В радянській школі було багато оповідань із сюжетами, що нічого крім травми не дають: не вчать, а просто позбавляють надії на все життя. Наприклад, "Гаврош". Як таке можна було читати 1-3 класі? Я пам'ятаю, весь клас сидів і плакав... Більшовики = садисти.
Я народилася в Одесі, але мені пощастило мати бабусю в українськомовному селі, тому я читала українські дитячі книжки, наряду з російськими. Так само в Одесі були спакойнай ночі малиши, а у бабусі: на добраніч, діти. Тому я точно знала, що я українка, з дитинства. І моментально вимкнула ру₴няві налаштування у 2022. На жаль, не раніше... Абсолютно згодна, що ми нічого не втратимо, відмовившись від "їх" культури. Є багато свого, плюс переклад зарубіжного
Шановна пані Віро! Дякую за ваші пречудові лекції! Завдяки ним заново відкриваю для себе багатьох авторів. Принагідно хочу зазначити, що згадана в одному з коментарів Веселка - це чотиритомна антологія української дитячої літератури,що її уклав дитячий письменник, один із організаторів Дитвидаву Богдан Чайковський. Він, доречі був першим перекладачем книги Я.Корчака "Пригоди короля Мацюся", за що отримав орден Польщі. Цю енижку нещодавно перевидано в Абабагаламага. Хочеться згадати також чудових дитячих письменників як Оксана Іваненко (Тарасові шляхи), Володимир Малик - "Посол Урус Шайтана" Авантюрний роман про козаків, Марію Пригару
Щиро дякую, пані Віро!!!!Стовідсотково маєте рацію щодо депресивності шкільних програм . Було цікаво слухати Ваші міркування. От якби дослухалися до цих порад ті, хто укладає шкільні програми.
Вдячна дуже вам,пані Віро... ви дали багато прикладів,що підсилить мою аргументацію в суперечках з прихильниками рашиської... Дізнаємося,цікавлимося Нашіми Геніями... Чекаємо! (Крим)
Шкодую, що не читала українську літературу в дитинстві, але обов’язково буду читати із дітьми та й сама, підтримувати українських авторів, та пізнавати своє, цікаве та захоплююче
Першою книгою, яку я свідомо взяв до рук, і, яка не була санкціонованою шкільною програмою, був "Гаррі Поттер". Досі памʼятаю цю подорож до книжкового магазину і чудову обкладинку "абабаламаги".
"Ясоччин садок" Наталі Забілої - моя перша книжечка, подарована батьками, досі пам'ятаю її напам'ять. Своїм дітям завжди купувала і читала книжки. Зараз я вчителька мови та літератури. Маю учнів та учениць, що читають. Але й такі, що кажуть: "І мене вдома немає жодної книжки" - і це не про нестатки.
Моєю най най улюбленішою авторкою з раннього дитинства була Ганна Чубач. А також часто просила маму читати мені вірші Забілої, Грицька Бойка., Євгена Гуцала та Дмитра Павличка. Обожнювала Нестайка із його "Олексій Веселесик і жарт-птиця". Із зарубіжного дуже маленькою любила книжки про Петсона та Фіндуса та історії про Пітера Ребітта. А також книжки Річарда Скаррі та Женев"єви Юр'є.
Мої улюблені з дитинства - "Цар Плаксій і Лоскотон" Василя Симоненка, збірки віршів, де були "Бузиновий цар" Ліни Костенко, "Засмутилось кошеня", "Засмутився їжачок" Платона Воронька, "Сів ведмедик у машину", "Наша мама стіл накрила". Це ті, які ми з мамою вчили, вони й стали улюбленими. І ілюстрації до них були просто фантастичні у видавництві "Веселка". Досі переглядаю з зачудуванням ілюстрації Валентини Мельниченко, бо зберегла всі свої дитячі книжечки для своїх дітей. А діти мої дуже люблять вірш "Сидить вовчисько на хуторі, шукає зайця в компютері" Дмитра Павличка. Старші діти люблять "Пригоди розбійника Пинті" Олександра Гавроша, книги Рутківського, Лесі Вороніної. Я дуже тішуся, що зараз розквіт підліткової літератури, бо дійсно у 90х просто не було вибору.
Здаєтьс в років 10-12 прочитала книгу "Срібні ковзани" Мері Мейпс Додж. Перечитувала її декліька разів. Досі її люблю. Цю книгу подарувала бабуся моєму батькові на честь закінчення чи 1 класу чи 5 класу. Це стара книга, забрала її з села для себе на пам'ять. Мене як дитину дуже вразили зимові розваги в Нідерландах, замерзлі канали і як люди на ковзанах катались між містами.
Я в дитинстві на пам'ять знала всю книжку "Улюблені вірші 2" від АБАБАГАЛАМАГА і читала Нестайка "Країна сонячних зайчиків" і "Пригоди у лісовій школі", ще читала "Ракета на чотирьох лапах"
Нещодавно читали з дітьми (6 та 10 років) «Гості на мітлі». Чудова книжка! Легко написана, зі страшними тривожними моментами, але, в цілому, добра і людяна. Дітям дуже сподобалась. Раджу всім, хто хоч трішечки лякається Бабу Ягу))
З великим теплом пригадую свої дитячі книги «Водяничок» і «Маленька баба-яга», нещодавно ходили вже з сином у львівський ТЮГ на виставу за Ягою) В бабусі було чудове видання Лиса Микити, а ще любила «Метелики на шпильках» і згодом всю Ірину Вільде перечитала. На пам‘ять зачитувалась малою Симоненком («Цар Плаксій та Лоскотон» дотепер у голові😊). А ще «Біле ікло» - перша книга на моїй пам’яті від якої гірко плакала)
Безперечно, першою крутою книгою був Гаррі Поттер з чудовими обкладинками Абабигаламаги. Також дуже запам'яталися Сашко Дерманський з його "Чудовим Чудовиськом" і (на той час ще трилогія) "Джури" Рутківського.
Дякую, пані Віро! Зараз, опинившись далеко від України і від книг, зрозуміла, що добра дитяча бібліотека - це найважливіша справа. Зараз формую список книг для своїх дітей, тож це відео дуже на часі. Щодо моїх дитячих спогадів - це вірші Вінграновського, «Зачарована Десна» Довженка, вірші Платона Воронька і ще неймовірна книга про мандри двох хлопчиків з еміграції, Костика і Ростика, машиною часу української історіі.
