КОМУ ВНИЗ - З ХОЛОДНОГО ЯРУ

У всякого своє лихо,
І в мене не тихо,
Хоч не своє, позичене,
А все-таки лихо.
Нащо те згадувать,
Що давно минуло,
Будить колишнє, що заснуло.
Хоч Яр той, вже до його
І стежки малої
Не осталось; і здається,
Що ніхто й ногою
Не ступив там, а згадаєш,
То була й дорога
З монастиря Мотриного
До Яру страшного.
В Яру колись гайдамаки
Табором стояли,
Лагодили самопали,
Ратища стругали.
У Яр тоді сходилися,
Мов із хреста зняті,
Батько з сином і брат з братом.
Де ж ти дівся, в Яр глибокий
Протоптаний шляху?
Чи сам заріс лісом,
Чи то засадили
Нові кати? Щоб до тебе
Люди не ходили -
Не сховаєте!
Над Яром
Залізняк витає
І на Умань позирає,
Гонту виглядає.
Дурний шию підставляє
І не знає за що!
Та ще й Гонту зневажає,
Ледаче ледащо!
"Гайдамаки не воины -
Розбойники, воры.
Пятно в наший истории..." -
Брешеш, людоморе!
Над Яром
Залізняк витає
І на Умань позирає,
Гонту виглядає.
За правду-волю
Розбойник не стане,
Не розкує закований
У ваші кайдани
Народ не заріже
Лукавого сина,
Не розіб'є живе серце
За свою країну.
Ви - розбойники неситі,
Голодні ворони.
По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!.. Дуріть Дітей
І брата сліпого,
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть Бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.
Над Яром
Залізняк витає
І на Умань позирає,
Гонту виглядає.
‪@komuvnyz‬