Для мене перший і найболючіший досвід відкритого фіналу - Голова профессора Доуеля. "З кабінету Керна почувся постріл". Я волала від розчарування і обурення. І з тих пір мало який відкритий фінал може мені зайти. На відміну від ваших відео)
І чітачі прийдуть по вашу душу...вночі! Це точно, ми прийдемо! Особисто я, ненавиджу відкриті фінали. Ніякого типу. Коли це недописана історія, тобто мусить бути продовження - то це мука чекати на закінчення. А в варінті взагалі відкритого фіналу ( типо додумайте самі), такий розвіток дуже складно втілити грамотно і гармонійно, тому частіше у авторів виходить саме обірваний фінал. І тоді точно хочеться прийти до автора і не просто вночі, а з мішком немитої картоплі 😂
П'ята порада моя улюблена для всіх випадків: "мати перед собою конкретний приклад, який можна обіср...". Хочеш знати, як зробити щось круто, а не тупо? Подивись як це зробили інші
@@vladstoryteller Ото ж. + Я давно помітив, що теорію і поради можна слухати вічно, але, доки не побачиш приклади, правильне розуміння суті та винятків у голові не з'явиться.
Люблю відкриті фінали - коли гарно написані, то прям відчуваєш себе на хвилинку ледь не співавтором) а от улюблене лавкрафтівське "це був жах, який неможливо описати" через кожні 2 сторінки - деколи трохи дратує 🧐
Щодо творів із відкритими фіналами. Брати Стругацькі "Пікнік на узбіччі" і "Населений острів". та "Соляріс" Лема півною мірою можна зарахувати сюди. "Кладовижче домашніх тварин" Кінга
А "населений острів" випадково не підтримував совок? Просто Стругацькі в молодості були совкодрочерами а потім порозумнішали. А "Пікнік на Узбіччі" справді шедевр, совкодрочерства там немає, я перевіряв, ще й події в Україні відбуваються і можно навіть переклад на Солов'їну знайти)
Завжди ставлю лайки не дивлячись! А потім вже спокійно дивлюсь і коментую. "Агенцію Незалежність" я успішно передзамовив! Вона навіть встигла припасти пилом! Але скоро вже підійде її черга у моєму рід-листі! Так, відкриті фінали - справа дуже делікатна. До неї треба підходити у білих рукавичках. Мені загалом подобається творчість і стиль Кідрука (не зважаючи на всю критику), однак визнаю, що його відкриті фінали нещадно катують мозок.
Мені не подобаються "відкриті фінали". Тобто, коли точно відомо, що це тільки перша частина і має бути продовження, то норм. Але якщо ні, то це, як правило, такий собі фінт автора, що не впорався з фіналом. Фільм Початок, один з небагатьох, де це нормально сприймається. Дякую за відео.
Дякую за роз'яснення принципів відкоротого фіналу, я як раз хотіла написати і думали чи підходить це до книги, зрозуміла, що так, бо з самого початку думала лише про такн завершення і вкладала в сюжет ці думки, що навіть, якщо все закінчиться, то всеодно залишаться проблеми які можна буде вирішувати далі 😂. Дуже круте відео. З прикладами. Обожнюю ваші ролики ❤
Мені дуже сподобався відкритий фінал детектива Стівена Кінга "Дитя Колорадо" :) Як бомбануло у читачів свого часу, що у детективі нема його головної частини - пояснення! :))) Я досі, буває, думаю, як же так сталося із жертвою...
Дюна хотілося б щоб була третя частина, судячи з трейлеру вона закінчиться тільки становленням головного героя і натяком на його майбутнє, тим самим не показуючи основну ідею твору і не показуючи зміну персонажа, його перетворення в антигероя і подальше перетворення в месію. Буде дуже сумно отримати тільки два фільма, але чесно кажучи я навіть не уявляю що треба зняти в третій частині і в четвертій частині щоб показати все те що написав Герберт))))
Найемоційніший відкритий фінал був в Eye of the Beholder. Після останньої битви гра просто вилітає. Чорний екран, жодної післямови, доля групи невідома. Але такі фінти можна було грі 1991 року, та й то у наступній частині ми дізнаємось, що сталося
Проаналізувавши свої "творчі напрацювання", дійшов до висновку що майже все з відкритим фіналом. Схоже це через те, що пишу невеличкі історії, котрі мають стати своєрідними стартерами для більших проєктів.
Цікаві поради. Дякую :) Мораль - якщо тобі ліньки писати фінал своєї історії, доведеться ретельно пропрацювати з десяток варіантів розвитку подій. Єдиний потужний відкритий фінал, що пригадується зараз: останнє речення на екрані фільму "Гуцулка Ксеня"
@@vladstoryteller не вмію додавати спойлери. А фільм дуже гарний в своєму жанрі. . . СПОЙЛЕР . . Спойлер! Після завершення сюжету, нам нагадують про невблаганне наближення історичних реалій, що не можуть не втручатися у долі героїв
@@Katrya_Kostiuchenko Просто це, по суті, лише нагадування про те, що ми і так знаємо. А саме - про історію 20-го століття. На мій погляд, тут радше післямова.
