Дякую, що підняли це питання. Мене найбільше вибішує, коли починають розказувати про значення російської мови в науці. Кожного разу хочеться танути носом в статтю The changing role of non-English papers in scholarly communication: Evidence from Web of Science's three journal citation indexes і показати, що наука на майже на 97 англомовна, тобто решта - це статистична похибка. А російська мова по даних цієї статті становить приблизно 5,6% від статистичної похибки. І дякую за Мову-меч. Мені було навіть сумно, що я її дочитав, настільки цікаво було читати
проблемв в доступності.... наприклад, є класна сучасна науково-популярна книжка українською... за 300 гривень... або можна скачати безкоштовно її російською.... а ще частіше буває, що можнаи скачати російською... а українською такої книжки немає в принципі... невигідно
@@npocmo. говорив не за сайпоп, а за реальні наукові публікації, переважно про статті. Тому тут зовсім інше питання. проілюструю наукову комунікацію своїм досвідом. Я опублікував дві оглядові статті, одну в 2020, одну в 2022 році. За цей час обидві вони на науковому ресурсі ResearchGate набрали понад 200 переглядів, мають рекомендації, а одна з них цитувалася в статіт в журналі з високим імпакт фактором, і ще декілька приємних речей було. І як Ви думаєте, якою мовою я написав ці статті? І чи мав би я такі результати, якби статті були б написані іншою мовою? Будь-якою іншою мовою.
Справа у перекладах, а не у самого внеску в науку. На українську майже нічого не перекладають. Тому дуже часто якщо не достатній рівень англійської, то або російська або ніякої.
@@HiltModuleImp саме так... завзяті патріоти думають - щас гарні дівчата навідкривають тисячі ютуб каналів... і вся країна назавжди перейде на українську... ага, щас... коли справа доходить до технічної, науково-популярної, та іншої корисної літератури... це ж хтось має перекладати, робити масові тиражі, конкурувати з іншими мовами...
@@HiltModuleImp в контексті цього коментаря переклад взагалі ні до чого. Для професійної наукової діяльності знання англійської мови така ж сама необхідність як і знання принципів наукової методології та математичних методів. Тому ніяких перекладів не треба, а якщо немає знання англійської, то діяльність неможлива. Англійська мова - це міжнародна мова науки, при чому такого рівня не бачили ні грецька, ні латина, ні арабська, ні будь-яка інша.
Коли бачу контент російською тут на ютубі - автоматично обираю "не рекомендувати канал". Можливо таким чином заблокував і деякі українські канали, де був контент російською. Але у мене не стане ні часу, ні терпіння, щоб перевіряти/досліджувати чи дійсно це російський канал. Це вже рефлекс, нічого зробити не можу.
О я теж так роблю. А ще я не лайкаю коментарі російською, навіть якщо коментар дуже влучний і його міг написати якийсь чоловік з українським паспортом.
Є дуже багато каналів, які раніше вели російською, а потім перейшли на українську. А вам в даний момент ютубі міг запропонувати одне із їх старих відео. Я такі канали не блокую )) завжди спочатку дивлюся звідки канал і якою мовою останні випущені відео . І лише потім відкриваю перегляд або ні
Найбільше дратує те, що молоді мами спілкуються з маленьким дітьми російською. В мене є приятелька ,в її дочки дитині 3 роки. І вона російською спілкується з нею. Хоча виросла в Києві і завжди проводила літо в бабусі на Вінниччині, бабуся заслужена вчителька , викладала в школі українську мову і літературу .Питаю, чому вчиш дитину російської? Подивилася на мене , і… продовжує те саме. Друга дочка з дітьми в Канаді, теж навчені розмовляти російською. Канадійці в шоці, що діти розмовляють російською. Мене рве на частини від цієї впертості. .
За собою слідкуйте та не лізьте в чуже життя зі своїми порадами. У вас я бачу совок чи рашка ментально залишилась! Жоден канадець ніколи не буде нікого таке питати чи давати поради кому як в сім’ї спілкуватись.
@@Act1oN1 Чула від подружкиних дітей,вони зараз в Канаді, мені про це грворили. Точно так і в Польщі, іноземні мови знають, а українською не розмовляють. Питають, чи вони точно українці.
Я в окупації і в мене трохи їде дах від російської, неможливо це висловити. Хоча й розумію, що в деяких випадках це все ж виходить цілком природно і за моєю волею. Але все ж огидний післясмак і самокопання від російської завжди. Абсолютно завжди. Вельми вам дякую за Ваш контент, ніби у психіатра посидів, чесно. Тим, хто зараз в окупації і кого також вбиває російська - щоб хоча б трохи позбавитись від цього відчуття, робіть інтерфейси застосунків/операційних систем на англійську, так безпечніше, ніж на українську.
Дякую за відео! Все життя україномовна, звісно зростала оточена російським. Останні 4 роки в аспірантурі за кордоном і повсюди займаюся лагідним пропагуванням українського, а зараз не даю забути колегам що війна закінчилася… пів року тому моя керівничка попросила мене допомогти освоїтися новій аспірантці з мАскви «через те що ми говоримо одною мовою» ☝️ в мене аж щелепа відвисла…. Ця дівчина постійно намагається мене перевести на російську хоча я з першої хвилини сказала що ми спілкуємося тільки англійською! Липуча капець і така біла і пухнаста що то капець… кожен раз як з нею десь опиняюся то картина перед очима як на паску 2022 папа вивів двох «сестер» хрест нести🤮
у подібного роду ситуаціях - вимушеного спілкування з представником країни-агресора - важливо не перетворитися на "антикондиціонер мовної зумовленості" тобто на "морозі" щоб не морозитися а при "спеці" не википіти ізсередини до самозашквару
@@navedlock не дуже зрозуміла Ваш коментар Я швидше намагаюся знайти баланс щоб і кожен день давити свою лінію що московити не люди але і не скотитися до «шаблону російської пропаганди що українці фашисти/нацисти» і т.д.… Плюс в мене в групі купа партійних китайців в яких звʼязок з реальністю давно відсутній
Дякую. Я служу військовим медиком. Ваше пояснення дуже доречно. До поранених, а надто важких звертаюся тільки українською. При цьому ніхто нас цього не вчив, це якось саме прийшло на підсвідомості.
Ну не знаю... Я когда смотрел в кино "Babe Driver", там такой уматный украинский дубляж был... В сцене, где мой любимый актёр, который играет бандита, лежит в бронике на полу, к нему подбегает коп и спрашивает: "Сэр, куди вас поранено?" А тот, достаёт пушку, говорит: "Сюди" и валит ментяру... Так что не знаю, но думаю, что если буду ранен и в шоковом состоянии, и кто-то вдруг решит меня поспрашивать по-украински - "куди меня поранено", то я, скорее всего, за стволом полезу сразу и покажу доктору где мне дырку сделали, поскольку как любой неадекват в стрессовых ситуациях - на подсознательном уровне я сравниваю себя и пытаюсь подражать своим любимым актёрам и персонажам...
Я закордоном. Пішла сьогодні на зустріч з українками, бо відчуваю себе ніби в ізрляції. Відчула себе в ще більшій ізоляції. Болить, сумно і огидно. Не розумію як же так. Зневіра, безсилля і відчай
до моїх сусідів дочка-біженка привезла батькам внука з Польщі, який почав розмовляти мовою окупантів з дідусем і бабусею. На запитання, що трапилось, відповіли, що в Польщі група дітей в садочку укр. біженців і всі рускощелепні. Три вихователі теж язичники. От вам і національна свідомість і гідність. За рік перебування в Польщі українська дитина перетворилась на язичника рускава міра.
Те саме тут в Німеччині. Але я вірю, що десь, колись, бодай раз ви зустрінете людину -Українця- однодумця і це спасе від відчаю. Бо ми йдемо тільки вперед і справжніх Українців буде тільки більше, це аксіома. Подумайте , як було 20 років тому назад, 15 років тому назад... і побачите, що все, хоч і повільно, але змінюється на краще! ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА !!!
Десь за місяць після початку повномасштабної війни, коли я засинала, то усвідомила, що розмовляти росйською, як це було до того протягом всього мого життя, відчувається як згвалтування. Після цього усвідомлення, я не розмовляю російською ніде, ні в родині, ні в медіа, ні в роботі. І за рік це вже стає цілком природним станом.
Бачите, у кожного російськомовного свій час до пробудження. Зі мною це сталося в 2014. Перейти було не просто, і досі маю проблеми в живому спілкуванні, особливо з давніми російськомовними знайомими - переходжу на російську. Але, коли вдається встояти і продовжувати говорити українською, то помітила, що саме російськомовний співрозмовник намагається говорити українською, якщо не повністю, то обов'язково додасть кілька фраз в кінці розмови) Саме з осені 2013 отримала свої травми і то був час до вивчення нашої української історії більш усвідомленно з розумінням причинно-ніслідкових зв'язків, а не просто, як до якихось дат і подій у минулому. Всі ті події минулого відчувала так, ніби вони відбуваються зараз і з нами - час тисячолліть зібрався в одну крапку тут і зараз. А як почували себе ті, хто ніс це розуміння в родині крізь віки? І несли свою Віру в Україну і вона, народжується, дорослішає і міцніє незважаючи нінащо. Це не просто помітити, якщо не знати літопис на сотні років у минуле, і кожному наступному поколінню побачити це легше і легше, через грунтовну і якісну Освіту. Освіта - це важливо!
Кілька днів тому я сиділа в парку і до мене підійшли 2 жіночки, свідки ієгови і почали до мене говорити російською. Я дуже злякалася. Це було в Польщі і я розмовляла зі своєю донькою польською. Мені було дуже неприємно. Я перелякано сказала "ні, дякую" і ті жінки пішли. Це для мене було як нічний кошмар ... ця російська всюди :(((
Щиро кажу, шо це чудово, шо ви говорите польською (люблю цю мову, сам вчив для себе, хоч ніколи в Польщі так і не побував, бо тепер же не випускають)… Дратують вельми наші, які туди пруться й не вчать польську… Ну але з донькою можна й українською :) Якшо переживаєте, шо вона польської не знатиме - то не переживайте, навколо всюди поляки й все польське, а от українська у неї передусім від вас…
Бидло Ви всі тут тупориле !!! Ця пат*скуха з відео ! Загострює акцент на мовно му питанні , для того щоб Ви бидло тупориле, купили її книжку за 700 гривень !!! Адже ця к*рва на заводі робити не збирається . Їй " нас-рать" на всю цю Вашу "сра-ну" мову ахахаха). БИДЛО КУПИ КНИГУ ЗА 700 грн !!! Я ЇБ*ЛА ПРАЦЮВАТИ !!! АХАХХАА ))).
Нещодавно шукала роботу. На співбесіді потенційний начальник розмовляв російською, я українською. То його переконання, совість та ін. Нехай. Але він витерпів лиш 5 хвилин, і потім сказав "са мной нужна разгаваривать па русски". Я відповіла, що на цьому й закінчимо, далі не варто марно витрачати мій і його час 😂 його аж перекосило, зважаючи на те, що я тій фірмі була потрібна набагато більше, ніж вона мені. Намагався вставити, що ми не обговорили всі умови. Я сказала, що мене на влаштовує перша умова, а інші вже і не мають значення ))
Яка ж ви розумничка, що так гідно себе повели! Мені також дуже болить, коли нашою рідною мовою нехтують, не поважають, повсякчас ігнорують...Прослухала відео пані Євгенії, погортала коментарі і зробила висновок, що тут зібралися люди, якім не байдуже, які міняються сами і намагаються переконати інших в важливості мови. Однак купа людей белькочуть руськомірним і така важлива мовна тема їх зовсім не обходить. І нема на це ради.... Якщо вже війна людей не отямила, то яка вже тут може бути лагідна українізація. Отак і будуть отруювати наш простір москальським огидним язиком.
Вааау!!! Я аплодую Вам !!!! Зі мною було щось подібне ( що стосується МОВИ, а не моєї потрібності фірмі). Один з начальників у німецькому закладі, де була моя нова робота , виявився русскім, і при знайомстві з посмішкою ( бо певно думав, що мені це буде дуже приємно) сказав , що з ним " можна па руззкі" .....Мене аж перекосило і я спромоглася тільки на : та ні дякую, так я ще більше заплутаюся. Для мене вже англійської і німецької достатньо, щоб заплутатися... Результат- в тій установі я довго не затрималася😁, але воно й на краще.
Як людина з Дамбасу, яка з першого класу вчила "Родную рєч", а українську лише з другого й то 4 години на тиждень можу сказати, що перейти на українську у зрілому віці доволі нелегко. Мені для цього знадобилося десь років з 5. Але ж вийшло. Бо, вважаю що десь на генному рівні ще лишився українцем. На відміну від всіх рідних та близьких. То ж як працює цей ген мені невідомо. Є ще в нас українців така неприємна (псевдотолерантна) риса - мовляв - " В тебе така крива українська, то ж краще вже гаварі па рускі". І це велика помилка. Треба розмовляти. Треба вчитись. Криво, косо, але розмовляти. Як дитина вчиться ходити. І не соромитись бекати й мекати. З часом мова поллється з ваших вуст як солодкий мед. І після цього з'являється інша крайність - майже 99% українських біженців за кордоном - російськомовні манкурти. І це не просто псує життя. Це отруює його. Кожен день.
Сьогодні бачила такий крінжовий прямий ефір в тік ток одної громадянки з Одеси, яка по-перше говорила російською, а по-друге "рассуждала" на тему того що, пряма цитата, "суржик єто не укрАінскій вапщє, ти давай вибєрі уже ілі рос ілі укр. А вапщє мнє укрАінскій очінь нравіца, но суржик єто плохо". Я давно не відчувала такий іспанський сором за людину 🤒
Сьогодні їхала з Варшави до Києва і на моє здивування весь потяг гомонів російською) Що саме цікаве так це те що коли я зверталась українською - відповіді були також українською, але як тільки відволікались до своїх рідних чи знайомих, то одразу переходили на російську) І це жахає бо біженців не стимулюють розмовляти українською, іх вчать мов тих країн куди вони приїхали що є природньо, але жахливо те що немає самосвідомості у наших громадян…
@@LarysaPerminova сьогодні по радіо почув: "ніхто не буде ходити на українське кіно лише з патріотичних міркувань... воно повинно бути якісним, цікавим.. інакше люди просто виходитимуть із зали...'' те саме з мовою... з одних патріотичних міркувань її вчитимуть.... одиниці... потрібна якась практична користь...
Знаходжусь в Туреччині в нетуристичному місті. В родині розмовляємо українською. Російськомовних тут не зустрічаю, але турки не розрізняють якою мовою ми розмовляємо і нас регулярно приймають за росіян. Це все усугубляється тим, що ми турецьку майже не розуміємо, а вони не знають англійської. Російською вони знають зазвичай тільки"спасіба" і тулять це "спасіба" абсолютно не в тему. Я типу розумію, що з їх боку це бажання мені зробити приємно, але ж я не росіянка! І мене бісить, що вони хочуть зробити росіянці приємно. Откае. А ще була жахлива історія як нам в ресторані руську музику увімкнули, ми попросили поміняти на турецьку, або англійську, вони такі "ага, добре" і музику поміняли, але вона теж чомусь була по-руські. Мені просто стало погано фізично. А потім з'ясувалось, що вони насправді поміняли на українська попсу, але вона теж була по-руськи, я просто не в курсі цього жанра. От і як їм після такого поясниш, що казати мені "спсібо" - це образа. Відчуваю приниження і бессилля.
В Індії ми також всі росіяни. Коли до мене з сестрою два старі місцеві звернутися російською, я сказала їм, що ми з України, нам неприємно чути мову агресора, ми нею не користуємося. Вони зрозуміли і сказали англійською Welcome to India.
Дивно. Я в Туреччині останні 15 років часто, іноді навіть постійно )) і ми ще коли розмовляли там в 2007р українською, нас приймали за поляків, бо наша мова мабуть більше схожа на польську, ніж на російську))
Поділюся власним досвідом. Я родом з Львівщини, вчилася в школі та університеті рідною мовою, але вивчала в школі і російську. Раніше на запитання російською одразу, автоматично, переходила на російську, бо "мене ж могли не зрозуміти". Були лише кілька людей, чия російська мене зачіпала. То були люди, які майже все своє життя провели в невеликому містечку на Львівщині, але не могли сказати й слова українською. І видно було, що це явне небажання асимілюватися реальних окупантів моєї землі. А в 2022му наше містечко наповнилося біженцями. І моя реакція на російську в магазині, коли жінка щось мене спитала, була взагалі дуже дивною для мене самої. Я реально не почула її запитання. Серйозно. Просто не почула. То так психіка працює, чи як? А в іншому випадку мене зачепила приватна розмова кількох жінок, які російською обговорювали якість продуктів харчування та наші торгові марки, але вони замовкли, коли ми біля них проходили. А я сама відчула якесь дивне напруження і намагання захищатися. Тобто зараз навіть присутність людей, які розмовляють російською, це вже деяке випробування для мене.
Моя бабуся, коли через десятиріччя вже, знову побачила німця, то перше, що сказала: він говорить так само… але очі добрі має. Травма війни, боюсь не забувається
моя бабуся згадує німців позитивно, які пригощали місцеву сільську малечу кольоровими олівцями та шоколадом, а росіянських визволителей згадувала з негативом, які грабували і виносили з хати все, що бачили і били прикладом за спротив.