Дякую за чудове відео! Мені з української літератури в дитинстві сподобалися гуморески Остапа Вишні. А далі все так викладалося, що я думала що українська література дуже нудна.. тепер з дітьми все відкриваю по новому) Згодна з вами, що для того щоб діти читали - потрібно читати їм! Ми щовечора читали) тепер дітям 8 і 10 і вони із задоволенням читають самі! Старша взагалі просто поглинає книги)) і досі іноді їм читаю)
Дякую вам за тему дитячої літератури, треба ще🥰 З раннього дитинства найулюбленіша була казка про Котика і Півника, я досі памʼятаю ілюстрації і запах тої книжки, яку мама мені читала чи не щовечора)))) в підлітковому віці читала Два капітани Каверіна, нажаль російською, але була в захваті від цілеспрямованості героя, а трішки пізніше сталося Диво Загребельного і все, я закохалася в українську літературу , читала усе, що тільки можна було знайти, це була справді фантастична подорож в нашу історію, культуру, мову. Сьогодні дуже багато українців переживають ті відчуття, які я мала в юності і я із захватом спостерігаю і неймовірно радію, що люди відкривають для себе невичерпний колодязь української літератури💓💓💓
Дякую за розповідь! Пізнаю українську дитячу літературу вже разом з дітьми. Прекрасні збірки Улюблених віршів від Абабагаламага❤❤ сама ж росла в Кривому Розі на Маршаку і Чуковському. З теплом згадую Ясочку Наталії Забіли , але теж в російському перекладі. Найбільше з дитинства врізалося в душу і серце - Пеппі Довгапанчоха. Досі згадую той трепет від абсолютно дивовижної історії
Який цікавий перегляд дитячої літератури. А я дуже полюбляла книжку «Блакитна дитина», тільки це було вже років сорок пʼять тому. Але така добра та людяна ця книжка, та дуже життєва
Обожнювала в дитинстві "Пеппі - довгу панчоху". Тепер це улюблена книжка і моєї 7-річної доньки. З української літератури, щось важко пригадати, але Федька халамидника, було жуже шкода. Врізався в пам"ять цей твір, і ось цієї весни його перечитала. Думаю, такі сумні твори теж можуть бути у шкільній программі. Можливо, варто переглянути лише вік, у котрому їх вивчають діти. Література існує не лишень аби розважити, а й заради інших емоцій: викликати співчуття, розвивати емпатію
Повністю згодна. Для сприйняття кожного твору - свій вік. "Федько-Халамидник" однозначно дає усвідомлення емпатії. Це вам не раскольников, який після злочину виправдовує себе і немає жодного жалю.
Перша книжка яку прочитала це "осел і лев" Івана Франка. А потім були збірки казок народів світу. Мені подобалося саме розмаїття головних героїв, від фей до беїв, чи від великанів до джинів. Потім прийшла черга Мауглі і інші твори Кіплінга. Потім "пригоди Незнайка" Носова. І разом з ним все різнобарв'я творів Нестайка, від "лісової школи" до його детективів. Підлітком читала Купера та Твена.
Вітаю,поруч зі своєю дванадцятирічною донькою,відкрила новий,сучасний світ дитячої літератури,всі твори про ,які ви згадували,прочитані ,нами.Але мене переважно вразили,твори Олекси Стороженка,іКороліва-Старого,особливо,""Нечиста сила"".
Величезна дяка вам за підняту тему дитячої літератури. Треба ще більше імен, ще більше назв творів, бо тягнуть і досі Буратін і Вініпухів, але ж цими творами не можна обмежуватись, бо це вже стає нав'язливим і нудним, хоч твори начебто і вартісні
Улюблені книжки дитинства: Ірини Жиленко "Новорічна історія про двері, яких немає", Нестайко "Тореадори з Васюківки", Астрід Ліндґрен "Пригоди Еміля з Льонеберги". Їх я перечитувала безліч разів. А зовсім маленькою я казку "Про котика та півника" обожнювала і змушувала батьків читати її мені щовечора по кілька разів.
Дякую за таке чудове відео і Вашу працю❤ Тепер знаю, що буду читати з похресником, коли він трохи підросте. В дитинстві любила «В країні сонячних зайчиків». І обожнювала детективи Енід Блайтон, які на жаль в місцевій бібліотеці були лише російською.
Нестайко "П'ятірка з хвостиком", оповідання Сухомлинського тіл5 з часом зрозуміла ідеологічний компонент, вірші Марічки Підгірянкт пам'ятаю. Вірші про зайчиків Дмитра Павличка і зараз читаю своїй дитині
Перша, мною прочитана, українська книжка була збірка «З живого джерела». Тоді здавалося, наче ілюстратори щось купили під час створення ілюстрацій, а насправді воно було чітко по тексту - то я нічого не розуміла 😅 Мені було років 8-9, зачитувалася нею ночами під ковдрою, після того як знайшла у прабабусі на горищі. А ще памʼятаю як бабуся читала щось авторства Наталі Забіли, в неї вдома було їх аж 4 тома, а особливо запамʼяталася казка про Котика і Півника - постійно просила прочитати ще. А от вдома не було жодної книги українською крім Кобзаря, який використовувався виключно як підставка під закрутки, коли їх робили влітку 🥲
Дякую за цікаву розмову. В дитинстві читала дуже багато. З улюбленого - Н.Забіла "Ясоччина книжка" та "Про дівчинку Маринку", вірші Г.Бойка, П.Воронька, казки О.Іваненко ( її повість "Рідні діти" перечитувала багато разів по різному сприймаючи ), Всеволод Нестайко "Тореадори" ( від розділів у журналі "Барвінок" до повної трилогії), фантастика І.Росоховатського, В.Владка, М.Дашкієва, подобались книги Ю.Збанацького, М.Трублаїні , Л.Письменної.
Як такої улюбленої дитячої книжки не пам'ятаю, бо їх було досить багато. А що точно гріє душу, це дитяче видавництво Веселка 🌈 Бо майже всі книги дитинства були від Веселки. І я з теплом згадую віршики, тексти, казки, малюнки, художнє оформлення 🙂🙂🙂
Дякую, пані Віро, згадалось дитинство , яке як і Ваше , припало на кінець 60- х початок 70 років. Мама викладач української мови та літератури десь придбала доя нас двохтомник, який називався " Веселка", там були таори українських письменників , в першому тому - дожовтнева література, в другому - після. Там були біографії і твори навіть таких маловідових письменників, , як Уляна Кравченко, Дніпрова Чайка, Грицько Григоренко, а в другому томі, не тільки Н.Забіла, а й Майк Йогансен, оповідання про котика якого мені дуже подобалось. На жаль, ці книжки не збереглись. А ще дуже любила Трублаїні, його оповідання про Північ, " Шхуна " Колумб ", і Збанацького " Таємниця Соколиного бору ". Але, на даний час, це дійсно втратило будь - яку привабливість та цікавість.
