Богдан Стельмах "Славень Дніпру-Славутичу" (поетичний текст Симфонії) 1. Пролог Благословляє небо землю дниною, її от ока ми вишневої зорі, І сонце над моєю Україною Гартує перший промінь у Дніпрі. Світає над Донбасом і Карпатами - У селах, по містечках і містах, І грають небеса ясними шатами, І день росте на молодих вітрах. Добридень, Україно розпрозорена, Добридень, битий шляху вдалині, Добридень, земле, плугом волі зорана, Добридень - у посіянім зерні. Що снилося нині тобі, Україно? Чи те, як ми важко ішли до свободи? Чи те, як на стягах злились воєдино Блакитне і жовте - під тризубом згоди? Добридень, Херсоне, Одесо, Полтаво! Добридень, Чернігове, Києве, Львове! Добридень, вас не здолає ворожа держава, І далі мої долі незрушні основи. Добридень, земле, ворогом не вкорена, Хранителько Великодня й Різдва, Ростемо ми з трипільського пракореня - Вічні, і щорічні, як жнива. Ми прикрашаєм день у день Розлоге наше дерево, В якого стовбуром тече живий Дніпро. Могутній Дніпре наш! Славуто, Дніпре наш! 2. Монолог Якщо свою країну Україну назву я деревом розлогим, що водночас у цвіті і в плодах, то не забуду, Дніпре наш Славуто, тедбе назвати стовбуром предвічним цього співучого, цього рясного дерева у сонячнім саду планети голубої. О дивне дерево моєї України! Почався стовбур твій не з кореня, що вріс у чорне море, а з крони, що струмоче срібним жайворонком з ключів джерел пречистих блакитного замріяного неба! О дерево моєї України! Струмує стовбур твій від крони до коріння. Міста і селе наші все це гнізда в розлогому гіллі твоїх приток, а ми півста мільйона, ми птахи твої крилаті, Роботящі і співочі. Крильми своїми, працею і співом ми прикрашаєм день у день, розлоге наше дерево, якого стовбуром тече живий Дніпро. Могутній Дніпре наш! Славуто -Дніпре наш! 3. Інтермецо Ой то не вітер грім хмару горне, Ой то не ночі шатрище чорне, То налетіли ворожі орди На вільне поле, на серце горде. А вільне поле вітрами грало, А горде серце страху не знало - Става полками межи ланами Сини з батьками, батьки з синами. Супроти зайди биймося сміло, Щоб наше поле не бур’яніло. І до Славути, і за Славуту Шануймо волю, кров’ю здобуту. На осиці кряче ворон, Чорноперий ворон-птах. За Дніпро вчепився ворог І йому говорить так: "Швидше, Дніпре, до верхів’я Потече вода твоя, Ніж собі на безголів’я Берег твій покину я." За Дніпро та й за Славуту Зачепилася орда. Б’є Славута в берег круто І орді відповіда: 4. Балада "Ні, чужинцю, до верхів’я Я води не пожену, А тебе на безгодів’я З України прожену!" А сива мати ридає-тужить: Батько з синами орди не здужить. Гукнула мати та з-над Славути, Щоб кожна інша могла почути: "Кохані сестри, сусіди добрі, У битві гинуть сини хоробрі. Пришліть же ваших моїм на поміч, Щоб стало чисто у нашім домі!" Дивися, о мамо, як син твій В кольчугу присяги закутий, Неначе у вирі безсмертя, У хвилі дніпровій лежав. 5. Фінал Соборність наша - міцна, як мури, Як цвіт калини, як дзвін бандури. О Дніпре, Дніпре, Йордане волі, Світає серпень на видноколі! Слався, Дніпре-Славуто, ріко головна, У тобі вічне дихання вод, Над тобою небес голуба глибина, Берегами обабіч - народ. Задивляється сонце у тебе, як птах, Приміряє до хвилі крило. Рідна мова бринить на твоїх берегах: Кожне слово, як щире срібло. Всі ми вийшли з колиски твойого русла, Нас хрестили твої ластівки. У твої береги Україна вросла На віки, на віки, на віки. Добридень, Україно розпрозорена, Добридень, краю праці і пісень, Ростемо ми з трипільського пракореня, І волею нам квітне кожен день. О Дніпре, Дніпре, Йордане волі, Світає серпень на видноколі, Стоять - вулкани серед вулканів - Богданів Київ, Тарасів Канів.
Який потужний твір!
Чудовий подарунок до Дня Незалежності.
Дякую!
A real pleasure - thank you !