Саме така була асоціація, коли вчора з вікна квартири почула русскій шансон з чиєїсь машини на вулиці. Мене не дуже ''напрягають'' люди, які говорять російською- я їх чула все життя. Так само вони не бісять людей, які воювали поруч з багатьма російськомовними на фронті. Але оцей русскій шансон чи репчік на всю котушку, або касир в магазині, який не спромігся (або принципово не хотів) сказати українською ''Добрий день. Картку маєте?"-в цьому ти реально бачиш не зросійщених українців, а реальних агентів ''руского міра'' в себе вдома. Мене це не просто бісить, а дійсно викликає якісь ознаки відчаю і паніки...
Дуже точно описала мою фізіологічну реакцію на російську. Шкода, що так багато біженців за кордоном говорять російською. Я то розумію, що то їх "рідна", але їм би варто зрозуміти ширший контекст.
@@Ksenia-12sew Так. Я через щось схоже проходив. Я нікого не ділю. Просто часто іноземці бачачи і чуючи українців невідмінних від росіян задають очевидні запитання чи роблять припущення
@@Ksenia-12sew Так, змогли б. Я зміг і дуже багато інших людей змогли. І пращури цих москвомовних теж колись відмовилися від рідної української мови. Сьогодні, не в умовах окупації, зробити це набагато легше ніж будь-коли.
Моя 20річна донька, виїхавши в Ірландію, майже не спілкується там з українцями, бо всі вони говорять російською(( а як зустрічає молодь з колишніх СРСР, то принципово до них-- лише англійською чи українською. Ми з півдня Київщини.
Тому що багато вихідців з інших країн пост-совка і легше з ними спілкуватись чим з місцевими, тому в тебе дуже часто такий вибір, або ти спілкуєшся так, або ізоляція до поки ти не вивчиш достатньо мову країни.
Я наразі проживаю в рідному місті і це Кривий Ріг, я повернулась до української мови (20+ років життя з 23) в мене було вибору якою мовою говорити в дитинстві, але в 22 роки я обрала українську. Наразі мене фізично бісять всі криворіжці, особливо це друзі та родичі, мене фізично нудить. Коли я гортаю сторінку будь-якої соц мережі і буває натрапляю випадково на щось узькою то мене починає трусити та потрібно одразу заблокувати, поскаржитись, прогорнути. Нажаль так з криворіжцяии не вийде і попри те, що я вже трохи спокійніше реагую та намагаюсь стримуватись то чую виправдання та буквальне вихвалювання того як багато російськомовних авторів читає моя подруга і їй все ніяк не дійде чого мене так бісить це все. Сука, слів вже немає.
Треба працювати не тільки з мовою, але і з комплексом меншовартості. У нас на роботі в Польші приєднався росіянин і моя колега, яка вільно не володіла польською чи англійською, спілкується з ним російською при тому що вона україномовна; я ж зробила інший вибір - просто його попередила що мова спілкування може бути або польська або англійська хоча вони також у мене не ідеальні… Тож все залежить від нас. І з комплексом меншовартості також треба працювати.
Дякую за посилання на статтю! Буду рекомендувати дуже «гуманним» співрозмовникам (в Швеції) які вважають негативні почуття щодо всього узкого перебором 💁🏻♀️ Це народ в якого війна останній раз була 200 років тому
Може ще тому, що шведам пощастило не мати спільного кордону з ,,ущимленими,, расєянами. А нам щастя впало прям на макітру......500 років не можемо розрулити війну, яку не розпочинали
В Єстонії дуже вловлюється руській акцент, саме єстонці, руськомовні, але єстонці за походженням. Хоча капнути глибше з'ясується що мігранти з кацапстану....
Я закордоном і війна застала мене вже закордоном. І не розуміла чому таке зі мною відбувається… вся сімʼя російськомовна. І коли після декількох місяців вдалося витягти маму що чудом вижила з Маріуполя, спочатку як привезла її до себе розмовляла з нею російською, потім коли вона вже більш-менш відійшла, стала розмовляти з нею українською. А ця реакція на російську в мене залишається весь час війни. Я працюю в великому і популярному аутлеті і дуже погано почуваюся коли приходять російськомовні . Я відмовилася носити свій бейдж з мовами, бо в цих ситуаціях розмовляю з усіма російськомовними або німецькою або англійською або нідерландською, роблю вигляд що їх не розумію… і ще мені гидко допомагати російськомовним клієнтам, якщо в магазині достатньо персоналу, я просто почувши російську намагаюся відбігти в протилежний кінець магазину і заговорити з будь-яким іншим клієнтом
Я давно живу за кордоном і у 22 році мала повернутись в туризм після ковідної перерви. Не змогла, бо як уявила, що росіяни попадуться - я не зможу з ними спілкуватись, від російської шарахаюсь, такої огиди ніколи не відчувала. Це при тому, що все моє коріння з рашки, я українка в першому поколінні.
Я знаю чому мене бісить російська, бо росіяни вбили моїх рідних, а узкагаварящіє з 2014 і донині буває то толерують. Не спілкуюсь, просто ігнорую їх існування. Якщо нічого не зміниться найближчим часом, не зможу жити в Україні. Небажання вивчити українську мову не можу толерувати.
Відповідаю змосковщеним українською бо як їм навчитися без прикладу? В Харкові все більше чутно українську, сам с змосковщеної родини. Чув за кордоном українці не так палко опановують мову - мабуть тому що не відчувають загрози від "освободітєлєй".
Теж ігнорую або уникаю таких серед знайомих, бо не можу від них вимагати, а в сфері обслуговування завжди прошу обслуговувати державною, або йду демонстративно кажучи, що в московитів не купую.
@@sergeykishне чую в ХА украінської в побуті. За рік не виіжджаючи аж нікуди з 24 лютого почув в побуті 3 рази. Обслуговування те що відбуваються украінською то поза сумнівом(в більшості випадків)
@@TT-qd9uj найбільші зміни помічаю на ринку, чую все більше покупців що звертаються українською. На вулиці найчастіше між дорослими та дошкільнятами - поодинокі випадки та значно більше ніж тричі на рік. Олексіївка.
Давно поїхав з України, ще до війни. На питання, як я там живу, якщо там все не по-руССкі, відповідаю, що саме це мені найбільше і подобається, що все не по-руССкі. Коли чую російську мову, переходжу на инший бік вулиці - громадянство не питаю, бо мені байдуже. До московитів ставлення не змінив ані в 2014, ані в 2022. Тому що вони не зробили нічого такого, чого я від них не очікував.
@@Ksenia-12sew оркоязична, ви вбиваєте Україну своїм орчим язиком! саме через поширений орчий язик, у нас прижилася величезна російська діаспора, яка ніколи не визнавала Україну та допомагала окупантам
Знайома історія. До того ж тут є багато спільнот де росіяни і українці товаришують. Здебільшого це люди, які приїхали закордон ще до війни і виступають проти неї. Українську, на жаль, чутно набагато рідше
@@kibakot як би жорстоко це не звучало, але української стало набагато менше тут з лютого-березня минулого року. До вторгнення українські громади намагалися говорити українською. Але минулої весни не можна було робити ніяких зауважень, бо вони ж біженці, вона травмовані. Дуже неприємно було ходити на всякі мітинги і демонстрації. Під українськими прапорами штокалі і акалі.
Дякую, Євгеніє. Не знаю, чи доречно, але хотілося б сказати, що на українських територіях, де був Голодомор, виросли покоління людей, які чітко пам'ятали: "бути українцем (розмовляти українською) = бути мертвим". Я виросла в такій родині. Моя бабуся, яка застала ті часи дитиною, але росла у великому місті в "пролетарській сім'ї" (тобто їй не загрожувала голодна смерть) усе своє життя розмовляла російською (за винятком декількох слів). Бабусині діти вже цілком вважали російську рідною. Наступне покоління взагалі мало сумніви щодо власної етнічної ідентичности. Комусь (мені, наприклад) вдалось із цим розібратися ще до 2014 року, а хтось із моїх кузенів та кузин й досі вважає себе хтозна ким, але точно не українцем. Я українка. Не слухала російську нудотну попсу, не вважала, що "пушкін - наше всьо" і таке інше. З 2004 року мала чітку проукраїнську позицію. Але в побуті я досі розмовляю російською, і мій чоловік, і мої діти. Просто тому, що, на превеликий жаль, саме російська була "рідною", першою, яку чула з колиски. Я прочитала стільки російських книжок, що мені не вистачить 50 років, щоб зрівняти рахунок із кількістю прочитаних українською мовою. У публічному просторі використовую тільки українську, це принципова позиція. Це моя повага до моєї країни, до себе самої як українки. У повсякденному спілкуванні бува по-різному, залежить від співрозмовника. І до речі, навесні минулого року, коли була як переселенка на Волині, чула тамошніх підлітків, які залюбки слухали російських виконавців. Це не залежить від регіону і мовности. Єдине, що я більше не можу - це писати російською, як раніше (писала маленькі оповіданнячка "для душі", викладала на відповідних інтернет-ресурсах). Писати українською (або перекладати написане) не можу, бо не маю "відчуття мови". Російської маю, української - ні. Знаю, чим лікується - читанням у великих кількостях, але мені вже запізно, я не маю в запасі достатньо часу. Дякую ще раз за ваші відео
Але ви хочете, аби вам сприймали українкою, тому й звертаєтесь до суспільства українською. Дивно тільки, чому ви до дітей своїх українською не говорите, адже цим самим прокладаєте їм повторення власної долі
Бажаю Вам змогти писати оповідання українською мовою 🙏🏻 Прислухайтесь до Євгенії, яка весь час наголошує на тому, що неправильної української не буває. Ну і редагувати можна ж. Я можу з вами поділитись контактом двох людей які можуть допомогти з редагуванням.
Дуже вам дякую! Ви прекрасна жінка і патріот! Російська мова для мене стала чужою , хоча народився ще в радянському союзі і хоча ріс в україномовному середовищі, але вплив російської мови був великим. Надіюсь що після війни країна серйозно займеться викоріненням цієї нацистської мови .
@@npocmo. Уявляєте, не дивлячись на геноциди, нищення всіх підкорених народів, ми всі таки вижили, будуємо власні держави, маємо плани та ідеї на майбутнє. А от у вас майбутнього немає. Народ, який з древніх часів описаний як андрофаги(людожери), а далі відзначався нелюдською жорстокістю і садизмом, а ще неймовірною брехливістю і пияцтвом, вже виконав свою історичну місію: показав усьому світу, як не треба жити і довів свою непотрібність. Ваша держава просто зникне, а ви "розлізетесь межи людьми, як мишенята". На місці рф виникнуть національні держави, які дадуть розвиток цим багатим природними ресурсами краям. Але держави із назвою "росія" може і не залишитися.
Я живу в Києві. На даний момент мене найбільше злять російськомовні діти та підлітки, яких я щодня бачу. Хоча я народилась вже в незалежній Україні, вибору "знати чи ні" росмову в мене ніколи не було. Я дуже хотіла, щоб принаймні мої діти не змушені були її знати, але вже розумію, що тут хіба міняти місце проживання😢
люди вчать ту мову, яку їм вигідно... коли буде більше якісного українського продукту - книжок, фільмів і т.д. коли цікаві люди... на яких хочеться бути схожимми... коли бізнес-процеси, технічна література буде українською... а так, указами... мову не нав'яжеш... треба тільки прикладами...
А потім вони вийдуть в інтернет і знову почують російську. Це безглуздо щось приховувати від дітей. Я киянин і чудово знаю обидві мови + англійська. Знання російської мені ніколи не заважало. Навпаки відкривало доступ до різноманітних джерел інформації. У тому числі для навчання. Скільки мов буде знати ваша дитина - у стільки разів легше їй буде жити. Якщо є можливість від народження знати 2, або більше мов - не забирайте її у ваших дітей. Вони менш патріотичними від цього не стануть
@@kibakot Мова - це передусім доступ до культури, хочете жити в російській культурі - будь ласка, але навіщо заохочувати інших? Знання 2 і більше мов з народження? Тоді чому не інші мову, навіщо витрачати свої сили та час на вивчення російської? Доступ до інформації? Існує англійська. Понад 90% інформації написано, або перекладено англійською. Вийдуть в інтернет і знову почують російську? Чудово живу без цієї мови в інтернеті.
Дякуємо Вам за інформацію. Так, треба досліджувати... Але я за те, що під час війни і завжди!!!потрібно на державному рівні прийняти відповідні закони не тільки про заборону пісеньок, але і в публічному просторі заборонити мову ворога, окупанта, гвалтівника. Це нормальна реакція нормальної країни. Тому що росіяни, як і всі меншини рівні у правах. Чому це росіянам можна говорити, А інших народів ми не розуміємо, це смішно. Державна мова українська!! Крапка. Нехай вчать державну мову. Соціальний ліфт. Хто не вчить, того депортувати, як зробити недавно латиші, які нам приклад падають. Нормальні люди російськомовні так звані зрозуміли вже давно і давно перейшли. А вата і колаборанти ніколи не перейдуть, поки не буде законів, соц ліфта . Чекати мінімум два поколінн
Намагаєтесь втілити в життя побрехеньки москалів за утиск москальських хлопчиків у трусиках. Усвідомлюєте що депортовані будуть мобілізовані проти України? Підтримуєте "депортацію" дітей москальсько-нацистськими окупантами?
Все так, от тільки росіяни до меншин не належать. В них є країна, яка має найбільшу територію в світі. Но їм цього мало, вони бажають все нових і нових захоплень силоміць.
Згодна з вами. Лагідна українізація, нажаль, не працює. І мені вкрай прикро, що моїх дітей українців зросійщують кожен день у піску, школі, магазині, всюди. Навіть дитина, яка завжди говорила українською нахапалась слів з ворожої мови.
@@yanaburiak5288 в Харкові все більше чутно українську, більшість оточення перейшло на українську, сам с змосковщеної родини але "лагідна українізація не працює"? Не так легко змінити наслідки сотні років знищення української мови. ЗГОДНІ депортувати за мову? ЗГОДНІ щоб москалі мобілізували департованих? ЗГОДНІ що москалі мають право забирати дітей якщо ті послуговуються москальською?
Чиєї травми, -- нашої? Адже це не травма російськомовних! Наша травма їм ніколи не боліла і не болить! Ви думаєте, їх це раптом зворушить, і вони перейдуть на українську мову? Скоріше, навпаки. Всі, причетні до російської мови і культури, поважають в першу чергу силу. А ви хочете розжалобити їх слабкістю...
@@valentynayermolenko763більшість з мого оточення послуговуються українською з 24.02.2022, в Харкові все більше чутно українську. Я с змосковщеної родини, напад РФ у 2014 це зрада, усвідомлення злочинів РФ викликає бажання позбутися зв'язків з культурою нацистської РФ. Культ сили облиште москалям.
@@ВітаКолєснік Ой, які біднесенькі! Пожаліймо їх, -- ну, як у казочці, -- "Битий небитого везе!" А те, що ці травмовані ще зовсім недавно били, витягали жінку за волосся з магазину, і навіть убивали ЗА УКРАЇНСЬКУ МОВУ В УКРАЇНІ, -- ну, то таке... До речі, чогось подібного від україномовних по відношенню до російськомовних ніколи не було!
@@ВітаКолєснік Так. Я думаю, що українці, які колись перейшли на російську мову і передали це у спадок своїм дітям, за складом характеру -- пристосуванці. І зараз, коли вони бачать, що "не на ту конячку поставили", що вони програли, -- це просто доводить їх до сказу і агресії. І до спротиву всьому українському. Вони ж вважали себе майже русскімі, вищими за лохів-українців, що не зрадили своєї рідної мови. А виявляється, що допустили таку дику помилку! І вони самі телепні.
Я зараз в Данії, і тут дуже гарна україномовна спільнота, майже всі пабліки в ФБ та ТГ повністю україномовні, в деяких навіть блокують за російську. Хоча люди, як того можна очікувати, здебільшого зі сходу країни. І ось довелось зазирнути в соціальні мережі українців в Швеції та Норвегії - і це дуже сильно вразило, що там все на російській. Кожна група. В мене нема до російської травми, але в цьому контексті було шокуюче її бачити.
Мою родичку вигнали зі швейцарської групи, бо вона спитала в такій групі, чому вони виключно російською пишуть😂 І ще при цьому обізвали нацисткою, та сказали, що вона з села
@@uc1154мене колись обізвали колаборанткою і послали до москви, бо я, увага... сказала, що "хароші рускі" також наші вороги. У людей логіка іноді дає збій
Я не вважаю, що з цією травмою треба примирюватися. Її навпаки треба плекати, триматися за неї і передавати наступним поколінням. Тільки так у нашій країні буде буде можливість нарешті позбутися від "какая разніца" і "ні всє руззкіє плахіє". Це ніколи не повинно бути забуто, бо інакше років через 30 у нас буде аналогічна ситуація, і це ще якщо Україна взагалі до того часу зможе дожити з такими амебами, у яких абсолютно не спрацьовує логічний зв'язок "жерти контент ворога, а потім ловити лицем від нього ракети - НЕ ок"
Так мова і є маркер національної приналежності. Згадайте "паляницю". Мене все ж бісить що наші люди досі навіть на суржик не можуть перейти. Деякі принципово ігнорують українську.
@@Бочёнокспивом , мова це перше по чому судять про національну приналежність. Звісно залежить від обставин. Якщо ви до мене звернетесь англійською на території України, перше, що я подумаю, це те, що ви англієць. Мінус ваш акцент звісно, але то дрібниці. Ви не так подумаєте? Інакше якого біса українцю викаблучуватися і звертатися до іншого англійською. Так само із кацапською -- москаль. Не логічно? Мова ніщо інше як клей нації, а чужа її втрата. росія -- рак планети Земля, а російська її метастази. Ми вже доляпалися цим "язиком" -- нас "денацифіковують" і "асвабаждают". Подобається? То в чому я не правий?
