Дякую за рідну ,за українську мову !Мені здається ,що ви дуже тепла ,дуже високодуховна людина ,коли чую вас українською ❤!Коли спілкуюсь навіть з пацієнтами рідною ,у мене складається враження ,що на душі спокій ,ніби я вдома ,мені спокійно і безпечно !Дякую щиро !!!❤
Слухаю Ваші відео через бездротовий навушник під час роботи на городі і усадку. (Книжки влітку значно менше) Господарство прогодує мене і мою родину , а ваші лекції не дадуть загинути без харчів мозок) Дякую 🙏
Андрій Олегович, дякую за цей розгляд ситуації без емоцій. Нам дуже потрібно ясне мислення і прийняття своєї істориї як вона є. Зі свого боку хочу сказати, що в нашій школі були такі батьки, які писали відмову від української самі і для мене дівчинки, це було дивно.
Любіть Баумейстера❗️Щиро любіть❗️ Неначе Платона й Сократа . Мов Екгарта Майстра . Як Локка любіть . Як Канта або Аквіната . Як Сковороду та Олега Хому , Філоненка чи Кебуладзе . Любіть й усвідомлюйте всю глибину підгрунтя почутої фрази . В безмежжі думок , в алгоритмах стрибка в чудні трансцендентні івенти - Любіть Баумейстера , як Дацюка ❗️ ( у спротиві ресентименту ) . Увімкнемо ж мислення , й кожен собі нехай зробить висновки певні - Любіть Баумейстера , люди❗️,, Живі, і мертві , і ненарожденні " .
Андрій Олегович з Вами важко погодитись , але ще важче контраргументувати в форматі коментарів!!! Тим не менш, за щире прагнення у пошуку істини, особисту сміливість і український контент,- Велике Дякую!!!! Дуже приємно, що Ви повернулись в український простір!!!!!
Андрей, спасибо за прекрасную украинскую речь. Особая благодарность за то, что показываете не только негативные, но и положительные стороны социалистической системы. Почему то сейчас все медийные "эксперты" умалчивают об этом, хотя сами стали профессионалами в своем деле благодаря бесплатной системе образования достаточно высокого качества.
З вами як з Ніцше неможливо сперечатися. Або погоджуватися або ігнорувати. Будемо молитись Богу щоб розквітла Україна, ну і лупати сю скалу за Франком.
Трохи додам про російську мову в школах вже в незалежній Україні. Я з Хмельниччини 1993 року народження, в нас ще в початковій школі був один урок в тиждень "російська мова". Потім цей предмет забрали з програми і я видихнула з полекшенням бо трохи важко давалась граматика навіть при тому що ми вивчили російську з телевізора а потім з книжок в домашній бібліотеці. Інший випадок це моя подруга (такого ж віку як я) але з Одеси,. Вона розповідала що з першого класу в них все навчання проводилось на російській мові. Виключенням були уроки саме укр мови та літератури але як тільки лунав дзвоник вчителька різко знову переключалась на російську. Думаю що російська мова в нас так довго існує не так через книги і журнали а через якусь уявну "престижність" яка існувала ще років 10 тому. З війною багато помінялось, та все ж пам'ятаю дуже чітко ситуації коли в компанію людей приходив хтось російськомовний і всі різко переключались на російську щоб показати наскільки вони теж "круті". Це реалії перших десятиліть незалежності і може багато хто з сучасних активістів в культурі соромляться цього. Хоч зараз все дуже різко і навіть штучно змінюється, та все ж я думаю що це на краще, коли українці більше поважають власну мову і не соромляться її.
По-перше, дякую за українську. По-друге, дякую за щире бажання широко та глибоко осягнути українське творче життя радянської доби. І тут дозвольте конструктивне критичне зауваження. Я розумію, що не можливо осягнути неосяжне, але ви, навмисно чи ні, оминули деякі суттєві явища тієї доби. Наприклад, самвидат, адже його авторами, і особливо читачами та розповсюджувачами були не тільки дисиденти, але й пересічні люди, які розуміли, що навколо суцільна брехня й лицемірство, але не наважувалися виступити проти цього відкрито і продовжували грати свої ролі, страждаючи від цього насамперед внутрішньо. Інший приклад - дефіцит книжок певних авторів, не обов’язково антирадянських, про який теж не почув. Скажімо, Шопенгауера, Рея Бредбері чи Франца Кафку моїм батькам свого часу дістати було непросто будь-якою мовою. У підсумку, не почув головного: творче життя в країні рад було обмежено певними рамками, вихід за які мав певні особливості та певні наслідки. Без цієї характерної, я б навіть сказав, визначальної риси ваша розповідь про розвиток українського радянського книговидання, творчих об’єднань тощо здається як мінімум неповною, як максимум - трошки упередженою, а на емоційному рівні - трошки ностальгічною. Щиро вірю, що ви мали дещо інший намір, але так воно чомусь сприймається на підсвідомому рівні. І на останок, хочу подякувати втретє - за виявлення радянських шаблонів мислення в сьогоденні: "Бандера - це наш новий Ленін". Дуже влучно підмітили! Це про те, коли вчорашні завзяті комсомольці перетворюються на завзятих бандерівців, але мислять усе одно як комсомольці.
Вітаю, маю кілька зауваг щодо викладених вами аргументів: 1. Коли ви надавали статистику щодо видання книжок українською за різні періоди союзу, самі ці цифри без контексту мало про що кажуть. Як на мене, доцільно було би порівняти ці наклади із накладами книжок російською мовою в Україні за цей же період, і окремо ще порівняти наклади російськомовних книжок в тодішній росії на душу населення, із українськомовних в тодішній Україні на душу населення. Це дасть змогу продемонструвати реальне становище українського книговидання в контексті союзу, і тоді вже можна говорити кого наскільки "пригнічували" чи "не пригнічували." На мою думку, без такого статистичного порівняння говорити можна хіба що про якийсь субʼєктивний досвід, з якого неможливо зробити узагальнюючий висновок, оскільки він буде поспішним. 2. Продовжуючи попередній пункт, варто порівняти наклади українською мовою які ви озвучували, із накладами за вже Незалежної України. Це дозволить нам емпірично довести, чи було із українським книговиданням в цілому краще за союзу, чи за України. Враховуючи демографічні зміни, грамотним для порівняння був би показник виданих книг на душу населення. 3. Ви часто згадуєте, що за Незалежної України з українськомовним видавництвом, особливо науковим, не все, мʼяко кажучи, добре. Відповідно, на фоні цього доба совка вигладає не так уже й "погано". Маю до вас питання: якою мірою на становище українськомовного видавництва за останні 30 років впливає спадок совка? На мою думку, на це питання можна буде частково відповісти провівши порівняння згідно з моїм першим пунктом. Моя гіпотеза полягає в тому, що внаслідок зросійщення в союзі, ми після 1991 в спадок від нього отримали зросійщене суспільство, яке було привчене до російської, і, відповідно, мало труднощі із формуванням попиту на українськомовний продукт (знову ж таки, у порівнянні із російськомовним). Тому я вважаю, що союз суттєво доклався до неспроможності вже незалежного українського суспільства виробляти "задовільну" кількість і якість українськомовного продукту, оскільки українці не впали звідкись з Місяця, а вийшли з совка. Не хочу зводити все до того, що у всіх наших бідах винен совок, однак замовчувати його "внесок", як на мене, неправильно. Сподіваюсь почути вашу реакцію у наступному відео.
Підтримую Ваш підхід і вважаю аргументованими виведені гіпотези. Проте пан Андрій, як на мене, свідомо займає більш контраверсійну позицію, аніж об’єктивно виправдана, аби не дати нам, суспільству, зʼїхати в субʼєктивізм, змусити думати й аналізувати, з чимось аргументовано не погоджуватись
Навряд чи Автор вам відповість - тут потрібно багато статистики, яка при Союзі могла просто не вестися, а якщо велася, то де вона зараз? До того ж такі дослідження явно поза науковими інтересами філософа. У такій темі буде більше прикладів з особистої історії. Я наприклад, пам'ятаю, як на початку нульових якась держкомісія закрила журнал Лель (продукт суто нової пострадянської української культури), а російські еротичні журнали весь час продавалися вільно. І недавно було відео від якоїсь кінченої одеситки, яка розповідала своїй підлеглій, що про тілесність неможливо розмовляти українською.
@@viktorgevel7922 є дослідження які покликаються на таку статистику, одне з них Автор продемонстрував у відео. Щоправда в питаннях росії це треба ритися в російських дослідженнях. Щодо особистих історій, то судячи з кількатисячного книжкового спадку срср який мені дістався від діда (українського мовника) становище української книги на фоні російської було в ті часи плачевним (і це на заході країни). Однак враження у всіх різні, для цього і потрібні статистичні дані, щоб розсудити хто ближчий до обʼєктивної ситуації.
