Андрей Олегович огромное спасибо за ваши замечательные и очень трезвые и многогранные лекции. Слушаю все ваши эфиры. Я вам очень благодарна за ваш труд.
Гадаю, що така людина як ви, інтелектуал, який уміє публічно говорити, здатна очолити розвиток української філософсофії, щоб вона росла та виходила за межі маленьких груп філософів, та починала впливати на загальний світогляд українців та людства.
Чудовий виклад полярних думок, варіанти поєднання протилежностей. Навчання людей мислити чи не найважче в освітньому процесі. Ви філософ майбутнього. Дякую.
Дякую Вам, Андрію Олеговичу!☀️ Нагадуєте про здоровий глузд і логіку в моїх післябойових станах; один з них, до речі, це роздратованість низькою культурою спілкування і мислення нашого суспільства, що його багато хто з нас вирішив захищати ризикуючи власним життям. З повагою📚❤
дуже дякую за Вашу виважену позицію і приклад здорової дискусії який Ви демонструєте. Головна проблема, яка кидається у вічі - це масова нестабільність психіки людей, в такому стані мислення дається важко, адже нашими думками керує психотравма. Напевно, тільки заспокоївшись, людина здатна вести конструктивний діалог, але ж більшість людей навіть не помічають свій неврівноважений стан, і їх дуже "заносить" в процесі висловлення думки...
Дякую, за відео. Продовжуємо складну дискусію. Я повністю за складне мислення. За реальне, комплексне висвітлення подій, які були. Пане Баумейстер тільки не закривайтесь у собі. Ви робити гарну працю. Але є інші думки і ми хочемо їх проговорювати, розбирати, вислуховувати.
Пан Олег у своєму репертуарі. Лекція з двох частин. Спочатку інформативне дослідження, а потім ліві непов'язані з лекцією висновки. Тут задля висновку "націоналізм - це зло" обрано один із пасквилів одного з клієнтів ідеології відкритого світу. Суперакадемічно. Суперчесно.
Краще пізно, ніж ніколи. Але хоча б відкрито визнав свою також відповідальність за слабий розвиток української інтелектуальної думки за ті останні 30 років незалежності. А хвалити Арестовича - це зараз крінж!
Дякую за цікавий екскурс! Ваші думки і досвід дуже цінні для нас звичайних, але мислячих і свідомих. Разом переможемо і відбудуємо сучасну Україну, якщо усвідомимо і зробимо правильні висновки із минулого!
Приємно бачити, в які повіки, нормальний цивілізований, збалансований погляд на питання свободи наукового аналізу, історичної ситуації та загального світосприйняття. Якщо ми всі навчимося хоча б цьому, то зусилля Андрія Олеговича не пропадуть задарма. ВЧИТЕСЯ МІРКУВАТИ САМОСТІЙНО
Будь яка людина, яка живе в Україні з початку відновлення незалежності має гарно розмовляти українською. Як що ні, то ця людина немає нормальної розумової здібності.
Цілком поділяю Ваш погляд, дякую що детально виклали. Далекосяжною політикою СССР безумовно було зникнення української мови, треба людям не замилювати очі. Раз прочитаєш «Інтернаціоналізм чи Русифікація» Дзюби, то набереш імунітет до таких аргументів, які фактично виправдовують Совєтський період.
Дякую Вам за Вашу роботу! Трохи більше хотілось би про «як мислити українською». Мені здається така увага до того як нас раніше пригнічували до незалежності, трохи сильно змішує фокус з того, як мало ми досягли за часів незалежності
Мені страшенно подобаються Ваші лекції. Але все таки, мене муляло відчуття провини, коли я слухала їх російською. Це дуже хороша ідея розвивати україномовний інтелектуальний контент!
Андрій Олегович, дякую! Дуже цікаве багатоохопоююче відео! Ви підмічаєте і збираєте всі вірні факти і деталі. Все-все так. І в ссср було багато добрих речей. На рівні де я жила, я не встигла побачити негатив, можливо я пристосовуванка і не революціонерка. Я там в ссср народилася, виросла, вчилася, працювала. Вчилася українською і російською. І ,як я знаю, не переслідували за мову. Просто вона в житті країни, науки, техніки, в діловодстві, в навчанні не була потрібна. Тому мала би загинути з поколіннями. Або лишитися, як мистецтво. Я розумію, що люди різного рівня культури і людяності ЗА українську мову. Тому ви отримуєте негатив. Ми всі не ідеальні. Я пишу коментарі, тому що виникає багато думок в зв'язку з тими питаннями, що ви підіймаєте. Дякую. Також пишу, тому що це дає певні плюси для того відео, до якого коментар. А ваші відео несуть чисте бачення питань , які ви роз'яснюєте , а не крайності і відхилення. Вибачте, я ЗА українську мову. І звичайно хочу, щоб було більше ваших робіт нашою українською мовою. Але рахую, що це ваш вибір і право писати і творити мовою, яку ви обираєте. І у вас є причини і мотиви на це. А ви талановитий і багато працюючий чоловік. Для мене один з кращих, якщо не кращий філософ і лектор.
Дякую. Згоден з кожним аргументом. Вже 10 років, як постійно кажу, що основна і найсуттєвіша зараз відповідальність за стан нашої країни і культури саме на нас самих. А стосовно інтелектуалів, то кому як не цим людям це потрібно розуміти особливо чітко. Майбутнє країни, то результат праці кращих з її громадян. Заборони ніколи не змінювали щось на краще. Лише творці на це спроможні, яким дуже важко зʼявитися в культурі заборон.
@@Вікторія-ш2ь5з Дякую за те, що в пан Андрій рішуче захищає точку зору не лише свою, але й багатьох інших інтелектуалів. Дякую за те, що взяв на себе роль криголама. А Вам, думаю, варто відповісти собі на декілька важливих запитань. Що таке любити батьківщину? Що таке взагалі любити? Що таке повага? І на останок, все ж таки варто наводити аргументи, а не вішати ярлики.
Андрію я вас підтримую! Я розумію що ви робите аналіз робіт українських філософів, але є інший досвід побутовий, я як людина яка трошки застала ті роки скажу що за українську мову в побуті цькували, я сама часто була свідком цього, але тільки зараз розумію яку велике принтження терпіли україномовні. Думаю ваші хейтери переносять побутові травми на наукові роботи спеціалістів, тому виникає не порозуміння. Бажаю вам успіху в дослідженнях.