@@denace5340 ви такі послуги не надаєте? Хоча я вже майже певен, що надаєте так звану "exposure therapy", чи не так? Шепчете москальською навухо, доки абонент не перестає реагувати на подразник. Вгадав?
Теж такі відчуття до р мови , гостро це відчула , коли ми в 4 30 виїхали 24 го машиною з Київа на дачу і ось купуємо продукти в с Володарка на Київщині , щоб їхати в село , а там повно в чергах розмов російською , бо виїхало багато людей теж з Київа , це було дуже гостре відчуття , шоку , огиди , контрасту , бо раніше тут важко було почути російську.... Дякую
Щиро дякую, за чудовий контент! Повномасштабне вторгнення активізувало генетичну памʼять роду (розкуркулювання, голодомори, колективізація та рабська праця селян). Російська і справді дуже дратує! Особливо боляче коли її чуєш від дітей та підлітків. Спостерігала таке явище, на одному фаховому семінарі демонстрували відео англійською з російськими субтитрами і мій мозок почав активно ігнорувати субтитри, почала краще розуміти англійську. Уникнути дискомфорту від російської я не зможу, але варто щоб ці стани не руйнували нас з середини. Вато тренувати власну емоційну стійкість! Маємо витісняти російську з нашого простору! Саме витісняти! Слава Україні!❤
Останнім часом в Києві все більше чую російську від молоді. Троєщина, підлітки дивляться з телефону ігрові приколи якогось кацавирлого блогера (типовий акцент, балалайко-саунд тлом) та угорають. Питаю, чи хоч хто має докори совісті за споживання контенту ворога, в часи, коли за кожний прожитий нами день, платимо кров'ю сотень людей? Відказують, що вони і той блогер єщьо дєті, оні нєвінавати что какоє проісходіт. Таку відповідь чую вже не вперше, навіть від дітей моїх родичів які спілкуються українською. Тож ворожа пропаганда працює з нашою молоддю доволі ефективно. Закликаю батьків цікавитись контентом який споживають ваші діти, та проводити бесіди по необхідності. Щоб знову не втрапити на ті самі граблі.
А от я навпаки останній рік в Києві набагато менше чую російської. І мої діти 14 і 12 років ніколи російською не спілкувалися, і коло їх друзів теж українськомовне. Можливо в дорослому віці вони захочуть, то колись навчаться писати і читати російською. А зараз крім української розмовляють ще турецькою, англійською, німецькою і польською. А російську лише розуміють розмовну, і поки що цього достатньо
Ще більше лякає, коли батьки зовсім малих дітей вчать московитської. Нащо? Вбережіть хоча б своїх дітей від рускава міра, щоб вони не почали дивитися їх блогерів і думати, що ми адін нарот, як це в нас було до війни. Стає дуже страшно, коли усвідомлюєш, що навіть діти, народжені в 2020-х, знатимуть той мерзенний язік. Що вони теж житимуть в одному культурному та інформаційному просторі з московитами.
@@inenfmk це штучне обмеження. Ви ж розумієте що з прагматичної точки зору знати російську краще чим її не знати? Ще краще знати англійську, але в нас ніхто її не використовую у побуті і її потрібно тільки вчити самому.
Дякую, ви дуже гарно описали досвід травмування. Але я не впевнена, що саме людям з мовним несприйняттям варто щось з собою зробити. Так, послабити стрес і тригери - це корисно, але в першу чергу я б хотіла, аби російськомовні й зросійщені мали більше чуйності до співгромадян. Те, що це "мова їхніх батьків" чи "какая разніца" не має переважувати того, що людині прямо зараз болить і їй погано чути твій язик (особливо коли це принципове, а не від незнання, бо знають вже всі)
обом сторонам треба мати більш чуйності до співгромадян, бо і з боку україномовних агресивні нападки такі, що іноді відчуваю себе євреєм у нацистській Німеччині. Треба переховувати свою мову, інакше накинуться і загризуть. Щодо зміни себе через бажання інших, то також треба зрозуміти, що для близької, небайдужої людини це має сенс робити. І все ж кожен з нас не буде себе перероблювати виключно під потреби іншої людини, бо це може суперечити власним потребам і бажанням і просто неможливо всім догодити, ще й себе при цьому задовільнити. І знов до питання чуйності і травми, якщо жінка була жертвою згвалтування і її травмує присутність чоловіків, це ж не задача всіх відтяти собі геніталії, чи не виходити з дому, щоб їй не триггерило.
@@aliced6779 якщо жертва згвалтування не хоче розмовляти з чоловіками або просить їх не торкатися її, то це не варто сприймати як утиски. Це нормальний процес проживання травми. Всіх звісно не переробиш, але я говорю здебільшого про тих, хто дозволяє собі публічну рос. мову й музику. Приватне життя ваше, але якщо мене в магазині в Україні обслуговують російською, то в мене питання "а ми вже капітулювали?"
З Днем Незалежності, Україно! Взагалі не розумію тих українців,хто не хоче розмовляти українською,досі слухає рос. музику. Українська мова чарівна Мене зараз рос. дико дратує, чути її не можу, постійно ходжу в навушниках,з гарною музикою. Майже не з ким не спілкуюся. На жаль,живу вна рашці, все життя був російськомовним, і не знаю, звідки розумію українську. Зичу України якнайшвидшої перемоги. Слава Україні!
Дуже змістовне відео, прояснився мені нарешті той самий зв'язок травми з мовою. Дякую 🌺 Ви описали всі мої думки та відчуття коли чую російську закордоном. Мені всеодно що це українці, для мене це мова ворога і мені боляче чути цю мову. В голові панує агресія, навіть якесь відчуття що хочеться ридати і кричати від цього. Але, теж повторюсь за вами, нічого не зробиш на жаль. Там пропаганда в голові вже назавжди засіла і вони не відстрелюють що росіяни до нас прийшли саме з такими фразами як "рускій ущємляют, рускій - радной язик". А ці люди це повторюють не розуміючи що вони надалі розповсюджують рос. наративи. 💀 Багато хто з них ходив в українські школи, напр. я коли спілкувалась з декількома російськомовними закордоном українською, вони переходили на українську, тобто можуть. Тут постає питання в чому тоді проблема? Не те що не в хотінні, а в принципах? Принципово не переходити? Якщо це вже так і є, то це неетично до померлих людей, до воїнів в полоні, на фронті, людей які зараз в окупації і до людей, які потерпають від щоденних прильотів. Ти зараз закордоном, а не вдома не тому що "хммм а поїду в ЄС просити про допомогу тому що ну просто так, чому б і ні". Просто дивно, як до таких не доходять такі прості речі. Я намагаюсь просувати українську мову, історію (чому і як довго ми воюємо з рашкою), культуру, не шароварщину якусь (яку до речі люблять виставляти саме ті російськомовні в речах як ті сценічні костюми і пісні). І все відчувається марно, ти любиш свою країну, мову всім серцем, я хоч і сама була раніше російськомовною, але ніколи не було в голові думок про Україну як маленького брата і що українська то крінж, я завжди ставилася з трепетом до нашої країни і мови. Пам'ятаю як навіть раніше вважала російську дуже грубою мовою, тому що я вчила німецьку і досі панує стереотип що німецька дуже негарна мова за звучанням, хоча насправді навпаки російська має дуже таку собі жорстоку і грубу інтонацію. Я лиже сподіватимусь, що це питання тільки зараз актуальне, і в майбутньому, років так через 20-25 це вже не буде актуальною темою дня.
сенс просувати українську поза України? Просувайте тут. А ще краще просувати у напрямку тцк - по справжньому боротися за свою націю та культуру. Люди первинні, без людей, носіїв, всі ці балачки марні
Часом мені сниться війна та окупація (це при тому, що я не маю такого досвіду в реальному житті). Але схоже так я проживаю колективну травму. Так от, найскладніше і найстрашніше в цих снах - це те, що я маю говорити російською, щоб себе не видати, і це дуже складно! Якщо що, я дитина зросійщених батьків, я до 10 років української майже не чула. Українська стада моїм свідомим вибором ще років 15 тому, хоча з російськомовними я завжди переходила на російську. І лише років 5 як я відмовилася від російської повністю. Я це до чого: зараз мені реально важко сказати щось російською 🤷🏼♀️ І в цих снах, коли я маю це робити заради виживання, це є додатковим фактором стресу окрім самої загрози від окупантів! А хтось же проживає подібний досвід в реальному житті 😢 А на вулиці я реально напружуюся, коли чую російську (а живучи у великому європейському місті, чую я її на кожному кроці) і автоматично "сканую" акцент і шукаю очима джерело небезпеки.
Влітку була у відрядженні в Польщі. Теж сахалась, коли чула російську. Потім заспокоювала себе тим, що це скоріш за все російськомовні українці. В Україні більш спокійно ставлюся до російської - бо все таки розумію, що це свої, але так, хотілося би,щоб її було поменше. Ну і за війну майже усі мої колеги перейшли на українську, окрім декількох старших віком.
Якщо німецька була тригером при тому що вона нас не нищила сотнями років, то що казати про москальський їзик? Нетерпимість до цього звуку на генетичному рівні у всіх, до кого повернулася історична пам'ять. А хто й далі спить, то тому добре й не відчуває неприязні до їзика. А якщо ще й етнічний росіянин , то тим паче. Російськомовними можуть бути тільки московити, а українці - зросійщені, насильницькими методами. Рідною мовою узкій їзик може бути лише для московитів і етнічних московитів, які себе такими вважають. А для українців, будь-якого етносу, якщо вони себе ідентифікують українцями, то рідною може бути лише українська.
Мешкаю в Києві. Вже більше року,/коли до мене звертаються московською мовою я досить толерантно відповідаю, що не розумію і прошу сказати українською. Важко, так як я являюся у значній меньшості😢
Російськомовні дуже мене втомили. Чесно. Я зі Львова і вже не маю сил то все слухати в центрі рідного міста. Однак таке враження, що російськомовним байдуже, як почуваються місцеві люди.
Перший раз з цим зіткнулася в 2015 під час відрядження до Сакартвело. Мій колега з Сакартвело відмовився спілкуватися російською, тільки англійською. На українську я перейшла в 2020. Його вибір тоді в 2015 я прийняла, а остаточно зрозуміла в 2022… Хоча російськомовна Україна тригерила вже давно)
я російськомовна з дитинства. і з чоловіком і дітьми говорю російською, хоча відучила себе російською писати і навіть прибрала всі розкладки руські на клавіатурах. це передісторія щодо того, що хочу розказати. десь в 70 роках, я була школяркою молодших класів і я зайшла в таку довгу арку між будинками. і в цю арку з іншого боку зайшлі німці. німецькі молоді хлопці, схожі на туристів. вони дуже голосно розмовляли німецькою і навіть в арці почалась луна. зі мною сталась панічна атака. я сповзла на асфальт і зібралась калачиком. я задихалась, а німці побігли до мене - спасати. вони стояли наді мною і знов говорили німецькою. і я думала що це продовжується годину. я вмирала. потім я не пішла в німецько-українську школу, яка була поруч, не вивчала німецьку і багато років не могла спілкуватися з німцями. хоча я вже не чула від родини і звідусіль страшних розмов про 2 світову. тобто я була травмована німецькою мовою. тому я розумію людей, які травмовані російською. це той самий мехнізм, і він пройде не через рік і не через 10 після війни. і може буде відчуватися дітьми, які ще не народились.
Но самое комитное конечно, это когда эмигранты, давно предавшие и продавшие и свою родную страну и родной язык за больший комфорт и немного большие зарплаты и свалившие от своей родины на пмж в другие страны, часто уже и гражданство Украины сменившие, вдруг оттуда, из тех более сытых стран, на которые они променяли нашу Украину, начинают корчить из себя националистов на удаленке, да ещё и учить своих бывших соотечественников, живущих на родине в Украине вопреки всем трудностям, на каком языке им надо правильно родину любить. Это так же комично, как например полуторацентнерный жирдяй, поучающий людей с нормальным весом, как им надо правильно питаться, чтобы быть стройными
Тригерять навіть не просто російска, а інші речі, що відносяться саме до російської культури, а мова це лише такий носій культури. Одного вечора чула пісню батарейка навулиці з власної кімнати, група людей (мабуть п'яні) грали. І коли навіть маленька дитина стала завивати пісню, 5-8-ти річна, просто хотілось вимкнути все це. Я не знаю. Самі були 4 місяці в окупації в Херсоні, і це просто небо та земля, і коли бачіш, як люди необачно підтримують все це російське, і не розуміють в чому проблема, коли в окупації тобі хотілось щоб жодна згадка про окупантів зникла раз і назавжди, це викликає легке почуття дратованості. І це в мене, людини, яка нічого та нікого серйознішого ще не втратила. Я не можу уявити весь біль, який відчувають люди, котрі пережили страшніші речі, зустрічаючи російську мову зненацька.
Мене найбільше дивують люди із заходу України, які все життя спілкувалися українською, проте як і раніше, досі через 1,5 роки повномасштабної війни продовжують дивитися тупі російські серіали в ютубі чи ще десь . І це в тому числі і люди, які зараз в армії знаходяться
@@Se_Natі це правда, на заході, як і кругом по Україні нсєлєніє витріщається на росіянське лайно. Займаюсь ремонтом мобільних телефонів і бачу, що клієнти дивляться в ютубі. Минулого року потрапив до госпіталя, а на сусідньому ліжку лежав травмований солдат з посіченою ногою. Так він дивився на ютубі росіянський серіал Інтерни з українофобом в головній ролі.
Так приємно, що ви підняли цю тему, бо інколи здається, що це зі мною щось не так... ви просто ідеально передали відчуття безсилля і злості яке мене огортає щоразу як я чую російську
HI. у мене руки опускаються, бо це дуже важко. Я живу в Миколаєві і будь-який продавець буде говорити до мене московитською, тільки сервіси доставки вже трохи оговтались. Сфера краси було почала переходитиЮ але риночок рішає і знову повертаються більше на русняву якщо у нас Кім всіма такий любимий дозволяє собі вести канал руснявою, то що вже говорити за місцеве населення.
Жив у Ізраїлі, оточував іврит та українська в інтернеті…повертаюся до України, повномасштабне вторгнення, але родина, та багато друзів продовжують спілкуватися російською і навіть незважаючи що я з ними українською. Кожен раз болить, спочатку це була травма, бо російська агресія оголила цю рану яка тільки почала загоюватися, рана ненависті їх за те що вони зіпсували нам наше життя. Замість успішної країни ми маємо руїни радянської республіки з зіпсованими часто аморальними людьми…Нажаль…травма серйозна, а ще важче тримати цю біль в собі, а що зробиш? Коли рідні важливі але неадекватно сприймають взагалі цю тему, я би сказав агресивно…
@@ЛюдмилаЯнова-д2я ви десь побачили що я написав що успішна? Читайте уважніше. Хоча якщо ви питаєте то раджу подивитися відео про економічний розвиток України на каналі останній капіталіст, там в цифрах пояснять детально на годину, це не пояснення однією смс.
Кожен, хто зараз розпалює мовні срачі - свідомо або несвідомо грає на руку ворогові. Я живу зараз в Угорщині, і незважаючи на те, як сильно я ненавиджу цей мерзенний, лицемірний та підступний народ, все одно доводиться користуватися угорською, хоч і моє бажання її вчити зникло буквально на другий місяць перебування тут. Або коли я телефонував до центру з питань біженців в Німеччині, зі мною відмовилися говорити українською, бо не знали її, а тільки російською. Отож, що більше мов ти знаєш, тим краще
Може не тільки російськомовні суть є ідентичністю? Може і прізвища час міняти? В Росії ж маса Пореченкових, Овчаренкових, Ткачукових та інших Королюкових? Рішуче, поки війна. Хай будуть Петровченки, Івановичі, Костінчуки, Сидоровські, Єрмвченки?
Вже рік живу у Львові, і звикла до тотальної українськомовності. Коли їздила до свого Харкова, оця російськомовність, починаючи з потяга, мене приголомшила. Щойно зійшовши з потяга на платформі, я захотіла поїхати назад - так некомфортно було спочатку. А російська мова у виконанні "сусідів" взагалі викликає реакцію огиди - наче волосина на язиці, котру конче треба виплюнути, бо фу☹️
Це для мене як для Тернополянина були такі відчуття коли в Київ приїздив, одразу хотів назад, але в Києві десь третина таки українською говоре, а в Харкові певно майже всі російською, там би не зміг жити.
У мене особисто найбільше агресія до російської мови та показовим, якими меншовартими були мови інших союзних республік проявилась із народженням та дорослішанням дитини. З'ясувалося, що в царині україномовної анімації просто порожнеча. Союзмультфильм випускав сотнями якісні мультфільми з хорошим сюжетом, але вони всі російською! Нашкрябала на теренах ютуба до десятка україномовної анімаційної класики та показувала дитині одне й те саме більше року, поки вона не доросла до дубльованих анімаційних серіалів. А в спілкуванні з російськомовними українцями змінилося те, що якщо раніше толерантно переходила на мову співрозмовника, то тепер забила на толерантність і на російську відповідаю українською.
Травми не можна класти на шальки терезів. Бо ми зараз договоримося до того, що просто зараз в Африці діти помирають з голоду, і яке право українці мають бідкатися з того, що їх бомблять. Якщо є травма, я маю право її лікувати, в тому числі через проговорення.
