Моя бабуся жила в Харківській обл. Вона розповідала історії, як в селі жила відьма і вона перетворювалася на кішку. Вона бігала по сараях та пила молоко у корів. Якось кішку спіймали та відрубали лапу, а на ранок жінка, яку підозрювали в відьомстві була з обрубаною рукою. Розказувала, як вночі, коли вона верталася з гуляній з подружками, до неї причепилася відьма в подобі собаки, біжала мовчки всю дорогу, не наближалася близько, але й не відходила. Взагалі найстрашніші історії про домового та відбму я почула від бабусі. Жаль, що мало пам'ятаю(
Бабуся розказувала, що в селі нашому жила відьма баба Драїха. Коли прийшов її час, то довго не могла померти , аж поки не зробили дірку в стелі. Кажуть , що через неї відлітає душа. Коли винесли труну з хати , то звідкись з’явилися два коти і почали битися під труною, та ще і дощ пішов, а ніщо не віщувало , що буде дощ.
Про відьму згадується пару моментів. З села Запоріжської області (на межі з Дніпропетровською). Ніяких цільних історій, нажаль. Але так пару уривкових моментів. 1. Корова не доїлася в когось, і так і сяк рішали історію, аж поки не помітили що катається час від часу дорогою колесо. Хтось порадив пропустить через нього чи то нитку, чи то палку, поки воно котиться. На наступний день знайшли бабу якусь проштрикнутою. (оповідки двох різних прабабок) 2. Якась баба не могла померти і мучалась, аж поки не пробили дах ломом. Померла після цього. Вірять там що відьма не може так прочто піти з життя. (розповідь про події 30тирічної давності). Не певен що память правдива (50/50), але могли виносить її через пролом в стіні. Згадаю ще щось, допишу. Знавби що буде така цікава річь, збиравбивби ці приколи поки жили ще прабабки. Там історій... Гоголю з Кінгом на заздрість. А прадід, в мене, кажуть, був чорнокнижником. Прабабка продала його книгу кудись коли голод був. Дід казав що заглядав туди пару раз малим. Погоду передсказував на 5-6ть годин в перед з точністю до 10тків хвилин. Бувало бабка доїла корова і дід їй казав що в такий то час буде дощ, щоб поквапилась. Бабка не слухала і намокала, дід веселився) Ще згадую таку штуку. Відьмою називали смерчики (в південних областях часта справа). Повірря було, що якщо встигнути ножиком різануть цей смерчик, то на ножі будуть сліди крові.
Мою племінницю після її народження у селі довго не могли вилікувати від якоїсь невідомої болячки. Як останню інстанцію використали саме місцеву відьму)). Хоч її і її маму боялися і обминали навіть у розмовах, але вона справді помогла, причому дуже простими порадами. У розмові дорослих я почула про те, що ці дві жінки жили у селі спокон віків, що старша з них має понад 100 років, що вони розмовляють з тваринами, що дотримуються дивних правил навіть у харчуванні ( наприклад, зранку випивають лише склянку води, потім з'їдають зубок часнику, а снідають лише згодом) і тд. Коли старша жінка померла, то її дочка теж швидко пішла з життя. Кажуть, що з туги, бо інші люди з нею боялися спілкуватися. Пам'ятаю, що такі відносини у селі мене тоді дуже здивували.
Про склянку води. Одразу згадалася відьма з "Добрих передвісників". Вона бігала вранці у вигляді невідповідному для леді, бо біг покращує здоров'я. І рекомендувала селянам вживати в їжу більше клітковини. Її смерть була величною і відбила будь-яке бажання спалювати відьом ( спойлерити не буду)
Що я знаю про відьом з фолькльору рідного села і із того що десь почула та прочитала: 1. Часто відьми народжуються з хвостом (так у нас говорять), з маленьким таким хвостиком. Звичайно не всі, але ті що мають хвіст вже від народження відьми. 2. Коли відьма, довго не може померти, як що не передала комусь своє вміння, тоді у її хаті зривають стелю. 3. В Українському фолькльорі відьми доять сусідських корів, чомусь вони з цим максимально активні на Михайла. 4. У моїй місцевості ще досі ходять чутки що відьми перетворюються на телят, на колесо від велосипеда. Багато історій мені проце розповідали сусіди і рідні. 5. Вночі на парубка може вистрибнути відьма і кататися на ньому. ( Є родинна історія, про брата мого прадіда який спіймав таку відьму і поби.) 6. Ті хто вчилися на відьму, але їм невстигли все передати, божеволіють або хворіють чимось схожим на епілепсію (теж місцевий фолькльор). Це звичайно не все, але якийсь мінімум, що знаю особисто я.
@@АнтонінаРиц Ну незнаю, але майже у кожній другій розповіді про місцевих відьом, був момент де відьма доїла вночі сусідську корову. Це зараз все купити можна, а раніше що дома приробиш те і маєш. Тому вранці коли у корови немає молока це горе.
Доброго дня усiм. Дивно як знання про природню здатнiсть людини бачити внутрiшню суть речей та явищ спотворили та змiшали з купою брехнi i пустих забобонiв. Цiкаво що "вiдьом" тобто тих що вiдають правду вважають нечистими, виходить люди бояться та ненавидять тих хто баче правду, брехун зненавидiв того хто баче як вiн бреше, крадiй ненавидить того хто знае що вiн краде. Нiхто не хоче правди, вона дуже дуже дорога :-)))
Дитинство моє пройшло в бабусі в селі Демки, що на Черкащині, на хуторі з красномовною назвою Лиса гора. Моя прабаба Марія була відьмою, що дожила до 104 років. Помирала вона довго, тяжко марила. Коли приходила до тями, то тільки про те і питала: чи народила вже Ольга (моя мама і її онука). Родичі їй відповідали, що вже народила. "Кого?" "Дівчинку, бабо, народила". "Дівчинку, то добре"- і на якись час баба Марія засинала. Дівчинкою,, яку народили, була я. Коли пішлов другий тиждень таких передсмертних страждань, мій дід призвав знахаря з сусіднього села Бирлівка. Той подивився і скзав, що треба або стелю розбирати, або поріг, щоб душа, обтяжена гріхами, могла вийти з тіла. Це тільки маленький єпізод зі спогдів мого дитинства та перекзів моєї бабусі. Я ще застала живою остнню відьму на нашому хуторі.
Напевно, й зараз у кожному місті чи селі в Україні є такі собі бабці - шептушки, ну не лиш бабці, а й молоді пані. Я й сама знаю таких, і зверталась по допомогу, хоч світогляд у мене цілком матеріалістичний. Є ситуації, коли повіриш у що завгодно, лиш би подіяло. Ячмінь на оці в дитини не проходив, хоч що робили. Дійшло до того, що в лікарні запропонували переливання крові. Я була в відчаї... А потім ми поїхали до шептушки... і шляхом якихось зрозумілих лиш їй дій та словесних партій, син заспокоївся, а через кілька днів все минулося. Пройшло вже багато років, і за цей час жодних проблем з очима. Я розумію, що багато хто може з мене покепкувати, але так було....
Моя прабабуся була шептухою. Мама хотіла, щоб бабуся навчила її, але її бабуся відмовилася, тому що мама народилась 13 січня опівночі, в день і час відьомского шабашу на Лисій горі в Києві.Тому вона могла приносити тільки недобре людям, а лікувати не могла, їй було б дуже погано. Отака історія. Мабудь все таки є щось, про шо ми не маємо уявлення.
