00:33 - як народжуюються мрії та перше недруковане слово на конференції 01:28 - анекдот про українців 03:23 - як українці роблять неможливе 03:56 - про національні штампи 05:00 - які ми себе бачимо 05:34 - які ми насправді 06:19 - ми не можемо працювати в порядкованому середовищі 07:12 - про хаос та кризи - природнє середовище українців 08:13 - криза - це не погано, це по-іншому 08:34 - перелік крутих українських скіллів 11:11 - що робити далі
В світі є 2 способи керувати "стадом": коли трави так мало, шо нема часу підняти голови, бо інші з'їдять, - і коли трави дофіга і різних видів, так шо налопавшися її від пуза, стаду тупо не хочеться шукати іншої долі. В нас донедавна була така собі суперпозиція, коли більша частина має перший випадок, а менша - другий, тож в цілому все одно ніхто ліпшої долі не шукав. А зараз-от шось середнє, і вже тягнуться погляди і думки деінде, до погресу. Перепрошую вже за аналогію, вона хоч сатирична, але влучна.
Херня полнейшая. Особенно в пункте "нашей способности решать проблемы". Развитые страные уже забыли про многие из тех проблем, которые мы только думаем, как решить.
Дуже люто плюсую, це те що потрібно нагадувати усім мало чи нещодня. І вкласти у голову людям - що усе можливо і успіх залежить від них особисто.
Чудові приклади та влучні жарти. Одразу під час перегляду виникають думки "чому ж я про це раніше не думав і не здогадувався". Дякую!
00:33 - як народжуюються мрії та перше недруковане слово на конференції
01:28 - анекдот про українців
03:23 - як українці роблять неможливе
03:56 - про національні штампи
05:00 - які ми себе бачимо
05:34 - які ми насправді
06:19 - ми не можемо працювати в порядкованому середовищі
07:12 - про хаос та кризи - природнє середовище українців
08:13 - криза - це не погано, це по-іншому
08:34 - перелік крутих українських скіллів
11:11 - що робити далі
Крутезний виступ!
Для мене топ.
Хоч і прості думки, та ми про них часто забуваємо
Супер 👌
В світі є 2 способи керувати "стадом": коли трави так мало, шо нема часу підняти голови, бо інші з'їдять, - і коли трави дофіга і різних видів, так шо налопавшися її від пуза, стаду тупо не хочеться шукати іншої долі.
В нас донедавна була така собі суперпозиція, коли більша частина має перший випадок, а менша - другий, тож в цілому все одно ніхто ліпшої долі не шукав.
А зараз-от шось середнє, і вже тягнуться погляди і думки деінде, до погресу.
Перепрошую вже за аналогію, вона хоч сатирична, але влучна.
Дуже вчасний рімайндер
Цей образ «українця» легко екстраполюється і на росіян.
«Русская смекалка», «Каша из топора», «Голь на выдумку хитра» и тп и тд.
Херня полнейшая. Особенно в пункте "нашей способности решать проблемы". Развитые страные уже забыли про многие из тех проблем, которые мы только думаем, как решить.