БЄЛКIН БЛЮЗ Юджін Папуша на музику В.В. King & Eric Clapton “When my Heart beats like a hammer” ruclips.net/video/nCWPzuWvpp0/видео.html Ми колись увійшли у цю річку - річка була мертва для пиття… Ми ввійшли в це життя наче двічі… Щоби сплив перший раз - в небуття… Ми у воді остудили трохи ноги, стерті до самих колін… Ми загубили вчора дороги у підірваних храмів і стін… Ми хрипіли без провидіння… Та не вірили нашим очам… Ми кидали у грішних камінням… Та забули - збирати їх нам… Нас у спразі манила криниця… Та отруйні були джерела… Ми подумали: «Це - прохмелиться!» Правда же гірше брехні була… Ми партійно в злобі та дурмані, лозам різали тисячі вен ... Ми будували всюди паркани, довші стін всіх китайських племен … Як собаки лежали на сіні, накосив блекоту і полин... Стали чорними вени нині - так змарніла їх ніжність стеблин… Ми байдуже дивились на зорі… Руйнували звитяги Епох… Ми тримали птахів у неволі… І сміялись зі слова «Бог»… Ми з похмілля башкою мотали від тверезості злі і чумні ... Що ж ми, б***і, учора шукали, не намацавши сп’яну в пітьмі? Ось похмуро стоїть, сиротлива, біля річки вербою журба… Це ж так юність учора дуріла... Остудила сьогодні - зима! Та нарешті, як грім, ПРОСВІТЛИЛО! Так це мама отак постаріла? Або швидко змарніла жона? Соловей десь ридає уранці… Пахнуть квіти, трава польова… Ось зізнання в коханні на лавці… Та чому ж почорніли слова? Ось і Сонечко на небі встало... Скільки ж літ ми були, як чужі? Не дай, Боже, прожити недбало!
БЄЛКIН БЛЮЗ
Юджін Папуша
на музику В.В. King & Eric Clapton
“When my Heart beats like a hammer”
ruclips.net/video/nCWPzuWvpp0/видео.html
Ми колись увійшли у цю річку -
річка була мертва для пиття…
Ми ввійшли в це життя наче двічі…
Щоби сплив перший раз - в небуття…
Ми у воді остудили трохи
ноги, стерті до самих колін…
Ми загубили вчора дороги
у підірваних храмів і стін…
Ми хрипіли без провидіння…
Та не вірили нашим очам…
Ми кидали у грішних камінням…
Та забули - збирати їх нам…
Нас у спразі манила криниця…
Та отруйні були джерела…
Ми подумали: «Це - прохмелиться!»
Правда же гірше брехні була…
Ми партійно в злобі та дурмані,
лозам різали тисячі вен ...
Ми будували всюди паркани,
довші стін всіх китайських племен …
Як собаки лежали на сіні,
накосив блекоту і полин...
Стали чорними вени нині -
так змарніла їх ніжність стеблин…
Ми байдуже дивились на зорі…
Руйнували звитяги Епох…
Ми тримали птахів у неволі…
І сміялись зі слова «Бог»…
Ми з похмілля башкою мотали
від тверезості злі і чумні ...
Що ж ми, б***і, учора шукали,
не намацавши сп’яну в пітьмі?
Ось похмуро стоїть, сиротлива,
біля річки вербою журба…
Це ж так юність учора дуріла...
Остудила сьогодні - зима!
Та нарешті, як грім, ПРОСВІТЛИЛО!
Так це мама отак постаріла?
Або швидко змарніла жона?
Соловей десь ридає уранці…
Пахнуть квіти, трава польова…
Ось зізнання в коханні на лавці…
Та чому ж почорніли слова?
Ось і Сонечко на небі встало...
Скільки ж літ ми були, як чужі?
Не дай, Боже, прожити недбало!
Нам дорогу рукою вкажи
серед сотень обманних стежин…
Поезія Вільних
warpoetry.mkip.gov.ua/32150
© Copyright: Юджін Папуша, 14 лип. 2023 р.
© Copyright: Юджін Папуша, 2023
Свідоцтво про публікацію №123071403104
stihi.ru/2023/07/14/3104