На Поліссі, на Чернігівщині теж багато чув про них у селах - це один з фольклорних персонажів, у якого і досі вірять багато людей. Серед усього іншого, на Коропщині (мав змогу достеменно перевірити це лише там) про відьом казали, що можуть "пристріти" - тобто дати якусь невдачу, нещастя, самим уже поглядом. Захиститися можна було шпилькою на внутрішньому боці одягу (тому батьки мені все дитинство вколювали її під одяг) ну й тримати в кишені дулю. Ще вірили, що відьми насилають погані хвороби, а самі забирають життєву силу людей, а також, що вони можуть перетворюватися на котів і доїти корів. Але тут схожості й закінчуються з оглядом відео, адже зазвичай відьом вважали старими і точно не казали, звідки в них береться сила. Вони були винятково негативними персонажами, з якими люди не хотіли мати нічого спільного. Натомість для позитивної магії були шептухи та шептуни, але найчастіше це були саме шептухи, тобто жінки. Про них ходило вже трохи більше інформації, і загалом до них ніхто ніколи не ставився погано. Шептуха - це людина з силою, яка "вміє шептати", тобто лікувати, лікували зазвичай молитвами, звісно, не канонічного змісту, а власного, який часом ще й передавався в людей з покоління в покоління. Молитви могли бути доволі довгими, і весь сеанс міг тривати від десяти аж до тридцяти хвилин, залежно від молитви шептухи. Було кілька загальнопоширених методів: просто молитва з перехрещуваннями та молитва, і потім виливання поганого на воску. Найчастіше так лікували дитячий переляк і пристріти, хоча могли звертатися і з інших причин. Принаймні на Коропщині вважалося непристойним носити шептухам за це гроші, про це я ніколи не чув, адже вони роблять святу роботу, а гроші - це вже нечистий розрахунок. Натомість вважалося правильним принести за це теж святий хліб, а ще часто носили до цього печиво (зазвичай просто випечене) і ще трохи якоїсь іншої їжі. Вміння "шептати" було, як вважалося, спадкових і до дітей шептух часто приходили люди з проблемами, щоб ті перейняли справу предків, а також вони могли передавати дітям у спадок свої молитви. Ось так зрештою відьма, схоже, і стала цілком негативним образом і уособленням радше дикої, нечистої і корисливої магії для себе і шептухи - як ближчі до Бога, правильні, з божою магією, для людей. А про літання на мітлі й не чув ніколи. Не знаю, для яких регіонів ще це актуально, але на всій Коропщині так було точно
У нас відьма, щоб укріпити силу, повинна була в'їхати на спині попа в церкву (в який день не пам'ятаю). Мій батько був істориком і згадую його здивування, що ця традиція жива і він був очевидцем такого шабашу в 1973-75 роки, коли під старою церквою збирались на нічну службу і відьми прагнули скочити на попа, перед брамою церкви. А, взагалі, у нас на кожній вулиці по відьмі 👍
@@dagnytaggart2027 В ті роки вчителів примушували чергувати на великі церковні св'ята, щоб школярі не йшли до церкви. От саме в таке нічне чергування, біля старої церкви на Загребеллі в Конотопі, він і став свідком обряду😉
Дуже сумнівною є теза про те що відьмство та знахарство, - то дві сторони одної медалі. Маючи інформацію з перших рук, так би мовити, не можу з тим погодитися. Відьомством - ворожінням, ритуалами на заподіяння лиха, знахурки не займалися ніколи. Жодній людині у поліському селі, наприклад, у голову б не прийшло звернутися до знахурки за закляттям чи за сумнозвісною присушкою. Відьомством займалися куди частіше, ніж думають - майже кожна жінка знала якісь прийомі захисту від ворога, відплати за лихо, чи відвернення небажаних подій. Все те побутувало у кожній хаті. Знахарки ж були явищем, іноді унікальним.
Вітаю усіх. Ось Вам цікава історія. Цигани і латинь або зломай стереотипи кради конів у циган В Чехії дуже багато циганів і це для них справжня проблема, останні ведуть асоціальний спосіб життя ітд ітп але то не такі як наші цигани ,смердючі і нещасні а справжні класичні : золоті зуби,без копійки але всі в фірмовому і брендовому ,жінки у кольорових сукнях ітд, саме ті цигани які ворожать і вміють за переказами гіпнотизувати ітп. Було це під Прагою, я тинявся після роботи і було мені нудно і попались мені 4 циганів Які пристали до мене а я не дуже і морозився керуючись життєвим досвідом та набутим знанням і навикам вважав що нічого страшного вони мені не зроблять , плюс до того вроджений навик находити проблеми на 5 точку мотивував з ним поспілкуватись. Цікаво що спілкувались ми як пятниця і робінзон крузо, тикаючи пальцями в один одного і намігах. В якийсь момент 5 хв розмови Вони запросили мене до себе у табір який був поруч та знаходився у закинуті адміністративні будівлі і звичайно я пішов а як інакше гіпноз всеж таки. До речі про гіпноз. Методами впливу на людську свідомість досить добре володіють продавці консультанти у фірмових магазинах їх цього навчають тренінги усілякі та й робота така, шість років я працював у цій сфері тобто в деяких моментах розумівся. Треба визнати цигани гарно співають! Вже у них за столом де зібралось людей 15, жінки з однієї сторони чоловіки з іншої, та посадивши мене в голові стола таким чином щоб загальна увага виводила мене з звичайного поля комфорту та й ще навпроти барона місцевого довго припрошували мене їсти та пити але клофеліном мене вже в житті до того пригощали тому я чемно відмовився. Вони співали своїх айнерінанейнара гей гей я їм заспівав Арію Кіпелова все це під акомпонемент гітари вони після цього були сумні і дехто плакав не розуміють але обяснили що сумно їм стало. І все ж таки ті цигани справжні знавці людської душі тому що найшли і до мене підхід підсунули молоду гарну дівчину років 15 по їх мірках походу вже стара яка по різному намагалась мені сподобатись і таки сподобалась . Хочу пояснити що її підкати якшо можна так сказати це не ті які можна уявити в нормальному соціумі, приклад , в якийсь момент Вона підійшла до мене сіла на руки і обясняє зараз покажу як цигани косяк курять і бере робить затяжку і мені практично в засос видихає , це все малоб вибити мене з колії але це ж я, якби був такий простий не ризикнув до них іти . Знову відступ ,десь чув чи читав що ці цигани "роми" шарахаються латині як вогню, і в якийсь момент у мене з під футболки на верх вискочив хрестик а я його не побачив, ще додам що в мене тоді була борода в стилі дереворуба і новоприбувші в тої момент цигани побачили у мені святого отця як потім виявилось, недовго думаючи полізли битись і шарпатись. Як людина всебічно розвинена знаю католицькі молитви і чомусь в тої момент відбиваючись від ошаленілих жіночок в голову прийшло перевірити теорію відносно латині, якби Ви бачили що почалось після "санктум спірітум ет філі ет номіну патріс" , вони попадали їх почало крутити, гавкали, скалились , плакали в перемішку із сміхом, жуть ше та, одна з них на четвереньках але пузом до верху а спиною до землі почала намотувати круги з такою не людською спритністю від якої я тільки голосніше продовжував молитись в кінцевому випадку жінки потікали а чоловіки які це все спостерігали з боку спокійно після того провели мене з табору без ніяких до речі негативних чи агресивних дії. Ось така історія, цікаво чому така реакція ? Хто знає чи які має припущення? Я особисто припускаю що Вони якби тоже християни тільки якби так сказати на інші стороні, якби в Бога вірять але поклоняються антихристу. Звідти ж саме пояснення чому Вони коней крадуть. Вони вважають коней благородними та мудрими створіннями наділяють їм здібності до самосвідомості та усвідомлення свого я відтак вони не крадуть а визволяють розумне створіння з рабства, що цікаво коні якби і у них в такому ж положенні рабства. Тому коли довелось спішно проводити ракіровку з тієї місцевості тобто тікати я все ж таки вкрав у них коня тобто звільнив і він собі побіг, було це зроблено виключно з цілю насолити засранцям так як спішно тікати довелось через тих таки ж циган які впарили мені дівицю-молодицю а потім предявили без доказові звинуваченні в розбещуванні та користуванні довірою юної особи за що по їх законам мені належало битись на ножах з "братьями" або викуп золотом нести. Ось так, не ходіть до циган!
Трохи застаріле слово "відьма" в радянські часи замінили на "бабку", вони були як правило у селах, до них їздили лікуватися, ворожити та накладати привороти/відвороти, ефективності сарафанного радіо позаздрили б всі сучасні маркетологи, навіть якщо ти не вірив у могутність тих бабок, ти все одно знав, що вони є і навіть де вони є. Яких тільки дивовижних речей тим "бабкам" не приписували. Перебудова принесла із собою не тільки картки на харчі, але й цілу кагорту конкурентів "бабкам" - гадалок, цілителів, астрологів, екстрасенсів, деякі навіть "вєщалі" з екранів ТБ. Слово "відьма", а з ним "колдун", "відьмак" зараз повернулося в обіг разом із модою на "досовєтчину" - старе, значить справжнє. "Потомственная ведьма" звучить більш привабливо ніж екстрасенс або ще більш сучасний "езотерік". Але "бабки" з гідністю і досі витримують цю конкуренцію, і як раніше працює тільки сарафанне радіо. Я знаю людей, які звертаються до таких "бабок", з якими питаннями та проблемами до них йдуть, вірять, що вони їм допомагають. Та що казати, навіть я, із моїм скептичним ставленням до цієї всієї армії чудотворців, двічі зверталася до них, з принципу "я зробила все і навіть це". Свята віра в науку та здоровий глузд ніколи не віднімуть у людини надію на диво (до речі в мене його не сталося). Це Харківщина, чи має сенс називати села, якщо ці "бабки" є і в селах, і в містечках, і в самому Харкові. Їх багато що об'єднує - правила, ритуали, забобони. І вони дійсно не відокремлюють себе від церкви, церковні свічки то їхнє всьо )))
Точно! Я про це не задувувалася, але ж справді у нас таких жінок-ведуній називають просто "бабка". Мама казала, що мене теж в дитинстві до "бабки" водили, бо я дуже собаку злякалася... Теж харківська обл. Цікаво, а в інших містах як?