...до слова,зневажливе ставлення до української серед громадян які принаймні формально мали чи досі ,за напевне, прикрою для них звичкою ,-мають українське громадянство проте за уподобаннями вважаючи себе либонь не "гражданами ссср" або просто нарочито маніфестуючи себе "рускімі" ,-були випадки ,ще донедавна траплялось ...і навряд все закінчилось на прикладі одного необачного даїшника часів яника який якось особливо недобираючи слів "висловивився" щодо мови (дехто із безпекових причин мабуть банально пішов в "підпілля")...такі громадяни які охоче знаходитимуть "повноцінність" у вийнятковій прихильності до російської "великодержавщини" ,нехай навіть на обивательскому рівні,-однак не хочуть на цю омріяну " родину" ,а так наче все сподіваються зробити "eë" в Україні,та от біда -"не дают",а то б вже давно "бьіла одна великая страна,одиннарот ,одна великая руская культура"і т.д.і т.п. (під невсипучим "старшобратським" наглядом московської "метрополії" звісно ж).Це, якщо хочете,дещо нагадує людей які не втомлювались допікати Мойсеєві своєю ностальгією за нечуваними "покровительськими" роками "єгипетського благоденствія"...
@@pzuborev якщо се запитання до мене,то-о...не претендуюючи на вичерпність відповіді скажу,що вибіркова й узагальнююча ностальгія за "соціалістичним раєм" до вигнання з якого спокусив "мерзенний Захід" ,цей нестерпний призвідник "крупнейшей геополитической катастрофьі" ,- і була тривалий час своєрідною "цінністю" чи якщо хочете "скрєпой" яку намагалися (або й досі) будьщо вберегти від "нечестивих" посягань й передати в спадок самі ж її носії...я вам не про те що слід буквально позбуватися геть всього і всіх хто жив і творив у ту добу ,а радше про щось інше... Небелицями про вийнятковий "золотий вік" радянської доби де звісно ж все було краще ,може ви помітили ,в особливий спосіб переймаються з присмаком смутку росіяни та ті хто вирішив розділити з ними це щемливе почування...воно й не дивно адже "ссср" -складова їх великодержавницької мітології, і якщо вони продовжуватимуть знаходити нових "приверженцаф" ,то хто зна чи вкотре не спокусяться через певний час їх "асвабадить" від ворожих впливів "іновірців" ,палко обіцяючи нове "VOZсоединение" в нову "великую страну",бо не має ознак що вони (росіяни) ладні відмовитися від цих своїх "сверхпреднаZначений" в найближчий час,якщо вони тільки взагалі не вбачають в них нічого "ZаZорнава"...
Дякую за такий багатогранний аналіз мовної проблеми. Що змінилося з Радянських часів, так це вектор мовної політики, а інструменти (заборони, примус, пропаганда, маніпулювання, образи) загалом залишилися аналогічними. Я із Дніпропетровського регіону. Досить таки проблемний регіон з точки зору мовного питання. Дійсно, в радянські часи працювали українські школи, як в сільській місцевості, так і в містах, у томі числі в Дніпропетровську, були українські підручники, у сільських районах - колективи народної творчості, українські театральні постановки. Однак обласний центр цілеспрямовано русифікувався: створювався образ престижу російської мови, російська мова стала мовою науки та індустріальної сфери, а українську в Дніпропетровську сприймали як сільську мову малограмотного населення, на україномовних дивилися косо та зверхньо в громадському транспорті і медичних закладах, у технікумах і ПТУ викладали російською (як мені розповідали про один технікум, 70-80 % студентів були випускниками українських шкіл, приїжджали в 60-70ті роки з районних центрів і сільських районів, а в технікумі все викладання - російською), факультет російської філології був престижнішим за український, українські філологи (звичайно, не всі) на перервах спілкувалися російською, вища технічна освіта, математична, медична - російськомовні, науково-дослідні інститути, конструкторські бюро - російськомовні. Ще й російських спеціалістів чимало приїжджало в регіон. Як наслідок, дніпропетровські вчені і науковці не змогли (може, й не хотіли), навіть у кінці 90х - на початку 2000х повноцінно перейти на україномовне викладання, в той час, коли студенти вже були готові сприймати україномовний контент. Яскравий приклад - мовний скандал із професором філософії технічного ВУЗу Дніпра, який відмовився у 20му (!) році викладати українською. І навіть зараз під час війни з Росією процентів 70-80 жителів Дніпра продовжують спілкуватися російською, тому що це звично, масово, зручно (активна мова завжди ж потребує зусиль і вольового рішення), та й рухатися за течією взагалі комфортніше, ніж проти течії... Хоча й української зараз значно більше і ставлення змінюється до неї. А проблема більше не в тому, хто винен (політика Радянського Союзу чи царських часів), а як мотивувати людей подібних регіонів мислити і вчити дітей українською і як тих, хто не пройшов такий період русифікації, мотивувати поважати ситуацію та вибір інших.
Сам вчився в школі Дніпра і на початку 90-х, в одній школі вчителька української не знала мови. Могла щось як сказати, що весь клас "випадав" від сміху. Наприклад: "Загоруйко дай днэвнык!". А потім перейшов в іншу школу ліцейну і там була класна вчителька з Західної України яка дуже любила свій предмет і ця любов передавалася учням... А в вузі були різні викладачі, деякі намагалися викладати спеціальні предмети українською(переводили, докладали зусиль), а були деякі -хто сприймав українську навіть з огидою... Важаю їх пережитком радянської пропаганди. Для того щоб змінити менталітет -повинно бути викладання у всіх закладах і всіх предметів українською. І вважаю, що згодом буде значний перелом.
Погоджуюсь на 100%. І ні до чого заборони та переслідування. Навіть зараз пан Андрій продовжує цю практику, видаючи переважно російськомовний контент. Адже таким чином він отримує більшу аудиторію.
Начебто так і повинно бути: якісна безальтернативна середня та вища освіти українською мовою мають бути потужним стимулом для українізації регіону, ще й під час російсько-української війни. Проте, незважаючи на те, що у сфері освіти і культури заборонені російські мова, література, музика, книги, все це не стимулює більшість пересічних російськомовних дніпровців переходити на українську. Один із парадоксів сучасного Дніпра - російськомовні приватні дитсадки, які не підконтрольні Міносвіти (державні при цьому на дистанційці). То й виходить, що свідомість української інтелектуальної верхівки не готова прийняти те, що нікуди ми не дінемося від російськомовних українців, принаймі найближчим часом, як на сході України, так і в еміграції, у тій же Варшаві, а свідомість русифікованих громадян зазвичай не сприймає високих націоналістичних ідеалів українізації!
Дякую Вам, Андрію Олеговичу, за ваше роз'яснення в цьому виступі, Ви зняли деякі гострі запитання до Вас, як сучасного філософа. Не знаючи Ваших творчіх планів, я хочу запропонувать об'єднать українських філософів для розробки сучасного філософського словника, це дасть поштовх нашому суспільству!❤
Дякую за Ваш канал ... Цікаві теми . Я не шукаю тих інтелектуалів з якими я б погоджуюся ... Цікаві люди які пропонують сенси над якими цікаво подумати .
Ви , Андрiй Олiговiч - це перше украiнською , що спрвжньо цiкаво. Вибачаюсь за вiдвертiсть . Дивуюсь невдячностi Вашiх спiввiтчизникiв. Цю мову варто вивчати заради Вас тiльки.
