Мені 50 і я була прєдсєдатєлєм савєта атряда. Допускаю, що молоді люди можуть навіть не розуміти про що мова. Я слухала рускій рок, читала російських авторів, кіна само собою. Але я цього не соромлюсь. Власне, як і не пишаюсь. Це був період життя, певний шлях, який я пройшла. Соромно не те, що ти робив колись. Соромно робити це досі. Тримання моїх одноліток за минулі смаки вважаю небажанням розвиватись, дізнаватись нове, вдосконалюватись.
Мені 64 і я теж слухав русской рок, але більше - британський та американський. Пару місяців був комсоргом цеху, поки мене не вигнали з того комсомрлу з подачі КДБ. Теж не соромлюсь.
Я дуже заздрю людям, які зростали, маючи укр культурний продукт. Коли зараз вони розповідають, що зачитувались "тореодорами з Васюківки", слухали "мертвого півня", дивились по тєлєку діда Панаса, слухали як батьки чи бабусі-дідусі співали українських пісень... У мене поруч не було нікого, хто б підсунув укр дитячу книжку чи музику. Зараз я вивчаю цей світ з нуля і це не те саме, ніж зростати в цьому. Відчуваю себе пограбованою і ненавиджу рашку за це!
Розумію вас... У мене за все дитинство була лише одна україномовна книжка Володимира Рутківського "Бухтик з тихого затону" і вперше мама читала мені її переводячи на російську, бо я не розуміла інакше. Дуже її любила, тому з часом прочла вже сама, коли в 4 класі почали вивчати українську мову. Всі українські класики окрім Лесі Українки - пройшли повз, лише скорочені версії на уроках літератури... Зараз наздоганяю.
"Тореодори з Васюківки" не самий найкращий приклад якісного українського контенту, автор безперечно талановитий, але опортуніст. Якщо ви пам'ятаєте головним злодієм цієї книжки було сімейство Книшів, так от що вони вкрали, змінювалось згідно з коливаннями лінії партії, в кожній новій редакції. Навіщо це було робити незрозуміло.
39:50 як правильно зазначила Цибух в одному зі своїх інтерв'ю: легко бути українцем, коли навколо для цього всі умови. Стати українцем попри все - це труд, робота. Якщо ви ще не на смертному одрі, то у вас є купа часу це все пізнати і передати своїм оточуючим цю інформацію і це бажання пізнання українського
Але є одне але, ми жили в бульбашці поза межами якої вважалися провінційними і не перспективними, вибір українського контенту завжди був дуже обмежений і часто застарілий...тому не було це так казково як ви собі уявляєте. Тепер ми всі дорослі маємо дуже великий вибір і несемо за нього відповідальність❤
Я вас чудово розумію, саме пограбованою я себе відчуваю. Крім того, що було злочинно мало українського , а багато російського - до російського є сильна емоційна прив'язка, це велика частина мого життя, яка могла б в мене лишитися, а її в мене вкрали і залишився сором...
Мені пощастило бути підліткового віку у час, коли почалася революція Гідності, це багато у чому мене сформувало. Революція та війна стали дороговказом, дали чіткий розподіл на прогресивне справжнє українське та вороже те, що буквально несе смерть. Дякую свідомим українцям за те, що вони були є і будуть. Дякую за гідність.
Обговорили з чоловіком, чому ми не споживаємо рос контент, в мене позиція ближча до Маріам, - не хочу відчувати емпатію/симпатія ні до кого звідти, аби це не перешкоджало критичному мисленню в нашому повсякденні, чоловіка - як Васю - просто верне від їхньої присутності в інфопросторі. Дуже важливий подкаст, дякую.
Мені 48 і я багато років грав у КВН, багато років писав тексти російською, тягнув російськомовний гумор на сцену в Києві, роками їздив у Сочі, мріяв попасти на сцену разом із Маслякови (і попав таки у 2002-2007 роках) та дуже, дуже, дуже шкодую, що цим самим торував шлях російській культурі та російським танкам до України. Хух...Виговорився...