Відео кайф!!! Дякую за чудове візуальне оформлення, я навіть скачала собі книгу Милорадовича «Українська відьма» з ілюстраціями мого улюбленого художника Вишинського🥰
А головне, що люди досі вірять у відьом. Ось у моєї бабусі в райцентрі в Запорізькій області є сусідка, яку вважають відьмою багато хто, її бабуся теж така була. Ну, як "була" , але в таке вірили й дорослі. Пам'ятаю як у дитинстві боявся її розізлити хоч чимось :)
Я виросла у Києві, але історій про відьом в дитинстві знала немеряно, у нас вони були дуже популярні. І про то, як відьми мстять парубкам, що покунули їх дочку, і про мсту дівчині, яка відбила у дочки відьми парубка ( особливо був популярний опис , як подруга приходила до себ е додому, мати відчиняла їй двері - а там стоїть труп дівчини і каже "мамо, я прийшла" , а потім зникає голова, потім по пояс, а потім уся і так далі). А коли була вже дорослою, у моєї колижанки помирала бабуся, її батьки поїхали, а її з роботи не пустили і ми усю ніч просиділи з нею під під'їздом, тому що її бабуся була на селі знаною відьмою і довго не помирала, просила, щоб онука приїхала. А в квартирі хтось світло ввимкнув, коли стемніло зовсім. Вона трусила від страху, що то бабуся))). Але як батьки приїхали і сказали, що стара передала їй хрести і тільки тоді померла. І да, кришу рубали.
Постійно, дідько, плутаю результат ордалій. По сучасній логіці, якщо людина, зв'язана і з вантажем випливає- значить це Боже спасіння і , відповідно, жінка НЕ є відьмою. А у цих "ізвращенців" - навпаки. Свята вода приймає тільки чисті душі... Дякую, Євгене!
З одужанням, пане Євгене🙂 Потенційно цікава тема - побутова українська «магія», обряди, прикмети та ритуали, якими традиційно користувались звичайні люди. Такі собі повсякденні прояви магічного мислення.
У мене в селі є сусідка Вєрка. Вона раніше займалася ворожінням та варила зілля. А ще гнала самогон. Зараз вже стала стара, але щоночі в неї у вікні світиться світло і хто там знає чим вона там займається. Також в неї дома є справжній хрест з кладовища і великий казан в якому вона все варить.
Я думаю люди не справедливо бояться і обходять відьом, самі себе лякають. Відьми ж допомагають людям, значить мають доброту. Як що до них добре ставитись, мені здається вони не на шкодять.
щира подяка за цікаві теми! вроджена відьма просто відчуває правила поведінки і спілкування з оточуючим світом. вона прислухається до відчуттів і розвиває інтуіцію.
Буде корчитись у муках, але не помре поки не передасть. Силу відьма передає через дотик, тому усі бояться до неї в цей час підходити. Вважаєтся, що відьма може померти якщо побачить небо (чі тоді її зразу заберуть на суд божий?), а так як люди бояться до неї доторкатися (щоб силу свою не передала), то або виносять разом з кроваттю, або розбирають частину стріхи
Дякую за цікавий та інформативний випуск. Коли намагаюсь у бабок в селі розпитати за хоч якісь згадки про відьом - то бачу як некомфортно починають бігати очі і відповідно нічого суттєвого розповідати не хочуть)
Знаєте шановні, то все сміховинки допоки сам ту відьму не зустрінеш. Мені не пощастило, вона моя колега по роботі... Щоразу коли бачу її - щоразу закохуюсь, а вона то підпустить, то кидає наче об стіну, грається. Не має подруг, не має друзів, нікуди не ходить, особливо нічим не захоплюється, лише працює по 12-14 годин підряд шість днів на тиждень практично при цьому не втомлюючись, навідміну від мене що не маю сил прокинутись вранці, а по приїзду на роботу не маю сил працювати. Добре мені - погано їй і навпаки. Так триває вже рік. Вчора практично відкрито назвав її відьмою, лише ігриво посміхнулась у відповідь. Проживає у глухих хуторах у 40ка хвилинах їзди від міста з бабцею, про батьків нічого не відомо. Більше немаю пояснень чому щодня усе більше втрачаю ґлузд і мушу рятуватись антидепресантами...
@Валерій Вікторович Семенюк то це у неї так статевий потяг реалізується? Своїми діями вона лише напрошується бути побитою та зґвалтованою, схоже це єдиний її шанс на потомство. Я розумію що можливо це проявлення комплексів чи минулих психологічних травм, але це не привід шкодити іншим і у першу чергу собі.
БОСОРКАНІ Сьогодні на П’яцу пару хвилин ішов дощ. Дощу у Довгому не було вже більше трьох місяців, тож подивитися на велику радість вибігли усі. Стояли під дашком автобусної зупинки, під балконом будинку культури, у дверях магазинів, визирали із вікон ресторану… З надією, дивлячись у сторону Гірок, я зауважив, що з того боку небо світле, видно дощу там немає. «Та мусить падати і там, - сказала одна із жінок, - адже босоркані там не живуть!» Хочеться вірити, але… Якщо з початку квітня по п’яте липня дощу не було у цілому селі, то… Тьфу-тьфу-тьфу! Колись босоркань у Довгому було дуже багато. Але перед тим, як трохи про них розказати, мусимо спочатку пригадати: а хто такі ті босоркані? Як пояснювала мені моя бабка по татовій лінії - це відьми. А відьми - то такі жінки, які знаються з нечистою силою, з чортом, най ся не приказує (при згадці цього персонажа необхідно було усім перехреститися тричі), і з його допомогою, прапав би, можуть натворити багато лиха. Удень вони - звичайні собі жінки, а от уночі… Найчастіше босоркані у Довгому забирали молоко від чужих корів, від жінок із немовлятами та, і це тепер найбільш актуально, вони могли прогнати дощ чи не пустити його в село. Тоді ще таких ракет, що розганяють хмари не було, то робили це вони у інший спосіб. А ще босоркані могли скликати в одне місце до сотні змій і розважатися з ними. Люди захищалися від нечистої сили усі однаково: на кожних дверях кожного хліва наші предки малювали хреста, а на вінці старих хат ще і до тепер можна побачити маленькі залізні хрести. Ще хрести ставили на роздоріжжях, у небезпечних місцях та при дорозі на в’їздах у село. Таким чином захист отримували всі жителі. Де був хрест - босорканя сили не мала. Але влітку корови ходили пасти, а, найчастіше, пастухами були діти. Тут народні засоби боротьби з нечистю були безсилими. Бо дитина босорканю не прожене! Та і не намалюєш хреста кожній корові між рогами! Хоча… з великою худобою ще пів біди: корова ж має велике чоло - там хрест поміститься, а як бути з козами та баранами? А геть давно наші предки попасували і свиней. Мої ровесники і ще молодші за мене виганяли на Гарташ і гусей… Правда від гусей босоркані молоко не забирали, але хто знає, що з ними могли зробити?... Тому треба було бути пильним. Важливо було знати усіх таких жінок у обличчя і попередити про це кожного малого пастушка, бо ж не буде він носити із собою список. Бо у GOOGLE дитина їх не знайде - правда тоді ще такого слова ніхто не знав і мобільних телефонів діти з собою не носили. Тому траплялися інколи у селі такі прикрі справи: давала корова по десять літрів молока за раз, а потім - бац! І три літри з того вимені не надоїш!