Дякую п. Андрію за бесіду! З власного досвіду. Я закінчив школу у 1988му у райцентрі Кіровоградської області, Світлодську. В моїй школі, російськомовній, запровадили наприкінці 70х два спецкласи (я вчився в одному з них) з англійської (з першого класу по одному-два уроки щодня). Такі ж класи почали відкривати пізніше ще у двох школах, також з російською мовою викладання. Тобто, найкращих дітей з усього міста відбирали саме туди. У місті було 10 шкіл. Тільки дві з них - з українською мовою викладання. Мій старший брат закінчував одну з них. А вже коли до неї пішла моя молодша сестра у 1984му, школа вже стала із російською мовою викладання. Тобто, на той час вже залишилася єдина україномовна школа. Вона була серед приватного сектору і вважалася найменш престижною. Розмовляти тоді з друзями чи однокласниками українською було соромно, бо вважалося ознакою селюцтва та недоумковості. За інших не скажу, але у нашій школі у 80х запровадили доплати вчителям російської (і фізкультури😊), а української - ні. Моя дружина закінчувала школу на Оболоні також у 1988му. Так у них були класи, де викладали українською, В і Г , які вважалися найвідсталішими. Туди відбирали найменш здібних дітей. Оскільки вона була відмінницею, то її у середніх класах перевели до Б класу, російськомовного... Тобто, радянська влада грала на зросійщення у довгу, приділяючи основну увагу школі, де закладається світоглядна база людини. Потім і примушувати відмовлятися від рідної української не потрібно було - всередині спрацьовував внутрішній цензор, який підказував, що вживання української буде контрпродуктивним у твоєму житті та кар'єрі... Щодо масового книговидання українською. Так, їх видавали багато. Але хто їх читав, у масі своїй? У школі прищеплювали таку "любов" до української літератури, що я потім довго не міг відкрити книгу україномовного письменника чи поета. Всі перекладні збірки творів, що цікавили мене у дитинстві - Купер, Верн, Дюма, По, Дойль, Мопассан, Ремарк, та інші - були російською. Так були окремі рандомні книги в українському перекладі, але я їх прочитав всього відсотків з 10. Хоча читав їх із не меншим задоволенням ніж російською. Чому значно менше стало видаватися українською у 90ті? На мою думку, кілька причин. Перша, фінансовий крах видавничої справи. Друга, інерційна звичка читати російською після 80х. Третя, нестача цікавого місцевого українововного контенту, а не отой весь "селянський декаданс" радянської школи.
Мені завжди була цікава філософія але якось не було з ким поговорити про неї у моєму колі і трохи далі. Я відмовлявся від свого бажання. Дякую, за популярізацію філософії. Будь ласка, робіть більше українського контенту. І спробуйте створити англомовний канал, я у вас вірю.
Три канали на різних мовах - це занадто, мені здається. Тим більш доволі складно розмислювати на такі складні теми, як філософія, не являючись носієм англійського або не володіючи нею як мінімум на рівні B2. Але коллаборацію А. О з умовним Пітерсоном я б залюбки подивився
Пане Андрію, слухав Вас і раніше. Після 2022 року російська стала для мене табу. Україномовний канал the best!) Підписався!) Успіхів Вам у Вашій важливій праці!
Тут як подивитися. В Києві був один магазин, зуд творчості, де можна було купити вишиванку. Там я її і купила. Але на роботі до мене підійшов керівник відділу І ПОПРОСИВ ТАКЕ НЕ ... вдягати на роботу . Книги. Якось мене занесло не в ті двері. А там. В пустій залі. Сидить жіночка. Біля неї повне наукове зібрання творів когось із український письменників. Я тільки й вспіла запитати і з'ясувати ЩО НА ОЦЕ МОЖНА ПІДПИСАТИСЯ, як мене виловили мої колеги, винесли з того магазину. Ми чомусь довго бігли, а мене на бігу благали ніколи не йти туди знову і ніколи ніяких підписок не робити. Я моїм колегам довіряла, поклялася що ніколи в житті ні ні. Багато років пройшло. І мені пояснили: всіх ідіотів, які лізли роззявивши рота підписуватися, дуже щільно кгб брали під ....опіку. Вишиванки були офіційно дозволені на концертах самодіяльності, працівникам "апарату". Коли нарешті , це я вже не в Києві працювала, бо наш інститут .... розформували...., ...мій керівник прийшов привітати мене З ОФІЦІЙНОЮ НЕЗАЛЕЖНІСТЮ УКРАЇНИ, І я, як ідіотка, зраділа : ой! тепер я можу надіти вишиванку! в мене є! я завтра!.... Мене знов дуже дуже благали НЕ РОБИТИ ЦЬОГО. В 1976, 1980, 1990... все було як було. В селі можна було надіти вишиванку. Більшість книг українською, це була, наприклад, МАЛА ЗЕМЛЯ БРЕЖНЄВА. Матеріали з'їздів кпрс(у) . Якщо була команда - берем веревки и дружно вешаемся - так. Вдівали вишиванки. Хто мав. Інші - біла блузка. Книги були в основному дозволені цензурою для школи. Все. Я це пам'ятаю, бо була тоді "приший кобилі хвіст". Ми приїхали в Україну, в середині десятого класу. В все навколишнє мене шокувало. В Києві ніхто українською НЕ розмовляв. Всі навчальні заклади тільки російською. Тільки Киево-Могелянська шикувала українською мовою. І вони принципово всі ходили в своїй формі. Хрещатик вдівав вишиванку після десятої ночі. Світла ліхтарей практично не було. І у напівтемряві дівчата сяяли в вишиванках. Я знаю, бо одного разу, після вистави "Лесі Українки" ми пішки вийшли на Хрещатик. Це було відчуття свободи і свята. Ми були молодими. А мене постійно хтось хапав і ховав. Бо я як свого рота відкривала А ПОЧЕМУ.... До 24.02.2022 було "а почему". А тепер лише "якого дідька!" Особисто вам, я вдячна. Хай ваші лекції не українською, але вони РУСЬКОЮ МОВОЮ, а не російською. Руська в російська не ідентичні. І завдяки саме вам, я НАРЕШТІ!!!! КУПИЛА СОБІ ДІАЛОГИ ПЛАТОНА УКРАЇНСЬКОЮ! Що я вам скажу. Між "тем что я читала когда училась" і цим перекладом ...як небо і земля. Ці діалоги треба в школи читати. І ніякого порівняння з інтернетом примірником в паперовим теж немає. Довбатиму в далі наш крихітний книжковий магазин, вони мені потроху ще когось з класиків знайдуть. Розумієте. Я не забула за пів століття, ЩО я хотіла прочитати. Нам свідомо обрізали істину до якоїсь правди. Нам казали правду. Але то не була істина. Тих "правд" - безліч. Кожна людина - окрема правда. Саме за це судили Сократа. На страту. В кожний збирає до купи, те, чим він являється. Одні - рожеві камінці. Другі - ...болотні. А світ різнокольоровий. Хто тим нехтує, ніколи істини не знайде. Дякую за лекції.