@@artemvp6426 авторка відео сказала, що кожен реагує на це по-різному. Хтось перестає розмовляти російською принципово, хтось принципово залишається розмовляти російською. В мене проявився перший варіант - я була російськомовною з дитинства, з 14-го року я була в сумнівах, але продовжувала розмовляти рос, проте після 22-го я зрозуміла, що більше так не можна. Я не була в окупації, встигла виїхати закордон, але це не був мій вибір - мене вивезла мати. Коли я чула російську закордоном, я ставала нервовою, і мені було страшно, бо я не розуміла, хто передімною стоїть: укр, рос, або іноземець. Це підштовхнуло мене розмовляти виключно українською і видалити все російське зі свого життя. Але, є досвід моєї матері. Вона не перейшла на укр, і не відчувала (або відчувала лише на початку) стрес від рос мови. Проте зараз вона має велику проблему, про котру сама мені говорила - їй важко фізично перейти на будь-яку мову. Українська, польська чи англійська, то не важливо, вона німіє і не може нічого з цим зробити. Вона слухає українською, читає і пише, але не розмовляє. Також, є досвід моєї подруги, що коли ми були у Львові в березні цього року (вона ще досі розмовляє російською), вона відчула такий стрес, що всю ніч потім ревіла, бо вважала, що на неї давлять українською мовою. При тому, до усіх вона зверталася рос, і ніхто з людей не сказав нічого з цього приводу, а просто розмовляли укр. Можу лише додати, що в більшості, на російськомовних мешканців впливає іпсо, що всі укр це ненормальні бандерівці, котрі за рос мову можуть вбити. Тому, не виключаю той факт, що вони відчувають подвійну травму
Вибачте, а хто такі «російськомовні» українці. Є російськомовні німці чи французи, грузини і т. д., а можливо є україномовні росіяни. Хтось може це пояснити. Вони точно українці?
@@Hanna_Hannaзросійщені - це ті, хто розмовляв раніше українською, а потім перейшли на росіянську. Зросійщених не так багато, як тих, хто все життя ігнорує українську. Я їх взагалі не вважаю українцями
Усвідомлення травми дійсно необхідне, і добре, що ви про це говорите. А проблема, як уникнути внутрішнього розколу між тими, в кого рос.мова асоціюється виключно з ворогом, і тими, в кого рос.мова як така не є ідентифікуючою ознакою ворога, потребує окремої великої уваги. Розкол цей уже розвивається, і він небезпечний.
@@glukengold ставлюся як до себе, сам с змосковщеної родини, усвідомлюю як важко опанувати мову, знаю що бабуся навчалась москальській через утиски української.
дякую за відео! Тема дуже цікава і насправді дуже сильно мене хвилює з багатьох точок зору. Тож не можу не поділитись своїми думками, спогадами і рефлексією деяких моментів. Варто почати з того, що перейшов на повний вжиток української я доволі швидко (до вторгнення я, як і більша частина мого оточення спілкувались россійською, більш того, я активно спілкувався з россійськомовними з різних країн в інтернеті), і якщо 24 лютого то тут то там я ще скакав з української на россійську, то після 26го лютого мені просто стало огидно від мови і найголовніше, я відчув, що продовжуючи спілкуватись россійською я створюю негативний контекст для мого оточення. Закріпило цю думку вже фраза яку мені кинула людина з якою я багато років спілкувався в інтернеті, "А почему ти нервничаєш, ти же русскоговорящий, тебя трогать никто не будет", після цього я остоточно вирішив, що россійською я буду спілкуватись тільки в дуже не частих виключеннях, бо для цієї людини я був живим підтверденням контексту, що в Україні є скажені "націоналісти" що спілкуються виключно українською і є россійськомовні яких треба "рятувати" від націоналістів. Але попри все це, я завжди лайтово відносився до тих, хто продовжує спілкуватись россійською. Для мене це щасливі люди, що не пережили також емоційного шоку, який пережив я, і що можливо, всередині вони не настільки скалічені як себе відчуваю я, принаймні мені хочеться мати в це віру. Може через хибні погляди на ситуацію, через викревленну інформаційну бульбашку, власний егоїзм/егоцентризм чи ще щось, але все одно я трохи радий за тих людей, у яких нема внутрішньої потреби переходити на Українську. Через півроку я був свідком ситуації, яка мене трохи надломила. У моєї близької знайомої загинув чоловік, і в день похорон ми заїхали на заправку і там на неї накинулась якась жінка, через те, що вона спілкувалась россійською. І от трохи контексту про мою знайому: викладає українську, з народження своєї дитини вона наполягала, щоб вся родина і друзі до дитини звертались виключно українською, але так склалось, що в побуті і в житті вона спілкується россійською. І якась жінка в найважчий день в її житті накинулась на неї через те, що вона просто говорила так, як говорила 40+ років до цього... Я можу зрозуміти цю жінку, скоріш за все і її горе не оминуло. Але в той момент, я відчув, що загроза для близьких для мене людей йде не тільки від россійської мови, але і від тих українців що хочуть щоб всі тут і зараз перейшли на россійську. Під враженнями від цієї події, я навіть посварився з одним з найдавніших друзів, тому що в момент коли він почав щось казати про українізацію, я сприйняв це як акт потенціїної агрессії по відношеню до мого оточення. Хоча зновуж таки, я знав про те, що він сам досить сильно перестресував особливо коли пів сусіднього будинку батьків знесла ракета. До чого я взагалі, мене особисто травмувала як носіїї россійської мови, так і інші травмовані. Я не перейду назад на россійську, для мене це психологічно неможливо. Але і ярих прибічників швидкої "не лагідної" українізації я також сприймаю як загрозу. Загрозу не для себе, а для тих, хто мені дорогий і від кого я не відвернусь, не важливо, якою мовою вони спілкуються. На кінець хочу поділитись історією яку мені розповіли місяць тому батьки. Вони по роботі говорили з однієї людиною і обговорення з самого початку було на українській, при чому до цього коли йшло обговорення справ вони частіше спілкувались россійською. Батьки запропонували співбесіднику перейти на українську, у відповідь на що, він поділився своїм болем. Людина з якою він контактував буквально кілька днів до цього (його клієнт), загинула в наслідок атаки шахедів, от була людина, розмовляли з нею, сміялись, дуркували і все її нема... І після чого він сказав "Давайте, повільно, але всеж таки українською"... Ця війна ще не закінчилась, травмованних буде з кожним днем все більше, нам потрібно вчитись житти в скаліченому суспільстві, освідомлювати це і не калічити його ще сильніше. Як тим хто россійськомовний, так і тим, хто укрїаномовний.
Цитата відомого журналіста О. Дроздова: "Не існує російськомовних українців, є лише русифіковані українці, яким було нав'язане чуже і вороже, що прийняли його за своє..."
З 14- го російська в мене застряга у горлі. Завжди відчувала несправедливість від того, що моє чисто українське прізвище було змінене на " -ов".Українцям до кінця життя треба навчитися сприймати російську як іноземну,
У мене російська викликає відторгнення, і як чую, то вибачте, аж нудить від неї І це я - російськомовна дитина з російськомовної родини (до 18 років російська була основною мовою усього життя) Я просто нічого не хочу тією мовою чути і дізнаватися
приїжджають на Західну і принципово розпускають свої огидні уззкі язики, для чого? Язичнікі знають, як ми на них реагуємо, і все одно принципово не говорять українською. Вважаю , їх треба гнати в протилежному напрямку. Тут вони чужі
Мені дуже не подобається чути російську в Києві, просто не розумію, чому люди продовжують нею послуговуватися… І навпаки, коли чую, як люди розмовляють українською, то мені аж приємно стає, хочеться щоб україномовних людей ставало більше ❤
Я взагалі з народження російськомовний. І, відверто кажучи, в побуті ії використовую. Але в публічному просторі - ні. І вважаю, що українці наступних поколінь не просто мають спілкуватися українською, але й ще НЕ ЗНАТИ російську. Чому? Нагадую: "Сіній кіт", "Чвк Редан". Не кажучи вже про "русськую культуру" наскрізь ксенофобську і імперську.
Нам треба, щоб були служби, які перевіряють використання української мови в сфері послуг, бізнесах, магазинах, як в Естонії (чи Литві?). Просто приходять і дають попередження-друге, потім штраф, так з часом доходить. Вони дуже добре вивчили урок з радянщиною і провели гарну роботу, таким чином молодь зараз не знає російської і я б дуже хотіла, щоб у нас так було
Зараз така гостра реакція, саме тому що є небезпека, агресія, і правильно ви сказали безсилля... І це нормально, бо це спосіб виживання (якщо помічаю сигнали небезпеки, а мова це сигнал і маркер, то можу відреагувати - бий/біжи/замри). Коли росію буде розгромлено, думаю реакція захисту не буде такою емоційною як зараз (суміш страху й злості), а перетвориться на презирство й зневагу. Хоч на підкорці завжди буде установка "будь пильним щодо цих нікчем, до кінця життя будь готовий дати їм відсіч", бо цей досвід на все життя з нами та нашими дітьми.
Скажіть будь-ласка, чому в радянському союзі в школах вивчали німецьку моау як іноземну? Всі вже забули про злочини німців в другу світову війну. Англійська мова-це мова американських загарбників, які вели вбивали В"етнамців. Вони такі ж покидькі як і рашисти.
На мою думку не працює лагідна українізація, нажаль до людини добре доходить через якусь сильну емоцію, а швидкі та сильні емоції це нажаль негативні. Тому вже давно було ламати цю систему сприйняття російської мови як "дружньої". Тоді були докази по історії, але хто ж її читає. Зараз є наглядні, і дуже наглядні . Тому тільки питання до тих хто не хоче переходити (я не пишу "не може, бо це важлива різниця) на рідну мову. Що з ними робити? Як мені до них ставитися, крім нерозуміння і негативу, коли я йду по Львову і чую " привет, до свидания, приятного аппетита и добре утро..."?
Про яку лагідну українізацію ви говорите? Мою дитину в школі затравили за російську мову, бо переїхали з Дніпра і там навчалась в російськомовній школі, бо та школа найближча до дому. Так вона принципово не переходить на українську, хоча я перейшла. Отим жорстким нав'язування тільки зворотнього ефекту досягаєте. Державна-українська. В побуті- то є право людини, якою мовою розмовляти.
Дякую, що підняли це питання. Мене найбільше вибішує, коли починають розказувати про значення російської мови в науці. Кожного разу хочеться танути носом в статтю The changing role of non-English papers in scholarly communication: Evidence from Web of Science's three journal citation indexes і показати, що наука на майже на 97 англомовна, тобто решта - це статистична похибка. А російська мова по даних цієї статті становить приблизно 5,6% від статистичної похибки.
І дякую за Мову-меч. Мені було навіть сумно, що я її дочитав, настільки цікаво було читати
проблемв в доступності....
наприклад, є класна сучасна науково-популярна книжка українською... за 300 гривень...
або можна скачати безкоштовно її російською....
а ще частіше буває, що можнаи скачати російською...
а українською такої книжки немає в принципі... невигідно
@@npocmo. говорив не за сайпоп, а за реальні наукові публікації, переважно про статті. Тому тут зовсім інше питання. проілюструю наукову комунікацію своїм досвідом. Я опублікував дві оглядові статті, одну в 2020, одну в 2022 році. За цей час обидві вони на науковому ресурсі ResearchGate набрали понад 200 переглядів, мають рекомендації, а одна з них цитувалася в статіт в журналі з високим імпакт фактором, і ще декілька приємних речей було. І як Ви думаєте, якою мовою я написав ці статті? І чи мав би я такі результати, якби статті були б написані іншою мовою? Будь-якою іншою мовою.
Справа у перекладах, а не у самого внеску в науку. На українську майже нічого не перекладають. Тому дуже часто якщо не достатній рівень англійської, то або російська або ніякої.
@@HiltModuleImp саме так...
завзяті патріоти думають - щас гарні дівчата навідкривають тисячі ютуб каналів... і вся країна назавжди перейде на українську... ага, щас...
коли справа доходить до технічної, науково-популярної, та іншої корисної літератури... це ж хтось має перекладати, робити масові тиражі, конкурувати з іншими мовами...
@@HiltModuleImp в контексті цього коментаря переклад взагалі ні до чого. Для професійної наукової діяльності знання англійської мови така ж сама необхідність як і знання принципів наукової методології та математичних методів. Тому ніяких перекладів не треба, а якщо немає знання англійської, то діяльність неможлива. Англійська мова - це міжнародна мова науки, при чому такого рівня не бачили ні грецька, ні латина, ні арабська, ні будь-яка інша.
Коли бачу контент російською тут на ютубі - автоматично обираю "не рекомендувати канал". Можливо таким чином заблокував і деякі українські канали, де був контент російською. Але у мене не стане ні часу, ні терпіння, щоб перевіряти/досліджувати чи дійсно це російський канал. Це вже рефлекс, нічого зробити не можу.
Я навіть не хвилююсь що заблокувала так українців бо я так блокую всі навіть якщо якась пісня просто вірусна для щортсів російською нафіг в бан
О я теж так роблю. А ще я не лайкаю коментарі російською, навіть якщо коментар дуже влучний і його міг написати якийсь чоловік з українським паспортом.
Є дуже багато каналів, які раніше вели російською, а потім перейшли на українську. А вам в даний момент ютубі міг запропонувати одне із їх старих відео. Я такі канали не блокую )) завжди спочатку дивлюся звідки канал і якою мовою останні випущені відео . І лише потім відкриваю перегляд або ні
Підтримую на всі 100%.
краще б новий канал створили а не псували статистику мені і собі@@Se_Nat
Найбільше дратує те, що молоді мами спілкуються з маленьким дітьми російською. В мене є приятелька ,в її дочки дитині 3 роки. І вона російською спілкується з нею. Хоча виросла в Києві і завжди проводила літо в бабусі на Вінниччині, бабуся заслужена вчителька , викладала в школі українську мову і літературу .Питаю, чому вчиш дитину російської? Подивилася на мене , і… продовжує те саме. Друга дочка з дітьми в Канаді, теж навчені розмовляти російською. Канадійці в шоці, що діти розмовляють російською. Мене рве на частини від цієї впертості.
.
За собою слідкуйте та не лізьте в чуже життя зі своїми порадами. У вас я бачу совок чи рашка ментально залишилась! Жоден канадець ніколи не буде нікого таке питати чи давати поради кому як в сім’ї спілкуватись.
@@Act1oN1 Чула від подружкиних дітей,вони зараз в Канаді, мені про це грворили. Точно так і в Польщі, іноземні мови знають, а українською не розмовляють. Питають, чи вони точно українці.
@@ГалинаДибаш ну так на англійській розмовляють 1+ млрд людей, а на українській?) от вам і відповідь нафіга дітям та українська )
@@Act1oN1 В Україні - українська.
@@Act1oN1 А для чого тоді кацапська? Хай вивчають і розмовляють в інших країнах їх мовою, а в Україні - українською.
Я в окупації і в мене трохи їде дах від російської, неможливо це висловити. Хоча й розумію, що в деяких випадках це все ж виходить цілком природно і за моєю волею. Але все ж огидний післясмак і самокопання від російської завжди. Абсолютно завжди. Вельми вам дякую за Ваш контент, ніби у психіатра посидів, чесно.
Тим, хто зараз в окупації і кого також вбиває російська - щоб хоча б трохи позбавитись від цього відчуття, робіть інтерфейси застосунків/операційних систем на англійську, так безпечніше, ніж на українську.
Тримайтеся.
я в минулому році слухав по приймачу єдиний марафон, коли півроку не було світла
Тримайтеся! У вас усе вийде!!!
Можна вас підтримати? Я хочу вас обійняти
@@16alaba Дякую і посилаю вам обійняшки у відповідь!
Дякую за відео!
Все життя україномовна, звісно зростала оточена російським. Останні 4 роки в аспірантурі за кордоном і повсюди займаюся лагідним пропагуванням українського, а зараз не даю забути колегам що війна закінчилася… пів року тому моя керівничка попросила мене допомогти освоїтися новій аспірантці з мАскви «через те що ми говоримо одною мовою» ☝️ в мене аж щелепа відвисла…. Ця дівчина постійно намагається мене перевести на російську хоча я з першої хвилини сказала що ми спілкуємося тільки англійською! Липуча капець і така біла і пухнаста що то капець… кожен раз як з нею десь опиняюся то картина перед очима як на паску 2022 папа вивів двох «сестер» хрест нести🤮
Повага за принциповість позиції
З москалями нема спільної мови! ©
у подібного роду ситуаціях - вимушеного спілкування з представником країни-агресора - важливо не перетворитися на "антикондиціонер мовної зумовленості" тобто на "морозі" щоб не морозитися а при "спеці" не википіти ізсередини до самозашквару
я помітила що росіяни такі приставучі капець, як знайдуть тему за яку можна м'яко кажучи дістати, то вони ніяк не заспокоюються
@@navedlock не дуже зрозуміла Ваш коментар
Я швидше намагаюся знайти баланс щоб і кожен день давити свою лінію що московити не люди але і не скотитися до «шаблону російської пропаганди що українці фашисти/нацисти» і т.д.…
Плюс в мене в групі купа партійних китайців в яких звʼязок з реальністю давно відсутній
дякую вам за все що ви робите, і всі ваші книги.
Дякую. Я служу військовим медиком. Ваше пояснення дуже доречно. До поранених, а надто важких звертаюся тільки українською. При цьому ніхто нас цього не вчив, це якось саме прийшло на підсвідомості.