Дорогий Андрій Олегович! Дякую вам за вашу сміливість говорити на такі теми і давати приклад цивілізованої поведінки. Ціную вашу думку і прошу продовжувати вашу працю.
Коментар в підтримку і розвиток каналу. Дякую за Вашу роботу, за те, що створюєте просвітницький і водночас легкий і розважальний контент. Дякую за Вашу працю👍👍👍 Слава Україні 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Обурююся одразу. В нас зараз може бути російська мова - як друга іноземна. В радянські часи батьки писали заяви, щоб відмовитися від вивчення української мови. Джерело - власний досвід і спогади членів сім'ї.
Андрію Олеговичу, безмежно вдячний за Вашу роботу! Доречі, прожив в "тюрмі народів" більше 8 років, осмислюючи зараз те що я побачив, навчився, бачачи тепер батьківську (пересічного інженера в коглоспі) бібліотеку, важко не погодитись із Вашими роздумами й судженнями. Буду чекати на розмову про Гайдегерівське "Час та буття", важко самому без відповідної освіти та підготовки почати читати і осмислювати цю працю
років десять тому почала виписувати різні журнали, в тому числі літературний Дніпро. дуже прикро було слідкувати, як вони поступово зникли з друку. спершу раз на місяць, раз на два місяці, тоді тільки диджитал, а тепер і сайт не оновлюється, і важко зрозуміти, чи ще журнал живий. навіть National Geographic не змогли зробити комерційно успішним, в якийсь момент читачі думали, що зможуть врятувати журнал своїми донатами. нам ще працювати і працювати у тому напрямку.
Дякую, цікаво. Я думаю, по певних фактах, роблячи снижку на те, що ваш спосіб життя відрізнявся від мого (мама, дід і баба були сільськими вчителями) по відчуттях все сходиться. Ранній період це журнал "Малятко", потім Однокласник - радянська Піонерія. Навіть радянську фантастику, як Пригоди Електроніка, читав, здається, українською. Власне, є відчуття, що після розвалу союзу і якогось початковаго ентузіазму Україна де факто почала ставати більшим ресурсним придатком до росії, ніж це було при союзі. Але тепер вже без 'примусу', типу добровільно. Але коли в Україні почалися явні процеси відходу від росії, вона почала агресію. Тому видно, звідки роги ростуть. Ви весь час наголошуєте, що ви російськомовний. Якщо чесно, не розумію, яке це має значення. Якщо бути об'єктивним, то скоріш за все, ви часто зустрічалися з русифікованими людьми з україномовних родин, які навіть виду не подавали, що російська не рідна. А в цілому дякую за те, що ви робите українською. У нас дійсно мало контенту для нас. Можете відкрити спонсорство на цей канал. З задоволенням підтримаю.
Очень нужный материал для понимания многих процессов, протекавших в духовной сфере в сложные времена *перемен". Упущен из внимания книжный подписных изданий, где, например, будучи студентом (вечерником), я приобрёл многое из серии "Философское наследие". Важно Ваше уточнение о принципиальном различии между русским и российским языками. Оно необходимо и для понимания принципиального различия их носителей - русских и россиян. Успехов!
Дякую. Наздоженем і укр наукову літературу і художню. Я б по трошку ставив на поличку історіі Радянський союз і переставав про нього так багато думати. Треьа зосередитись на майбутньому. Якшо буде наснага пороздцмцйте над темою - що цікавого було чи є в украінському культурному просторі , чим нам треьа гордитись
Дякую пане Андрій за вашу роботу! Порекомендуйте будь ласка книги по історії України, написані переважно у автобіографічному стилі, також і в інших стилях на вашу думку. Збираємо з дружиною список літератури для навчання дітей, підлітків і дорослих (в першу чергу для нас) на сімейну освіту по грецькій системі трівіум. Дякую!!) P.s. Чи є можливість особисто з Вами поспілкуватись, наприклад по відео зв'язку? З повагою Микола Загребельний.
Дякую за те, шо автор присвятив себе філософії і проніс цю любов впродовж життя. І от ми всі нарешті маєм контент дуже високого рівня вже і українською. Це кайф.
На питання українізації складний погляд викладений у Ярослава Грицака в "Подолати минуле", с.237. І вам неможливо пройти повз його позицію, називати пропагандистами огульно всіх, хто з вами не згодний і пам'ятає інший особистий досвід. Ви не проводили серйозне дослідження саме цього питання, давите своїм авторитетом і висмикуєте з контексту статистикою, яка не відповідає навіть моїм простим попереднім контр-аргументам. Я дуже добре розумію, чому память у всіх своя і викривлена: я тільки в цьому році взнав, що моя прабабця була знищена як "націоналістка" - про таке мовчали всі. А в 1986 році коли я був вже дошкільнятком, "націоналістів" все ще знищували і були випадки побиття лише за квіти до бюста Шевченка. Всі жили в "задраєному підводному човні", взагалі не знаючи, не згадуючи, не маючи такої мети взнати "складну історію", як ви висловлюєтеся
Цікаве дослідження. Думаю принципово не зміниться огляд книжкові тенденції, і в той же час для того, щоб огляд був дійсно науковим, потрібно було б додати більш відносних чисел, які можна було б порівнювати. А саме: 1) числа потрібно розглядати поділивши на динаміку світового скорочення накладів, бо десь з 2010 інтернет з'їдає книжки як я думаю (гіпотеза) 2) Числа треба відносити до кількості мешканців україни, бо нас з 50 до 26 міліонов стало. Але так, більш страшним було б демонстрація кількості аспірантів і наукових статей. Може в останні 20 хвилин почую... ага 44 хвилина - жах. Наукові книжки в макулатуру а не на прилаваок....
Про розквіт науки в срср. Мого батька американці хотіли прямо з Риги вивезти у 89 чи 90, почитавши статті про пакети передачі даних. А в совку він був рядовим асушніком-викладачем, розробником систем для ВПК і нархоза за 120-160 карб. Подивіться хоч на Зіміна. Радянщина і 10% потенціалу молоді не реалізувала. Є дослід продуктивності праці російських вчених - в три рази нижчий проти західних в 2020 р
На мій слух, аргументи виду "при Союзі побудували будинок культури і дозволяли малювати" звучать як "а маґлі і брітвай па ґлазам". Дивлячись на сучасний культурний бум в Україні, після часткового відкидання російського, припускаю, що без Совітського Союзу і макабричної російської культури, ситуація з культурою в Україні була б значно кращою. Також люди такі істоти, що часто займаються творчістю при будь-яких зовнішніх обставинах. Відповідно, якщо художник Ен намалював картину у час Союзу, це не означає, що він це зробив завдяки такому.
@@AndriiBaumeister Так. А ви не помічаєте? Наприклад, філософія, у мене є книга Боеція, видана українською у 2020 році тиражем 1000 екземплярів. Який був тираж Боеція українською мовою за часів Совітського Союзу?
Олегович відпрацьовує карму. За Платоном, ви самі обрали для народження цю країну. Згадуйте, згадуйте, для чого. Наскільки легше було б в Німеччині бути німецьким філософом, ги-ги...
Про мільйонні наклади дуже хиткий аргумент, справжній соціолог його б не схвалив. Відкриваю Хемінгвея видання укр. 1981 - 100 тис накладу. Тобто на 1 млн лише 10 найменувань. Спостереження з життя: на полицях до 90% книг російською просто, мабуть, через ЗАГАЛЬНИЙ "РИНОК" і різноманіття саме російської. Тобто дивитися треба ДОЛЮ найменувань, пане досліднику. Книжки брали за підпискою, "примусово-добровільно", були толкучки і дефіцит. Не все видане читалося і тд.
А крім книгопечатання в 90х занепали медицина, спорт, освіта шкільна і вища, і всі решта сфери суспільного життя, особливо ті, які сильно залежали від державного фінансування. І я памятаю як мене серце боліло через занепад книгопечаттання в Україні, особливо зважаючи на хороше фінансування книгопечатання в Росії в ті часи і їх цілеспрямовану політику експорту книжок. Потім стало трохи краще, коли Ющенко відмінив ПДВ на книгопечатання, правда за Янека пільги скасували. А останніх років десять-пятнадцять ці переживання уже забулись. Є що почитати на українській мові і наших сучасних письменників, і іноземні переклади на українську мову, більше, ніж у мене є часу. Те саме і з українською естрадою. З технічною і професійною літературою і досі печалька, але з іншої сторони молодь значно краще знає англійську. Краще читати англійською, ніж переклади на російську. Наприклад всі економічні підручники є у вільному доступі на англійській мові в інтернеті. Читати Адама Сміта в "оригіналі" - одне задоволення.
