Запишіть будь ласка відео на тему: "Мій знайомий/родич повернувся з фронту, як і про що з ним говорити, щоб не винести йому мізки". Неймовірно потрібний проєкт з психоедукації! Дякую!
Не Андрій, але влізу Як на мене, варто в такому випадку спілкуватися лише на загальні теми, не торкаючись воєнних А коли людина захоче/буде готова, то сама про це заговорить
Теж підтримую це прохання. Одна справа, коли тобі радять знайомі, які хоч і мають досвід, але це все одно побутові поради. Інша справа, коли це систематизована та більш професійна інформація.
@@МиколаКоршунов-р3эпри птср часто взагалі ні про що не хотять спілкуватись, як мій чоловік. повністю закрився. якщо і прориває на розмову - лише про війну..
Дякую Андрій! Чи можна розглянути значно більш поширене явище як синдром вцілілого? Як боротися з відчуттям провини коли ти в безпеці, а інші страждають в окупації/полоні? Дякую заздалегідь.
Синдром провини не проходить сам по собі. Має спрацювати три запитання: Що зараз відбувається? (тільки конкретизуй, а не відповідай коротким і об’ємним словом «піздєц»); Що я відчуваю? Що я роблю? І от саме в тому що ти робиш і буде вихід із цього синдрому. Тобто вихід має бути із думок через планування до дії.
Доброго здоров'я, Андрію. Подивився цей випуск та вирішив поділитися своїм досвідом стосовно ПТСР, який я пережив 20 років тому. Причиною була одна життю загрозлива подія, яка тривала впродовж трьох неділь. Це як бути весь цей час під обстрілом і не знати у який момент тебе накриє, щось приблизно так. Але все обійшлось гаразд, чи майже гаразд, бо деякі фізичні наслідки залишились. Це я описав подію. А потім точно через 6 місяців прийшов цей ПТСР. Депресії, часті потужні панічні атаки, клострофобія - життя закінчилось. Хотілось вже стрибати з балкону. Це все трапилось у Західній Німеччині. Так от у той час там майже ніякої допомоги проти такого стану не існувало. Я бачив і психологів, і психіатрів - ніякої практичної допомоги. Кожний, хто мав ПТСР, вибирався сам як міг. Так от я багато шукав на допомогу. Перепробував багато чого. І врешті знайшов серед людей дві речі, що допомогли мені. Перше - це у момент панічної атаки знайти очима якусь річ, наприклад кущ, чи будинок, чи хмару у небі і почати вголос чи про себе детально описувати цю річ. Можна потім брати іншу річ та продовжувати опис. Це допомагає неймовірно. При ПТСР може також причинитися атака клострофобії. Це може статися і у метро, і у супермаркеті чи навіть надворі. Проти цього гарно працює таке дихання - вдихаємо через одну ніздрю тримаючи другу закритою пальцем протягом рахунку на чотири, тримаємо повітря впродовж рахунку на чотири та видихаємо через другу ніздрю впродовж рахунку цей раз на вісім, тримаючи першу ніздрю закритою пальцем. Ось так впродовж декількох неділь я позбувся від ПТСР. Так що сподіваюсь хтось, у кого появиться цей клятий ПТСР, зможе скористатися моїми порадами та віднайти нормальне життя.
Методів боротьби з наслідками психотравмуючої події великий арсенал. Дякую, що поділился своїм життєвим досвідом. Єдине прохання консультуватися з фахівцем щодо методів, особливо якщо ви вживаєте будь які препарати. І головне - алкоголь не допомагає
Дякую що поділились досвідом. В мене КПТСР, пів року. Поку ЕМДР та КПТ допомагають, але сплю все одно по пару годин. І не зовсім зрозуміла це можно вилікувати й жити як раніше чи треба навчитись з цим жити? Дякую
Привіт, дуже круто, що ми маємо такого психолога! Питання: не має бажання ні з ким спілкуватись, якщо є якась розмова, потім нема сил. В Миколаїві зараз не дуже весело! Дякую!
Є чудове правило - ти не маєш з кимось спілкуватися, якщо Тобі цього не хочеться. Більш того, тобі не треба терпіти когось нав’язливого. Навпаки, напиши їм чи коротки скажи, що хочеш день побути одна. І попроси їм дати таку можливість. Це стан суму, а Ти маєш право посумувати. Єдине прохання дати собі час. Тобто визнач скільки ти хочеш посумувати аби відновитись. Я розумію про що Ти, бо я і сам в Миколаєві і тут є багато місць сили. Головне лишайся в безпеці.
@@putinhyilo392 записувати людину в гвалтівники посилаючись на анонімні повідомлення без жодних доказів злочину - це максимальний абсурд. Так будь-кого можна гвалтівником виставити.
Я вас дуже підтримувала, але Після скандалу, не знаю як відноситись до вас. Хочеться вірити, що неправда. Але все ж таки хочу почути від вас про цю історію
дякую за чудове та змістовне відео. Дуже хочеться підняти тему страху за близьких, особливо тих, хто воює. Якщо страх за своє життя опанований, але страх за близьких зводить з розуму.
Страх за когось часто буває страшніше, ніж страх за себе. Бо мозок інтерпритує (домальовує) те, чого нема. І дуже важливо домовитись зі своїм близьким про систему зв’язку. Будь ласка, сприйміть його правильно, якщо він не може виходити на зв’язок. Варто аби ви домовились про якусь системність і алгоритм ваших дій, якщо він не виходить на зв’язок. Боятися того, що твій рідний на війні ок. Але страх має бути такий, що ти при цьому можеш функціонувати і турбуватися про себе. Якщо так не вдається, варто піти на прийом до психотерапевта.
В мене питання щодо ненависті. Я завжди вважала, що це руйнівна емоція. Але наразі саме ненавість до рузні дає мені сили. І я не розумію, як це працює. Дякую.
Пане Андрію, як би ви порадили боротися з алкоголіками під час війни? чи можливе їх лікування в підрозділах, особливо коли це люди 40-50 зі своїми цінностями. Як психологи можуть допомогти командирам у профілактиці вживання алкоголю в підрозділах?
І будь ласка більше, більше, більше! Мені треба Вас більше. Розказуйте що завгодно, хоч казки. До речі, запишіть аудіо, яке можна поставити як сигнал будильника: " киця, зайка, сонечко і рибка, вставай, прокидайся, красуня... і т.д" - боже, як же круто буде!
Андрій, дякую вам за круті відоси❤️ Запитання: Як чесно відповісти собі на питання "Що я хочу робити?". Може є підходи або методи які завадять самому себе обдурити. Я розумію що питання трохи абсурде😅 Але якщо те що я роблю зараз дуже далеко від того що я дійсно хочу робити десь у надрах підсвідомості. Я як нормальна людина не хочу визнавати що правильний напрямок на 180° від поточного і я чесно і усвідомлено брешу собі що похибка значно менше і що тут трошки скорегувати і все буде супер пупер і у цьому напрямку.
