩
Як підтримати військового, який принижує себе через те, що не потрапив на війну через хворобу? Як підняти йому самооцінку?
Дякую💛💙
Дякую за чудові поради. На практиці, як виявилось, ці поради дуже корисні і особисто мені вони дуже знадобились. Чекаємо нових відео.
Дуже важко розважатись ,зная що ему там ще важче,дискомфортно.
Супер корисні поради, дуже дякую.
P.S: зоопарки не зло (якщо створити нормальні умови для тварин, київський зоопарк, безперечно, чисте зло)
Чудове відео, корисна інформація, дякую ❤
Бляха муха, Андрій Козенчук, де ж ти був 7 місяців назад. ?????, А взагалі дякую тобі, за те що ти робиш, це дуже круто і дуже потрібно.
Розкажіть як щодо , відношення до людей які за кордоном, відчуття вини та хейт через відпочинок.
Дякую
ой ой ой ой дуже небезпечний месседж на 20:20 про те що всі сварки - коли він повернеться
Перш за все хочу подякувати Вам за все що ви робите, мені дуже подобається Ваш канал)
Привіт, мене звати Валерія, я дружина військового і я вигрібала купу стиду та напруги у моменті де я все ще жінка, а він все ще чоловік і звичайно не ідеальна людина, робить мені боляче, а я боюся щось сказати, бо він же на війні, треба терпіти, боюся посваритися: боюся дратувати і бути незручною. Я вважаю, що це не ок
Сварка насильницька з матами та побоями - це звичайно неприйнятно і такого не повинно бути навіть у звичайному житті, але конфлікт як таковий - це норм, він існує не для того щоб вияснити хто правий, а хто ні, він потрібен для того щоб розуміти як мислить людина, і якщо навіть на шляху до порозуміння трапляється сварка - нічо страшного, посварились, видохнули, подумали, дійшли згоди, або ні - як домовитесь
А то виходить що ми тут сидимо, вибачте, теж в ахуї повному і теж в страху і напрузі, але треба мовчати і чекати поки повернеться, але коли він повернеться мені не хочеться проясняти відносини, мені хочеться підвищувати народжуванність, тим паче мені не хочеться щоб на замовчування приклеїлась купа образ і потім вальнула нам на голову, як снігова груда
Це не означає звичайно, що треба виносити мозок по кожному питанню, таке неможна ні по відношенню до військового ні по відношенню до його сімʼї, але замовчувати - це повільна вибухівка
так, психологи, так, ходимо, але письмо повинно доходити до адресата, бо немає нічого гіршого за мораьну відстань
Питання : як придушувати в собі бажання робити правильні але координальні зміни в ЗСУ ? Бо всі кажуть не на часі . А реально через це гинуть більше людей, більше домотивується і скурвлюється .
Андрій,ви звичайно молодець! Але є зауваження. Мені здається ви льєте багато води і мало по факту, розбору життевих ситуацій,аналізу та порад. Мені було дуже актуальне це відео,але суттево я нічого не дізналась про цю тему,нажаль. Більше глибини хотілось би в розкритті тем.
Ех... заробітчане .Добре а би вони так вирішували свою мету як ви описуєте . Їм вистачає просто премії за присутність . А далі хоч трава не рости - ні чого робити не бажають , або міряють хто скількі зробив ... а ініцітиви годі і чекати .
Дякую, дуже важлива тема, цікаве відео. Як добре, що Ви пояснили все.
Вітаю)
Трохи не зрозуміла, чому людина яка хоче стати президентом і пішла у військо захищати свою країну це лицемірство?🤔
Сподіваюсь що буде підтримка після війни. Ситуація: Львів військовий випив жінка теж напів пяна. Він жінку вдарив, дитину на руках поки тримав теж об стінку довбанув. Дитина кричить щоб помогли, жінка пробує його зупинити. Зібрався натовп. Моя коліжанка дитину заьрала, інша викликала поліцію, чоловіки відтіснили його від дитини. Військові його десь забрали, поліція зайнялась жінкою з дитиною. Це все психологічна травма. Всім обовязкова підтримка. Особливо сімям військових.