Кажуть, що деякі чоловіки у Довгому, один із них тепер живе на Мочарі, знали і знають усіх сучасних босоркань. Про всіх чоловіків не скажу, але про того, що з Мочарної вулиці, деякі жони подейкують, що то босоркун. Але я не надто вірю. Про босоркунів бабка мені нічого не розказувала. Та і ніхто про них не чув - не чув щоб босоркун, якщо він і існує, зробив комусь біду чи забрав від жінки молоко. Бо те молоко, яке забирали босоркані від жіноч чи від корів, десь таки прибувало, як у законі про сполучені посудини. А куди прибуде молоко босоркунові? У нього ж немає відповідних частин тіла! Тому, то ніякий не босоркун - звичайний собі чоловік. Але як він навчився впізнавати босоркань? Кажуть, що будь-хто з нас може їх побачити. Для цього потрібно у Чистий Четвер вивернути одяг, одягнути його отак (наруби) на себе і піти до великої церкви на службу. Важливо у церкві ні до чого і ні до кого не торкатися. Тоді можна буде побачити усіх сільських босоркань. Вони, зазвичай, стоять голі, повернені спинами до священника. Чи робив так той чоловік, що усіх відьом знає, стверджувати не буду. Але при нагоді його спитаю. Ще один спосіб розпізнати відьму - перевірити чи є у жінки хвостик. Але цей спосіб неприйнятний у наш час - ним користувалися у середньовіччі. Не будеш же ти ходити і просити кожну жінку показати тобі гуз… Ой! Перебачте! Просити показати тобі хвоста. Бо вона тебе може, як кращий варіант, послати услід за москальським кораблем. Наші предки боялися босоркань ще і тому, що ті могли накликати хворобу. Кажуть, що злі босоркані - це навчені. А є ще народжені відьмами - вони добріші, знаються на травах і часто допомагають людям. Пригадую ще одну страшну історію, але не знаю чи розказувати ще і її сьогодні? Дуже вже вона страшна, але було саме так. Певно, не буду про неї згадувати… Але… Якщо ви вже так просите - то добре. Кажуть, що один довжанський чоловік, був він уже у роках, розказував багатьом односельцям про те, що кожної ночі протягом місяця чи двох виходив на П’яц, бо не міг спати. Щось йому заважало і щось виштовхувало із теплого ліжка та з хати. А на центральній площі рівно опівночі відбувалося дійство, до якого залучали і цього чоловіка. На перехрестя з усіх боків виходили голі жінки - босоркані. Вони йшли під гучну красиву музику у супроводі гадів, великих чорних птахів, пацюків, жаб-коропань та тих, прапали би, з ріжками. Ішли вони всі не просто так, а танцюючи. Підходили до нашого односельця, брали його за руки, притискали до грудей, запрошували до увиванця… Від того танцю у чоловіка паморочилося в голові, він відпрошувався, але його не відпускали. Жінки мінялися, передавали його одна одній і танцювали, танцювали! І так аж до перших когутів. Той чоловік ходив наступного дня по селу і всім оце розказував. Та ніхто йому вірити не хотів. Жінки не вірили, бо не вірили, а чоловіки… Хтось уявляв і себе у танці з багатьма голими жінками, але ця фантазія була аж надто нереальною, аби бути схожою на правду. Не знайшовши жодної людини, яка би зрозуміла і поспівчувала, той довжанин через якийсь час повісився. Най ся не приказує! Свят, свят, свят! Мушу і я ся перехрестити. Ну… Все! Все, друзі мої дорогі, не буду вам більше нічого розказувати, бо і так цієї ночі спати не будете. Дорога вже висохла - лило як із відра лише кілька хвилин. Іду додому. Перевірю, чи падав дощ на Гірках. Василь Кузан 05.07.2022
Коли у селі забагато відьом, то може взагалі траплятись парадокс - кожна жене дощі і сонце на свій шмат, або від свого шмата землі, і виходить лихо - або суцільні дощі, або суцільна засуха
...коли ще була тема "скрипниківки", мене це щиро цікавило і слухав із задоволенням. Тепер, отже, відьми ...ця лекція нагадує мені гутірку колєжанок покійної бабусі, коли разом сиділи, теребили кукурудзу, й ділились плітками про вроки, мольфарів, нечисте й комуністів ...Напевно, теж були гуманітаріями ...
У Києві зеленооких часто до вiдом приписували, особливо якщо пiд стандарти краски пiдходиш. У це логiчно бо зеленi очi так же як i руде волося пiзня мутацiя iтаке рiдко зустрiчалося.
Наскільки я знаю, коли відьом перевіряли водою, а вони тонули, їх намагалися врятувати, але не завжди успішно. І ще маленьке зауваження: у польскій "Rz" читається, як "ж", тобто правильніше буде "Жеч посполіта".
Дякую за відео. У продовження теми прошу окремо зупинитися на понятті "київські відьми", тобто розкрити зокрема суть містичності Києва, Лисих гір, і, власне, столичних відьом.
Вітання і велика подяка за чудові відео! Хотів додати уточнення, що вроджені відьми і відуни в народі називали словом "упир". І вони були єдиними хто могли відробляти своє чаклування і чаклування навчених. Через що їх поважали мешканці.
Мене викачували яйцем старезна жінка (відьма,знахарка) від переляку Мені будо 6 років,тому враження незабутні-село у Вінницькій області,все в ярах і заростях,старі глинобитні хати під стріхою,роимовляння Цікаво,що симптоми зникли А як повели вже мою двоюрідну сестру,то донька тої відьми -знахарки(в селі казали-баби)-відмовилась,сказала,що не має тої сили,що у матері була
О, я обожнюю ту книжку Милорадовича з цими ілюстраціями, що в вас на заставці цього випуску!!! Мені її на 14 років подарували - і я зафанатів від української демонології ))
Шкода що ви закинули прог. "Сон без кінця" був чудовий альбом. Українській музиці бракує такого (хоча так, я розумію, прог в принципі досить специфічний жанр, у якого досить мало поціновувачів)
@@nickkorr643, що ти, я не закинув проґ. Ось три пісні для майбутнього альбому: soundcloud.com/bez-mezh-studios/sets/vtuxw67cgt4y Чув їх? Там проґ значно проґовіший, ніж на "Сон без кінця".
зазвичай такі "привернуті" наречені , що ставали потім чоловіками швидко спивалися - як то кажуть "розвиднювалось їм", а зробити вже нічого не могли, тому топили себе горівкою.
Підтримати нас:
ПриватБанк: 5168 7573 3271 2670
Patreon: www.patreon.com/undergroundhumanities
Гарний голос!
Дивлюся в 2024. Пане Євгене, ви наша гордість, інтелігенція, майбутнє! Щира подяка ща те, що ви такий, який є
Моя бабуся жила в Харківській обл. Вона розповідала історії, як в селі жила відьма і вона перетворювалася на кішку. Вона бігала по сараях та пила молоко у корів. Якось кішку спіймали та відрубали лапу, а на ранок жінка, яку підозрювали в відьомстві була з обрубаною рукою. Розказувала, як вночі, коли вона верталася з гуляній з подружками, до неї причепилася відьма в подобі собаки, біжала мовчки всю дорогу, не наближалася близько, але й не відходила.
Взагалі найстрашніші історії про домового та відбму я почула від бабусі. Жаль, що мало пам'ятаю(
Бабуся розказувала, що в селі нашому жила відьма баба Драїха. Коли прийшов її час, то довго не могла померти , аж поки не зробили дірку в стелі. Кажуть , що через неї відлітає душа. Коли винесли труну з хати , то звідкись з’явилися два коти і почали битися під труною, та ще і дощ пішов, а ніщо не віщувало , що буде дощ.
Його звали Геральт з Житомира. Він був відьмаком, убивцею чудовиськ...
з Рівного 😊
Гена із Рівного
Вітаю з одужанням! Дуже рада бачити знову!
А що, в нього ковід був?
прочитал с одруженням сижу на руки смотрю
@@skatepattern 😁 я теж
Про відьму згадується пару моментів. З села Запоріжської області (на межі з Дніпропетровською).
Ніяких цільних історій, нажаль. Але так пару уривкових моментів.
1. Корова не доїлася в когось, і так і сяк рішали історію, аж поки не помітили що катається час від часу дорогою колесо. Хтось порадив пропустить через нього чи то нитку, чи то палку, поки воно котиться. На наступний день знайшли бабу якусь проштрикнутою. (оповідки двох різних прабабок)
2. Якась баба не могла померти і мучалась, аж поки не пробили дах ломом. Померла після цього. Вірять там що відьма не може так прочто піти з життя. (розповідь про події 30тирічної давності). Не певен що память правдива (50/50), але могли виносить її через пролом в стіні.
Згадаю ще щось, допишу. Знавби що буде така цікава річь, збиравбивби ці приколи поки жили ще прабабки. Там історій... Гоголю з Кінгом на заздрість.
А прадід, в мене, кажуть, був чорнокнижником. Прабабка продала його книгу кудись коли голод був. Дід казав що заглядав туди пару раз малим. Погоду передсказував на 5-6ть годин в перед з точністю до 10тків хвилин. Бувало бабка доїла корова і дід їй казав що в такий то час буде дощ, щоб поквапилась. Бабка не слухала і намокала, дід веселився)
Ще згадую таку штуку. Відьмою називали смерчики (в південних областях часта справа). Повірря було, що якщо встигнути ножиком різануть цей смерчик, то на ножі будуть сліди крові.
Дописав про смерчики
Прабабка була знахаркою, книга її зберігалася
@@dmytro_volodymyrovych О-о прикольно! Цікаво, щож там
@@СвятославМарченко-м5р не знаю старослов'янської (чи церковнослов'янської)
@@dmytro_volodymyrovychЗначит Белорусскую знаешь,украинскую знаешь,русский 100 % понимаешь,а старославянский не понимаешь?То дуже дивно)
Мою племінницю після її народження у селі довго не могли вилікувати від якоїсь невідомої болячки. Як останню інстанцію використали саме місцеву відьму)). Хоч її і її маму боялися і обминали навіть у розмовах, але вона справді помогла, причому дуже простими порадами. У розмові дорослих я почула про те, що ці дві жінки жили у селі спокон віків, що старша з них має понад 100 років, що вони розмовляють з тваринами, що дотримуються дивних правил навіть у харчуванні ( наприклад, зранку випивають лише склянку води, потім з'їдають зубок часнику, а снідають лише згодом) і тд. Коли старша жінка померла, то її дочка теж швидко пішла з життя. Кажуть, що з туги, бо інші люди з нею боялися спілкуватися. Пам'ятаю, що такі відносини у селі мене тоді дуже здивували.
