Ясунарі Кавабата - Осінній дощ - Українською

(вікі)
Кавабата Ясунарі (яп. 川端 康成; 11 червня 1899, Осака - 16 квітня 1972, Джуші, Токіо) - японський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1968 року. Проза Кавабати м'яка, лірична, сповнена тонких нюансів, отримала широке визнання і популярність у всьому світі. Кавабата отримав Нобелівську премію першим із японських письменників.
Кавабата народився в місті Осака 11 червня 1899 року в родині лікаря. Батьки рано померли й у два роки він став сиротою. Вихованням хлопця займались дідусь і бабуся по материнській лінії. 1906 року померла його бабуся, 1909 року - старша сестра, яка мешкала разом з тіткою та яку він бачив тільки раз у житті. У 15 років (1914 рік) помирає дідусь.
Утративши найближчих рідних, Ясунарі перебрався до родичів із боку матері в родину Курода. У січні 1916 року Ясунарі переїздить у шкільний гуртожиток. Закінчивши школу в березні 1917 року, він їде до Токіо, сподіваючись вступити до Дай-ічі Кото-ґакко (яп. 第一高等学校), школу при Токійському імперському університеті. Успішно склавши вступні іспити, він навчається в цьому університеті на гуманітарному факультеті за спеціальністю «англійська мова». За рік переводиться на факультет японської літератури.
Після того, як Кавабата закінчив університет 1924 року, відомий письменник Кан Кікуті робить йому пропозицію стати членом редколегії літературного журналу «Бунгей сюнджю» (яп. 文藝春秋).
Пізніше Кавабата разом зі групою молодих письменників, серед яких були Йокоміцу Рьоїті, Катаока Теппей, Накагава Йоїті, Фудзісава Такео й інші, засновує власний журнал «Бунгей дзідай» модерністського напрямку в японській літературі під упливом письменників Заходу, особливо таких, як Джеймс Джойс і Гертруда Стайн.
1925 року приходить перший літературний успіх із виходом у світ новели «Танцівниця з Ідзу».
1931 року Кавабата одружився з Хідеко, а 1934-го року переїжджає до Камакури, префектура Канаґава.
Письменник займався не лише художньою літературою. Він також працював репортером у газетах, у тому числі й у відомій Майнічі Сімбун. Хоча Кавабата відмовлявся брати участь у мілітаристській лихоманці впродовж Другої світової війни, він не особливо переймався також повоєнними реформами. Проте Ясунарі відзначав, що як рання смерть родичів, так і війна сильно вплинули на його творчість. Він говорив, що після війни зможе писати лише елегії. Але літературознавці не помічають особливих тематичних відмінностей у творчості Кавабати довоєнного й Кавабати післявоєнного.
16 квітня 1972 року письменник помер від витоку газу у своєму будинку. Родина вважає, що смерть настала внаслідок нещасного випадку, інші - що це було самогубство. Існує багато теорій щодо причин можливого зведення рахунків із життям, серед яких називають нелади зі здоров'ям (Кавабата довідався, що хворий на хворобу Паркінсона); таємну любовну невдачу; шок від смерті друга - Юкіо Місіми. Кавабата на відміну від останнього не залишив записки. Окрім того, він не акцентував тему самогубства у своїх творах, тож його мотиви залишаються неясними. Проте, Окуно Такео - японський біограф письменника, відзначає, що йому впродовж двох-трьох сотень ночей після смерті Місіми снилися кошмари, в яких до письменника приходив дух померлого. Кавабата в останній рік життя був постійно пригніченим і часто говорив друзям про неприємні сподівання. Наприклад про те, що він сподівається, що його літак розіб'ється.