У натовпу просити чогось марно! А найбільше претензій до того, кому винен! Держплан по спаленню маєтків, мабуть, було перевиконано! Дякую, пані Наталіє, чудово прочитано! Бажаю Вам успуху і цікавих книжок!
Так, страшно думати, що ми матимемо далі. Буде ще одне оповідання про цього пана, вже в Києві. Теж жахливі речі про край, де я зараз проживаю, (Вишгород та його район), вразили мене сильно. І це історія про нас. Хай у художній формі, але в ній багато правди і болі.
Дякую щиро! До романів я ще поки технічно не готова, дуже повільно працюю технічно, сподіваюсь, далі все ж набуду досвіду і почну працювати швидше. І тоді зможу взятися за довгі тексти. Є ряд, який я просто жагаю внутрішнє начитати. У Klimus була гарна начитка "За ширмою". Пошукайте його канал, від дуже якісно працює. Справді, роман вартий читання і перечитування.
Дякую Вам, пані Наталю. Страшне оповідання. Але вся правда тих років. Наша історія, яку ми тільки почали взнавати. І мурахи по шкірі, від тої правди... Живу у цих місцях. Прогулююся і замислююся, і зараз проживаємо фатальну війну, і знов переломний момент страшної історії, яку ми маємо прожити, і усвідомити. І купа питань, на які так важко дати відповіді...😢. Дякую Вам, так читаєте, що проживаю сама всі ті події. Молодець! Голос Ваш зачаровує.
Дякую, пані Людмило, за таке усвідомлене сприйняття тексту. Страшно думати, що може робити сила натовпу. Аби тільки зараз берегти здоровий глузд і не піддаватися цій страшній енергії.
Ерудиція у автора дуже хороша . І ідейно він показав усе добре . Навіть найдобріші пани залишаються панами і відділяють себе від "homo primitivus" - людини , але нижчої , недостойної . Себе вони вважають абсолютом учености і культури . "Навіть намагалася мужиків просвіщати"- для просвіти треба школа , а не обна панка і тоненька книжечка . Цим вони лише тішили власне ego. Лише їм дозволені розкоші з усіх куточків світу, зробити щось для людей :школу , лікарню (хоч які мізерні)-ні , нізащо . Я народився в цьому маєтку паном - я маю право господарювати на цій землі і господарюватиму до смерти . А мужики просто , як стадо . Для суспільства це "нормальна" практика (За моєю думкою, це зовсім не так ,але практика говорить зворотнє ).
Так, текст мені цим і сподобався, що він не дає однозначної відповіді. Панська родина хоч і визиває симпатію і співчуття, але таке зверхнє ставлення до людей пояснює причину-наслідки.
Колись на екскурсії оглядали садибу, вцілілу у ті буремні роки завдяки тому, що в такому навтопі знайшлася вчителька, яка сказала: дітям потрібна школа. Треба було натякнути, що на будівництво школи-лікарні гроші візьмуть з вас або будете ходити за 10 верстов. Або заплатите мені за спалене. Українських селян це швидше за все переконало б. Російських - не переконало б і раніш: у побудовану панами школу для сільських дітей ніхто не прийшов (Чехов "Моє життя"); маєток пана, який допомагав селянам, спалили ті самі селяни (Гарін-Михайловський "Декілька років у селі").
Пані Олю, які цікаві паралелі Ви проводите. Наших людей хоч грошима можна було стимулювати, а росіян - виходить взагалі нічим. Зараз багато знову відкривається за цю війну у наших реакціях, діях.
@@samnasamaudiobooks Українцям, як і іншим народам, притаманне якесь раціо, а "Росію умом нє понять". А те, що понять, дуже сумно. Селяни не пускали дітей до шкіл; на скаргу купців, що в гімназії їх синкам викладають латину (а ето єрєсь), гімназії закривали замість того, щоб просто прибрати "страшний" предмет. Це через 200 років після того, як Ломоносова радо взяли до Слов'яно-греко-латинської академії, бо туди був недобір через такі самі страхи московських попів. Недарма етнічний росіянин Микола Амосов в далекому інтерв'ю 90-их років казав, що майбутнє України в Європі, а не в Росії, бо Росія світу нічого не дала.