Андрію Олеговичу, дякую вам за вашу роботу! Я до недавнього часу не знав що у вас є україномовний канал, може вартує прикріпити цей канал до вкладки "Рекомендовані канали" на вашому основному каналі, щоб більше людей змогли дізнатися про канал?
Не "україномовний", а "українськомовний". Ми розмовляємо не Україною, а українською мовою. Так само як не "польщемовний" а "польськомовний", не "німеччиномовний" а "німецькомовний".
Андрій Олегович, дякую вам за це відео! Все своє не довге життя я мешкаю у Криму, і хоча не можу назвати себе інтелектуалом або філософом, останні вісім років я намагаюсь знайти для себе відповідь на питання що означає бути українцем особисто для мене. Моя думка також будується апофатичними чином. Я відчуваю себе українцем, але в навколишньому середовищі це ніяк не можливо виразити, особливо російською мовою. Зараз я розумію що бути українцем, це плакати коли я намагаюсь написати цей текст. Дякую вам, що надаєте мені зв’язок з сучасною українською думкою та культурою
Дякую Вам за відео. Не тільки за зміст, як завжди дає "пищу для ума", головне - за форму. Це взірець культури спілкування, якщо з вашою думкою не погоджуються.
Дякую за Вашу працю. Ви робите велику справу. Я майже все життя цікавлюся філософією та вважаю, що це основа будь-якої людської діяльності. Все почалося з замполіта (в радянській армії), котрий прозвав мене філософом. Я зараз вже не дуже пам'ятаю теми наших дискусів, але чомусь саме мене він обирав для своїх бесід.) Ваша розповідь доволі об'єктивна та змістовна, но для розуміння не вистачає деяких моментів. По-перше, це русифікація промислових міст, таким чином формування ставлення до української мови, як до селянської. Також, до цього можна додати і війскову службу. По-друге, це майже тотальна фінансова залежність інтелектуалів та людей творчіх професій, що часто стає визначальним в їх творчих вподобаннях та формує специфічну кон'юнктуру.
Не "україномовний", а "українськомовний"* Адже ми розмовляємо не Україною, а українською мовою. Так само як не "польщемовний" а "польськомовний", не "німеччиномовний" а "німецькомовний".
Дякую за Вашу роботу. Я теж працювала в науковій сфері, але в фізичній, а не філософській. Можу підписатися під кожним Вашим словом щодо університетської науки. Було і добре і погане. Але не можна по-більшовицькі знову все закреслювати і починати в котрий раз з чистої сторінки. Ми вже багато втратили.
Головне щоб всі ті мільйонні втрати чогось навчили. Я вже не кажу що за часів совку українська мова стрімко викорінювалась, порівнюючи хоча б з результатами перепису населення в рос. імперії у 1897р.
Андрей Олегович огромное спасибо за ваши замечательные и очень трезвые и многогранные лекции.
Слушаю все ваши эфиры.
Я вам очень благодарна за ваш труд.
Моя підтримка, Андрію Олеговичу. Подяка за працю.
Дякую!
Гадаю, що така людина як ви, інтелектуал, який уміє публічно говорити, здатна очолити розвиток української філософсофії, щоб вона росла та виходила за межі маленьких груп філософів, та починала впливати на загальний світогляд українців та людства.
Угу. Розвиток. У "філософстких студіях" з Арестовичем.
Дякую пане Андрію за чудовий український контент.
Дякую за те що почали розвивати український канал. Це підсилює нашу Державу і розвиває наше суспільство.
@@Вікторія-ш2ь5з У яких відео і які саме висловлювання були українофобними?
Шановний пане Андрію, настільки приємно і корисно Вас слухати!! Многая Вам літа!!
Чудовий виклад полярних думок, варіанти поєднання протилежностей. Навчання людей мислити чи не найважче в освітньому процесі. Ви філософ майбутнього. Дякую.
Дякую, Пане Андрію, за Вашу працю!
Андрію Олеговичу, дякую за вашу роботу.
Дякую за українську! Та за ваші такі змістовні та цікаві відео.❤
Все цікаво і грамотно. Звернула увагу на слова да і вот, і раджу звернути і Вам.
Дякую! за можливість слухати Вас і продовжувати навчатися! Ви робите неймовірно важливу роботу!
Підтримую. Дякую. Світ не чорно-білий. Хто шукає, той знаходить...те, що шукає:)
Дуже дякую за вашу роботу! Ви потрібна людина у нашому суспільстві!
Дякую , було дуже цікаво та пізнавально .
❤ дякую, Андрій, Ви прекрасно, чудово, говорите українською, аудіорозповіді на мові на ніч можна слухати як казку перед сном❤❤❤
Ой, як гарно українською ❤ Ви дуже гармонійний, коли українською!
Дякую за український контент! Андрій Олегович, здоровʼя вам!
Респект! Дуже симпатично і зворушливо.🙂
Дякую Андрію вам за діяльність.
Дякуємо! 🙏
Спасибо за объемное мышление... Очень этого в стране не хватает.. В моих предпочтениях из современных вы лучший..
Дякую Вам, Андрію Олеговичу!☀️
Нагадуєте про здоровий глузд і логіку в моїх післябойових станах; один з них, до речі, це роздратованість низькою культурою спілкування і мислення нашого суспільства, що його багато хто з нас вирішив захищати ризикуючи власним життям.
З повагою📚❤
Дуже приємно завжди Вас слухати , українською глибина сприйняття для мене краща .Дякую Вам
Моя підтримка! Слухаю вас та вчуся постійно! Спасибі вам за це!
Ви дуже обьєктивні, як завжди! Дякуємо!❤
дуже дякую за Вашу виважену позицію і приклад здорової дискусії який Ви демонструєте. Головна проблема, яка кидається у вічі - це масова нестабільність психіки людей, в такому стані мислення дається важко, адже нашими думками керує психотравма. Напевно, тільки заспокоївшись, людина здатна вести конструктивний діалог, але ж більшість людей навіть не помічають свій неврівноважений стан, і їх дуже "заносить" в процесі висловлення думки...
Кидається в очі - впадає в очі.
Дякую! Ви круті. Успіхів Вам❤
Я наверное на любом языке готова вас слушать)))
Как жительница Беларуси, понимаю процентов 95.
Спасибо ☀️
А я - 99,99% 🙂У гэтым эфіре толькі адно слова "невіглаз" незнаёмая, але па зместу зразумела. У астатніх эфірах наогул усе словы зразумелыя.
@@AlikaLi357 таму што на мове добра размау́ляеце :)
@@phoenixxbird4573 на якой мове? Не, я дрэнна размаўляю.)