Є такий метод. Називається експеримент. Я проти того аби повністю кидав свою роботу і повністю заглиблювався в інший вид діяльності. Але якщо ти почнеш з самоосвіти, потім з просто освіти і практики нового виду діяльності, то усвідомиш чи дійсно це те, що твоє! Ну і тут є прекрасне те, що ти маєш право на помилку. Спробував, не сподобалось - пішов далі. Почни зі списку того, що би ти хотів спробувати.
Перед тим як випускати відео дайте відповідь стосовно скандалу, де є свідчення, що ви схиляли до сексу травмованих клієнток і домагались студенток. Якщо це правда, ви не маєте права на випуск контенту а маєте нести відповідальність за вчинені порушення етичних кодексів та законодавства України.
@@azovaidar9334 я бачила цю відповідь і він у ній сказав наступне - "я знаю що таке згода", але він не заперечив факт сексу з клієнтками. А це заборонено усіма кодексам світу, так як секс з терапевтом це використання влади в інтересах терапевта, за це позбавляють практики і в деяких країнах садять, терміновологія згоди не діє на стосунки теоапевт-клієнт. Вивчайте питання уважніше.
Дякую за відео, та Вашу роботу. Питання, може для наступного відео: Емоційні гойдалки. Як не впадати в апатію, деприсивний настрій, і якщо вже провалився. то як швидко себе витягнути з цього стану. І як зрозуміти, що входиш в цей стан, щоб запобігати цьому
Привіт. По-перше дякую вам за все що ви робите.💙💛 Можливо у вас вже є такі відео то скиньте будь ласка посилання. Мене цікавить як солдатам на передовій, в яких немає поблизу ні психологів ні капеланів, справлятися з стресом. Дякую. 🇺🇦💪
Дякую за відос! В єс в місцевому середовищі іноземців не розуміють нашої ненависті. Що робити коли тебе будуть вважати конченим, якщо будеш чесним, і через те відчуваєш себе максимально чужим.
Чудове питання. Життя за кордоном під час війни (особливо якщо вже жилося там на момент початку) - це окрема велика тема, як на мене. Свідомість ніби розірвана на двоє.
@@yaryna8349 саме так. Постійне відчуття падіння з однієї реальності в іншу. Я вже жила закордоном певний час до початку повномаштабного наступу (проте на початок війни в 14му була в Україні).
Будь ласка, дайте свій коментар щодо історій про домагання за вашою участю. Впевнена, що якщо це було якимось непорозумінням, ви можете це пояснити і люди це приймуть. Так, тема не настільки глобальна наразі, як військові події, проте досить значима для багатьох людей.
Розкажіть будь ласка про компенсаторні і захисні реакції психіки - які з них є здоровими, прийнятними, конструктивним і не впливаючими негативно на особистість в довгостроковій перспективі. От залізла людина в комфортний стан, а потім дивиться, а рік життя вже пройобано, і нічого корисного не зроблено, і наче навіть здеградувала трохи.
Обожнюю Вас, Андрію!!! Ви класний !!! Навіть не знаю як зібрати в одне слово те , що Ви фахово-оптимістичний добряк))))) Нагадуєте Карлсона---" Спокойствие. только спокойствие! Дело то житейское." Дійсно все стає зрозуміло і спокійніше У МОЇЙ ГОЛОВІ. ))))Дякую!Слва Україні! Слава ЗСУ! РУСНІ----..ЗДА!
@@MrLeni89 Якщо що------не треба мене повчати......якщо що.....Може із гумором не все гаразд? Не треба розбирати на молекули чиєсь повідомлення ...Відчепіться....Слухайте як реве ведмідь.......
Дякую, Андріє, як завжди дуже круте відео!)) Є прохання: якщо можна, розкажіть детальніше про фобії. Як відрізнити саме фобію від звичайного страху? Як їй протидіяти і що робити, якщо у тебе вона є?
Рідна людина на війні. Дзвонить не часто, коли є зв'язок. Нічого не розповідає з причин безпеки. Але вважає, найбільша проблема - долбо**ізм в організації його відділення та безвідповідальність багатьох військових на адмін. посадах. Відчуваю його тривогу з цього приводу. Але ж я в Києві, не в темі. Як правильно підтримати його, а значить й себе?
Мені наче здається, що кожен військовий каже що всьо не так і можна було б краще все організувати. Бо вони стикаються з «очікування-реальність» і тут виникає багато нюансів. Особисто також дуже цікавить те, що говорити, що писати, як писати, щоб підтримати в наших умовах реалій, теплі і близькі стосунки (романтичні/родинні) на відстані із військовим так щоб мозок не поплавити ані собі ані йому. Дякую за ваш канал! Приводить розум до ладу!!
Пане Андрію, щиро дякую за нову круту та змістовну розмову!) Питання: може існування в стресі та напрузі зараз дати ознаки в загостреннях або проявах хвороб в організмі потім, після нашої Перемоги? На кшталт пружини яка вистрибне. І головне... Як такий можливий розвиток подій попередити?
Особисто мене нагрібало попередні роки, коли більшість робила вигляд, що ніякої війни нема. Це при тому, що я не ветеранка, а волонтерка, і навіть не їздила на передок, як багато хто, а волонтерила в рідному місті - кікімори, масксітки, чергування ( якщо хто знає, з 15-го року існував такий пункт для транзитних бійців Вокзал-Дніпро, з початком пандемії закрили) І от тут ти спілкуєшся з бійцями, а потім приходи на роботу, а там - суцільні білі пальта і не_всьо_так_однозначно. Отоді мене крило, добре що вдома були однодумці. А зараз - мені норм. Звісно, я хвилююся за друзів і рідних, хто воює, але це зовсім інакше, ніж коли ти люто ненавидиш людей навколо за байдужість.
Дякую за вiдео! Маю питання! Я - волонтер, допомагаю з евакуацією та інформаційно, в яку країну краще та їхати до Європи, які умови перебування. Але іноді накриває злість та образа, бо стикаюся з невдячністю людей. Декілька разів було бажання закинути волонтерство. Що я роблю не так? І як сприймати невдячність людей? Я знаю, що багато вдячних людей, які просто забувають сказати спасибі. Хелп! Завчасно дякую за відповідь)
Коли ти робиш щось для людей, тримай у голові, що це ти робиш для себе, а не для інших. Тоді усе буде гаразд. Бо є чимало невдячних людей, а в час війни їх стає іще більше.
От добра, добра не ищут! Люди в принципе неблагодарные, вспомни Библию и притчу о десяти вылеченных Иисусом, где только один вернулся к нему и поблагодарил, притом он сам был простяком, а остальные на Иисуса забили... Люди не хотят быть Благодарными и Обязанными!!!
Дуже дякую! Чи можна розкрити питання вини тих, хто за кордоном? Ніби і розумом зрозуміло, що це для безпеки дітей, але відчуття нікуди не зникає як і туга зо домом і рідними.