Не думаю, що щось добре вийшло б того, щоб селяни не спалили маєток. Не їхня це ідея . А за "ослушаніє" покарання не забарилося б. Старий мір разрушім. І новий наш построЇм. Настроїли, до цих пір видихаєм. Кінця краю нема
Згодна з Вами, пані Галино. Чи набагато ми відрізняємося зараз від тих людей, що до пана прийшли? Ми навіть не ладні були за роки незалежності зберегти всю інфраструктуру, що нам дісталася від тих совєтів, які б вони страшні не були. Дякую Вам за проникливість у текст. Мені дуже цінні такі коментарі.
Це було за часів невизначеності, коли влада часто мінялася. Тоді не було впевненості, що пан не повернеться у свій маєток. Якби Скоропадський залишився при владі, паліям було би напереливки. Панів палили щиро, але були заводії. Гнати пана з землі, а землю поділити між тими, хто її обробляє.
Так, далі буде ще одне оповідання про цього пана, вже його перебування в Києві, куди він поїхав після цих подій, теж вражаючі деталі. Дочекайтеся чи знайдіть у нього "Так вийшло". Які страшні часи були.
А далі у 1930 році писали, що "ось вам і земля без викупу", а у 1933 році: "активісти раділи, коли людей виганяли з хат та спродували їх майно, а тепер самі з голоду здохли". Мене завжди вражали усміхнені обличчя активістів-селян на фото тих років. Не показувало їм на голод? Їм казала влада, що поганих людей треба покарати, а померти нікому радянська влада, звісно, не дасть.
![BLACK BAG - Official Trailer [HD] - Only in Theaters March 14](http://i.ytimg.com/vi/Du0Xp8WX_7I/mqdefault.jpg)
Сумне оповідання. Але нажаль це наша історія. Дякую за приємне читання❤
У натовпу просити чогось марно! А найбільше претензій до того, кому винен! Держплан по спаленню маєтків, мабуть, було перевиконано! Дякую, пані Наталіє, чудово прочитано! Бажаю Вам успуху і цікавих книжок!
О, так, Рябошапка - найбільший ворог. Сумно.
Дякую, пані Олено, так, у пошуку оповідань постійно. Є вже знову ряд, котрий мене надихає. )
Дякую за прочитане оповідання, сумна наша історія, цікаво почитати коментарі, погоджуюся з ними.
100% Самі стикалися з подібною ситуацією
Родиною, я вірно розумію? Всі залишилися живими? Бо скільки заможніх освічених людей було просто вбито в таких історіях.
Це страшно і правдиво, і ніколи не зміниться. Уявляю, що буде у нас після війни
Так, страшно думати, що ми матимемо далі.
Буде ще одне оповідання про цього пана, вже в Києві. Теж жахливі речі про край, де я зараз проживаю, (Вишгород та його район), вразили мене сильно. І це історія про нас. Хай у художній формі, але в ній багато правди і болі.
Історія. Дякую Вам!
❤❤❤
Дуже сумно.
Дякую ,обожнюю ваш канал ❤не знайшла давидовича за ширмою ! Велике прохання зробити цей твір ! Читала його ,мене дуже вразив цей роман 😔😊👏
Дякую щиро! До романів я ще поки технічно не готова, дуже повільно працюю технічно, сподіваюсь, далі все ж набуду досвіду і почну працювати швидше. І тоді зможу взятися за довгі тексти. Є ряд, який я просто жагаю внутрішнє начитати.
У Klimus була гарна начитка "За ширмою". Пошукайте його канал, від дуже якісно працює. Справді, роман вартий читання і перечитування.
Дякую Вам, пані Наталю. Страшне оповідання. Але вся правда тих років. Наша історія, яку ми тільки почали взнавати. І мурахи по шкірі, від тої правди...
Живу у цих місцях. Прогулююся і замислююся, і зараз проживаємо фатальну війну, і знов переломний момент страшної історії, яку ми маємо прожити, і усвідомити. І купа питань, на які так важко дати відповіді...😢.
Дякую Вам, так читаєте, що проживаю сама всі ті події.
Молодець! Голос Ваш зачаровує.
Дякую, пані Людмило, за таке усвідомлене сприйняття тексту. Страшно думати, що може робити сила натовпу. Аби тільки зараз берегти здоровий глузд і не піддаватися цій страшній енергії.
Дякую! Добрі ,наївні пани....Жах!
Ерудиція у автора дуже хороша . І ідейно він показав усе добре .