За що шкодувати, пане, заспокойтесь. Робили те, що вважали за потрібне, вина ця штучно нав'язана. Ніцше не винен у Другій світовій. залиште трохи гордості.
@@ЕвгенийШевчук-ъ2ънекоректно порівняти Ніцше та нацистів з українським чоловіком, що хотів бути частиною руского міра. Ніцше й не був ідеологом нацизму, а от після ручкання з Масляковим хочеться помити руки милом (бо Масляков брав участь, точніше організовував розмивання культурних кордонів напряму).
Та не коріть себе, рефлексуйте і наздоганяйте втрачене українство. Всі ми (і ті що з заходу країни теж) в тіч, чи іншій мірі отруєні російською культурою. Зробіть висновки, читайте українське і дивіться справжню українську історію. Що було, то загуло.
Я знаю багато всього російського і радянського. Але сорому немає, бо я так само знала і продовжую дізнаватися про дуже багато українсього. Думаю це основне - не загрузнути в минулому, а мати достойний культурний простір в теперішньому, щоб мати майбутнє
Мені соромно за те що я дивилась то і не реагувала на приниження українців в квн, кадетах та іншій хріні, за те що не звертала увагу як всюди вони кращі а інші гірші. Тепер я ніколи не подивлюсь щось сосіянське і не буду дивитись чого б це не було де принижують якийсь народ, людей (орки то не люди).
Дякую за цей коментар❤️ Я вважаю, що це було насильницьке насаджування. То чому хтось має соромитись, що це було в його житті? Це минуле, воно має залишитись в минулому. Я взагалі народилась в ссср і я це не обирала, так сталось. Але раптово виявилось, що попри радянське дитинство і пострадянське юність в зросійщених Донецьку і Харкові(якраз в Харкові і почалась моя самоідентифікація), я цікавилась і знаю про Україну набагато більше ніж багато хто з людей, які народились вже в незалежній Україні. Але постійно трапляються молодші люди, які відкрили свою українськість в собі кілька років тому назад і які намагаються нав‘язати мені сором за моє походження і мій життєвий досвід. Це дивно.
Це вже трохи занадто порівнювати із жертвою інцесту. Тому що цей "сором" не треба сприймати буквально. Це таке перебільшення, яке має спонукати відмовитися від російського контенту. Саме це відео й пояснює, чому@@kyivstuff
у мене учителька сосійської та заруб.літ така неприємна людина була. вона так заливалася тією сасіською культурою, прям облизувалась і слюною давилась от отих мокшанських міст, і я їй вдячна за мою ненависть, що плекалась зі школи, я з 6го класу ненавиділа то все. не культура, а бєбє бубу фє фу 😅 а з укр.мови і літ були дуже суворі вчительки, але такі справедливі і от вони були такі прям! вони несли свої премети з честю і я кайфувала. гімназія 3, Дніпро, 2002-2008
Часто коли йдеться про російськомовних українців, згадують Донецьку чи Луганську області. Я з Херсонщини, південь України зросійщували неймовірними темпами останні 25 років. Я єдина к кола спілкування у 20 осіб, яка повністю завжди спілкується українською. Останні роки я активно в голос зневажаю російську мову, культуру, літературу, історію, музику, гумор, мистецтво, бо більшість з цього є вкрадене, згвалтоване російським сприйняттям. Я вголос пропоную людям перестати зі мною спілкуватись, якщо вони в душі настільки проросійські, що їх ображає моє ставлення. Але вони все одно не відвалюються. Наче українське їм потрібне для життя. Меньше сорому за минуле. В нас є теперішнє і майбутнє для роботи над самим собою.
@@YuliiaBurman о, я теж таке спостерігаю і кожного разу хочеться запропонувати людині курс глибого вивчення голодомору з фото чи послухати історії підлітків яких згвалтували росіяни. Може коли їй 1000й раз скажуть, як ганебно і не модно писати російською, то щось змінеться в голові.
