Чудово описали, якої літератури та кіно я уникаю. В житті так багато суму, болю, поганих людей, що читати/дивитися ще й про таких вигаданих - не бачу сенсу. Читаю вигадане те, що світле - тобто протилежне першому з названих Вами означень темної літератури. 9 принців Амберу для мене світлі також бо там багато прекрасних світів і спогадів, як той самий Авалон. І головний герой не в депресії, а навпаки не втрачає внутрішнього стержня попри всі негаразди, навіть, коли не пам'ятає себе. Тобто для мене це життєствердний цикл
Про погане й сумне дивлюся й читаю тільки про реальне (поточні політичні події, війна на сході, інформаційна Війна, та істоїя України) - тому що мушу, щоб розуміти що відбувається і планувати свої дії.
Я з Вами погоджуюсь в реальному житті вистачає жахів.І психіка повинна засвоїти їх.Якщо людина захоплюється ще й таким видом літератири чи мистетства постає питтання,чи в нормі психіка.
@@ВадимГорбатенко-и5я Та я б аж таке питання не піднімала. Повно людей з міцною психікою, яких значно складніше зачепити за живе. Тому де мені вже сум понад міру, їм лише трохи лоскоче нерви. Це як із сіллю чи перцем.
До коментаря про антиутопію можна додати ще й той факт, що в антиутопії герой намагається боротися з системою, тобто бореться на загальне благо. Звісно, можна було б заперечити, що якщо він один такий, то благо того суспільства і світу загалом - в такому антиутопічному ладі, але ні, адже фактично в кожній антиутопії є головний антагоніст, який уособлює владу і розмірковує з позицій правильної для читача моралі, яку він, антагоніст, долає своєю владою. Якщо зла сила в темній літературі є ірраціональною і потойбічною, чи це божевілля і надприродні сили в Падінні дому Ашерів, чи це культовий Ктулху, чи індіанське поховання на кладовищі домашніх тварин. Вона несистемна і непоясненна. В антиутопіях політичний і системний лад зазвичай чітко пояснений, чи за ним відчувається певна раціональна, а головне, людська (це дуже важливо) системна діяльність. Тобто не ірраціональна. Тому і влада не ірраціональна, як у Кафки, а чітко окреслена певними особами чи інституціями. Часто антиутопія - це навіть уособлення раціональності, як "О світе дивний новий" Гасклі, який є підстави назвати навіть утопією, адже люди в тому світі здебільшого щасливі. Зрештою, мета теж різна, як на мене, і це теж важливо. Якщо темну літературу пишуть, щоб навіяти страх чи естетичне задоволення на цьому підґрунті, то антиутопію пишуть як полеміку на умовно ідеальний лад (як "Ми" Замятіна), страх перед певними політичними системами (1984), страх перед втратою певної культурної цінності (скількістьтамнеправильних градусів за Фаренгейтом) чи роздуми над темою щастя ("О світе…"). Хоча це стосується класичних антиутопій. Є й некласичні, звісно, з домішкою містики. Але це перехідні явища, мабуть. Чиста ж антиутопія і темна література - це, як на мене, таки різні жанри
Антиутопію якось інтуїтивно хочеться віднести до темної літератури, бо герої страждають, та й навряд чи хтось їм допоможе, атмосфера твору зазвичай тривожна, ну, або ж ми самі додаємо тривожності, передбачаючи, що все добре не скінчиться. Завше почуваєшся якось, що називається uneasy, коли читаєш антиутопії
Короткі оповіді Брема Стокера рекомендую. "Повернення Абеля Беени" або "Дім судді"... В нього багато коротких творів. Звісно "Вій" Гоголя... А взагалі гугл сам зарекомендує схожі твори.
