Дякуємо, що ви з нами. Запрошуємо ставити лайк відео, писати коментар і користуватись функцією "Спонсорувати" - це допоможе нам у підготовці наступних епізодів і відео
Дякую Володимиру за те, що звернув увагу, що жінкам теж тяжко. Виховувати дітей, брати на себе всі чоловічі обов'язки, включно з матеріальним забезпеченням сім'ї, і все це під обстрілами і тривогами - теж доволі виснажливо. Тож пишаюсь всіма жінками, які адаптувались і тягнуть на собі віз обов'язків, поки чоловіки воюють. Обіймаю 🤗
Дякую, що піднімаєте ці теми! Дружини військових втомлені і виснажені не тільки через піклування про дітей та побутові речі. Ми знаходимося ніби між 2 світами, де і там і там ми чужі. Ми не військові, але і не відносимося до цивільних. Бо всі наші думки та переживання пронизані війною. Але з світом цивільних ми стикаємося щодня. І, нажаль, він робить дуже боляче недолугими коментарями, безтактними запитаннями то що. Це дуже виснажує.
Кожній хто чекає💌 Про нас не напишуть й не розкажуть в новинах, Ми без нагород на папері й не тільки. Наша істина в смиренні, а не у винах, Та лише від нас всі малюються стрілки. Говорять, що нас усім до болю шкода, Але вдається не зовсім точним. У тім є загадка і в тім вся природа, Ти мусиш любити… але на «заочній». Ти штиль серед бурі й посеред грому, Ти прихисток, тиша, ти анастезія. В безкінечних площинах - ти точка дому. Хоч всі лиш кричать: «Не шукайте надії!» І кожного разу «Ти зможеш більше!» Крізь тяжкість двобоїв, і перше з собою. Обіймаю тебе оцим простим віршем! Ти й тільки Ти - під стать своєму герою💌
Конспектую кожен ваш епізод! Наскільки влучно, з повагою один до одного та досвіду кожного. Величезна подяка вам за цей важливий подкаст! Маю друзів на фронті, один проходив через непросте закінчення стосунків зараз. Взяла для себе багато корисного з цього випуску і буду ним ділитись.
Ми познайомились вже під час війни, коли він був у відпустці, вде 10 мсяців не бачила свого коханого....це надзвичайно важко, не порівняти з тим що на війні навіть близько, але жити пвноцінне життя не виходить, ти стоїш ніби на паузі, весь час в страху за його життя, і за відсутність нормлаьного регулярного спілкування, заздрю тим хто може виходити на зідзвни щоденні або на відео звязок.... він не говорить мені про війну, він вважає що так краще і так йому певно теж легше, я теж особливо не жаліюсь тому що мої проблеми порівняно з його - дрібні... тож розповідаю про всякі новини, кажу йому як чекаю та який він в мене сміливий і сильний буває тауке що не маєш си чути в тисячне що " в мене вес добре" від нього і буваєють дніЮ коли ми не спікуємося, ібо він на щавданні декілька днів. Але важливо саме регулрність б доброго ранку та вдалого дня, щоб бути в контакті і головне не бійтесяя гвоорити про те що вас турбую, ніколи не замовчуйте, це поглиблює тріщини між вами і згоом прихведе до розриву, якщо щосб є кажіть одразу що вам так то і так то, ящко не затягувати т о до сварок не дійде, він напише зо розуміє, і вам стане легще, це більше для жінок порада,з досвіду. А зі сторони чоловіка, все ж варто навіть через не можу написати бодай доброго ранку, круто якщо можете відпраивти квіти просто так,сказати комплімент, попросити фоточки) надіслати свої також жінкам раджу брати учать в мітингах за гаринчні терміни служби, і спілкуватися в чаті друин військових які виборють це право,в тг mista razom za terminy там вас зрозуміють тому що лише дружини, мамаи і кохані вйськових розуміють одна одную і це полегшує існування
Павле та Володимире, щиро вдячна за такий конструктивний та потрібний ефір. В мене чоловік пішов воювати у березні 2022 року, спочатку я дуже себе почувала спустошеною, важко було сприйняти нову реальність. За ці роки, поки він на війні, наші стосунки переживали різні етапи: сварки, ревність з моєї сторони до побратимів, претензії одне до одного через перебування в різній реальності, відчай, злість, шалену пристрасть в моменти довгоочікуваних зустрічей, відкриття нових сторін кожного з нас та адаптацію до відносин, які виникли через війну. Я нікуди не виїздила з України, живу в Києві, за можливості стараюсь їздити до чоловіка в прифронтові населені пункти, щоб побачитись, бо з відпустками біда, і що я замітила, як я почала до нього іноді приїздити, наші відносини та спілкування стали набагато кращими. Що можу порекомендувати тим, в кого тільки пішли воювати другі половинки, або готуються йти, перш за все свідомо прийняти їх вибір, підтримувати, допомагати і за можливості їздити до них, це дуже цінно, а коли відчуваєте, що вам стає важко витримувати, звертайтесь обов'язково до психолога, можливо знайдіть ще якесь ком'юніті, де збираються люди, в яких хтось воює, і вони між собою діляться переживаннями, різними ситуаціями, повірте, це дуже допомагає.
Мій чоловік тільки цього літа прийняв присягу, зараз на Покровському напрямку. Мені дуже допомогло, що маже одразу я прийшла до групи підтримки дружин військових. У кожної з них був різний досвід (тривалість служби чоловіка, місце служби, кількість відпусток і можливості побачитись). Але це дуже гарне розуміння, що я не сама зі своїми переживаннями. Бо в мене постійне відчуття, що я живу 3 життя - своє, сина і чоловіка. Очікування - це постійний фоновий стрес і напруження. І водночас я розумію, що мій чоловік зараз бачить тільки війну. Ми з ним постійно на зв'язку - наскільки це можливо. Відправляю наші з малим фото, якісь новини з цивільного життя. Каже, що його це підтримує - згадка, заради кого він там, що його люблять і чекають. Ще відправляю військові меми:) Могла б цивільні, але розумію, що вони йому актуальніше.