Обожнюю відкриті фінали, особливо "багатозначні". А от "не все вирішено", я як раз не люблю. Загалом кінематографу можна пробачити витрачений час на гілку де "нічого не зрозуміло, але дуже цікаво", бо не вистачило грошей/рейтингу чи ще чогось, як наприклад Sense8 (де і так за додатковий фільм вирішували все, що могли). Хоча іноді так і хочеться запитати творців: "А нащо я дивилася весь отой шмат?" Наприклад, в "Дивних дивах" є лінія з сестрою, яку якщо вирізати, то вийде навіть цікавіше. А от в книжці хочеться, щоб вирішилося усе, на опис проблеми чого витрачено більше двох сторінок. Бо інакше - а воно там треба взагалі? Може можна вирізати просто саму підпроблему, і книжка ще краще стане? От чим автори не вміють користуватися, так це "псевдовідкритим фіналом". Ну от є проблема (для зав'язки, ну іноді про себе нагадує, щоб сюжет точно просувався), але другий акт настільки затягнутий, що от вже третя книжка і тобі в кінці - ну от, типу вирішили. Наскільки простіше в такому випадку просто спробувати в самому творі трохи змінити акценти з проблеми на все ж таки розвиток персонажа, щоб в кінці читач був впевнений, що там "все майже точно буде ок", і закінчити на "ну от проблема постукала у двері, герої подивилися один на одного, посміхнулися, і пішли розбиратися". Для мене чогось такий фінал завжди відчувається як повністю закритий і зазвичай, доволі позитивний.
Хороший відкритий фінал був у грі The Medium. Все, як Влад каже: історія гри розв'язана, але от що буде далі, поза кадром - це залишиться поза кадром. І для такого жанру те, що гравцю не дали зробити остаточний вибір, створює додаткову емоційну напругу. Потім ще кілька годин ходиш під враженням від незакритого гештальту😅 Гру рекомендую. Тільки не треба грати вночі. І наодинці)
Впервые столкнулась с открытым финалом при прочтении "Жук в муравейнике" Струнацких. Очень оно меня зацепило, учитывая, что мне было лет 12. То, что это называется открытый финал я узнала значительно позже.
Почав дивитися в Києві. Додивився вдома під Херсоном. При чому, вдома було 2 заходи. Але таки додивився видиво до кінця. Воно так і просило відкритий фінал. Але ніт. Я фінал таки закрив. І всі сюжетні лінії акуратно завершив. Ахахахаха! Словом, кайфовий видос, як і завжди. Чекаю наступного!!! 💝💝💝
Для мене відкритий фінал - це марнування мого часу автором, якому набридло писати десь на 3/4 власного твору. Пам'ятаю, як у підлітковому віці обурювалася на відкриті фінали, поки не зрозуміла, що найпопулярніші автори, які пишуть серіями, мають тенденцію недбало завершувати свої твори. Стівен Кінг - один із них.
@@vladstoryteller так, лікарю, це почалося ще в моєму дитинстві, і ніхто не міг пояснити, чому це відбувається... От тепер дивлюся Влада Сторітелера і закриваю гештальти.
Серіал Перші ластівки. Перший сезон - нерозв'язаний фінал. Другий сезон - багатозначний фінал. Завершення першого сезону мені зайшло краще, ніж другого. Все-таки я не люблю ось цього "читачі, а ви самі вирішіть, чим усе закінчилось". Авторе, та я хочу історію почитати, а не в загадки грати! Ти мене спитав, чи я хочу загадки розгадувати?
Для мене найбільшим розчаруванням був фінал книги "Всяке тіло - трава" Кліффорда Сімака. Книга мала цікаву зав'язку та сюжет, але під кінець історія просто обірвалася без жодних пояснень, ніби до автора неочікувано підкрався дедлайн і він нашвидкуруч закінчив розповідь кількома реченнями
@@vladstoryteller тоді мені здалося, що мені нізащо не вистачить досвіду правильно написати те що я задумав. Подивившись це відео я зрозумів, що це дійсно було так, я б запоров хоча б фінал точно.
Іван Франко: створив нову тему для розмови в чаті - "Відкритий фінал". Карел Чапек: зайшов до чату. Ярослав Ґжендович: зайшов до чату. Анджей Сапковський: зайшов до чату. Джон Толкін: зайшов до чату й зачинив за собою двері. Джордж Мартин: зайшов до чату крізь стіну. Анджей Сапковський: зробив фейспалм. Анджей Сапковський: вийшов із чату. Карел Чапек: вийшов із чату. Іван Франко: знищив тему розмови. Іван Франко: знищив сайт...