Ого! Вам вдалось розворушити старі почуття! Пригадав, як ще навчаючись у школі, знайшов серед батьківських книг Вільяма Пітера Блетті ... А щодо антиутопії, то мабуть на фоні сучасних новинних стрічок, не така вже вона й темна😀. Та й багато залежить від подачі автором ідеї - "Казка про рєпку" Леся Подерв`янського теж наче антиутопія, але 😂😂😂
Який же топовий контент! Дуже втішно що цей канал розвивається, відоси виходять регулярно, підписота росте. Проте не можу не зауважити жахливу дикцію лектора - таке враження що йому ліньки відкривати рота.. Доводиться робити над собою зусилля щоб зосередитися на сенсі а не на подачі, хоча в усіх інших аспектах, відео зроблено ідеально.
Ну, в темної літератури дійсно може бути такий собй гепі енд. Наприклад, у "Сяйві" Стівена Кінга кінцівка щасливіша, ніж видавалося у процесі (не виключено, що автору просто шкода було вбивати хлопчика), а за всіма іншими пунктами твір капець який темний😱 "Темна вежа" того ж Кінга відровідає усім критеріям: Стрілець - чоловік із сумнівними моральними принципами, що окрім ворогів зовнішніх бореться зі своїми "тарганами", так само, як і його супутники; світ, котрий не те щоб ворожий до героїв - просто він руйнується, помирає, і безпечних зон у ньому просто немає; монстри різного калібру, які не знають ні часових, ні просторових обмежень: кінцівка - взагалі чудо: більш неоднозначний фінал важко вигадати. Я знаю, що це очевидно, але ви сказали проаналізувати улюблені книги - зроблено)))
Класичні антиутопії як-от «Сплячий прокидається» важко назвати темною літературою, адже там є пригоди, боротьба, сподівання на краще. Навіть якщо герой гине, є надія, що все ще може змінитися, може знайтися новий герой. В «Ми» хоч гепі-енду й немає, але ситуація не виглядає безнадійною аж до кінця. Дивлюсь на список антиутопій у Вікіпедії і не можу згадати по-справжньому темних творів на рівні того ж Лавкрафта, схоже автори ніколи не ставили собі за мету перетворити свого героя на загнаного звіра, навіть в «1984» головний герой якійсь час насолоджується своєю потаємною свободою.
Цілком. Сама концепція тіньових світів чудово вкладається у другий пункт переліку, а морально-етичний кодекс Корвіна далекий від того, що прийнято вважати "героїчним"
Концептуально так, але не пасіонарно. І хоч всі ,,принци'' обкладені обставинами як коростою, а непереборність їх, змагається з північним схилом Евересту, про кодекс згадували, і він не тільки в Корвіна такий. Проте вважати їх упослідженими, в самосприйнятті, а чи побитими життям, годі. За Митцем, вони - ,,хавают с^я от і до''. Власне, вважаю всіх дописувачів в цій гілці, правдивими у сприйнятті Хронік, а як на мене - то є характерне твориво. І темне і світле, як дзеркало, з чим читаєш те й бачиш.
Вони швидше авантюрні або careless ніж темні як на мене. Якоїсь особливої похмурості я там також не побачив, це книжка одна з тих де читаєш і розумієш, що головний герой доживе до кінця.
Не знаю, чи всі антиутопії можна віднести до темної літератури, але "Оповідь служниці" Етвуд всім параметрам відповідає. 1. Героїня самотня більшість часу, майже нікому не довіряє, ба більше навіть імені її ми не знаємо. Ну і насилля постійне. 2. Похмура стилістика наявна, чого тільки стіна страчених варта. 3.Не впевнена про невідворотність поганого, хоча його там вдосталь, але надії дійсно майже немає. 4. Кінець невизначений, адже не зрозуміло, чи змогла Фредова вибратись з Галааду й розповісти історію, чи просто історики пізніше знайшли її щоденник. А от серіал за мотивами вже ні, там надії та геппіендів насипали, хоч гнітючість атмосфери у них вийшла на славу
У мене з «темною літературою» асоціюється окультизм та магія (до чого ж вони належать?) Але ролик мабуть стосувався художньоі літератури. Якщо проганяти по цих пунктах скажімо книгу, яку я читаю зараз - Дарини Гнатко «Скеля червоного сонця», то досить таки dark виходить.