Андрій дякую за вашу роботу! Чи можете підказати де можна більше дізнатись про психологів в армії чув, що тепер є щось типу "тактичного" чи "бойового" психолога, який мав допомгати справлятись з стресами безпосередньо під час бойових дій.
Андрію, обожнюю вас! Найкращий психолог у світі! 🥰 У мене питання стосовно емоційних гойдалок і як з цим боротися. Одна й та ж сама ситуація, навіть здавалося б не дуже травмуюча, але яка не віришується якійсь час, сьогодні видається капєц якою критичною: "Як мені з цим жити??!! Це ж неможливо! А-а-а-а!", а наступного дня з тими ж вводними вже оцінюється психікою як "А, фігня! Я зараз з цим легко справлюся! Я всіх порву!" І так постійно, навіть протягом одного дня відношеня і загальний стан змінюється кардинально і на це вже сил немає чесно кажучи, дуже виснажує. Легкі заспокійливі не дуже допомагають.. Буду вдячна за відповідь або якщо підіймете цю тему в наступних відео.
Привіт, Андрію! Наразі служу в ЗСУ та хочу продовжити кар'єру в якості військового психолога. Маю наступні питання до тебе: У чому заключається робота військового психолога зараз? Змінилося щось з початку вторгнення чи це досі на 80% паперова робота? На твою думку, чи є перспективи кар'єрного зросту в психологів у нашій армії?
Це прекрасна новина! Дуже радію, шо тепер це можна бачити на ютубі окремим каналом, бо колись побачила на Телебачення Торонто, і закохалась в цього харизматичного велетня. Чекаю контенту :)
Дякую!) По запитаннях) якщо буде час і натхнення, розкажіть, будь ласка, про депресію в умовах війни. Як війна вплинула на кількість/якість випадків? Може, хтось навіть впорався з нею саме через війну, а когось навпаки через це нагребло? Як це працює? Як вивозити? Які можуть бути методи самодопомоги? І як взагалі диференціювати: де тобі просто перманентно гівняно, бо це нормальна реакція на обставини, а де вже починається депресія і нада шота рєшать? Спасибі 🙌
В мене скоріш за все була депресія ще до війни, і тепер відчуття, що ніби особливо нічного і не змінилося) Поки всі перелякано бігають по стелі, я спокійненько сиджу на дні) Тож долучаюся до вашого питання, теж дуже цікаво, що з тим робити.
Привіт) Дуже дякую за твої відео і знання, якими ділишся. Про страх смерті цікаво послухати. Багато моїх знайомих військових говорять, що не бояться померти. А я, як показало 24 лютого, страшно боюся полону і смерті. Чому так у людей і від чого це залежить?
Андрію, чому вас не можна ніяк підтримати коштами? Вам неодмінно треба зробити якийсь рахунок, бо ви ж ще і військовий! Я б неодмінно підтримала ваш проєкт!👍💞💛💙
Дякую! Я вже в тому віці що ні грошима ні особисто не допоможу ариіі.... але я мось за Украіну, за наших воінів. А щє готуюсь до зими,яка буде не дкже комфортна. Тому -консервую, заморожую,суша(треба ж годувати святе сімейство)..До першого квітня я не проронила ні сльозинки, ніякоі паніки бо підтримувала рідних. Коли рюськіє ,,по доброй волє,, відійшли від столиці.... все- сльози ,сльози...Я такою не була,а тепер... хоч води не пий щоб сльози не утворювались. Може якесь заспокійливе є,таке щоб випила і все пофік!Щє раз дуже дякую. Якщо що мені 65...
Андрій, МОЗ України у 2022р. прогнозував 20-30% людей з ПТСР, які пережили травматичні події; в жовтні 2022 р. Міжнародна дослідницька група вийшла на 25,9% "ймовірного ПТСР". Який Ваш прогноз ймовірного ПТСР (%) на зараз (2024 рік) не лише військового, а й цивільного населення? Дякую .
Андрію, дякую!!!! Ви знаєте, чомусь страшно стає від того, що коли слухаю Ваші відео-лекції на ту чи іншу тему..... постійно ловлю себе на тому, що багато чого Ви говорите як наче про мене:(.......майже всі проблеми і питання, які ви обговорюєте я в собі бачу:((.......але я дуже Вам вдячна, що я маю змогу чути Вас і розумію, що маю їх і чую від Вас їх напрямки вирішення....що не все так погано, як мені постійно здається і що я зможу майже все виправити....або хоча б прийняти....це в собі і далі жити......
Дуже классно, дякую вам велике за доступну подачу важливого матеріалу! Велике прохання, зробіть пліз у своїх відосах голос гучніше. бо якшо занадто голосно, то завжди можна стишити гучність. зазвичай коли включаю шось з телефона через динамік, то добре чутно на 2/3 гучності. хотів Ваші відоси поставити коллегам, а гучності не вистачає щоб всім було чутно. а от музика збивок прям ок по гучності. ще раз дякую Вам!
На превеликий жаль нас чекає не 4 чи 20 % ,а набагато більше.Ні Ізраїль у якому воює невеликий прошарок підготовленних спецназівців і які в кращому випадку попадають під обстріли терористів,ні США де воюють підготовлені морські піхотинці які не переживають обстрілів передку по кілько разів на день.У деяких підрозділах не контужених уже не має і нащ психолог це знає.Не хоче лякати.У нас хлопці проходять набагато більший стрес і до того ж більшість з них звичайні люди яких ніжто психологічно не готував.Я працюю з тими хто вже дома...картині важка.Люди отримали стільки психотравм .що хвате на кілька ПТСР.Готуватись треба,треба вчитись як себе поводити з хворими.Їх можна і потрібно лікувати.Справжніх фахівців мало,надія на волонтерів ,що хочуть вчитися.У нас є річна програма,Звичайно гуру психології ви за рік не станете.але реально можна допомагати бійцям вийти з важкого стану і навчитися жити з ПТСР.Бережи Боже всіх наших воїнів.Для нас важливе кожне житя.
Коли я подивилася фільм Комарова "Рік" в мене страшенно розболілася голова і піднялася температура до 38.2 вночі. Довгий час була звичка прислуховуватися, що там шелестить. Бо на звук політ крилатої ракети і автоматичні ворота, які відчиняються, ідентичні. Я неймовірно швидко втомлююся. Враховуючи мої хронічні хвороби, я скоріше відчуваю себе напівмертвою ніж напівживою. Мені не 20, я розумію, що це відчуття залишиться зі мною до кінця життя.
