Жевріння. Дерево життя | Документальний фільм Суспільне Культура
HTML-код
- Опубликовано: 23 сен 2024
- Фотограф Станіслав Іванов усе життя прожив у Маріуполі. Досліджував історію, вулиці, будинки, монументальне мистецтво. Приазовське місто - одне з найбагатших на мозаїчну монументалістику в Україні. Деяким з мозаїк - більше півстоліття. Панно «Дерево життя» - створене бригадою художників на чолі з Аллою Горською та Віктором Зарецьким - було замуроване після смерті художниці і знову відкрите 2008 року. Цю та інші історії Станіслав Іванов та мистецтвознавець Олександр Чернов зібрали в альбом «Усі відтінки маріупольських мозаїк». Адже розуміли: з часом твори можуть зникнути безслідно.
Після 24 лютого мозаїки, як і сотні тисяч жителів Маріуполя, стали заручниками окупаційних військ Російської Федерації. У документальному фільмі «Жевріння. Дерево життя» ми переносимося у мирний Маріуполь грудня 2021 року та разом зі Станіславом досліджуємо місто та його мозаїки, переносимося туди, де час та стихія здавалися найбільшими загрозами.
#суспільнекультура #мозаїка #АллаГорська
Підпишіться та натисніть 🔔 щоб отримати сповіщення про нові відео і трансляції
Наш офіційний сайт: suspilne.media...
Новини культури в Telegram: t.me/suspilne_...
Ми у Facebook: / suspilne.culture
--
Усе про Суспільне читайте тут: corp.suspilne....
Дякую команді фільму за їх роботу, дякую герою за те що зберіг пам’ять і поширює її.
Фільм направду вартий уваги. Герої проникливі, справжні. Місто і митець.
Дякую за ваши книжки!
Наразі це єдина змога повернутись до Маріуполя, згадати місця дитинства. Магазин Киів і мозаїка «Квітуча Україна» завжди заглядалсь на неї як заходила в магазин- розглядала іі величезни руки і дивовижні орнаменти мозаїки. Власники магазина змінювались, змінювався інтер’єр магазину, змінювався Маріуполь - а вона все стояла і наче оберігала.
Дякую за цей фільм.
Дай Боже усім, хто був змушений покинути свій дім, відбудувати своє життя.
Робота Алли Горської є в Донецьку в історичній будівлі, яку в 90х чи на початку 2000х викупив МакДональдз, а робота там і залишилась. Я в дитинстві хрумкала картоплю фрі та чізбургери, дивилячись на цю роботу (вона називається «Берегиня») але ніколи не усвідомлювала, що за цінність вона має. Ось таке відношення було у нас до українського культурного надбання. Я дуже сподіваюсь, що це в процесі змінення і українська культура стане нашою свідомістю, а не мейнстримом
Дуже класне відео! Коли показали кадри зруйнованих мозаїк Горської аж сльози на очах
Також радію, що квартира повністю знищена і окупанти не будуть там жити. Тільки фото дуже жаль. Невідцифровані альбоми всі були (( Дякую, що так класно розказали про мозаїки. Жаль, що ніхто з місцевої адміністрації не беріг цю спадщину. Але тепер це вже не має значення.
Дуже атмосферне відео. Дякую за роботу. Хотів глянути пару хвилин, але додивився до кінця
Безмежно вдячна за фільм, за те, що бодай в такому вигляді можу побачити втрачене
Дякую за роботу команди і Станіслава 🙏
Хотілось би ще більше подібного матеріалу, про тимчасово окуповані міста, чим вони жили/культуру!
Всім хто вижив в цій "бойні" бажаю знайти своє нове щастя, а хто помер - земля пухом.
Дякую.🇺🇦💞✴️✴️🔱🔱🤝🇺🇦🇺🇦.
Дякую.
Ніколи зблизька не бачила роботи Шорсткої.Яка краса,надзвичайна.Шкода,що ми все це не зберігали,а війна ,мабуть, зруйнувала все до останку.Дякую Вам,що ви зберегли у світлинах цю пам'ять.
Дякую за роботу
Я завжди вбачала мистецтво у маріупольській мозаїці та вітражах. Раданський союз, це наше минуле, наша історія, як не крути. Було сумно від стану цих полотен раніше, а зараз і всього міста, як раніше нема...
This is amazing! I am so happy to have come across this footage! Thank you for all your work, Stanislav!
Гарно викладено ! Подяка вам !
Дуже сильний фільм!
Ми не цінуємо своє,бо ми своє погано знаємо.Нашу пам'ять стирали і спотворювали.Доля дає нам шанс відтворити свою країну,спираючись на свою історію,традиції,героїв.Давайте не втратимо його!
Треба створити рух по захисту мозаїки радянського часу що мають мистецьку цінність
Цінуємо тільки коли втрачаємо, мозаїки гарні, тільки нажаль зроблені вони на "жахливих" будівлях з точки зору міської архітектури.
Вітражі в ПДТУ, напевно вже були. В тієї ж будівлі ресторану "Україна" не менш феноменальна мозайка "Квітуча Україна". Залишилося тільки в пам'яті. Дякую!
Як можна підтримати видання та замовити книгу?! Такий примірник неймовірно грів би душу.
Дякую. Нажаль немає будинку з майстернею ... Як і мозаїк. Стоїть майже зруйнований будинок зв'язку, залізничний вокзал...навряд окупанти щось збережуть . Тепер тільки фото перелистую...слава богу все залишилося... Хочеться додому. До мого пораненого Маріуполя.
Я просто в шоці….
По несчастью или к счастью
Истина проста:
Никогда не возвращайся
В прежние места.
Даже если пепелище
Выглядит вполне,
Не найти того, что ищем,
Ни тебе, ни мне.
Геннадий Шпаликов
З часом приходить думка що я не хочу навіть навідатися в рідне Дебальцеве, хочеться пам'ятати його щасливим мирним містом.
Сльози душать(( втрачене мистецтво(((
Де книжку купити?