Про склянку води. Одразу згадалася відьма з "Добрих передвісників". Вона бігала вранці у вигляді невідповідному для леді, бо біг покращує здоров'я. І рекомендувала селянам вживати в їжу більше клітковини. Її смерть була величною і відбила будь-яке бажання спалювати відьом ( спойлерити не буду)
Вода та часник, то вiд глистiв та для кращого травлення. Усi вiдьми в першу чергу знахарки як нiяк
Що я знаю про відьом з фолькльору рідного села і із того що десь почула та прочитала:
1. Часто відьми народжуються з хвостом (так у нас говорять), з маленьким таким хвостиком. Звичайно не всі, але ті що мають хвіст вже від народження відьми.
2. Коли відьма, довго не може померти, як що не передала комусь своє вміння, тоді у її хаті зривають стелю.
3. В Українському фолькльорі відьми доять сусідських корів, чомусь вони з цим максимально активні на Михайла.
4. У моїй місцевості ще досі ходять чутки що відьми перетворюються на телят, на колесо від велосипеда. Багато історій мені проце розповідали сусіди і рідні.
5. Вночі на парубка може вистрибнути відьма і кататися на ньому. ( Є родинна історія, про брата мого прадіда який спіймав таку відьму і поби.)
6. Ті хто вчилися на відьму, але їм невстигли все передати, божеволіють або хворіють чимось схожим на епілепсію (теж місцевий фолькльор).
Це звичайно не все, але якийсь мінімум, що знаю особисто я.
Найстрашніший гріх - тирять сусідське молоко!
@@АнтонінаРиц Ну незнаю, але майже у кожній другій розповіді про місцевих відьом, був момент де відьма доїла вночі сусідську корову. Це зараз все купити можна, а раніше що дома приробиш те і маєш. Тому вранці коли у корови немає молока це горе.
Цікаво, треба й собі людей порозпитувати, як вони собі їх уявляють... До речі, хвоста, як і шерсть, люди згубили десь 2 мільйони років тому...
@@yuwolfuswithout-any-bosssh2420 Це ж уявлення) Та є така хвороба, незнаю як вона там називається.
@@ЛесяПАнченко-щ4л атавізм((
Доброго дня усiм. Дивно як знання про природню здатнiсть людини бачити внутрiшню суть речей та явищ спотворили та змiшали з купою брехнi i пустих забобонiв. Цiкаво що "вiдьом" тобто тих що вiдають правду вважають нечистими, виходить люди бояться та ненавидять тих хто баче правду, брехун зненавидiв того хто баче як вiн бреше, крадiй ненавидить того хто знае що вiн краде. Нiхто не хоче правди, вона дуже дуже дорога :-)))
Люди завжди боялися тих, хто на них не схожий. Часто відьми набували відразливих рис і селились подалі від людей аби ті їх не турбували
Голос просто неймовірний!
I мова дiйсно украiнська, спiвуча, якась магiя слухав би й слухав
Велика подяка за рекомендацію щодо гурту Zwyntar. Їх "Човен" струс мій мозок від сірої буденності та розчинив у темній мелодійності
Дитинство моє пройшло в бабусі в селі Демки, що на Черкащині, на хуторі з красномовною назвою Лиса гора. Моя прабаба Марія була відьмою, що дожила до 104 років. Помирала вона довго, тяжко марила. Коли приходила до тями, то тільки про те і питала: чи народила вже Ольга (моя мама і її онука). Родичі їй відповідали, що вже народила. "Кого?" "Дівчинку, бабо, народила". "Дівчинку, то добре"- і на якись час баба Марія засинала. Дівчинкою,, яку народили, була я. Коли пішлов другий тиждень таких передсмертних страждань, мій дід призвав знахаря з сусіднього села Бирлівка. Той подивився і скзав, що треба або стелю розбирати, або поріг, щоб душа, обтяжена гріхами, могла вийти з тіла. Це тільки маленький єпізод зі спогдів мого дитинства та перекзів моєї бабусі. Я ще застала живою остнню відьму на нашому хуторі.
Може підкажете як від молодої відьми врятуватися?
@@redmilumredmi1259 , спробуйте чимось відкупитися. Але коли прийме подарунок, Вам буде необхідно змінити місце роботи і більше не зустрічатись з нею.
Напевно, й зараз у кожному місті чи селі в Україні є такі собі бабці - шептушки, ну не лиш бабці, а й молоді пані. Я й сама знаю таких, і зверталась по допомогу, хоч світогляд у мене цілком матеріалістичний. Є ситуації, коли повіриш у що завгодно, лиш би подіяло. Ячмінь на оці в дитини не проходив, хоч що робили. Дійшло до того, що в лікарні запропонували переливання крові. Я була в відчаї... А потім ми поїхали до шептушки... і шляхом якихось зрозумілих лиш їй дій та словесних партій, син заспокоївся, а через кілька днів все минулося. Пройшло вже багато років, і за цей час жодних проблем з очима. Я розумію, що багато хто може з мене покепкувати, але так було....
дякую за музичні рекомендації в тому числі
Дякую дуже дуже за український контент
розкажіть про характерників, будь ласка
Теж чекаю на це відео. Дуже цікаво
Моя прабабуся була шептухою. Мама хотіла, щоб бабуся навчила її, але її бабуся відмовилася, тому що мама народилась 13 січня опівночі, в день і час відьомского шабашу на Лисій горі в Києві.Тому вона могла приносити тільки недобре людям, а лікувати не могла, їй було б дуже погано. Отака історія. Мабудь все таки є щось, про шо ми не маємо уявлення.
Дякую Вам!
Після ковіду? Вітаю з одужанням!
На Поліссі, на Чернігівщині теж багато чув про них у селах - це один з фольклорних персонажів, у якого і досі вірять багато людей. Серед усього іншого, на Коропщині (мав змогу достеменно перевірити це лише там) про відьом казали, що можуть "пристріти" - тобто дати якусь невдачу, нещастя, самим уже поглядом. Захиститися можна було шпилькою на внутрішньому боці одягу (тому батьки мені все дитинство вколювали її під одяг) ну й тримати в кишені дулю. Ще вірили, що відьми насилають погані хвороби, а самі забирають життєву силу людей, а також, що вони можуть перетворюватися на котів і доїти корів.
Але тут схожості й закінчуються з оглядом відео, адже зазвичай відьом вважали старими і точно не казали, звідки в них береться сила. Вони були винятково негативними персонажами, з якими люди не хотіли мати нічого спільного. Натомість для позитивної магії були шептухи та шептуни, але найчастіше це були саме шептухи, тобто жінки. Про них ходило вже трохи більше інформації, і загалом до них ніхто ніколи не ставився погано. Шептуха - це людина з силою, яка "вміє шептати", тобто лікувати, лікували зазвичай молитвами, звісно, не канонічного змісту, а власного, який часом ще й передавався в людей з покоління в покоління. Молитви могли бути доволі довгими, і весь сеанс міг тривати від десяти аж до тридцяти хвилин, залежно від молитви шептухи. Було кілька загальнопоширених методів: просто молитва з перехрещуваннями та молитва, і потім виливання поганого на воску. Найчастіше так лікували дитячий переляк і пристріти, хоча могли звертатися і з інших причин. Принаймні на Коропщині вважалося непристойним носити шептухам за це гроші, про це я ніколи не чув, адже вони роблять святу роботу, а гроші - це вже нечистий розрахунок. Натомість вважалося правильним принести за це теж святий хліб, а ще часто носили до цього печиво (зазвичай просто випечене) і ще трохи якоїсь іншої їжі. Вміння "шептати" було, як вважалося, спадкових і до дітей шептух часто приходили люди з проблемами, щоб ті перейняли справу предків, а також вони могли передавати дітям у спадок свої молитви. Ось так зрештою відьма, схоже, і стала цілком негативним образом і уособленням радше дикої, нечистої і корисливої магії для себе і шептухи - як ближчі до Бога, правильні, з божою магією, для людей. А про літання на мітлі й не чув ніколи. Не знаю, для яких регіонів ще це актуально, але на всій Коропщині так було точно
Так приємно почути і побачити розумну людину. Дуже цікаві теми, стільки нової та якісної інформації! Рада, що маю можливість отримати нові знання.
У нас відьма, щоб укріпити силу, повинна була в'їхати на спині попа в церкву (в який день не пам'ятаю). Мій батько був істориком і згадую його здивування, що ця традиція жива і він був очевидцем такого шабашу в 1973-75 роки, коли під старою церквою збирались на нічну службу і відьми прагнули скочити на попа, перед брамою церкви. А, взагалі, у нас на кожній вулиці по відьмі 👍
В Києві на базарі теж одні візьми. 🤔🙂
Вау, дуже цікаво. Я про таке не чула.