Андрей Олегович, как Вы относитесь к суржику? Я очень остро, поэтому зависаю когда не помню слова по-украински. Чистый украинский язык - это для меня очень важно, но часто это просто невозможно, потому что люди говорят кое-как. Но привыкать так говорить не хотелось бы прежде всего из уважения к языку, как ни странно.
Як в совєтах вбивалося середовище інтелектуалів розповідають Хома і Пролеєв у відео "Феномен філософської спільноти і його пізньорадянська версія (Пролеєв, Хома) ". Так, це не антиукраїнське явище, але це вказує джерело сьогоднішніх проблем
Божечки, хтось в коментах пише - з Вами не можна сперечатися))) Чого б я сперечалася ...... (Хоча.... ясно, що при потребі мене б ,,,понесло,,) Насправді, - дякую ❤ Завжди, рада новому запису від Вас.
Справді в радянський час були журнали, газети, телебачення і радіо українською мовою. В 2000 роки цього всього українською мовою майже не було. Проте, я не знаю можливо всіх методів русифікації, але я бачу результати. Приміром у Харкові я знаю людей, які в особистих розмовах прямо кажуть, що ненавидять українську мову, є також люди, які на україномовних кажуть "биндеровские мрази", і таких людей чимало - явно, що таке ставлення не через фонетичні чи синтаксичні особливості української мови. Очевидно це наслідки цілеспрямованої політики. І яка мета була такої політики?
Дякую вам за небайдужість до українського контексту. На жаль ви не робите посилання на філологічний аспект штучного споріднення української мови з російською, що було програмним елементом політики Срср. Вважаю буде справедливо знати про це і зважати на цей факт. Зміни правопису на користь уподібнення не лише лексики але й фонетики тощо. Доплати вчителям за викладання російської мови це звісно дрібниця, але ви про це не згадали. Тоді, напевне картина була б повніша. Так на разі є відчуття з ваших слів, що все було нормально це просто українці не робили не створювали і не мислили. Щодо порівняння книговидавництва вчора і сьогодні. Даруйте, але змінилася епоха зʼявився інтернет, змінюється підхід до ЗМІ і медіа. Раніше книга, це була частина медіа, зараз книга це окрема субстанція. Ви не були на книжковому арсеналі в цьому році? В книги в Україні є майбутнє.
Кількість книжок, що видається щороку, дуже мала. Я часто відвідував Арсенал, навіть був спікером неодноразово. Зараз мені здається, що це засіб маскувати жалюгідний стан книговидання. Візуально здається, що книжок багато, людей багато з книжками. А на практиці - вмирають книгарні і зменьшуються наклади.
Під натиском інтернету книга уходить з життя людей. Пам'ятаю усі ці книгарні, що перелікував пан Баумейстер, але вони зараз непотрібні. Такі прекрасні книгарні, як сучасне "Сяйво" у кожному районі міста, і досить. Тим паче, що в радянських книгарнях було окрім підручників та мистецьких альбомів, здебільше пропагандистське та графоманське сміття. Цікава художня література була тоді в дефіциті, куплялася з під прилавку або з рук за 2-10 номіналів. Якщо книга - це контент, то цього контенту в інтернеті зараз незрівнянно більше, ніж у радянських книгарнях, україномовного теж.
@@AndriiBaumeister Це ваша думка, досить агресивна) Я дуже багато читала за життя. В мене домашня бібліотека більше 3000 книг. Інколи я стираю з них пилюку, потроху розпродаю. І моя думка щодо паперової книги відрізняється від вашої. Не вважаю це варварством. Булгакова, Гоголя я захищаю, вважаю їх українськими письменниками. Ну, може не зовсім українськими, але київським та полтавським)
@@Onujj445p мабуть, це стало мало кому цікаво. І війна, до речі, не сприяє перекладам старих книжок. Як би ви не хотіли повернути минуле, людство розвивається за об'єктивними законами. Якщо йому не потрібні книжки, то їх не буде. А буде інтернет контент. Штучно ви не завадите об'єктивному процесу занепаду паперового книговидавництва.
@@olhayemelianova1951 а як вивчати науки без фундаментальних творів які не перекладені? Де електронні переклади нових книжок? В такій логіці людству і раніше не потрібні були книжки, бо їх більшість не читали як і зараз, тож це не аргумент як на мене. Вы за інтернет, я ж не проти, де в інтернеті прочитати книжки які не перекладені українською?
Книгарні, поширені у 20 столітті зникають (разом із радіо й телебаченням). Де ж книги у 21 столітті купувати? Відкрийте для себе онлайн-книгарні, у тому числі видавництв. Можу допомогти з пошуком в Google.
Я розумію, що ви відчуваєте себе сучасною людиною. Але не варто руїну тлумачити як досягнення сучасності. А в Україні з книговиданням, книгарнями і бібліотеками саме руїна. В Німеччині, Франції і Британії з книговиданням і книгарнями все в порядку. У Польщі також. В цих країнах громадяни охоче відвідують книгарні (там завжди багато людей). Книгарні - це ще і місця обговорення книжок, місяця для читання. Окрім того, в книгарнях людина часто знаходить книжки, про які ще не знала. Тут завжди є місце для відкриттів і несподіванок. А он-лайн книгарні передбачають, що людина вже знає, що вона шукає. А це далеко не завжди так.
@@andriibaumeister2023 Я бачу ситуацію на сьогодні як бум української книги (особливо порівняно з 1991-2014, коли ринок був поглинутий російськими видавництвами, чого лише коштує огидна практика викуповування росіянами прав на українські переклади, щоб перекладів не було). Навіть почали друкувати суто нішеві філософські античні твори (видавництво Апріорі).
@@andriibaumeister2023 Якщо пройтися вулицею Сагайдачного (Поділ), то можна зустріти книгарню Є, книгарню видавництва Віват, магазин, де продаються комікси (не пам'ятаю назви). І це все нове й українське.
Підтримую вашу позицію та критичний погляд щодо пануючих ідей в суспільстві людей міркуючих. Є ще одна чисто християнська причина чому потрібно популяризувати українську в народі і відмовлятись від російської, аби відвести людей від гріхів і псевдокультурної творчості яка популярна в тому числі серед молоді де багато сквернослів'я, тому утвердження у нас української а у білорусів білоруської потрібно робити разом з розповсюдження ідеї того що у нас ніколи в культурі в традиції звичаю лаятись не було і лайливих слів такого роду, це все прийшло з Росії разом з романтикою використання подібного в побуті чи літературі. Ціль людини яка трудиться в Україні на полі бою думки це в любому випадку українізація та декоммунізація, але мудра та розсудлива і з людським обличчям, а не через репрессії і насилля з залякуваннями дурними до яких доходять саме перелякані та неблагородні люди в яких ніякого козацького духу християнина лицаря немає. Часто саме через залякування люди хочуть довести правоту своїх начебто самих патріотичних ідей і війна для них є виправданням якоїсь низості а не боротьби за єдність та взаємопорозуміння тим паче що люди хай які б ідеї не розділяли сходяться в самих важливих ідеях, як от те що потрібно повністю виганяти російську армію з української землі. Війна, лякалки зброєю і розправою як спосіб утвердити безглуздя, нажаль є інколи і такі українці які на себе вішають оте незаслужене ними звання патріот. Або ж звання якого православного, в релігійній сфері ота підступність виглядає ще огидніше, повторюють патріоти ті ж гріхи якими жила УПЦ, що говорить про те що люди шукали іншої церкви патріотичною з прапором перед іконами та в храмі в сутності аби зажити багато в чому таким ж самим, озброїтись прессою, наклепом та спецслужбами з владою аби наводити порядки через залякування інакодумців в релігійній сфері, які і тут погоджуються з тим і моляться за те аби країна зажила в мирі і получила перемогу у справедливій самообороні, але на то людям що шукають насамперед влади грошей і власної популярності наплювати, щось не так і ти в чомусь маєш іншу думку - значить ти не гідний називатись українцем. Але ми добре знаємо що з тим ж самим бандерівським рухом більшовики так і боролись, малювали людям в голові те що справжній українець може бути тільки коммуністом. Власне таке в подібних людей і ленінське якесь революцінерське українство, від СРСР крокуєм в який Євросоюз аби там суверенітет України здати разом з українською культурою та людьми. Такі люди не спроможні ані в церкві ані в державі, інтеллектуальній праці чи інших суспільно важливих сферах утверджувати якусь людяність та чистоту віри, праведність. Тільки мислять як би знову завтра яку революцію чи ще один майдан який має в ідеалі перевернути все з голови на ноги організувати. Якби той революційний запал людина направляла в плідну духовну працю і в ній би навколо себе збирала суспільство в політиці чи церкві то ми б мирніше розправилися б на полі бою духовному з нашими ворогами зі сходу в лиці гнилої російської культури яка має свій прояв і в церкві. Так і з західними ворогами де теж купу дурощів як і в державних інституціях в які нас хочуть вплести так і в церковних. Українство насправді справжнє десь лежить на хресті і його розпинають з усіх сторін і з середини країни люди лукаві.