Пам'ятаю, якось році в 2017 приїхала до Львова в гості до приятеля, який на початку війни (тоді ще лише на Сході України) був на фронті, приймав участь в бойових діях. Перші кілька ночей не могла зрозуміти - як йому не заважає спати ввімкнений відос на ютубі - не найприємніший голос диктора, і тема всього циклу відео - зброя, її різновиди, застосування, особливості. Чекала, поки він засне, щоб вимкнути відео і мати змогу заснути самій - спали в одній кімнаті. Лише на третій день зрозуміла, що в повній тиші - він і так чує те все, і йому краще, якщо звук іде ззовні, і він має контроль над ним. Коли озвучила цю тезу - він здивувався, але підтвердив, що я правильно подумала. Зрозуміти це мені допомогла рефлексія власного досвіду, хоч і не пов'язаного з війною - коли я була маленька (дев'яності роки на дворі, не найспокійніший район Києва, поряд з домом - специфічна лікарня, де застосовуються опіати, тож наркоманів в окрузі вистачало) і йшла гуляти, відходячи від двору, моя гіперконтролююча бабуся могла відмочити страшний сором - вийти на вулицю і йти мене шукати, пронизливо викрикуючи моє їм'я своїм добре поставленим другим сопрано. Наді мною сміялись всі однолітки з нашого двору, через це, і кожного разу була ділема - або ризик нового епізоду сорому (ніякої системи, не вгалати, коли вона це зробить, а коли - ні), або я сиджу у дворі, як в клітці. Я розуміла, що це типу турбота, що вона переживає, що в ті часи і в тому місці - за дитиною краще пильнувати, особливо - якщо це маленька дівчинка (бо, окрім наркоманів, там нерідко ходило ще різної збоченої наволочі). Розуміла, але прийняти це не могла, кожного разу - хоч крізь землю провались. Пройшло чимало часу, я подорослішала, але навіть через кілька років після смерті бабусі, я могла раптово почути в голові саме ті її інтонації, і спочатку - почати озиратись в пошуках джерела звуку, а вже потім до мене доходило, що це просто флешбеки. Взв'язку з цим маю питання - чи може таке явище бути характеризоване, як ПТСР? Адже була і травма, і гостре переживання, і аудіальні галюцінації, і реальні фізичні прояви стресу (спітніння, тремор, легке запаморочення, пришвидшене серцебитя), і такий стан речей був пролонгований на роки, і закладений в саму базу мого формування. Я думала, що це може бути прояв саме цього розладу, але після перегляду цього відео вже не впевнена. Не те, щоб це на щось зараз впливало - якось вдалось це прожити і позбутись, але цікаво - чи вірно я спочатку визначила.) Заздалегідь дякую за відповідь, і щиро вдячна за вашу працю 🙏
ПТСР виникає в ситуації де людина повністю втрачає контроль. Безсилля і неможливість втекти, відбитись чи хоч якось виправити жахливу ситуацію яка загрожує життю твого чи когось іншого. Це порушення на рівні лімбічної системи, розлад механізму який сповіщає нам про небезпеку.
Взагалі не розумію як можна серйозно сприймати психологічні поради від такої хворобливо товстенної людини. Якщо він не може впоратися зі своїм розладом, як він може допомогти ще комусь? Нонсенс.
При формуванні ПТСР у більшості пацієнтів буде спостерігатися збільшення мигдалини головного мозку. Оскільки вона(мигдалина) є частиною лімбічної системи, а також відповідає(у тому числі) за формування емоцій її гіпертрофія буде провокувати гіперреакцію на незначне збудження, як от від салюту, чи пітарди.
Привіт, Андрію. Насамперед хочу подякувати тобі, та телебаченню Торонто за те, що познайомили з тобою) Ти вже одного разу мені дуже допоміг вашими ефірами) Але зараз дуже накриває від неможливості побачити рідних, дружину, дітей. Мізками начебто все розумію і усвідомлюю, але емоції не відпускають. Як можна боротися з постійним сумом, який вже починає заважати бути функціональним? Дякую)
![Tee Grizzley - Blow for Blow (feat. J. Cole) [Official Video]](http://i.ytimg.com/vi/wNLN5xsx5dc/mqdefault.jpg)
Запишіть будь ласка відео на тему: "Мій знайомий/родич повернувся з фронту, як і про що з ним говорити, щоб не винести йому мізки". Неймовірно потрібний проєкт з психоедукації! Дякую!
Не Андрій, але влізу
Як на мене, варто в такому випадку спілкуватися лише на загальні теми, не торкаючись воєнних
А коли людина захоче/буде готова, то сама про це заговорить
Теж підтримую це прохання. Одна справа, коли тобі радять знайомі, які хоч і мають досвід, але це все одно побутові поради. Інша справа, коли це систематизована та більш професійна інформація.
@@irynapirohova2060 вже є на каналі. Останнє.
@@МиколаКоршунов-р3эпри птср часто взагалі ні про що не хотять спілкуватись, як мій чоловік. повністю закрився. якщо і прориває на розмову - лише про війну..
Дякую Андрій! Чи можна розглянути значно більш поширене явище як синдром вцілілого? Як боротися з відчуттям провини коли ти в безпеці, а інші страждають в окупації/полоні? Дякую заздалегідь.
Синдром провини не проходить сам по собі. Має спрацювати три запитання: Що зараз відбувається? (тільки конкретизуй, а не відповідай коротким і об’ємним словом «піздєц»); Що я відчуваю? Що я роблю? І от саме в тому що ти робиш і буде вихід із цього синдрому. Тобто вихід має бути із думок через планування до дії.
Доброго здоров'я, Андрію. Подивився цей випуск та вирішив поділитися своїм досвідом стосовно ПТСР, який я пережив 20 років тому. Причиною була одна життю загрозлива подія, яка тривала впродовж трьох неділь. Це як бути весь цей час під обстрілом і не знати у який момент тебе накриє, щось приблизно так. Але все обійшлось гаразд, чи майже гаразд, бо деякі фізичні наслідки залишились. Це я описав подію. А потім точно через 6 місяців прийшов цей ПТСР. Депресії, часті потужні панічні атаки, клострофобія - життя закінчилось. Хотілось вже стрибати з балкону. Це все трапилось у Західній Німеччині. Так от у той час там майже ніякої допомоги проти такого стану не існувало. Я бачив і психологів, і психіатрів - ніякої практичної допомоги. Кожний, хто мав ПТСР, вибирався сам як міг. Так от я багато шукав на допомогу. Перепробував багато чого. І врешті знайшов серед людей дві речі, що допомогли мені. Перше - це у момент панічної атаки знайти очима якусь річ, наприклад кущ, чи будинок, чи хмару у небі і почати вголос чи про себе детально описувати цю річ. Можна потім брати іншу річ та продовжувати опис. Це допомагає неймовірно.
При ПТСР може також причинитися атака клострофобії. Це може статися і у метро, і у супермаркеті чи навіть надворі. Проти цього гарно працює таке дихання - вдихаємо через одну ніздрю тримаючи другу закритою пальцем протягом рахунку на чотири, тримаємо повітря впродовж рахунку на чотири та видихаємо через другу ніздрю впродовж рахунку цей раз на вісім, тримаючи першу ніздрю закритою пальцем.