"військовому треба зрозуміти, яка його внутрішня мотивація" - мене порвало на цьому моменті. Говорите так, неначе в нас лише добровольці воюють і не було повісток на блокпостах😠
Гадки не маю, як підтримувати людину. До "кохаю, чекаю, бережи себе" і так додумалась, бо це само собою йде із серця
Що робити, якщо дружина відчуває, що за час війни і її перебування з дітьми в евакуації закордоном у чоловіка військового з'явилася інша жінка, яка зараз служить поряд із ним (така собі фронтова дружина)?
Дякую за відео! 💙💛
Маю таке питання: хлопець строковик, на щастя, в прямих бойових діях не був. Вже от восьмий місяць війна і я особисто трошки почтнаю будувати плани і працювати на майбутнє в якому я бачу його поруч, і питаю, як він бачить майбутнє. А він його не бачить. Не планує де буде жити (в нашому місті небепечно) не відповідає чи хоче жити зі мною і т.д. тобто нема конкретики, якої я потребую. Я його не "дьоргаю" цим але внутрішньо все одно неприємно. Як було би правильно вибудувати діалог, щоб поговорити про майбутнє, якщо друга половинка і не думає про це, аргументуючи "а от мене можуть забрати на передок і все"
привіт!
Андрію, чи можна з вами якось поспілкуватись приватно?
Я жінка-військовослужбовець. Мої побратими -чоловіки вважають, що жінкам не місце на війні і вони повинні сидіти вдома. Як мені переконати, що вони помиляються ?
Воу воу воу. Нікому. Нічого. Не. Треба. Доказувати. В армії служать не того, що у людини є пеніс чи піхва, а тому що треба мати мізки. Якщо твої побратими вважають, що жінкам місце на кухні/церкві/спальні, то най подивляться чи не роблять вони часом помилок? Роблять. Звісно роблять.
Що тобі робити? Просто роби свою роботу. Роби її прекрасно. І насолоджуйся як в чоловіків підгорає. Я знаю мільйон жінок-військовослужбовців, які дуже круто пораються зі своїми задачами. І це не того, що вони жінки. А того, що вони сумлінні. Може бути тільки одна проблема - коли ти сама сумніваєшся в тому, що тобі в армії не місце. Ніколи не сумнівайся в собі. І дякую за службу, посестро.
@@U_MOII_HOLOVI вся біда в тому, що СВОЮ роботу робити не дають
Кожне відео чекаю з нетерпінням. ♥
Дякую за відео, дуже корисна інформація.
дякую за Вашу роботу, це дуже підтримує !!
Дякую за відео !!! Здоров"я і удачі Захисникам і Захисницям !!! (погоджуюся з висловом про зоопарки) Смерть ворогам !!!
Класне відео і дуже правильні слова !
Дякую
для мене навпаки цінно бачити, коли наші захисники проявляють емоції, діляться своїми віршами, співають, танцюють, зляться, часом сумують . це сильно
Привіт з Миколаїва))дякую за захист!
💙💛
Дякуємо 💙
Любимо 💛
Пишаємося 🇺🇦
Пане Андрію , потрібно вас поставити замість арестовича . Буде більше користі !!!!
Як завжди чудове відео. Бережіть себе і ментальне здоров'я наших хлопців на передовій.
Дякую, це був дуже якісний контент!
Використаю це в своїй роботі!
Очікую, що ваша система дійде швидше у військо!
Відео дуже корисне, дуже важлива інформація, дякую за вашу працю!
Дякую вам пане Андрію.Мій чоловік як і багато інших хлопців зараз в лавах ЗСУ .Мені дуже потрібні такі відео,щоб я мала можливість його підтримати.Так як він не завжди виходить на зв'язок,та в ці моменти коли я можу йому написати або подзвонити ,це дуже важливо поводити себе правильно.І так я іноді відчуваю провину перед ним,що я сплю в теплій кроваті,а він у бліндажі.Та я хочу дати йому підтримку.