Вам все-таки треба опонувати не "любителям" із ютуба, а тезам Ярослава Грицака - шість сторінок про українізацію в його "Подолати минуле" жорстко протирічать вашій позиції
Більшовики декларували тимчасовість національного, намагалися створити нову радянську людину - а це в тч знищення в майбутньому таких культур, як українська. Тобто це була мета, центральна ідея. Як можна все одно казати, що "все було неоднозначно". Дивовижно, що українців саме за національною ознакою знищили під різними приводами більше, ніж євреїв, але все одно розумні люди не бачать, до чого вели партія і Лєнін. Чого вам ще не вистачає - письма секретарів КПСС "різних народів і культур в майбутньому не буде, в тч українського?" з підписами?
В основному знищували украінське, результат "налицо". Украіну добивають. Ззовні і зосередини, як от пан Бауймейстер. Украінських дисидентів не з комсомолу виключали, а з життя. Про них, до речі, пан Баумейстер нічого не говорить.
З приводу людей з системи, які не розділяли всі аспекти її цінностей. Є спогад Левка Лук`яненка, який казав що розглядав варіант робити кар'єру в партії щоб потім з високої посади працювати на благо своїх ідей, але мав внутішній страх що, якщо він помре молодим, то його запам'ятають комсомольським активістом. Чи є спогади Яреми Полотнюка (сина Ірини Вільде) як вона радянська письменниця з депутатом Сидором Ковпаком допомагали реабілітовувати колишніх бійців УПА і членів ОУН. Чи Олег Антонов підписував листи в підтримку дисидентів.
Вибачте цей коментар, пане, бо дуже поважаю Вас. Але просте питання: чому саме ця тема наразі? Невже не варто говорити про щось інше для підняття духу українців?
Про спілку. Бюджет країни має більше 13% від ВВП на економічну діяльність - більше за оборону, так що крім спілки є ще кого розганяти-приватизовувати. Отакий капіталізм, і це не в корпоративному управлінні, не по-французски. Тому і на культуру не вистачає. Одна велика спілка, щоб не сказати мафія
@@AndriiBaumeister Майже половину передивився. Перепрошую, звісно мав на увазі що хотілося б бачити на каналі продовження саме інших філософських тем, а не історії розвитку українського матеріалу в радянську епоху.
@@AndriiBaumeister Я дивився випуски про Хайдеггера російською, мені дуже сподобалось. Українською ще з більшим інтересом цікаво послухати. Хоч я і російськомовний, але укрверсію каналу частіше дивлюсь. Дякую
Пропагувалась «любов» до літератури, щоб показати заходу які ми культурні, як завжди щось комусь доказати, те що і зараз робить росія, бібліотека була атрибутом достатку як і кришталева люстра, килими, всі грали в інтелігентів, вас було інше коло спілкування, а більшість грало, позиціонувало, петеушники йдуть на день народження до дівчини, знаєте, що вони дарують - книжку, може від групи, Грем Грін, так модно і в ссср більше нічо й не купиш, і вона на ній буде ліпити вареники, або виставить на полиці і ніколи не прочитає, бо то якесь дурне і незрозуміле
Панування на загальнодержавному рівні умов і обмежень, за яких забезпечувалося сприяння просуванню по карʼєрній драбині насамперед проросійсько налаштованих індивідів, попри те, що назовні декларувалася псевдорівність націй, давно отримало визначення як «липка підлога» чи «скляна стеля»
То поганий стиль і рівень сьогодення виправдовує тих, хто це все насадив і як садівник виростив? От читав про розвиток і занепад радянської архітектури, кілька передач дивився російських і наших, і про Київ окремо - ну рукотворна це катастрофа... Я зрозумів: ваша українізація - це коли учням-художникам між портретами Лєніна дозволено малювати Шевченка в жупані. А українці самі не мають стилю - це не царська росія, радянська влада і влаштована нею війна вихолостила "кадри", привівши Київ, Одесу і "підавстрійську" частину України до провінційності, це народ спорчений квартирним питанням. Вам самому не смішно? Ну, навіть Булгакова вивезли, не кажучи про Тарлє - який вам привидівся розвиток України за срср? Навіть КБ ракетобудівників потрапило до нас через опалу і конкуренцію. Українець створив всі реактивні двигуни для авіації - кб і виробництво в росії. Це саме колоніалізм.
Ви спростовуєте своїми прикладами власні тези. Якщо було багатомільйонне книговидавництво українською, як же вийшло, що класичних авторів і зараз не видали? Чому ж це головні тексти українською не видавали? Я вам про Арістотеля, ви мені - про соціалістичний перець. Не мали українці видавати високу літературу, бо вважалися третєсортними і тими, кого мали асимілювати брати. От і читали про Трою і російською. Чітка була ієрархія культур
Ого! Оце я знахабнів)) Просуваю "власні тези". А треба, наскільки я розумію ваш коментар, просувати "правильні" тези. Вибачте, але я залишуся при власних
Так справа в тому що совок нікуди не дівся, і ці пам'ятники ліплять ті самі гомосовєтікуси. А що до браку інтелектуального клімату в наш час, це тому що в наш час форма навчання і науки змінилась, поняття ефективності знань докорінно змінилася і союз тут нідочого це еволюція інформаційного простору. Книгарні перетворились в сайти, товариства в інтернет спільноти. А культура і наука союзу завжди програвав цивілізованому світу, чи ні?
Ви не підіймалися на захист нашої книги в минулі роки незалежності, але тепер переживаєте за російську. Розумію, ви не економіст, і не бачили прямого зв'язку занепаду українського книговидавництва, перекладацтва в умовах вільного доступу росіян, в яких найменувань 4 до 1, демпінг і викуп прав на дві країни - почитайте статті наших видавців за останні 10 років. Все ж ваша позиція очевидно заангажована і не дає відповіді як повернути певний баланс, як вернути наших сучасних російськомовних творців на полиці
Дякую вам за інформацію, вдячний вам
Спасибо Андрей Олегович за ваш труд.
Унікально, сміливо та захоплююче! Дякую за ваш розум та знання.
Дякую за такий душевний і якісний контент , безмежно радий що ви у нас є
Дякую за рідну ,за українську мову !Мені здається ,що ви дуже тепла ,дуже високодуховна людина ,коли чую вас українською ❤!Коли спілкуюсь навіть з пацієнтами рідною ,у мене складається враження ,що на душі спокій ,ніби я вдома ,мені спокійно і безпечно !Дякую щиро !!!❤
Коментар у підримку україномовного контенту. Андрію, дякую за корисні відео та Вашу працю!
Андрію Олеговичу, дякую вам за україномовний канал!
Раджу друзям вас постійно! Спасибі за те, що ділитеся!
Щиро вдячний за підтримку!!
Так само раджу усім своїм, особливо українською!
За розвиток української дякую.
Буду слухати і коментувати.
Андрій Олегович, хочу подякувати за те, що підняли тему УПЦ, це дуже сміливо
Дякую за україномовний філософський канал!😊
Дякую!
Дякую за українську!❤
Дякую за вашу роботу!
Пане Андрію! Ну нарешті чую Вас українською! Дякуй Богу! Підписка однозначно!
Дякую за цікаву інформацію і гарну українську мову
Слухаю Ваші відео через бездротовий навушник під час роботи на городі і усадку. (Книжки влітку значно менше) Господарство прогодує мене і мою родину , а ваші лекції не дадуть загинути без харчів мозок)
Дякую 🙏
Можна щось інше слухати і не здохнути з голоду.
Дякую! З задоволенням слухаю Вас!
Дуже приємно
Андрій Олегович, дякую за цей розгляд ситуації без емоцій. Нам дуже потрібно ясне мислення і прийняття своєї істориї як вона є. Зі свого боку хочу сказати, що в нашій школі були такі батьки, які писали відмову від української самі і для мене дівчинки, це було дивно.
Вдячний за слова підтримки!
Дуже вдячна за цікаву бесіду та підтримку україномовного контенту!
Здорово, що цей канал існує взагалі!!
Класно сказано про старих конформістів.
Мед на душу-ваша мова !
Любіть Баумейстера❗️Щиро любіть❗️
Неначе Платона й Сократа .
Мов Екгарта Майстра . Як Локка любіть .
Як Канта або Аквіната .
Як Сковороду та Олега Хому ,
Філоненка чи Кебуладзе .
Любіть й усвідомлюйте всю глибину
підгрунтя почутої фрази .
В безмежжі думок , в алгоритмах стрибка
в чудні трансцендентні івенти -
Любіть Баумейстера , як Дацюка ❗️
( у спротиві ресентименту ) .
