Mass effect навчила мене, що навіть важкий моральний вибір може зовсім не мати значення, або лише опосередковане) Але все рівно, це й досі моя улюблена гра
мою ще й як помітно. я прямо віддзеркаленням недавно пройденої гри стаю. от зараз всім втираю про апокаліпсис і рудого трампа, як вісника війни, про зламану другу печатку. мене вже за шиза всі навколо приймають. пограв фар край, називається
на другому місці відьмак, але більше стилем життя. Звичайно, цікаво спостерігати як Ґеральт змінює свої цінності та переконання, взаємодіє з оточенням та яку має харизму. Настільки сподобався образ що пішов перечитувати роман. Доволі часто у мандрівках ловлю відьмачий вайб (особливо якщо у вухах грає саудтрек)
Емпатія і розуміння неоднозначності життя це дуже важливо. Але будучі толерантним треба ще й не забувати бути радикальним в деяких питаннях, бо добро і зло все-таки існують на різних кінцях сірого спектру, а деякі, нажаль, про це забувають, і зло цим користується, прячучись за сірими відтінками. Та сама наша війна вскрила цю проблему західного світу
Згодна з думкою👍 Ігри куди глибше занурюють у сюжет ніж книги чи фільми. Як на мене то краще пограти наприклад в ласт оф ас ніж дивитись серіал))) маст плей як на мене) хочаб на низькій складності може пройти кожен)
Я пам'ятаю як перед стартом самої першої Вокінг Дед планував якого персонажа буду відігрувати. І це був як раз той, хто буде виживати сам за будь яку ціну, а якщо допомогати іншим, то тим, хто мені особисто сподобається (а не вважається гарним за лором, чи всіх підряд). І що? А сценарні рейки там не те що другорядних персонажей (потрібних мені) не дають врятувати, так і головного. І коли ілюзія того, що гравець вирішує щось розсипалась, то цікавість до серії швидко згасла повністю.
Перший Bioshock. До тепер вважаю, що це найкраща і найдоступніша широкому загалу версія критики філософії Айн Ренд. Цікаво порівнювати її книжки і то, до якого абсурду може довести її філософія
Гарні моральні вибори - це в іграх 11біт студії. Там гравець може проникнутися життями віртуальних персонажів і цінувати їх, але якщо вирішить кимось пожертвувати, то це і попершу можливо, а подруге не є вірним чи невірним. Сурова реальнісь не дає рафінованих виборів, не повчає. Навіть напроти, вона може навчити думати головою тих, хто буде занадто вискоморальним і це призведе до трагічних наслідків для всіх персонажів залежних від гравця.
З особистого досвіду з іще найпершим Відьмаком додам, що окрім перелічених особливостей варіативність у грі може допомогти усвідомити дещо й про себе, адже вибір робить саме гравець - чому саме ти робиш цей вибір, які власні переконання або, можливо, комплекси спонукають до цього. Особливо актуально дл першого проходження )
Моральні вибор з токи зору більшості то не виховання, а можливості проявити свободу волі. А виховання, до рівню пропогування "правильної точки зору" на речі це протилежність. Ось нова Драгон Ейдж вчить бути толерантними. Максимально. Безапеляційно. Без можливості подумати інакше. Так що моральний вибір не мусить повчати гравця. Навіть наслідки в гарній грі не мають бути однобокими - суцільно правильний або не правильний вчинок, який веде до показово однобоких наслідків.