Блін дякую що ви про це говорите, бо я почуваю себе такою самотньою в цьому соромі. Мені невимовно шкода що більша частина моїх дитячих теплих родинних спогадів повʼязана із російським контекстом. Русня зіпсувала навіть найдорожчі спогади 😭 ненавиджу 😭
Хочу підтримати вас. Ви не винні в цьому. Сором має бути лише іспанський в таких випадках. Бо соромно має бути тим, хто допускав все це лайно в наші ефіри, хто продукував та поширював. Але цим паразитам ніколи не буде соромно, бо вони ніколи не визнають своєї провини.
Свідомо відмовився від всього російського в 2017 році. Не знаю чому. Чомусь так захотілось. Тоді й перейшов на українську (а я з сім'ї російськомовних). І тоді для мене відкрився новий світ. Виявилось, що все російське-це щось нудне і не цікаве. Але звичайно ж почав більше англійського контенту дивитись. Але зараз взагалі розквіт. Мені подобається купа нових проектів ❤
Мені 41, і моє дитинство було наповнено радянськими фільмами. Був момент у житті, коли я знала "Служебний роман" майже на пам'ять. Жарти у родині були всі звідти. Так, мені соромно за те, що я до 2022 року не усвідомлювала шкоду від того. Що моя старша дитина чула колискові в моєму виконанні російською мовою, той же Умка. Пам'ятаю цей біль від усвідомлення навесні 2022. Ці шляхи, які я для себе знаходила. Є усвідомлення, що багато з гас тільки на початку цього шляху. Хочу встигнути хоча б молодшій дитині показати іншу картину світу. Крізь призму українця, а не "совєтского человека". До речі, до повномасштабки я себе називала "громадянин світу". Зараз розумію - то міт і треба почати хоча б з буття українцем.
Службовий роман, як всі фільми Рязанова, надзвичайно тонкий и талановитий. Там купа деталей захована, як наприклад цитування забороненого Пастернака рядовою здавалося б "номенклатурною" робітницею, портрет маловідомого Модільяні на стіні в її квартирі. Там про забиті почуття і душевну травму. А гумор- окрема тема. Якщо його цитуют десятиліттями, то це надталановито. Зняти подібну класику, насправді, дуже важко. Крім всього Рязанов в 2014 встав на сторону України, і був закльований навіть деякими колегами.
Ви молодець) Дуже захотілось обійняти Вас і підтримати. Ви молодець, що рухаєтесь, українізуєтесь, рефлексуєте. будь ласка, ніколи не слухайте тих хто каже, що "а треба було раніше!". Бо мені це казали в 2014ому, коли я переходила на українську. А після повного переходу в побуті на українську я, уявіть, продовжувала споживати майже виключно російський контент. Аж до лютого 22ого. Ніколи не пізно почати змінювати свої звички та уявлення. Дуже важливо - змінювати.
А чому перегляд радянських фільмів не вважати дослідженням того періоду, вивченням поведінки, установок, звичок? Я молодому поколінню могла б у «службовому романі» розкласти на запчастини все те, що вкорінилося в радянську людину і тягнеться за ними і їх нащадками досі. Бо там не на кохання дивитись треба, а на те, як люди неефективно працюють, як бігають від черги до черги, на ніщету батька двох дітей . Там нема іділіі радянського союзу, за яким ниють совки . Оці звички занести комусь цукерки з коньяком, чи дати грошима і хоч якось порішати - це також було б корисно, побачити і проаналізувати, звідки ноги ростуть
Мені теж соромно, що я це знаю. Усвідомлюю, що це цілеспрямована політика ьосії: політика знищення всього українського і нав'язування всього ьосійського. Дякую, що підняли цю, дуже актуальну, тему.
Перший раз дивлюся ваш випуск. Неймовірно вражена якістю розмови,обговорення цієї проблеми. У кожного з нас , хто був дитиною чи підлітком в часи Радянського Союзу - є цей сором, що нам подобалось щось російське. Гарні висновки. Проговорити це було та є важливо. Дякую за це!