@@AlikaLi357 Ну так, моваў больш за 7000 :)
@@aliaksiejhudovic511 чаго больш за 7000?)
Дякую за цікаві, непересічні роздуми! Завжди філософія подобалась мені як високе досягнення людства у розвитку інтелекту.
Дякую Андрій.
Дякую, за відео. Продовжуємо складну дискусію. Я повністю за складне мислення. За реальне, комплексне висвітлення подій, які були.
Пане Баумейстер тільки не закривайтесь у собі. Ви робити гарну працю. Але є інші думки і ми хочемо їх проговорювати, розбирати, вислуховувати.
Пан Олег у своєму репертуарі.
Лекція з двох частин.
Спочатку інформативне дослідження, а потім ліві непов'язані з лекцією висновки.
Тут задля висновку "націоналізм - це зло" обрано один із пасквилів одного з клієнтів ідеології відкритого світу. Суперакадемічно. Суперчесно.
Дякую Вам Андрій,
нещодавно натрапив на ваш україномовний контент
стало цікавіше слухати👍
Розумний і виважений аналіз. Варто прислухатися!
Дякую за вашу працю, Андрій Олегович!
Дуже сильна промова! Справедливо, Андрію Олеговичу. Працюймо! І це стосується не лише філософії, на жаль.
Господь Бог дав розум і відомий вчений опановує українську. Це позитив. Розвитку вам у цьому напряму.....
Краще пізно, ніж ніколи.
Але хоча б відкрито визнав свою також відповідальність за слабий розвиток української інтелектуальної думки за ті останні 30 років незалежності.
А хвалити Арестовича - це зараз крінж!
Дуже приємно чути Вас, дякую за Вашу працю. Терпіння і наснаги Вам. Завдяки Вам маємо надію на майбутнє України ❤❤❤❤
Дякую за це відео!
Щира подяка за ваш внесок в українізацію філософії.
Дякую за цікавий екскурс! Ваші думки і досвід дуже цінні для нас звичайних, але мислячих і свідомих. Разом переможемо і відбудуємо сучасну Україну, якщо усвідомимо і зробимо правильні висновки із минулого!
Дякую за Вашу працю!
Цінно, що говорите про пошук істини.
З задоволенням слухаю завжди і раджу при кожній нагоді!
Дякую, що Ви є. Робота з реальністю - наше все 🙏
Очень важная беседа! Большое спасибо, сложное мышление - наш ключ к новой Руси-Украине
Дякую вам за таку роботу з людьми 🙏
Дякую, п. Андрію, дуже обгрунтовано, інтелігентно, як завжди!
Приємно бачити, в які повіки, нормальний цивілізований, збалансований погляд на питання свободи наукового аналізу, історичної ситуації та загального світосприйняття.
Якщо ми всі навчимося хоча б цьому, то зусилля Андрія Олеговича не пропадуть задарма.
ВЧИТЕСЯ МІРКУВАТИ САМОСТІЙНО
Дякую.
дякую за україномовний канал! нарееееешті!
Я вражена, що вам вдається так гарно висловлюватися як українською, так і російською мовою
Взагалі то він автор творів українською мовою
Будь яка людина, яка живе в Україні з початку відновлення незалежності має гарно розмовляти українською. Як що ні, то ця людина немає нормальної розумової здібності.
А чому тільки з початку Незалежності? Двомовними було багато і у радянські часи.
@@БорисЩука-ш4н Ви вважаєте , що можете оцінювати чиїсь розумові здібності , за цим критерієм? Що ж тоді з вашими?
@@muscha4008 я так вважаю.
Дякую вам, пане Андрій, за вашу розумну і зважену роботу. Хай щастить 🍀. Дуже рада, що знайшла ваш канал та публікації.
Дякую за працю, за мудрість, за навчання. Здоров'я вам!!!
Бережи Вас Бог!!! Дякуємо Вам!
@@Вікторія-ш2ь5з Вірить Більше чім Папа ....!!!!
Супер думки. Дякую за УКРАЇНСЬКУ МУДРІСТЬ.
Цілком поділяю Ваш погляд, дякую що детально виклали. Далекосяжною політикою СССР безумовно було зникнення української мови, треба людям не замилювати очі. Раз прочитаєш «Інтернаціоналізм чи Русифікація» Дзюби, то набереш імунітет до таких аргументів, які фактично виправдовують Совєтський період.
боже, приємно бачити інтелектуалів в укр контенті
Дякую Вам за Вашу роботу!
Трохи більше хотілось би про «як мислити українською». Мені здається така увага до того як нас раніше пригнічували до незалежності, трохи сильно змішує фокус з того, як мало ми досягли
за часів незалежності
Мені страшенно подобаються Ваші лекції. Але все таки, мене муляло відчуття провини, коли я слухала їх російською. Це дуже хороша ідея розвивати україномовний інтелектуальний контент!
Дякую Вам, Андрiй!
Прекрасно! Дякую ❤ Особливо фінал
Андрій Олегович, дякую! Дуже цікаве багатоохопоююче відео! Ви підмічаєте і збираєте всі вірні факти і деталі. Все-все так. І в ссср було багато добрих речей. На рівні де я жила, я не встигла побачити негатив, можливо я пристосовуванка і не революціонерка. Я там в ссср народилася, виросла, вчилася, працювала. Вчилася українською і російською. І ,як я знаю, не переслідували за мову. Просто вона в житті країни, науки, техніки, в діловодстві, в навчанні не була потрібна. Тому мала би загинути з поколіннями. Або лишитися, як мистецтво.
Я розумію, що люди різного рівня культури і людяності ЗА українську мову. Тому ви отримуєте негатив. Ми всі не ідеальні.
Я пишу коментарі, тому що виникає багато думок в зв'язку з тими питаннями, що ви підіймаєте. Дякую.
Також пишу, тому що це дає певні плюси для того відео, до якого коментар. А ваші відео несуть чисте бачення питань , які ви роз'яснюєте , а не крайності і відхилення.
Вибачте, я ЗА українську мову. І звичайно хочу, щоб було більше ваших робіт нашою українською мовою. Але рахую, що це ваш вибір і право писати і творити мовою, яку ви обираєте. І у вас є причини і мотиви на це. А ви талановитий і багато працюючий чоловік. Для мене один з кращих, якщо не кращий філософ і лектор.
Такого контенту дійсно не вистачає! Дуже класно!
Дякую за український
, для мене так більш зрозуміліше
Дякую. Згоден з кожним аргументом. Вже 10 років, як постійно кажу, що основна і найсуттєвіша зараз відповідальність за стан нашої країни і культури саме на нас самих. А стосовно інтелектуалів, то кому як не цим людям це потрібно розуміти особливо чітко. Майбутнє країни, то результат праці кращих з її громадян. Заборони ніколи не змінювали щось на краще. Лише творці на це спроможні, яким дуже важко зʼявитися в культурі заборон.