Увага спойлер до фільму "Життя Прекрасне" (це шедевр, раджу подивитися самому): Там в кінці фінал спочатку здався мені закритим, бо сина головного героя врятували з концтабору та він зустрів маму. А потім я розумію що ГГ мертвий, та син на момент фіналу ще цього не знає
Дякую за відео. Я в своїй історії зараз теж думаю над відкритим фіналом в "сцені після титрів". Але ще мучусь питанням "нахіба?" :) Як на мене, поганий приклад обірваного фіналу "ні про що" - із нещодавно прослуханого роману "Град Обреченний" Стругацьких. Цілу книгу вони нагнітали, а в кінці вийшов якийсь незрозумілий пшик.
Якщо робити такий фінал як в Початок то це дійсно великий плюс потім фанати роками міркують прокинувся чи ні, а якщо робити такий фінал як в Дюні то тільки через роки, якщо продовження буде вдалим то вже буде норм і такий фінал)
Нолан молодець. Але в цілому відкриті фінали підбішують, особливо коли спираються на недоступну культурну інформацію. От приміром у Відьмаку арка Йєн та Геральта. Ну убили його. Ну понесли труну. А потім герої такі - "О, а я знаю цю казку" і мовчки продовжують ритуал. А потім прокидаються наші красунчики і такі "І шо ми тепер будемо робити?" А я дитя постіронії і постмодернізму в казках і просто не можу згадати - про який саме міт чи твір вони кажуть?! Закрийте гештальт, знавці.
У Лема взагалі проблеми з інфодампами та відкритими фіналами. "Соляріс" на 60% складається з наукових статей головного героя, і в кінці вони не пояснили взагалі нічого :D
Нео в матриці не Обраний !!! Обраний в матриці ( накопичення порушень, формул що не розв язуються в Матриці, що може призвести до загибелі Матриці ) це агент СМІТ !!! Нео - розробленна машинами система, для вирішення проблеми з Смітом. У наступних частинах фільму недаремно показали, що програми можуть бути людьми (тобто мати почуття і ємоції, як люди) І це натякає, що в матриці люди можуть виконувати роль програм. Тобто, незважаючи на те, що Нео це людина, він в той же час є запрограмованою програмою. Хоча Нео начебто і має свободу волі, як людина, але якщо він не підкориться покладенної на нього долі, то людство як таке повністю і остаточно вимре. Тому вибору він фактично не мав, і був просто програмою, усі попередні версії Матриці. Аж доки Піфія не знайшла спосіб порушити цей механізм - підштовхнути Нео і Трініті до кохання. Любов змушує робити нераціональні та безглузді дії, тому обираючи між порятунком людства і порятунком Трініті, в цій частині Нео обрав рятувати коханку. Після цього Піфія вже не могла "передбачати" майбутнє, бо таке відбулось вперше і що буде далі вже незнав ніхто.
@@vladstoryteller фактично, це, але трохи заплутанішими фразами розповів Архітектор наприкінці другої матриці, і Нео цілком розумів у третій частині. і взагалі, зроби розбір Матриці ))) мені такі відоси завжди заходять, а розбір Матриці українською мені ще не попадався )))
Омг... в "Inception" ще досі комусь не зрозуміло, чи спить Коуб??? Ні, не спить. Він прийняв втрату дружини і дозволив собі повернутися до дітей. Йому цю ідею клопітливо вводила Аріана
@@vladstoryteller він не відкритий. Все і так зрозуміло - Коуб не спить. А дзига крутиться... І байдуже, що там з нею. На неї Коуб вже не дивиться. Якби вона впала - тут вже і думати не треба було б про події фільму. "Дзига впала - Коуб не спить". А так вона не впала, і глядачі повинні були аналізувати все, що відбувалося в фільмі. Кінець закритий.
Питання не по темі ролику. Чи дивилися серіал "Гра в кальмара"? Цікава ваша думка. Чому глядачам цікаво дивитися історію де головний герой не викликає симпатії і співчуття?
@@Katrya_Kostiuchenko По суті, це той самий закритий фінал. Просто ви в часі перестрибуєте, ну. Як у фільмах буває наприкінці: за 10 років той-то той-то пішов з поліції та почав вирощувати картоплю.
Дизлайк за наїзд на якість сиквелів "Матриці". Вважав, що в кого в кого, а в вас точно проблем з нею не буде. Загалом буду радий, якщо наведете конкретні притензії. Думаю зможу допомоги розібратися
Даруйте, у мене немає жодних проблем з сиквелами "Матриці". Жити мені їхня якість не заважає. І так, мабуть, я якось зроблю сторілог про те, чому другий-третій фільми гірші з точки зору сторітелінгу. Не ідей та філософії, підкреслюю - а побудови кіноісторії.
@@vladstoryteller ок, буде цікаво послухати. Не брехатиму, що після першого чи другого перегляду вловив всі деталі, але загалом мені було цікаво і зрозуміло, що відбувається.
У мене проблема. Пишу оповідання. Обрала героїв продумала сюжет. Почала писати і один з персонажів для мене, як автора став симпатичнішим за головного героя. Він одночасно і важливий для історії, але в силу сюжету не може перебрати на себе головну роль. Як бути?
Джек Горобець був другорядним персонажем у перших піратах Карибського моря. Головним задумувався Вільям Тернер. Барбосу теж не думали воскрешати, адже його лінія була повністю завершена і на крутій ноті.