Дякую, що говорите про це. В суспільстві часто уникають складних тем і якщо про стосунки військових говорять, то, зазвичай, про якісь романтичні історії, а ось як важко у стосунках - рідко. І окрема вдячність Володимиру, за тему жінок, яким також важко здобувати цей новий досвід війни, хоч ми і в "умовній безпеці".
Дякую Вам, дорогенькі. Дуже вдячна, що проговорюєте надважливі проблеми, які всі відчувають, але не говорять про це. Дякую! Перемоги нам усім! Міцного здоров'я! Миру 💙💛🇺🇦
На збір закинула. Дякую за захист, Павло❤І за Вашу творчість. Двічі слухала Вашу книжку і вдруге плакала так саме, як вперше. І слова, і музика - все прямо в серце.
Дуже багато вже переслухала психологів з поясненнями, як тримати стосунки з військрвими, але ваша розмова і підняті теми настільки важливі та ще неусвідомлені. Від мене поширення. Брат воював і зараз ще є чоловік, з яким намагаюсь вибудувати стосунки, але це так важко. У нас настільки все різне, але все ж знайшлась ось ця точка дотику. На жаль вона час від часу зникає. Дуже дякую вам обом!
Це надзвичайно важлива тема, і вона потребує більше обговорення. Війна, на жаль, обрала нас, хоча ми цього не бажали. Але тепер ми вчимося виживати, знаходити способи зберегти сім’ю та власне «я». Виснаження може довести до межі, тому надзвичайно важливо знаходити сили чути одне одного, інакше нас не вистачить на інше. Дякую за це відео!
Після цього відео,прийшло чітке розуміння,що військові,які повернуться,після війни,додому,саме ті військові,що не змогли зберегти стосунки зі своєю дружиною,будуть найнещасливішими людьми на Землі.Вони,по-любому,емоційно і фізично віддаляться від своїх побратимів,втратять цей тісний зв‘язок,в той же саме час,з дружиною стосунки розірвані.Вони лишаються зовсім одні.Добре,якщо скоро зможуть побудувати інші любовні відносини,тоді ще є шанс на нормальне життя…Ця клята війна зруйнувала все,що УКРАЇНЦІ будували десятиліттями(((Прокляті касапи,горіть у пеклі
Відгукнувся ваш подкаст. Дякую ! В моїй родині служить і син і чоловік( на зараз Покровський та Курський напрямки) . І мої золоті хлопці задають мені постійні емоційні гойдалки . Один приїде додому, чи я на зустріч їду, - другий на позиції , і радість зустрічі йде поруч з переживанням . І так майже 2 роки. Але головне що б були на зв’язку!!! До речі чоловіка відпускала на війну тричі ( 15-рік АТО, лютий 2022 р - Київщина , лютий 2023 - Донеччина , зараз вже Курщина. І завжди після розлуки наші відносини тільки покращуються , ми ще більше цінуємо миті разом, ще більше приділяємо один одному увагу. Ловимо будь які можливості для зустрічей . Тому всім раджу цінувати та кохати, партнера та родину вцілому !
Братерство на фронті, звичайно, сильніше відчуття ніж будь-які стосунки в цивільному житті. Умови небезпеки і виживання, як ціль - загострює ці відчуття. Братерство це стосунки ціною в життя.
Наскільки це важливі подкасти! Наскільки важливі роздуми! Я хочу сказати ДЯКУЮ Павлу Вишебаба, за його участь, бо з цього подкаста я розумію в тому числі на скільки, можливо, йому важко піднімати всі ці емоції, з урахуванням війни!!🙏🙏🙏
Різниці в досвіді, мов різні горизонти Палають над людьми і скрізь Ти бачиш, мов би спалахи на фронті Думки … там є свої і не свої Існують різні кольори у світі І різні мови - всі мої Які я знаю, розумію…. Не мови роблять лиха , а лихі… Істоти , люди-нелюди… Якось так… Дякую Вам за те, що Ви робите….
щиро вдячна Вам за цю розмову, завдяки їй поглянула на стосунки з іншого боку. особливо вдячна за те, що повторюєте важливі метафори, аби вони краще запамʼятались, за пошук різних слів для опису одного явища, за толерантність до всіх видів стосунків і за постійне наголошення на відсутності потреби порівнювати досвіди. мені здається, останнє справді здатне акумулювати більше розуміння та поваги серед нас. дякую величезне❤️🩹
Боже, я ще на 18 хвилині, але цей психолог вже повністю передав мій стан, мої страхи, мої почуття, як дружини військового, мій чоловік 10 років на війні, і я вже виснажена на стільки - що стримуюсь не перерізати собі горло тільки тому що налякаю дітей і травмую їх на все життя.
Прочитала і усміхнулась (даруйте за це). Сприйняла, як свої власні слова. Чекаю чоловіка 8 років. Відчуваю точно те саме, що і ви. Як триматися, не знаю. Тримає відповідальність за дітей. Не хочу, щоб росли без мами. І не хочу травмувати на все життя, бо люблю їх. Я вас дуже розумію.
Ми з чоловіком поки обидвоє цивільні. Розлучитися могли б уже раз 100. Але на щастя, ми обидвоє змінюємося. Я навчила чоловіка розмовляти. В мене від його мовчання були істерики, бо мовчанням маніпулятор лише доводить до сказу. От так балакаючи ми чудом зберегли стосунки, і надіюся нам це вдаватиметься і надалі. Як же то важко.
