Читав саме Євпраксію. Це взагалі акцентація уваги на жіночому вимірі історії. Прикладом Загребельний позначає членів родини Євпраксії, її дитинство і те що коли дівчатка народжуються в княжих родинах і чи існують вони взагалі, і як їх звати - хронистам не цікаво. Хроністів цікавлять хлопчики - спадкоємці і активні діячі часу. Жінка потрапляє в поле зору як предмет династичного контракту. Імена доньок нам часто відомі із хронік західних. Але повернемося до родини. Євпраксія донька Всеволода Ярославича уже від другого шлюбу. Від першого шлюбу з принцесою із роду східноримських імператорів Мономахів уже є син Володимир і донька Анна, яку також намагались віддати заміж за спадкоємця Візантії. Шлюб не відбувся і принцеса повернулась до Києва та заснувала чи очолила жіночий монастир імені святого Андрія, бо батько Всеволод в хрещенні Андрій. Але монастир кияни прозвали Янчин (бо Анну вони знали Яною). Ось до цього таки монастиря і повертається наша героїня. Тобто щоб від тебе всі відїбались треба ще заслужити на право зачинитися в монастирі. Ну ок. І в тому ж монастирі знаходить притулок мати Євпраксії - Анна. Справжнє її ім'я невідомо - вона була половчанкою. Її охрестили і надали християнське ім'я. І шлюб з Всеволодом - тоді ще князем у Переяславі половецької княжни був не випадковим: половці перемогли руських князів на річці Альті і в частиною мирного договору був шлюб. Фактично половці вперше добились від Києва те, що Київ добився від Візантії за часів Володимира. Визнання. І половчанка Анна потім виступала перемовницею, коли половці вчергове загрожували Києву. Це була не перша і не остання жінка перемовниця в історії середньовічної України. Ну і Загребельний малюючи родинний час в житті героїні побіжно торкається і цих аспектів жіночого питання в історичному, географічному і соціально-політичному моменті.
Недавно читала новий роман Меґґі ОʼФаррелл «The marriage portrait». В основі схожа історія про примусове одруження 12-літньої дівчинки, графині із Тоскани. Приблизно у той же історичний час. Ви мене дуже зацікавили. Йду шукати «Євпраксію». Буде цікаво порівняти 😊
читала зовсіс інший роман - "Гола душа". Думаю тепер, чи це про шлях жінки партійними сходами в совєцькому союзі, чи теж про фемінізм? Тоді для мене було шоком прочитати роман такої тематики, адже асоціювала Загребельного винятково з історичною призмою . дякую за цікаві розповіді про українську літературу!!!!
Дякую за цікаве обговорення і нагадування про цю книжку. "Євпраксію" Загребельного я починала читати в молодості (це було дуже давно 😊). Але не дочитала. Та частина, де описано перебування дівчини у того німецького графа (чи хто він там був), виявилась для мене дуже важкою психологічно, і я не схотіла читати далі, побоюючись, що буде ще гірше. 😏 Прочитала лише "Роксолану", яка мені вельми сподобалась (хоч там теж дуже сумна історія).
Читала ще студенткою. Так само звернула увагу на чеберяйчиків і протиставлення "моя земля" -- "вони". Вразив образ блакитноокої вбивці Євпраксії. Узагалі вся історія вразила. Читанням Євпраксія близька до образу Роксолани ("Ти будеш ученим улемом, не читай так багато, ти зашкодиш дитині") Звичайно, цитата не дослівна. І, можливо, певна рація в тому є, бо читання -- енерговитратний інтелектуальний процес ) Не стільки феміністичний, скільки людяний, про гідність людини незалежно від статі. Мені здалося, зо Загребельний, навпаки, захоплюється своїми героїнями. У романі "Диво" жінкам з пересічною зовнішністю й розумом -- жодних шансів )
читала давно, в дитинстві, й тоді вже мала питання: а чого, власне, такий наголос в імені? ми ж не кажемо АнастАсія чи ВізАнтія? маю колегу-грекиню ЕвпраксІю, до речі )))
В університеті читали "Євпраксію", тільки чеберяйчики звідти пам'ятаю) зараз читаю "Смерть у Києві" -- вражає, як автор цілісно уявляє та реконструює княжий Київ
Гм, нічого не знаю про це, надихає! В захваті від чебиряйчиків!! Схоже на недотикомку Сологуба))) і це бабуся мені в дитинстві приспівувала: сидить заяць на заборі в алюмінєвих трусах! І ніжками чеберяє! А виявляється - Тичина?! Я вважала це народним, як 'ципленок варений, ципленок жарений'. А Смерть у Києві це паралель до Смерть в Венеції?? - читала
Дякую за цікаву розмову
Щиро дякую за Ваше служіння Україні! Цікава розмова, надихає на прочитання твору!
Дякую за цікаву і корисну бесіду!Чекаю на ще!
Дякую за ваші випуски, це дуже надихає відкривати для себе нові твори української літератури
дякую за вашу роботу!
Читала Диво,ще в підлітковому віці.Перечитувала декілька років тому.Маю надолужити прогалини,прочитаю ще інші твори..Дякую за вашу працю .