Дуже дякую за вашу роботу. Вона дуже цінна, вона допомагає. Дякую за ваш час, знання і бажання ділитися ними.
Комент на підтримку каналу та сповіщення чоловіку, що він в мене найкращий серед супергероів!
Дякую за випуск. Справді зараз некомфортно щось собі дозволяти накшталт відпочинку або ж не дай бог розваги. І навіть не маючи дуже близьких людей на фронті, а просто переживаючи загалом за наших. Та треба мати свою віддушину, щоб не з‘їхати з ґлузду і «підтримувати свій ресурс».
Дякую за випуск!
Пане Андрію, на весні в мене був дивний внутрішній стан. Але мені трапилися ваші відео й вони мені дуже допомогли. Величезне вам дякую.
Дякую, вам, привіт з Києва!
Дякую за таке корисне відео!
Слава Україні!
Хотілося б почути, що Ви скажете на тему "додумування"?
Ситуація така: чоловік на фронті, я вдома з 2ма дітьми. Я десь вийду за продуктами на годину-другу і понеслось: "А де ти була? З ким?" і т.д.
В свій час була зрада зі сторони чоловіка і от зараз він собі придумав, що я маю прекрасну можливість помститися... А я про це, навіть, і не замислювалась, тому що я точно знаю як це болить і з ним так не вчиню, тим більше зараз. Я йому неодноразово це казала. Але.... Як з цим бути? Дякую!
Ви нічого не зробили, але виправдовуєтесь... Сумно😔
Дякую ща відос, Ви як великий ведмедик
І ми тебе любимо! Дякую за цінні поради!
Дуже дякую за відео!
💙💛💙💛💗💗💗
Огидний чоловік!
Дякую Вам пане Андрію!!! Ваші поради і відео якось дуже точно знайшли мене на ютюбі. Ви дуже сильно допомагаєте !!!
Дякую, що дивитесь нас)
Андрію, Ви супер! 🌞
Дякую за відео!
Дякую за відео
🍺
Дякую, корисні поради
Хотілось би почути, як зберегти своє ментальне здоров'я тим, хто мобілізований, тобто прийшли не за покликом серця. Не тому, що не хочуть захищати Батьківщину. А тому, що бачать своє місце там, де може принести більше користі, а не на охороні, скажімо, блок-поста в тилу. Як бути тим, хто несе службу не на передовій, а в глибокому тилу, хто не почуває своєї потрібності, а почуває втому від постійного перебування з великою кількістю не завжди приємних людей в не дуже комфортних умовах, виконуючи роботу, яка не подобається. І це триває вже майже рік...
Немає такого. Я маю на увазі, що ти можеш бути в самому глибокому безпечному тилу, на блокпосту чи в штабі заповнювати журнали, але це все важливо. І навпаки - передок це правда круто. Але це не означає, що людина автоматично красавчік і ніколи не промахує повз унітазу. Ти можеш бути де завгодно, але роби своюроботу круто. Ти маєш бути задоволений результатами своєї роботи. Якщо ти на блокпосту - нехай це буде найчистіший блокпост на світі з ідеальним порядкмо. Ти в ЗСУ, а значить ти частина нас. і я ніколи нікому не скажу, що якийсь військовий гірше мене, якщо він не був на нулі. Я пишаюсь тобою. Тепер лишилося аби ти пишався собою
Дякую
Дякую
Лан: ідея для теми: "як психологічно підготуватись до боїв"?
Командирів обов'язки
Ми Вас теж дуже любимо!!!
Дякую, Андрій!
Ну як можливо зробити таку найкрутецьку заставку 😍😍😍, передивилася 5 разів)) і не можу зупинитися
Дякую.
Надзвичайно важливо.
Пане Андрію, могли і не говорити, де Ви служите😉😁 Видно по кавунчику, дякую 💋