Хочу подякувати вам, Павло та Володимир, за цю бесіду на дууууже болючу тему сьогодення.❤ Вам, Павло, окрема дяка за захист, Вашу поезію та місію.🙏🇺🇦 Відносно даної теми можу додати... Стосунки - це завжди прикладання зусилль (за потребою), не буває інакше!. Якщо хтось хоче зберегти стосунки - йому доведеться іноді прикладати вольове зусилля для їх збереження. За будь-якою річчю треба доглядати і щось робити для цього, якщо хочешь її зберегти. А стосунки, мабуть, важливіші за речі)) Для розуміння військових: це також завдання, тільки життєве. Китайська мудрість каже- "між двома - є 10 кроків і, щоб зустрітися кожен має пройти свої 5"... до ТОЧКИ ДОТИКУ (точки горизонту). Військові також, бо перш за все вони - люди🫶❤️🇺🇦
Тема неймовірно важлива. Дякую вам що піднімаєте теми такого характеру. В нашому суспільстві немає культури дискусій на такі важливі теми. Я є дружиною, як колись говорили кадрового військового з 1992 року. Мій чоловік воює з 2014. Я ніякого відношення до війська не маю, 100% цивільна. Нажаль в нашому суспільстві ставлення до військових, як до кріпосних і це страшно обурює. Хочу нагадати що військові і їх родини звичайні люди, як і решта суспільства. Я не говорю вже про державу, я говорю про розуміння суспільства на хоча б на рівні громади. Думаю це допомагало б і стосункам. Бо як кажуть корабель сімейного щастя розбивається об побутові труднощі та проблеми під прапором емоційних гойдалок, які спричиняють спочатку небажання розуміти один одного, а згодом і неможливість. Думаю потрібно почати з нас з громад, а держава підтягнеться. Я не стверджую що це одна єдина причина, але стверджую що дуже важлива. Поради що потрібно особисто робити щоб покращити стосунки давати не буду. В кожного вони будуть свої особисті, можна навіть сказати десь інтимні. Можу тільки сказати в стосунках з військовим потрібно бути дорослим і вміти брати відповідальність за свої інколи важкі рішення, а ще хочу додати, що пам'ятайте ваші стосунки залежать тільки від вас особисто і вашого партнера. Ще раз дякую!!! Бажаю здоров'я!!!
Шановні Павло та Володимире! Щиро дякую за актуальні, доступні відео. Вони наповнені важливою та легко зрозумілою інформацією. Мені відгукується кожне слово, кожна думка. За вірші - окремий уклін ❤ Дуже чуттєво, що висловлюється і цивільна людина, і військова. Я часто замислювалась над питаннями, які Ви розкриваєте. Мені приємно, що є співпадіння з Вашою точкою зору. Кожне відео дивлюсь на одному диханні. Просто, як на замовлення, Ви розглядаєте найболючіші та найвразливіші теми. Низький уклін нашим захисникам! ❤💙💛💙💛 Щиро дякую, Володимире, за психолого - терапевтичне подання інформаціїї! ❤ Кожне слово, кожна фраза і Павла і Володимира заходять у самісіньке серце! Бережіть себе! Слава Україні! ❤️💙💛💙💛
одного дня ви знову почнете думати про радість спілкування з новими жінками і знову будете щасливими в стосунках, а цей досвід просто треба пережити, і дуже правильно, що ви винесли для себе висновки. Ящо від цього стане легще, то сажу що значить це булла не ваша людина, так мало статися і інакше не могло бути
Я скажу цинічну річ- але! Досить! Досить військовим ризикувати своїм життям заради тих цивільних, які НЕХТУЮТЬ СВІДОМО своєю безпекою! Як тільки військові перестануть робити це " вимушене спасіння тих, кому воно не цінно" то повірте, евакуація стане більш усвідомленою!!
Дякую за прекрасний ефір! В мене чоловік вже двічі поранений, зараз знову виконує завдання у складі ДШВ. На протязі двох років я його підтримую звʼязком, їздимо до нього з донькою у прифронтові зони раз на місяць. І проводимо прекрасні вихідні. Така собі міні відпустка. Живемо життя. Менше року як я за кермом. Вже вожу волонтерку до нього, по 6 годин за кермом. Пишаюся своїм чоловіком, підтримую його, розумію принаймні дуже намагаюсь. Наші відносини стали міцнішими, цінуємо кожну секунду життя
Саме зараз, повернувшись додому після 11 місяців на фронті, на операцію, почув від дружини, про розлучення. Дуже довго пояснювати про це все. Але, 8 років кохання та 6 років шлюбу, все розбилося об час та відстань. І, дійсно, маленькі тріщинки, які були у стосунках, на які не звернули уваги… через них витекло все
Павло в кінці попросив пораду, не знаю чи в праві я щось радити, але скажу єдине: стає легше, коли усвідомлюєш, що змінюється не лише він, а й ти, а від так і ваші стосунки. Легко не буде, але все можна пережити, головне не тиснути одне на одного, чекаючи, що буде точно так само як і до війни.
Мені здається, ще відіграє момент того, що ми на інших людей накладаємо проекції минулого і свій пережитий досвід, тим самим не зустрічаючи, не завжди бачачи партнерів. Тобто не чуємо їх. Думаю, до вище сказаного, ще цінний навик вміти враховуввти, що кожен із нас із своїх світів і бажати зрозуміти партнера і зрозуміло йому донести, тобто на його мові, через його цінності 🙌із часом у стосунках люди трансформуються, як і у більш швидкій формі, у екстримвльних умовах, як на війні, і тут цей навик, як базовий, дуже важливий - задавати уточнюючі питання, щоб краще розуміти світобачення і сприйняття партнера❤
Війна жахливий але дуже показовий чинник. Ми побачили хто наші друзі, а хто-ні. І зрозуміли що все що було добре збудоване - тримається, а все що було з проблемами - розвалилося. Хотілось би додати що виснажені жінки схильні до тяжких хвороб. Мій лікар у якого я спостерігаюся каже що у його пацієнток рак пішов косяком. Я наче тримаюсь, але моя підсвідомість, мозок і тіло так не вважають. У мене з'явилась купа хвороб, і я розумію що все моє покоління проживе менше ніж було б без 10 річної війни.
а якщо ждала чоловіка і плакала, переживала. А потім взнала, що він два рази був в відпустці , їздив на море, а від дружини скрив це. Серце розривається від болю. що робити в таких випадках. Спитала, а він викручується, каже, що так треба було.
Я би порадила не інтерпретувати дії один одного в рамках існуючого досвіду. Наприклад, "він не приділяє увагу, то не любить". Це актуально для "цивільних" стосунків, але не з військовими. Допоки не проговорено словами будь-яка така інтерпретація може бути неправдивою і руйнівною
Якщо людина не приділяє увагу, це може просто означати нестачу часу на це. Щодо військових, дзвонять, коли є можливість, приїжджають, коли пускають. От і все. Тут від бажання мало що залежить.
