Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятіший од всіх бурлак. Но греки, як спаливши Трою, Зробили з неї скирту гною, Він, взявши торбу, тягу дав; Забравши деяких троянців, Осмалених, як гиря, ланців, П'ятами з Трої накивав. Він швидко поробивши човни, На синє море поспускав, Троянців насажавши повні, І куди очі почухрав. Но зла Юнона, суча дочка, Розкудкудакалась, як квочка, - Енея не любила - страх; Давно уже вона хотіла, Його щоб душка полетіла К чортам і щоб і дух не пах. 3 Еней був тяжко не по серцю Юноні - все її гнівив; Здававсь гірчійший їй від перцю, Ні в чім Юнони не просив; Но гірш за те їй не любився, Що, бачиш, в Трої народився І мамою Венеру звав; І що його покійний дядько, Парис, Пріамове дитятко, Путивочку Венері дав.
4 Побачила Юнона з неба, Що пан Еней на поромах; А те шепнула сука Геба... Юнону взяв великий жах! Впрягла в гринджолята павичку, Сховала під кибалку мичку, Щоб не світилася коса; Взяла спідницю і шнурівку, І хліба з сіллю на тарілку, К Еолу мчалась, як оса.
Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятіший од всіх бурлак. Но греки, як спаливши Трою, Зробили з неї скирту гною, Він, взявши торбу, тягу дав; Забравши деяких троянців, Осмалених, як гиря, ланців, П'ятами з Трої накивав. Він, швидко поробивши човни, На синє море поспускав, Троянців насажавши повні, І куди очі почухрав. Но зла Юнона, суча дочка, Розкудкудакалась, як квочка, - Енея не любила - страх; Давно уже вона хотіла, Його щоб душка полетіла К чортам і щоб і дух не пах. Еней був тяжко не по серцю Юноні - все її гнівив; Здававсь гірчійший їй від перцю, Ні в чім Юнони не просив; Но гірш за те їй не любився, Що, бачиш, в Трої народився І мамою Венеру звав; І що його покійний дядько, Парис, Пріамове дитятко, Путивочку Венері дав.
Взяла спідницю і шнурівку, І хліба з сіллю на тарілку, К Еолу мчалась, як оса. 5 "Здоров, Еоле, пане-свату! Ой, як ся маєш, як живеш- - Сказала, як ввійшла у хату, Юнона. - Чи гостей ти ждеш-.." Поставила тарілку з хлібом Перед старим Еолом-дідом, Сама же сіла на ослін. "Будь ласкав, сватоньку-старику! Ізбий Енея з пантелику, Тепер пливе на морі він. 6 Ти знаєш, він який суціга, Паливода і горлоріз; По світу як іще побіга, Чиїхсь багацько виллє сліз. Пошли на його лихо злеє, Щоб люди всі, що при Енеї, Послизли і щоб він і сам... За сеє ж дівку чорнобриву, Смачную, гарну, уродливу Тобі я, далебі, що дам". 7 "Гай, гай! ой, дей же його кату! Еол насупившись сказав. - Я все б зробив за сюю плату, Та вітри всі порозпускав: Борей недуж лежить з похмілля, А Нот поїхав на весілля, Зефір же, давній негодяй, З дівчатами заженихався, А Евр в поденщики нанявся, - Я к хочеш, так і помишляй! 8 Та вже для тебе обіщаюсь Енеєві я ляпас дать; Я хутко, миттю постараюсь В трістя його к чортам загнать. Прощай же! швидче убирайся, Обіцянки не забувайся, Бо послі, чуєш, нічичирк! Я к збрешеш, то хоча надсядься, На ласку послі не понадься, Тогді від мене возьмеш чвирк". 9 Еол, оставшись на господі, Зібрав всіх вітрів до двора,
Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною,
Він, взявши торбу, тягу дав;
Забравши деяких троянців,
Осмалених, як гиря, ланців,
П'ятами з Трої накивав.
Він швидко поробивши човни,
На синє море поспускав,
Троянців насажавши повні,
І куди очі почухрав.
Но зла Юнона, суча дочка,
Розкудкудакалась, як квочка, -
Енея не любила - страх;
Давно уже вона хотіла,
Його щоб душка полетіла
К чортам і щоб і дух не пах.