Ось так впродовж декількох неділь я позбувся від ПТСР. Так що сподіваюсь хтось, у кого появиться цей клятий ПТСР, зможе скористатися моїми порадами та віднайти нормальне життя.
Методів боротьби з наслідками психотравмуючої події великий арсенал. Дякую, що поділился своїм життєвим досвідом. Єдине прохання консультуватися з фахівцем щодо методів, особливо якщо ви вживаєте будь які препарати. І головне - алкоголь не допомагає
Дякую. У мене ПТСР вІд поганих батькІв(важкого дитинства) .Жити дуже важко.
Дякую що поділились досвідом. В мене КПТСР, пів року. Поку ЕМДР та КПТ допомагають, але сплю все одно по пару годин. І не зовсім зрозуміла це можно вилікувати й жити як раніше чи треба навчитись з цим жити? Дякую
Привіт, дуже круто, що ми маємо такого психолога! Питання: не має бажання ні з ким спілкуватись, якщо є якась розмова, потім нема сил. В Миколаїві зараз не дуже весело! Дякую!
Є чудове правило - ти не маєш з кимось спілкуватися, якщо Тобі цього не хочеться. Більш того, тобі не треба терпіти когось нав’язливого. Навпаки, напиши їм чи коротки скажи, що хочеш день побути одна. І попроси їм дати таку можливість. Це стан суму, а Ти маєш право посумувати. Єдине прохання дати собі час. Тобто визнач скільки ти хочеш посумувати аби відновитись. Я розумію про що Ти, бо я і сам в Миколаєві і тут є багато місць сили. Головне лишайся в безпеці.
@@U_MOII_HOLOVI Велике,ДЯКУЮ!
Мабудь в Ибици и мажори Київськи по рєсторанам без ПТСР
Як можна підписатись на цей канал декілька разів одночасно? Дядю Андріє, ви неперевершені!
Підождіть з підписками, тут козинчука у згвалтування з поцієнток звинувачують. Хіба не важливо, кого ви слухаєте?
@@putinhyilo392 де це ви такє лайно знайшли? Не#уй шастати по московитським телеграм каналам
@@putinhyilo392 записувати людину в гвалтівники посилаючись на анонімні повідомлення без жодних доказів злочину - це максимальний абсурд. Так будь-кого можна гвалтівником виставити.
@@putinhyilo392 від двох незалежних джерел я чув що ти ймовірно злягаєшся з 3 сусідським пуделями. Хіба не важливо, кого ви слухаєте?
Привіт! Дякую за канал! 💙💛
Крутий, корисний і з позитивною мотивацією!
Особливо важливо, коли складні теми розкриті простими, доступними словами!🤗
Я вас дуже підтримувала, але Після скандалу, не знаю як відноситись до вас. Хочеться вірити, що неправда. Але все ж таки хочу почути від вас про цю історію
Підтримую
він дав розгорнуть відповідь у своєму інстаграмі
дякую за чудове та змістовне відео. Дуже хочеться підняти тему страху за близьких, особливо тих, хто воює. Якщо страх за своє життя опанований, але страх за близьких зводить з розуму.
Страх за когось часто буває страшніше, ніж страх за себе. Бо мозок інтерпритує (домальовує) те, чого нема. І дуже важливо домовитись зі своїм близьким про систему зв’язку. Будь ласка, сприйміть його правильно, якщо він не може виходити на зв’язок. Варто аби ви домовились про якусь системність і алгоритм ваших дій, якщо він не виходить на зв’язок. Боятися того, що твій рідний на війні ок. Але страх має бути такий, що ти при цьому можеш функціонувати і турбуватися про себе. Якщо так не вдається, варто піти на прийом до психотерапевта.
В мене питання щодо ненависті. Я завжди вважала, що це руйнівна емоція. Але наразі саме ненавість до рузні дає мені сили. І я не розумію, як це працює. Дякую.
Пане Андрію, як би ви порадили боротися з алкоголіками під час війни? чи можливе їх лікування в підрозділах, особливо коли це люди 40-50 зі своїми цінностями. Як психологи можуть допомогти командирам у профілактиці вживання алкоголю в підрозділах?
Козінчук найкращий!🔥🔥🔥
І будь ласка більше, більше, більше! Мені треба Вас більше. Розказуйте що завгодно, хоч казки.
До речі, запишіть аудіо, яке можна поставити як сигнал будильника: " киця, зайка, сонечко і рибка, вставай, прокидайся, красуня... і т.д" - боже, як же круто буде!
Андрій, дякую вам за круті відоси❤️
Запитання: Як чесно відповісти собі на питання "Що я хочу робити?". Може є підходи або методи які завадять самому себе обдурити.
Я розумію що питання трохи абсурде😅 Але якщо те що я роблю зараз дуже далеко від того що я дійсно хочу робити десь у надрах підсвідомості. Я як нормальна людина не хочу визнавати що правильний напрямок на 180° від поточного і я чесно і усвідомлено брешу собі що похибка значно менше і що тут трошки скорегувати і все буде супер пупер і у цьому напрямку.
Класне питання
Є такий метод. Називається експеримент. Я проти того аби повністю кидав свою роботу і повністю заглиблювався в інший вид діяльності. Але якщо ти почнеш з самоосвіти, потім з просто освіти і практики нового виду діяльності, то усвідомиш чи дійсно це те, що твоє! Ну і тут є прекрасне те, що ти маєш право на помилку. Спробував, не сподобалось - пішов далі. Почни зі списку того, що би ти хотів спробувати.
@@U_MOII_HOLOVI Дякую за відповідь❤️☺️
Перед тим як випускати відео дайте відповідь стосовно скандалу, де є свідчення, що ви схиляли до сексу травмованих клієнток і домагались студенток. Якщо це правда, ви не маєте права на випуск контенту а маєте нести відповідальність за вчинені порушення етичних кодексів та законодавства України.
він дав розгорнуть відповідь у своєму інстаграмі, шукайте уважніше
@@azovaidar9334 я бачила цю відповідь і він у ній сказав наступне - "я знаю що таке згода", але він не заперечив факт сексу з клієнтками. А це заборонено усіма кодексам світу, так як секс з терапевтом це використання влади в інтересах терапевта, за це позбавляють практики і в деяких країнах садять, терміновологія згоди не діє на стосунки теоапевт-клієнт. Вивчайте питання уважніше.
Дякую за відео, та Вашу роботу.
Питання, може для наступного відео: Емоційні гойдалки. Як не впадати в апатію, деприсивний настрій, і якщо вже провалився. то як швидко себе витягнути з цього стану. І як зрозуміти, що входиш в цей стан, щоб запобігати цьому
Привіт. По-перше дякую вам за все що ви робите.💙💛
Можливо у вас вже є такі відео то скиньте будь ласка посилання. Мене цікавить як солдатам на передовій, в яких немає поблизу ні психологів ні капеланів, справлятися з стресом.