Немає єдиного рецепту для всіх як зберегти сім'ю.Не знаю чому,але зауважую,що частіше розлучаються ті,в кого і батьки були розлучені,і навпаки-міцніші ті сім'ї,в яких батьки в шлюбі були щасливі.Чи це особливості характеру,чи позитивний досвід власних батьків...Чи люди стали більше любити власне его,а не партнера? Звідки приходить кохання і куди воно зникає-вічне питання. Діти травмуються,на мою думку,в будь-якому випадку-і коли на них не зважають,і коли їх перетягують на свій бік кожен з батьків,і коли,відчуваючи провину перед дитиною,задаровують її подарунками... Якщо психологи справді вміють вирішити такі складні питання- велика їм шана.
Так, фактор батьків має велике значення. У нас з чоловіком батьки у тривалому благополучному шлюбі, і коли у кризові моменти обговорювали можливість розлучення, то розуміли, що для батьків це буде трагедія. Може й більше, ніж для нас. В наших родинах ще ніхто не розлучався. Якби батьки були розлучені, то це сприймалося б простіше. По факту - розлучитися буває простіше, ніж склеювати розбите. І від базової прошивки (шлюб до смерті/розлучитися при потребі) залежить потенційна поведінка партнерів
Можливо не коректно....але... З проблемою фронтовиків і броньованих в одній сім'ї; тривалою відсутністю чоловіка на фронті; жінка, яка прийняла всі обов'язки, які раніше були надвох, залишилась в окупації, чи поїхала за сотні кілометрів в евакуацію; і діти війни, які не бачать батька роками, і які в свої 14-16, після восьмого класу почнуть доросле життя; "Втрачене покоління" ... Діти, які народились в рік війни, але батько вже про це ніколи не дізнаяється і дитина, буде знати батька тільки по єдиному фото в гімнастьорці... А ще, замовчувана тема до кінця 80-х, військово-польові романи, які здебішого закінчувались трагічно, навіть якщо відносини продовжувались, це означало, що фронтовик йде з довоєнної сім'ї... А фронтовики, яких я згадала, це покоління моїх дідів, це діти першої світової війни ми живемо уже як мінімум, століття. Перважна більшість цих персонажів і історій були в моїй сім'ї, серед родичів і сусідів, знайомих
а хто ведучий? Це канал Вишебаби і Станчишин тут є як психолог цивільний якого якраз і питають, зважаючи що він консультує і військових і цивільних. Але згідна, що треба більше діалогу.
В лютому мій чоловік має обрати - я або війна. Так, шкода, було майже 30 років щасливого шлюбу, але ухилянти будують свої життя, їм до одного місця війна, то чому ми маємо терпіти те, що ми терпимо роками, заради чого, заради прекрасного життя черешень?
я вас розумію, чому лише сімїх військових одні мають битися на смерть а інші не жити а існувати чекаючи своїх коханих, в той час як сімї ухилянтів живуть своє найкраще житя, я за визначення граничних терміні служи, і якщл влада не прийме рішення що після 3 років служюи воїн має право хоча б на рік перерви, то повністю виправдовую всіх хто пішов сзч, воїни не роботи, вони і їх сімї це ті люи які заслуговують на астя найбільше внашій країні
так це боляче, невимовно! та на жаль по іншому не могло бути,наразі ви разом не змогли мати стосунки, як казав псизолог для стосунків потрібні двоє, значить ваші шляхи розішися і потрібно шукати щастя на самоті або з іншими людьми.Та якщо він покинув і дитину також то це треш, спробуйте наголошувати дитині що вона ні в чому не винна, але і ненависть до батька не виховуйте, значить вні не міг інакше війна розкриває нас по різному хтось проявляє найкращі сторони, а тось нажаль найгірші(
Це не ведучий, це психолог на рівних правах у цьому діалозі. Вам не подобається - перемотуйте. Для чого тут писати, якщо це суто ваша проблема. Іншим ок
Це канал Вишебаби. Ведучий тут він в більшій мірі. Бо він дає своє бачення, а психолог загальну картинку про всіх. Вам просто не цікаві всі, Вам цікавий Вишебеба. І це тільки Ваша проблема. Мені цікавіше слухати Станчишина.
Дякуємо, що ви з нами. Запрошуємо ставити лайк відео, писати коментар і користуватись функцією "Спонсорувати" - це допоможе нам у підготовці наступних епізодів і відео
Дякую Володимиру за те, що звернув увагу, що жінкам теж тяжко. Виховувати дітей, брати на себе всі чоловічі обов'язки, включно з матеріальним забезпеченням сім'ї, і все це під обстрілами і тривогами - теж доволі виснажливо. Тож пишаюсь всіма жінками, які адаптувались і тягнуть на собі віз обов'язків, поки чоловіки воюють. Обіймаю 🤗
Дякую, що піднімаєте ці теми! Дружини військових втомлені і виснажені не тільки через піклування про дітей та побутові речі. Ми знаходимося ніби між 2 світами, де і там і там ми чужі. Ми не військові, але і не відносимося до цивільних. Бо всі наші думки та переживання пронизані війною. Але з світом цивільних ми стикаємося щодня. І, нажаль, він робить дуже боляче недолугими коментарями, безтактними запитаннями то що. Це дуже виснажує.
🫂🫂🫂🫂🫂
Дуже так
Кожній хто чекає💌
Про нас не напишуть й не розкажуть в новинах,
Ми без нагород на папері й не тільки.
Наша істина в смиренні, а не у винах,
Та лише від нас всі малюються стрілки.
Говорять, що нас усім до болю шкода,
Але вдається не зовсім точним.
У тім є загадка і в тім вся природа,
Ти мусиш любити… але на «заочній».
Ти штиль серед бурі й посеред грому,
Ти прихисток, тиша, ти анастезія.
В безкінечних площинах - ти точка дому.
Хоч всі лиш кричать: «Не шукайте надії!»
І кожного разу «Ти зможеш більше!»
Крізь тяжкість двобоїв, і перше з собою.
Обіймаю тебе оцим простим віршем!
Ти й тільки Ти - під стать своєму герою💌
Конспектую кожен ваш епізод! Наскільки влучно, з повагою один до одного та досвіду кожного. Величезна подяка вам за цей важливий подкаст! Маю друзів на фронті, один проходив через непросте закінчення стосунків зараз. Взяла для себе багато корисного з цього випуску і буду ним ділитись.