Ну не знаю... Я когда смотрел в кино "Babe Driver", там такой уматный украинский дубляж был... В сцене, где мой любимый актёр, который играет бандита, лежит в бронике на полу, к нему подбегает коп и спрашивает: "Сэр, куди вас поранено?" А тот, достаёт пушку, говорит: "Сюди" и валит ментяру... Так что не знаю, но думаю, что если буду ранен и в шоковом состоянии, и кто-то вдруг решит меня поспрашивать по-украински - "куди меня поранено", то я, скорее всего, за стволом полезу сразу и покажу доктору где мне дырку сделали, поскольку как любой неадекват в стрессовых ситуациях - на подсознательном уровне я сравниваю себя и пытаюсь подражать своим любимым актёрам и персонажам...
бачу що лаптєногі іпсошники - вже тут як тут. Баньте цього клоуна з ніком rggalas , "уматний" - іди за кораблем
@@rggalas тебя просто грохнут и все, никто ничего спрашивать у тебя не будет
ярик кацапик а чи не хочеш ти піти в сраку
Я закордоном. Пішла сьогодні на зустріч з українками, бо відчуваю себе ніби в ізрляції. Відчула себе в ще більшій ізоляції. Болить, сумно і огидно. Не розумію як же так. Зневіра, безсилля і відчай
до моїх сусідів дочка-біженка привезла батькам внука з Польщі, який почав розмовляти мовою окупантів з дідусем і бабусею. На запитання, що трапилось, відповіли, що в Польщі група дітей в садочку укр. біженців і всі рускощелепні. Три вихователі теж язичники. От вам і національна свідомість і гідність. За рік перебування в Польщі українська дитина перетворилась на язичника рускава міра.
@@степанстепаненко-б1этреба чим швидше виправляти кривізну відхилення. Дитина повинна, забути болючий досвід русифікації....
бо в Польщі переважно ждуни сидять, які повтікали зі сходу
@@ДмитроДніпро-ц3э маєте статистику?
Те саме тут в Німеччині. Але я вірю, що десь, колись, бодай раз ви зустрінете людину -Українця- однодумця і це спасе від відчаю. Бо ми йдемо тільки вперед і справжніх Українців буде тільки більше, це аксіома. Подумайте , як було 20 років тому назад, 15 років тому назад... і побачите, що все, хоч і повільно, але змінюється на краще! ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА !!!
Десь за місяць після початку повномасштабної війни, коли я засинала, то усвідомила, що розмовляти росйською, як це було до того протягом всього мого життя, відчувається як згвалтування. Після цього усвідомлення, я не розмовляю російською ніде, ні в родині, ні в медіа, ні в роботі. І за рік це вже стає цілком природним станом.
👍
Супер, для мене ті що далі російською говорять то етнічні і ментальні росіяни.
Бачите, у кожного російськомовного свій час до пробудження. Зі мною це сталося в 2014. Перейти було не просто, і досі маю проблеми в живому спілкуванні, особливо з давніми російськомовними знайомими - переходжу на російську. Але, коли вдається встояти і продовжувати говорити українською, то помітила, що саме російськомовний співрозмовник намагається говорити українською, якщо не повністю, то обов'язково додасть кілька фраз в кінці розмови) Саме з осені 2013 отримала свої травми і то був час до вивчення нашої української історії більш усвідомленно з розумінням причинно-ніслідкових зв'язків, а не просто, як до якихось дат і подій у минулому. Всі ті події минулого відчувала так, ніби вони відбуваються зараз і з нами - час тисячолліть зібрався в одну крапку тут і зараз. А як почували себе ті, хто ніс це розуміння в родині крізь віки? І несли свою Віру в Україну і вона, народжується, дорослішає і міцніє незважаючи нінащо. Це не просто помітити, якщо не знати літопис на сотні років у минуле, і кожному наступному поколінню побачити це легше і легше, через грунтовну і якісну Освіту. Освіта - це важливо!
@@newua1252малороси вони.
Кілька днів тому я сиділа в парку і до мене підійшли 2 жіночки, свідки ієгови і почали до мене говорити російською. Я дуже злякалася. Це було в Польщі і я розмовляла зі своєю донькою польською. Мені було дуже неприємно. Я перелякано сказала "ні, дякую" і ті жінки пішли. Це для мене було як нічний кошмар ... ця російська всюди :(((
А для чого ви з донькою розмовляла польською? Ви ж українка
А для мене кошмар що ці сектанти і недалекі люди і там є,неважливо яка мова у них
Щиро кажу, шо це чудово, шо ви говорите польською (люблю цю мову, сам вчив для себе, хоч ніколи в Польщі так і не побував, бо тепер же не випускають)…
Дратують вельми наші, які туди пруться й не вчать польську…
Ну але з донькою можна й українською :)
Якшо переживаєте, шо вона польської не знатиме - то не переживайте, навколо всюди поляки й все польське, а от українська у неї передусім від вас…
Бидло Ви всі тут тупориле !!! Ця пат*скуха з відео ! Загострює акцент на мовно му питанні , для того щоб Ви бидло тупориле, купили її книжку за 700 гривень !!! Адже ця к*рва на заводі робити не збирається . Їй " нас-рать" на всю цю Вашу "сра-ну" мову ахахаха). БИДЛО КУПИ КНИГУ ЗА 700 грн !!! Я ЇБ*ЛА ПРАЦЮВАТИ !!! АХАХХАА ))).
Бо свідків Ієгови мабуть поперли з рашки, так вони до Польщі втекли. Хай додому їдуть.
Дякую за якісний україномовний контент, намагаюся завжди коментувати, підтримувати і поширювати
Нещодавно шукала роботу. На співбесіді потенційний начальник розмовляв російською, я українською. То його переконання, совість та ін. Нехай.
Але він витерпів лиш 5 хвилин, і потім сказав "са мной нужна разгаваривать па русски". Я відповіла, що на цьому й закінчимо, далі не варто марно витрачати мій і його час 😂 його аж перекосило, зважаючи на те, що я тій фірмі була потрібна набагато більше, ніж вона мені. Намагався вставити, що ми не обговорили всі умови. Я сказала, що мене на влаштовує перша умова, а інші вже і не мають значення ))
Яка ж ви розумничка, що так гідно себе повели! Мені також дуже болить, коли нашою рідною мовою нехтують, не поважають, повсякчас ігнорують...Прослухала відео пані Євгенії, погортала коментарі і зробила висновок, що тут зібралися люди, якім не байдуже, які міняються сами і намагаються переконати інших в важливості мови. Однак купа людей белькочуть руськомірним і така важлива мовна тема їх зовсім не обходить. І нема на це ради.... Якщо вже війна людей не отямила, то яка вже тут може бути лагідна українізація. Отак і будуть отруювати наш простір москальським огидним язиком.
Вааау!!! Я аплодую Вам !!!! Зі мною було щось подібне ( що стосується МОВИ, а не моєї потрібності фірмі). Один з начальників у німецькому закладі, де була моя нова робота , виявився русскім, і при знайомстві з посмішкою ( бо певно думав, що мені це буде дуже приємно) сказав , що з ним " можна па руззкі" .....Мене аж перекосило і я спромоглася тільки на : та ні дякую, так я ще більше заплутаюся. Для мене вже англійської і німецької достатньо, щоб заплутатися... Результат- в тій установі я довго не затрималася😁, але воно й на краще.
Оплески...завіса
Ви молодець , що змогли відстояти свої мовні граничні території, це подвиг.
Рило слід натерти тому начальнику.
Як людина з Дамбасу, яка з першого класу вчила "Родную рєч", а українську лише з другого й то 4 години на тиждень можу сказати, що перейти на українську у зрілому віці доволі нелегко. Мені для цього знадобилося десь років з 5. Але ж вийшло. Бо, вважаю що десь на генному рівні ще лишився українцем. На відміну від всіх рідних та близьких. То ж як працює цей ген мені невідомо.
Є ще в нас українців така неприємна (псевдотолерантна) риса - мовляв - " В тебе така крива українська, то ж краще вже гаварі па рускі". І це велика помилка. Треба розмовляти. Треба вчитись. Криво, косо, але розмовляти. Як дитина вчиться ходити. І не соромитись бекати й мекати. З часом мова поллється з ваших вуст як солодкий мед.
І після цього з'являється інша крайність - майже 99% українських біженців за кордоном - російськомовні манкурти. І це не просто псує життя. Це отруює його. Кожен день.
а я з півдня... взагалі все більше мовчу
Сьогодні бачила такий крінжовий прямий ефір в тік ток одної громадянки з Одеси, яка по-перше говорила російською, а по-друге "рассуждала" на тему того що, пряма цитата, "суржик єто не укрАінскій вапщє, ти давай вибєрі уже ілі рос ілі укр. А вапщє мнє укрАінскій очінь нравіца, но суржик єто плохо". Я давно не відчувала такий іспанський сором за людину 🤒
Сьогодні їхала з Варшави до Києва і на моє здивування весь потяг гомонів російською) Що саме цікаве так це те що коли я зверталась українською - відповіді були також українською, але як тільки відволікались до своїх рідних чи знайомих, то одразу переходили на російську) І це жахає бо біженців не стимулюють розмовляти українською, іх вчать мов тих країн куди вони приїхали що є природньо, але жахливо те що немає самосвідомості у наших громадян…
@@LarysaPerminova сьогодні по радіо почув:
"ніхто не буде ходити на українське кіно лише з патріотичних міркувань... воно повинно бути якісним, цікавим.. інакше люди просто виходитимуть із зали...''
те саме з мовою... з одних патріотичних міркувань її вчитимуть.... одиниці...
потрібна якась практична користь...
Все правильно. Дорогу здолає лише той, хто іде. А мову - той, хто вчить
Знаходжусь в Туреччині в нетуристичному місті. В родині розмовляємо українською. Російськомовних тут не зустрічаю, але турки не розрізняють якою мовою ми розмовляємо і нас регулярно приймають за росіян. Це все усугубляється тим, що ми турецьку майже не розуміємо, а вони не знають англійської. Російською вони знають зазвичай тільки"спасіба" і тулять це "спасіба" абсолютно не в тему. Я типу розумію, що з їх боку це бажання мені зробити приємно, але ж я не росіянка! І мене бісить, що вони хочуть зробити росіянці приємно. Откае.
А ще була жахлива історія як нам в ресторані руську музику увімкнули, ми попросили поміняти на турецьку, або англійську, вони такі "ага, добре" і музику поміняли, але вона теж чомусь була по-руські. Мені просто стало погано фізично. А потім з'ясувалось, що вони насправді поміняли на українська попсу, але вона теж була по-руськи, я просто не в курсі цього жанра. От і як їм після такого поясниш, що казати мені "спсібо" - це образа. Відчуваю приниження і бессилля.
Не по руськи, русском.
Сила мягкого знака.
Коротко якось так.
В Індії ми також всі росіяни. Коли до мене з сестрою два старі місцеві звернутися російською, я сказала їм, що ми з України, нам неприємно чути мову агресора, ми нею не користуємося. Вони зрозуміли і сказали англійською Welcome to India.
Вони просто звикли що туди постійно їздять росіяни і малороси. У них ж спільна мова
Дивно. Я в Туреччині останні 15 років часто, іноді навіть постійно )) і ми ще коли розмовляли там в 2007р українською, нас приймали за поляків, бо наша мова мабуть більше схожа на польську, ніж на російську))
Я в Туреччині завжди носила жовто блакитну стрічечку, щоб мене не дай Боже не назвали росіянкою
Тому я слухаю і підтримую лише україномовний контент. Розвитку Вашому каналу!
Поділюся власним досвідом. Я родом з Львівщини, вчилася в школі та університеті рідною мовою, але вивчала в школі і російську. Раніше на запитання російською одразу, автоматично, переходила на російську, бо "мене ж могли не зрозуміти". Були лише кілька людей, чия російська мене зачіпала. То були люди, які майже все своє життя провели в невеликому містечку на Львівщині, але не могли сказати й слова українською. І видно було, що це явне небажання асимілюватися реальних окупантів моєї землі.
А в 2022му наше містечко наповнилося біженцями. І моя реакція на російську в магазині, коли жінка щось мене спитала, була взагалі дуже дивною для мене самої. Я реально не почула її запитання. Серйозно. Просто не почула. То так психіка працює, чи як?
А в іншому випадку мене зачепила приватна розмова кількох жінок, які російською обговорювали якість продуктів харчування та наші торгові марки, але вони замовкли, коли ми біля них проходили. А я сама відчула якесь дивне напруження і намагання захищатися. Тобто зараз навіть присутність людей, які розмовляють російською, це вже деяке випробування для мене.
Моя бабуся, коли через десятиріччя вже, знову побачила німця, то перше, що сказала: він говорить так само… але очі добрі має. Травма війни, боюсь не забувається
моя бабуся згадує німців позитивно, які пригощали місцеву сільську малечу кольоровими олівцями та шоколадом, а росіянських визволителей згадувала з негативом, які грабували і виносили з хати все, що бачили і били прикладом за спротив.
@@степанстепаненко-б1э аналогічно. так і було
@@степанстепаненко-б1эжорстоких німців тоді теж хватало. Причому набагато більше
@@Домовик набагато більше - це ви як визначили? за переглядом радянських фільмів?
От реально,викликає неприємні відчуття,сучасною мовою тригерить.
Російська для наших військових це як салюти для тих, хто має птср. Гліб Стрижко про це розповідав.
Саме така була асоціація, коли вчора з вікна квартири почула русскій шансон з чиєїсь машини на вулиці. Мене не дуже ''напрягають'' люди, які говорять російською- я їх чула все життя. Так само вони не бісять людей, які воювали поруч з багатьма російськомовними на фронті. Але оцей русскій шансон чи репчік на всю котушку, або касир в магазині, який не спромігся (або принципово не хотів) сказати українською ''Добрий день. Картку маєте?"-в цьому ти реально бачиш не зросійщених українців, а реальних агентів ''руского міра'' в себе вдома. Мене це не просто бісить, а дійсно викликає якісь ознаки відчаю і паніки...
Це правдиво лише про частину військових. Про інших - брехня.
@@glukengold так, дійсно, правильніше сказати ''не всіх військових бісять російськомовні побратими''...
Військові бувають різні, майже половина військових спілкуються російською.
@@inf0g Ви особисто опитування робили? Звідки взято "майже половина"? Мені знайомі військові кажуть про відсотків 20.
Дуже точно описала мою фізіологічну реакцію на російську. Шкода, що так багато біженців за кордоном говорять російською. Я то розумію, що то їх "рідна", але їм би варто зрозуміти ширший контекст.
.. особисто я в шоці від цього..
А ви б змогли відмовитися від рідної мови? Це не так просто. Не діліть українців на сорти.
@@Ksenia-12sew Так. Я через щось схоже проходив. Я нікого не ділю. Просто часто іноземці бачачи і чуючи українців невідмінних від росіян задають очевидні запитання чи роблять припущення
@@Ksenia-12sew Так, змогли б. Я зміг і дуже багато інших людей змогли. І пращури цих москвомовних теж колись відмовилися від рідної української мови.
Сьогодні, не в умовах окупації, зробити це набагато легше ніж будь-коли.
@@irynalitvin7666 від чого саме? російськомовних закордоном?
Моя 20річна донька, виїхавши в Ірландію, майже не спілкується там з українцями, бо всі вони говорять російською((
а як зустрічає молодь з колишніх СРСР, то принципово до них-- лише англійською чи українською.
Ми з півдня Київщини.
Тому що багато вихідців з інших країн пост-совка і легше з ними спілкуватись чим з місцевими, тому в тебе дуже часто такий вибір, або ти спілкуєшся так, або ізоляція до поки ти не вивчиш достатньо мову країни.
Я наразі проживаю в рідному місті і це Кривий Ріг, я повернулась до української мови (20+ років життя з 23) в мене було вибору якою мовою говорити в дитинстві, але в 22 роки я обрала українську. Наразі мене фізично бісять всі криворіжці, особливо це друзі та родичі, мене фізично нудить. Коли я гортаю сторінку будь-якої соц мережі і буває натрапляю випадково на щось узькою то мене починає трусити та потрібно одразу заблокувати, поскаржитись, прогорнути. Нажаль так з криворіжцяии не вийде і попри те, що я вже трохи спокійніше реагую та намагаюсь стримуватись то чую виправдання та буквальне вихвалювання того як багато російськомовних авторів читає моя подруга і їй все ніяк не дійде чого мене так бісить це все. Сука, слів вже немає.
Розумію вас. Планую переїхати з Дніпра у Львів, русифікація регіону одна з причин
Треба працювати не тільки з мовою, але і з комплексом меншовартості. У нас на роботі в Польші приєднався росіянин і моя колега, яка вільно не володіла польською чи англійською, спілкується з ним російською при тому що вона україномовна; я ж зробила інший вибір - просто його попередила що мова спілкування може бути або польська або англійська хоча вони також у мене не ідеальні… Тож все залежить від нас. І з комплексом меншовартості також треба працювати.
Так комплекс неполноценности как раз у вас, а не у коллеги) Когда человек тригерится - это и есть комплекс.
Дякую за посилання на статтю! Буду рекомендувати дуже «гуманним» співрозмовникам (в Швеції) які вважають негативні почуття щодо всього узкого перебором 💁🏻♀️ Це народ в якого війна останній раз була 200 років тому
швєди навіть і не воювали, вони приймали віддалено участь, винцем якої не були.
