Прекрасне обговорення й доповнення роману. "Таємну історію" прочитала влітку й була вражена. Деякі епізоди доводили до того, що ніби переносилася туди, де й герої. А образ Джуліана сам собою накладався на людину, яку я знаю, ексцентричного митця й педагога, шанувальника античної філософії й літератури, що одночасно закохує в себе учнів і викликає глуху ненависть у деяких колег. Повертаючись до "Таємної історії", то це фактично сюжет про те, як можна зруйнувати своє життя. Уявляється такий античний храм, від якого лишились самі руїни, а під уламками загиблі. Саме тому, трішки більше подобається "Щиголь", бо там вихід з купи наламаних дров знаходиться
я прихильник того, щоб на перших 10 сторінка було голе тіло =) Мені дуже сподобався роман "Таємна історія". Цікаво послухати думки Ростислави і Богдани, це одні з моїх орієнтири в світі літератури =))
мені теж подобаються книжки з "бібліотеками" (додам ще Муракамі "Кафка на пляжі") Що мені сподобалося для в Таємний історії,так це такий собі японський стиль - повільний, атмосферний, де нічого не відбувається але тебе сильно затягує в "той" світ. Коли описували алкоголь і сцени з ним повязані, я наче сама відчувала це спяніння..Коли були моменти де герой казав "я не мав що відповісти, але він зрозумів що я хотів сказати"і ти ТЕЖ це розумієш, бо вже настільки злився з героями - це вищий рівень письменництва
Із задоволенням подивився і послухав. Відчув себе наче в підлітковому віці в компанії друзів, які подивилися якесь цікавенне кіно і обговорюють так, що ти уважно слухаєш і теж хочеш подивитися. Хочу більше таких заходів і таких відео! Давно чув про "Таємну історію", але не читав, бо не думав, що мене зацікавить. Але після цього обговорення захотілося прочитати самому. P.S. Жарт про Гаррі Поттера зробив мій вечір
Семків каже, що другий роман Тартт дуже травматичний. Але і перший теж травматичний (поетика непокараних вбивств). Ну і третій теж. Письменниця травм? Читаємо у Максима Нестелєєва в "Лабіринтах американського постмодернізму": "... опис того, як можна знати про одне вбивство, не завадити іншому і лишитися практично безстороннім, не страждати і майже не змінитися" (с. 341)
33:29 о, я це розумію. Коли ти навчаєшся на 3ки, і заздриш відмінникам, а потім ці відмінники йдуть займатись якоюсь фігнею. А ти жалієш, що не привернув увагу тих викладачів до себе, бо думав що з тебе нічо не вийде, бо то ж їх зірочки 🤷
шкода що не говорили про їхню "дружбу"..яка ніби і така сильна, і всестороння..і часами безбарєрна, а по факту - головний герой чуть не помирає з бідності і встидається признатись як стоять справи (хоча по ньому і так було видно що він не той, за кого себе видає)
цікаво, що ніхто не згадав про ненадійного оповідача, хоча навіть згадувалося про великого гетсбі, в якому це також є. іще здивувало, що ніхто довго не знав про цю книжку, хоча вона була відомою і популярною на заході задовго до тіктоку і популярності дарк академії)
Я абсолютно не згодна з тим, що герої були самотні, бо були надто захоплені предметом. Вони не були захоплені предметом, вони були захоплені тим, яке враження вони справляють, подаючи себе як складних інтелектуалів. Їм подобалася форма, але вони постійно то спізнювалися, то прогулювали, списували одне в одного греку і тд, що взагалі не говорить про захоплення предметом. Плюс Річард, який прийшов з простішого навчального закладу, при знайомстві з цією групою обраних, допомагає їм з домашнім завданням. Що, як на мене, трохи дискредитує і Джуліанна як викладача, і їх як студентів. Взагалі, для мене, весь текст про перевагу форми над змістом.