Улюблені книги мого сина, йому 5 років: "Місяць над Кінбурном" Юлії Стахівської, "А що Бог їсть на сніданок?" Марти Ліпшої і "Пригоди саламандри Андри" Надії Малафєєвської
Про недоцільність читання "Федька Халамидника" в школі, думаю, багато хто погодиться) У мене ще схожі спогади щодо "Климка" Тютюнника -- доволі травматична історія з загибеллю хлопчика наприкінці. Щодо улюблених дитячих книжок, а особливо поезії, моїм фаворитом завжди був Микола Вінграновський, з його Неквапами 💙 Також ми з сестрою зачитувалися різними дитячими збірками "А-Ба-Би-Га-Ла-Ма-Ги", у тому числі й збірками казок
"Країна сонячних зайчиків" та "Лісова школа" - це такі теплі спогади із дитинства. Яка я щаслива, що ці твори читав старший син, а зараз разом читаємо для меншого. Шкільну програму треба дуже добре почистити. Минулого року ( березень/квітень 2022) вчителька з української літератури не додумалась сама замінити оповідання "Лось" дітям, які в цей час глибокотравмовані повномасштабним вторгненням, так вона ще і заставила їх дописати завершення оповідання ( там по тексту діти рятують лося від загибелі в болотах, а його майже на їх очах вбивають браконьєри). В цьому році Халамидник, у мене реально була ретравматизація, коли допомагала сину писати характеристику головного героя😢
В дитинстві читала Лєскова, Джен Ейр і фантастику Беляєва. Пам'ятаю, що цікавили там якісь практичні моменти: як жили, як долали труднощі, у що вбиралися, про природу.
"Мій квітник". Була така збірка. Там були віршики Марійки Підгірянки, Наталі Забіли. І навіть казка якогось японського автора (не пам'ятаю, як його звали). Я прожила вже майже пів століття. А ця книжка, добре таки зачитана, яка перейшла мені у спадок від старшої сестри, ще досі стоїть у далекому куточку між іншими книжками) Не змогла з нею розпрощатися) А мої троє дітей росли на "Улюблених віршах" від "А-ба-ба-га-ла-ма-ги", на пригодах Наталочки Михайлової... Було з чого вибирати) Тема Вашої розмови справді дуже цікава і потрібна. Дякую!
ХіХі, на початку мій улюблений дитячий вірш!!!! вже багато років. ДУЖЕ-ДУЖЕ дякую за цю тему! нажаль, бракує хороших оглядів дитячих книг :( особливо в RUclips. працюючі мами не мають часу багато читати, але в дорозі за кермом послухати огляд - саме те, але їх обмаль :(
Може, у класі 5-му прочитала "Пригоди хлопчика Юрчика та його дідуся" Наталі Забіли - і от про цей твір у мене залишився спогад як про щось надзвичайно захопливе. Зараз читаю його своєму 9-річному сину. А перед цим читала йому "Тореодорів" Нестайка (син і сам багато читає, але є твори, які мені подобається читати разом із ним). У моєму дитинстві ця книжка мені не трапилася, але ніколи не пізно її прочитати й захопитися нею - тепер вона моя улюблена дитяча книжка 😊
О, ще згадала чудові віршики для дошкільнят Гриццька Бойка. І щоцно для себе відкрила, що він з Донеччини з Оленівки. Писав чудові україномовні віршики
ясоччина книжка - найулюбленіша, з просто чарівними ілюстраціями. ще мала збірку казок франка "коли ще звірі говорили" - велику і темну, з неї дізналася, що цар звірів - лев. пізніше - тореадори. з останніх дитячих вражаючих - мері попінс, але то вже було російською
Серед моїх улюблених дитячих книжок українських не було. А ось доньчини обожнювала: про Вовченятка, яке запливло далеко в море, ми вивчили напам"ять, далі були "Повітряні рибки" тих самих Дяченків, "Чудове Чудовисько" Сашка Дерманського, "Джури козака Швайки" Рутківського - доця російською трохи почала читати лише у підлітковому віці, за що величезна подяка нашим письменникам і видавцям
Я обожнювала країну сонячних звйчиків. Напевно це була єдина книжка, якв щиро зацікавила. Та чомусь, наступною книжкою, яку мене змусила читати мама, була "Четвьортая висота". Мені тоді й 9 не було. Досі пам'ятаю, як над нею мучилась. Думаю це і приспало мій інтерес до читання аж до підліткового віку
Вітаю! Мама з дошкільного віку водила мене в бібліотеку. Удома в нас водилися тільки зачитані мною тонесенькі книжечки від А-Ба-Би з пошти й товста ще радянська хрестоматія для дошкільнят, де переважала поезія. У бібліотеці я стандартно обирала якісь тоненькі книжечки для самостійного читання, а якщо хотіла щось масштабніше, скажімо книжку Астрід Лінгрен, то читала мені мама. Аж ось у 2006 я пішла в другий клас і вперше на бібліотечній полиці побачила книгу стандартного розміру, яку мені захотілося прочитати самотужки, - «Чудове Чудовисько» Сашка Дерманського. І це найтепліші спогади з мого дитинства. Найбільше закарбувався в пам'яті момент, де згадуються слова з пісні Славка Вакарчука про те, що все буде добре (це була така радість розуміти, що герої не якісь абстрактні з незнаних країв, а вони знають про існування пісень мого улюбленого гурту ☺️). Минулого року двадцятип'ятирічна я нарешті придбала собі тепер уже трилогію й отримала величезне задоволення від прочитання. Інша пам'ятна книжка була «Русалонька з 7-В» Марини Павленко. Вона була перша, через яку не було часу їсти, пити, робити уроки чи спати, - так хотілося дізнатися, що там буде далі! І, звісно, не можу не згадати «Тореадорів» Всеволода Нестайка й український переклад «Гаррі Поттера», котрі в підлітковому віці перечитувала безліч разів.
Перша найулюбленіша книжка українською - "Хатка в березовому лісі". Друга - "Там, де живе Синя Ластівка" (то теж любов). "Фарбованого лиса" оцінила не зразу, але підкупили ілюстрації, бо оформлена була чудово. Далі вже були "Тореадори з Васюківки" та інші книги Нестайка. І ще одна з улюблених - збірка прози одеських письменників, де я вперше проситала "Гості на мітлі". А, і "Нечисту силу" Короліва-Старого теж обожнювала. Також вдома було багато збірок чудових дитячих віршиків, але в дитинстві вони мені так не заходили як тоді, коли племінникам почала читати. ))
Хочу згадати твір Ніни Бічуї "Шпага Сашка Беркути". Писаний в минулому столітті, але про вічні чесноти. Чудова книга. Як на мене, то готовий сценарій для фільму про неповторність підліткового віку. А яка Ваша думка про цей твір?
Погоджуюся, що "Федько Халамидник" - це твір, який травмує, а ще "Маленький грішник"... Послухавши це відео, захотілося перечитати "Землю світлячків" і "Звук павутинки", мені здається, що Віктор Близнець трохи недооцінений
Розмова про дитячу і підліткову літературу важлива також через те, що після деокупації територій, суспільству потрібно бути повертати всіх дітей які 9 років зростали в пропаганді і ненависті до всього українського
Єдина книга українською, яка була у нас в домі то "Лис Микита" І. Франка. Не пам'ятаю звідки тато її привіз, це була така маленька книжка з дуже маленькими літерами, мені не зручно було її читати, тож ця книга просто була моє маля. Соромно сказати, але я доні читала книги російською, і вчила читати російською, аж тут прийшов листопад 2013. Стали шукати книги українською, але це було не просто. Але потім читали і Нестайко і Рутківського про Ганусю, але вразила доню книга "Данка та Крак" Ігоря Калинця та "Джури" Володимира Рутківського.
