Мене також до шкільного віку виховували бабуся з дідусем, теж відчуття, що я проживаю споглядаючи життя людей якось наче відокремленно від усіх, (наче в невидимій капсулі), також сильна потреба в любові, але одночасно неможливість відчути її, там скільки не вливай - бездонна прірва, неможу наповнитись. З дитинства завжди в обнімку з котиками, вони чудово замінюють такий бажаний тілесний контакт. Коли в травмі, то бажання померти, відчуття, що я лишня на цій землі, сни набагато яскравіші та реальніші ніж денне життя, мені вже за 50, але відчуття покинутості, самотності постійним фоном, не дивлячись на дуже люблячого чоловіка та доньку. Сплю звернута колачиком, багато курю і дуже ранима.
Я вас в розумію. Невидима капсула - дуже доречна метафора. Багато відгукнулось в тому що ви сказали. Радію, що ви змогли побудувати сімʼю не дивлячись ні на що - для людей, з ранніми травмами це часто надзусилля. Дякую вам за відгук - запамʼятаю і враховуватиму в роботі симптом, що ви описали «сни реальніше за життя.»
Дякую за ефiр ! Слухаючи вас, починаю розуміти , чому так багато нещасних людей. Вони всюди- і в моєму оточенні так само. І відчуваю, що й сама в ранньому дитинстві щось недоотримала. Може, час був такий, воєнний і повоєнний . ..Сухі, суворі батьки... Але війни були завжди, ось і зараз. Невже наші малечі пройдуть той самий досвід, що і ми.? Дякую що піднімаєте такі болючі питання... Мусимо робити правильні висновки попри все.
Дякую за відгук, розумію.. Нажаль війна і як психічний вірус - вона в кожному з нас. І травматичні прояви цього віруса - справа часу. Мені теж дуже шкода дітей, які в цьому всьому є зараз. Все що ми можемо зробити - поступово надавати їм достатньо підтримки, навчити жити з їх травмами і давати віру в краще. Всі ми провалились в яму болю з якої будемо вилазити поколіннями. Тому чим більше кваліфікованих психологів в країні в цей час - тим краще для соціуму, робота буде для всіх. Якби не знецінювали люди їх роль - вони правду потрібні.
Я б додала ще: 1.нерозуміння що подобається, неможливість самореалізуватись незнайдення свого ремесла (вічний саморозвиток, невдоволення собою, комплекс самозванця), 2. Тривога коли починаєш вивчати щось нове, потреба у постійному керівництві і допомозі зі сторони інших, страх діяти самостійно, страх помилки 3. Любов як невроз-прив'язаність, злиття з коханою людиною.4. Сни про народження, вагітність, дитя губиться чи помирає. 5. Дисоціація - в стресі тіло не слухається, немов паралізоване
Коментар в підтримку вашого каналу) мені як клієнтові свого терапевта тепер стало ясно чому терапевт нікуди не спішила сеансів десять і казала що в кожного свій темп. Дійсно в кожного свій темп.
Мого батька не стало незадовго до мого народження. Мамі треба було працювати, і вона віддала мене до бабусі й дідуся у 1,5 рочки. Так, мені важко, розібратись з собою важко. Здається зараз я поринула у цю травму із-за находження під обстрілами, одна з лежачою мамою, всі знайомі та сусіди поїхали. То тепер важко триматися по життю, ніби щось гальмує мене. Сни - якби мені хочеться кричати, але я не можу. Потім крик проривається, і я вже кричу наяву.
Я вам дуже співчуваю, що ви змушені були пройти стільки випробувань. Ви описали ранній розрив привʼязаності - це удар по відчуттю безпеки дитини. А ще наклалося ПТСР від обстрілів і війни. Прошу подбайте про себе і походіть на психотерапію до когось - є шанс все налагодити , повірте) А ще дозвольте собі і кричати в реальності - це часто звільняє) десь, де немає людей - покричіть від душі
Дякую за питання ) Не зовсім погоджусь. Як на мене то для НРЛ в переносі і контрпереносі не достатньо симптомів) Це окрема тема. Тобто 1 симптом може бути є в різних психопатологіях, але з різним навантаженням і особливостими (психологічними механізмами, потребами), які варто розділяти. Але НРЛ правду має схожі прояви)
Я не дитячий психотерапевт, але звʼязок в багатьох випадках прямий. І можна дитині допомогти в багатьох випадках. Головне знайти спеціаліста, якому дитина буде довіряти і піде на контакт.
