яка цікава і корисна розмова. десь в 22 роки на фоні великої активності, стресу та недостатнього харчування (вважала що достатньо і здорово їм) втратила вагу та місячних не мала 10 місяців. налагодила поступово режим роботи, збільшила калорійність харчування та зробила його збалансованим, виявилося,що було занадто мало вуглеводів, складних. стала менше стресувати чи по-іншому реагувати на стрес. загалом це сукупність різних факторів. на жаль не мала на той момент такої інформації. дякую)
Дуже класний ефір. З особистого досвіду знаю, про що ви... І про фізичну, і про психологічну сторону даної проблеми. В мене є якісь певні розлади харчової поведінки: з того, що виділила я сама, то це заїдання стресу, компульсивне переїдання. На жаль, мені якось не вдалось вирішити то питання ні з ендокринологом, ані з психіатром (у обох я була вже опісля того, що сталося). Так от, рпісля двох інсемінацій з попередньою стимуляцією яєчників гормонами (у нас безпліддя неясного генещу) я дозаїдалась до майже 82кг на 172 см росту, мені було вже некомфортно. Я звернулась до дієтолога. Спортом впринципі займалась помірно у спортзалі, а тут вже почала активні кардіотренування 5 разів у тиждень по годині... Гіпоглікемічна дієта з низьким вмістом жирів і цукрів... Коротше, за 3 місяці 26 кг кудись злетіло... Останні 3 кг за 2 дні... Місячні зникли... І нас закрили на 2 місяці на жорсткий домашній карантин (Іспанія). Тобто доступу до лікарів нема: мене заплакану не прийняли в прватній лікарні на швидкій, збпехавши, що в них нема апарату узд (найцвкавіше, що перед тим, як прийти туди, я телефонувала в ту лікарню, бо маю там страхівку, і мені вламне сказали прийти, бо все є... Ну але ж ковід, істерія і мої заплакані червоні очі зробили своє..) Коротше, з цього всього найлегше було повернути місячні😅 закінчилась фізична нагрузка (спортзали ж то закрили ), почалось лежання на диванні з переглядом серіалів і пожиранням усіх видів жирів 😅 через декільки тижнів првернувся мій цикл. Але... Шось в результаті пішло не так з моєю головою і жовчним))) коротше лише через півроку я після злісного ендокринолога пішла до психіатра, пролікувала депресію медикаментозно, досі працюю з псмхотерапевтом. Ніколи, напевно вже не сяду на жодну дієту. Не тому, що боюсь втратити цикл (він, до речі в нормі, агалізи теж чудові), а тому що те, що відбувається з психікою після такого, то жестяка....
Плавали, знаємо. У 16 років на фоні виснажливих тренувань та мега обмеженого харчування мала чудовий результат зріст 173, вага 49, аменорея майже 9 місяців )) Радісно, що молодий здоровий організм швидко оклигав навіть без ліків, а просто з нормалізацією харчування. Але порушення харчової поведінки - то лейтмотив всього життя і за декілька необачних кроків можна знову звалитися у прірву
яка цікава і корисна розмова. десь в 22 роки на фоні великої активності, стресу та недостатнього харчування (вважала що достатньо і здорово їм) втратила вагу та місячних не мала 10 місяців. налагодила поступово режим роботи, збільшила калорійність харчування та зробила його збалансованим, виявилося,що було занадто мало вуглеводів, складних. стала менше стресувати чи по-іншому реагувати на стрес. загалом це сукупність різних факторів. на жаль не мала на той момент такої інформації. дякую)
Настільки багато інформації. Дуже гарно побудована розмова. Дякую за пророблену роботу.
Дуже цікаві посиденьки! Продовжуйте по озвучених темах.
Коментар на підтримку українського контенту!
Дякую за ґрунтовну розмову! Ще одне корисне посилання до моєї скарбнички для клієнтів 💛💙
Дослухала.....
Про вид "жінка незадоволена" - то окреме дякую. Люблю вас за влучні висловлювання. Так стає трошки зрозуміліше і про світ і про себе
Дуже класний ефір. З особистого досвіду знаю, про що ви... І про фізичну, і про психологічну сторону даної проблеми. В мене є якісь певні розлади харчової поведінки: з того, що виділила я сама, то це заїдання стресу, компульсивне переїдання. На жаль, мені якось не вдалось вирішити то питання ні з ендокринологом, ані з психіатром (у обох я була вже опісля того, що сталося). Так от, рпісля двох інсемінацій з попередньою стимуляцією яєчників гормонами (у нас безпліддя неясного генещу) я дозаїдалась до майже 82кг на 172 см росту, мені було вже некомфортно. Я звернулась до дієтолога. Спортом впринципі займалась помірно у спортзалі, а тут вже почала активні кардіотренування 5 разів у тиждень по годині... Гіпоглікемічна дієта з низьким вмістом жирів і цукрів... Коротше, за 3 місяці 26 кг кудись злетіло... Останні 3 кг за 2 дні... Місячні зникли... І нас закрили на 2 місяці на жорсткий домашній карантин (Іспанія). Тобто доступу до лікарів нема: мене заплакану не прийняли в прватній лікарні на швидкій, збпехавши, що в них нема апарату узд (найцвкавіше, що перед тим, як прийти туди, я телефонувала в ту лікарню, бо маю там страхівку, і мені вламне сказали прийти, бо все є... Ну але ж ковід, істерія і мої заплакані червоні очі зробили своє..) Коротше, з цього всього найлегше було повернути місячні😅 закінчилась фізична нагрузка (спортзали ж то закрили ), почалось лежання на диванні з переглядом серіалів і пожиранням усіх видів жирів 😅 через декільки тижнів првернувся мій цикл. Але... Шось в результаті пішло не так з моєю головою і жовчним))) коротше лише через півроку я після злісного ендокринолога пішла до психіатра, пролікувала депресію медикаментозно, досі працюю з псмхотерапевтом. Ніколи, напевно вже не сяду на жодну дієту. Не тому, що боюсь втратити цикл (він, до речі в нормі, агалізи теж чудові), а тому що те, що відбувається з психікою після такого, то жестяка....
Плавали, знаємо.
У 16 років на фоні виснажливих тренувань та мега обмеженого харчування мала чудовий результат зріст 173, вага 49, аменорея майже 9 місяців ))
Радісно, що молодий здоровий організм швидко оклигав навіть без ліків, а просто з нормалізацією харчування. Але порушення харчової поведінки - то лейтмотив всього життя і за декілька необачних кроків можна знову звалитися у прірву
тримайтеся! ми вас дуже розуміємо