"венера в хутрі" та "дон хуан з коломиї". половина романів гессе. і весь чак поланек герой антогоніст суспільству, часом нігіліст, самонтій в стражданях, і часом перемога для нього фатальна або докорінно його змінює, але не дає повної сатисфакції
а якщо головна дійова особа в результаті гине - то вважається за "неоднозначний фінал"? =) бо тоді оповідання Рода Серлінга "Дещо про техніку" (A thing about machines) пасує до всіх 4х критеріїв. 1. Чувак самотній (мудак, якого ніхто не любить, бо він поводиться з іншими як мудак). 2. Гнітюча атмосфера (телефон з радіо і телевізором тобі постійно кажуть "забирайся звідси нафік") 3. Власне безвихідь, бо ніхто не допоможе. 4. Тип тоне у власному басейні. Лікарі не розуміють, як він міг втонути, тому пишуть серцевий напад. Невідомо чи техніка заспокоїлася.
Антиутопiя, на мою думку, не темна лiтература, бо вона не оперуэ проблемами самотнього героя. Це завжди проблеми всього суспiльства. Якщо герой усвiдомлюэ деструктив соцiального ладу, ми розумiэмо, що вiн не може бути такий один розумний, навiть якщо це не показано "в кадрi". А отже вiд нього не вiэ фатальною приреченiстю безпорадного одинака. Антиутопiя - це зазвичай погляд iз ями, з якоi можна вибиратися лише наверх, а це вже налаштовуэ на оптимiзм.
[1. Біомеханоїд марить але продовжує працювати над експериментом; ¬ 2. Цього звичного нам світу вже немає, є новий світ майбутнього, де нема місця людській істоті; ¬ 3. З цього всього => безвихідь. ¬ 4. Ніхто нікому не потрібен, виживає лиш робочий код; ¬ 5. Ворожий робочий код переміг. І навіть той страшний світ переходить у процес загибелі. __ Вся книга собою нагадує результат писанини психічно хворого. І від того теж лячно. Чорна жирна крапка. 🕳 ]
@@kholdnyiyar Читати можна будь-що, а от "сприймати" не все. Тож переформатую ваше питання: " Як таке можна було сприйняти та дочитати?" Відповім. Дочиталося важко, мабуть найгірший формат, який мені траплявся. І саме ця "поганість" залишила лячне враження "дуже темної антиутопічної літератури".
Чистоти стилю, як такої не може існувати, завжди є і будуть домішки. У нашому сьогоденні, написати твір "у чистому стилі" буде означати, буквально теж саме, що скопіювати твори автора-засновника стилю. Певно, що читати таке не буде так цікаво, як щось нове та неповторне.
Щодо антиутопії я підозрюю, що вона походить радше від утопії та сатири. Там самотній персонаж потрібен для іншого - для того щоб побачити і розповісти нам, а історія не те щоб про нього. Тож, мабуть, хоч 1984 або Мавпа і сутність - чтиво до біса темне, генетично це все навряд чи споріднене з тим, що тут названо темною літературою.
перепрошую, але потрібно роз'яснення. Роди та жанри - це спосіб оповідання (повість, роман, новела тощо), а стилі - це різновид світогляду (класицизм, романтизм тощо). Темна література у вашої роботі - це всеж таки стиль? Не жанр? Це принципово для філолога. Приношу вибачення за таке запитання.
Естетична насолода від стилю подачі і від самого матеріалу! Це відео побуде поки що найулюбленішим у вас) Чекатиму наступного випуску.
Дякую за чудову подачу матеріалу, а голос Євгена це взагалі щось, люблю ваш канал.