Дякую за це відео! Судячи з усіх ознак, у мене довербальна травма. Скажіть, будь ласка, чи можливо вилікувати цей стан, зцілити цю травму? І ще питання, чи у всіх людей з довербальною травмою психотичний рівень організації особистості?
Вам дякую) субʼєктивно відповім ) Можна наростити усвідомлення і якісніше жити, запобігати повторному відігруванню травми в житті, зробити всі її наслідки більш підконтрольними. Зцілити абсолютно - навряд вийде, покращити рівень життя - так. Але психотерапія має бути тривала. Ні, не у всіх людей психотичний рівень, але можуть бути тимчасові психотичні епізоди в період актуалізації травматичних флешбеків. Наприклад, кожна окрема вікова криза може піднімати пласт довербальних переживань і утруднювати подальший розвиток.
@@olena_mazur дякую за відповідь. Але ж можна суттєво покращити рівень життя? У мене тепер трохи паніка, що я безнадійна і щасливою мені ніколи не стати.
Шановна, пані Олена ! Я стара жінка і не вмію користуватися сучасними можливостями щодо листування з вами. Тому звертаюсь до вас в ютубі. Моїй онуці 4р9 міс . Ії тягне на драйвові мультфільми, ба все рухається і всі всіх рятують. Радянські мультфільми - це минулий етап. Чи небебезпечно для її психічного розвитку дивитись " Щенячий патруль", "Турбозаври", Рей та його команда"? і т.п. Якi фільми ій варто дивитись в такому віці? Боюсь не наробити помилок. Дякую.
Доброго дня) Я з дітками не працюю, але відгук Вам залишу. Взагалі якщо забагато мультиків - це формує потроху залежність, плюс погано якщо ще сценарії мультиків містить явну чи приховану тему насилля( Ви вірно помітили. Сучасні фільми і мультики нарізають монтують так, що глибока увага і концентрація дитини не розвивається - бо постійна зміна кадру, постійна гіпердинаміка, швидкість. Це все впливає і на диманіку сприйняття дитини. Спробуйте гратись з нею інколи і в те, що розвиває ще зосередження: наприклад якісь пазли, загадки, ще щось. Щоб поспостерігати чи може вона бути зосередженою і більш уважною. Більшість дітей, нажаль,зараз в цих мультиках цілодобово - потім їм важко бути в контакті з реальністю. Якщо ви як бабуся вже це питаєте про внучку і цікавитесь цим - це ознака того що внучка в надійних руках) Що вам справді не байдуже дитина) Все що ви можете це давати любов і увагу - це найбільший подарунок. Вести комунікацію з нею так, щоб дитина ставала більш осмислена.
Зцілити назавжди - ні, а навчити жити з нею і вийти з відчуття покинутості, жертви, глибокого сорому і самотності - так. Травматичні наслідки в кожної дитини будуть по різному проявлятись - тому з кожним в окремому випадку можна працювати і давати людині інструменти для кращої версії свого життя. Просто там пожиттєва терапія показана - профілактична в тому числі, але зате така людина зможе мати власну сімʼю і не робити повтору несвідомого сценарію. Не буде йти по сценарію травми, бо пропрацює його в терапії) є шанс, що така дитина навчитися справлятись з моментами, коли травма буде її виключати з життя. Чим раніше за терапію взятись - тим краще потім. Дякую - питання дуже болісне і правду актуальне.
@@olena_mazurя була б обережною з такими категоричними словами, як "неможливо зцілити", або як деякі психотерапевти люблять називати кількість років, скільки знадобиться для вилікування травми. Хто може знати, як конкретна людина буде змінюватись в процесі психотерапії, яка ретравматизація, сприятливі та несприятливі впливи можуть паралельно виникати.