Українська дитяча література розкішна, і українські дитячі видавництва - теж. Мій син Тарас, 13 років, зростає на книжках Абабагаламаги, ВСЛ та інших. Чудова перекладна література теж. Гарні книжки дорогі, але на цьому не можна заощаджувати. Рутківського й Лесю Воронину прочитали все. Але всі улюблені книжки назвати неможливо 🥰
Маленький грішник. Харитя. А ще в нас Кобзарь (саме російською) був: те ще садо-мазо його читати. Олесь Гончар "Знаменосцы", одне тішить - стояло як меблі
Не зважаючи на те, що в дитинстві я багато читала, але про більшу частину творів чую вперше. Читала хіба "Фарбованого лиса". У моєму рідному місті Каневі було 2 бібліотеки, одна з них сугубо дитяча, а інша ім. Шевченка, але у обох книжки 95% книжок були російською. 5% я залишила на ті випадки, які я не бачила. А Федько Халамидник крім моральної травми просто поклав початок моїй вірі в те, що вся українська література про страждання і вона не дуже цікава.
Перші книги - «Шхуна Лахтак» М. Трублаіні. Недооцінено книга і авантюрний роман для дітей ) Такі були історії про Катрусю і сімʼю. На жаль, я зовсім не памʼятаю автора і назву… «Коли звірі говорили»Франка. І памʼятаю в 3му класі прочитала «Віднесені вітром», бо дуже любила фільм?
Бабуся читала збірку казок "з живого джерела" З тих, що я прочитала сама було Бембі, де у оленятка помирає мама і той самий Федько Халамидник. Якийсь не дуже приємний досвід раннього читання вийшов 😢
Мене як високочутливу травмувала історія про хлопчика, якій босоніж у холод ішов далеко за сіллю, розбавляв молоко водою і був застрелений в кінці...😢 Пчілку, помєму, ми не читали
Я не можу згадати щось конкретне, бо раннє дитинство - це була Муха-цокотуха і Зазвонил телефон - їх я дуже любила і рри першій діпшій нагоді декламувала (зазвичай сидччи на горщику, як згадує мама😂), Містер-твістер. Мені дууже родобався ритм цих віршів, часто не дуже розуміла про шо мова. Українське - то вже скоріше шкільна програма- Яцце-райце, інші стрпшнуваті народні українські казки, вони особливо користувалися попитом, Івасик-Телесик, Крива качечка... Преша прочитана самоствцно книжка була "Кіт у червоному намисті", заідти я більше пам'чтаю загальний аайб ілюстрацій і затишність, ніж зміст. Школа, що все те що ви назвали пройшло повз мене(
Моя дитина виросла на ''Чарівник з країни оз''. Та ''Пеппі довгопанчоха''. З українських авторів - народні казки. Підліткова книга ''Гаррі Потер''. Жаль, що нема підліткових книг про письменників. У нас, що не письменник то подвиг життя.
А улюблена дитяча книжка - "Летючий капелюх" Марини та Сергія Дяченків, А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. Загубила в дитинстві, нещодавно ледь знайшла на олх в гарному стані, бо, на жаль, не видають більше. Хочу зберегти своїм майбутнім дітям😊
Вишеньки прекрасні, відчувати і бачити красу яблучка та вишеньки теперішні діти не можуть. Цукерками насичені, усім пресичені, а в малому не бачать прекрасного.
В дитинстві, звісно ж, це був Всеволод Нестайко - від сонячних і місячних зайчиків, до тореадорів, чудес у Гарбузянах і його детективів. І дуже захоплювався Трублаїні
К сожалению, мой багаж интересной детской литературы на украинском языке нулевой (даже Тореодори мимо меня прошли). Запомнился со школы один фрагмент сказки (про ёжика и крота), но не смог найти это произведение чтобы предложить своему сыну. У сына багаж украинской литературы уже намного больше, но из любимых (которые перечитываются) это только Нестайко.
Федько Халамидник як психологічна травма це точно, до всі його пам'ятають
Я вчилася ще в радянській школі, тому
Винниченка в нас не було, а ось донька вже читала, заспокоїти її довго не могла.
У мене сталась ретравматизація, коли син проходив зараз Федька в школі і ч допомагала йому з твором- характеристикою головного героя😢
В радянській школі було багато оповідань із сюжетами, що нічого крім травми не дають: не вчать, а просто позбавляють надії на все життя.
Наприклад, "Гаврош". Як таке можна було читати 1-3 класі? Я пам'ятаю, весь клас сидів і плакав... Більшовики = садисти.
Зараз перечитала зміст твору. Так, згодна, згадала свої враження в дитинстві від цього твору.
Я народилася в Одесі, але мені пощастило мати бабусю в українськомовному селі, тому я читала українські дитячі книжки, наряду з російськими. Так само в Одесі були спакойнай ночі малиши, а у бабусі: на добраніч, діти. Тому я точно знала, що я українка, з дитинства. І моментально вимкнула ру₴няві налаштування у 2022. На жаль, не раніше...
Абсолютно згодна, що ми нічого не втратимо, відмовившись від "їх" культури. Є багато свого, плюс переклад зарубіжного
Шановна пані Віро! Дякую за ваші пречудові лекції! Завдяки ним заново відкриваю для себе багатьох авторів. Принагідно хочу зазначити, що згадана в одному з коментарів Веселка - це чотиритомна антологія української дитячої літератури,що її уклав дитячий письменник, один із організаторів Дитвидаву Богдан Чайковський. Він, доречі був першим перекладачем книги Я.Корчака "Пригоди короля Мацюся", за що отримав орден Польщі. Цю енижку нещодавно перевидано в Абабагаламага. Хочеться згадати також чудових дитячих письменників як Оксана Іваненко (Тарасові шляхи), Володимир Малик - "Посол Урус Шайтана" Авантюрний роман про козаків, Марію Пригару
Щиро дякую, пані Віро!!!!Стовідсотково маєте рацію щодо депресивності шкільних програм .
Було цікаво слухати Ваші міркування. От якби дослухалися до цих порад ті, хто укладає шкільні програми.
Вдячна дуже вам,пані Віро... ви дали багато прикладів,що підсилить мою аргументацію в суперечках з прихильниками рашиської... Дізнаємося,цікавлимося Нашіми Геніями... Чекаємо! (Крим)
Шкодую, що не читала українську літературу в дитинстві, але обов’язково буду читати із дітьми та й сама, підтримувати українських авторів, та пізнавати своє, цікаве та захоплююче
Першою книгою, яку я свідомо взяв до рук, і, яка не була санкціонованою шкільною програмою, був "Гаррі Поттер". Досі памʼятаю цю подорож до книжкового магазину і чудову обкладинку "абабаламаги".