Пісню "Лаванда, горная лаванда" пам'ятаєте? Дует Софії Ротару і Йака Йоли. Так от зараз ми питаємо, чому це Ротару мовчить, не висловлюється про війну, а тоді пишалися, що вона може не найкрутіша в Союзі, але й не друга, не гірша за Пугачову. А Йакові Йолі ще наприкінці сімдесятих на концерті в Таллінні кричали: "Московський запроданець!" Тобто колонізатори ті ж самі, але реація різна. Або за шварцевським "Драконом" (не все треба відкидати, ой не все): "Всіх вчили. Але чому саме малороси виявилися першими учнями?"
@@mizantrop-s це хто пишався, а хто і не дуже. Якщо люди слухали образно кажучи «бітлів», «папол», чи «джудас пріст», то вони в сраці бачили і Ротару, і Іол, і Пугачих. Про яких західніше Чопа взагалі ніхто не чув. І тодішній рок чи метал і був одним із методів нейтралізації совкової колонізаторської культури.
Я так само дивилася і Баффі, і друзів, мій брат фанат Хауса. А от уіявтіт собі, що наші двоюрідні брати в той же самий час і в тому ж самому місті, ходили в просто тупо «руцкайу школу» і приходячи додому, в телевізорі в них були всі расєйськіє канали(тнт, Камеді клаб і вот ето вот всьо). Ми коли до них в гості їздили, то як в інший світ потрапляли. І всі діти в цій школи мріяли поїхати вчитися на м@цкву, і всі щєбєталі на чістам маааацковскам ізикє, будучи абсолютно справжніми хохл@ми(хотілось б сказати українцями, але ні, на жаль).
Дякую за розмову. Я з російськомовної родини, зі зросійщеного регіону. Коли я перейшла на українську 4 роки назад, моя мама не підтримала це. Вона це прийняла як ніби я образила особисто її і цураюсь родини. Після 24 лютого, вона і сама намагається говорити до мене українською. Про почуття сорому і остраху відчути емпатію я не думала, але після почутого в подкасті, чітко виокремила це в собі.
Крутячий випуск! Дякую. Особливо за фото з літературою. От ви якраз із того покоління коли вже росія влізла повним лаптем. Я трохи раніше народився. І в той час було ще дуже багато американських фільмів і мультів (правда російською з перекладачем в ніс). А скільки відео-ігор було не перекладених) Також була купа мультфільмів і серіалів перекладених на українську. Українські музикальні хіт-паради. А потім прийшла карликова під*р*сіна і почала знову Україну-неньку затягувати в болота. Для мене найбільшим шоком і зрадою був перший альбом Ірини Білик російською. Головне питання було: "нах*я" і чого тобі стерво не вистачало? Добре, хоч зараз можна сміливо українізовувати тих, що заблукали і досі вагаються)))
А чи не забагато сорому і провини сидить у нас? Чи потрібно соромити себе і оточуючих, за те що ми самі не вибирали? Може потрібно міняти свої смаки і вподобання через позитивний досвід вивчення чогось нового. Це вже сидить у більшості з нас і цьому також потрібно давати вихід. Можно відмовитися від того,щоб показувати це кіно дітям і від читання їм книжок нашого дитинства, потрібно обговорювати і переживати минулий досвід, але чи потрібно це робити через сором. Мені не сором, мені як подобалися якісь фільми,чи музика ,так і подобаются, але я просто не транслюю це своїй дитині і сама відмовилася від російської культури. Концепція повального сорому і провини, це як раз те ще було у радянські часи. Можно пошуткувати один з одним парою фраз з Рязанова, забути і піти далі. А от у наших дітей вже не буду ні цих цитат, ні сорому. Дякую, за цікаву розмову!
Я згодна, що якщо розглядати це питання з точки зору сорому... багато людей будуть захищати "свій вибір". Це людська природа - спротив, коли хтось каже мені, за що мені повинно бути соромно.
Прекрасна точка зору. Не все радянське було гівном, але треба розуміти, що те радянське усе було зросійщеним і ми то не вибирали, а наше рідне знищували. Тому зробили висновки, виховуємо українських дітей культурно і рухаємося далі.