Може ще тому, що шведам пощастило не мати спільного кордону з ,,ущимленими,, расєянами. А нам щастя впало прям на макітру......500 років не можемо розрулити війну, яку не розпочинали
В Єстонії дуже вловлюється руській акцент, саме єстонці, руськомовні, але єстонці за походженням. Хоча капнути глибше з'ясується що мігранти з кацапстану....
Я закордоном і війна застала мене вже закордоном. І не розуміла чому таке зі мною відбувається… вся сімʼя російськомовна. І коли після декількох місяців вдалося витягти маму що чудом вижила з Маріуполя, спочатку як привезла її до себе розмовляла з нею російською, потім коли вона вже більш-менш відійшла, стала розмовляти з нею українською. А ця реакція на російську в мене залишається весь час війни. Я працюю в великому і популярному аутлеті і дуже погано почуваюся коли приходять російськомовні . Я відмовилася носити свій бейдж з мовами, бо в цих ситуаціях розмовляю з усіма російськомовними або німецькою або англійською або нідерландською, роблю вигляд що їх не розумію… і ще мені гидко допомагати російськомовним клієнтам, якщо в магазині достатньо персоналу, я просто почувши російську намагаюся відбігти в протилежний кінець магазину і заговорити з будь-яким іншим клієнтом
Я називаю це просто- алергія. В людини ж не питають: чому в тебе алергія 😉
Я давно живу за кордоном і у 22 році мала повернутись в туризм після ковідної перерви. Не змогла, бо як уявила, що росіяни попадуться - я не зможу з ними спілкуватись, від російської шарахаюсь, такої огиди ніколи не відчувала. Це при тому, що все моє коріння з рашки, я українка в першому поколінні.
Дякую Вам!!!
Де,де працююєте?)) В туалеті?😂
@@ФедірОпанасенко бувають же ж такі дебіли
Я знаю чому мене бісить російська, бо росіяни вбили моїх рідних, а узкагаварящіє з 2014 і донині буває то толерують. Не спілкуюсь, просто ігнорую їх існування. Якщо нічого не зміниться найближчим часом, не зможу жити в Україні. Небажання вивчити українську мову не можу толерувати.
Відповідаю змосковщеним українською бо як їм навчитися без прикладу? В Харкові все більше чутно українську, сам с змосковщеної родини.
Чув за кордоном українці не так палко опановують мову - мабуть тому що не відчувають загрози від "освободітєлєй".
Теж ігнорую або уникаю таких серед знайомих, бо не можу від них вимагати, а в сфері обслуговування завжди прошу обслуговувати державною, або йду демонстративно кажучи, що в московитів не купую.
@@sergeykishне чую в ХА украінської в побуті. За рік не виіжджаючи аж нікуди з 24 лютого почув в побуті 3 рази. Обслуговування те що відбуваються украінською то поза сумнівом(в більшості випадків)
@@TT-qd9uj найбільші зміни помічаю на ринку, чую все більше покупців що звертаються українською. На вулиці найчастіше між дорослими та дошкільнятами - поодинокі випадки та значно більше ніж тричі на рік.
Олексіївка.
Давно поїхав з України, ще до війни. На питання, як я там живу, якщо там все не по-руССкі, відповідаю, що саме це мені найбільше і подобається, що все не по-руССкі. Коли чую російську мову, переходжу на инший бік вулиці - громадянство не питаю, бо мені байдуже.
До московитів ставлення не змінив ані в 2014, ані в 2022. Тому що вони не зробили нічого такого, чого я від них не очікував.
Спасибі за підсвічування важливої теми. Справді внутрішньої нетерпимості до російськомовних стало більше
І до чого це приведе? Мало проблем у країні ще буде нетерпимість ваша.
@@Ksenia-12sew оркоязична, ви вбиваєте Україну своїм орчим язиком! саме через поширений орчий язик, у нас прижилася величезна російська діаспора, яка ніколи не визнавала Україну та допомагала окупантам
@@Ksenia-12sewЩо ви пропонуєте?
Я живу за кордоном, і до всіх, хто говорить на вулиці російською, ставлюся, як до росіян 🤷♀️
Знайома історія. До того ж тут є багато спільнот де росіяни і українці товаришують. Здебільшого це люди, які приїхали закордон ще до війни і виступають проти неї. Українську, на жаль, чутно набагато рідше
ТРО Мюнхена
@@kibakot як треба не поважати себе, щоб товаришувати з уззкіми, де б і коли б це не було
@@crushcrush2789 Факт залишається фактом. У Європі це дуже розповсюджено 🤷♂️
@@kibakot як би жорстоко це не звучало, але української стало набагато менше тут з лютого-березня минулого року. До вторгнення українські громади намагалися говорити українською. Але минулої весни не можна було робити ніяких зауважень, бо вони ж біженці, вона травмовані. Дуже неприємно було ходити на всякі мітинги і демонстрації. Під українськими прапорами штокалі і акалі.
Дуже дякую за чудову книжку - це найкраще, що мені подарували цьогоріч😊
Дякую!!
Дякую за просвітництво, пані Євгенія!
Слава Україні! Героям слава!
Слава Збройним Силам України!
Тому, що ненависть до всього російського переповнює українців і не тільки...🇺🇦
Дякую, Євгеніє. Не знаю, чи доречно, але хотілося б сказати, що на українських територіях, де був Голодомор, виросли покоління людей, які чітко пам'ятали: "бути українцем (розмовляти українською) = бути мертвим". Я виросла в такій родині. Моя бабуся, яка застала ті часи дитиною, але росла у великому місті в "пролетарській сім'ї" (тобто їй не загрожувала голодна смерть) усе своє життя розмовляла російською (за винятком декількох слів). Бабусині діти вже цілком вважали російську рідною. Наступне покоління взагалі мало сумніви щодо власної етнічної ідентичности. Комусь (мені, наприклад) вдалось із цим розібратися ще до 2014 року, а хтось із моїх кузенів та кузин й досі вважає себе хтозна ким, але точно не українцем.
Я українка. Не слухала російську нудотну попсу, не вважала, що "пушкін - наше всьо" і таке інше. З 2004 року мала чітку проукраїнську позицію. Але в побуті я досі розмовляю російською, і мій чоловік, і мої діти. Просто тому, що, на превеликий жаль, саме російська була "рідною", першою, яку чула з колиски. Я прочитала стільки російських книжок, що мені не вистачить 50 років, щоб зрівняти рахунок із кількістю прочитаних українською мовою.
У публічному просторі використовую тільки українську, це принципова позиція. Це моя повага до моєї країни, до себе самої як українки. У повсякденному спілкуванні бува по-різному, залежить від співрозмовника.
І до речі, навесні минулого року, коли була як переселенка на Волині, чула тамошніх підлітків, які залюбки слухали російських виконавців. Це не залежить від регіону і мовности.
Єдине, що я більше не можу - це писати російською, як раніше (писала маленькі оповіданнячка "для душі", викладала на відповідних інтернет-ресурсах). Писати українською (або перекладати написане) не можу, бо не маю "відчуття мови". Російської маю, української - ні. Знаю, чим лікується - читанням у великих кількостях, але мені вже запізно, я не маю в запасі достатньо часу.
Дякую ще раз за ваші відео
На заході України люди навпаки майже з цієї причини розмовляють виключно українською.Тому ,що добре все пам'ятають.
Але ви хочете, аби вам сприймали українкою, тому й звертаєтесь до суспільства українською. Дивно тільки, чому ви до дітей своїх українською не говорите, адже цим самим прокладаєте їм повторення власної долі
Бажаю Вам змогти писати оповідання українською мовою 🙏🏻 Прислухайтесь до Євгенії, яка весь час наголошує на тому, що неправильної української не буває. Ну і редагувати можна ж. Я можу з вами поділитись контактом двох людей які можуть допомогти з редагуванням.
Дякую за коментар!
Где на територии У. небыло голода просветите.
Дуже вам дякую! Ви прекрасна жінка і патріот! Російська мова для мене стала чужою , хоча народився ще в радянському союзі і хоча ріс в україномовному середовищі, але вплив російської мови був великим. Надіюсь що після війни країна серйозно займеться викоріненням цієї нацистської мови .
Бо шукають винних. Ось вирішили, що це російськомовні.
Так легше жити.
Була минулого тижня в Чорногорії. Дуже багато росіян. Відчувала все те, що автор описує у відео.
Несприйняття російської мови почалося *ЗАДОВГО* до російської окупації!
Ми в колоніальній окупації були понад 300 років!
як вам вдалося народитися в таких жорстких умовах ?
@@npocmo. Уявляєте, не дивлячись на геноциди, нищення всіх підкорених народів, ми всі таки вижили, будуємо власні держави, маємо плани та ідеї на майбутнє. А от у вас майбутнього немає. Народ, який з древніх часів описаний як андрофаги(людожери), а далі відзначався нелюдською жорстокістю і садизмом, а ще неймовірною брехливістю і пияцтвом, вже виконав свою історичну місію: показав усьому світу, як не треба жити і довів свою непотрібність. Ваша держава просто зникне, а ви "розлізетесь межи людьми, як мишенята". На місці рф виникнуть національні держави, які дадуть розвиток цим багатим природними ресурсами краям. Але держави із назвою "росія" може і не залишитися.
@user-pd2mc4ts9f так я в УРСР народився, вона була рівноправною частиною СРСР, а не колонією
@@npocmo. ну супер, значить тобі залишилось не довго)
@@crushcrush2789 такої х*йні навіть окупанти нам не казали в минулому році
Оті, які на зло нам говорять до цього часу російською, не хочуть на зло окупантам говорити українською та не мати з ними хоча б спільної мови?
У ментальної русні безліч причин не користуватися українською))
рашистськомовне ворог і воно це підкреслює.
бисыть росийська? разбегаешся и лупашишся своей пустой башкой об стену!
Как же странно что люди не любят когда им пытаются навязать как правильно жить, действительно. У вас своя жизнь есть, не надо в чужую лезть
@@doublegunx64 лапоть, чухай на рф
Я живу в Києві. На даний момент мене найбільше злять російськомовні діти та підлітки, яких я щодня бачу. Хоча я народилась вже в незалежній Україні, вибору "знати чи ні" росмову в мене ніколи не було. Я дуже хотіла, щоб принаймні мої діти не змушені були її знати, але вже розумію, що тут хіба міняти місце проживання😢
люди вчать ту мову, яку їм вигідно...
коли буде більше якісного українського продукту - книжок, фільмів і т.д.
коли цікаві люди... на яких хочеться бути схожимми...
коли бізнес-процеси, технічна література буде українською...
а так, указами... мову не нав'яжеш... треба тільки прикладами...
А потім вони вийдуть в інтернет і знову почують російську. Це безглуздо щось приховувати від дітей. Я киянин і чудово знаю обидві мови + англійська. Знання російської мені ніколи не заважало. Навпаки відкривало доступ до різноманітних джерел інформації. У тому числі для навчання. Скільки мов буде знати ваша дитина - у стільки разів легше їй буде жити. Якщо є можливість від народження знати 2, або більше мов - не забирайте її у ваших дітей. Вони менш патріотичними від цього не стануть
Якщо вирішите їхати то спробуйте Львів, найкраще місто України.
@@newua1252 там вже nasrano
@@kibakot Мова - це передусім доступ до культури, хочете жити в російській культурі - будь ласка, але навіщо заохочувати інших? Знання 2 і більше мов з народження? Тоді чому не інші мову, навіщо витрачати свої сили та час на вивчення російської? Доступ до інформації? Існує англійська. Понад 90% інформації написано, або перекладено англійською. Вийдуть в інтернет і знову почують російську? Чудово живу без цієї мови в інтернеті.
Дякуємо Вам за інформацію. Так, треба досліджувати... Але я за те, що під час війни і завжди!!!потрібно на державному рівні прийняти відповідні закони не тільки про заборону пісеньок, але і в публічному просторі заборонити мову ворога, окупанта, гвалтівника. Це нормальна реакція нормальної країни. Тому що росіяни, як і всі меншини рівні у правах. Чому це росіянам можна говорити, А інших народів ми не розуміємо, це смішно. Державна мова українська!! Крапка. Нехай вчать державну мову. Соціальний ліфт. Хто не вчить, того депортувати, як зробити недавно латиші, які нам приклад падають. Нормальні люди російськомовні так звані зрозуміли вже давно і давно перейшли. А вата і колаборанти ніколи не перейдуть, поки не буде законів, соц ліфта . Чекати мінімум два поколінн
Намагаєтесь втілити в життя побрехеньки москалів за утиск москальських хлопчиків у трусиках.
Усвідомлюєте що депортовані будуть мобілізовані проти України? Підтримуєте "депортацію" дітей москальсько-нацистськими окупантами?
Все так, от тільки росіяни до меншин не належать. В них є країна, яка має найбільшу територію в світі. Но їм цього мало, вони бажають все нових і нових захоплень силоміць.
Згодна з вами. Лагідна українізація, нажаль, не працює. І мені вкрай прикро, що моїх дітей українців зросійщують кожен день у піску, школі, магазині, всюди. Навіть дитина, яка завжди говорила українською нахапалась слів з ворожої мови.
@@yanaburiak5288 в Харкові все більше чутно українську, більшість оточення перейшло на українську, сам с змосковщеної родини але "лагідна українізація не працює"?
Не так легко змінити наслідки сотні років знищення української мови.
ЗГОДНІ депортувати за мову? ЗГОДНІ щоб москалі мобілізували департованих? ЗГОДНІ що москалі мають право забирати дітей якщо ті послуговуються москальською?
Ми не можемо забороняти якусь мову у приватному спілкуванні людей, де б це спілкування не відбувалось
Важливий аспект мовного питання ви підняли. Саме з точки зору травми варто пояснювати російськомовним доцільність переходу на українську.
Чиєї травми, -- нашої? Адже це не травма російськомовних! Наша травма їм ніколи не боліла і не болить! Ви думаєте, їх це раптом зворушить, і вони перейдуть на українську мову? Скоріше, навпаки. Всі, причетні до російської мови і культури, поважають в першу чергу силу. А ви хочете розжалобити їх слабкістю...
@@valentynayermolenko763більшість з мого оточення послуговуються українською з 24.02.2022, в Харкові все більше чутно українську.
Я с змосковщеної родини, напад РФ у 2014 це зрада, усвідомлення злочинів РФ викликає бажання позбутися зв'язків з культурою нацистської РФ. Культ сили облиште москалям.
@@ВітаКолєснік Ой, які біднесенькі! Пожаліймо їх, -- ну, як у казочці, -- "Битий небитого везе!"
А те, що ці травмовані ще зовсім недавно били, витягали жінку за волосся з магазину, і навіть убивали ЗА УКРАЇНСЬКУ МОВУ В УКРАЇНІ, -- ну, то таке...
До речі, чогось подібного від україномовних по відношенню до російськомовних ніколи не було!
@@ВітаКолєснік Так. Я думаю, що українці, які колись перейшли на російську мову і передали це у спадок своїм дітям, за складом характеру -- пристосуванці. І зараз, коли вони бачать, що "не на ту конячку поставили", що вони програли, -- це просто доводить їх до сказу і агресії. І до спротиву всьому українському. Вони ж вважали себе майже русскімі, вищими за лохів-українців, що не зрадили своєї рідної мови. А виявляється, що допустили таку дику помилку! І вони самі телепні.
@@ВітаКолєснік У пані Валентини в підписках багато російськомовних каналів і росіяни теж є. Тому, що вона мала на увазі, питання відкрите.
Я зараз в Данії, і тут дуже гарна україномовна спільнота, майже всі пабліки в ФБ та ТГ повністю україномовні, в деяких навіть блокують за російську. Хоча люди, як того можна очікувати, здебільшого зі сходу країни. І ось довелось зазирнути в соціальні мережі українців в Швеції та Норвегії - і це дуже сильно вразило, що там все на російській. Кожна група. В мене нема до російської травми, але в цьому контексті було шокуюче її бачити.
Мою родичку вигнали зі швейцарської групи, бо вона спитала в такій групі, чому вони виключно російською пишуть😂
І ще при цьому обізвали нацисткою, та сказали, що вона з села
@@uc1154мене колись обізвали колаборанткою і послали до москви, бо я, увага... сказала, що "хароші рускі" також наші вороги. У людей логіка іноді дає збій
@@uc1154🤯🤯🤯
@@uc1154напевно стереотипні донецькі власники
Те саме в США, якщо Чикаго більшості україномовне, то вже Лос Анджелес російськомовний, наші тягнуться до "рускоязичних" мені встидно за них.
Я не вважаю, що з цією травмою треба примирюватися. Її навпаки треба плекати, триматися за неї і передавати наступним поколінням. Тільки так у нашій країні буде буде можливість нарешті позбутися від "какая разніца" і "ні всє руззкіє плахіє". Це ніколи не повинно бути забуто, бо інакше років через 30 у нас буде аналогічна ситуація, і це ще якщо Україна взагалі до того часу зможе дожити з такими амебами, у яких абсолютно не спрацьовує логічний зв'язок "жерти контент ворога, а потім ловити лицем від нього ракети - НЕ ок"
😠😠😠😠😠😡👿👿👿🤮🤮🤮🤮🤮🤮🤢🤢🥵😲🖤🖤🖤🖤😠😠😠😡😡🤬😱😱😱😱😱
😠😠😠😠😠😡👿👿👿🤮🤮🤮🤮🤮🤮🤢🤢🥵😲🖤🖤🖤🖤😠😠😠😡😡🤬😱😱😱😱😱
від жодного військового не чув, що їх бісить російська. тільки від цивільних
Так мова і є маркер національної приналежності. Згадайте "паляницю".