@@dagnytaggart2027 В ті роки вчителів примушували чергувати на великі церковні св'ята, щоб школярі не йшли до церкви. От саме в таке нічне чергування, біля старої церкви на Загребеллі в Конотопі, він і став свідком обряду😉
Дуже сумнівною є теза про те що відьмство та знахарство, - то дві сторони одної медалі. Маючи інформацію з перших рук, так би мовити, не можу з тим погодитися. Відьомством - ворожінням, ритуалами на заподіяння лиха, знахурки не займалися ніколи. Жодній людині у поліському селі, наприклад, у голову б не прийшло звернутися до знахурки за закляттям чи за сумнозвісною присушкою. Відьомством займалися куди частіше, ніж думають - майже кожна жінка знала якісь прийомі захисту від ворога, відплати за лихо, чи відвернення небажаних подій. Все те побутувало у кожній хаті. Знахарки ж були явищем, іноді унікальним.
Вітаю усіх. Ось Вам цікава історія.
Цигани і латинь або зломай стереотипи кради конів у циган
В Чехії дуже багато циганів і це для них справжня проблема, останні ведуть асоціальний спосіб життя ітд ітп але то не такі як наші цигани ,смердючі і нещасні а справжні класичні : золоті зуби,без копійки але всі в фірмовому і брендовому ,жінки у кольорових сукнях ітд, саме ті цигани які ворожать і вміють за переказами гіпнотизувати ітп.
Було це під Прагою, я тинявся після роботи і було мені нудно і попались мені 4 циганів
Які пристали до мене а я не дуже і морозився керуючись життєвим досвідом та набутим знанням і навикам вважав що нічого страшного вони мені не зроблять , плюс до того вроджений навик находити проблеми на 5 точку мотивував з ним поспілкуватись.
Цікаво що спілкувались ми як пятниця і робінзон крузо, тикаючи пальцями в один одного і намігах.
В якийсь момент 5 хв розмови Вони запросили мене до себе у табір який був поруч та знаходився у закинуті адміністративні будівлі і звичайно я пішов а як інакше гіпноз всеж таки.
До речі про гіпноз. Методами впливу на людську свідомість досить добре володіють продавці консультанти у фірмових магазинах їх цього навчають тренінги усілякі та й робота така, шість років я працював у цій сфері тобто в деяких моментах розумівся.
Треба визнати цигани гарно співають!
Вже у них за столом де зібралось людей 15, жінки з однієї сторони чоловіки з іншої, та посадивши мене в голові стола таким чином щоб загальна увага виводила мене з звичайного поля комфорту та й ще навпроти барона місцевого довго припрошували мене їсти та пити але клофеліном мене вже в житті до того пригощали тому я чемно відмовився.
Вони співали своїх айнерінанейнара гей гей я їм заспівав Арію Кіпелова все це під акомпонемент гітари вони після цього були сумні і дехто плакав не розуміють але обяснили що сумно їм стало.
І все ж таки ті цигани справжні знавці людської душі тому що найшли і до мене підхід підсунули молоду гарну дівчину років 15 по їх мірках походу вже стара яка по різному намагалась мені сподобатись і таки сподобалась . Хочу пояснити що її підкати якшо можна так сказати це не ті які можна уявити в нормальному соціумі, приклад , в якийсь момент Вона підійшла до мене сіла на руки і обясняє зараз покажу як цигани косяк курять і бере робить затяжку і мені практично в засос видихає , це все малоб вибити мене з колії але це ж я, якби був такий простий не ризикнув до них іти .
Знову відступ ,десь чув чи читав що ці цигани "роми" шарахаються латині як вогню, і в якийсь момент у мене з під футболки на верх вискочив хрестик а я його не побачив, ще додам що в мене тоді була борода в стилі дереворуба і новоприбувші в тої момент цигани побачили у мені святого отця як потім виявилось, недовго думаючи полізли битись і шарпатись. Як людина всебічно розвинена знаю католицькі молитви і чомусь в тої момент відбиваючись від ошаленілих жіночок в голову прийшло перевірити теорію відносно латині, якби Ви бачили що почалось після "санктум спірітум ет філі ет номіну патріс" , вони попадали їх почало крутити, гавкали, скалились , плакали в перемішку із сміхом, жуть ше та, одна з них на четвереньках але пузом до верху а спиною до землі почала намотувати круги з такою не людською спритністю від якої я тільки голосніше продовжував молитись в кінцевому випадку жінки потікали а чоловіки які це все спостерігали з боку спокійно після того провели мене з табору без ніяких до речі негативних чи агресивних дії.
Ось така історія, цікаво чому така реакція ? Хто знає чи які має припущення?
Я особисто припускаю що Вони якби тоже християни тільки якби так сказати на інші стороні, якби в Бога вірять але поклоняються антихристу.
Звідти ж саме пояснення чому Вони коней крадуть.
Вони вважають коней благородними та мудрими створіннями наділяють їм здібності до самосвідомості та усвідомлення свого я відтак вони не крадуть а визволяють розумне створіння з рабства, що цікаво коні якби і у них в такому ж положенні рабства.
Тому коли довелось спішно проводити ракіровку з тієї місцевості тобто тікати я все ж таки вкрав у них коня тобто звільнив і він собі побіг, було це зроблено виключно з цілю насолити засранцям так як спішно тікати довелось через тих таки ж циган які впарили мені дівицю-молодицю а потім предявили без доказові звинуваченні в розбещуванні та користуванні довірою юної особи за що по їх законам мені належало битись на ножах з "братьями" або викуп золотом нести.
Ось так, не ходіть до циган!
Цікавий, роумний з вишуканою мовою хлопець.за такими майбутнє України.
Так👍
Дякую 👍
Який голос!!!! Неймовірний,, маєте працювати на радію, цікавий тембр і рідкісний...
Був концерт в цьому році на Цвинтар - давно не бачила таких великих черг :)
Трохи застаріле слово "відьма" в радянські часи замінили на "бабку", вони були як правило у селах, до них їздили лікуватися, ворожити та накладати привороти/відвороти, ефективності сарафанного радіо позаздрили б всі сучасні маркетологи, навіть якщо ти не вірив у могутність тих бабок, ти все одно знав, що вони є і навіть де вони є. Яких тільки дивовижних речей тим "бабкам" не приписували. Перебудова принесла із собою не тільки картки на харчі, але й цілу кагорту конкурентів "бабкам" - гадалок, цілителів, астрологів, екстрасенсів, деякі навіть "вєщалі" з екранів ТБ. Слово "відьма", а з ним "колдун", "відьмак" зараз повернулося в обіг разом із модою на "досовєтчину" - старе, значить справжнє. "Потомственная ведьма" звучить більш привабливо ніж екстрасенс або ще більш сучасний "езотерік". Але "бабки" з гідністю і досі витримують цю конкуренцію, і як раніше працює тільки сарафанне радіо. Я знаю людей, які звертаються до таких "бабок", з якими питаннями та проблемами до них йдуть, вірять, що вони їм допомагають. Та що казати, навіть я, із моїм скептичним ставленням до цієї всієї армії чудотворців, двічі зверталася до них, з принципу "я зробила все і навіть це". Свята віра в науку та здоровий глузд ніколи не віднімуть у людини надію на диво (до речі в мене його не сталося).
Це Харківщина, чи має сенс називати села, якщо ці "бабки" є і в селах, і в містечках, і в самому Харкові. Їх багато що об'єднує - правила, ритуали, забобони. І вони дійсно не відокремлюють себе від церкви, церковні свічки то їхнє всьо )))
Точно! Я про це не задувувалася, але ж справді у нас таких жінок-ведуній називають просто "бабка". Мама казала, що мене теж в дитинстві до "бабки" водили, бо я дуже собаку злякалася... Теж харківська обл. Цікаво, а в інших містах як?
Дякую за "Вежу хмар", "Плач" - дуже цікава музика!
Відео кайф!!! Дякую за чудове візуальне оформлення, я навіть скачала собі книгу Милорадовича «Українська відьма» з ілюстраціями мого улюбленого художника Вишинського🥰
А головне, що люди досі вірять у відьом. Ось у моєї бабусі в райцентрі в Запорізькій області є сусідка, яку вважають відьмою багато хто, її бабуся теж така була. Ну, як "була" , але в таке вірили й дорослі. Пам'ятаю як у дитинстві боявся її розізлити хоч чимось :)
З поверненням! Рада Вас чути.
P.s. Маєте шикарний тембр голосу.
Молодець , дуже грамотна і чиста мова і хороше висвітлення теми !👏👍
Побільше би таких людей в українському You tube 🙏
Я виросла у Києві, але історій про відьом в дитинстві знала немеряно, у нас вони були дуже популярні. І про то, як відьми мстять парубкам, що покунули їх дочку, і про мсту дівчині, яка відбила у дочки відьми парубка ( особливо був популярний опис , як подруга приходила до себ е додому, мати відчиняла їй двері - а там стоїть труп дівчини і каже "мамо, я прийшла" , а потім зникає голова, потім по пояс, а потім уся і так далі).