Ми познайомились вже під час війни, коли він був у відпустці, вде 10 мсяців не бачила свого коханого....це надзвичайно важко, не порівняти з тим що на війні навіть близько, але жити пвноцінне життя не виходить, ти стоїш ніби на паузі, весь час в страху за його життя, і за відсутність нормлаьного регулярного спілкування, заздрю тим хто може виходити на зідзвни щоденні або на відео звязок....
він не говорить мені про війну, він вважає що так краще і так йому певно теж легше, я теж особливо не жаліюсь тому що мої проблеми порівняно з його - дрібні... тож розповідаю про всякі новини, кажу йому як чекаю та який він в мене сміливий і сильний
буває тауке що не маєш си чути в тисячне що " в мене вес добре" від нього і буваєють дніЮ коли ми не спікуємося, ібо він на щавданні декілька днів. Але важливо саме регулрність б доброго ранку та вдалого дня, щоб бути в контакті і головне не бійтесяя гвоорити про те що вас турбую, ніколи не замовчуйте, це поглиблює тріщини між вами і згоом прихведе до розриву, якщо щосб є кажіть одразу що вам так то і так то, ящко не затягувати т о до сварок не дійде, він напише зо розуміє, і вам стане легще, це більше для жінок порада,з досвіду. А зі сторони чоловіка, все ж варто навіть через не можу написати бодай доброго ранку, круто якщо можете відпраивти квіти просто так,сказати комплімент, попросити фоточки) надіслати свої
також жінкам раджу брати учать в мітингах за гаринчні терміни служби, і спілкуватися в чаті друин військових які виборють це право,в тг mista razom za terminy там вас зрозуміють тому що лише дружини, мамаи і кохані вйськових розуміють одна одную і це полегшує існування
Павле та Володимире, щиро вдячна за такий конструктивний та потрібний ефір. В мене чоловік пішов воювати у березні 2022 року, спочатку я дуже себе почувала спустошеною, важко було сприйняти нову реальність. За ці роки, поки він на війні, наші стосунки переживали різні етапи: сварки, ревність з моєї сторони до побратимів, претензії одне до одного через перебування в різній реальності, відчай, злість, шалену пристрасть в моменти довгоочікуваних зустрічей, відкриття нових сторін кожного з нас та адаптацію до відносин, які виникли через війну. Я нікуди не виїздила з України, живу в Києві, за можливості стараюсь їздити до чоловіка в прифронтові населені пункти, щоб побачитись, бо з відпустками біда, і що я замітила, як я почала до нього іноді приїздити, наші відносини та спілкування стали набагато кращими. Що можу порекомендувати тим, в кого тільки пішли воювати другі половинки, або готуються йти, перш за все свідомо прийняти їх вибір, підтримувати, допомагати і за можливості їздити до них, це дуже цінно, а коли відчуваєте, що вам стає важко витримувати, звертайтесь обов'язково до психолога, можливо знайдіть ще якесь ком'юніті, де збираються люди, в яких хтось воює, і вони між собою діляться переживаннями, різними ситуаціями, повірте, це дуже допомагає.
Мій чоловік тільки цього літа прийняв присягу, зараз на Покровському напрямку. Мені дуже допомогло, що маже одразу я прийшла до групи підтримки дружин військових. У кожної з них був різний досвід (тривалість служби чоловіка, місце служби, кількість відпусток і можливості побачитись). Але це дуже гарне розуміння, що я не сама зі своїми переживаннями. Бо в мене постійне відчуття, що я живу 3 життя - своє, сина і чоловіка. Очікування - це постійний фоновий стрес і напруження. І водночас я розумію, що мій чоловік зараз бачить тільки війну.
Ми з ним постійно на зв'язку - наскільки це можливо. Відправляю наші з малим фото, якісь новини з цивільного життя. Каже, що його це підтримує - згадка, заради кого він там, що його люблять і чекають. Ще відправляю військові меми:) Могла б цивільні, але розумію, що вони йому актуальніше.
Дякую, що говорите про це. В суспільстві часто уникають складних тем і якщо про стосунки військових говорять, то, зазвичай, про якісь романтичні історії, а ось як важко у стосунках - рідко. І окрема вдячність Володимиру, за тему жінок, яким також важко здобувати цей новий досвід війни, хоч ми і в "умовній безпеці".
Дякую Вам, дорогенькі. Дуже вдячна, що проговорюєте надважливі проблеми, які всі відчувають, але не говорять про це.
Дякую! Перемоги нам усім! Міцного здоров'я! Миру 💙💛🇺🇦
Обговорюєте та піднімаєте важливу тему, як завжди. Я помітила, що прагну більш свідомого оточення. Знайшла його у вашому подкасті. Дякую 🫶
Дякую, Вам за Безцінний матеріал для збереження стосунків або екологічного завершення. Дякую.
На збір закинула. Дякую за захист, Павло❤І за Вашу творчість. Двічі слухала Вашу книжку і вдруге плакала так саме, як вперше. І слова, і музика - все прямо в серце.
Ваші передачі дуже цінні.❤🇺🇦❤
Дякую за чудовий подкаст! Тема дуже на часі, оскільки сама у стосунках з військовим. Було корисно послухати і взяти щось на замітку.
Бережіть себе!❤️
Дуже багато вже переслухала психологів з поясненнями, як тримати стосунки з військрвими, але ваша розмова і підняті теми настільки важливі та ще неусвідомлені. Від мене поширення. Брат воював і зараз ще є чоловік, з яким намагаюсь вибудувати стосунки, але це так важко. У нас настільки все різне, але все ж знайшлась ось ця точка дотику. На жаль вона час від часу зникає. Дуже дякую вам обом!
Це надзвичайно важлива тема, і вона потребує більше обговорення. Війна, на жаль, обрала нас, хоча ми цього не бажали. Але тепер ми вчимося виживати, знаходити способи зберегти сім’ю та власне «я». Виснаження може довести до межі, тому надзвичайно важливо знаходити сили чути одне одного, інакше нас не вистачить на інше.
Дякую за це відео!