Чудово описали, якої літератури та кіно я уникаю. В житті так багато суму, болю, поганих людей, що читати/дивитися ще й про таких вигаданих - не бачу сенсу.
Читаю вигадане те, що світле - тобто протилежне першому з названих Вами означень темної літератури.
9 принців Амберу для мене світлі також бо там багато прекрасних світів і спогадів, як той самий Авалон. І головний герой не в депресії, а навпаки не втрачає внутрішнього стержня попри всі негаразди, навіть, коли не пам'ятає себе. Тобто для мене це життєствердний цикл
Про погане й сумне дивлюся й читаю тільки про реальне (поточні політичні події, війна на сході, інформаційна Війна, та істоїя України) - тому що мушу, щоб розуміти що відбувається і планувати свої дії.
Я з Вами погоджуюсь в реальному житті вистачає жахів.І психіка повинна засвоїти їх.Якщо людина захоплюється ще й таким видом літератири чи мистетства постає питтання,чи в нормі психіка.
@@ВадимГорбатенко-и5я Та я б аж таке питання не піднімала. Повно людей з міцною психікою, яких значно складніше зачепити за живе. Тому де мені вже сум понад міру, їм лише трохи лоскоче нерви. Це як із сіллю чи перцем.
@@Vic-Ukraine Сіль з перцем.Краще й не скажеш.
Дуже круто!
Коментар для підтримки чудового відео
До коментаря про антиутопію можна додати ще й той факт, що в антиутопії герой намагається боротися з системою, тобто бореться на загальне благо. Звісно, можна було б заперечити, що якщо він один такий, то благо того суспільства і світу загалом - в такому антиутопічному ладі, але ні, адже фактично в кожній антиутопії є головний антагоніст, який уособлює владу і розмірковує з позицій правильної для читача моралі, яку він, антагоніст, долає своєю владою.
Якщо зла сила в темній літературі є ірраціональною і потойбічною, чи це божевілля і надприродні сили в Падінні дому Ашерів, чи це культовий Ктулху, чи індіанське поховання на кладовищі домашніх тварин. Вона несистемна і непоясненна. В антиутопіях політичний і системний лад зазвичай чітко пояснений, чи за ним відчувається певна раціональна, а головне, людська (це дуже важливо) системна діяльність. Тобто не ірраціональна. Тому і влада не ірраціональна, як у Кафки, а чітко окреслена певними особами чи інституціями. Часто антиутопія - це навіть уособлення раціональності, як "О світе дивний новий" Гасклі, який є підстави назвати навіть утопією, адже люди в тому світі здебільшого щасливі. Зрештою, мета теж різна, як на мене, і це теж важливо. Якщо темну літературу пишуть, щоб навіяти страх чи естетичне задоволення на цьому підґрунті, то антиутопію пишуть як полеміку на умовно ідеальний лад (як "Ми" Замятіна), страх перед певними політичними системами (1984), страх перед втратою певної культурної цінності (скількістьтамнеправильних градусів за Фаренгейтом) чи роздуми над темою щастя ("О світе…"). Хоча це стосується класичних антиутопій. Є й некласичні, звісно, з домішкою містики. Але це перехідні явища, мабуть. Чиста ж антиутопія і темна література - це, як на мене, таки різні жанри
Антиутопію якось інтуїтивно хочеться віднести до темної літератури, бо герої страждають, та й навряд чи хтось їм допоможе, атмосфера твору зазвичай тривожна, ну, або ж ми самі додаємо тривожності, передбачаючи, що все добре не скінчиться. Завше почуваєшся якось, що називається uneasy, коли читаєш антиутопії
Мені теж так здається.
І пост апокаліпсис теж
Тобто "Хіба ревуть воли..." Рудченків теж з темної літератури
Мабуть
Я думаю, що цей твір ближчий до реалізму
Оце так подача.
Дякую!