На мою думку, потрібні інструменти для роботи і практичний досвід ви зможете отримати, якщо після вузу пройдете якийсь з психотерапевтичних напрямків: психоаналіз, гештальт, кпт, транзакційний, або інші. А просто диплом практичного психолога вузу не дає жодного практичного досвіду (лише теоретичний - частково дає і то, інколи, неактуальний). Будь-яка тривала серйозна робота з психотравмою потребує відповідної сертифікації, спеціалізації та інших вимог, щоб не ретравматизувати клієнтів повторно. З ПП ви сможете працювати з іншими типами запитів і в форматі консультування, але не психотерапії) Авжеж, ви можете цю інформацію самі переуточняти - я можу помилятись)
Психолог в залежності від конкретного напрямку в якому він працює має інструментарій діагностичний і стратегії роботи. Самий базовий аналіз - це аналіз переносу і контрпереносу клієнта, який я і описала в даному відео) Також , наприклад, враховуються особливості клієнта згідно теорії розвитку, рівень і складність наявних механізмів захисту психіки, здатність розпізнавати і задовільняти свої потреби. Доречі, Ви дивились це відео?) бо там частково є відповіді на ваші питання).
Так, можна, і чим раніше надається допомога - тим більший шанс відновити ті зони розвитку. які ця травма блокує. Для цього треба визначити індивідуальні наслідки і психологічні зони, які постраждали найбільше. І авжеж підібрати для дитини фахівця, який буде ефективний і максимально емпатичний саме для неї. І буде стільки часу, скільки важливо саме їй. Плюс потрібна терапія і для батьків, опікунів - це дуже добре влине на дитину.
@@НаталіяЧернятинська-ш4т Є сайти, де ви можете вибрати фахівця з відповідною спеціалізацією, а саме "Робота з дітьми". Ось наприклад, gestalt.org.ua/author/sinicynaoksana-gmail-com/ А краще авжеж фахівця з того міста, де дитина проживає, щоб працював вживу. Напишіть, будь ласка, мені в телеграм я вам скину варіанти фахівців, які гарно себе вже зарекомендували в роботі з дітьми. Ви собі розглянете їх, якщо хтось підійде)
Мене також до шкільного віку виховували бабуся з дідусем, теж відчуття, що я проживаю споглядаючи життя людей якось наче відокремленно від усіх, (наче в невидимій капсулі), також сильна потреба в любові, але одночасно неможливість відчути її, там скільки не вливай - бездонна прірва, неможу наповнитись. З дитинства завжди в обнімку з котиками, вони чудово замінюють такий бажаний тілесний контакт. Коли в травмі, то бажання померти, відчуття, що я лишня на цій землі, сни набагато яскравіші та реальніші ніж денне життя, мені вже за 50, але відчуття покинутості, самотності постійним фоном, не дивлячись на дуже люблячого чоловіка та доньку. Сплю звернута колачиком, багато курю і дуже ранима.
Я вас в розумію. Невидима капсула - дуже доречна метафора. Багато відгукнулось в тому що ви сказали. Радію, що ви змогли побудувати сімʼю не дивлячись ні на що - для людей, з ранніми травмами це часто надзусилля. Дякую вам за відгук - запамʼятаю і враховуватиму в роботі симптом, що ви описали «сни реальніше за життя.»
Дякую за ефiр ! Слухаючи вас, починаю розуміти , чому так багато нещасних людей. Вони всюди- і в моєму оточенні так само. І відчуваю, що й сама в ранньому дитинстві щось недоотримала. Може, час був такий, воєнний і повоєнний . ..Сухі, суворі батьки... Але війни були завжди, ось і зараз. Невже наші малечі пройдуть той самий досвід, що і ми.? Дякую що піднімаєте такі болючі питання... Мусимо робити правильні висновки попри все.