Щойно завершила читання Євпраксії. Дякую, що говорите про роман❤
Читав саме Євпраксію. Це взагалі акцентація уваги на жіночому вимірі історії. Прикладом Загребельний позначає членів родини Євпраксії, її дитинство і те що коли дівчатка народжуються в княжих родинах і чи існують вони взагалі, і як їх звати - хронистам не цікаво. Хроністів цікавлять хлопчики - спадкоємці і активні діячі часу. Жінка потрапляє в поле зору як предмет династичного контракту. Імена доньок нам часто відомі із хронік західних. Але повернемося до родини. Євпраксія донька Всеволода Ярославича уже від другого шлюбу. Від першого шлюбу з принцесою із роду східноримських імператорів Мономахів уже є син Володимир і донька Анна, яку також намагались віддати заміж за спадкоємця Візантії. Шлюб не відбувся і принцеса повернулась до Києва та заснувала чи очолила жіночий монастир імені святого Андрія, бо батько Всеволод в хрещенні Андрій. Але монастир кияни прозвали Янчин (бо Анну вони знали Яною). Ось до цього таки монастиря і повертається наша героїня. Тобто щоб від тебе всі відїбались треба ще заслужити на право зачинитися в монастирі. Ну ок. І в тому ж монастирі знаходить притулок мати Євпраксії - Анна. Справжнє її ім'я невідомо - вона була половчанкою. Її охрестили і надали християнське ім'я. І шлюб з Всеволодом - тоді ще князем у Переяславі половецької княжни був не випадковим: половці перемогли руських князів на річці Альті і в частиною мирного договору був шлюб. Фактично половці вперше добились від Києва те, що Київ добився від Візантії за часів Володимира. Визнання. І половчанка Анна потім виступала перемовницею, коли половці вчергове загрожували Києву. Це була не перша і не остання жінка перемовниця в історії середньовічної України. Ну і Загребельний малюючи родинний час в житті героїні побіжно торкається і цих аспектів жіночого питання в історичному, географічному і соціально-політичному моменті.
Читав Диво. І в частині історії Русі цей роман прекрасний. Дійсно, лише ця частина має значення
Дякую! Мабуть, пора таки перечитувати "Євпраксію") Свого часу читала всі 4 романи.
Так. Дуже цікаво розповіли. Не читала. Вже хочу. Дякую ❤️
Недавно читала новий роман Меґґі ОʼФаррелл «The marriage portrait». В основі схожа історія про примусове одруження 12-літньої дівчинки, графині із Тоскани. Приблизно у той же історичний час. Ви мене дуже зацікавили. Йду шукати «Євпраксію». Буде цікаво порівняти 😊
Цікаво, чи не готують часом видавництва перевидання цього роману?
Фоліо постійно перевидає
читала зовсіс інший роман - "Гола душа". Думаю тепер, чи це про шлях жінки партійними сходами в совєцькому союзі, чи теж про фемінізм? Тоді для мене було шоком прочитати роман такої тематики, адже асоціювала Загребельного винятково з історичною призмою . дякую за цікаві розповіді про українську літературу!!!!
Дуже цікаво Ви розповіли про роман. Читала давно "Роксолану". А "Євпраксія" стоїть на полиці , сумує... Потрібно виправляти таку ситуацію.
Дякую за цікаве обговорення і нагадування про цю книжку.
"Євпраксію" Загребельного я починала читати в молодості (це було дуже давно 😊). Але не дочитала. Та частина, де описано перебування дівчини у того німецького графа (чи хто він там був), виявилась для мене дуже важкою психологічно, і я не схотіла читати далі, побоюючись, що буде ще гірше. 😏
Прочитала лише "Роксолану", яка мені вельми сподобалась (хоч там теж дуже сумна історія).
❤
НЕ читала жодної книги з тетралогії, але після одного з попередніх відео купила старе видання "Смерті у Києві". Тож, у мене ще все попереду!🙂
Читала ще студенткою. Так само звернула увагу на чеберяйчиків і протиставлення "моя земля" -- "вони". Вразив образ блакитноокої вбивці Євпраксії. Узагалі вся історія вразила. Читанням Євпраксія близька до образу Роксолани ("Ти будеш ученим улемом, не читай так багато, ти зашкодиш дитині") Звичайно, цитата не дослівна. І, можливо, певна рація в тому є, бо читання -- енерговитратний інтелектуальний процес )
Не стільки феміністичний, скільки людяний, про гідність людини незалежно від статі.
Мені здалося, зо Загребельний, навпаки, захоплюється своїми героїнями. У романі "Диво" жінкам з пересічною зовнішністю й розумом -- жодних шансів )
Вперше почула історію Євпраксії в книжці, що оповідала про визначне жіноцтво України. Там теж було протиставлення "ми - вони"
читала давно, в дитинстві, й тоді вже мала питання: а чого, власне, такий наголос в імені? ми ж не кажемо АнастАсія чи ВізАнтія? маю колегу-грекиню ЕвпраксІю, до речі )))
В університеті читали "Євпраксію", тільки чеберяйчики звідти пам'ятаю) зараз читаю "Смерть у Києві" -- вражає, як автор цілісно уявляє та реконструює княжий Київ
Гм, нічого не знаю про це, надихає! В захваті від чебиряйчиків!! Схоже на недотикомку Сологуба))) і це бабуся мені в дитинстві приспівувала: сидить заяць на заборі в алюмінєвих трусах! І ніжками чеберяє! А виявляється - Тичина?! Я вважала це народним, як 'ципленок варений, ципленок жарений'. А Смерть у Києві це паралель до Смерть в Венеції?? - читала
Читала колись "Роксолану", але так давно...
Дякую за цікаву розмову