До речі, "Пісня льоду та вогню" ("Гра престолів" тобто) теж підходить. Правда, вона ще у процесі написання, але всі інші критерії піходять.
Лукас за відос. Зробіть ше шось про магічний реалізм з оціма всіма борхесами і маркесами
Нещодавно переглянув серіал Темрява. Добре підходить під опис )
І про антиутопії. Якщо відкинути містично-потойбічний елемент, то "1984" також цілком собі темна література.
а де тем містично-потойбічний елемент? щось не пригадую
Дуже хотілось би побачити підбірку книжок даного жанру, з яких варто почати.
Короткі оповіді Брема Стокера рекомендую. "Повернення Абеля Беени" або "Дім судді"... В нього багато коротких творів.
Звісно "Вій" Гоголя...
А взагалі гугл сам зарекомендує схожі твори.
Клас давно хотів побачити щось подібного роду
Ого! Вам вдалось розворушити старі почуття! Пригадав, як ще навчаючись у школі, знайшов серед батьківських книг Вільяма Пітера Блетті ... А щодо антиутопії, то мабуть на фоні сучасних новинних стрічок, не така вже вона й темна😀. Та й багато залежить від подачі автором ідеї - "Казка про рєпку" Леся Подерв`янського теж наче антиутопія, але 😂😂😂
8:05 сподобалось узагальнення
А посилання на першоджерела зображень не завадили б.
Який же топовий контент! Дуже втішно що цей канал розвивається, відоси виходять регулярно, підписота росте. Проте не можу не зауважити жахливу дикцію лектора - таке враження що йому ліньки відкривати рота.. Доводиться робити над собою зусилля щоб зосередитися на сенсі а не на подачі, хоча в усіх інших аспектах, відео зроблено ідеально.
Ну, в темної літератури дійсно може бути такий собй гепі енд. Наприклад, у "Сяйві" Стівена Кінга кінцівка щасливіша, ніж видавалося у процесі (не виключено, що автору просто шкода було вбивати хлопчика), а за всіма іншими пунктами твір капець який темний😱
"Темна вежа" того ж Кінга відровідає усім критеріям: Стрілець - чоловік із сумнівними моральними принципами, що окрім ворогів зовнішніх бореться зі своїми "тарганами", так само, як і його супутники; світ, котрий не те щоб ворожий до героїв - просто він руйнується, помирає, і безпечних зон у ньому просто немає; монстри різного калібру, які не знають ні часових, ні просторових обмежень: кінцівка - взагалі чудо: більш неоднозначний фінал важко вигадати.
Я знаю, що це очевидно, але ви сказали проаналізувати улюблені книги - зроблено)))
До речі, так, "Сяйво" - почасти виняток, але, враховуючи трагічну загибель Джека Торренса, врятувались таки не всі.
У тебе гарно вийшло розповідати на тему жахів,спробуй ще щось таке розповісти.
Дуже відсторонена подача матеріалу. Уривчаста манера говорити ще більше ускладнює процес сприйняття інформації.
Класичні антиутопії як-от «Сплячий прокидається» важко назвати темною літературою, адже там є пригоди, боротьба, сподівання на краще. Навіть якщо герой гине, є надія, що все ще може змінитися, може знайтися новий герой. В «Ми» хоч гепі-енду й немає, але ситуація не виглядає безнадійною аж до кінця. Дивлюсь на список антиутопій у Вікіпедії і не можу згадати по-справжньому темних творів на рівні того ж Лавкрафта, схоже автори ніколи не ставили собі за мету перетворити свого героя на загнаного звіра, навіть в «1984» головний герой якійсь час насолоджується своєю потаємною свободою.
Цикл про принців Емберу - воно чи ні? Є сумнівних моральних якостей персонажі, головний також, непереборні обставини, періодично похмурий антураж.