@@vladstoryteller Дякую, скільки гарних порад, а я застопоридась і не можу рухатись далі. А в творі можна зробити так, що фіналу буде не зрозумілим хто головний герой. Чи в процесі написання розвиток сюжету сам підкаже хто з персонажів важливіший?
Для мене перший і найболючіший досвід відкритого фіналу - Голова профессора Доуеля. "З кабінету Керна почувся постріл". Я волала від розчарування і обурення. І з тих пір мало який відкритий фінал може мені зайти. На відміну від ваших відео)
І чітачі прийдуть по вашу душу...вночі! Це точно, ми прийдемо!
Особисто я, ненавиджу відкриті фінали. Ніякого типу. Коли це недописана історія, тобто мусить бути продовження - то це мука чекати на закінчення.
А в варінті взагалі відкритого фіналу ( типо додумайте самі), такий розвіток дуже складно втілити грамотно і гармонійно, тому частіше у авторів виходить саме обірваний фінал. І тоді точно хочеться прийти до автора і не просто вночі, а з мішком немитої картоплі 😂
...а то й какавелек!
@@vladstoryteller ну, як крайній варіант, так :)))
П'ята порада моя улюблена для всіх випадків: "мати перед собою конкретний приклад, який можна обіср...". Хочеш знати, як зробити щось круто, а не тупо? Подивись як це зробили інші
Так, але тут я окремо виділив, бо теорія теорією, а люди дуже по-різному відкриті фінали роблять. Без прикладів ніяк.
@@vladstoryteller Ото ж. + Я давно помітив, що теорію і поради можна слухати вічно, але, доки не побачиш приклади, правильне розуміння суті та винятків у голові не з'явиться.
Люблю відкриті фінали - коли гарно написані, то прям відчуваєш себе на хвилинку ледь не співавтором) а от улюблене лавкрафтівське "це був жах, який неможливо описати" через кожні 2 сторінки - деколи трохи дратує 🧐
Ахах це відкриті описи))
Круте відео, обожнюю розумні відкриті фінали. Дякую що розповіли детальніше про такі типи історій.
Хай би всім авторам розуму вистачило на будь-які хороші фінали))
Дяка за відео! Люблю переглядати старі відео :)
«Спойлити»! Дякую! Думав що вже ніхто так не говорить (граматично правильно)
Щодо творів із відкритими фіналами. Брати Стругацькі "Пікнік на узбіччі" і "Населений острів". та "Соляріс" Лема півною мірою можна зарахувати сюди. "Кладовижче домашніх тварин" Кінга
А "населений острів" випадково не підтримував совок? Просто Стругацькі в молодості були совкодрочерами а потім порозумнішали. А "Пікнік на Узбіччі" справді шедевр, совкодрочерства там немає, я перевіряв, ще й події в Україні відбуваються і можно навіть переклад на Солов'їну знайти)
Вподобайку вліпив, підписався давно) Дяка за ролик, було цікаво)
Я тепер розумію, що забагато про це говорив) ну най уже буде
Завжди ставлю лайки не дивлячись! А потім вже спокійно дивлюсь і коментую. "Агенцію Незалежність" я успішно передзамовив! Вона навіть встигла припасти пилом! Але скоро вже підійде її черга у моєму рід-листі!
Так, відкриті фінали - справа дуже делікатна. До неї треба підходити у білих рукавичках. Мені загалом подобається творчість і стиль Кідрука (не зважаючи на всю критику), однак визнаю, що його відкриті фінали нещадно катують мозок.
Нагадався фінал серіалу Сопрано. Ідеально.
Дякую за якісний контент❤
Мені не подобаються "відкриті фінали". Тобто, коли точно відомо, що це тільки перша частина і має бути продовження, то норм. Але якщо ні, то це, як правило, такий собі фінт автора, що не впорався з фіналом.
Фільм Початок, один з небагатьох, де це нормально сприймається.
Дякую за відео.
Класна виходить картинка та звук, дуже професійно! Чудова якість
Оу, дякую, колего, дуже багато заморочуюся над цим!
Дякую за роз'яснення принципів відкоротого фіналу, я як раз хотіла написати і думали чи підходить це до книги, зрозуміла, що так, бо з самого початку думала лише про такн завершення і вкладала в сюжет ці думки, що навіть, якщо все закінчиться, то всеодно залишаться проблеми які можна буде вирішувати далі 😂. Дуже круте відео. З прикладами. Обожнюю ваші ролики ❤
Мені дуже сподобався відкритий фінал детектива Стівена Кінга "Дитя Колорадо" :) Як бомбануло у читачів свого часу, що у детективі нема його головної частини - пояснення! :))) Я досі, буває, думаю, як же так сталося із жертвою...