Мене все ж бісить що наші люди досі навіть на суржик не можуть перейти.
Деякі принципово ігнорують українську.
я знаю англійську та розмовляю нею, я теперь анлієць? а також 2 інші мови і вільно перемикаюсь між ними, я кожного разу міняю націю?
вам би до психолога, якщо вас бісить як розмовляють "наші" люди..)
@@Бочёнокспивом , мова це перше по чому судять про національну приналежність. Звісно залежить від обставин. Якщо ви до мене звернетесь англійською на території України, перше, що я подумаю, це те, що ви англієць. Мінус ваш акцент звісно, але то дрібниці. Ви не так подумаєте? Інакше якого біса українцю викаблучуватися і звертатися до іншого англійською. Так само із кацапською -- москаль. Не логічно?
Мова ніщо інше як клей нації, а чужа її втрата.
росія -- рак планети Земля, а російська її метастази. Ми вже доляпалися цим "язиком" -- нас "денацифіковують" і "асвабаждают". Подобається?
То в чому я не правий?
@@denace5340 ви такі послуги не надаєте?
Хоча я вже майже певен, що надаєте так звану "exposure therapy", чи не так? Шепчете москальською навухо, доки абонент не перестає реагувати на подразник. Вгадав?
Теж такі відчуття до р мови , гостро це відчула , коли ми в 4 30 виїхали 24 го машиною з Київа на дачу і ось купуємо продукти в с Володарка на Київщині , щоб їхати в село , а там повно в чергах розмов російською , бо виїхало багато людей теж з Київа , це було дуже гостре відчуття , шоку , огиди , контрасту , бо раніше тут важко було почути російську.... Дякую
Щиро дякую, за чудовий контент! Повномасштабне вторгнення активізувало генетичну памʼять роду (розкуркулювання, голодомори, колективізація та рабська праця селян). Російська і справді дуже дратує! Особливо боляче коли її чуєш від дітей та підлітків. Спостерігала таке явище, на одному фаховому семінарі демонстрували відео англійською з російськими субтитрами і мій мозок почав активно ігнорувати субтитри, почала краще розуміти англійську. Уникнути дискомфорту від російської я не зможу, але варто щоб ці стани не руйнували нас з середини. Вато тренувати власну емоційну стійкість! Маємо витісняти російську з нашого простору! Саме витісняти! Слава Україні!❤
Останнім часом в Києві все більше чую російську від молоді. Троєщина, підлітки дивляться з телефону ігрові приколи якогось кацавирлого блогера (типовий акцент, балалайко-саунд тлом) та угорають. Питаю, чи хоч хто має докори совісті за споживання контенту ворога, в часи, коли за кожний прожитий нами день, платимо кров'ю сотень людей? Відказують, що вони і той блогер єщьо дєті, оні нєвінавати что какоє проісходіт. Таку відповідь чую вже не вперше, навіть від дітей моїх родичів які спілкуються українською. Тож ворожа пропаганда працює з нашою молоддю доволі ефективно. Закликаю батьків цікавитись контентом який споживають ваші діти, та проводити бесіди по необхідності. Щоб знову не втрапити на ті самі граблі.
1000%, і в школах мають про це говорити і контролювати
А от я навпаки останній рік в Києві набагато менше чую російської.
І мої діти 14 і 12 років ніколи російською не спілкувалися, і коло їх друзів теж українськомовне. Можливо в дорослому віці вони захочуть, то колись навчаться писати і читати російською. А зараз крім української розмовляють ще турецькою, англійською, німецькою і польською. А російську лише розуміють розмовну, і поки що цього достатньо
@@Se_Nat захочуть в дорослому віці стати язичніками, живучи в Україні? Та боже борони від такого майбутнього
Ще більше лякає, коли батьки зовсім малих дітей вчать московитської. Нащо? Вбережіть хоча б своїх дітей від рускава міра, щоб вони не почали дивитися їх блогерів і думати, що ми адін нарот, як це в нас було до війни. Стає дуже страшно, коли усвідомлюєш, що навіть діти, народжені в 2020-х, знатимуть той мерзенний язік. Що вони теж житимуть в одному культурному та інформаційному просторі з московитами.
@@inenfmk це штучне обмеження. Ви ж розумієте що з прагматичної точки зору знати російську краще чим її не знати? Ще краще знати англійську, але в нас ніхто її не використовую у побуті і її потрібно тільки вчити самому.
Дякую, ви дуже гарно описали досвід травмування. Але я не впевнена, що саме людям з мовним несприйняттям варто щось з собою зробити. Так, послабити стрес і тригери - це корисно, але в першу чергу я б хотіла, аби російськомовні й зросійщені мали більше чуйності до співгромадян. Те, що це "мова їхніх батьків" чи "какая разніца" не має переважувати того, що людині прямо зараз болить і їй погано чути твій язик (особливо коли це принципове, а не від незнання, бо знають вже всі)
обом сторонам треба мати більш чуйності до співгромадян, бо і з боку україномовних агресивні нападки такі, що іноді відчуваю себе євреєм у нацистській Німеччині. Треба переховувати свою мову, інакше накинуться і загризуть.
Щодо зміни себе через бажання інших, то також треба зрозуміти, що для близької, небайдужої людини це має сенс робити. І все ж кожен з нас не буде себе перероблювати виключно під потреби іншої людини, бо це може суперечити власним потребам і бажанням і просто неможливо всім догодити, ще й себе при цьому задовільнити.
І знов до питання чуйності і травми, якщо жінка була жертвою згвалтування і її травмує присутність чоловіків, це ж не задача всіх відтяти собі геніталії, чи не виходити з дому, щоб їй не триггерило.
@@aliced6779 якщо жертва згвалтування не хоче розмовляти з чоловіками або просить їх не торкатися її, то це не варто сприймати як утиски. Це нормальний процес проживання травми.
Всіх звісно не переробиш, але я говорю здебільшого про тих, хто дозволяє собі публічну рос. мову й музику. Приватне життя ваше, але якщо мене в магазині в Україні обслуговують російською, то в мене питання "а ми вже капітулювали?"
Ймовірно, це має бути рух назустріч
@@EugeniaKuznetsova1 в рамках закону)
Нашої русофобії не достатньо😊
Хохлофобии.
Русофобія - це точна наука!
Нажаль я маю констатувати факт, ніякої Руссофобії не існує, є лише тільки руссохейт!
З Днем Незалежності, Україно! Взагалі не розумію тих українців,хто не хоче розмовляти українською,досі слухає рос. музику. Українська мова чарівна Мене зараз рос. дико дратує, чути її не можу, постійно ходжу в навушниках,з гарною музикою. Майже не з ким не спілкуюся. На жаль,живу вна рашці, все життя був російськомовним, і не знаю, звідки розумію українську. Зичу України якнайшвидшої перемоги. Слава Україні!
Дуже змістовне відео, прояснився мені нарешті той самий зв'язок травми з мовою. Дякую 🌺
Ви описали всі мої думки та відчуття коли чую російську закордоном. Мені всеодно що це українці, для мене це мова ворога і мені боляче чути цю мову. В голові панує агресія, навіть якесь відчуття що хочеться ридати і кричати від цього.
Але, теж повторюсь за вами, нічого не зробиш на жаль. Там пропаганда в голові вже назавжди засіла і вони не відстрелюють що росіяни до нас прийшли саме з такими фразами як "рускій ущємляют, рускій - радной язик". А ці люди це повторюють не розуміючи що вони надалі розповсюджують рос. наративи. 💀
Багато хто з них ходив в українські школи, напр. я коли спілкувалась з декількома російськомовними закордоном українською, вони переходили на українську, тобто можуть. Тут постає питання в чому тоді проблема? Не те що не в хотінні, а в принципах? Принципово не переходити? Якщо це вже так і є, то це неетично до померлих людей, до воїнів в полоні, на фронті, людей які зараз в окупації і до людей, які потерпають від щоденних прильотів.
Ти зараз закордоном, а не вдома не тому що "хммм а поїду в ЄС просити про допомогу тому що ну просто так, чому б і ні". Просто дивно, як до таких не доходять такі прості речі.
Я намагаюсь просувати українську мову, історію (чому і як довго ми воюємо з рашкою), культуру, не шароварщину якусь (яку до речі люблять виставляти саме ті російськомовні в речах як ті сценічні костюми і пісні). І все відчувається марно, ти любиш свою країну, мову всім серцем, я хоч і сама була раніше російськомовною, але ніколи не було в голові думок про Україну як маленького брата і що українська то крінж, я завжди ставилася з трепетом до нашої країни і мови.
Пам'ятаю як навіть раніше вважала російську дуже грубою мовою, тому що я вчила німецьку і досі панує стереотип що німецька дуже негарна мова за звучанням, хоча насправді навпаки російська має дуже таку собі жорстоку і грубу інтонацію.
Я лиже сподіватимусь, що це питання тільки зараз актуальне, і в майбутньому, років так через 20-25 це вже не буде актуальною темою дня.
сенс просувати українську поза України? Просувайте тут. А ще краще просувати у напрямку тцк - по справжньому боротися за свою націю та культуру. Люди первинні, без людей, носіїв, всі ці балачки марні
Часом мені сниться війна та окупація (це при тому, що я не маю такого досвіду в реальному житті). Але схоже так я проживаю колективну травму. Так от, найскладніше і найстрашніше в цих снах - це те, що я маю говорити російською, щоб себе не видати, і це дуже складно! Якщо що, я дитина зросійщених батьків, я до 10 років української майже не чула. Українська стада моїм свідомим вибором ще років 15 тому, хоча з російськомовними я завжди переходила на російську. І лише років 5 як я відмовилася від російської повністю. Я це до чого: зараз мені реально важко сказати щось російською 🤷🏼♀️ І в цих снах, коли я маю це робити заради виживання, це є додатковим фактором стресу окрім самої загрози від окупантів! А хтось же проживає подібний досвід в реальному житті 😢 А на вулиці я реально напружуюся, коли чую російську (а живучи у великому європейському місті, чую я її на кожному кроці) і автоматично "сканую" акцент і шукаю очима джерело небезпеки.
Влітку була у відрядженні в Польщі. Теж сахалась, коли чула російську. Потім заспокоювала себе тим, що це скоріш за все російськомовні українці. В Україні більш спокійно ставлюся до російської - бо все таки розумію, що це свої, але так, хотілося би,щоб її було поменше. Ну і за війну майже усі мої колеги перейшли на українську, окрім декількох старших віком.
Якщо німецька була тригером при тому що вона нас не нищила сотнями років, то що казати про москальський їзик? Нетерпимість до цього звуку на генетичному рівні у всіх, до кого повернулася історична пам'ять. А хто й далі спить, то тому добре й не відчуває неприязні до їзика. А якщо ще й етнічний росіянин , то тим паче.
Російськомовними можуть бути тільки московити, а українці - зросійщені, насильницькими методами. Рідною мовою узкій їзик може бути лише для московитів і етнічних московитів, які себе такими вважають. А для українців, будь-якого етносу, якщо вони себе ідентифікують українцями, то рідною може бути лише українська.
😡😡😡😡😡😡😡🤢🤢🤢🤢🤢🤢🤮🤮🤮🤮🤮👿👿👿👹👹👹🖤🖤🖤🖤😱😱😱😱😱
Мешкаю в Києві. Вже більше року,/коли до мене звертаються московською мовою я досить толерантно відповідаю, що не розумію і прошу сказати українською. Важко, так як я являюся у значній меньшості😢
В мене протилежний досвід. Майже всі розмовляють українською - продавці, офіціанти і т.д. Російську інколи чую від перехожих.
Російськомовні дуже мене втомили. Чесно. Я зі Львова і вже не маю сил то все слухати в центрі рідного міста. Однак таке враження, що російськомовним байдуже, як почуваються місцеві люди.
бисыть росийська? разбегаешся и лупашишся своей пустой башкой об стену!
Займайся своїми справами замість того, щоб хуйнею страдати. Мене товсті люди втомлюють, так шо тепер?😂
@@Act1oN1 до чого тут це?
@@irynalitvin7666 до того що всім пофігу як ти себе почуваешь, це твої особисті проблеми які потрібно вирішувати у психолога чи ще десь
Краще називати їх зрусифіковані, це мотивує до переходу на рідну українську, перевірено.
Перший раз з цим зіткнулася в 2015 під час відрядження до Сакартвело. Мій колега з Сакартвело відмовився спілкуватися російською, тільки англійською. На українську я перейшла в 2020. Його вибір тоді в 2015 я прийняла, а остаточно зрозуміла в 2022… Хоча російськомовна Україна тригерила вже давно)
я російськомовна з дитинства. і з чоловіком і дітьми говорю російською, хоча відучила себе російською писати і навіть прибрала всі розкладки руські на клавіатурах. це передісторія щодо того, що хочу розказати. десь в 70 роках, я була школяркою молодших класів і я зайшла в таку довгу арку між будинками. і в цю арку з іншого боку зайшлі німці. німецькі молоді хлопці, схожі на туристів. вони дуже голосно розмовляли німецькою і навіть в арці почалась луна. зі мною сталась панічна атака. я сповзла на асфальт і зібралась калачиком. я задихалась, а німці побігли до мене - спасати. вони стояли наді мною і знов говорили німецькою. і я думала що це продовжується годину. я вмирала. потім я не пішла в німецько-українську школу, яка була поруч, не вивчала німецьку і багато років не могла спілкуватися з німцями. хоча я вже не чула від родини і звідусіль страшних розмов про 2 світову. тобто я була травмована німецькою мовою. тому я розумію людей, які травмовані російською. це той самий мехнізм, і він пройде не через рік і не через 10 після війни. і може буде відчуватися дітьми, які ще не народились.
Но самое комитное конечно, это когда эмигранты, давно предавшие и продавшие и свою родную страну и родной язык за больший комфорт и немного большие зарплаты и свалившие от своей родины на пмж в другие страны, часто уже и гражданство Украины сменившие, вдруг оттуда, из тех более сытых стран, на которые они променяли нашу Украину, начинают корчить из себя националистов на удаленке, да ещё и учить своих бывших соотечественников, живущих на родине в Украине вопреки всем трудностям, на каком языке им надо правильно родину любить. Это так же комично, как например полуторацентнерный жирдяй, поучающий людей с нормальным весом, как им надо правильно питаться, чтобы быть стройными
Тригерять навіть не просто російска, а інші речі, що відносяться саме до російської культури, а мова це лише такий носій культури. Одного вечора чула пісню батарейка навулиці з власної кімнати, група людей (мабуть п'яні) грали. І коли навіть маленька дитина стала завивати пісню, 5-8-ти річна, просто хотілось вимкнути все це. Я не знаю. Самі були 4 місяці в окупації в Херсоні, і це просто небо та земля, і коли бачіш, як люди необачно підтримують все це російське, і не розуміють в чому проблема, коли в окупації тобі хотілось щоб жодна згадка про окупантів зникла раз і назавжди, це викликає легке почуття дратованості. І це в мене, людини, яка нічого та нікого серйознішого ще не втратила. Я не можу уявити весь біль, який відчувають люди, котрі пережили страшніші речі, зустрічаючи російську мову зненацька.
Мене найбільше дивують люди із заходу України, які все життя спілкувалися українською, проте як і раніше, досі через 1,5 роки повномасштабної війни продовжують дивитися тупі російські серіали в ютубі чи ще десь . І це в тому числі і люди, які зараз в армії знаходяться
@@Se_Natі це правда, на заході, як і кругом по Україні нсєлєніє витріщається на росіянське лайно. Займаюсь ремонтом мобільних телефонів і бачу, що клієнти дивляться в ютубі. Минулого року потрапив до госпіталя, а на сусідньому ліжку лежав травмований солдат з посіченою ногою. Так він дивився на ютубі росіянський серіал Інтерни з українофобом в головній ролі.
Тому що ви дурні.
Водички попийте холодної й настій валеріани не завадить.
Так приємно, що ви підняли цю тему, бо інколи здається, що це зі мною щось не так... ви просто ідеально передали відчуття безсилля і злості яке мене огортає щоразу як я чую російську
Що робити? Просто розмовляти українською. Починати з себе. Розвивати україномовний ютуб. Викреслити максимально все російське. Повірте це можливо
HI. у мене руки опускаються, бо це дуже важко. Я живу в Миколаєві і будь-який продавець буде говорити до мене московитською, тільки сервіси доставки вже трохи оговтались. Сфера краси було почала переходитиЮ але риночок рішає і знову повертаються більше на русняву
якщо у нас Кім всіма такий любимий дозволяє собі вести канал руснявою, то що вже говорити за місцеве населення.
@@dariak714 важко самій розмовляти , чи важко інших вчить.? Інших не заставиш , а самому , так важко, але нічого не поробиш.
@@1111OLEG важко знаходитись у суспільстві, де до більшості людей не доходить, що треба щось робити.
Жив у Ізраїлі, оточував іврит та українська в інтернеті…повертаюся до України, повномасштабне вторгнення, але родина, та багато друзів продовжують спілкуватися російською і навіть незважаючи що я з ними українською. Кожен раз болить, спочатку це була травма, бо російська агресія оголила цю рану яка тільки почала загоюватися, рана ненависті їх за те що вони зіпсували нам наше життя. Замість успішної країни ми маємо руїни радянської республіки з зіпсованими часто аморальними людьми…Нажаль…травма серйозна, а ще важче тримати цю біль в собі, а що зробиш? Коли рідні важливі але неадекватно сприймають взагалі цю тему, я би сказав агресивно…
В чому успішна країна? Може, колись і була, але не останні 30 років
@@ЛюдмилаЯнова-д2я ви десь побачили що я написав що успішна? Читайте уважніше. Хоча якщо ви питаєте то раджу подивитися відео про економічний розвиток України на каналі останній капіталіст, там в цифрах пояснять детально на годину, це не пояснення однією смс.