Цілком. Сама концепція тіньових світів чудово вкладається у другий пункт переліку, а морально-етичний кодекс Корвіна далекий від того, що прийнято вважати "героїчним"
Мені цей цикл подобається і за емоційним сприйняттям (мною) він не темний. А мандри світами (для мене) дуже світла річ.
Концептуально так, але не пасіонарно.
І хоч всі ,,принци'' обкладені обставинами як коростою, а непереборність їх, змагається з північним схилом Евересту, про кодекс згадували, і він не тільки в Корвіна такий. Проте вважати їх упослідженими, в самосприйнятті, а чи побитими життям, годі. За Митцем, вони - ,,хавают с^я от і до''.
Власне, вважаю всіх дописувачів в цій гілці, правдивими у сприйнятті Хронік, а як на мене - то є характерне твориво. І темне і світле, як дзеркало, з чим читаєш те й бачиш.
Вони швидше авантюрні або careless ніж темні як на мене. Якоїсь особливої похмурості я там також не побачив, це книжка одна з тих де читаєш і розумієш, що головний герой доживе до кінця.
Не знаю, чи всі антиутопії можна віднести до темної літератури, але "Оповідь служниці" Етвуд всім параметрам відповідає. 1. Героїня самотня більшість часу, майже нікому не довіряє, ба більше навіть імені її ми не знаємо. Ну і насилля постійне. 2. Похмура стилістика наявна, чого тільки стіна страчених варта. 3.Не впевнена про невідворотність поганого, хоча
його там вдосталь, але надії дійсно майже немає. 4. Кінець невизначений, адже не зрозуміло, чи змогла Фредова вибратись з Галааду й розповісти історію, чи просто історики пізніше знайшли її щоденник. А от серіал за мотивами вже ні, там надії та геппіендів насипали, хоч гнітючість атмосфери у них вийшла на славу
Здається, «Злочин і кара» Достоєвського теж підходить під визначення темної літератури 🧐
Конституція РФ - ось де темна література...
У мене з «темною літературою» асоціюється окультизм та магія (до чого ж вони належать?) Але ролик мабуть стосувався художньоі літератури. Якщо проганяти по цих пунктах скажімо книгу, яку я читаю зараз - Дарини Гнатко «Скеля червоного сонця», то досить таки dark виходить.
Порадьте будьласка, кілька книг темної літератури. Жодного разу такого не читала
"венера в хутрі" та "дон хуан з коломиї". половина романів гессе. і весь чак поланек
герой антогоніст суспільству, часом нігіліст, самонтій в стражданях, і часом перемога для нього фатальна або докорінно його змінює, але не дає повної сатисфакції
а якщо головна дійова особа в результаті гине - то вважається за "неоднозначний фінал"? =)
бо тоді оповідання Рода Серлінга "Дещо про техніку" (A thing about machines) пасує до всіх 4х критеріїв.
1. Чувак самотній (мудак, якого ніхто не любить, бо він поводиться з іншими як мудак).
2. Гнітюча атмосфера (телефон з радіо і телевізором тобі постійно кажуть "забирайся звідси нафік")
3. Власне безвихідь, бо ніхто не допоможе.
4. Тип тоне у власному басейні. Лікарі не розуміють, як він міг втонути, тому пишуть серцевий напад. Невідомо чи техніка заспокоїлася.
Йеп, забув додати "трагічний або неоднозначний фінал") А книжка цілком відповідає параметрам, та
"Вiй" Гоголя. Здаэться, пiдходить.
Мені здається - так
Може то горор, таке собі ретроспективне ,,Психо''?
Звісно. Гоголь писав багато готичної літератури.
Занадто темно)
Чи можна віднести твори Кідрука до темної літератури ?
Я слухала оповідання Лавкрафта, начитані таким голосом! Дуже страшно було.
Євген Вір? Можна посилання на FB чи Insta?