Дюна хотілося б щоб була третя частина, судячи з трейлеру вона закінчиться тільки становленням головного героя і натяком на його майбутнє, тим самим не показуючи основну ідею твору і не показуючи зміну персонажа, його перетворення в антигероя і подальше перетворення в месію. Буде дуже сумно отримати тільки два фільма, але чесно кажучи я навіть не уявляю що треба зняти в третій частині і в четвертій частині щоб показати все те що написав Герберт))))
Дякую за гарні поради, та цікаву подачу)
Позакривайте ваші фінали...ну добре лишіть маленьку шпарку. але правильну! 😜 чудове відео
Ахах ця відсилочка))) я теж іноді хочу таке закричати, коли заходжу в конкурсну групу...
Ого! Та я ж перший раз на прем'єрі!!!))
Дякую
Найемоційніший відкритий фінал був в Eye of the Beholder. Після останньої битви гра просто вилітає. Чорний екран, жодної післямови, доля групи невідома. Але такі фінти можна було грі 1991 року, та й то у наступній частині ми дізнаємось, що сталося
Я не дограв) серйозно, це фінал там такий?)
Стоп, я грав у більш сучасну
@@vladstoryteller саме так, битва з босом і все
Проаналізувавши свої "творчі напрацювання", дійшов до висновку що майже все з відкритим фіналом. Схоже це через те, що пишу невеличкі історії, котрі мають стати своєрідними стартерами для більших проєктів.
Тож і як вам спиться після цього?))
@@vladstoryteller Прекрасно. Я обожнюю відкриті фінали (хороші)
дякую. Просто дякую
Ну хоч щось у житті автора просто )
Цікаві поради. Дякую :)
Мораль - якщо тобі ліньки писати фінал своєї історії, доведеться ретельно пропрацювати з десяток варіантів розвитку подій.
Єдиний потужний відкритий фінал, що пригадується зараз: останнє речення на екрані фільму "Гуцулка Ксеня"
Шо ж там шо ж там?
Журба контіньюс?)
@@vladstoryteller не вмію додавати спойлери. А фільм дуже гарний в своєму жанрі.
.
. СПОЙЛЕР
.
.
Спойлер!
Після завершення сюжету, нам нагадують про невблаганне наближення історичних реалій, що не можуть не втручатися у долі героїв
@@Katrya_Kostiuchenko Гм. А це точно відкритий фінал, а не просто епілог?
Спойлери в камєнтах на Ютубі додавати не можна, наскільки я знаю.
@@vladstoryteller думаю, що все-таки відкритий фінал, бо ми не знаємо, а лише можемо замислитися про можливі долі персонажів
@@Katrya_Kostiuchenko Просто це, по суті, лише нагадування про те, що ми і так знаємо. А саме - про історію 20-го століття. На мій погляд, тут радше післямова.
Дуже рада, що натрапила на ваш канал. Дивлюсь із задоволенням.
Обожнюю відкриті фінали, особливо "багатозначні".
А от "не все вирішено", я як раз не люблю. Загалом кінематографу можна пробачити витрачений час на гілку де "нічого не зрозуміло, але дуже цікаво", бо не вистачило грошей/рейтингу чи ще чогось, як наприклад Sense8 (де і так за додатковий фільм вирішували все, що могли). Хоча іноді так і хочеться запитати творців: "А нащо я дивилася весь отой шмат?" Наприклад, в "Дивних дивах" є лінія з сестрою, яку якщо вирізати, то вийде навіть цікавіше.
А от в книжці хочеться, щоб вирішилося усе, на опис проблеми чого витрачено більше двох сторінок. Бо інакше - а воно там треба взагалі? Може можна вирізати просто саму підпроблему, і книжка ще краще стане?
От чим автори не вміють користуватися, так це "псевдовідкритим фіналом". Ну от є проблема (для зав'язки, ну іноді про себе нагадує, щоб сюжет точно просувався), але другий акт настільки затягнутий, що от вже третя книжка і тобі в кінці - ну от, типу вирішили. Наскільки простіше в такому випадку просто спробувати в самому творі трохи змінити акценти з проблеми на все ж таки розвиток персонажа, щоб в кінці читач був впевнений, що там "все майже точно буде ок", і закінчити на "ну от проблема постукала у двері, герої подивилися один на одного, посміхнулися, і пішли розбиратися". Для мене чогось такий фінал завжди відчувається як повністю закритий і зазвичай, доволі позитивний.
Оу, ну це не псевдовідкритий, а напів відкритий, якщо можна так сказати. Типу привідкритий)
Хороший відкритий фінал був у грі The Medium. Все, як Влад каже: історія гри розв'язана, але от що буде далі, поза кадром - це залишиться поза кадром. І для такого жанру те, що гравцю не дали зробити остаточний вибір, створює додаткову емоційну напругу. Потім ще кілька годин ходиш під враженням від незакритого гештальту😅
Гру рекомендую. Тільки не треба грати вночі. І наодинці)
М, цікаво, чув про неї багато хорошого. Але ж моє відро не потягне...
Впервые столкнулась с открытым финалом при прочтении "Жук в муравейнике" Струнацких. Очень оно меня зацепило, учитывая, что мне было лет 12. То, что это называется открытый финал я узнала значительно позже.