Увімкнемо ж мислення , й кожен собі
нехай зробить висновки певні -
Любіть Баумейстера , люди❗️,, Живі,
і мертві , і ненарожденні " .
@@igorkrasniy7785 хаахха трішки перебільшено)
Дякую за ваші розмови!
Андрій Олегович з Вами важко погодитись , але ще важче контраргументувати в форматі коментарів!!! Тим не менш, за щире прагнення у пошуку істини, особисту сміливість і український контент,- Велике Дякую!!!! Дуже приємно, що Ви повернулись в український простір!!!!!
Андрей, спасибо за прекрасную украинскую речь. Особая благодарность за то, что показываете не только негативные, но и положительные стороны социалистической системы. Почему то сейчас все медийные "эксперты" умалчивают об этом, хотя сами стали профессионалами в своем деле благодаря бесплатной системе образования достаточно высокого качества.
Дякую за вишуканий час!
Дякую ❤❤❤
Супер
Дякую Андрій Олегович! Дуже сумно, але все так і є
Всім привіт. Слухаю з цікавістю, дякую.
Молодець автор каналу !)) Хайдеггер українською це зараз на часі !)))
З вами як з Ніцше неможливо сперечатися. Або погоджуватися або ігнорувати. Будемо молитись Богу щоб розквітла Україна, ну і лупати сю скалу за Франком.
Дякую з Канади за українську, і за все що Ви робите
Андрій Олегович дякую вам за те що памянули УПЦ да памянет вас Христос во Царствии Своем
Трохи додам про російську мову в школах вже в незалежній Україні. Я з Хмельниччини 1993 року народження, в нас ще в початковій школі був один урок в тиждень "російська мова". Потім цей предмет забрали з програми і я видихнула з полекшенням бо трохи важко давалась граматика навіть при тому що ми вивчили російську з телевізора а потім з книжок в домашній бібліотеці.
Інший випадок це моя подруга (такого ж віку як я) але з Одеси,. Вона розповідала що з першого класу в них все навчання проводилось на російській мові. Виключенням були уроки саме укр мови та літератури але як тільки лунав дзвоник вчителька різко знову переключалась на російську.
Думаю що російська мова в нас так довго існує не так через книги і журнали а через якусь уявну "престижність" яка існувала ще років 10 тому. З війною багато помінялось, та все ж пам'ятаю дуже чітко ситуації коли в компанію людей приходив хтось російськомовний і всі різко переключались на російську щоб показати наскільки вони теж "круті". Це реалії перших десятиліть незалежності і може багато хто з сучасних активістів в культурі соромляться цього. Хоч зараз все дуже різко і навіть штучно змінюється, та все ж я думаю що це на краще, коли українці більше поважають власну мову і не соромляться її.
По-перше, дякую за українську.
По-друге, дякую за щире бажання широко та глибоко осягнути українське творче життя радянської доби. І тут дозвольте конструктивне критичне зауваження. Я розумію, що не можливо осягнути неосяжне, але ви, навмисно чи ні, оминули деякі суттєві явища тієї доби. Наприклад, самвидат, адже його авторами, і особливо читачами та розповсюджувачами були не тільки дисиденти, але й пересічні люди, які розуміли, що навколо суцільна брехня й лицемірство, але не наважувалися виступити проти цього відкрито і продовжували грати свої ролі, страждаючи від цього насамперед внутрішньо. Інший приклад - дефіцит книжок певних авторів, не обов’язково антирадянських, про який теж не почув. Скажімо, Шопенгауера, Рея Бредбері чи Франца Кафку моїм батькам свого часу дістати було непросто будь-якою мовою. У підсумку, не почув головного: творче життя в країні рад було обмежено певними рамками, вихід за які мав певні особливості та певні наслідки. Без цієї характерної, я б навіть сказав, визначальної риси ваша розповідь про розвиток українського радянського книговидання, творчих об’єднань тощо здається як мінімум неповною, як максимум - трошки упередженою, а на емоційному рівні - трошки ностальгічною. Щиро вірю, що ви мали дещо інший намір, але так воно чомусь сприймається на підсвідомому рівні.
І на останок, хочу подякувати втретє - за виявлення радянських шаблонів мислення в сьогоденні: "Бандера - це наш новий Ленін". Дуже влучно підмітили! Це про те, коли вчорашні завзяті комсомольці перетворюються на завзятих бандерівців, але мислять усе одно як комсомольці.
Вітаю, маю кілька зауваг щодо викладених вами аргументів:
1. Коли ви надавали статистику щодо видання книжок українською за різні періоди союзу, самі ці цифри без контексту мало про що кажуть. Як на мене, доцільно було би порівняти ці наклади із накладами книжок російською мовою в Україні за цей же період, і окремо ще порівняти наклади російськомовних книжок в тодішній росії на душу населення, із українськомовних в тодішній Україні на душу населення. Це дасть змогу продемонструвати реальне становище українського книговидання в контексті союзу, і тоді вже можна говорити кого наскільки "пригнічували" чи "не пригнічували." На мою думку, без такого статистичного порівняння говорити можна хіба що про якийсь субʼєктивний досвід, з якого неможливо зробити узагальнюючий висновок, оскільки він буде поспішним.
2. Продовжуючи попередній пункт, варто порівняти наклади українською мовою які ви озвучували, із накладами за вже Незалежної України. Це дозволить нам емпірично довести, чи було із українським книговиданням в цілому краще за союзу, чи за України. Враховуючи демографічні зміни, грамотним для порівняння був би показник виданих книг на душу населення.
3. Ви часто згадуєте, що за Незалежної України з українськомовним видавництвом, особливо науковим, не все, мʼяко кажучи, добре. Відповідно, на фоні цього доба совка вигладає не так уже й "погано". Маю до вас питання: якою мірою на становище українськомовного видавництва за останні 30 років впливає спадок совка? На мою думку, на це питання можна буде частково відповісти провівши порівняння згідно з моїм першим пунктом. Моя гіпотеза полягає в тому, що внаслідок зросійщення в союзі, ми після 1991 в спадок від нього отримали зросійщене суспільство, яке було привчене до російської, і, відповідно, мало труднощі із формуванням попиту на українськомовний продукт (знову ж таки, у порівнянні із російськомовним). Тому я вважаю, що союз суттєво доклався до неспроможності вже незалежного українського суспільства виробляти "задовільну" кількість і якість українськомовного продукту, оскільки українці не впали звідкись з Місяця, а вийшли з совка. Не хочу зводити все до того, що у всіх наших бідах винен совок, однак замовчувати його "внесок", як на мене, неправильно.
Сподіваюсь почути вашу реакцію у наступному відео.
Підтримую Ваш підхід і вважаю аргументованими виведені гіпотези.
Проте пан Андрій, як на мене, свідомо займає більш контраверсійну позицію, аніж об’єктивно виправдана, аби не дати нам, суспільству, зʼїхати в субʼєктивізм, змусити думати й аналізувати, з чимось аргументовано не погоджуватись
@andriibaumeister2023 - прокоментуйте за можливості, будь-ласка
Навряд чи Автор вам відповість - тут потрібно багато статистики, яка при Союзі могла просто не вестися, а якщо велася, то де вона зараз? До того ж такі дослідження явно поза науковими інтересами філософа. У такій темі буде більше прикладів з особистої історії. Я наприклад, пам'ятаю, як на початку нульових якась держкомісія закрила журнал Лель (продукт суто нової пострадянської української культури), а російські еротичні журнали весь час продавалися вільно. І недавно було відео від якоїсь кінченої одеситки, яка розповідала своїй підлеглій, що про тілесність неможливо розмовляти українською.
@@viktorgevel7922 є дослідження які покликаються на таку статистику, одне з них Автор продемонстрував у відео. Щоправда в питаннях росії це треба ритися в російських дослідженнях. Щодо особистих історій, то судячи з кількатисячного книжкового спадку срср який мені дістався від діда (українського мовника) становище української книги на фоні російської було в ті часи плачевним (і це на заході країни). Однак враження у всіх різні, для цього і потрібні статистичні дані, щоб розсудити хто ближчий до обʼєктивної ситуації.
Дякую за контент, дуже корисно почути про нашу історію від свідків. Було б цікаво почитати ваші щоденники. Не зупиняйтесь, будь ласка ❤
Сердечно дякую
Раджу прогулятись трохи далі по Хрещатику, є книгарня Сенс а також книгарні старого лева, неподалік.
Коментар у підримку україномовного контенту
Дорогий Андрій Олегович! Дякую вам за вашу сміливість говорити на такі теми і давати приклад цивілізованої поведінки. Ціную вашу думку і прошу продовжувати вашу працю.
Сердечно дякую за щирі слова!
Дякую.