А коли була вже дорослою, у моєї колижанки помирала бабуся, її батьки поїхали, а її з роботи не пустили і ми усю ніч просиділи з нею під під'їздом, тому що її бабуся була на селі знаною відьмою і довго не помирала, просила, щоб онука приїхала. А в квартирі хтось світло ввимкнув, коли стемніло зовсім. Вона трусила від страху, що то бабуся))). Але як батьки приїхали і сказали, що стара передала їй хрести і тільки тоді померла. І да, кришу рубали.
Постійно, дідько, плутаю результат ордалій. По сучасній логіці, якщо людина, зв'язана і з вантажем випливає- значить це Боже спасіння і , відповідно, жінка НЕ є відьмою. А у цих "ізвращенців" - навпаки. Свята вода приймає тільки чисті душі...
Дякую, Євгене!
З одужанням, пане Євгене🙂
Потенційно цікава тема - побутова українська «магія», обряди, прикмети та ритуали, якими традиційно користувались звичайні люди. Такі собі повсякденні прояви магічного мислення.
У мене в селі є сусідка Вєрка. Вона раніше займалася ворожінням та варила зілля. А ще гнала самогон. Зараз вже стала стара, але щоночі в неї у вікні світиться світло і хто там знає чим вона там займається. Також в неї дома є справжній хрест з кладовища і великий казан в якому вона все варить.
Дякую за відео! ВІДЬМИ ТА ВІДЬМАКИ - рушії незвіданного!
Я думаю люди не справедливо бояться і обходять відьом, самі себе лякають. Відьми ж допомагають людям, значить мають доброту. Як що до них добре ставитись, мені здається вони не на шкодять.
щира подяка за цікаві теми! вроджена відьма просто відчуває правила поведінки і спілкування з оточуючим світом. вона прислухається до відчуттів і розвиває інтуіцію.
І досі відьомство практикується по селах. Бабусі "передають" його онукам і вважається, якщо не "передасть", то помре в страшних муках
@@Ch_dArt о, і я таку річ чув. Що отвір в стелі, щоб померти могла і не мучилась.
Я теж знаю таке, що коли відьма не передала свої знання, то вона довго не може померти. Щоб відійшла треба рубати отвір в стелі)
Буде корчитись у муках, але не помре поки не передасть. Силу відьма передає через дотик, тому усі бояться до неї в цей час підходити. Вважаєтся, що відьма може померти якщо побачить небо (чі тоді її зразу заберуть на суд божий?), а так як люди бояться до неї доторкатися (щоб силу свою не передала), то або виносять разом з кроваттю, або розбирають частину стріхи
Вітаю з одужанням!
Дуже рада бачити Вас знову!
Надзвичайно цікаво Вас слухати! Дякую!
Дякую за цікавий та інформативний випуск. Коли намагаюсь у бабок в селі розпитати за хоч якісь згадки про відьом - то бачу як некомфортно починають бігати очі і відповідно нічого суттєвого розповідати не хочуть)
Конспірація.
Не можу одразу пригадати подробиць, але пам'ятаю, що у другій половині 17 століття окремі випадки страти відьом були й на Гетьманщині
ДУЖЕ сучасно, ДЯКУЮ....
ЦІКАВА, ПРИЄМНА ПОДАЧА
Просто комент для просування відео в топі.
Нарешті дочекалися на повернення💫
Неймовірно цікаво!
Супер посилання!
Найкорисніще та найповніще про данну тему що я бачила до цього часу.
Чогось не охопили тему захисту від відьом.Цікаво те,що захист від їх магічного впливу був більше магічний,ніж самі закляття чарівниць.
@Валерій Вікторович Семенюк А як же кохання здолає усе?
@Валерій Вікторович Семенюк А ми хіба тут не вигадки обговорюємо?)
для захисту тримати скручену дулю в кишені хіба, коли проходиш повз хату відьми))
Знаєте шановні, то все сміховинки допоки сам ту відьму не зустрінеш. Мені не пощастило, вона моя колега по роботі... Щоразу коли бачу її - щоразу закохуюсь, а вона то підпустить, то кидає наче об стіну, грається. Не має подруг, не має друзів, нікуди не ходить, особливо нічим не захоплюється, лише працює по 12-14 годин підряд шість днів на тиждень практично при цьому не втомлюючись, навідміну від мене що не маю сил прокинутись вранці, а по приїзду на роботу не маю сил працювати. Добре мені - погано їй і навпаки. Так триває вже рік. Вчора практично відкрито назвав її відьмою, лише ігриво посміхнулась у відповідь. Проживає у глухих хуторах у 40ка хвилинах їзди від міста з бабцею, про батьків нічого не відомо. Більше немаю пояснень чому щодня усе більше втрачаю ґлузд і мушу рятуватись антидепресантами...
@Валерій Вікторович Семенюк то це у неї так статевий потяг реалізується? Своїми діями вона лише напрошується бути побитою та зґвалтованою, схоже це єдиний її шанс на потомство. Я розумію що можливо це проявлення комплексів чи минулих психологічних травм, але це не привід шкодити іншим і у першу чергу собі.
БОСОРКАНІ
Сьогодні на П’яцу пару хвилин ішов дощ. Дощу у Довгому не було вже більше трьох місяців, тож подивитися на велику радість вибігли усі. Стояли під дашком автобусної зупинки, під балконом будинку культури, у дверях магазинів, визирали із вікон ресторану… З надією, дивлячись у сторону Гірок, я зауважив, що з того боку небо світле, видно дощу там немає. «Та мусить падати і там, - сказала одна із жінок, - адже босоркані там не живуть!»
Хочеться вірити, але… Якщо з початку квітня по п’яте липня дощу не було у цілому селі, то… Тьфу-тьфу-тьфу!
Колись босоркань у Довгому було дуже багато. Але перед тим, як трохи про них розказати, мусимо спочатку пригадати: а хто такі ті босоркані? Як пояснювала мені моя бабка по татовій лінії - це відьми. А відьми - то такі жінки, які знаються з нечистою силою, з чортом, най ся не приказує (при згадці цього персонажа необхідно було усім перехреститися тричі), і з його допомогою, прапав би, можуть натворити багато лиха. Удень вони - звичайні собі жінки, а от уночі… Найчастіше босоркані у Довгому забирали молоко від чужих корів, від жінок із немовлятами та, і це тепер найбільш актуально, вони могли прогнати дощ чи не пустити його в село. Тоді ще таких ракет, що розганяють хмари не було, то робили це вони у інший спосіб. А ще босоркані могли скликати в одне місце до сотні змій і розважатися з ними.
Люди захищалися від нечистої сили усі однаково: на кожних дверях кожного хліва наші предки малювали хреста, а на вінці старих хат ще і до тепер можна побачити маленькі залізні хрести. Ще хрести ставили на роздоріжжях, у небезпечних місцях та при дорозі на в’їздах у село. Таким чином захист отримували всі жителі. Де був хрест - босорканя сили не мала. Але влітку корови ходили пасти, а, найчастіше, пастухами були діти. Тут народні засоби боротьби з нечистю були безсилими. Бо дитина босорканю не прожене! Та і не намалюєш хреста кожній корові між рогами! Хоча… з великою худобою ще пів біди: корова ж має велике чоло - там хрест поміститься, а як бути з козами та баранами? А геть давно наші предки попасували і свиней. Мої ровесники і ще молодші за мене виганяли на Гарташ і гусей… Правда від гусей босоркані молоко не забирали, але хто знає, що з ними могли зробити?... Тому треба було бути пильним. Важливо було знати усіх таких жінок у обличчя і попередити про це кожного малого пастушка, бо ж не буде він носити із собою список. Бо у GOOGLE дитина їх не знайде - правда тоді ще такого слова ніхто не знав і мобільних телефонів діти з собою не носили. Тому траплялися інколи у селі такі прикрі справи: давала корова по десять літрів молока за раз, а потім - бац! І три літри з того вимені не надоїш!
Кажуть, що деякі чоловіки у Довгому, один із них тепер живе на Мочарі, знали і знають усіх сучасних босоркань. Про всіх чоловіків не скажу, але про того, що з Мочарної вулиці, деякі жони подейкують, що то босоркун. Але я не надто вірю. Про босоркунів бабка мені нічого не розказувала. Та і ніхто про них не чув - не чув щоб босоркун, якщо він і існує, зробив комусь біду чи забрав від жінки молоко. Бо те молоко, яке забирали босоркані від жіноч чи від корів, десь таки прибувало, як у законі про сполучені посудини. А куди прибуде молоко босоркунові? У нього ж немає відповідних частин тіла! Тому, то ніякий не босоркун - звичайний собі чоловік. Але як він навчився впізнавати босоркань?
Кажуть, що будь-хто з нас може їх побачити. Для цього потрібно у Чистий Четвер вивернути одяг, одягнути його отак (наруби) на себе і піти до великої церкви на службу. Важливо у церкві ні до чого і ні до кого не торкатися. Тоді можна буде побачити усіх сільських босоркань. Вони, зазвичай, стоять голі, повернені спинами до священника. Чи робив так той чоловік, що усіх відьом знає, стверджувати не буду. Але при нагоді його спитаю.
