Знову маму свою, налякаю віршами. Ким побачить мене? Розставляю капкани. Слуха тільки когось, та не рідного сина. Бо для неї, як завжди, я маленька дитина. Ось чому так зробив, спланував стратегічно. Хтось мені помагав, хтось сміявся цинічно. Я зібрав ворогів, розповів "Дикі казки". Але час показав, хто є хто, там без маски. Тепер думай завжди, хто шепоче у вуха. Може то вороги? Сина твого паскудять. Хтось потрапив в капкан, і того так кричали. Ти послухала їх, правду навіть не знала. Не такий як усі, був завжди, так і буде. Бо тім всім ворогам, я дивився у душі. Правда тільки в лице, за спиною прокльони. Запустив я слівце, повернулося знову. Щось почула і ти, та повірила знову. Тепер знаю і я, звідки виросли ноги. Повтікали вони, зрозуміли де пастка. Ось такі вороги, догорають лиш шапки. *** З тебе лізуть гріхи, з тебе лізуть пороки. Бог таких не щадить, карма прийде потрохи. Чи ти зовсім сліпий, подивись сам на себе. Тільки бачить когось, а себе так нітрохи. Зовсім я не герой, але досить мовчати. Правда тільки моя, розриває печаті. Ти живеш як вівця, стадо чує собаку. І страшні голоси, вас лякають звірята. І все якби гаразд, та голодних багато. Бачиш тільки екран, і слова, щоб мовчати. Віриш кожній брехні, та немає сумління. Ось чому ми сліпі, п'ємо отруту як зілля. Та на все є свій час, усвідомлення буде. Що ти робиш комусь, те повернеться завжди. За любов'ю - добром, а на зло - навіть більше. Ось чому обійду, всі болота сумління. Вибираю стежки, тільки там де світає. Бачу ваші гріхи, бо своїх не ховаю. Зовсім я не один, нас таких ціла зграя. Але більшість сліпих, лише за ноги хапає.
ну поехали
Знову маму свою, налякаю віршами.
Ким побачить мене? Розставляю капкани.
Слуха тільки когось, та не рідного сина.
Бо для неї, як завжди, я маленька дитина.
Ось чому так зробив, спланував стратегічно.
Хтось мені помагав, хтось сміявся цинічно.
Я зібрав ворогів, розповів "Дикі казки".
Але час показав, хто є хто, там без маски.
Тепер думай завжди, хто шепоче у вуха.
Може то вороги? Сина твого паскудять.
Хтось потрапив в капкан, і того так кричали.
Ти послухала їх, правду навіть не знала.
Не такий як усі, був завжди, так і буде.
Бо тім всім ворогам, я дивився у душі.
Правда тільки в лице, за спиною прокльони.
Запустив я слівце, повернулося знову.
Щось почула і ти, та повірила знову.
Тепер знаю і я, звідки виросли ноги.
Повтікали вони, зрозуміли де пастка.
Ось такі вороги, догорають лиш шапки.
***
З тебе лізуть гріхи, з тебе лізуть пороки.
Бог таких не щадить, карма прийде потрохи.
Чи ти зовсім сліпий, подивись сам на себе.
Тільки бачить когось, а себе так нітрохи.
Зовсім я не герой, але досить мовчати.
Правда тільки моя, розриває печаті.
Ти живеш як вівця, стадо чує собаку.
І страшні голоси, вас лякають звірята.
І все якби гаразд, та голодних багато.
Бачиш тільки екран, і слова, щоб мовчати.
Віриш кожній брехні, та немає сумління.
Ось чому ми сліпі, п'ємо отруту як зілля.
Та на все є свій час, усвідомлення буде.
Що ти робиш комусь, те повернеться завжди.
За любов'ю - добром, а на зло - навіть більше.
Ось чому обійду, всі болота сумління.
Вибираю стежки, тільки там де світає.
Бачу ваші гріхи, бо своїх не ховаю.
Зовсім я не один, нас таких ціла зграя.
Але більшість сліпих, лише за ноги хапає.