Після цього відео,прийшло чітке розуміння,що військові,які повернуться,після війни,додому,саме ті військові,що не змогли зберегти стосунки зі своєю дружиною,будуть найнещасливішими людьми на Землі.Вони,по-любому,емоційно і фізично віддаляться від своїх побратимів,втратять цей тісний зв‘язок,в той же саме час,з дружиною стосунки розірвані.Вони лишаються зовсім одні.Добре,якщо скоро зможуть побудувати інші любовні відносини,тоді ще є шанс на нормальне життя…Ця клята війна зруйнувала все,що УКРАЇНЦІ будували десятиліттями(((Прокляті касапи,горіть у пеклі
Відгукнувся ваш подкаст. Дякую ! В моїй родині служить і син і чоловік( на зараз Покровський та Курський напрямки) . І мої золоті хлопці задають мені постійні емоційні гойдалки . Один приїде додому, чи я на зустріч їду, - другий на позиції , і радість зустрічі йде поруч з переживанням . І так майже 2 роки. Але головне що б були на зв’язку!!! До речі чоловіка відпускала на війну тричі ( 15-рік АТО, лютий 2022 р - Київщина , лютий 2023 - Донеччина , зараз вже Курщина. І завжди після розлуки наші відносини тільки покращуються , ми ще більше цінуємо миті разом, ще більше приділяємо один одному увагу. Ловимо будь які можливості для зустрічей . Тому всім раджу цінувати та кохати, партнера та родину вцілому !
Братерство на фронті, звичайно, сильніше відчуття ніж будь-які стосунки в цивільному житті. Умови небезпеки і виживання, як ціль - загострює ці відчуття. Братерство це стосунки ціною в життя.
Дуже корисна розмова. Дякую, хлопці!
Наскільки це важливі подкасти! Наскільки важливі роздуми! Я хочу сказати ДЯКУЮ Павлу Вишебаба, за його участь, бо з цього подкаста я розумію в тому числі на скільки, можливо, йому важко піднімати всі ці емоції, з урахуванням війни!!🙏🙏🙏
Важлива тема! Спілкування між військовими і цивільними, як прірва, яку потрібно знайти, як переходити!
Щиро дякую за цю бесіду. Стає трохи ясніше, щодо того, що я відчуваю. Сподіваюся ми витримаємо з чоловіком і будемо разом.
дуже крутий подкаст!!дуже інформативно..дякую за роботу
Різниці в досвіді, мов різні горизонти
Палають над людьми і скрізь
Ти бачиш, мов би спалахи на фронті
Думки … там є свої і не свої
Існують різні кольори у світі
І різні мови - всі мої
Які я знаю, розумію….
Не мови роблять лиха , а лихі…
Істоти , люди-нелюди…
Якось так…
Дякую Вам за те, що Ви робите….
щиро вдячна Вам за цю розмову, завдяки їй поглянула на стосунки з іншого боку. особливо вдячна за те, що повторюєте важливі метафори, аби вони краще запамʼятались, за пошук різних слів для опису одного явища, за толерантність до всіх видів стосунків і за постійне наголошення на відсутності потреби порівнювати досвіди. мені здається, останнє справді здатне акумулювати більше розуміння та поваги серед нас. дякую величезне❤️🩹
Це перший підкаст де сказали що жінкам також, по своєму важко. Прийшлось перелаштувати все життя і я досі не впевнена, що вийшло.
Дуже важливий інформативний випуск. Дякую, Павле і Володимире, за розкриття таких чутливих тем. Ви чудово проговорили бачення з обох боків
Дякую! Так цікаво слухати вас обох, такі важливі теми підіймаєте.
Боже, я ще на 18 хвилині, але цей психолог вже повністю передав мій стан, мої страхи, мої почуття, як дружини військового, мій чоловік 10 років на війні, і я вже виснажена на стільки - що стримуюсь не перерізати собі горло тільки тому що налякаю дітей і травмую їх на все життя.
Прочитала і усміхнулась (даруйте за це). Сприйняла, як свої власні слова.
Чекаю чоловіка 8 років. Відчуваю точно те саме, що і ви.
Як триматися, не знаю. Тримає відповідальність за дітей. Не хочу, щоб росли без мами. І не хочу травмувати на все життя, бо люблю їх. Я вас дуже розумію.
Дякую за ваш подкаст! Це дуже важливо... Питання які ніхто не хоче піднімати, але ж вони не зникають від того... Дякую ❤
Ми з чоловіком поки обидвоє цивільні. Розлучитися могли б уже раз 100. Але на щастя, ми обидвоє змінюємося. Я навчила чоловіка розмовляти. В мене від його мовчання були істерики, бо мовчанням маніпулятор лише доводить до сказу. От так балакаючи ми чудом зберегли стосунки, і надіюся нам це вдаватиметься і надалі. Як же то важко.
Дякую, що ділитесь - почула для себе багато нового та корисного!
А тому фраза психолога "про це вже всі давно знають" - не геть відповідає дійсності)
😢 ой, володю...оце,,нібинібиніби''недолуге!.. хай Бог мИлує🎉.
Слава Герою !❤ 🇺🇦🙏
Дякую за проговорення потрібних тем ❤😊
Хочу подякувати вам, Павло та Володимир, за цю бесіду на дууууже болючу тему сьогодення.❤ Вам, Павло, окрема дяка за захист, Вашу поезію та місію.🙏🇺🇦
Відносно даної теми можу додати...
Стосунки - це завжди прикладання зусилль (за потребою), не буває інакше!. Якщо хтось хоче зберегти стосунки - йому доведеться іноді прикладати вольове зусилля для їх збереження. За будь-якою річчю треба доглядати і щось робити для цього, якщо хочешь її зберегти. А стосунки, мабуть, важливіші за речі))
Для розуміння військових: це також завдання, тільки життєве.
Китайська мудрість каже- "між двома - є 10 кроків і, щоб зустрітися кожен має пройти свої 5"... до ТОЧКИ ДОТИКУ (точки горизонту). Військові також, бо перш за все вони - люди🫶❤️🇺🇦
Дякую за важливу тему, всі проблеми загострились, складно.
Неймовірно цікаво і корисно!