Ще один спосіб розпізнати відьму - перевірити чи є у жінки хвостик. Але цей спосіб неприйнятний у наш час - ним користувалися у середньовіччі. Не будеш же ти ходити і просити кожну жінку показати тобі гуз… Ой! Перебачте! Просити показати тобі хвоста. Бо вона тебе може, як кращий варіант, послати услід за москальським кораблем.
Наші предки боялися босоркань ще і тому, що ті могли накликати хворобу. Кажуть, що злі босоркані - це навчені. А є ще народжені відьмами - вони добріші, знаються на травах і часто допомагають людям.
Пригадую ще одну страшну історію, але не знаю чи розказувати ще і її сьогодні? Дуже вже вона страшна, але було саме так. Певно, не буду про неї згадувати… Але… Якщо ви вже так просите - то добре.
Кажуть, що один довжанський чоловік, був він уже у роках, розказував багатьом односельцям про те, що кожної ночі протягом місяця чи двох виходив на П’яц, бо не міг спати. Щось йому заважало і щось виштовхувало із теплого ліжка та з хати. А на центральній площі рівно опівночі відбувалося дійство, до якого залучали і цього чоловіка. На перехрестя з усіх боків виходили голі жінки - босоркані. Вони йшли під гучну красиву музику у супроводі гадів, великих чорних птахів, пацюків, жаб-коропань та тих, прапали би, з ріжками. Ішли вони всі не просто так, а танцюючи. Підходили до нашого односельця, брали його за руки, притискали до грудей, запрошували до увиванця… Від того танцю у чоловіка паморочилося в голові, він відпрошувався, але його не відпускали. Жінки мінялися, передавали його одна одній і танцювали, танцювали! І так аж до перших когутів.
Той чоловік ходив наступного дня по селу і всім оце розказував. Та ніхто йому вірити не хотів. Жінки не вірили, бо не вірили, а чоловіки… Хтось уявляв і себе у танці з багатьма голими жінками, але ця фантазія була аж надто нереальною, аби бути схожою на правду.
Не знайшовши жодної людини, яка би зрозуміла і поспівчувала, той довжанин через якийсь час повісився. Най ся не приказує! Свят, свят, свят! Мушу і я ся перехрестити.
Ну… Все!
Все, друзі мої дорогі, не буду вам більше нічого розказувати, бо і так цієї ночі спати не будете. Дорога вже висохла - лило як із відра лише кілька хвилин. Іду додому.
Перевірю, чи падав дощ на Гірках.
Василь Кузан
05.07.2022
Коли у селі забагато відьом, то може взагалі траплятись парадокс - кожна жене дощі і сонце на свій шмат, або від свого шмата землі, і виходить лихо - або суцільні дощі, або суцільна засуха
@@Ch_dArt ой, чиста правда. Мало того що одні відьми, так ще і роками посуха. Бідолашний Удай за останні десять років мало не удвічі змілів(
А я думала, що це у моєму селі таке, бо на вододілі стоїть....
...коли ще була тема "скрипниківки", мене це щиро цікавило і слухав із задоволенням. Тепер, отже, відьми ...ця лекція нагадує мені гутірку колєжанок покійної бабусі, коли разом сиділи, теребили кукурудзу, й ділились плітками про вроки, мольфарів, нечисте й комуністів ...Напевно, теж були гуманітаріями ...
та це ж окрема рубрика - бестіарій, про міфічних істот. Є й інші рубрики, там знайдете собі щось довподоби
@@Мирося00-й6й а я про що? Моя бабуня та її подружки мали власний бестіарій )...так -що, я в курсі справ ).
З одужанням! Нехай здоров'я міцнішає!
Будьте здорові! Бережіть себе!
За Студію без Меж, дякую!!!!
Уже радий почути тематику про кельтів! Відео дуже інтересне.
Здоров'я і натхнення Вам ,дякую за вашу працю.
Вдячна дуже за відгук про наше відео!💕 Не бачила раніше Вашого каналу) Але рада була знайти. Підписуюсь. Ще раз дякую 🥰🙏🏼
З поверненням! Дякую за випуск
- Спалити відьму!
- Але ж вона така красива...
- Гаразд. Але потім спалити.
А хто сказав, що вона буде красива? ))
Діждався! Улюблена рубрика)
Дякую за цікаве відео.
Всі жінки відьми )
Часто мені приписують відьомство, через рудий колір волосся. Добре хоч не спалили ще.
Ще не почався опалювальний сезон..😂😂😂
@@TheSabadoshYura 😂😂😂
))))
Ну навіщо спалювати?
Часи трохи змінилися. Станеш у нагоді ще.
У Києві зеленооких часто до вiдом приписували, особливо якщо пiд стандарти краски пiдходиш. У це логiчно бо зеленi очi так же як i руде волося пiзня мутацiя iтаке рiдко зустрiчалося.
Дуже цікаво! Вподобайка! 👍👍
Наскільки я знаю, коли відьом перевіряли водою, а вони тонули, їх намагалися врятувати, але не завжди успішно. І ще маленьке зауваження: у польскій "Rz" читається, як "ж", тобто правильніше буде "Жеч посполіта".
Дуже чекала саме на цю тему! Дуже дякую.
Дякую за відео. У продовження теми прошу окремо зупинитися на понятті "київські відьми", тобто розкрити зокрема суть містичності Києва, Лисих гір, і, власне, столичних відьом.
До речі, про містику Києва буде стаття у фензіні "Бабай", має вийти друком наприкінці листопада.
Дякую , це був дуже цікавий матеріал.🧙👍😄
Вітання і велика подяка за чудові відео!
Хотів додати уточнення, що вроджені відьми і відуни в народі називали словом "упир".
І вони були єдиними хто могли відробляти своє чаклування і чаклування навчених.
Через що їх поважали мешканці.
У "Конотопоській відьмі" Квітки-Основ'яненка теж описано, як в Україні "не вбивали відьом" :)
Студія без меЖ - топ, вони вікрили для мене заново скриньку «океана Ельзи» і «квін»
гиги Стараюся, дякую.
Мої вітання з одужанням! Міцного здоров'я!
Мене викачували яйцем старезна жінка (відьма,знахарка) від переляку
Мені будо 6 років,тому враження незабутні-село у Вінницькій області,все в ярах і заростях,старі глинобитні хати під стріхою,роимовляння
Цікаво,що симптоми зникли
А як повели вже мою двоюрідну сестру,то донька тої відьми -знахарки(в селі казали-баби)-відмовилась,сказала,що не має тої сили,що у матері була
Рада, що ви вже одужали! З поверненням! Ми чекали :)
Було б так чудово, якби ви ще й подкасти випускали!
Круті і цікаво!
На підтримку каналу!
О, я обожнюю ту книжку Милорадовича з цими ілюстраціями, що в вас на заставці цього випуску!!!
Мені її на 14 років подарували - і я зафанатів від української демонології ))
Спеціально від Євгена Ліра "The Islander" і "Кажани" - приймається!
😯
Шкода що ви закинули прог. "Сон без кінця" був чудовий альбом. Українській музиці бракує такого (хоча так, я розумію, прог в принципі досить специфічний жанр, у якого досить мало поціновувачів)
@@nickkorr643, що ти, я не закинув проґ. Ось три пісні для майбутнього альбому: soundcloud.com/bez-mezh-studios/sets/vtuxw67cgt4y Чув їх? Там проґ значно проґовіший, ніж на "Сон без кінця".
@@StanislavMusicMaker Ого! Крутяк! Дякую! Ці ще не чув, бо востаннє на ваш саундклауд заходив рік тому. Але вони шикарні, чекатиму альбом)))
@@nickkorr643, дуже дякую. Так приємно.
Дякую! Цікавенька тема!!👍
З одужанням, Євгене
Дуже дякую за музичні поради)
Дякую🌝Гарний напрямок езотерiка 👍👍👍👍👍👍
Топчик! Дуже цікаво )
вийшов новий бестіарій - день потрачено не дарма)
Дякую, Євгене! Дуже дякую за інтеграцію!!
Спасибі вам за вашу нелегку роботу
Sacrilegium - класна група!)
крута пісня і контент. Браво!
Вітаю з поверненням до роботи!
Бажаю здоров'я!
Дякую за якісний та цікавий контент
У диктора гарний голос. Приємно слухати. Заспокоює!
Вітаю з одужанням!
Надзвичайно цікавий канал! Дякую!
Рада Вас бачити.
І цікавеньке розкажуть, і послухати шось порадять, офігезний канал
Удачи вам и вашему каналу 🌞 Благодарю от души 🙏
Тобто "привернути нареченого" то "добре закляття", дивлячись з якого боку на це подивиться, можливо нареченому то зовсім і не треба.
Коли дуже необхідно заподіяти добро, то ніхто нікого зазвичай не питає.
зазвичай такі "привернуті" наречені , що ставали потім чоловіками швидко спивалися - як то кажуть "розвиднювалось їм", а зробити вже нічого не могли, тому топили себе горівкою.