Коментар в підтримку і розвиток каналу. Дякую за Вашу роботу, за те, що створюєте просвітницький і водночас легкий і розважальний контент. Дякую за Вашу працю👍👍👍 Слава Україні 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Обурююся одразу. В нас зараз може бути російська мова - як друга іноземна. В радянські часи батьки писали заяви, щоб відмовитися від вивчення української мови. Джерело - власний досвід і спогади членів сім'ї.
🎉🎉🎉🎉🎉🎉🎉🎉🎉🎉🎉🎉
Андрію Олеговичу, безмежно вдячний за Вашу роботу! Доречі, прожив в "тюрмі народів" більше 8 років, осмислюючи зараз те що я побачив, навчився, бачачи тепер батьківську (пересічного інженера в коглоспі) бібліотеку, важко не погодитись із Вашими роздумами й судженнями. Буду чекати на розмову про Гайдегерівське "Час та буття", важко самому без відповідної освіти та підготовки почати читати і осмислювати цю працю
Коментар на підтримку! "Стиль неможливо обдурити", це так. Бережіть себе.
Скачал все выпуски Наука И Жизнь. Это нечто. Первый выпуск 1890го года в особенности.
Хвала Вам за Вашу працю!
Дуже чекаємо на Гайдеґґера.
Вже є
Так, вже дивимося!😊
років десять тому почала виписувати різні журнали, в тому числі літературний Дніпро. дуже прикро було слідкувати, як вони поступово зникли з друку. спершу раз на місяць, раз на два місяці, тоді тільки диджитал, а тепер і сайт не оновлюється, і важко зрозуміти, чи ще журнал живий. навіть National Geographic не змогли зробити комерційно успішним, в якийсь момент читачі думали, що зможуть врятувати журнал своїми донатами. нам ще працювати і працювати у тому напрямку.
Дякую, цікаво. Я думаю, по певних фактах, роблячи снижку на те, що ваш спосіб життя відрізнявся від мого (мама, дід і баба були сільськими вчителями) по відчуттях все сходиться.
Ранній період це журнал "Малятко", потім Однокласник - радянська Піонерія.
Навіть радянську фантастику, як Пригоди Електроніка, читав, здається, українською.
Власне, є відчуття, що після розвалу союзу і якогось початковаго ентузіазму Україна де факто почала ставати більшим ресурсним придатком до росії, ніж це було при союзі. Але тепер вже без 'примусу', типу добровільно.
Але коли в Україні почалися явні процеси відходу від росії, вона почала агресію. Тому видно, звідки роги ростуть.
Ви весь час наголошуєте, що ви російськомовний. Якщо чесно, не розумію, яке це має значення. Якщо бути об'єктивним, то скоріш за все, ви часто зустрічалися з русифікованими людьми з україномовних родин, які навіть виду не подавали, що російська не рідна.
А в цілому дякую за те, що ви робите українською. У нас дійсно мало контенту для нас. Можете відкрити спонсорство на цей канал. З задоволенням підтримаю.
У пана Баумейстера є патреон. Там багато цікавого контенту, там можна підтримати.
Очень нужный материал для понимания многих процессов, протекавших в духовной сфере в сложные времена *перемен". Упущен из внимания книжный подписных изданий, где, например, будучи студентом (вечерником), я приобрёл многое из серии "Философское наследие". Важно Ваше уточнение о принципиальном различии между русским и российским языками. Оно необходимо и для понимания принципиального различия их носителей - русских и россиян. Успехов!
Буква був чарівний простір - поверх, поверх, перший поверх - далі містика, нульовий поверх, там читали лекції, Жадан читав вірші...
Дякую. Наздоженем і укр наукову літературу і художню. Я б по трошку ставив на поличку історіі Радянський союз і переставав про нього так багато думати. Треьа зосередитись на майбутньому. Якшо буде наснага пороздцмцйте над темою - що цікавого було чи є в украінському культурному просторі , чим нам треьа гордитись
Дякую пане Андрій за вашу роботу!
Порекомендуйте будь ласка книги по історії України, написані переважно у автобіографічному стилі, також і в інших стилях на вашу думку. Збираємо з дружиною список літератури для навчання дітей, підлітків і дорослих (в першу чергу для нас) на сімейну освіту по грецькій системі трівіум.
Дякую!!)
P.s. Чи є можливість особисто з Вами поспілкуватись, наприклад по відео зв'язку?
З повагою Микола Загребельний.
👏👏👏👏👏👏👏👏
Дякую за те, шо автор присвятив себе філософії і проніс цю любов впродовж життя. І от ми всі нарешті маєм контент дуже високого рівня вже і українською. Це кайф.
Щиро дякую!
Андрію Олеговичу, я Вас обожнюю!
На питання українізації складний погляд викладений у Ярослава Грицака в "Подолати минуле", с.237. І вам неможливо пройти повз його позицію, називати пропагандистами огульно всіх, хто з вами не згодний і пам'ятає інший особистий досвід. Ви не проводили серйозне дослідження саме цього питання, давите своїм авторитетом і висмикуєте з контексту статистикою, яка не відповідає навіть моїм простим попереднім контр-аргументам. Я дуже добре розумію, чому память у всіх своя і викривлена: я тільки в цьому році взнав, що моя прабабця була знищена як "націоналістка" - про таке мовчали всі. А в 1986 році коли я був вже дошкільнятком, "націоналістів" все ще знищували і були випадки побиття лише за квіти до бюста Шевченка. Всі жили в "задраєному підводному човні", взагалі не знаючи, не згадуючи, не маючи такої мети взнати "складну історію", як ви висловлюєтеся
Окремої подяки, безперечно, заслуговує вишукана українська автора. Це не вигадана мова кріпаків - це сучасна жива мова інтелектуалів та науковців!
Як перакладаецца слова "кріпакы", падкажыце, калі ласка
@@Magilevetsпрыгонны
@@Magilevets раби
@@Magilevets крепостные
Мешкаю в Бесарабії. Захотів почитати Сковороду. Далі в бібліотеці книгу 1983 року. Інших нема.
Цікаве дослідження.
Думаю принципово не зміниться огляд книжкові тенденції, і в той же час для того, щоб огляд був дійсно науковим, потрібно було б додати більш відносних чисел, які можна було б порівнювати. А саме:
1) числа потрібно розглядати поділивши на динаміку світового скорочення накладів, бо десь з 2010 інтернет з'їдає книжки як я думаю (гіпотеза)
2) Числа треба відносити до кількості мешканців україни, бо нас з 50 до 26 міліонов стало.
Але так, більш страшним було б демонстрація кількості аспірантів і наукових статей.
Може в останні 20 хвилин почую...
ага 44 хвилина - жах. Наукові книжки в макулатуру а не на прилаваок....
Про розквіт науки в срср. Мого батька американці хотіли прямо з Риги вивезти у 89 чи 90, почитавши статті про пакети передачі даних. А в совку він був рядовим асушніком-викладачем, розробником систем для ВПК і нархоза за 120-160 карб. Подивіться хоч на Зіміна. Радянщина і 10% потенціалу молоді не реалізувала. Є дослід продуктивності праці російських вчених - в три рази нижчий проти західних в 2020 р
Відео ж не про це, наче
На мій слух, аргументи виду "при Союзі побудували будинок культури і дозволяли малювати" звучать як "а маґлі і брітвай па ґлазам". Дивлячись на сучасний культурний бум в Україні, після часткового відкидання російського, припускаю, що без Совітського Союзу і макабричної російської культури, ситуація з культурою в Україні була б значно кращою. Також люди такі істоти, що часто займаються творчістю при будь-яких зовнішніх обставинах. Відповідно, якщо художник Ен намалював картину у час Союзу, це не означає, що він це зробив завдяки такому.
"Культурний бум"))? Ну-ну...
@@AndriiBaumeister Так. А ви не помічаєте? Наприклад, філософія, у мене є книга Боеція, видана українською у 2020 році тиражем 1000 екземплярів. Який був тираж Боеція українською мовою за часів Совітського Союзу?
Ох, ох, як я з Вами погоджуюсь.
Ооо нарешті про Гайдеггера буде українською
Це буде щось неймовірне. Суперважкий текст...
+
Олегович відпрацьовує карму. За Платоном, ви самі обрали для народження цю країну. Згадуйте, згадуйте, для чого. Наскільки легше було б в Німеччині бути німецьким філософом, ги-ги...
Про мільйонні наклади дуже хиткий аргумент, справжній соціолог його б не схвалив. Відкриваю Хемінгвея видання укр. 1981 - 100 тис накладу. Тобто на 1 млн лише 10 найменувань. Спостереження з життя: на полицях до 90% книг російською просто, мабуть, через ЗАГАЛЬНИЙ "РИНОК" і різноманіття саме російської. Тобто дивитися треба ДОЛЮ найменувань, пане досліднику. Книжки брали за підпискою, "примусово-добровільно", були толкучки і дефіцит. Не все видане читалося і тд.