Тема неймовірно важлива. Дякую вам що піднімаєте теми такого характеру. В нашому суспільстві немає культури дискусій на такі важливі теми. Я є дружиною, як колись говорили кадрового військового з 1992 року. Мій чоловік воює з 2014. Я ніякого відношення до війська не маю, 100% цивільна. Нажаль в нашому суспільстві ставлення до військових, як до кріпосних і це страшно обурює. Хочу нагадати що військові і їх родини звичайні люди, як і решта суспільства. Я не говорю вже про державу, я говорю про розуміння суспільства на хоча б на рівні громади. Думаю це допомагало б і стосункам. Бо як кажуть корабель сімейного щастя розбивається об побутові труднощі та проблеми під прапором емоційних гойдалок, які спричиняють спочатку небажання розуміти один одного, а згодом і неможливість. Думаю потрібно почати з нас з громад, а держава підтягнеться. Я не стверджую що це одна єдина причина, але стверджую що дуже важлива. Поради що потрібно особисто робити щоб покращити стосунки давати не буду. В кожного вони будуть свої особисті, можна навіть сказати десь інтимні. Можу тільки сказати в стосунках з військовим потрібно бути дорослим і вміти брати відповідальність за свої інколи важкі рішення, а ще хочу додати, що пам'ятайте ваші стосунки залежать тільки від вас особисто і вашого партнера. Ще раз дякую!!! Бажаю здоров'я!!!
Шановні Павло та Володимире! Щиро дякую за актуальні, доступні відео. Вони наповнені важливою та легко зрозумілою інформацією. Мені відгукується кожне слово, кожна думка. За вірші - окремий уклін ❤ Дуже чуттєво, що висловлюється і цивільна людина, і військова. Я часто замислювалась над питаннями, які Ви розкриваєте. Мені приємно, що є співпадіння з Вашою точкою зору. Кожне відео дивлюсь на одному диханні. Просто, як на замовлення, Ви розглядаєте найболючіші та найвразливіші теми. Низький уклін нашим захисникам! ❤💙💛💙💛 Щиро дякую, Володимире, за психолого - терапевтичне подання інформаціїї! ❤ Кожне слово, кожна фраза і Павла і Володимира заходять у самісіньке серце! Бережіть себе! Слава Україні! ❤️💙💛💙💛
Дякую за розмову. Я втратив відносини в цій війні і все про що говориться мені стало ясніше. Але відносини, нажаль, це не поверне..
одного дня ви знову почнете думати про радість спілкування з новими жінками і знову будете щасливими в стосунках, а цей досвід просто треба пережити, і дуже правильно, що ви винесли для себе висновки. Ящо від цього стане легще, то сажу що значить це булла не ваша людина, так мало статися і інакше не могло бути
Підтримала бригаду через пейпал, дякую за захист!❤
Дякую за цю розмову. Обидві книжки в мене є, тому хай комусь іншому дістануться
Дякую вам за цей подкаст ❤
Дуже важлива тема і гарно розкрита
Я скажу цинічну річ- але! Досить! Досить військовим ризикувати своїм життям заради тих цивільних, які НЕХТУЮТЬ СВІДОМО своєю безпекою! Як тільки військові перестануть робити це " вимушене спасіння тих, кому воно не цінно" то повірте, евакуація стане більш усвідомленою!!
Дякую за цікаву бесіду, Павле. Пане Володимире, час позбуватися вашого слова-паразита "ніби"🙃
Дякую вам обидвом за цікаву розмову на важливу тему.
не позорьтесь з такими коментами, бо вам явно час піти до терапевта і подорослішати
Це дуже потрібні теми для сучасного нашого життя. Дуже вам дякую.
Чудовий подкаст. Нарешті такий важливий контент жля сімей, наших дітей ❤🙏💙💛
Запросіть будь ласка професора Всеволода Зеленіна.
Дуже важлива розмова. Дякую
Дякую за прекрасний ефір! В мене чоловік вже двічі поранений, зараз знову виконує завдання у складі ДШВ. На протязі двох років я його підтримую звʼязком, їздимо до нього з донькою у прифронтові зони раз на місяць. І проводимо прекрасні вихідні. Така собі міні відпустка. Живемо життя. Менше року як я за кермом. Вже вожу волонтерку до нього, по 6 годин за кермом. Пишаюся своїм чоловіком, підтримую його, розумію принаймні дуже намагаюсь. Наші відносини стали міцнішими, цінуємо кожну секунду життя
Дуже класний випуск. На мій погляд це найкращій випуск з тих що виходили ❤
Удачі вам!
Саме зараз, повернувшись додому після 11 місяців на фронті, на операцію, почув від дружини, про розлучення. Дуже довго пояснювати про це все. Але, 8 років кохання та 6 років шлюбу, все розбилося об час та відстань. І, дійсно, маленькі тріщинки, які були у стосунках, на які не звернули уваги… через них витекло все
Дуже добре, дякую
Павло в кінці попросив пораду, не знаю чи в праві я щось радити, але скажу єдине: стає легше, коли усвідомлюєш, що змінюється не лише він, а й ти, а від так і ваші стосунки. Легко не буде, але все можна пережити, головне не тиснути одне на одного, чекаючи, що буде точно так само як і до війни.
Ще гарний подкаст є на тему відносин - "Світи" там пари діляться досвідом своїх стосунків у ці роки.
Очень актуальная тема!
Мені здається, ще відіграє момент того, що ми на інших людей накладаємо проекції минулого і свій пережитий досвід, тим самим не зустрічаючи, не завжди бачачи партнерів. Тобто не чуємо їх. Думаю, до вище сказаного, ще цінний навик вміти враховуввти, що кожен із нас із своїх світів і бажати зрозуміти партнера і зрозуміло йому донести, тобто на його мові, через його цінності 🙌із часом у стосунках люди трансформуються, як і у більш швидкій формі, у екстримвльних умовах, як на війні, і тут цей навик, як базовий, дуже важливий - задавати уточнюючі питання, щоб краще розуміти світобачення і сприйняття партнера❤
Найкраща подіє мого дитинства це також розлучення моїх батьків. І мені дуже шкода що вони чекали поки я виросту до 14ти.
Війна жахливий але дуже показовий чинник. Ми побачили хто наші друзі, а хто-ні. І зрозуміли що все що було добре збудоване - тримається, а все що було з проблемами - розвалилося. Хотілось би додати що виснажені жінки схильні до тяжких хвороб. Мій лікар у якого я спостерігаюся каже що у його пацієнток рак пішов косяком. Я наче тримаюсь, але моя підсвідомість, мозок і тіло так не вважають. У мене з'явилась купа хвороб, і я розумію що все моє покоління проживе менше ніж було б без 10 річної війни.
