Сипле осінь щедроти у жмені,
ті дари вже нема де подіти,
ми з тобою - мов навіжені,
ми смішні, ми дорослі діти.
Ноги топчуть опале листя,
руки рвуть соковиті грона,
горобина рудим намистом
прибирає свою корону.
Виноградна лоза хапає,
простягає вино на таці,
а довкола ватри гуляє
п’яний сад у хмільному танці.
Чепуриться усе довкола:
павутиння, роси, коралі,
синє небо, вогненне коло,
ми, дороги і вертикалі…
Ти на гойдалці ввись злітаєш,
а в очах - миготять контрасти,
руки крилами розпускаєш -
я тобі не дозволю впасти.