Дякую за відгук, розумію.. Нажаль війна і як психічний вірус - вона в кожному з нас. І травматичні прояви цього віруса - справа часу. Мені теж дуже шкода дітей, які в цьому всьому є зараз. Все що ми можемо зробити - поступово надавати їм достатньо підтримки, навчити жити з їх травмами і давати віру в краще. Всі ми провалились в яму болю з якої будемо вилазити поколіннями. Тому чим більше кваліфікованих психологів в країні в цей час - тим краще для соціуму, робота буде для всіх. Якби не знецінювали люди їх роль - вони правду потрібні.
@@olena_mazur Дякую.
Дякую за пояснення 🤗❤❤❤❤❤❤❤
і вам дякую за перегляд)
Я б додала ще: 1.нерозуміння що подобається, неможливість самореалізуватись незнайдення свого ремесла (вічний саморозвиток, невдоволення собою, комплекс самозванця), 2. Тривога коли починаєш вивчати щось нове, потреба у постійному керівництві і допомозі зі сторони інших, страх діяти самостійно, страх помилки 3. Любов як невроз-прив'язаність, злиття з коханою людиною.4. Сни про народження, вагітність, дитя губиться чи помирає. 5. Дисоціація - в стресі тіло не слухається, немов паралізоване
дякую - дуже важливі маркери описали
@@olena_mazur це з особистого самоаналізу(
@@Зоя-м9е дуже вас розумію - близька ця тема теж
Діагностичні критерії / симптоми!
Дякую ❤
Дякую вам. Приємно слухати. Конкретно та доступно.
Було цікаво.Яка гарна наша українська мова.❤
так) дякую за відгук
Мені дуже сподобалось те, як ви подаєте інформацію. Приємно слухати, не перевантажено, і зрозуміло. Дуже дякую, підписалась :)
дякую, мені дуже приємно це чути )
Це так цікаво! Дякую вам за відео, ви створили дуже приємну, спокійну атмосферу. Ще й вдало розкрили тему🙌 Прекрасно проведені 20 хвилин, дякую 💛
Щиро вдячна за добрі слова )
Дякую за лекцію, дуже приємно слухати.
Дякую за відгук )
Дякую, дуже корисно і цікаво поданий матеріал.
Дякую )
Коментар в підтримку вашого каналу) мені як клієнтові свого терапевта тепер стало ясно чому терапевт нікуди не спішила сеансів десять і казала що в кожного свій темп. Дійсно в кожного свій темп.
Дякую вам )
Так - це все поступова і дуже акуратна робота, потребує терпіння і зосередження.
Підкажіть будь ласка чи допомогла Вам терапія, як почуваєте себе?
Дякую!Дуже цінно та важливо для мене !
будь ласка
дякую
Мого батька не стало незадовго до мого народження. Мамі треба було працювати, і вона віддала мене до бабусі й дідуся у 1,5 рочки.
Так, мені важко, розібратись з собою важко.
Здається зараз я поринула у цю травму із-за находження під обстрілами, одна з лежачою мамою, всі знайомі та сусіди поїхали.
То тепер важко триматися по життю, ніби щось гальмує мене.
Сни - якби мені хочеться кричати, але я не можу. Потім крик проривається, і я вже кричу наяву.
Я вам дуже співчуваю, що ви змушені були пройти стільки випробувань. Ви описали ранній розрив привʼязаності - це удар по відчуттю безпеки дитини. А ще наклалося ПТСР від обстрілів і війни. Прошу подбайте про себе і походіть на психотерапію до когось - є шанс все налагодити , повірте)
А ще дозвольте собі і кричати в реальності - це часто звільняє) десь, де немає людей - покричіть від душі
@@olena_mazur дуже дякую Вам за відповідь .
Випадково побачила це відео. Я заплакала
Розумію і співпереживаю всім в кого є така травма, чи навіть окремі її аспекти.
у мене таке було коли я дивився про токсичних батьків, да і зараз якесь таке відчуття не дуже)
Спасибо ❤️ ❤️ ❤️ ❤️ ❤️ ❤️
дякую,цікаве і гарне відео❤
дякую вам за відгук)
Дякую, дуже цікаво 🌹
Дуже вдячна вам за це відео!