@@Вікторія-ш2ь5з Дякую за те, що в пан Андрій рішуче захищає точку зору не лише свою, але й багатьох інших інтелектуалів. Дякую за те, що взяв на себе роль криголама. А Вам, думаю, варто відповісти собі на декілька важливих запитань. Що таке любити батьківщину? Що таке взагалі любити? Що таке повага? І на останок, все ж таки варто наводити аргументи, а не вішати ярлики.
Це прєкрасно 😊 слухати вас української!!!!👍👍👍👍👍
Андрію я вас підтримую! Я розумію що ви робите аналіз робіт українських філософів, але є інший досвід побутовий, я як людина яка трошки застала ті роки скажу що за українську мову в побуті цькували, я сама часто була свідком цього, але тільки зараз розумію яку велике принтження терпіли україномовні. Думаю ваші хейтери переносять побутові травми на наукові роботи спеціалістів, тому виникає не порозуміння. Бажаю вам успіху в дослідженнях.
...до слова,зневажливе ставлення до української серед громадян які принаймні формально мали чи досі ,за напевне, прикрою для них звичкою ,-мають українське громадянство проте за уподобаннями вважаючи себе либонь не "гражданами ссср" або просто нарочито маніфестуючи себе "рускімі" ,-були випадки ,ще донедавна траплялось ...і навряд все закінчилось на прикладі одного необачного даїшника часів яника який якось особливо недобираючи слів "висловивився" щодо мови (дехто із безпекових причин мабуть банально пішов в "підпілля")...такі громадяни які охоче знаходитимуть "повноцінність" у вийнятковій прихильності до російської "великодержавщини" ,нехай навіть на обивательскому рівні,-однак не хочуть на цю омріяну " родину" ,а так наче все сподіваються зробити "eë" в Україні,та от біда -"не дают",а то б вже давно "бьіла одна великая страна,одиннарот ,одна великая руская культура"і т.д.і т.п. (під невсипучим "старшобратським" наглядом московської "метрополії" звісно ж).Це, якщо хочете,дещо нагадує людей які не втомлювались допікати Мойсеєві своєю ностальгією за нечуваними "покровительськими" роками "єгипетського благоденствія"...
А чи можна звинувачувати совок за побутовий шовінізм? Здається це питання до суспільства, цінностей суспільства, розвитку суспільства
@@pzuborev якщо се запитання до мене,то-о...не претендуюючи на вичерпність відповіді скажу,що вибіркова й узагальнююча ностальгія за "соціалістичним раєм" до вигнання з якого спокусив "мерзенний Захід" ,цей нестерпний призвідник "крупнейшей геополитической катастрофьі" ,- і була тривалий час своєрідною "цінністю" чи якщо хочете "скрєпой" яку намагалися (або й досі) будьщо вберегти від "нечестивих" посягань й передати в спадок самі ж її носії...я вам не про те що слід буквально позбуватися геть всього і всіх хто жив і творив у ту добу ,а радше про щось інше...
Небелицями про вийнятковий "золотий вік" радянської доби де звісно ж все було краще ,може ви помітили ,в особливий спосіб переймаються з присмаком смутку росіяни та ті хто вирішив розділити з ними це щемливе почування...воно й не дивно адже "ссср" -складова їх великодержавницької мітології, і якщо вони продовжуватимуть знаходити нових "приверженцаф" ,то хто зна чи вкотре не спокусяться через певний час їх "асвабадить" від ворожих впливів "іновірців" ,палко обіцяючи нове "VOZсоединение" в нову "великую страну",бо не має ознак що вони (росіяни) ладні відмовитися від цих своїх "сверхпреднаZначений" в найближчий час,якщо вони тільки взагалі не вбачають в них нічого "ZаZорнава"...
Дякую за такий багатогранний аналіз мовної проблеми.
Що змінилося з Радянських часів, так це вектор мовної політики, а інструменти (заборони, примус, пропаганда, маніпулювання, образи) загалом залишилися аналогічними.
Я із Дніпропетровського регіону. Досить таки проблемний регіон з точки зору мовного питання.
Дійсно, в радянські часи працювали українські школи, як в сільській місцевості, так і в містах, у томі числі в Дніпропетровську, були українські підручники, у сільських районах - колективи народної творчості, українські театральні постановки. Однак обласний центр цілеспрямовано русифікувався: створювався образ престижу російської мови, російська мова стала мовою науки та індустріальної сфери, а українську в Дніпропетровську сприймали як сільську мову малограмотного населення, на україномовних дивилися косо та зверхньо в громадському транспорті і медичних закладах, у технікумах і ПТУ викладали російською (як мені розповідали про один технікум, 70-80 % студентів були випускниками українських шкіл, приїжджали в 60-70ті роки з районних центрів і сільських районів, а в технікумі все викладання - російською), факультет російської філології був престижнішим за український, українські філологи (звичайно, не всі) на перервах спілкувалися російською, вища технічна освіта, математична, медична - російськомовні, науково-дослідні інститути, конструкторські бюро - російськомовні. Ще й російських спеціалістів чимало приїжджало в регіон. Як наслідок, дніпропетровські вчені і науковці не змогли (може, й не хотіли), навіть у кінці 90х - на початку 2000х повноцінно перейти на україномовне викладання, в той час, коли студенти вже були готові сприймати україномовний контент. Яскравий приклад - мовний скандал із професором філософії технічного ВУЗу Дніпра, який відмовився у 20му (!) році викладати українською.
І навіть зараз під час війни з Росією процентів 70-80 жителів Дніпра продовжують спілкуватися російською, тому що це звично, масово, зручно (активна мова завжди ж потребує зусиль і вольового рішення), та й рухатися за течією взагалі комфортніше, ніж проти течії... Хоча й української зараз значно більше і ставлення змінюється до неї. А проблема більше не в тому, хто винен (політика Радянського Союзу чи царських часів), а як мотивувати людей подібних регіонів мислити і вчити дітей українською і як тих, хто не пройшов такий період русифікації, мотивувати поважати ситуацію та вибір інших.
Сам вчився в школі Дніпра і на початку 90-х, в одній школі вчителька української не знала мови. Могла щось як сказати, що весь клас "випадав" від сміху. Наприклад: "Загоруйко дай днэвнык!". А потім перейшов в іншу школу ліцейну і там була класна вчителька з Західної України яка дуже любила свій предмет і ця любов передавалася учням... А в вузі були різні викладачі, деякі намагалися викладати спеціальні предмети українською(переводили, докладали зусиль), а були деякі -хто сприймав українську навіть з огидою... Важаю їх пережитком радянської пропаганди. Для того щоб змінити менталітет -повинно бути викладання у всіх закладах і всіх предметів українською. І вважаю, що згодом буде значний перелом.
Погоджуюсь на 100%. І ні до чого заборони та переслідування. Навіть зараз пан Андрій продовжує цю практику, видаючи переважно російськомовний контент. Адже таким чином він отримує більшу аудиторію.