"Ясоччин садок" Наталі Забілої - моя перша книжечка, подарована батьками, досі пам'ятаю її напам'ять.
Своїм дітям завжди купувала і читала книжки. Зараз я вчителька мови та літератури. Маю учнів та учениць, що читають. Але й такі, що кажуть: "І мене вдома немає жодної книжки" - і це не про нестатки.
Пані Вірочка, великій уклін за Ваші лекції, неймовірно цікаво, пізнавально.
Дуже приємно вас слухати! Розповідь ваша просто насолода!!! Дякую!
Дякую, за вашу просвітницьку роботу!Дуже важливо аби наші дітки читали, побільше таких відео про дитячу літературу щ вашими порадами!
Моєю най най улюбленішою авторкою з раннього дитинства була Ганна Чубач. А також часто просила маму читати мені вірші Забілої, Грицька Бойка., Євгена Гуцала та Дмитра Павличка. Обожнювала Нестайка із його "Олексій Веселесик і жарт-птиця". Із зарубіжного дуже маленькою любила книжки про Петсона та Фіндуса та історії про Пітера Ребітта. А також книжки Річарда Скаррі та Женев"єви Юр'є.
Мої улюблені з дитинства - "Цар Плаксій і Лоскотон" Василя Симоненка, збірки віршів, де були "Бузиновий цар" Ліни Костенко, "Засмутилось кошеня", "Засмутився їжачок" Платона Воронька, "Сів ведмедик у машину", "Наша мама стіл накрила". Це ті, які ми з мамою вчили, вони й стали улюбленими. І ілюстрації до них були просто фантастичні у видавництві "Веселка". Досі переглядаю з зачудуванням ілюстрації Валентини Мельниченко, бо зберегла всі свої дитячі книжечки для своїх дітей.
А діти мої дуже люблять вірш "Сидить вовчисько на хуторі, шукає зайця в компютері" Дмитра Павличка. Старші діти люблять "Пригоди розбійника Пинті" Олександра Гавроша, книги Рутківського, Лесі Вороніної. Я дуже тішуся, що зараз розквіт підліткової літератури, бо дійсно у 90х просто не було вибору.
Здаєтьс в років 10-12 прочитала книгу "Срібні ковзани" Мері Мейпс Додж. Перечитувала її декліька разів. Досі її люблю. Цю книгу подарувала бабуся моєму батькові на честь закінчення чи 1 класу чи 5 класу. Це стара книга, забрала її з села для себе на пам'ять.
Мене як дитину дуже вразили зимові розваги в Нідерландах, замерзлі канали і як люди на ковзанах катались між містами.
Я в дитинстві на пам'ять знала всю книжку "Улюблені вірші 2" від АБАБАГАЛАМАГА і читала Нестайка "Країна сонячних зайчиків" і "Пригоди у лісовій школі", ще читала "Ракета на чотирьох лапах"
Дуже приємно послухати вас пані Віро.
Нещодавно читали з дітьми (6 та 10 років) «Гості на мітлі». Чудова книжка! Легко написана, зі страшними тривожними моментами, але, в цілому, добра і людяна. Дітям дуже сподобалась. Раджу всім, хто хоч трішечки лякається Бабу Ягу))
Обожнювала її в дитинстві! Дякую, що нагадали!
З великим теплом пригадую свої дитячі книги «Водяничок» і «Маленька баба-яга», нещодавно ходили вже з сином у львівський ТЮГ на виставу за Ягою) В бабусі було чудове видання Лиса Микити, а ще любила «Метелики на шпильках» і згодом всю Ірину Вільде перечитала. На пам‘ять зачитувалась малою Симоненком («Цар Плаксій та Лоскотон» дотепер у голові😊). А ще «Біле ікло» - перша книга на моїй пам’яті від якої гірко плакала)
Безперечно, першою крутою книгою був Гаррі Поттер з чудовими обкладинками Абабигаламаги. Також дуже запам'яталися Сашко Дерманський з його "Чудовим Чудовиськом" і (на той час ще трилогія) "Джури" Рутківського.
Дякую, пані Віро! Зараз, опинившись далеко від України і від книг, зрозуміла, що добра дитяча бібліотека - це найважливіша справа. Зараз формую список книг для своїх дітей, тож це відео дуже на часі.
Щодо моїх дитячих спогадів - це вірші Вінграновського, «Зачарована Десна» Довженка, вірші Платона Воронька і ще неймовірна книга про мандри двох хлопчиків з еміграції, Костика і Ростика, машиною часу української історіі.
Дякую за чудове відео!
Мені з української літератури в дитинстві сподобалися гуморески Остапа Вишні. А далі все так викладалося, що я думала що українська література дуже нудна..
тепер з дітьми все відкриваю по новому)
Згодна з вами, що для того щоб діти читали - потрібно читати їм! Ми щовечора читали) тепер дітям 8 і 10 і вони із задоволенням читають самі! Старша взагалі просто поглинає книги)) і досі іноді їм читаю)
Дякую вам за тему дитячої літератури, треба ще🥰
З раннього дитинства найулюбленіша була казка про Котика і Півника, я досі памʼятаю ілюстрації і запах тої книжки, яку мама мені читала чи не щовечора)))) в підлітковому віці читала Два капітани Каверіна, нажаль російською, але була в захваті від цілеспрямованості героя, а трішки пізніше сталося Диво Загребельного і все, я закохалася в українську літературу , читала усе, що тільки можна було знайти, це була справді фантастична подорож в нашу історію, культуру, мову. Сьогодні дуже багато українців переживають ті відчуття, які я мала в юності і я із захватом спостерігаю і неймовірно радію, що люди відкривають для себе невичерпний колодязь української літератури💓💓💓
Дякую за розповідь! Пізнаю українську дитячу літературу вже разом з дітьми. Прекрасні збірки Улюблених віршів від Абабагаламага❤❤ сама ж росла в Кривому Розі на Маршаку і Чуковському. З теплом згадую Ясочку Наталії Забіли , але теж в російському перекладі. Найбільше з дитинства врізалося в душу і серце - Пеппі Довгапанчоха. Досі згадую той трепет від абсолютно дивовижної історії
О! У нас є розмова про Пеппі і Карлсона, і Астрід)
Який цікавий перегляд дитячої літератури. А я дуже полюбляла книжку «Блакитна дитина», тільки це було вже років сорок пʼять тому. Але така добра та людяна ця книжка, та дуже життєва
Обожнювала в дитинстві "Пеппі - довгу панчоху". Тепер це улюблена книжка і моєї 7-річної доньки. З української літератури, щось важко пригадати, але Федька халамидника, було жуже шкода. Врізався в пам"ять цей твір, і ось цієї весни його перечитала. Думаю, такі сумні твори теж можуть бути у шкільній программі. Можливо, варто переглянути лише вік, у котрому їх вивчають діти. Література існує не лишень аби розважити, а й заради інших емоцій: викликати співчуття, розвивати емпатію
💐
Повністю згодна. Для сприйняття кожного твору - свій вік.