Адекватні люди вже у 14 зрозуміли хто такі так звані "брати". І це навіть після життя у совку, 90их та нульових. Вважаю що російський простір, культура і найголовніше мова - має кенсилитися всюди де можливо. В цю гру можна й треба грати вдвох. Слава Силам Оборони України ♥️ 🇺🇦 🪖
Та так можна до Богдана Хмельницького добратися з цим поділом на адекватні/неадекватні. Припиніть це робити. У кожного свій шлях і свій рівень отруєння.
Дуже цікава розмова і багато в чому перекликається з власними думками на ці теми. Але мені не соромно, що в моїй юності це все було, бо це від мене не залежало. Соромно мені буває зараз, коли воно, нажаль, іноді вилазить десь на язик. Але я з цим працюю.
Совєтькі фільми відрази не викликають, але сприймаються як підробка реальності, у якій совок наділений штучними якостями а персонажі соціальнобажаними чеснотами: добрі міліціонери, дружні колеги, веселе побутове життя - суцільні симулякри.
Я завжди казала: якісь безполі (без статі) фільми. Франц чи італ - мали еротику, пристрасть і т.д. Савєцкі були придурковато позитивні, кохання піонерське, закомплексоване, что скажуть люді, срамота! І все в такому ж дусі - пластмаса тотальна тому що
Чесність, відвага, щирість, доброта, дружба - для вас то може і симулякри, а для людини іманентні чесноти. Радянська культура залишила унікальний спадок і досвід світові, подарунок наших дідів для нас, треба це прийняти і пишатися... Не маю надії, але залишу вам назву фільму "Зеркало для героя", можливо вам вдасться відрефлексувати свою історію...
Насправді, були й іронічні фільми, які сміялися над бюрократією і системою, але їх, звісно, знімали мало. Та ж Іронія долі - хіба це не насмішка над шаблонністю? Міста, схожі на однакові коробочки, і люди, які загубились у них і в своїх долях. Але проблема в тому, що там це не подавалося як проблема😅😢
Така важлива розмова. Інколи дуже легко радикалізуватися і забути, що навколо люди, і найголовніше, українці та українки, з якими нам будувати країну. Для себе вибрав шлях нейтралітету до російської мови в побуті, але виключення таких людей з близького кола спілкування, аби не витрачати емоційний ресурс на них. Найбільшу небезпеку російськомовні українці несуть для українців, що свідомо перейшли на українську, бо вони (я) знаходяться в процесі адаптації до нової системи мови, думок, складань слів у речення, і ти коли чуєш мову, яка асоціюється з комфортом, то мозок починає бунтувати та просувати слова, які мозку знайомі з дитинства.
ех, ще в 21 році слухав цоя і ноггано... Сором. зараз радикально виправляюсь. і я нарив стільки старої музики, що у мене просто шок, бо ніколи не чув цього раніше. Залишу список тут, для тих хто не знайомий. Аби МС Бiльше - Рок-н-ролл на терiконi Loony Pelen The Хостільня Оселедець Цукор Біла Смерть Повільне Кермо Мертвий Півень Вій НебоРок Godzadva Иіцкій Аун 999 - Звичайний панк Апельсинове Неподобство Foa Hoka Пластилінові негри Forever ЯЯЯ - гей зазу Секстет Шаповала - Кобзарева Дума ВЕЖА ХМАР So... - Зелена казка Іванов Даун (Ivanov Down) Вапняки під голим небом Фактично Самі Всяк Випадок Ворождень Коллежский Асессор Крихітка Цахес Світлана Няньо Катя Chilly Сана Тепло Землі - Тіна Некрополь І багато інших!
Нещодавно мій чоловік виході діалогу запитав мене :"Хочеш?", на що я відповіла йому "сладкіх апельсінов".... І секунд через 30 до мене дійшло що я сказала і я просто була шокована. Бо я не слухаю цю музику років 20,не дивюсь нічого російською з 2021року,а це всеодно сидить в тобі. Воно так глибокотв тобі, що незрозуміло, як це вирвати.