Дякую.
Дуже актуальна тема про наше сьогоднішнє буття.
Я не хочу лікуватися від цієї травми. Хочу щоб мене завжди нудило від неї. А ще б хотіла перестати її розуміти
Дякую. Цікава тема, сам замислювався над цим не раз.
Кожен, хто зараз розпалює мовні срачі - свідомо або несвідомо грає на руку ворогові. Я живу зараз в Угорщині, і незважаючи на те, як сильно я ненавиджу цей мерзенний, лицемірний та підступний народ, все одно доводиться користуватися угорською, хоч і моє бажання її вчити зникло буквально на другий місяць перебування тут. Або коли я телефонував до центру з питань біженців в Німеччині, зі мною відмовилися говорити українською, бо не знали її, а тільки російською. Отож, що більше мов ти знаєш, тим краще
Лох, сам себе караєш😂 краще б німецьку вивчив чи англійську, німці шарять англійську, може в селах нє, а в містах дуже норм.
Може не тільки російськомовні суть є ідентичністю? Може і прізвища час міняти? В Росії ж маса Пореченкових, Овчаренкових, Ткачукових та інших Королюкових? Рішуче, поки війна. Хай будуть Петровченки, Івановичі, Костінчуки, Сидоровські, Єрмвченки?
Щиро дякую, з мене вподобайка і комент.
Вже рік живу у Львові, і звикла до тотальної українськомовності. Коли їздила до свого Харкова, оця російськомовність, починаючи з потяга, мене приголомшила. Щойно зійшовши з потяга на платформі, я захотіла поїхати назад - так некомфортно було спочатку.
А російська мова у виконанні "сусідів" взагалі викликає реакцію огиди - наче волосина на язиці, котру конче треба виплюнути, бо фу☹️
Це для мене як для Тернополянина були такі відчуття коли в Київ приїздив, одразу хотів назад, але в Києві десь третина таки українською говоре, а в Харкові певно майже всі російською, там би не зміг жити.
У мене особисто найбільше агресія до російської мови та показовим, якими меншовартими були мови інших союзних республік проявилась із народженням та дорослішанням дитини. З'ясувалося, що в царині україномовної анімації просто порожнеча. Союзмультфильм випускав сотнями якісні мультфільми з хорошим сюжетом, але вони всі російською! Нашкрябала на теренах ютуба до десятка україномовної анімаційної класики та показувала дитині одне й те саме більше року, поки вона не доросла до дубльованих анімаційних серіалів. А в спілкуванні з російськомовними українцями змінилося те, що якщо раніше толерантно переходила на мову співрозмовника, то тепер забила на толерантність і на російську відповідаю українською.
Дивно, що найбільше постраждали ті території України, які розмовляють російською, але про травми розповідають ті, хто розмовляє українською
...ті, хто з російської перейшов на українську. Тепер більш зрозуміло??
@@ЛенаМельник-в7в але при цьому більшість залишилися російськомовними і про травми на ґрунті мови не розповідає
Травми не можна класти на шальки терезів. Бо ми зараз договоримося до того, що просто зараз в Африці діти помирають з голоду, і яке право українці мають бідкатися з того, що їх бомблять. Якщо є травма, я маю право її лікувати, в тому числі через проговорення.
@@thenashbridges Так, це дійсно потрібно, але у нас чомусь лікування це заборона всього російськомовного і зокрема російськомовних українців
@@artemvp6426 авторка відео сказала, що кожен реагує на це по-різному. Хтось перестає розмовляти російською принципово, хтось принципово залишається розмовляти російською. В мене проявився перший варіант - я була російськомовною з дитинства, з 14-го року я була в сумнівах, але продовжувала розмовляти рос, проте після 22-го я зрозуміла, що більше так не можна. Я не була в окупації, встигла виїхати закордон, але це не був мій вибір - мене вивезла мати. Коли я чула російську закордоном, я ставала нервовою, і мені було страшно, бо я не розуміла, хто передімною стоїть: укр, рос, або іноземець. Це підштовхнуло мене розмовляти виключно українською і видалити все російське зі свого життя.
Але, є досвід моєї матері. Вона не перейшла на укр, і не відчувала (або відчувала лише на початку) стрес від рос мови. Проте зараз вона має велику проблему, про котру сама мені говорила - їй важко фізично перейти на будь-яку мову. Українська, польська чи англійська, то не важливо, вона німіє і не може нічого з цим зробити. Вона слухає українською, читає і пише, але не розмовляє.
Також, є досвід моєї подруги, що коли ми були у Львові в березні цього року (вона ще досі розмовляє російською), вона відчула такий стрес, що всю ніч потім ревіла, бо вважала, що на неї давлять українською мовою. При тому, до усіх вона зверталася рос, і ніхто з людей не сказав нічого з цього приводу, а просто розмовляли укр.
Можу лише додати, що в більшості, на російськомовних мешканців впливає іпсо, що всі укр це ненормальні бандерівці, котрі за рос мову можуть вбити. Тому, не виключаю той факт, що вони відчувають подвійну травму
Дякую пані Євгенії ща неймовірну "Готуємо в журбі".
Вибачте, а хто такі «російськомовні» українці. Є російськомовні німці чи французи, грузини і т. д., а можливо є україномовні росіяни. Хтось може це пояснити. Вони точно українці?
мається на увазі -- зросійщені українці ( але їм часто образливо таке чути, і вони вєлічають сєбя рускаязічнімі)
@@Hanna_Hannaзросійщені - це ті, хто розмовляв раніше українською, а потім перейшли на росіянську. Зросійщених не так багато, як тих, хто все життя ігнорує українську. Я їх взагалі не вважаю українцями
Усвідомлення травми дійсно необхідне, і добре, що ви про це говорите. А проблема, як уникнути внутрішнього розколу між тими, в кого рос.мова асоціюється виключно з ворогом, і тими, в кого рос.мова як така не є ідентифікуючою ознакою ворога, потребує окремої великої уваги. Розкол цей уже розвивається, і він небезпечний.
Ставлюся до змосковщених як до нащадків мовного утиску за царату, більшовиків.
@@glukengold ставлюся як до себе, сам с змосковщеної родини, усвідомлюю як важко опанувати мову, знаю що бабуся навчалась москальській через утиски української.
дякую за відео!
Тема дуже цікава і насправді дуже сильно мене хвилює з багатьох точок зору. Тож не можу не поділитись своїми думками, спогадами і рефлексією деяких моментів.
Варто почати з того, що перейшов на повний вжиток української я доволі швидко (до вторгнення я, як і більша частина мого оточення спілкувались россійською, більш того, я активно спілкувався з россійськомовними з різних країн в інтернеті), і якщо 24 лютого то тут то там я ще скакав з української на россійську, то після 26го лютого мені просто стало огидно від мови і найголовніше, я відчув, що продовжуючи спілкуватись россійською я створюю негативний контекст для мого оточення. Закріпило цю думку вже фраза яку мені кинула людина з якою я багато років спілкувався в інтернеті, "А почему ти нервничаєш, ти же русскоговорящий, тебя трогать никто не будет", після цього я остоточно вирішив, що россійською я буду спілкуватись тільки в дуже не частих виключеннях, бо для цієї людини я був живим підтверденням контексту, що в Україні є скажені "націоналісти" що спілкуються виключно українською і є россійськомовні яких треба "рятувати" від націоналістів.
Але попри все це, я завжди лайтово відносився до тих, хто продовжує спілкуватись россійською. Для мене це щасливі люди, що не пережили також емоційного шоку, який пережив я, і що можливо, всередині вони не настільки скалічені як себе відчуваю я, принаймні мені хочеться мати в це віру. Може через хибні погляди на ситуацію, через викревленну інформаційну бульбашку, власний егоїзм/егоцентризм чи ще щось, але все одно я трохи радий за тих людей, у яких нема внутрішньої потреби переходити на Українську.
Через півроку я був свідком ситуації, яка мене трохи надломила. У моєї близької знайомої загинув чоловік, і в день похорон ми заїхали на заправку і там на неї накинулась якась жінка, через те, що вона спілкувалась россійською. І от трохи контексту про мою знайому: викладає українську, з народження своєї дитини вона наполягала, щоб вся родина і друзі до дитини звертались виключно українською, але так склалось, що в побуті і в житті вона спілкується россійською. І якась жінка в найважчий день в її житті накинулась на неї через те, що вона просто говорила так, як говорила 40+ років до цього... Я можу зрозуміти цю жінку, скоріш за все і її горе не оминуло. Але в той момент, я відчув, що загроза для близьких для мене людей йде не тільки від россійської мови, але і від тих українців що хочуть щоб всі тут і зараз перейшли на россійську.
Під враженнями від цієї події, я навіть посварився з одним з найдавніших друзів, тому що в момент коли він почав щось казати про українізацію, я сприйняв це як акт потенціїної агрессії по відношеню до мого оточення. Хоча зновуж таки, я знав про те, що він сам досить сильно перестресував особливо коли пів сусіднього будинку батьків знесла ракета.
До чого я взагалі, мене особисто травмувала як носіїї россійської мови, так і інші травмовані. Я не перейду назад на россійську, для мене це психологічно неможливо. Але і ярих прибічників швидкої "не лагідної" українізації я також сприймаю як загрозу. Загрозу не для себе, а для тих, хто мені дорогий і від кого я не відвернусь, не важливо, якою мовою вони спілкуються.
На кінець хочу поділитись історією яку мені розповіли місяць тому батьки. Вони по роботі говорили з однієї людиною і обговорення з самого початку було на українській, при чому до цього коли йшло обговорення справ вони частіше спілкувались россійською. Батьки запропонували співбесіднику перейти на українську, у відповідь на що, він поділився своїм болем. Людина з якою він контактував буквально кілька днів до цього (його клієнт), загинула в наслідок атаки шахедів, от була людина, розмовляли з нею, сміялись, дуркували і все її нема... І після чого він сказав "Давайте, повільно, але всеж таки українською"...
Ця війна ще не закінчилась, травмованних буде з кожним днем все більше, нам потрібно вчитись житти в скаліченому суспільстві, освідомлювати це і не калічити його ще сильніше. Як тим хто россійськомовний, так і тим, хто укрїаномовний.
Дякую за вашу працю! Так добре знати що зі мною і з нами відбувається насправді. Дуже сподіваюся що ми українці будемо чуйніші один до одного.
Є з чим не погодитись... В окупації є заборона на Українську мову, я сам з окупації і друге, всі до єдиного Українці можуть вимовити "паляниця".
Дякa зa роботу . Коментар задля підтримки укрaїномовного ютюбу не менше ніж десять слів .
Цитата відомого журналіста О. Дроздова: "Не існує російськомовних українців, є лише русифіковані українці, яким було нав'язане чуже і вороже, що прийняли його за своє..."
Ви неймовірна та неперевершена!!! Ваші окуляри Вам дуже пасують!!!
Так, я зрозуміла теж, що боюсь людей, які говорять російською і не знаю, що від них очікувати.
З 14- го російська в мене застряга у горлі. Завжди відчувала несправедливість від того, що моє чисто українське прізвище було змінене на " -ов".Українцям до кінця життя треба навчитися сприймати російську як іноземну,
У мене російська викликає відторгнення, і як чую, то вибачте, аж нудить від неї
І це я - російськомовна дитина з російськомовної родини (до 18 років російська була основною мовою усього життя)
Я просто нічого не хочу тією мовою чути і дізнаватися
КАК ПРЕКРАСЕН РУСССКИЙ ЯЗЫК 😂
Вы просто лицемерите и пытаетесь подстроится под агрессивное меньшинство ,если будут навязывать в Украине иврит вы и на на нём будете говорить .
за уззкій язік топлять лише етнічєскіє лапті, зачищувати їх треба
Заказала все Ваши книжки! Уже получила с автографом! Дуже влячна! Намагаюсь вчити мову))) 66 годиков, нажаль(((
приїжджають на Західну і принципово розпускають свої огидні уззкі язики, для чого? Язичнікі знають, як ми на них реагуємо, і все одно принципово не говорять українською. Вважаю , їх треба гнати в протилежному напрямку. Тут вони чужі
😨😨😨😨😨😡😡😡😡😡😠😠🤬🤬🤬🤬😱😱🤨👹👹👹👺👺😈😈👿👿🖤🖤🖤🖤
Після переглялу відео, я щиро радію зі своєї мовної травми.....
Мені дуже не подобається чути російську в Києві, просто не розумію, чому люди продовжують нею послуговуватися… І навпаки, коли чую, як люди розмовляють українською, то мені аж приємно стає, хочеться щоб україномовних людей ставало більше ❤
это наш родной язык
@@ОперШтурм язик совків тіко хіба шо
😨😨😨😨😨😨😨😨😨😨😨😨😨😡😡😡😡😨👿👿😈😠😠😠😠😠😠🤬🤬🤬🤬🤮🤮🤮🤢🤢🤢😧😧😧😧😧😨😡😡😡😨😨😨😨👿
@@nikaidonikaido3975😠😠😠😠😠😠👿👿👿👿👿👿😨😨😨😨😨😨😡😡🤬🤬🤬🤬😠🤮🤮🤮🤮🤢🤢🤢
Дякую за якісний україномовний контент
Я взагалі з народження російськомовний. І, відверто кажучи, в побуті ії використовую. Але в публічному просторі - ні. І вважаю, що українці наступних поколінь не просто мають спілкуватися українською, але й ще НЕ ЗНАТИ російську.
Чому? Нагадую: "Сіній кіт", "Чвк Редан". Не кажучи вже про "русськую культуру" наскрізь ксенофобську і імперську.
Чвк редан вообще то южные корейцы а россияне просто передрали и адаптировали
@@МихаилАрх-ч1в Але це лайно приплило в Україну саме з московії.
Дякую за випуск. Я підтримую думку стосовно дослідження саме зараз. Чим більше про це ми дізнаємося, тим легше буде зрозуміти один одного.
Нам треба, щоб були служби, які перевіряють використання української мови в сфері послуг, бізнесах, магазинах, як в Естонії (чи Литві?). Просто приходять і дають попередження-друге, потім штраф, так з часом доходить. Вони дуже добре вивчили урок з радянщиною і провели гарну роботу, таким чином молодь зараз не знає російської і я б дуже хотіла, щоб у нас так було
Механізм у нас уже є, але виконання ще треба налагодити
Супер! Надзвмчайно актуальна тема! Успіху Вам у таких дослідженнях!
Як я можу зрозуміти росіянин чи наш російськомовний! ??? прислухаюсь,щоб вловити нотки нашого акценту.
Зараз така гостра реакція, саме тому що є небезпека, агресія, і правильно ви сказали безсилля... І це нормально, бо це спосіб виживання (якщо помічаю сигнали небезпеки, а мова це сигнал і маркер, то можу відреагувати - бий/біжи/замри). Коли росію буде розгромлено, думаю реакція захисту не буде такою емоційною як зараз (суміш страху й злості), а перетвориться на презирство й зневагу. Хоч на підкорці завжди буде установка "будь пильним щодо цих нікчем, до кінця життя будь готовий дати їм відсіч", бо цей досвід на все життя з нами та нашими дітьми.
Скажіть будь-ласка, чому в радянському союзі в школах вивчали німецьку моау як іноземну? Всі вже забули про злочини німців в другу світову війну. Англійська мова-це мова американських загарбників, які вели вбивали В"етнамців. Вони такі ж покидькі як і рашисти.
Вони б хоча припинили окуповувати і визнали території інших країн суверенними
Щиро дякую, тепер я зрозуміла свої реакції 🙌
росіянську забув би тільки за то, що нею балакав вова пуйло
Московську забув би я тільки за то, що нею балакав владімір пуйло
Бидлан ви кінчені
@@nazigrammar9728 от так московський бот спалився на українській граматиці!
Сподіваюсь що отака моя травма лишиться зі мною до кінця мого життя. Ліпше буду працювати над знищенням російської ніж травми від неї
😠😠😠😠😠😠😡😡😡😡😡😡😡😡🤬🤬🤬🤬🤬😨😨😨😨🤢🤢🤢🤢🖤🖤🖤🤮🤮🤮🤮👺👺👹👹👹👺👺😱😱😱🤮🤮🤮🤮
На мою думку не працює лагідна українізація, нажаль до людини добре доходить через якусь сильну емоцію, а швидкі та сильні емоції це нажаль негативні. Тому вже давно було ламати цю систему сприйняття російської мови як "дружньої". Тоді були докази по історії, але хто ж її читає. Зараз є наглядні, і дуже наглядні . Тому тільки питання до тих хто не хоче переходити (я не пишу "не може, бо це важлива різниця) на рідну мову. Що з ними робити? Як мені до них ставитися, крім нерозуміння і негативу, коли я йду по Львову і чую " привет, до свидания, приятного аппетита и добре утро..."?
Про яку лагідну українізацію ви говорите? Мою дитину в школі затравили за російську мову, бо переїхали з Дніпра і там навчалась в російськомовній школі, бо та школа найближча до дому. Так вона принципово не переходить на українську, хоча я перейшла. Отим жорстким нав'язування тільки зворотнього ефекту досягаєте. Державна-українська. В побуті- то є право людини, якою мовою розмовляти.