Дякую. 🇺🇦💪
Дякую за вашу роботу!
Дякую за відос!
В єс в місцевому середовищі іноземців не розуміють нашої ненависті. Що робити коли тебе будуть вважати конченим, якщо будеш чесним, і через те відчуваєш себе максимально чужим.
Чудове питання. Життя за кордоном під час війни (особливо якщо вже жилося там на момент початку) - це окрема велика тема, як на мене. Свідомість ніби розірвана на двоє.
@@yaryna8349 саме так. Постійне відчуття падіння з однієї реальності в іншу. Я вже жила закордоном певний час до початку повномаштабного наступу (проте на початок війни в 14му була в Україні).
Дякую гарний блог) чув що ліки з канабісом дуже допомагає при ПТРС дуже цікава ваша думка, дякую
Дякую. Мене ця тема цікавила.
Будь ласка, дайте свій коментар щодо історій про домагання за вашою участю. Впевнена, що якщо це було якимось непорозумінням, ви можете це пояснити і люди це приймуть.
Так, тема не настільки глобальна наразі, як військові події, проте досить значима для багатьох людей.
Гарне, корисне, приємне відео)
Дякую за роботу❤️
Щиро дякую за все, що Ви робите!
Як завжди цікаво та корисно!
Розкажіть будь ласка про компенсаторні і захисні реакції психіки - які з них є здоровими, прийнятними, конструктивним і не впливаючими негативно на особистість в довгостроковій перспективі. От залізла людина в комфортний стан, а потім дивиться, а рік життя вже пройобано, і нічого корисного не зроблено, і наче навіть здеградувала трохи.
Обожнюю Вас, Андрію!!! Ви класний !!! Навіть не знаю як зібрати в одне слово те , що Ви фахово-оптимістичний добряк))))) Нагадуєте Карлсона---" Спокойствие. только спокойствие! Дело то житейское." Дійсно все стає зрозуміло і спокійніше У МОЇЙ ГОЛОВІ. ))))Дякую!Слва Україні! Слава ЗСУ! РУСНІ----..ЗДА!
Карлсон був егоїстичний маніпулятором, якщо що )
@@MrLeni89 Якщо що------не треба мене повчати......якщо що.....Може із гумором не все гаразд? Не треба розбирати на молекули чиєсь повідомлення ...Відчепіться....Слухайте як реве ведмідь.......
Дякую за роботу! Важлива справа💙💛
Дякую за випуск. Андрійко, розкажи будь ласка про використання заспокійливих препаратів під час війни?
Дякую за Вашу працю!
Дякую, Андріє, як завжди дуже круте відео!))
Є прохання: якщо можна, розкажіть детальніше про фобії. Як відрізнити саме фобію від звичайного страху? Як їй протидіяти і що робити, якщо у тебе вона є?
Рідна людина на війні. Дзвонить не часто, коли є зв'язок. Нічого не розповідає з причин безпеки. Але вважає, найбільша проблема - долбо**ізм в організації його відділення та безвідповідальність багатьох військових на адмін. посадах. Відчуваю його тривогу з цього приводу. Але ж я в Києві, не в темі. Як правильно підтримати його, а значить й себе?
Підтримую. Це дуже важке і важливе питання. Стикаюсь майже кожен день і опускаються руки(
Нажаль це проблема майже усієї нашої армії, а особливо її керівництва((
Теж дуже хочу почути відповідь, як підтримати кохану людину стосовно цього.
Мені наче здається, що кожен військовий каже що всьо не так і можна було б краще все організувати. Бо вони стикаються з «очікування-реальність» і тут виникає багато нюансів.
Особисто також дуже цікавить те, що говорити, що писати, як писати, щоб підтримати в наших умовах реалій, теплі і близькі стосунки (романтичні/родинні) на відстані із військовим так щоб мозок не поплавити ані собі ані йому.
Дякую за ваш канал! Приводить розум до ладу!!
Моя найбільша любов ever ♥️ Андрійчик, ти неймовірний! Будь!
Пане Андрію, щиро дякую за нову круту та змістовну розмову!) Питання: може існування в стресі та напрузі зараз дати ознаки в загостреннях або проявах хвороб в організмі потім, після нашої Перемоги? На кшталт пружини яка вистрибне. І головне... Як такий можливий розвиток подій попередити?
Особисто мене нагрібало попередні роки, коли більшість робила вигляд, що ніякої війни нема. Це при тому, що я не ветеранка, а волонтерка, і навіть не їздила на передок, як багато хто, а волонтерила в рідному місті - кікімори, масксітки, чергування ( якщо хто знає, з 15-го року існував такий пункт для транзитних бійців Вокзал-Дніпро, з початком пандемії закрили) І от тут ти спілкуєшся з бійцями, а потім приходи на роботу, а там - суцільні білі пальта і не_всьо_так_однозначно. Отоді мене крило, добре що вдома були однодумці. А зараз - мені норм. Звісно, я хвилююся за друзів і рідних, хто воює, але це зовсім інакше, ніж коли ти люто ненавидиш людей навколо за байдужість.
Дякую за вiдео!
Маю питання!
Я - волонтер, допомагаю з евакуацією та інформаційно, в яку країну краще та їхати до Європи, які умови перебування. Але іноді накриває злість та образа, бо стикаюся з невдячністю людей. Декілька разів було бажання закинути волонтерство. Що я роблю не так? І як сприймати невдячність людей? Я знаю, що багато вдячних людей, які просто забувають сказати спасибі. Хелп! Завчасно дякую за відповідь)
Коли ти робиш щось для людей, тримай у голові, що це ти робиш для себе, а не для інших. Тоді усе буде гаразд. Бо є чимало невдячних людей, а в час війни їх стає іще більше.
@@aldrej я так i робила, але це не допомогло менi! Дякую за пораду)
о а ви часом не знаєте чи можна якось з України виїхати до Англії? Як там нашим біженцям роботу можна знайти?
От добра, добра не ищут! Люди в принципе неблагодарные, вспомни Библию и притчу о десяти вылеченных Иисусом, где только один вернулся к нему и поблагодарил, притом он сам был простяком, а остальные на Иисуса забили... Люди не хотят быть Благодарными и Обязанными!!!
Коментар на підтримку каналу 🖤❤️🤙
Футболка-зачет!!!!!!
Людина в темі)
Свій чувак
Дуже дякую! Чи можна розкрити питання вини тих, хто за кордоном? Ніби і розумом зрозуміло, що це для безпеки дітей, але відчуття нікуди не зникає як і туга зо домом і рідними.
Підписка, дзвіночок, лайк, комент.
Дякую за дуже потрібну роботу.
Андрій дякую за вашу роботу!
Чи можете підказати де можна більше дізнатись про психологів в армії чув, що тепер є щось типу "тактичного" чи "бойового" психолога, який мав допомгати справлятись з стресами безпосередньо під час бойових дій.
Дякую за випуск та піднятий настрій.💙💛
я просто млію від цього дядька!)