Богдан Стельмах "Славень Дніпру-Славутичу"
(поетичний текст Симфонії)
1. Пролог
Благословляє небо землю дниною,
її от ока ми вишневої зорі,
І сонце над моєю Україною
Гартує перший промінь у Дніпрі.
Світає над Донбасом і Карпатами -
У селах, по містечках і містах,
І грають небеса ясними шатами,
І день росте на молодих вітрах.
Добридень, Україно розпрозорена,
Добридень, битий шляху вдалині,
Добридень, земле, плугом волі зорана,
Добридень - у посіянім зерні.
Що снилося нині тобі, Україно?
Чи те, як ми важко ішли до свободи?
Чи те, як на стягах злились воєдино
Блакитне і жовте - під тризубом згоди?
Добридень, Херсоне, Одесо, Полтаво!
Добридень, Чернігове, Києве, Львове!
Добридень, вас не здолає ворожа держава,
І далі мої долі незрушні основи.
Добридень, земле, ворогом не вкорена,
Хранителько Великодня й Різдва,
Ростемо ми з трипільського пракореня -
Вічні, і щорічні, як жнива.
Ми прикрашаєм день у день
Розлоге наше дерево,
В якого стовбуром тече живий Дніпро.
Могутній Дніпре наш!
Славуто, Дніпре наш!
2. Монолог
Якщо свою країну Україну
назву я деревом розлогим,
що водночас у цвіті і в плодах,
то не забуду, Дніпре наш Славуто,
тедбе назвати стовбуром предвічним
цього співучого, цього рясного дерева
у сонячнім саду планети голубої.
О дивне дерево моєї України!
Почався стовбур твій не з кореня, що вріс у чорне море,
а з крони, що струмоче срібним жайворонком
з ключів джерел пречистих
блакитного замріяного неба!
О дерево моєї України! Струмує стовбур твій від крони до коріння.
Міста і селе наші все це гнізда в розлогому гіллі твоїх приток,
а ми півста мільйона, ми птахи твої крилаті, Роботящі і співочі.
Крильми своїми, працею і співом ми прикрашаєм день у день,
розлоге наше дерево, якого стовбуром тече живий Дніпро.
Могутній Дніпре наш! Славуто -Дніпре наш!
3. Інтермецо
Ой то не вітер грім хмару горне,
Ой то не ночі шатрище чорне,
То налетіли ворожі орди
На вільне поле, на серце горде.
А вільне поле вітрами грало,
А горде серце страху не знало -
Става полками межи ланами
Сини з батьками, батьки з синами.
Супроти зайди биймося сміло,
Щоб наше поле не бур’яніло.
І до Славути, і за Славуту
Шануймо волю, кров’ю здобуту.
На осиці кряче ворон,
Чорноперий ворон-птах.
За Дніпро вчепився ворог
І йому говорить так:
"Швидше, Дніпре, до верхів’я
Потече вода твоя,
Ніж собі на безголів’я
Берег твій покину я."
За Дніпро та й за Славуту
Зачепилася орда.
Б’є Славута в берег круто
І орді відповіда:
4. Балада
"Ні, чужинцю, до верхів’я
Я води не пожену,
А тебе на безгодів’я
З України прожену!"
А сива мати ридає-тужить:
Батько з синами орди не здужить.
Гукнула мати та з-над Славути,
Щоб кожна інша могла почути:
"Кохані сестри, сусіди добрі,
У битві гинуть сини хоробрі.
Пришліть же ваших моїм на поміч,
Щоб стало чисто у нашім домі!"
Дивися, о мамо, як син твій
В кольчугу присяги закутий,
Неначе у вирі безсмертя,
У хвилі дніпровій лежав.
5. Фінал
Соборність наша - міцна, як мури,
Як цвіт калини, як дзвін бандури.
О Дніпре, Дніпре, Йордане волі,
Світає серпень на видноколі!
Слався, Дніпре-Славуто, ріко головна,
У тобі вічне дихання вод,
Над тобою небес голуба глибина,
Берегами обабіч - народ.
Задивляється сонце у тебе, як птах,
Приміряє до хвилі крило.
Рідна мова бринить на твоїх берегах:
Кожне слово, як щире срібло.
Всі ми вийшли з колиски твойого русла,
Нас хрестили твої ластівки.
У твої береги Україна вросла
На віки, на віки, на віки.
Добридень, Україно розпрозорена,
Добридень, краю праці і пісень,
Ростемо ми з трипільського пракореня,
І волею нам квітне кожен день.
О Дніпре, Дніпре, Йордане волі,
Світає серпень на видноколі,
Стоять - вулкани серед вулканів -
Богданів Київ, Тарасів Канів.