А крім книгопечатання в 90х занепали медицина, спорт, освіта шкільна і вища, і всі решта сфери суспільного життя, особливо ті, які сильно залежали від державного фінансування. І я памятаю як мене серце боліло через занепад книгопечаттання в Україні, особливо зважаючи на хороше фінансування книгопечатання в Росії в ті часи і їх цілеспрямовану політику експорту книжок. Потім стало трохи краще, коли Ющенко відмінив ПДВ на книгопечатання, правда за Янека пільги скасували. А останніх років десять-пятнадцять ці переживання уже забулись. Є що почитати на українській мові і наших сучасних письменників, і іноземні переклади на українську мову, більше, ніж у мене є часу. Те саме і з українською естрадою.
З технічною і професійною літературою і досі печалька, але з іншої сторони молодь значно краще знає англійську. Краще читати англійською, ніж переклади на російську. Наприклад всі економічні підручники є у вільному доступі на англійській мові в інтернеті. Читати Адама Сміта в "оригіналі" - одне задоволення.
Висновок такий. Після війни потрібно розвивати українську науку та друк українських наукових достойних книг краще чим було за часів УРСР.
Андрей Олегович, как Вы относитесь к суржику? Я очень остро, поэтому зависаю когда не помню слова по-украински. Чистый украинский язык - это для меня очень важно, но часто это просто невозможно, потому что люди говорят кое-как. Но привыкать так говорить не хотелось бы прежде всего из уважения к языку, как ни странно.
Читайте украінську літературу.
Як в совєтах вбивалося середовище інтелектуалів розповідають Хома і Пролеєв у відео "Феномен філософської спільноти і його пізньорадянська версія (Пролеєв, Хома) ". Так, це не антиукраїнське явище, але це вказує джерело сьогоднішніх проблем
Божечки, хтось в коментах пише - з Вами не можна сперечатися)))
Чого б я сперечалася ......
(Хоча.... ясно, що при потребі мене б ,,,понесло,,)
Насправді, - дякую ❤
Завжди, рада новому запису від Вас.
Справді в радянський час були журнали, газети, телебачення і радіо українською мовою. В 2000 роки цього всього українською мовою майже не було.
Проте, я не знаю можливо всіх методів русифікації, але я бачу результати. Приміром у Харкові я знаю людей, які в особистих розмовах прямо кажуть, що ненавидять українську мову, є також люди, які на україномовних кажуть "биндеровские мрази", і таких людей чимало - явно, що таке ставлення не через фонетичні чи синтаксичні особливості української мови. Очевидно це наслідки цілеспрямованої політики. І яка мета була такої політики?
Дякую вам за небайдужість до українського контексту.
На жаль ви не робите посилання на філологічний аспект штучного споріднення української мови з російською, що було програмним елементом політики Срср. Вважаю буде справедливо знати про це і зважати на цей факт. Зміни правопису на користь уподібнення не лише лексики але й фонетики тощо.
Доплати вчителям за викладання російської мови це звісно дрібниця, але ви про це не згадали.
Тоді, напевне картина була б повніша. Так на разі є відчуття з ваших слів, що все було нормально це просто українці не робили не створювали і не мислили.
Щодо порівняння книговидавництва вчора і сьогодні. Даруйте, але змінилася епоха зʼявився інтернет, змінюється підхід до ЗМІ і медіа. Раніше книга, це була частина медіа, зараз книга це окрема субстанція.
Ви не були на книжковому арсеналі в цьому році? В книги в Україні є майбутнє.
Кількість книжок, що видається щороку, дуже мала.
Я часто відвідував Арсенал, навіть був спікером неодноразово.
Зараз мені здається, що це засіб маскувати жалюгідний стан книговидання.
Візуально здається, що книжок багато, людей багато з книжками.
А на практиці - вмирають книгарні і зменьшуються наклади.
Під натиском інтернету книга уходить з життя людей. Пам'ятаю усі ці книгарні, що перелікував пан Баумейстер, але вони зараз непотрібні. Такі прекрасні книгарні, як сучасне "Сяйво" у кожному районі міста, і досить. Тим паче, що в радянських книгарнях було окрім підручників та мистецьких альбомів, здебільше пропагандистське та графоманське сміття. Цікава художня література була тоді в дефіциті, куплялася з під прилавку або з рук за 2-10 номіналів. Якщо книга - це контент, то цього контенту в інтернеті зараз незрівнянно більше, ніж у радянських книгарнях, україномовного теж.
Абсолютно не згоден. Не треба виправдовувати варварство.
Досвід країн ЄС свідчить про важливість друкованої книги
@@AndriiBaumeister Це ваша думка, досить агресивна) Я дуже багато читала за життя. В мене домашня бібліотека більше 3000 книг. Інколи я стираю з них пилюку, потроху розпродаю. І моя думка щодо паперової книги відрізняється від вашої. Не вважаю це варварством. Булгакова, Гоголя я захищаю, вважаю їх українськими письменниками. Ну, може не зовсім українськими, але київським та полтавським)
Україномовного багато? А де переклади старих книжок? А нові якщо перекладають то з величезною затримкою.
@@Onujj445p мабуть, це стало мало кому цікаво. І війна, до речі, не сприяє перекладам старих книжок. Як би ви не хотіли повернути минуле, людство розвивається за об'єктивними законами. Якщо йому не потрібні книжки, то їх не буде. А буде інтернет контент. Штучно ви не завадите об'єктивному процесу занепаду паперового книговидавництва.
@@olhayemelianova1951 а як вивчати науки без фундаментальних творів які не перекладені? Де електронні переклади нових книжок?
В такій логіці людству і раніше не потрібні були книжки, бо їх більшість не читали як і зараз, тож це не аргумент як на мене. Вы за інтернет, я ж не проти, де в інтернеті прочитати книжки які не перекладені українською?
Книгарні, поширені у 20 столітті зникають (разом із радіо й телебаченням). Де ж книги у 21 столітті купувати? Відкрийте для себе онлайн-книгарні, у тому числі видавництв. Можу допомогти з пошуком в Google.
Я розумію, що ви відчуваєте себе сучасною людиною. Але не варто руїну тлумачити як досягнення сучасності. А в Україні з книговиданням, книгарнями і бібліотеками саме руїна.
В Німеччині, Франції і Британії з книговиданням і книгарнями все в порядку. У Польщі також.
В цих країнах громадяни охоче відвідують книгарні (там завжди багато людей). Книгарні - це ще і місця обговорення книжок, місяця для читання.
Окрім того, в книгарнях людина часто знаходить книжки, про які ще не знала. Тут завжди є місце для відкриттів і несподіванок.
А он-лайн книгарні передбачають, що людина вже знає, що вона шукає. А це далеко не завжди так.
@@andriibaumeister2023 Я бачу ситуацію на сьогодні як бум української книги (особливо порівняно з 1991-2014, коли ринок був поглинутий російськими видавництвами, чого лише коштує огидна практика викуповування росіянами прав на українські переклади, щоб перекладів не було). Навіть почали друкувати суто нішеві філософські античні твори (видавництво Апріорі).
@@andriibaumeister2023 Якщо пройтися вулицею Сагайдачного (Поділ), то можна зустріти книгарню Є, книгарню видавництва Віват, магазин, де продаються комікси (не пам'ятаю назви). І це все нове й українське.
Отмена мышления - наша главная патология. Спасибо, Андрей Олегович!
Зникнення книжкових магазинів та журналів - це результат змін у суспільстві. Зараз читають менше.
Kamientar u padtrymku prasoŭvańnia rolika na hetaj placoŭcy. Dziakuj, cikavaja tema
"...при первом же шухере"))
Підтримую вашу позицію та критичний погляд щодо пануючих ідей в суспільстві людей міркуючих.
Є ще одна чисто християнська причина чому потрібно популяризувати українську в народі і відмовлятись від російської, аби відвести людей від гріхів і псевдокультурної творчості яка популярна в тому числі серед молоді де багато сквернослів'я, тому утвердження у нас української а у білорусів білоруської потрібно робити разом з розповсюдження ідеї того що у нас ніколи в культурі в традиції звичаю лаятись не було і лайливих слів такого роду, це все прийшло з Росії разом з романтикою використання подібного в побуті чи літературі.