Начебто так і повинно бути: якісна безальтернативна середня та вища освіти українською мовою мають бути потужним стимулом для українізації регіону, ще й під час російсько-української війни.
Проте, незважаючи на те, що у сфері освіти і культури заборонені російські мова, література, музика, книги, все це не стимулює більшість пересічних російськомовних дніпровців переходити на українську. Один із парадоксів сучасного Дніпра - російськомовні приватні дитсадки, які не підконтрольні Міносвіти (державні при цьому на дистанційці).
То й виходить, що свідомість української інтелектуальної верхівки не готова прийняти те, що нікуди ми не дінемося від російськомовних українців, принаймі найближчим часом, як на сході України, так і в еміграції, у тій же Варшаві, а свідомість русифікованих громадян зазвичай не сприймає високих націоналістичних ідеалів українізації!
@@lanasvitlana7060 Цілком згоден. Вважаю, що кожному треба починати з себе. Так формується колективна думка і згодом можливі зміни.
Згодна
Дякую за вашу роботу, професоре!
Дякую за Вашу працю.
Дякую Вам, Андрію Олеговичу, за ваше роз'яснення в цьому виступі, Ви зняли деякі гострі запитання до Вас, як сучасного філософа. Не знаючи Ваших творчіх планів, я хочу запропонувать об'єднать українських філософів для розробки сучасного філософського словника, це дасть поштовх нашому суспільству!❤
Термінологічний філософській словник
Дякую за Ваш канал ... Цікаві теми . Я не шукаю тих інтелектуалів з якими я б погоджуюся ... Цікаві люди які пропонують сенси над якими цікаво подумати .
Ви , Андрiй Олiговiч - це перше украiнською , що спрвжньо цiкаво. Вибачаюсь за вiдвертiсть . Дивуюсь невдячностi Вашiх спiввiтчизникiв. Цю мову варто вивчати заради Вас тiльки.
Дякую п. Андрію за бесіду!
З власного досвіду.
Я закінчив школу у 1988му у райцентрі Кіровоградської області, Світлодську. В моїй школі, російськомовній, запровадили наприкінці 70х два спецкласи (я вчився в одному з них) з англійської (з першого класу по одному-два уроки щодня). Такі ж класи почали відкривати пізніше ще у двох школах, також з російською мовою викладання. Тобто, найкращих дітей з усього міста відбирали саме туди.
У місті було 10 шкіл. Тільки дві з них - з українською мовою викладання. Мій старший брат закінчував одну з них. А вже коли до неї пішла моя молодша сестра у 1984му, школа вже стала із російською мовою викладання. Тобто, на той час вже залишилася єдина україномовна школа. Вона була серед приватного сектору і вважалася найменш престижною.
Розмовляти тоді з друзями чи однокласниками українською було соромно, бо вважалося ознакою селюцтва та недоумковості.
За інших не скажу, але у нашій школі у 80х запровадили доплати вчителям російської (і фізкультури😊), а української - ні.
Моя дружина закінчувала школу на Оболоні також у 1988му. Так у них були класи, де викладали українською, В і Г , які вважалися найвідсталішими. Туди відбирали найменш здібних дітей. Оскільки вона була відмінницею, то її у середніх класах перевели до Б класу, російськомовного...
Тобто, радянська влада грала на зросійщення у довгу, приділяючи основну увагу школі, де закладається світоглядна база людини. Потім і примушувати відмовлятися від рідної української не потрібно було - всередині спрацьовував внутрішній цензор, який підказував, що вживання української буде контрпродуктивним у твоєму житті та кар'єрі...
Щодо масового книговидання українською. Так, їх видавали багато. Але хто їх читав, у масі своїй? У школі прищеплювали таку "любов" до української літератури, що я потім довго не міг відкрити книгу україномовного письменника чи поета.
Всі перекладні збірки творів, що цікавили мене у дитинстві - Купер, Верн, Дюма, По, Дойль, Мопассан, Ремарк, та інші - були російською. Так були окремі рандомні книги в українському перекладі, але я їх прочитав всього відсотків з 10. Хоча читав їх із не меншим задоволенням ніж російською.
Чому значно менше стало видаватися українською у 90ті? На мою думку, кілька причин.
Перша, фінансовий крах видавничої справи.
Друга, інерційна звичка читати російською після 80х.
Третя, нестача цікавого місцевого українововного контенту, а не отой весь "селянський декаданс" радянської школи.
@@Вікторія-ш2ь5з у цій бесіді я не почув чогось українофобського. Можливо, десь є в інших відеозаписах?..
Насолода Вас слухати, честь бути Вашим сучасником ❤ Вірю, що є небезнадійні ("приведете до пам'яті" хоч би їх)
Мені завжди була цікава філософія але якось не було з ким поговорити про неї у моєму колі і трохи далі. Я відмовлявся від свого бажання. Дякую, за популярізацію філософії.
Будь ласка, робіть більше українського контенту. І спробуйте створити англомовний канал, я у вас вірю.
Три канали на різних мовах - це занадто, мені здається. Тим більш доволі складно розмислювати на такі складні теми, як філософія, не являючись носієм англійського або не володіючи нею як мінімум на рівні B2. Але коллаборацію А. О з умовним Пітерсоном я б залюбки подивився
@@Oxamyt3109 було б не погано але казали що Пітерсон за русню.
Я хочу щоб Баумейстер почав англ бо він недооцінює свій рівень. Він взорве англ. інет.
@@Oxamyt3109 на русский забить лол
@@Oxamyt3109Пітерсон не бачить глибину, як Баумейстнр, тому, на сою думку, колаборація - не допечна.
П. Баумейстер -;дуже цікава й різностороння особистість. Дякую Богові за те, що в Україні є такі люди.
Підписався. Дякую. Побільше мудро філософських думок на милій укр мові
Вдячний за підтримку
Пане Андрію, слухав Вас і раніше. Після 2022 року російська стала для мене табу.
Україномовний канал the best!)
Підписався!)
Успіхів Вам у Вашій важливій праці!
Дякую вам пане Баумейстер!