І вам дякую за відгук
Дякую
👍🔱🇺🇦
Я так понимаю, что Вы описываете механизм возникновения( формирования) НРЛ и подобных психопатий.
Дякую за питання ) Не зовсім погоджусь.
Як на мене то для НРЛ в переносі і контрпереносі не достатньо симптомів) Це окрема тема.
Тобто 1 симптом може бути є в різних психопатологіях, але з різним навантаженням і особливостими (психологічними механізмами, потребами), які варто розділяти.
Але НРЛ правду має схожі прояви)
Дуже важлива тема, дякую Вам. Скажіть, як часто у людини з довербальною травмою є порушення та затримка мовлення в дитинстві?
Я не дитячий психотерапевт, але звʼязок в багатьох випадках прямий. І можна дитині допомогти в багатьох випадках. Головне знайти спеціаліста, якому дитина буде довіряти і піде на контакт.
@@olena_mazur дякую Вам за ввідповідь, успіхів Вам та найгарнішого дня🏵
Дякую за це відео! Судячи з усіх ознак, у мене довербальна травма. Скажіть, будь ласка, чи можливо вилікувати цей стан, зцілити цю травму?
І ще питання, чи у всіх людей з довербальною травмою психотичний рівень організації особистості?
Вам дякую)
субʼєктивно відповім ) Можна наростити усвідомлення і якісніше жити, запобігати повторному відігруванню травми в житті, зробити всі її наслідки більш підконтрольними. Зцілити абсолютно - навряд вийде, покращити рівень життя - так. Але психотерапія має бути тривала.
Ні, не у всіх людей психотичний рівень, але можуть бути тимчасові психотичні епізоди в період актуалізації травматичних флешбеків.
Наприклад, кожна окрема вікова криза може піднімати пласт довербальних переживань і утруднювати подальший розвиток.
@@olena_mazur дякую за відповідь. Але ж можна суттєво покращити рівень життя? У мене тепер трохи паніка, що я безнадійна і щасливою мені ніколи не стати.
@@v_is_for_victoryyy так, я написала - що можна покращити якість життя)
Говорити про чудесні і швидкі зцілення - я точно не готова)
Відео увімкнулося випадково, але варто було прослухати менше 5 хвилин щоб почати плакати
нажаль, важка тема відео
Шановна, пані Олена ! Я стара жінка і не вмію користуватися сучасними можливостями щодо листування з вами. Тому звертаюсь до вас в ютубі. Моїй онуці 4р9 міс . Ії тягне на драйвові мультфільми, ба все рухається і всі всіх рятують. Радянські мультфільми - це минулий етап. Чи небебезпечно для її психічного розвитку дивитись " Щенячий патруль", "Турбозаври", Рей та його команда"? і т.п. Якi фільми ій варто дивитись в такому віці? Боюсь не наробити помилок. Дякую.
Доброго дня) Я з дітками не працюю, але відгук Вам залишу.
Взагалі якщо забагато мультиків - це формує потроху залежність, плюс погано якщо ще сценарії мультиків містить явну чи приховану тему насилля(
Ви вірно помітили. Сучасні фільми і мультики нарізають монтують так, що глибока увага і концентрація дитини не розвивається - бо постійна зміна кадру, постійна гіпердинаміка, швидкість. Це все впливає і на диманіку сприйняття дитини.
Спробуйте гратись з нею інколи і в те, що розвиває ще зосередження: наприклад якісь пазли, загадки, ще щось. Щоб поспостерігати чи може вона бути зосередженою і більш уважною.
Більшість дітей, нажаль,зараз в цих мультиках цілодобово - потім їм важко бути в контакті з реальністю.
Якщо ви як бабуся вже це питаєте про внучку і цікавитесь цим - це ознака того що внучка в надійних руках) Що вам справді не байдуже дитина)
Все що ви можете це давати любов і увагу - це найбільший подарунок. Вести комунікацію з нею так, щоб дитина ставала більш осмислена.
