Звалище старих автівок ув «Один плюс один» розташоване не в США, а в Лондоні, на березі Темзи. На ньому чорношкірі радикали читають уривки з «Душі на зоні» (1968) Елдриджа Клівера, «Народу блюзу: неґритянська музика у білій Америці» (1963) і «Музики чорношкірих» (1967) Амірі Бараки й оклендської промови 17 лютого 1968 р. Стоклі Кармайкла.
Ж.-Л. Ґодар ненавидив назву «Симпатії до диявола» (Sympathy for the Devil). Правдива назва - «Один плюс один» (One Plus One). Продюсер фільму був переконаний, що зміна назви викличе додатковий інтерес у фанатів Rolling Stones. До самої прем’єри Ґодар не знав, що у самому кінці перемонтованого фільму пісня з’явиться у повному варіянті. Побачивши все вперше у Лондонському національному театрі, Ґодар вискочив на сцену, вдарив продюсера у ніс і звернувся до публіки із закликом вимагати назад гроші й жертвувати їх у фонд Елдриджа Клівера.
Паризький концерт Rolling Stones з 1971 року - якась вигадка. По-перше, це не схоже на Джеґґера, що він був - і залишається - не революціонером, а бізнесменом (надто після провального концерту в Атлямонті). По-друге, 1971 року Rolling Stones ані у Франції, ані у Европі загалом концертів не давали - в европейське турне вони їздили попереднього 1970 року. По-третє, 1971 року ніякої ґазети «Ліберасьйон» не істнувало - її засновано у лютому 1973 р.
Об этом концерте сколько угодно воспоминаний и в англоязычной и во франкоязычной прессе. Просто используйте искалку. Единственное, с чем я был неточен в своем устном выступлении, это с датой. Концерт в Париже с маоистским выступлением Сержа Жюли на нём был в сентябре 1970-го года, а не в 1971, как я сказал. Но это ничего не меняет. Всё остальное легко подтверждается по множеству источников.
@@ЦветковАлексей-м5м Заперечуєте очевидні речі: жадної ґазети «Ліберасьйон» 1970 року не істнувало. Я от, знаєте, пошукав в і-неті й не знайшов жадного відео, жадного спогаду очевидця: самі лише байки як у вашому вступі до кіна (може, самі Stones цю байку і вигадали: radical chic).
Звалище старих автівок ув «Один плюс один» розташоване не в США, а в Лондоні, на березі Темзи. На ньому чорношкірі радикали читають уривки з «Душі на зоні» (1968) Елдриджа Клівера, «Народу блюзу: неґритянська музика у білій Америці» (1963) і «Музики чорношкірих» (1967) Амірі Бараки й оклендської промови 17 лютого 1968 р. Стоклі Кармайкла.
Ж.-Л. Ґодар ненавидив назву «Симпатії до диявола» (Sympathy for the Devil). Правдива назва - «Один плюс один» (One Plus One). Продюсер фільму був переконаний, що зміна назви викличе додатковий інтерес у фанатів Rolling Stones. До самої прем’єри Ґодар не знав, що у самому кінці перемонтованого фільму пісня з’явиться у повному варіянті. Побачивши все вперше у Лондонському національному театрі, Ґодар вискочив на сцену, вдарив продюсера у ніс і звернувся до публіки із закликом вимагати назад гроші й жертвувати їх у фонд Елдриджа Клівера.
Паризький концерт Rolling Stones з 1971 року - якась вигадка. По-перше, це не схоже на Джеґґера, що він був - і залишається - не революціонером, а бізнесменом (надто після провального концерту в Атлямонті). По-друге, 1971 року Rolling Stones ані у Франції, ані у Европі загалом концертів не давали - в европейське турне вони їздили попереднього 1970 року. По-третє, 1971 року ніякої ґазети «Ліберасьйон» не істнувало - її засновано у лютому 1973 р.
Об этом концерте сколько угодно воспоминаний и в англоязычной и во франкоязычной прессе. Просто используйте искалку. Единственное, с чем я был неточен в своем устном выступлении, это с датой. Концерт в Париже с маоистским выступлением Сержа Жюли на нём был в сентябре 1970-го года, а не в 1971, как я сказал. Но это ничего не меняет. Всё остальное легко подтверждается по множеству источников.
@@ЦветковАлексей-м5м Заперечуєте очевидні речі: жадної ґазети «Ліберасьйон» 1970 року не істнувало. Я от, знаєте, пошукав в і-неті й не знайшов жадного відео, жадного спогаду очевидця: самі лише байки як у вашому вступі до кіна (може, самі Stones цю байку і вигадали: radical chic).