Тут як подивитися. В Києві був один магазин, зуд творчості, де можна було купити вишиванку. Там я її і купила. Але на роботі до мене підійшов керівник відділу І ПОПРОСИВ ТАКЕ НЕ ... вдягати на роботу . Книги. Якось мене занесло не в ті двері. А там. В пустій залі. Сидить жіночка. Біля неї повне наукове зібрання творів когось із український письменників. Я тільки й вспіла запитати і з'ясувати ЩО НА ОЦЕ МОЖНА ПІДПИСАТИСЯ, як мене виловили мої колеги, винесли з того магазину. Ми чомусь довго бігли, а мене на бігу благали ніколи не йти туди знову і ніколи ніяких підписок не робити. Я моїм колегам довіряла, поклялася що ніколи в житті ні ні. Багато років пройшло. І мені пояснили: всіх ідіотів, які лізли роззявивши рота підписуватися, дуже щільно кгб брали під ....опіку. Вишиванки були офіційно дозволені на концертах самодіяльності, працівникам "апарату". Коли нарешті , це я вже не в Києві працювала, бо наш інститут .... розформували...., ...мій керівник прийшов привітати мене З ОФІЦІЙНОЮ НЕЗАЛЕЖНІСТЮ УКРАЇНИ, І я, як ідіотка, зраділа : ой! тепер я можу надіти вишиванку! в мене є! я завтра!.... Мене знов дуже дуже благали НЕ РОБИТИ ЦЬОГО. В 1976, 1980, 1990... все було як було. В селі можна було надіти вишиванку. Більшість книг українською, це була, наприклад, МАЛА ЗЕМЛЯ БРЕЖНЄВА. Матеріали з'їздів кпрс(у) . Якщо була команда - берем веревки и дружно вешаемся - так. Вдівали вишиванки. Хто мав. Інші - біла блузка. Книги були в основному дозволені цензурою для школи. Все. Я це пам'ятаю, бо була тоді "приший кобилі хвіст". Ми приїхали в Україну, в середині десятого класу. В все навколишнє мене шокувало. В Києві ніхто українською НЕ розмовляв. Всі навчальні заклади тільки російською. Тільки Киево-Могелянська шикувала українською мовою. І вони принципово всі ходили в своїй формі. Хрещатик вдівав вишиванку після десятої ночі. Світла ліхтарей практично не було. І у напівтемряві дівчата сяяли в вишиванках. Я знаю, бо одного разу, після вистави "Лесі Українки" ми пішки вийшли на Хрещатик. Це було відчуття свободи і свята. Ми були молодими. А мене постійно хтось хапав і ховав. Бо я як свого рота відкривала А ПОЧЕМУ.... До 24.02.2022 було "а почему". А тепер лише "якого дідька!" Особисто вам, я вдячна. Хай ваші лекції не українською, але вони РУСЬКОЮ МОВОЮ, а не російською. Руська в російська не ідентичні. І завдяки саме вам, я НАРЕШТІ!!!! КУПИЛА СОБІ ДІАЛОГИ ПЛАТОНА УКРАЇНСЬКОЮ! Що я вам скажу. Між "тем что я читала когда училась" і цим перекладом ...як небо і земля. Ці діалоги треба в школи читати. І ніякого порівняння з інтернетом примірником в паперовим теж немає. Довбатиму в далі наш крихітний книжковий магазин, вони мені потроху ще когось з класиків знайдуть. Розумієте. Я не забула за пів століття, ЩО я хотіла прочитати. Нам свідомо обрізали істину до якоїсь правди. Нам казали правду. Але то не була істина. Тих "правд" - безліч. Кожна людина - окрема правда. Саме за це судили Сократа. На страту. В кожний збирає до купи, те, чим він являється. Одні - рожеві камінці. Другі - ...болотні. А світ різнокольоровий. Хто тим нехтує, ніколи істини не знайде. Дякую за лекції.
Щиро дякую!
Андрію Олеговичу, дякую вам за вашу роботу! Я до недавнього часу не знав що у вас є україномовний канал, може вартує прикріпити цей канал до вкладки "Рекомендовані канали" на вашому основному каналі, щоб більше людей змогли дізнатися про канал?
Так, було б добре
Слава Україні!😀👌🇺🇦🇪🇺
Не "україномовний", а "українськомовний". Ми розмовляємо не Україною, а українською мовою. Так само як не "польщемовний" а "польськомовний", не "німеччиномовний" а "німецькомовний".
Андрій Олегович, дякую вам за це відео! Все своє не довге життя я мешкаю у Криму, і хоча не можу назвати себе інтелектуалом або філософом, останні вісім років я намагаюсь знайти для себе відповідь на питання що означає бути українцем особисто для мене. Моя думка також будується апофатичними чином. Я відчуваю себе українцем, але в навколишньому середовищі це ніяк не можливо виразити, особливо російською мовою. Зараз я розумію що бути українцем, це плакати коли я намагаюсь написати цей текст. Дякую вам, що надаєте мені зв’язок з сучасною українською думкою та культурою
Я, розумію Вас, і вважаю що Ви справжній українець, а не декларативний. 17:24 ❤
От якби про це поговорив філософ!
Дякую Вам за роботу
Дякую за українську! За прекрасний контент!
Дякую!
Дякую
Пане Андрію, я ваш фанат, і захоплююсь вашою роботою. Розділяю вашу позицію!
Благодарю 🙏
Дякую Вам за відео. Не тільки за зміст, як завжди дає "пищу для ума", головне - за форму. Це взірець культури спілкування, якщо з вашою думкою не погоджуються.
Дякую за Вашу працю. Ви робите велику справу.
Я майже все життя цікавлюся філософією та вважаю, що це основа будь-якої людської діяльності.
Все почалося з замполіта (в радянській армії), котрий прозвав мене філософом. Я зараз вже не дуже пам'ятаю теми наших дискусів, але чомусь саме мене він обирав для своїх бесід.)
Ваша розповідь доволі об'єктивна та змістовна, но для розуміння не вистачає деяких моментів.
По-перше, це русифікація промислових міст, таким чином формування ставлення до української мови, як до селянської. Також, до цього можна додати і війскову службу.
По-друге, це майже тотальна фінансова залежність інтелектуалів та людей творчіх професій, що часто стає визначальним в їх творчих вподобаннях та формує специфічну кон'юнктуру.
Дуже цікаво, дякую!
бажаю розвитку каналу) як бальзам на душу)
Дякую за українську мову!
💙💛 !!! ❤️🖤 !!!
@@Вікторія-ш2ь5з Якість мови залежить від практики.
Дякую за цікавий контент!!!
Дякуємо за вашу працю
Успішного самостійного плавання цьому проекту!
❤️ Дякую!
Дякую за україномовний канал. Лайк, підписка, коментар. Продовжуйте будь ласка 😊
Щиро дякую за підтримку!
Не "україномовний", а "українськомовний"* Адже ми розмовляємо не Україною, а українською мовою. Так само як не "польщемовний" а "польськомовний", не "німеччиномовний" а "німецькомовний".
Дякую за Вашу роботу. Я теж працювала в науковій сфері, але в фізичній, а не філософській. Можу підписатися під кожним Вашим словом щодо університетської науки. Було і добре і погане. Але не можна по-більшовицькі знову все закреслювати і починати в котрий раз з чистої сторінки. Ми вже багато втратили.
Так, наука і культура потребують хоча б мінімальної тяглості й спадкоємності
Головне щоб всі ті мільйонні втрати чогось навчили. Я вже не кажу що за часів совку українська мова стрімко викорінювалась, порівнюючи хоча б з результатами перепису населення в рос. імперії у 1897р.