Непобачені сни. Слова Марко Терен.

Марко Терен
Непобачені сни
Непобачені сни, як легкі паперові журавлики,
оживуть і летять, ледь торкаючись неба крильми.
Паперовим птахам ні до чого написані правила,
їм дорога далека туди, де немає зими.
До країни дітей, до безмежних квітучих просторів,
де чекають на них ті, хто сни додивитись не встиг.
Щоб щасливий кінець був у кожній з маленьких історій,
щоби всім, хто чекає, дісталося снів золотих.
Щоб у крихітні ручки усім - по маленькому диву,
білу пташку чарівну та променів сонця тепло.
Так важливо малим додивитися сни, так важливо…
Хай дорослі спішать, хай би що там в житті не було!..
Цих історій та снів недобачених і непрожитих,
обпікає відсутність, болить неможливість пуста.
А годинник мовчить, наче стрілки намі́цно пришиті.
Наче всім, хто дізнався наміцно склепили уста.
А маленькі тіла - наче в мушельках сховані равлики…
Їх так ніжно й дбайливо вкриває розчулений сніг.
Ви летіть, поспішайте, мої паперові журавлики,
щоб отримали сни, всі, хто їх додивитись не встиг…