Ліси. І синь. Слова Наталії Ковалик.

Наталія Ковалик
Ліси. І синь.
Ліси. І синь. Куди не кинеш оком.
Дорога. Час. Майбутнє і тепер.
Гілля уздовж - осонцене бароко -
ховає тіні приспаних химер...
Зайти у пущу, зазирнути далі?
Дорогою чи вбік, на манівці?
Уже й нагризли стоптані сандалі,
уже й перо затерпло у руці...
Ну доки, - б'ється думка, - і навіщо?
Так хочеться звернути в теплу тінь!
Але над головою лине віщо
пташина зграя в сяйві мерехтінь...