Почав дивитися в Києві. Додивився вдома під Херсоном. При чому, вдома було 2 заходи. Але таки додивився видиво до кінця. Воно так і просило відкритий фінал. Але ніт. Я фінал таки закрив. І всі сюжетні лінії акуратно завершив. Ахахахаха!
Словом, кайфовий видос, як і завжди. Чекаю наступного!!! 💝💝💝
Хух, це такий поганий мобільний Інтернет був? :(
@@vladstoryteller та ні, з інетом усе норм. Просто то 5, то 10, постійно виникали термінові справи саме тоді, коли сідав дивитись. Ахахахах!
@@StanislavMusicMaker Ну от, а Ютуб буде думати, що я не втримую увагу авдиторії ((
@@vladstoryteller розумієш, тут таке діло... я дивився з компа. (*тікає з переляканим поглядом*)
Для мене відкритий фінал - це марнування мого часу автором, якому набридло писати десь на 3/4 власного твору. Пам'ятаю, як у підлітковому віці обурювалася на відкриті фінали, поки не зрозуміла, що найпопулярніші автори, які пишуть серіями, мають тенденцію недбало завершувати свої твори. Стівен Кінг - один із них.
Я зрозумів, ви фінал-наци )
@@vladstoryteller так, лікарю, це почалося ще в моєму дитинстві, і ніхто не міг пояснити, чому це відбувається... От тепер дивлюся Влада Сторітелера і закриваю гештальти.
@@verano8202 Правильно, ось і я кажу: коли виходиш у колективне несвідоме, не забудь за собою гештальти закрити!
Владе, ти не забрав тут останні два абзаци ;)
Відео чудове, дякую 🎉
Роби розгляд та пояснення фільмів чи книг будьласка
Філіп Дік! У його книгах -- геть як у реальному житті -- ніяких фіналів немає 😊
У нього це хронічне, так)
Серіал Перші ластівки.
Перший сезон - нерозв'язаний фінал.
Другий сезон - багатозначний фінал.
Завершення першого сезону мені зайшло краще, ніж другого. Все-таки я не люблю ось цього "читачі, а ви самі вирішіть, чим усе закінчилось". Авторе, та я хочу історію почитати, а не в загадки грати! Ти мене спитав, чи я хочу загадки розгадувати?
Ну я згоден, це далеко не всім подобається. З іншого боку, такий твір, як правило, запам'ятовується.
Краще мати відкритий фінал, аніж закритий початок ті і набаго краще мати купу невдоволений рецензій, аніж не мати їх взагалі.
Для мене найбільшим розчаруванням був фінал книги "Всяке тіло - трава" Кліффорда Сімака. Книга мала цікаву зав'язку та сюжет, але під кінець історія просто обірвалася без жодних пояснень, ніби до автора неочікувано підкрався дедлайн і він нашвидкуруч закінчив розповідь кількома реченнями
От подивився це і зрозумів, що я таки правильно зробив, відклавши свою найпершу ідею для сюжету. Я б не потягнув точно.
Чому саме?
@@vladstoryteller тоді мені здалося, що мені нізащо не вистачить досвіду правильно написати те що я задумав. Подивившись це відео я зрозумів, що це дійсно було так, я б запоров хоча б фінал точно.
Направду.... Поговори у наступному відео про еротику.
Бачу особливу родзинку у вашому нікнеймі в цьому контексті)
@@vladstoryteller Контекст є у всьому і у всіх.) Утім тема не розкрита. Було б цікаво почути вашу думку з цього приводу. В очікуванні.)
Мені, чесно кажучи, теж цікаво почути свою думку з цього приводу)))
Ого, відео, в якому автор визнає, що не у всьому ідеально правий і краще інших знає і розбира😅😮. якісне відео
Дюна була розчаруванням (фільм)
Недосказаність за 2,5 год це ще м’яко сказано)
Ну що ж, тепер всього лише другу частину дочекатись )
Сиквели Матриці недооцінені.
Я їх не ненавиджу. Просто вони руйнують що було хорошого в першому фільмі, а натомість цікавих якихось речей не додають, ІМХО
@@vladstoryteller неправда твоя. Там один тільки Меровінг чого вартий!
@@ivasykus Ну, я іншим не заважаю там щось бачити) Моя правда в тому, що я двічі дивився сиквели і ніц не пам'ятаю. На відміну від першого фільму.
@@ivasykus Пам'ятаю гігаінфодамп Архітектора)))
@@vladstoryteller щороку десь у вересні переглядаю всю трилогію із задоволенням. Правда, цього року відклав до грудня
Іван Франко: створив нову тему для розмови в чаті - "Відкритий фінал".
Карел Чапек: зайшов до чату.
Ярослав Ґжендович: зайшов до чату.
Анджей Сапковський: зайшов до чату.
Джон Толкін: зайшов до чату й зачинив за собою двері.
Джордж Мартин: зайшов до чату крізь стіну.
Анджей Сапковський: зробив фейспалм.
Анджей Сапковський: вийшов із чату.