Це сумно визнавати, але в мене теж саме. Я визначила для себе сутність рос язика і рос культури як інвазію. Щоб викоренити це з себе намагаюсь вкорінювати українське. Але як же воно глибоко сидить((
Коли я повністю перейшов на українську, перші кілька тижнів у мене в голові фонтанували уривки з російських пісень, фільмів, книжок. Потім пройшло. Витерти спогади не вийде, але можна потроху витісняти новими
Краше зразу такі штуки перекладайие на українську та посмійтеся з цієї ситуації. Стресувати від таких тригерів означає менше робити корисного для оточуючих. І кому це на руку - думайте самі.)
Здається Зємфіра не підтримці війну, що соромрого процитувати її пісню. Ви краще просто вчіть нові українські, поширюйте, щось робіть, а оце просто соромно за пісню автора, який не підтримці війну, який допомогає Україні. Може Зємфіра робить для України більше ніж ви, хто знає
Буде дуже цікаво, якщо Маріам знайде культурологинь із Німеччини, що могли б відкрито обговорити тему як після другої світової німці позбувалися поколіннями прихильності та ностальгії до дуже!! якісного!! культурного контенту доби Райху. Бо насправді там така була міць естетики, талантів та інновацій, що дуже непросто було тоді з цим боротися... Саме тому американці драконівськими засобами випалювали те поле десятиліттями і досі не до кінця випололи... Такі бесіди допоможуть українцям зрозуміти, як позбавитися від ностальгії до радянськості та наступної 30тилітньої москвоцентровості саме культури і маскульт-свідомості. Бо радянське = нацизм за світоглядом та поведінковою моделлю.
Треба віддати належне росіянам - вони вміють будувати соціальні інституції. Нажаль, ці здібності завжди спрямовані, або на перетворення усього на зброю, або на укріплення імперського режиму. Мені здається українці мають тримати у фокусі уваги базову установку на загрозу, коли зіштовхуються з чимось, що роблять росіяни, що вони говорять, пропонують чи створюють. Особливо, коли мова йде про продукти культури. І рефлексувти свій минулий досвід теж варто з цієї позиції. Тоді одразу стає зрозумілим, що, серіал кадети спрямований на мілітаризацію молоді через романтизацію військової справи, братерства, елітарність, тощо. А КВН - це плавильний котел для єднання народів колишнього совка і нівелювання міжетнічної напруги через гумор.
Крутий випуск❤ Дякую за рефлексії! Сором за споживання москал-го є. Бо споживала будучи вже дорослою. І вважаю цю емоцію нормальною, помічною у зростанні. Бо це про визнання своїх помилок, про відповідальність. Тому все ок, аналізуємо, робимо висновки, перетворюємо сором з деструктивної емоції на конструктивну і рухаємось далі🫂❤️🔥
Дякую! Згодна, що треба про це говорити, щоб ми один одного більше розуміли і не відчували себе самотніми в проживанні цього унікального досвіду. Дякую, що робите перший крок і показуєте на своєму прикладі!
А я усвідомила що мені ок що я відчуваю огиду до всього російського - мови, контенту, музики чи літератури, бо ця відраза до всього російського це такий собі лакмусовий папірець, який повідомляє мене про небезпеку і отруту. Мені і нікому не повинно бути соромно відкинути російське, бо це відчуття абсолютно адектватна реакція відносно того що мені вся ця російська культура принесла в життя. Стільки горя, самотності, втрати, тривоги, страху і це все принесла мені росія і її похідні, все що вона створює і нав'язує силою і маніпуляцією. Огида і злість у такому випадку навпаки навіть здорове відчуття!
Дякую! Чудовий подкаст! Важливі думки! Мені соромно за багато речей. Дивуюсь людям, які продовжують чіплятися за те лайно. Адже тут не йдеться про те, аби вскрити череп та зробити трепанацію і все забути. А про те, аби визнати свої помилки. Для мене люди, які визнають помилки - це дорослі люди, люди аналізують, люди які думають свої думки...
Я в дорослому віці зясувала, що знаю купу цитат з сраних совєцкіх фільмів і навіть не тому шо я бачила їх, а бо мій тато говорить цими цитатами. Я просто почала їх гуглити...