Ціль людини яка трудиться в Україні на полі бою думки це в любому випадку українізація та декоммунізація, але мудра та розсудлива і з людським обличчям, а не через репрессії і насилля з залякуваннями дурними до яких доходять саме перелякані та неблагородні люди в яких ніякого козацького духу християнина лицаря немає. Часто саме через залякування люди хочуть довести правоту своїх начебто самих патріотичних ідей і війна для них є виправданням якоїсь низості а не боротьби за єдність та взаємопорозуміння тим паче що люди хай які б ідеї не розділяли сходяться в самих важливих ідеях, як от те що потрібно повністю виганяти російську армію з української землі. Війна, лякалки зброєю і розправою як спосіб утвердити безглуздя, нажаль є інколи і такі українці які на себе вішають оте незаслужене ними звання патріот. Або ж звання якого православного, в релігійній сфері ота підступність виглядає ще огидніше, повторюють патріоти ті ж гріхи якими жила УПЦ, що говорить про те що люди шукали іншої церкви патріотичною з прапором перед іконами та в храмі в сутності аби зажити багато в чому таким ж самим, озброїтись прессою, наклепом та спецслужбами з владою аби наводити порядки через залякування інакодумців в релігійній сфері, які і тут погоджуються з тим і моляться за те аби країна зажила в мирі і получила перемогу у справедливій самообороні, але на то людям що шукають насамперед влади грошей і власної популярності наплювати, щось не так і ти в чомусь маєш іншу думку - значить ти не гідний називатись українцем. Але ми добре знаємо що з тим ж самим бандерівським рухом більшовики так і боролись, малювали людям в голові те що справжній українець може бути тільки коммуністом.
Власне таке в подібних людей і ленінське якесь революцінерське українство, від СРСР крокуєм в який Євросоюз аби там суверенітет України здати разом з українською культурою та людьми. Такі люди не спроможні ані в церкві ані в державі, інтеллектуальній праці чи інших суспільно важливих сферах утверджувати якусь людяність та чистоту віри, праведність. Тільки мислять як би знову завтра яку революцію чи ще один майдан який має в ідеалі перевернути все з голови на ноги організувати. Якби той революційний запал людина направляла в плідну духовну працю і в ній би навколо себе збирала суспільство в політиці чи церкві то ми б мирніше розправилися б на полі бою духовному з нашими ворогами зі сходу в лиці гнилої російської культури яка має свій прояв і в церкві. Так і з західними ворогами де теж купу дурощів як і в державних інституціях в які нас хочуть вплести так і в церковних. Українство насправді справжнє десь лежить на хресті і його розпинають з усіх сторін і з середини країни люди лукаві.
Вам все-таки треба опонувати не "любителям" із ютуба, а тезам Ярослава Грицака - шість сторінок про українізацію в його "Подолати минуле" жорстко протирічать вашій позиції
Більшовики декларували тимчасовість національного, намагалися створити нову радянську людину - а це в тч знищення в майбутньому таких культур, як українська. Тобто це була мета, центральна ідея. Як можна все одно казати, що "все було неоднозначно". Дивовижно, що українців саме за національною ознакою знищили під різними приводами більше, ніж євреїв, але все одно розумні люди не бачать, до чого вели партія і Лєнін. Чого вам ще не вистачає - письма секретарів КПСС "різних народів і культур в майбутньому не буде, в тч українського?" з підписами?
В основному знищували украінське, результат "налицо". Украіну добивають. Ззовні і зосередини, як от пан Бауймейстер. Украінських дисидентів не з комсомолу виключали, а з життя. Про них, до речі, пан Баумейстер нічого не говорить.
Ви прогнозували, що буде через рік.
З приводу людей з системи, які не розділяли всі аспекти її цінностей. Є спогад Левка Лук`яненка, який казав що розглядав варіант робити кар'єру в партії щоб потім з високої посади працювати на благо своїх ідей, але мав внутішній страх що, якщо він помре молодим, то його запам'ятають комсомольським активістом. Чи є спогади Яреми Полотнюка (сина Ірини Вільде) як вона радянська письменниця з депутатом Сидором Ковпаком допомагали реабілітовувати колишніх бійців УПА і членів ОУН. Чи Олег Антонов підписував листи в підтримку дисидентів.
А можна Гегеля :) цікавить Ніщо, негація небуття самим собою в буття.
Вибачте цей коментар, пане, бо дуже поважаю Вас.
Але просте питання: чому саме ця тема наразі? Невже не варто говорити про щось інше для підняття духу українців?
не на часі?
Про спілку. Бюджет країни має більше 13% від ВВП на економічну діяльність - більше за оборону, так що крім спілки є ще кого розганяти-приватизовувати. Отакий капіталізм, і це не в корпоративному управлінні, не по-французски. Тому і на культуру не вистачає. Одна велика спілка, щоб не сказати мафія
Чим ви пояснюєте зменшення вжитку української мови в СРСР?
А нові теми на каналі будуть? :)
А ви подивіться перелік тем на каналі. Може не будете ставити такі "глибокі" запитання
@@AndriiBaumeister Майже половину передивився. Перепрошую, звісно мав на увазі що хотілося б бачити на каналі продовження саме інших філософських тем, а не історії розвитку українського матеріалу в радянську епоху.
@@random-staff а початок бесіди чули? Сказав же, наступного разу розбираємо "Буття і час"))
@@AndriiBaumeister
Я дивився випуски про Хайдеггера російською, мені дуже сподобалось.
Українською ще з більшим інтересом цікаво послухати.
Хоч я і російськомовний, але укрверсію каналу частіше дивлюсь.
Дякую
ех. так, тоді викладали українську мову та літературу, але і Україна не обстрілювала Білгород ракетами ...
Пропагувалась «любов» до літератури, щоб показати заходу які ми культурні, як завжди щось комусь доказати, те що і зараз робить росія, бібліотека була атрибутом достатку як і кришталева люстра, килими, всі грали в інтелігентів, вас було інше коло спілкування, а більшість грало, позиціонувало, петеушники йдуть на день народження до дівчини, знаєте, що вони дарують - книжку, може від групи, Грем Грін, так модно і в ссср більше нічо й не купиш, і вона на ній буде ліпити вареники, або виставить на полиці і ніколи не прочитає, бо то якесь дурне і незрозуміле
Панування на загальнодержавному рівні умов і обмежень, за яких забезпечувалося сприяння просуванню по карʼєрній драбині насамперед проросійсько налаштованих індивідів, попри те, що назовні декларувалася псевдорівність націй, давно отримало визначення як «липка підлога» чи «скляна стеля»
От і потрапляли "наверх" такі як Леонід Кравчук
То поганий стиль і рівень сьогодення виправдовує тих, хто це все насадив і як садівник виростив? От читав про розвиток і занепад радянської архітектури, кілька передач дивився російських і наших, і про Київ окремо - ну рукотворна це катастрофа... Я зрозумів: ваша українізація - це коли учням-художникам між портретами Лєніна дозволено малювати Шевченка в жупані. А українці самі не мають стилю - це не царська росія, радянська влада і влаштована нею війна вихолостила "кадри", привівши Київ, Одесу і "підавстрійську" частину України до провінційності, це народ спорчений квартирним питанням. Вам самому не смішно? Ну, навіть Булгакова вивезли, не кажучи про Тарлє - який вам привидівся розвиток України за срср? Навіть КБ ракетобудівників потрапило до нас через опалу і конкуренцію. Українець створив всі реактивні двигуни для авіації - кб і виробництво в росії. Це саме колоніалізм.
Украіномовний канал? Правда тільки у половині назви.
Ви спростовуєте своїми прикладами власні тези. Якщо було багатомільйонне книговидавництво українською, як же вийшло, що класичних авторів і зараз не видали? Чому ж це головні тексти українською не видавали? Я вам про Арістотеля, ви мені - про соціалістичний перець. Не мали українці видавати високу літературу, бо вважалися третєсортними і тими, кого мали асимілювати брати. От і читали про Трою і російською. Чітка була ієрархія культур
Ого! Оце я знахабнів)) Просуваю "власні тези". А треба, наскільки я розумію ваш коментар, просувати "правильні" тези.
Вибачте, але я залишуся при власних
Чудова критика та аналіз. Надіюсь свого часу буде і пропозиції та ідеї які життєво необхідні для майбутніх поколінь Українців.
Так справа в тому що совок нікуди не дівся, і ці пам'ятники ліплять ті самі гомосовєтікуси. А що до браку інтелектуального клімату в наш час, це тому що в наш час форма навчання і науки змінилась, поняття ефективності знань докорінно змінилася і союз тут нідочого це еволюція інформаційного простору. Книгарні перетворились в сайти, товариства в інтернет спільноти. А культура і наука союзу завжди програвав цивілізованому світу, чи ні?
Ви не підіймалися на захист нашої книги в минулі роки незалежності, але тепер переживаєте за російську. Розумію, ви не економіст, і не бачили прямого зв'язку занепаду українського книговидавництва, перекладацтва в умовах вільного доступу росіян, в яких найменувань 4 до 1, демпінг і викуп прав на дві країни - почитайте статті наших видавців за останні 10 років. Все ж ваша позиція очевидно заангажована і не дає відповіді як повернути певний баланс, як вернути наших сучасних російськомовних творців на полиці
Ви трохи не в курсі. Я писав і редагував українські книги останні 20 років