«Час поезії». Випуск №3. Володимир Свідзінський

Турба, козельці, трепітка, невісний, прицвітень, джерелянка, таловина, скойка, юга, німина, сухозлітка, іржавець. Це не якась там нісенітниця - це слова з віршів Володимира Свідзінського, одного з найбільш недооцінених українських поетів XX століття.
Кілька млявих рецензій, якими поета свого часу нагородили критики, були навіть не розгромними. Лише за кілька десятків років літературознавці усвідомили, який діамант поціновувачі не розгледіли за життя автора. Самобутню поезію Свідзінського взялися аналізувати Василь Герасим’юк і Мирослав Лаюк. Охоче поділяться знаннями з вами, ще й віршів почитають - вмикайте новий випуск циклу «Час поезії» просто зараз!

[@ЇвгаРуденька]

Дякую Вам! Рідні Свідзінського і досі живуть в Україні, Вінницька обл. та інші. Вони мають сильний характер, скоріше польський, серед них є захисники України.

[@СвітланаГалан-ь1о]

«Час поезії» чудовий проект! Дуже б хотілося продовження випусків про українську поезію. Цікава та глибока подача матеріалу.

[@lady_in_dark_green]

Дуже цікавий випуск. Дякую!

[@lubowplawska9851]

Дякую за цей випуск! Дуже люблю Свідзинського!

[@natalkagoroshinka8839]

Дякую! Дуже цікаво!

[@user-nv7zm8gq4c]

Дуже добре, що поступово відкриваються нові майстри українського слова!
Вибачте, але трішки іноді "забиває" музикальне супроводження... Хотілось , щоби голоси читачів звучали трохи сильніше і разом з цим "графічніше", тоді візерунок кожного слова набирає пластичність, мов чіткий мазок пензля, що малює загальну картину всього твору!
Ще раз велика подяка авторам.

[@ВладиславІзініцький]

Мені здається Стус був послідовником Свідзінського