Eugene Lir пишеться :)
Твоя Підпільна Гуманітарка дякую
Антиутопiя, на мою думку, не темна лiтература, бо вона не оперуэ проблемами самотнього героя. Це завжди проблеми всього суспiльства. Якщо герой усвiдомлюэ деструктив соцiального ладу, ми розумiэмо, що вiн не може бути такий один розумний, навiть якщо це не показано "в кадрi". А отже вiд нього не вiэ фатальною приреченiстю безпорадного одинака. Антиутопiя - це зазвичай погляд iз ями, з якоi можна вибиратися лише наверх, а це вже налаштовуэ на оптимiзм.
Kenji Siratori - Blood Electric. Чи робити спойлери?))
[1. Біомеханоїд марить але продовжує працювати над експериментом; ¬ 2. Цього звичного нам світу вже немає, є новий світ майбутнього, де нема місця людській істоті; ¬ 3. З цього всього => безвихідь. ¬ 4. Ніхто нікому не потрібен, виживає лиш робочий код; ¬ 5. Ворожий робочий код переміг. І навіть той страшний світ переходить у процес загибелі. __ Вся книга собою нагадує результат писанини психічно хворого. І від того теж лячно. Чорна жирна крапка. 🕳 ]
@@OksanaRe йеп, усі параметри відповідають, книга у списку темних ✓
Як це взагалі можна читати?
@@kholdnyiyar Читати можна будь-що, а от "сприймати" не все. Тож переформатую ваше питання: " Як таке можна було сприйняти та дочитати?" Відповім. Дочиталося важко, мабуть найгірший формат, який мені траплявся. І саме ця "поганість" залишила лячне враження "дуже темної антиутопічної літератури".
Чистоти стилю, як такої не може існувати, завжди є і будуть домішки. У нашому сьогоденні, написати твір "у чистому стилі" буде означати, буквально теж саме, що скопіювати твори автора-засновника стилю. Певно, що читати таке не буде так цікаво, як щось нове та неповторне.
Щодо антиутопії я підозрюю, що вона походить радше від утопії та сатири. Там самотній персонаж потрібен для іншого - для того щоб побачити і розповісти нам, а історія не те щоб про нього. Тож, мабуть, хоч 1984 або Мавпа і сутність - чтиво до біса темне, генетично це все навряд чи споріднене з тим, що тут названо темною літературою.
Схоже на те , що я ніколи не читав не темної літератури. Навіть Біблія підпадає під це визначення.
Схоже, що моя найулюбленіша книга Томаса Харіса "Мовчання ягнят" та всі книги з участю Ганнібала Лектора є темною літературою.
Беззмістовний коментар з більш ніж чотирьох слів 😉
Читав колись багато Стокера. Лафкрафт чекає мене, але його навіть не починав.
Едіп Софокла цілком підходить під темну літературу.
Якщо Річард Бах викликає огиду, чи можна вважати його темною літературою? 😁
Літературознавство - розділ психології.
Почала читати цикл "Аргентина" Андрєя Валєнтінова. Таки темна література!
антиутопія - радше ні, бо там герої, зазвичай, позитивні. хоча, я ще не всі антиутопії прочитав ;)
а експеримент - крапаль пізніше.
перепрошую, але потрібно роз'яснення. Роди та жанри - це спосіб оповідання (повість, роман, новела тощо), а стилі - це різновид світогляду (класицизм, романтизм тощо). Темна література у вашої роботі - це всеж таки стиль? Не жанр? Це принципово для філолога. Приношу вибачення за таке запитання.
"Сутінки розуму породжують монстрів" це звідки?
uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%BD_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BC%D1%83_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D1%83%D1%94_%D1%87%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BA
@@АртемНаумук-в7д цікавий митець, але стрьомний троха)
...стосовно останньої фрази - я би не погодився!
Темна сторона людей у білому .
Спасибо за качественный контент на украинском!
Вій🤔 а чого сразу Вій? Може й Шенель...