3 Еней був тяжко не по серцю
Юноні - все її гнівив;
Здававсь гірчійший їй від перцю,
Ні в чім Юнони не просив;
Но гірш за те їй не любився,
Що, бачиш, в Трої народився
І мамою Венеру звав;
І що його покійний дядько,
Парис, Пріамове дитятко,
Путивочку Венері дав.
4 Побачила Юнона з неба,
Що пан Еней на поромах;
А те шепнула сука Геба...
Юнону взяв великий жах!
Впрягла в гринджолята павичку,
Сховала під кибалку мичку,
Щоб не світилася коса;
Взяла спідницю і шнурівку,
І хліба з сіллю на тарілку,
К Еолу мчалась, як оса.
0:13
Найкраща начитка! Дякую вам!
💙💛 ЛЮБЛЮ ЦЕЙ ТВІР УСЕ ЖИТТЯ . 💙💛
МИР ДУШІ ВАШІЙ, ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ.🕯🥀🕯🥀🕯🥀
Дуже дякую.Гарно прочитано,дуже!!!
дуже допомогли , Енеїда не перша робота яка мені допомогла.+ у чоловіка гарний голос=)
Велика подяка за таке професійне читання!!!!!
Очень красиво !!! Спасибо !!!
Дуже дякую!!! 💙💛
Дуже дякую 🇺🇦
Дуже гарно 💕👍👓📙
Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною,
Він, взявши торбу, тягу дав;
Забравши деяких троянців,
Осмалених, як гиря, ланців,
П'ятами з Трої накивав.
Він, швидко поробивши човни,
На синє море поспускав,
Троянців насажавши повні,
І куди очі почухрав.
Но зла Юнона, суча дочка,
Розкудкудакалась, як квочка, -
Енея не любила - страх;
Давно уже вона хотіла,
Його щоб душка полетіла
К чортам і щоб і дух не пах.
Еней був тяжко не по серцю
Юноні - все її гнівив;
Здававсь гірчійший їй від перцю,
Ні в чім Юнони не просив;
Но гірш за те їй не любився,
Що, бачиш, в Трої народився
І мамою Венеру звав;
І що його покійний дядько,
Парис, Пріамове дитятко,
Путивочку Венері дав.
Чому більше не випускаєте аудіо? Дуже гарно
З 250-літтям пана Івана!
Можливо хтось (колись побачить з наших), Влоп!
Дякую☺
молодці
0:13
Взяла спідницю і шнурівку,
І хліба з сіллю на тарілку,
К Еолу мчалась, як оса.
5 "Здоров, Еоле, пане-свату!
Ой, як ся маєш, як живеш- -
Сказала, як ввійшла у хату,
Юнона. - Чи гостей ти ждеш-.."
Поставила тарілку з хлібом
Перед старим Еолом-дідом,
Сама же сіла на ослін.
"Будь ласкав, сватоньку-старику!
Ізбий Енея з пантелику,
Тепер пливе на морі він.
6 Ти знаєш, він який суціга,
Паливода і горлоріз;
По світу як іще побіга,
Чиїхсь багацько виллє сліз.
Пошли на його лихо злеє,
Щоб люди всі, що при Енеї,
Послизли і щоб він і сам...
За сеє ж дівку чорнобриву,
Смачную, гарну, уродливу
Тобі я, далебі, що дам".
7 "Гай, гай! ой, дей же його кату!
Еол насупившись сказав. -
Я все б зробив за сюю плату,
Та вітри всі порозпускав:
Борей недуж лежить з похмілля,
А Нот поїхав на весілля,
Зефір же, давній негодяй,
З дівчатами заженихався,
А Евр в поденщики нанявся, -
Я к хочеш, так і помишляй!
8 Та вже для тебе обіщаюсь
Енеєві я ляпас дать;
Я хутко, миттю постараюсь
В трістя його к чортам загнать.
Прощай же! швидче убирайся,
Обіцянки не забувайся,
Бо послі, чуєш, нічичирк!
Я к збрешеш, то хоча надсядься,
На ласку послі не понадься,
Тогді від мене возьмеш чвирк".
9 Еол, оставшись на господі,
Зібрав всіх вітрів до двора,
1.14
Я мультик смотрел
24:37
Дичь
Сергей Фоменко почему * дичь*
0:14