Дякую.. Нехай Господь милує нас від ...нас.Хто в моєму роді ,що то були за люди??Що вони кому робили?? До сьомого коліна відповідаємо і запитуємо -"за щ,о?"
Дякую, які вірні запитання Ви ставите. Наче лише сто років минуло, а уявити, що натовп так себе поводив по всій нашій країні, не дивуюсь тепер тому, що ми зараз проживаємо.
Дякую за прекрасне читання. Відкрила для себе, ще одного письменника епохи розстріляного відродження. Слухала текст на одному диханні. Таке враження, що була там поряд з паном Лебединським, прожила і відчула весь той жах...Яка дичина...Наша нажаль історія. Яка б вона не була, ми повинні її знати. Її правдиву... Я живу біля Вишгорода. І ось задумалася, може спілкуюся зараз з нащадками тих "демонів". А ще більше задумуюся, а чи в моєму роду не було таких нелюдів?! І наше сьогодення, війна. І чому на нашу долю випали такі випробування?!
Пані Людмило, щиро дякую за таке глибоке проживання тексту зі мною. Складні питання Ваші, і я з такими самими думками працювала з цим текстом, адже живу у Вишгороді теж. І про свій рід думала, і про нашу долю через сто років. Аби ми тільки до громадяньського протистояння не дійшли знову. Дай Бог нам вже розуму нарешті.
Така безвідповідальність у цих висловах, як і самі вчинки, наче свого розуму у людей не було. Сумно від того всього. А я у Вишгороді проживаю з дитинства. Корінну спільноту добре знаю. Страшно думати, що у когось коріння походить від тих людей. Але чи знаю я все про своє, теж питання. Думаю, скрізь такі історії були. І на моїй рідній Вінничині.
Щиро дякую вам за чудово прочитаний твір.❤
Дякую Вам за відкриття письменників епохи розстрілянного відродження.
Ось такі оповідання і є найкращим вчителем з історії.
Так, теж думала, що через оповідки та байки за всіх часів передавалась частина історії, яку художні тексти доносять швидше. Дякую Вам за сприйняття.
Дякую..
Нехай Господь милує нас від ...нас.Хто в моєму роді ,що то були за люди??Що вони кому робили??
До сьомого коліна відповідаємо і запитуємо -"за щ,о?"
Дякую, які вірні запитання Ви ставите. Наче лише сто років минуло, а уявити, що натовп так себе поводив по всій нашій країні, не дивуюсь тепер тому, що ми зараз проживаємо.
Дякую за прекрасне читання. Відкрила для себе, ще одного письменника епохи розстріляного відродження.
Слухала текст на одному диханні. Таке враження, що була там поряд з паном Лебединським, прожила і відчула весь той жах...Яка дичина...Наша нажаль історія. Яка б вона не була, ми повинні її знати. Її правдиву...
Я живу біля Вишгорода. І ось задумалася, може спілкуюся зараз з нащадками тих "демонів".
А ще більше задумуюся, а чи в моєму роду не було таких нелюдів?! І наше сьогодення, війна. І чому на нашу долю випали такі випробування?!
Пані Людмило, щиро дякую за таке глибоке проживання тексту зі мною. Складні питання Ваші, і я з такими самими думками працювала з цим текстом, адже живу у Вишгороді теж. І про свій рід думала, і про нашу долю через сто років. Аби ми тільки до громадяньського протистояння не дійшли знову. Дай Бог нам вже розуму нарешті.
Дякую за чудове читання, так воно потім і вийшло: голодомор, табори ..зло породжує зло...
Дякую ❤
« так вийшло » і « так воно показує»-- так і знайомимося з нашою історією 😕. Навіть і не знаю, що сказати….
Дякую за читання ❤
Така безвідповідальність у цих висловах, як і самі вчинки, наче свого розуму у людей не було. Сумно від того всього. А я у Вишгороді проживаю з дитинства. Корінну спільноту добре знаю. Страшно думати, що у когось коріння походить від тих людей. Але чи знаю я все про своє, теж питання. Думаю, скрізь такі історії були. І на моїй рідній Вінничині.
Ну, таке...
Боляче усвідомлювати, що цей світ такий жорстокий і дурний. А могло б все бути зовсім по іншому....
Страшні часи, страшні вчинки. Згадалося, як мені колись мама сказала, коли ми пішли з практики, "як всі підуть топитися, ти теж? "
Дякую! Є над чим поміркувати...
Дчкую. Жах. Навіть, якщо щось подібне ставалося епізодично. Які ми все ще дикі ...