А зробіть відео про C-PTSD
дякую за рекомендацію - врахую)
Можливо сцілити довербальну травму у дітей з дитячого будинку ? Хоча б в якомусь відсотку
Зцілити назавжди - ні, а навчити жити з нею і вийти з відчуття покинутості, жертви, глибокого сорому і самотності - так. Травматичні наслідки в кожної дитини будуть по різному проявлятись - тому з кожним в окремому випадку можна працювати і давати людині інструменти для кращої версії свого життя. Просто там пожиттєва терапія показана - профілактична в тому числі, але зате така людина зможе мати власну сімʼю і не робити повтору несвідомого сценарію. Не буде йти по сценарію травми, бо пропрацює його в терапії) є шанс, що така дитина навчитися справлятись з моментами, коли травма буде її виключати з життя. Чим раніше за терапію взятись - тим краще потім.
Дякую - питання дуже болісне і правду актуальне.
@@olena_mazurя була б обережною з такими категоричними словами, як "неможливо зцілити", або як деякі психотерапевти люблять називати кількість років, скільки знадобиться для вилікування травми. Хто може знати, як конкретна людина буде змінюватись в процесі психотерапії, яка ретравматизація, сприятливі та несприятливі впливи можуть паралельно виникати.
❤❤❤❤❤
Дякую, дуже цікаво ( будь ласка, не використовуйте так часто слово "авжеж", )
чи працюють з цією травмою практичні психологи?(навчаюся на пп)
На мою думку, потрібні інструменти для роботи і практичний досвід ви зможете отримати, якщо після вузу пройдете якийсь з психотерапевтичних напрямків: психоаналіз, гештальт, кпт, транзакційний, або інші. А просто диплом практичного психолога вузу не дає жодного практичного досвіду (лише теоретичний - частково дає і то, інколи, неактуальний).
Будь-яка тривала серйозна робота з психотравмою потребує відповідної сертифікації, спеціалізації та інших вимог, щоб не ретравматизувати клієнтів повторно.
З ПП ви сможете працювати з іншими типами запитів і в форматі консультування, але не психотерапії)
Авжеж, ви можете цю інформацію самі переуточняти - я можу помилятись)
Вони в основному з цьому і працюють бо всі ноги ростуть з дитинства
Добре, а як психолог розуміє, що це довербальна травма? Як довести? І як працювати з нею?
Психолог в залежності від конкретного напрямку в якому він працює має інструментарій діагностичний і стратегії роботи. Самий базовий аналіз - це аналіз переносу і контрпереносу клієнта, який я і описала в даному відео) Також , наприклад, враховуються особливості клієнта згідно теорії розвитку, рівень і складність наявних механізмів захисту психіки, здатність розпізнавати і задовільняти свої потреби. Доречі, Ви дивились це відео?) бо там частково є відповіді на ваші питання).
@@olena_mazur так, я написав до того як почалося про діагностику
@@olena_mazur дякую 🫂
Дуже цікава тема. А чи можливо допомогти ще в дитячому віці, якщо дитинка пережила таку травму?
Так, можна, і чим раніше надається допомога - тим більший шанс відновити ті зони розвитку. які ця травма блокує. Для цього треба визначити індивідуальні наслідки і психологічні зони, які постраждали найбільше. І авжеж підібрати для дитини фахівця, який буде ефективний і максимально емпатичний саме для неї. І буде стільки часу, скільки важливо саме їй. Плюс потрібна терапія і для батьків, опікунів - це дуже добре влине на дитину.
Дуже хотілося би знайти такого спеціаліста. Але як це зробити?
@@НаталіяЧернятинська-ш4т Є сайти, де ви можете вибрати фахівця з відповідною спеціалізацією, а саме "Робота з дітьми". Ось наприклад,
gestalt.org.ua/author/sinicynaoksana-gmail-com/
А краще авжеж фахівця з того міста, де дитина проживає, щоб працював вживу.
Напишіть, будь ласка, мені в телеграм я вам скину варіанти фахівців, які гарно себе вже зарекомендували в роботі з дітьми. Ви собі розглянете їх, якщо хтось підійде)
Виходитт, що діти, які виросли в дитбудинках з народження - приречені ((
Жах..
Дякую
вам дякую за перегляд)