"Федько-Халамидник" однозначно дає усвідомлення емпатії.
Це вам не раскольников, який після злочину виправдовує себе і немає жодного жалю.
Дякую, як завжди дуже цікаво і корисно, бо підростає дитина)
Перша книжка яку прочитала це "осел і лев" Івана Франка. А потім були збірки казок народів світу. Мені подобалося саме розмаїття головних героїв, від фей до беїв, чи від великанів до джинів. Потім прийшла черга Мауглі і інші твори Кіплінга. Потім "пригоди Незнайка" Носова. І разом з ним все різнобарв'я творів Нестайка, від "лісової школи" до його детективів. Підлітком читала Купера та Твена.
Вітаю,поруч зі своєю дванадцятирічною донькою,відкрила новий,сучасний світ дитячої літератури,всі твори про ,які ви згадували,прочитані ,нами.Але мене переважно вразили,твори Олекси Стороженка,іКороліва-Старого,особливо,""Нечиста сила"".
Величезна дяка вам за підняту тему дитячої літератури. Треба ще більше імен, ще більше назв творів, бо тягнуть і досі Буратін і Вініпухів, але ж цими творами не можна обмежуватись, бо це вже стає нав'язливим і нудним, хоч твори начебто і вартісні
Улюблені книжки дитинства: Ірини Жиленко "Новорічна історія про двері, яких немає", Нестайко "Тореадори з Васюківки", Астрід Ліндґрен "Пригоди Еміля з Льонеберги". Їх я перечитувала безліч разів. А зовсім маленькою я казку "Про котика та півника" обожнювала і змушувала батьків читати її мені щовечора по кілька разів.
Нестайко - усе чудове, а іще смачний український переклад пригод Малюка і Карлсона
Дякую за чудове відео. З українського в дитинстві любила Країну сонячних зайчиків та Лісову школу Нестайка, оповідання Тютюнника.
Дякую за таке чудове відео і Вашу працю❤
Тепер знаю, що буду читати з похресником, коли він трохи підросте.
В дитинстві любила «В країні сонячних зайчиків». І обожнювала детективи Енід Блайтон, які на жаль в місцевій бібліотеці були лише російською.
Щиро дякую, це дуже цікаво, що ви робите💙💛
Нестайко "П'ятірка з хвостиком", оповідання Сухомлинського тіл5 з часом зрозуміла ідеологічний компонент, вірші Марічки Підгірянкт пам'ятаю. Вірші про зайчиків Дмитра Павличка і зараз читаю своїй дитині
Пам'ятаю дошкільні книжечки "Іграшкова вода", "Найсолодше у світі", класику "Ходить гарбуз по городу" й "Котигорошко")
Перша, мною прочитана, українська книжка була збірка «З живого джерела». Тоді здавалося, наче ілюстратори щось купили під час створення ілюстрацій, а насправді воно було чітко по тексту - то я нічого не розуміла 😅
Мені було років 8-9, зачитувалася нею ночами під ковдрою, після того як знайшла у прабабусі на горищі.
А ще памʼятаю як бабуся читала щось авторства Наталі Забіли, в неї вдома було їх аж 4 тома, а особливо запамʼяталася казка про Котика і Півника - постійно просила прочитати ще.
А от вдома не було жодної книги українською крім Кобзаря, який використовувався виключно як підставка під закрутки, коли їх робили влітку 🥲
Дякую за цікаву розмову. В дитинстві читала дуже багато. З улюбленого - Н.Забіла "Ясоччина книжка" та "Про дівчинку Маринку", вірші Г.Бойка, П.Воронька, казки О.Іваненко ( її повість "Рідні діти" перечитувала багато разів по різному сприймаючи ), Всеволод Нестайко "Тореадори" ( від розділів у журналі "Барвінок" до повної трилогії), фантастика І.Росоховатського, В.Владка, М.Дашкієва, подобались книги Ю.Збанацького, М.Трублаїні , Л.Письменної.
Дуже приємно що підняли цю тему.
Як такої улюбленої дитячої книжки не пам'ятаю, бо їх було досить багато.
А що точно гріє душу, це дитяче видавництво Веселка 🌈
Бо майже всі книги дитинства були від Веселки.
І я з теплом згадую віршики, тексти, казки, малюнки, художнє оформлення 🙂🙂🙂
Дуже дякую за цю гостру тему!
Дякую, пані Віро, згадалось дитинство , яке як і Ваше , припало на кінець 60- х початок 70 років. Мама викладач української мови та літератури десь придбала доя нас двохтомник, який називався " Веселка", там були таори українських письменників , в першому тому - дожовтнева література, в другому - після. Там були біографії і твори навіть таких маловідових письменників, , як Уляна Кравченко, Дніпрова Чайка, Грицько Григоренко, а в другому томі, не тільки Н.Забіла, а й Майк Йогансен, оповідання про котика якого мені дуже подобалось. На жаль, ці книжки не збереглись. А ще дуже любила Трублаїні, його оповідання про Північ, " Шхуна " Колумб ", і Збанацького " Таємниця Соколиного бору ". Але, на даний час, це дійсно втратило будь - яку привабливість та цікавість.
Я хоч і 90х років, але памʼятаю це видавництво! Навіть зараз шукаю ці букіністичні зразки)
"Веселка" - це видавництво і мого дитинства, чудові книжечки з неймовірними ілюстраціями. Зберегла всі книжечки для своїх дітей😊
"Країна Сонячних Зайчиків" В.Нестайка. Яке щастя, що вона мені трапилась у дитинстві, знайшла її на горищі у бабусі в стосі старих журналів )))
А мені в шкільні часи подобався саме Федько-Халамидник.
Можливо я там побачила щось своє. Але мене тоді зачепило. 😍
Моя улюблена книга з дитинства "Біда навчить" Лесі Українки.
"Пташине весілля" - збірка лужицьких сербів-авторів!
Дякую за таку цікаву та важливу тему!
Улюблені книги мого сина, йому 5 років: "Місяць над Кінбурном" Юлії Стахівської, "А що Бог їсть на сніданок?" Марти Ліпшої і "Пригоди саламандри Андри" Надії Малафєєвської
Про недоцільність читання "Федька Халамидника" в школі, думаю, багато хто погодиться) У мене ще схожі спогади щодо "Климка" Тютюнника -- доволі травматична історія з загибеллю хлопчика наприкінці.
Щодо улюблених дитячих книжок, а особливо поезії, моїм фаворитом завжди був Микола Вінграновський, з його Неквапами 💙 Також ми з сестрою зачитувалися різними дитячими збірками "А-Ба-Би-Га-Ла-Ма-Ги", у тому числі й збірками казок
"Країна сонячних зайчиків" та "Лісова школа" - це такі теплі спогади із дитинства. Яка я щаслива, що ці твори читав старший син, а зараз разом читаємо для меншого.