Дякую!
Дякую за подкаст!
Дякую за подкаст
а якщо ждала чоловіка і плакала, переживала. А потім взнала, що він два рази був в відпустці , їздив на море, а від дружини скрив це. Серце розривається від болю. що робити в таких випадках. Спитала, а він викручується, каже, що так треба було.
1:01:37 а потім такі діти несуть цей тягар все життя, що вони були причиною нещастя своїх батьків(
Я би порадила не інтерпретувати дії один одного в рамках існуючого досвіду. Наприклад, "він не приділяє увагу, то не любить". Це актуально для "цивільних" стосунків, але не з військовими. Допоки не проговорено словами будь-яка така інтерпретація може бути неправдивою і руйнівною
Якщо людина не приділяє увагу, це може просто означати нестачу часу на це. Щодо військових, дзвонять, коли є можливість, приїжджають, коли пускають. От і все. Тут від бажання мало що залежить.
На жаль, мені вже ця тема не актуальна... мій коханий загинув. Бажаю всім нареченим і дружинам дочекатися своїх воїнів.
Тримайтеся.
@@spodar1 дякую, я намагаюся
Прийміть мої співчуття😔
❤
Немає єдиного рецепту для всіх як зберегти сім'ю.Не знаю чому,але зауважую,що частіше розлучаються ті,в кого і батьки були розлучені,і навпаки-міцніші ті сім'ї,в яких батьки в шлюбі були
щасливі.Чи це особливості характеру,чи позитивний досвід
власних батьків...Чи люди стали
більше любити власне его,а не
партнера?
Звідки приходить кохання і куди
воно зникає-вічне питання.
Діти травмуються,на мою думку,в будь-якому випадку-і коли на них
не зважають,і коли їх перетягують
на свій бік кожен з батьків,і коли,відчуваючи провину перед
дитиною,задаровують її подарунками...
Якщо психологи справді вміють
вирішити такі складні питання-
велика їм шана.
Так, фактор батьків має велике значення. У нас з чоловіком батьки у тривалому благополучному шлюбі, і коли у кризові моменти обговорювали можливість розлучення, то розуміли, що для батьків це буде трагедія. Може й більше, ніж для нас. В наших родинах ще ніхто не розлучався.
Якби батьки були розлучені, то це сприймалося б простіше. По факту - розлучитися буває простіше, ніж склеювати розбите. І від базової прошивки (шлюб до смерті/розлучитися при потребі) залежить потенційна поведінка партнерів
Можливо не коректно....але...
З проблемою фронтовиків і броньованих в одній сім'ї;
тривалою відсутністю чоловіка на фронті;
жінка, яка прийняла всі обов'язки, які раніше були надвох, залишилась в окупації, чи поїхала за сотні кілометрів в евакуацію;
і діти війни, які не бачать батька роками, і які в свої 14-16, після восьмого класу почнуть доросле життя;
"Втрачене покоління" ...
Діти, які народились в рік війни, але батько вже про це ніколи не дізнаяється і дитина, буде знати батька тільки по єдиному фото в гімнастьорці...
А ще, замовчувана тема до кінця 80-х, військово-польові романи, які здебішого закінчувались трагічно, навіть якщо відносини продовжувались, це означало, що фронтовик йде з довоєнної сім'ї...
А фронтовики, яких я згадала, це покоління моїх дідів, це діти першої світової війни
ми живемо уже як мінімум, століття.
Перважна більшість цих персонажів і історій були в моїй сім'ї, серед родичів і сусідів, знайомих
Насправді ведучий міг би висловлюватися більш конкретно і коротше.Але тема дуже цікава.
Дуже цікава тема. Жалко тільки, що ведучий багато теревенів. Мало Вишебаби з його мудрими відповідями ❤
а хто ведучий? Це канал Вишебаби і Станчишин тут є як психолог цивільний якого якраз і питають, зважаючи що він консультує і військових і цивільних. Але згідна, що треба більше діалогу.
В лютому мій чоловік має обрати - я або війна. Так, шкода, було майже 30 років щасливого шлюбу, але ухилянти будують свої життя, їм до одного місця війна, то чому ми маємо терпіти те, що ми терпимо роками, заради чого, заради прекрасного життя черешень?
я вас розумію, чому лише сімїх військових одні мають битися на смерть а інші не жити а існувати чекаючи своїх коханих, в той час як сімї ухилянтів живуть своє найкраще житя, я за визначення граничних терміні служи, і якщл влада не прийме рішення що після 3 років служюи воїн має право хоча б на рік перерви, то повністю виправдовую всіх хто пішов сзч, воїни не роботи, вони і їх сімї це ті люи які заслуговують на астя найбільше внашій країні
Якщо нові стосунки нікому не шкодять то добре,а якщо чоловік кидає свою сім'ю ради якоїсь шлйондри,то думаю то страшно!
так це боляче, невимовно!
та на жаль по іншому не могло бути,наразі ви разом не змогли мати стосунки, як казав псизолог для стосунків потрібні двоє, значить ваші шляхи розішися і потрібно шукати щастя на самоті або з іншими людьми.Та якщо він покинув і дитину також то це треш, спробуйте наголошувати дитині що вона ні в чому не винна, але і ненависть до батька не виховуйте, значить вні не міг інакше війна розкриває нас по різному хтось проявляє найкращі сторони, а тось нажаль найгірші(
@@Bliznayshka я не про себе,я в загалі
Весь час треба промотувати ведучого. По 15 хвилин теревенить
Це не ведучий, це психолог на рівних правах у цьому діалозі. Вам не подобається - перемотуйте. Для чого тут писати, якщо це суто ваша проблема. Іншим ок
В ютубі взагалі весь час хтось "теревенить". Щоб не промотувати, можна не вмикати!
Це канал Вишебаби. Ведучий тут він в більшій мірі. Бо він дає своє бачення, а психолог загальну картинку про всіх. Вам просто не цікаві всі, Вам цікавий Вишебеба. І це тільки Ваша проблема. Мені цікавіше слухати Станчишина.
Дякую!
Дякую!❤