Джим Рейнор з другого старкрафту. Скільки персонаж має якостей для наслідування і скільки неочевидних виборів тобі як гравцеві треба прийняти на його місці. Лідерські якості, спілкування з приятелями та життєві принципи- я дуже багато взяв з цього персонажа
Ігри не особо мене виховували. Із сюжеток я грала толком тільки в life is strange. Шо в спайдермені 2, шо в шреці 2 толкового сюжета майже не пам'ятаю. Мене в основному виховувала серія книг ГП. Але дота і цивілізація дуже допомогли мені зрозуміти нинішню російсько-українську війну
включив відео, щоб поїсти ,а за одно ще й напився, дякую
Mass effect навчила мене, що навіть важкий моральний вибір може зовсім не мати значення, або лише опосередковане) Але все рівно, це й досі моя улюблена гра
мою ще й як помітно. я прямо віддзеркаленням недавно пройденої гри стаю. от зараз всім втираю про апокаліпсис і рудого трампа, як вісника війни, про зламану другу печатку. мене вже за шиза всі навколо приймають. пограв фар край, називається
на другому місці відьмак, але більше стилем життя. Звичайно, цікаво спостерігати як Ґеральт змінює свої цінності та переконання, взаємодіє з оточенням та яку має харизму. Настільки сподобався образ що пішов перечитувати роман. Доволі часто у мандрівках ловлю відьмачий вайб (особливо якщо у вухах грає саудтрек)
Емпатія і розуміння неоднозначності життя це дуже важливо. Але будучі толерантним треба ще й не забувати бути радикальним в деяких питаннях, бо добро і зло все-таки існують на різних кінцях сірого спектру, а деякі, нажаль, про це забувають, і зло цим користується, прячучись за сірими відтінками. Та сама наша війна вскрила цю проблему західного світу
Згодна з думкою👍 Ігри куди глибше занурюють у сюжет ніж книги чи фільми. Як на мене то краще пограти наприклад в ласт оф ас ніж дивитись серіал))) маст плей як на мене) хочаб на низькій складності може пройти кожен)
Я пам'ятаю як перед стартом самої першої Вокінг Дед планував якого персонажа буду відігрувати. І це був як раз той, хто буде виживати сам за будь яку ціну, а якщо допомогати іншим, то тим, хто мені особисто сподобається (а не вважається гарним за лором, чи всіх підряд). І що? А сценарні рейки там не те що другорядних персонажей (потрібних мені) не дають врятувати, так і головного. І коли ілюзія того, що гравець вирішує щось розсипалась, то цікавість до серії швидко згасла повністю.
Класно поданий матеріал, як завжди 🎉 дякую вам за вашу працю 💛💙👍🏼
дякую Вам!!)
@DMG_UA сподіваюся що ідея відео буде втіленою ще більше у практиці
Гарний контент👍
Кинуло в рекомендації, з задоволенням подивився 👌
Дякую за якісний контент.
Дякую за коментар.)
Перший Bioshock. До тепер вважаю, що це найкраща і найдоступніша широкому загалу версія критики філософії Айн Ренд. Цікаво порівнювати її книжки і то, до якого абсурду може довести її філософія
Гарні моральні вибори - це в іграх 11біт студії. Там гравець може проникнутися життями віртуальних персонажів і цінувати їх, але якщо вирішить кимось пожертвувати, то це і попершу можливо, а подруге не є вірним чи невірним. Сурова реальнісь не дає рафінованих виборів, не повчає. Навіть напроти, вона може навчити думати головою тих, хто буде занадто вискоморальним і це призведе до трагічних наслідків для всіх персонажів залежних від гравця.
З особистого досвіду з іще найпершим Відьмаком додам, що окрім перелічених особливостей варіативність у грі може допомогти усвідомити дещо й про себе, адже вибір робить саме гравець - чому саме ти робиш цей вибір, які власні переконання або, можливо, комплекси спонукають до цього. Особливо актуально дл першого проходження )
Треба дивитись у що грає дитина.
Більше контенту!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Моральні вибор з токи зору більшості то не виховання, а можливості проявити свободу волі. А виховання, до рівню пропогування "правильної точки зору" на речі це протилежність. Ось нова Драгон Ейдж вчить бути толерантними. Максимально. Безапеляційно. Без можливості подумати інакше.
Так що моральний вибір не мусить повчати гравця. Навіть наслідки в гарній грі не мають бути однобокими - суцільно правильний або не правильний вчинок, який веде до показово однобоких наслідків.
Джим Рейнор з другого старкрафту. Скільки персонаж має якостей для наслідування і скільки неочевидних виборів тобі як гравцеві треба прийняти на його місці. Лідерські якості, спілкування з приятелями та життєві принципи- я дуже багато взяв з цього персонажа
Навіть не знаю яка саме гра вплинула на мій світогляд.
Скоріш за все всі ігри по троху будували його цеглинка за цеглинкою.
Він стане відомим
Ігри не особо мене виховували. Із сюжеток я грала толком тільки в life is strange. Шо в спайдермені 2, шо в шреці 2 толкового сюжета майже не пам'ятаю. Мене в основному виховувала серія книг ГП. Але дота і цивілізація дуже допомогли мені зрозуміти нинішню російсько-українську війну
Цікаву тему піднімаєте ❤