Щиро дякую за цікаве відео!
Чекаю у наступних випусках вставочку Макса Щербини, де він просить підписатися на твій канал!
Телебачення торонто повідомили, що припиняють співпрацю з Андрієм через скандал, який крутиться навколо нього
Андрію, обожнюю вас! Найкращий психолог у світі! 🥰 У мене питання стосовно емоційних гойдалок і як з цим боротися. Одна й та ж сама ситуація, навіть здавалося б не дуже травмуюча, але яка не віришується якійсь час, сьогодні видається капєц якою критичною: "Як мені з цим жити??!! Це ж неможливо! А-а-а-а!", а наступного дня з тими ж вводними вже оцінюється психікою як "А, фігня! Я зараз з цим легко справлюся! Я всіх порву!" І так постійно, навіть протягом одного дня відношеня і загальний стан змінюється кардинально і на це вже сил немає чесно кажучи, дуже виснажує. Легкі заспокійливі не дуже допомагають.. Буду вдячна за відповідь або якщо підіймете цю тему в наступних відео.
Дякую за вашу роботу, Андрій, молодець!!!!!!
Дякую за класне відео! Порекомендуйте де можна пройти навчання з психологічної реабілітації військовослужбовців?
Дякую! Якось випустила з голови той факт, що ПТСР настає після, а не під час події. Тримаймося! До цього "після" ще дожити треба...
Коровка говорить - "мууу". Собачка говорить - "гав". Козінчук говорить -"Уааав")
💛💙
Бог любит троицу!
Дякую за вашу корисну росповідь.
Дуже захоплююче!
Можливо буде актуальна тема: " як ми втрачаємо власне "я", чому та як це стається і які наслідки воно має"
Дякую за тему! Чітко і з прикладами. Супер! Із нетерпінням очікуватиму наступних)
Дякую! Роз'яснили - тепер зрозуміліше, що таке ПТСР
Боже, дай тобі здоров'я. Дякую.
Андрію, ви спец👍👍👍
дякую!
Ура, нове відео, нова можливість заспокоїтися і послухати Андрія
Привіт, Андрію! Наразі служу в ЗСУ та хочу продовжити кар'єру в якості військового психолога. Маю наступні питання до тебе:
У чому заключається робота військового психолога зараз?
Змінилося щось з початку вторгнення чи це досі на 80% паперова робота?
На твою думку, чи є перспективи кар'єрного зросту в психологів у нашій армії?
Це прекрасна новина! Дуже радію, шо тепер це можна бачити на ютубі окремим каналом, бо колись побачила на Телебачення Торонто, і закохалась в цього харизматичного велетня. Чекаю контенту :)
Дякую!)
По запитаннях) якщо буде час і натхнення, розкажіть, будь ласка, про депресію в умовах війни.
Як війна вплинула на кількість/якість випадків? Може, хтось навіть впорався з нею саме через війну, а когось навпаки через це нагребло? Як це працює? Як вивозити? Які можуть бути методи самодопомоги? І як взагалі диференціювати: де тобі просто перманентно гівняно, бо це нормальна реакція на обставини, а де вже починається депресія і нада шота рєшать?
Спасибі 🙌
В мене скоріш за все була депресія ще до війни, і тепер відчуття, що ніби особливо нічного і не змінилося) Поки всі перелякано бігають по стелі, я спокійненько сиджу на дні) Тож долучаюся до вашого питання, теж дуже цікаво, що з тим робити.
Коментар для підтримки українського контенту. Дякую.
Привіт) Дуже дякую за твої відео і знання, якими ділишся.
Про страх смерті цікаво послухати.
Багато моїх знайомих військових говорять, що не бояться померти. А я, як показало 24 лютого, страшно боюся полону і смерті. Чому так у людей і від чого це залежить?
А можна відоси подовше, не встигаю насолодитись 😁
Андрію, чому вас не можна ніяк підтримати коштами? Вам неодмінно треба зробити якийсь рахунок, бо ви ж ще і військовий! Я б неодмінно підтримала ваш проєкт!👍💞💛💙
Не донатьте насильнику
@@svitlana.u7839 з чого це?
Дякую! Я вже в тому віці що ні грошима ні особисто не допоможу ариіі.... але я мось за Украіну, за наших воінів. А щє готуюсь до зими,яка буде не дкже комфортна. Тому -консервую, заморожую,суша(треба ж годувати святе сімейство)..До першого квітня я не проронила ні сльозинки, ніякоі паніки бо підтримувала рідних. Коли рюськіє ,,по доброй волє,, відійшли від столиці.... все- сльози ,сльози...Я такою не була,а тепер... хоч води не пий щоб сльози не утворювались. Може якесь заспокійливе є,таке щоб випила і все пофік!Щє раз дуже дякую. Якщо що мені 65...
🙏🏻🙏🏻🙏🏻
Подобаються ваші відео! Чекаю наступних! Бажаю вам знаходити час, щоб хоч раз на тиждень з'являтися на цьому каналі із новим відосом!
Дякую за гарне висвітлювання теми та поянення!
Продакшн, бачу, також на гарному рівні. А гумор - то ващє! )))
Андрій, МОЗ України у 2022р. прогнозував 20-30% людей з ПТСР, які пережили травматичні події; в жовтні 2022 р. Міжнародна дослідницька група вийшла на 25,9% "ймовірного ПТСР". Який Ваш прогноз ймовірного ПТСР (%) на зараз (2024 рік) не лише військового, а й цивільного населення? Дякую .
Прокоментуйте будь-ласка оце ruclips.net/video/lj2DIejf7qM/видео.html військові з досвідом називають "птср" проблеми під час бойових дій.
Який веселий психолог))) Сподобалось! Дякую!
Вподобайка! А чи можна записатися на консультації? Де? Будемо вдячні за відповідь
Немає цінностей або не здатен їх усвідомити. Що варто робити і чи варто щось робити із цим "станом"?
Дякую, цікаво )
3 відос, а вже 15 тисяч підписників.
Дякую, котику, за відео)
Дякую! Цікаво було б відео з рекомендаціями для близьких людей з ПТСР.
Дуже дякую. Крутий ви, Андрію
Дякую, пане Андрій! Хочеться побажати роzzії 100% ПТСР
С ПТСР невозможно радоваться . Это не такая легкая штука , как вы рассказываете .
Дякую вам, Андрію💙💛
Красунчик. Дякую. Слухаю кожен випуск з задоволенням.
Андрію, дякую!!!! Ви знаєте, чомусь страшно стає від того, що коли слухаю Ваші відео-лекції на ту чи іншу тему..... постійно ловлю себе на тому, що багато чого Ви говорите як наче про мене:(.......майже всі проблеми і питання, які ви обговорюєте я в собі бачу:((.......але я дуже Вам вдячна, що я маю змогу чути Вас і розумію, що маю їх і чую від Вас їх напрямки вирішення....що не все так погано, як мені постійно здається і що я зможу майже все виправити....або хоча б прийняти....це в собі і далі жити......