Карел Чапек: вийшов із чату.
Іван Франко: знищив тему розмови.
Іван Франко: знищив сайт...
Увага спойлер до фільму "Життя Прекрасне" (це шедевр, раджу подивитися самому):
Там в кінці фінал спочатку здався мені закритим, бо сина головного героя врятували з концтабору та він зустрів маму. А потім я розумію що ГГ мертвий, та син на момент фіналу ще цього не знає
Пітер Гамільтон 'Зірка Пандори' (перша книжка з серії). Її відкритий фінал запам'ятався, хоч я книжку кілька років тому читала.
Кіно "Бутч Кессіді та Санденс Кід" - там підтип відкритого фіналу, "болівійський"
О, прикольно, не знав, що це так називається)
Я теж дуже люблю Лема, але за відкритими фіналами у мене на першому місці однозначно Філіп Дік.
Та йому по-моєму влом було закінчувати книжки))
@@vladstoryteller Ні, він просто був параноїк і шизофренік. Такі речі дуже даються взнаки)
Дякую за відео. Я в своїй історії зараз теж думаю над відкритим фіналом в "сцені після титрів". Але ще мучусь питанням "нахіба?" :) Як на мене, поганий приклад обірваного фіналу "ні про що" - із нещодавно прослуханого роману "Град Обреченний" Стругацьких. Цілу книгу вони нагнітали, а в кінці вийшов якийсь незрозумілий пшик.
А там, по-моєму, якраз той випадок, коли акцент не на сюжеті.
@@vladstoryteller скоріш за все так і є. Хоча мені дуже кортіло дізнатися, що ж то за місце таке та в чому його суть.
@@harveyinsuit характерно ось що: я читав, мені сподобалося, але я ніц не пам'ятаю))
Якщо робити такий фінал як в Початок то це дійсно великий плюс потім фанати роками міркують прокинувся чи ні, а якщо робити такий фінал як в Дюні то тільки через роки, якщо продовження буде вдалим то вже буде норм і такий фінал)
Нолан молодець. Але в цілому відкриті фінали підбішують, особливо коли спираються на недоступну культурну інформацію.
От приміром у Відьмаку арка Йєн та Геральта. Ну убили його. Ну понесли труну. А потім герої такі - "О, а я знаю цю казку" і мовчки продовжують ритуал. А потім прокидаються наші красунчики і такі "І шо ми тепер будемо робити?"
А я дитя постіронії і постмодернізму в казках і просто не можу згадати - про який саме міт чи твір вони кажуть?! Закрийте гештальт, знавці.
Воу, спойлери до "Відьмака"))
Так, іноді автори надто багато очікують від авдиторії: підморгують всіляко, але недостатньо.
Опа, про Несса згадали 😀
малувато конкретних прикладів, а не просто згадок про книги і фльми((
У Лема взагалі проблеми з інфодампами та відкритими фіналами. "Соляріс" на 60% складається з наукових статей головного героя, і в кінці вони не пояснили взагалі нічого :D
Давайте огляд на Лема) Я читала кілька його творів, але до цього так і не добралася
Я теж довго відтягував, бо і так все ясно було ніби) Але ж ніт. Там є і чому повчитися, і з чого покрінжувати. Зроблю до кінця року, сподіваюся.
Нео в матриці не Обраний !!!
Обраний в матриці ( накопичення порушень, формул що не розв язуються в Матриці, що може призвести до загибелі Матриці ) це агент СМІТ !!!
Нео - розробленна машинами система, для вирішення проблеми з Смітом.
У наступних частинах фільму недаремно показали, що програми можуть бути людьми (тобто мати почуття і ємоції, як люди)
І це натякає, що в матриці люди можуть виконувати роль програм. Тобто, незважаючи на те, що Нео це людина, він в той же час є запрограмованою програмою.
Хоча Нео начебто і має свободу волі, як людина, але якщо він не підкориться покладенної на нього долі, то людство як таке повністю і остаточно вимре. Тому вибору він фактично не мав, і був просто програмою, усі попередні версії Матриці.
Аж доки Піфія не знайшла спосіб порушити цей механізм - підштовхнути Нео і Трініті до кохання.
Любов змушує робити нераціональні та безглузді дії, тому обираючи між порятунком людства і порятунком Трініті, в цій частині Нео обрав рятувати коханку. Після цього Піфія вже не могла "передбачати" майбутнє, бо таке відбулось вперше і що буде далі вже незнав ніхто.
Це ваше особисте трактування, а я про архетип історії)
@@vladstoryteller фактично, це, але трохи заплутанішими фразами розповів Архітектор наприкінці другої матриці, і Нео цілком розумів у третій частині.
і взагалі, зроби розбір Матриці )))
мені такі відоси завжди заходять, а розбір Матриці українською мені ще не попадався )))
...а якого типу відкритий фінал в Уліссі Джойса? якби ж усе було так просто...