Яке цікаве та несподіванне тріо😍😍😍
Прекрасне обговорення й доповнення роману. "Таємну історію" прочитала влітку й була вражена. Деякі епізоди доводили до того, що ніби переносилася туди, де й герої. А образ Джуліана сам собою накладався на людину, яку я знаю, ексцентричного митця й педагога, шанувальника античної філософії й літератури, що одночасно закохує в себе учнів і викликає глуху ненависть у деяких колег. Повертаючись до "Таємної історії", то це фактично сюжет про те, як можна зруйнувати своє життя. Уявляється такий античний храм, від якого лишились самі руїни, а під уламками загиблі. Саме тому, трішки більше подобається "Щиголь", бо там вихід з купи наламаних дров знаходиться
Дякую, дуже цікаво слухати думки інтелектуальних людей💛💙
мені дуже сподобався цей тандем учасників на обговоренні🥰😁можливо, колись знову буде такий самий
я прихильник того, щоб на перших 10 сторінка було голе тіло =) Мені дуже сподобався роман "Таємна історія". Цікаво послухати думки Ростислави і Богдани, це одні з моїх орієнтири в світі літератури =))
шикарне обговорення книги з прекрасними людьми, яких цікаво слухати)
яке прекрасне обговорення🤍 Саша і пан Ростислав - фантастичний тандем✨
Дякую за цікаве обговорення, читала давно, дуже сподобалось. Для мене це найкращий роман Тарт💙💛
Додам про шикарну бібліотеку - "Сповідь відьом" Дебори Харкнесс
Дякую за цікавий розбір
обожнюю цю книгу , дякую за цікаве обговорення 👍🏻
Боже, який топ! Не читала цієї книжки, а тепер хочу
Гарна традиція ❤ Радо подивилась-послухала. Дякую ♥️
Щойно дочитала "Таємну історію" - трохи достоєвщини, трохи Набокова, але радше як стьоб, бо злочин має наслідком кару, навіть якщо вона не унормована
мені теж подобаються книжки з "бібліотеками" (додам ще Муракамі "Кафка на пляжі") Що мені сподобалося для в Таємний історії,так це такий собі японський стиль - повільний, атмосферний, де нічого не відбувається але тебе сильно затягує в "той" світ. Коли описували алкоголь і сцени з ним повязані, я наче сама відчувала це спяніння..Коли були моменти де герой казав "я не мав що відповісти, але він зрозумів що я хотів сказати"і ти ТЕЖ це розумієш, бо вже настільки злився з героями - це вищий рівень письменництва
Обожнюю Муракамі ❤
Із задоволенням подивився і послухав. Відчув себе наче в підлітковому віці в компанії друзів, які подивилися якесь цікавенне кіно і обговорюють так, що ти уважно слухаєш і теж хочеш подивитися. Хочу більше таких заходів і таких відео! Давно чув про "Таємну історію", але не читав, бо не думав, що мене зацікавить. Але після цього обговорення захотілося прочитати самому. P.S. Жарт про Гаррі Поттера зробив мій вечір
Дякую! Було дуже цікаво 💓
Дякую за відео!❤
Було цікаво! Мені книжка в цілому сподобалась, але з ремарками шановних гостей твір справді розкрився ширше
Семків каже, що другий роман Тартт дуже травматичний. Але і перший теж травматичний (поетика непокараних вбивств). Ну і третій теж. Письменниця травм? Читаємо у Максима Нестелєєва в "Лабіринтах американського постмодернізму": "... опис того, як можна знати про одне вбивство, не завадити іншому і лишитися практично безстороннім, не страждати і майже не змінитися" (с. 341)
Оргія в ім'я науки звучить потужно 😅 Треба почитати
33:29 о, я це розумію. Коли ти навчаєшся на 3ки, і заздриш відмінникам, а потім ці відмінники йдуть займатись якоюсь фігнею. А ти жалієш, що не привернув увагу тих викладачів до себе, бо думав що з тебе нічо не вийде, бо то ж їх зірочки 🤷
шкода що не говорили про їхню "дружбу"..яка ніби і така сильна, і всестороння..і часами безбарєрна, а по факту - головний герой чуть не помирає з бідності і встидається признатись як стоять справи (хоча по ньому і так було видно що він не той, за кого себе видає)
цікаво, що ніхто не згадав про ненадійного оповідача, хоча навіть згадувалося про великого гетсбі, в якому це також є. іще здивувало, що ніхто довго не знав про цю книжку, хоча вона була відомою і популярною на заході задовго до тіктоку і популярності дарк академії)
Я абсолютно не згодна з тим, що герої були самотні, бо були надто захоплені предметом. Вони не були захоплені предметом, вони були захоплені тим, яке враження вони справляють, подаючи себе як складних інтелектуалів. Їм подобалася форма, але вони постійно то спізнювалися, то прогулювали, списували одне в одного греку і тд, що взагалі не говорить про захоплення предметом. Плюс Річард, який прийшов з простішого навчального закладу, при знайомстві з цією групою обраних, допомагає їм з домашнім завданням. Що, як на мене, трохи дискредитує і Джуліанна як викладача, і їх як студентів. Взагалі, для мене, весь текст про перевагу форми над змістом.
колупатись в кота під хвостом - височенний рівень літературної мови.
Я не співчувала Пітеру Пену