Коментар в підтримку Українського контенту
Андрій - красунчик! Зміг зробити це: згадати за підписку! =)
Харизмою своєю мене купив) Крутий чувак, дякую.
Дуже классно, дякую вам велике за доступну подачу важливого матеріалу!
Велике прохання, зробіть пліз у своїх відосах голос гучніше. бо якшо занадто голосно, то завжди можна стишити гучність. зазвичай коли включаю шось з телефона через динамік, то добре чутно на 2/3 гучності. хотів Ваші відоси поставити коллегам, а гучності не вистачає щоб всім було чутно. а от музика збивок прям ок по гучності.
ще раз дякую Вам!
Що робити якщо тобі абсолютно нічого не хочеться. І ти не можеш себе змусити робити навіть найпростіші дії.
На превеликий жаль нас чекає не 4 чи 20 % ,а набагато більше.Ні Ізраїль у якому воює невеликий прошарок підготовленних спецназівців і які в кращому випадку попадають під обстріли терористів,ні США де воюють підготовлені морські піхотинці які не переживають обстрілів передку по кілько разів на день.У деяких підрозділах не контужених уже не має і нащ психолог це знає.Не хоче лякати.У нас хлопці проходять набагато більший стрес і до того ж більшість з них звичайні люди яких ніжто психологічно не готував.Я працюю з тими хто вже дома...картині важка.Люди отримали стільки психотравм .що хвате на кілька ПТСР.Готуватись треба,треба вчитись як себе поводити з хворими.Їх можна і потрібно лікувати.Справжніх фахівців мало,надія на волонтерів ,що хочуть вчитися.У нас є річна програма,Звичайно гуру психології ви за рік не станете.але реально можна допомагати бійцям вийти з важкого стану і навчитися жити з ПТСР.Бережи Боже всіх наших воїнів.Для нас важливе кожне житя.
Коли я подивилася фільм Комарова "Рік" в мене страшенно розболілася голова і піднялася температура до 38.2 вночі. Довгий час була звичка прислуховуватися, що там шелестить. Бо на звук політ крилатої ракети і автоматичні ворота, які відчиняються, ідентичні. Я неймовірно швидко втомлююся. Враховуючи мої хронічні хвороби, я скоріше відчуваю себе напівмертвою ніж напівживою. Мені не 20, я розумію, що це відчуття залишиться зі мною до кінця життя.
Що робити при гострих панічних атаках, пов'язаних з страхом за чоловіка військового
Файні хлопці, заведіть будь ласка Андрію патреон.
Кожного разу як Андрій матюкається коту наступають на хвіст? 🙀
Пам'ятаю, якось році в 2017 приїхала до Львова в гості до приятеля, який на початку війни (тоді ще лише на Сході України) був на фронті, приймав участь в бойових діях. Перші кілька ночей не могла зрозуміти - як йому не заважає спати ввімкнений відос на ютубі - не найприємніший голос диктора, і тема всього циклу відео - зброя, її різновиди, застосування, особливості. Чекала, поки він засне, щоб вимкнути відео і мати змогу заснути самій - спали в одній кімнаті. Лише на третій день зрозуміла, що в повній тиші - він і так чує те все, і йому краще, якщо звук іде ззовні, і він має контроль над ним. Коли озвучила цю тезу - він здивувався, але підтвердив, що я правильно подумала.
Зрозуміти це мені допомогла рефлексія власного досвіду, хоч і не пов'язаного з війною - коли я була маленька (дев'яності роки на дворі, не найспокійніший район Києва, поряд з домом - специфічна лікарня, де застосовуються опіати, тож наркоманів в окрузі вистачало) і йшла гуляти, відходячи від двору, моя гіперконтролююча бабуся могла відмочити страшний сором - вийти на вулицю і йти мене шукати, пронизливо викрикуючи моє їм'я своїм добре поставленим другим сопрано. Наді мною сміялись всі однолітки з нашого двору, через це, і кожного разу була ділема - або ризик нового епізоду сорому (ніякої системи, не вгалати, коли вона це зробить, а коли - ні), або я сиджу у дворі, як в клітці. Я розуміла, що це типу турбота, що вона переживає, що в ті часи і в тому місці - за дитиною краще пильнувати, особливо - якщо це маленька дівчинка (бо, окрім наркоманів, там нерідко ходило ще різної збоченої наволочі). Розуміла, але прийняти це не могла, кожного разу - хоч крізь землю провались.
Пройшло чимало часу, я подорослішала, але навіть через кілька років після смерті бабусі, я могла раптово почути в голові саме ті її інтонації, і спочатку - почати озиратись в пошуках джерела звуку, а вже потім до мене доходило, що це просто флешбеки.
Взв'язку з цим маю питання - чи може таке явище бути характеризоване, як ПТСР? Адже була і травма, і гостре переживання, і аудіальні галюцінації, і реальні фізичні прояви стресу (спітніння, тремор, легке запаморочення, пришвидшене серцебитя), і такий стан речей був пролонгований на роки, і закладений в саму базу мого формування.
Я думала, що це може бути прояв саме цього розладу, але після перегляду цього відео вже не впевнена.
Не те, щоб це на щось зараз впливало - якось вдалось це прожити і позбутись, але цікаво - чи вірно я спочатку визначила.)
Заздалегідь дякую за відповідь, і щиро вдячна за вашу працю 🙏
Шикарні відео! Особливо вставляє звук запикування мату, ржав вголос кожного разу як чув))
Мені дуже допомогла робота з психологом по методиці EMDR, хоча прийшла до цього аж через 6 років після травматичної події.
ПТСР виникає в ситуації де людина повністю втрачає контроль. Безсилля і неможливість втекти, відбитись чи хоч якось виправити жахливу ситуацію яка загрожує життю твого чи когось іншого. Це порушення на рівні лімбічної системи, розлад механізму який сповіщає нам про небезпеку.
Взагалі не розумію як можна серйозно сприймати психологічні поради від такої хворобливо товстенної людини. Якщо він не може впоратися зі своїм розладом, як він може допомогти ще комусь? Нонсенс.
При формуванні ПТСР у більшості пацієнтів буде спостерігатися збільшення мигдалини головного мозку. Оскільки вона(мигдалина) є частиною лімбічної системи, а також відповідає(у тому числі) за формування емоцій її гіпертрофія буде провокувати гіперреакцію на незначне збудження, як от від салюту, чи пітарди.
Привіт, Андрію. Насамперед хочу подякувати тобі, та телебаченню Торонто за те, що познайомили з тобою) Ти вже одного разу мені дуже допоміг вашими ефірами) Але зараз дуже накриває від неможливості побачити рідних, дружину, дітей. Мізками начебто все розумію і усвідомлюю, але емоції не відпускають. Як можна боротися з постійним сумом, який вже починає заважати бути функціональним? Дякую)