Навіть найдобріші пани залишаються панами і відділяють себе від "homo primitivus" - людини , але нижчої , недостойної . Себе вони вважають абсолютом учености і культури . "Навіть намагалася мужиків просвіщати"- для просвіти треба школа , а не обна панка і тоненька книжечка . Цим вони лише тішили власне ego. Лише їм дозволені розкоші з усіх куточків світу, зробити щось для людей :школу , лікарню (хоч які мізерні)-ні , нізащо .
Я народився в цьому маєтку паном - я маю право господарювати на цій землі і господарюватиму до смерти .
А мужики просто , як стадо . Для суспільства це "нормальна" практика (За моєю думкою, це зовсім не так ,але практика говорить зворотнє ).
Так, текст мені цим і сподобався, що він не дає однозначної відповіді. Панська родина хоч і визиває симпатію і співчуття, але таке зверхнє ставлення до людей пояснює причину-наслідки.
Колись на екскурсії оглядали садибу, вцілілу у ті буремні роки завдяки тому, що в такому навтопі знайшлася вчителька, яка сказала: дітям потрібна школа. Треба було натякнути, що на будівництво школи-лікарні гроші візьмуть з вас або будете ходити за 10 верстов. Або заплатите мені за спалене. Українських селян це швидше за все переконало б.
Російських - не переконало б і раніш: у побудовану панами школу для сільських дітей ніхто не прийшов (Чехов "Моє життя"); маєток пана, який допомагав селянам, спалили ті самі селяни (Гарін-Михайловський "Декілька років у селі").
Пані Олю, які цікаві паралелі Ви проводите. Наших людей хоч грошима можна було стимулювати, а росіян - виходить взагалі нічим. Зараз багато знову відкривається за цю війну у наших реакціях, діях.
@@samnasamaudiobooks Українцям, як і іншим народам, притаманне якесь раціо, а "Росію умом нє понять". А те, що понять, дуже сумно. Селяни не пускали дітей до шкіл; на скаргу купців, що в гімназії їх синкам викладають латину (а ето єрєсь), гімназії закривали замість того, щоб просто прибрати "страшний" предмет. Це через 200 років після того, як Ломоносова радо взяли до Слов'яно-греко-латинської академії, бо туди був недобір через такі самі страхи московських попів. Недарма етнічний росіянин Микола Амосов в далекому інтерв'ю 90-их років казав, що майбутнє України в Європі, а не в Росії, бо Росія світу нічого не дала.
Не думаю, що щось добре вийшло б того, щоб селяни не спалили маєток. Не їхня це ідея . А за "ослушаніє" покарання не забарилося б. Старий мір разрушім. І новий наш построЇм. Настроїли, до цих пір видихаєм. Кінця краю нема
Згодна з Вами, пані Галино. Чи набагато ми відрізняємося зараз від тих людей, що до пана прийшли? Ми навіть не ладні були за роки незалежності зберегти всю інфраструктуру, що нам дісталася від тих совєтів, які б вони страшні не були.
Дякую Вам за проникливість у текст. Мені дуже цінні такі коментарі.
Це було за часів невизначеності, коли влада часто мінялася. Тоді не було впевненості, що пан не повернеться у свій маєток. Якби Скоропадський залишився при владі, паліям було би напереливки. Панів палили щиро, але були заводії. Гнати пана з землі, а землю поділити між тими, хто її обробляє.
А далі - голодомори, розкуркулення, репресії, війна ... на теє воно ще не показувало
Так, далі буде ще одне оповідання про цього пана, вже його перебування в Києві, куди він поїхав після цих подій, теж вражаючі деталі. Дочекайтеся чи знайдіть у нього "Так вийшло".
Які страшні часи були.
А далі у 1930 році писали, що "ось вам і земля без викупу", а у 1933 році: "активісти раділи, коли людей виганяли з хат та спродували їх майно, а тепер самі з голоду здохли". Мене завжди вражали усміхнені обличчя активістів-селян на фото тих років. Не показувало їм на голод? Їм казала влада, що поганих людей треба покарати, а померти нікому радянська влада, звісно, не дасть.
Неможливо спинити розбурхане стадо, усе потопче на своєму шляху, навіть найкращу ниву зі збіжжям..
Так і відбулося, нажаль. Наступне аудіо готую - продовження життя пана Лебединського через десять років. Заглядайте на нього.
@samnasamaudiobooks дякую, обов'язково)