Шкільну програму треба дуже добре почистити. Минулого року ( березень/квітень 2022) вчителька з української літератури не додумалась сама замінити оповідання "Лось" дітям, які в цей час глибокотравмовані повномасштабним вторгненням, так вона ще і заставила їх дописати завершення оповідання ( там по тексту діти рятують лося від загибелі в болотах, а його майже на їх очах вбивають браконьєри). В цьому році Халамидник, у мене реально була ретравматизація, коли допомагала сину писати характеристику головного героя😢
В дитинстві читала Лєскова, Джен Ейр і фантастику Беляєва. Пам'ятаю, що цікавили там якісь практичні моменти: як жили, як долали труднощі, у що вбиралися, про природу.
Перші дитячі книжки це були казки. Наприклад про Івасюка Телесика, досі пам’ятаю малюнки в ніц 😊
"Мій квітник". Була така збірка. Там були віршики Марійки Підгірянки, Наталі Забіли. І навіть казка якогось японського автора (не пам'ятаю, як його звали). Я прожила вже майже пів століття. А ця книжка, добре таки зачитана, яка перейшла мені у спадок від старшої сестри, ще досі стоїть у далекому куточку між іншими книжками) Не змогла з нею розпрощатися) А мої троє дітей росли на "Улюблених віршах" від "А-ба-ба-га-ла-ма-ги", на пригодах Наталочки Михайлової... Було з чого вибирати)
Тема Вашої розмови справді дуже цікава і потрібна. Дякую!
ХіХі, на початку мій улюблений дитячий вірш!!!! вже багато років. ДУЖЕ-ДУЖЕ дякую за цю тему! нажаль, бракує хороших оглядів дитячих книг :( особливо в RUclips. працюючі мами не мають часу багато читати, але в дорозі за кермом послухати огляд - саме те, але їх обмаль :(
Підтримую! Нам треба більше оглядів дитячої літератури!
Може, у класі 5-му прочитала "Пригоди хлопчика Юрчика та його дідуся" Наталі Забіли - і от про цей твір у мене залишився спогад як про щось надзвичайно захопливе. Зараз читаю його своєму 9-річному сину. А перед цим читала йому "Тореодорів" Нестайка (син і сам багато читає, але є твори, які мені подобається читати разом із ним). У моєму дитинстві ця книжка мені не трапилася, але ніколи не пізно її прочитати й захопитися нею - тепер вона моя улюблена дитяча книжка 😊
А ви ж бачили наш випуск про Забілу?
@@shaleniavtorky, так. Але захотілося ще раз послухати 🙂
дякую вам
О, ще згадала чудові віршики для дошкільнят Гриццька Бойка. І щоцно для себе відкрила, що він з Донеччини з Оленівки. Писав чудові україномовні віршики
Дуже цікаве відео, дякую❤ Моєму сину подобається книга 36 і 6 котів, вона цікава і актуальна.
ясоччина книжка - найулюбленіша, з просто чарівними ілюстраціями. ще мала збірку казок франка "коли ще звірі говорили" - велику і темну, з неї дізналася, що цар звірів - лев. пізніше - тореадори. з останніх дитячих вражаючих - мері попінс, але то вже було російською
Серед моїх улюблених дитячих книжок українських не було. А ось доньчини обожнювала: про Вовченятка, яке запливло далеко в море, ми вивчили напам"ять, далі були "Повітряні рибки" тих самих Дяченків, "Чудове Чудовисько" Сашка Дерманського, "Джури козака Швайки" Рутківського - доця російською трохи почала читати лише у підлітковому віці, за що величезна подяка нашим письменникам і видавцям
Я дуже любив твори Туве Янссон про Мумі-тролів
Я обожнювала країну сонячних звйчиків. Напевно це була єдина книжка, якв щиро зацікавила. Та чомусь, наступною книжкою, яку мене змусила читати мама, була "Четвьортая висота". Мені тоді й 9 не було. Досі пам'ятаю, як над нею мучилась. Думаю це і приспало мій інтерес до читання аж до підліткового віку
"Два морози" Н.Забіли. У дитинстві в бабусі сама знайшла книгу й читала. Дуже мені подобався твір 🤗
Вітаю! Мама з дошкільного віку водила мене в бібліотеку. Удома в нас водилися тільки зачитані мною тонесенькі книжечки від А-Ба-Би з пошти й товста ще радянська хрестоматія для дошкільнят, де переважала поезія. У бібліотеці я стандартно обирала якісь тоненькі книжечки для самостійного читання, а якщо хотіла щось масштабніше, скажімо книжку Астрід Лінгрен, то читала мені мама. Аж ось у 2006 я пішла в другий клас і вперше на бібліотечній полиці побачила книгу стандартного розміру, яку мені захотілося прочитати самотужки, - «Чудове Чудовисько» Сашка Дерманського. І це найтепліші спогади з мого дитинства. Найбільше закарбувався в пам'яті момент, де згадуються слова з пісні Славка Вакарчука про те, що все буде добре (це була така радість розуміти, що герої не якісь абстрактні з незнаних країв, а вони знають про існування пісень мого улюбленого гурту ☺️). Минулого року двадцятип'ятирічна я нарешті придбала собі тепер уже трилогію й отримала величезне задоволення від прочитання. Інша пам'ятна книжка була «Русалонька з 7-В» Марини Павленко. Вона була перша, через яку не було часу їсти, пити, робити уроки чи спати, - так хотілося дізнатися, що там буде далі! І, звісно, не можу не згадати «Тореадорів» Всеволода Нестайка й український переклад «Гаррі Поттера», котрі в підлітковому віці перечитувала безліч разів.
Перша найулюбленіша книжка українською - "Хатка в березовому лісі". Друга - "Там, де живе Синя Ластівка" (то теж любов). "Фарбованого лиса" оцінила не зразу, але підкупили ілюстрації, бо оформлена була чудово.
Далі вже були "Тореадори з Васюківки" та інші книги Нестайка. І ще одна з улюблених - збірка прози одеських письменників, де я вперше проситала "Гості на мітлі". А, і "Нечисту силу" Короліва-Старого теж обожнювала.
Також вдома було багато збірок чудових дитячих віршиків, але в дитинстві вони мені так не заходили як тоді, коли племінникам почала читати. ))
Хочу згадати твір Ніни Бічуї "Шпага Сашка Беркути". Писаний в минулому столітті, але про вічні чесноти. Чудова книга. Як на мене, то готовий сценарій для фільму про неповторність підліткового віку. А яка Ваша думка про цей твір?
Погоджуюся, що "Федько Халамидник" - це твір, який травмує, а ще "Маленький грішник"...
