Білий птах з чорною ознакою. Другий "весільний" танець.

Традицї українського весілля, які склалися віками, з плином часу зазнали змін. Все ж на Заході України більшість родин свято оберігає давню обрядовість. У кожному окремому регіоні, а нерідко і селі, є свої особливості святкувань. Незмінними є традиційні етапи весільного дійства: сватання, заручини, вінчання, святкування та післявесільні традиції виводу дівчини у молодиці.
Чи не найбільш суворо дотримуються регіональних звичаїв на Гуцульщині. За давньою карпатською традицією, весілля досі триває щонайменше чотири дні. А старші люди пригадують пишні забави, які тривали і цілий тиждень, про це співають і у весільній пісні: «п’ятниця - починальниця, субота - коровайниця, неділя - вінчальниця, в понеділок - їсти та пити, у середу - похмелятися, а в четвер після обіду та й додому поїду».
Гуцульське весілля починається зі звуків дримби, цимбалів та бубнів. Всі гості, заходячи у хату, вітають наречену і танцюють із нею гуцульські коломийки.
Давня українська традиція «деревця» теж збереглась лише в Карпатах. Деревце - символ невинності, тому до нього особлива пошана впродовж усієї весільної церемонії. Деревце вносять у хату в п’ятницю, вкладають його у калачі, ставлять перед образами і оздоблюють колосками, калиною, квітами, травами. Батьки молодої перші починають прикрашати деревце, далі це роблять молоді незаміжні дівчата. У той час нанашки (хрещені) плетуть вінки для молодих. Щоб у майбутній сім’ї було щастя, вінок роблять на подушці. У нього вплітають часник, цукор, пшеницю та дрібку солі. Цукор символізує радість та злагоду в родині, хліб - добро, а часник оберігає від злого духа. А молодиці мають окреме завдання - плетуть із ниток всім гостям червоні китиці як символ весілля.
У Карпатах дівчата досі виходять заміж в автентичних гуцульських весільних строях. А гості на весільну забаву приходять у вишиванках.
З пошаною гуцули ставляться до випікання весільного короваю. За давньою традицією, він складається з двох калачів, перев’язаних стрічкою. Зверху коровай, або, як кажуть горяни, калачі, прикрашають барвінком та кладуть сіль. Батьки молодят благословляють пару короваєм. Діти дякують їм, цілуючи батькам руки.
Викуп нареченої на Гуцульщині має свої особливості. Його проводять брати молодої. Після того, як наречений узгодив ціну викупу, він намагається забрати свою кохану. Молода княгиня сидить за столом і дивиться крізь дірку у калачі, де її коханий. Вона не дає йому наблизитись, сиплячи на нього пшеницю. Молодий князь вправно підкрадається і все ж цілує свою суджену.