Омг... в "Inception" ще досі комусь не зрозуміло, чи спить Коуб??? Ні, не спить. Він прийняв втрату дружини і дозволив собі повернутися до дітей. Йому цю ідею клопітливо вводила Аріана
По-моєму, навіть офіційно підтверджено, що там насправді щасливий фінал. Я ж кажу про те, як він презентований.
@@vladstoryteller він не відкритий. Все і так зрозуміло - Коуб не спить. А дзига крутиться... І байдуже, що там з нею. На неї Коуб вже не дивиться. Якби вона впала - тут вже і думати не треба було б про події фільму. "Дзига впала - Коуб не спить". А так вона не впала, і глядачі повинні були аналізувати все, що відбувалося в фільмі. Кінець закритий.
@@useyourtube agree to disagree
Мені спадає на думку 'the giver" лоувіса ловрі здаетьсч
Питання не по темі ролику. Чи дивилися серіал "Гра в кальмара"? Цікава ваша думка. Чому глядачам цікаво дивитися історію де головний герой не викликає симпатії і співчуття?
Ні, не дивився, мені навіть трейлер не сподобався. А ваше запитання дуже гарне. Відповідь на нього є тут: ruclips.net/video/sVigPC5mD44/видео.html
Мені теж не подобаються "відкриті фінали". Як й те як автор пише під твором "а я хочу щоб читач далі сам додумав, домалював, дописав у своїй уяві" .
Значить, вам здебільшого траплялися какавельки, а не картопельки ))
Вимагаємо повний огляд трилогії "Матриця"!))
Ух, давайте не будемо бомбити цих чудових жіночок-режисерок...
@@vladstoryteller , чоловіків-жіночок*))
@Sen Verba ruclips.net/video/dq1wGkZrJUU/видео.html
А якщо у мене є "подвійний фінал"? Типу перший є відкритим, а наступний вже розставляє всі крапки над і? Такі варіанти можливі?
Ніби епілог після відкритого фіналу? Було б дуже цікаво. Спочатку атмосферне раптове завершення, а потім погляд у майбутнє героїв
@@Katrya_Kostiuchenko По суті, це той самий закритий фінал. Просто ви в часі перестрибуєте, ну. Як у фільмах буває наприкінці: за 10 років той-то той-то пішов з поліції та почав вирощувати картоплю.
@@vladstoryteller , та ні, у мене то різні частини історії, томи.
Вільньов нічого не розв'язує у першій частині Дюни, а лише потужче зав'язує)
Ну герцога Лето там не те що розв'язали, а розмотали))
Був фільм "широко закриті очі", до якого типу належить його фінал?
Ну там же, як я розумію, їхній шлюб витримав всю ту жесть? Тож фінал не відкритий.
Дизлайк за наїзд на якість сиквелів "Матриці". Вважав, що в кого в кого, а в вас точно проблем з нею не буде. Загалом буду радий, якщо наведете конкретні притензії. Думаю зможу допомоги розібратися
Даруйте, у мене немає жодних проблем з сиквелами "Матриці". Жити мені їхня якість не заважає.
І так, мабуть, я якось зроблю сторілог про те, чому другий-третій фільми гірші з точки зору сторітелінгу. Не ідей та філософії, підкреслюю - а побудови кіноісторії.
@@vladstoryteller ок, буде цікаво послухати. Не брехатиму, що після першого чи другого перегляду вловив всі деталі, але загалом мені було цікаво і зрозуміло, що відбувається.
Привіт. Убити всіх 16тонною гирею?
Ви мого дозволу питаєте?)
@@vladstoryteller так сценаристи Монті Пайтона викручувалися з завершеням скетчів
@@mikp1995 ааааа! точно!))) згадав
@@vladstoryteller реабілітовані
У мене проблема. Пишу оповідання. Обрала героїв продумала сюжет. Почала писати і один з персонажів для мене, як автора став симпатичнішим за головного героя. Він одночасно і важливий для історії, але в силу сюжету не може перебрати на себе головну роль. Як бути?
Джек Горобець був другорядним персонажем у перших піратах Карибського моря. Головним задумувався Вільям Тернер. Барбосу теж не думали воскрешати, адже його лінія була повністю завершена і на крутій ноті.
Чи можна історію розвернути від нього як від головного героя? Може, цікавіше стане так?
@@vladstoryteller Дякую, скільки гарних порад, а я застопоридась і не можу рухатись далі. А в творі можна зробити так, що фіналу буде не зрозумілим хто головний герой. Чи в процесі написання розвиток сюжету сам підкаже хто з персонажів важливіший?
Не раджу так експериментувати, бо це щось на рівні "буде не зрозумілим який головний конфлікт". Артхаус, коротше.
@@vladstoryteller Дякую.
В Дюні Герберта всі книги мають відкритий фінал.
Ну, для серії логічно)
@@vladstoryteller Там в кінці герой досягає мети у нього фінал, але сама історія створена таким чином, що не може завершитись.
Острів Проклятих
Ненавиджу відкриті фінали
Як звуть цього сексі мена у сорочці, який у цьому відео є партнером Влада Сторітелера?
Олежка-початківець))