Послухавши це відео, захотілося перечитати "Землю світлячків" і "Звук павутинки", мені здається, що Віктор Близнець трохи недооцінений
Розмова про дитячу і підліткову літературу важлива також через те, що після деокупації територій, суспільству потрібно бути повертати всіх дітей які 9 років зростали в пропаганді і ненависті до всього українського
Бухтик з тихого затону, Гості на мітлі, В. Рутківський
Єдина книга українською, яка була у нас в домі то "Лис Микита" І. Франка. Не пам'ятаю звідки тато її привіз, це була така маленька книжка з дуже маленькими літерами, мені не зручно було її читати, тож ця книга просто була моє маля. Соромно сказати, але я доні читала книги російською, і вчила читати російською, аж тут прийшов листопад 2013. Стали шукати книги українською, але це було не просто. Але потім читали і Нестайко і Рутківського про Ганусю, але вразила доню книга "Данка та Крак" Ігоря Калинця та "Джури" Володимира Рутківського.
❤❤❤
Українська дитяча література розкішна, і українські дитячі видавництва - теж. Мій син Тарас, 13 років, зростає на книжках Абабагаламаги, ВСЛ та інших. Чудова перекладна література теж.
Гарні книжки дорогі, але на цьому не можна заощаджувати.
Рутківського й Лесю Воронину прочитали все.
Але всі улюблені книжки назвати неможливо 🥰
Маленький грішник. Харитя. А ще в нас Кобзарь (саме російською) був: те ще садо-мазо його читати. Олесь Гончар "Знаменосцы", одне тішить - стояло як меблі
Я памятаю зі школи Хуху-моховинку, Олень-Август і Сонячних і місячних зайчиків, це мені подобалось!
Слава Україні!!!
Мій син, цього року, в школі читав "Федько-халамидника" так я була в шоці від нього, для мене це був стрес😢
Страшний твір. Мені здається, він більше для дорослих, ніж для дітей.
Тільки не Петька , а Федько😊.
@@Ель.Ка Звісно🤦 Щось я на емоціях і ім'я сплутала😁 Дякую
"Грицева шкільна наука" Франка та Наталя Забіла "Ясоччина школа".
Улюблені вірші в-ва А-Баба-Галамага, Юрко Шкрумеляк (пригоди Івася Крілика)
Не зважаючи на те, що в дитинстві я багато читала, але про більшу частину творів чую вперше. Читала хіба "Фарбованого лиса". У моєму рідному місті Каневі було 2 бібліотеки, одна з них сугубо дитяча, а інша ім. Шевченка, але у обох книжки 95% книжок були російською. 5% я залишила на ті випадки, які я не бачила. А Федько Халамидник крім моральної травми просто поклав початок моїй вірі в те, що вся українська література про страждання і вона не дуже цікава.
Тореадори з Васюківки. З меншого віку - українські народні казки, особливо про діда Ох та двох мишенят.
Перші книги - «Шхуна Лахтак» М. Трублаіні. Недооцінено книга і авантюрний роман для дітей )
Такі були історії про Катрусю і сімʼю. На жаль, я зовсім не памʼятаю автора і назву…
«Коли звірі говорили»Франка.
І памʼятаю в 3му класі прочитала «Віднесені вітром», бо дуже любила фільм?
В дитинстві улюбленою була Лісова школа і Тореадори з Васюківки Всеволода Нестайка, вчила Вишеньки -черешеньки Лесі Українки ❤💙💛
Бабуся читала збірку казок "з живого джерела"
З тих, що я прочитала сама було Бембі, де у оленятка помирає мама і той самий Федько Халамидник. Якийсь не дуже приємний досвід раннього читання вийшов 😢
Дві найтепліші книжки мого дитинства - це «Весняні дарунки» Анатолія Костецького і «Таємний посол» Володимира Малика
Мене як високочутливу травмувала історія про хлопчика, якій босоніж у холод ішов далеко за сіллю, розбавляв молоко водою і був застрелений в кінці...😢 Пчілку, помєму, ми не читали
Я не можу згадати щось конкретне, бо раннє дитинство - це була Муха-цокотуха і Зазвонил телефон - їх я дуже любила і рри першій діпшій нагоді декламувала (зазвичай сидччи на горщику, як згадує мама😂), Містер-твістер. Мені дууже родобався ритм цих віршів, часто не дуже розуміла про шо мова. Українське - то вже скоріше шкільна програма- Яцце-райце, інші стрпшнуваті народні українські казки, вони особливо користувалися попитом, Івасик-Телесик, Крива качечка... Преша прочитана самоствцно книжка була "Кіт у червоному намисті", заідти я більше пам'чтаю загальний аайб ілюстрацій і затишність, ніж зміст. Школа, що все те що ви назвали пройшло повз мене(
Пригоди Барвінка, Івана Чалого і українські народні казки, особливо про язикату Хвеську
Моя дитина виросла на ''Чарівник з країни оз''.
Та ''Пеппі довгопанчоха''. З українських авторів - народні казки. Підліткова книга ''Гаррі Потер''.
Жаль, що нема підліткових книг про письменників. У нас, що не письменник то подвиг життя.
,,Зачарована Десна‘О.Довженко
дитяча книга це У лісовій школі звісно. А Федько-халамидник назавжди в пам'яті
"Ой вишенка" вчила в першому класі в 1996 році. Перший шкільний вірш.
"Дітей бити не педагогічно, зайчиків у тому числі" - 😅❤🤩
А улюблена дитяча книжка - "Летючий капелюх" Марини та Сергія Дяченків, А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. Загубила в дитинстві, нещодавно ледь знайшла на олх в гарному стані, бо, на жаль, не видають більше. Хочу зберегти своїм майбутнім дітям😊
Астрід Ліндґрен Карлсон , що живе на даху.
Нема якоїсь улюбленої з дитинства книги, читала все, що знаходила. Хоча дуже вразила повість Земля, це десь в 8-9 класі читала
Вишеньки прекрасні, відчувати і бачити красу яблучка та вишеньки теперішні діти не можуть. Цукерками насичені, усім пресичені, а в малому не бачать прекрасного.
Або просто у місті з вишеньками все не так, як у селі)
@@shaleniavtorky А в селі не бувають, є цікаві речі в телефоні.
В дитинстві, звісно ж, це був Всеволод Нестайко - від сонячних і місячних зайчиків, до тореадорів, чудес у Гарбузянах і його детективів. І дуже захоплювався Трублаїні
Треба забрати депресію з шкільної програми.
Україна то гумор,то краса,то пісні,а не кріпаки і смерть.
К сожалению, мой багаж интересной детской литературы на украинском языке нулевой (даже Тореодори мимо меня прошли). Запомнился со школы один фрагмент сказки (про ёжика и крота), но не смог найти это произведение чтобы предложить своему сыну. У сына багаж украинской литературы уже намного больше, но из любимых (которые перечитываются) это только Нестайко.
+++++++❤ Дякую щиро 🙏
Грінченко "Украла"... Плакав в дитинстві...
газета "Казковий вечір"