Дякую за подкаст та цікаві думки. Нещодавно вирішив сформувати ностальгійний плейлист з музикою, яку я слухав в різні етапи свого минулого. Зловив себе на думці, що російські пісні, з якими в мене були пов'язані цілі пласти життя, викликають в мені не сором, а огиду та ненависть. росія вкрала в мене частину мого минулого, сплюндрувавши позитивні моменти своїм русскоязичним фльором. Це таке мені нагадування, що я (як і мільйони українців) був сліпим та дурним. Також не можу слухати російськомовну музику українських виконавців. Але не через огиду, а через біль. Хоча ні, й через огиду... до росії, бо вона таке з нами зробила.
Мені подобаються слова Василя, які він казав у якомусь інтерв’ю, що він намагається концентрувати сили не на негативі, хейті тощо, а на створенні і продукуванні чогось корисного
Одна справа памʼятати та знати про фільми/музику/відео та інший російський контент, а інша справа максимально не поширювати його на теперішнє і майбутнє покоління. Вважаю це найголовніше!
Дякую! Випуск для мене дуже корисний, завдяки вам я змогла виокремити наступне. Я думала що мені соромно і не соромно одночасно за одне і те саме, але це парадокс який мене плутав і не влаштовував. Тепер я у собі розібралась: мені не соромно за те, що я споживала російсьаий контент у дитинстві, бо перегляд передач по тв то не був мій вибір, а тих дорослих що були зі мною; і мені соромно за те що я дивилась російський контент за власним вибором тоді коли був вибір його не дивитись, а переключити канал, перемкнути радіо тощо. І я пишаюсь собою що з 2014го року у віці 23х років я абсолютно свідомо відмовилась від російського контенту, звісно поступово - я замінила його іншим: українськими, англійським, тощо. Це допомогло адекватно сприйняти та ідентифікувати себе, щоби бути цілісною особистістю.
Hardkiss, Петро Зарудний, Тонка, Мотанка, Midgard, Merva - ось у це я перетворила свою любов до руського року. І далі в пошуках. А ви знали, що Флер - українська? Формалін, Шовкопряд і М'якою ходою Пулатова переклала українською❤
Дуже дякую за такі важливі і цікаві роздуми. Рада знову вас бачити і чути. Я обожнювала ваш попередній подкаст "Де ми?", отримала величезне задоволення від сьогоднішнього відео і з нетерпінням чекаю наступних випусків. І ще мій особистий фетиш цього відео - це голос Маріам - дуже чуттєвий😍
дякую за такий контент, я досі страждаю від того що якісь меми р*сняві вилазять в голові, так хочеться це все забути і ніколи не мати навіть уявлення про те, що ти колись був в цьому контексті
Раз говоримо про сором, і теж хочу зізнатись, щоб розчинити цей фундамент: З 22 року я відмовилась від споживання російського контенту - книги, серіали, ютуб, музика, все бридке мені. Як і рос авторів, так і рос мовою. Виключення: читання манґи піратської на російській. У нас вже перекладають на українську, і багато є англійською давно. Просто англійською складніше читати мені, іноді навіть не вчитуюсь, стає настільки ліньки, бо англ складніша. Укр переклад моїх улюблених творів поки відстає, тому я читаю на російській досі. Бо манґа була зі мною з підліткового віку, це для мене дуже легкий спосіб розслабитись, що я досі читаю на російській. При тому, нещодавно зрозуміла, що еротичну манґу на російській перед сном важко читати, бо я думаю про зґв@лтування росіянами на ТОТ або в тюрмах на росії наших полонених. Перед сном мозок найбільш розслаблений, тому такі думки важче контролювати, ніж днем. І все частіше я ловлю цей сюр і знущання над самою собою і своєю свідомістю, але читаю. Тому ще більша потреба покращувати англ, бо дуже некомфортно, але я досі на російських сайтах читаю манґу російською. Соромно.
Мені теж дуже бридко слухати російськомовний контент. Наче відраза. До повномасштабного вторгнення я обожнювала бродського та полозкову. Зараз не можу, але і боюсь що знову полюблю це
Дуже любила Полозкову, ходила на їх концерти в Донецьку. Знаю, що вона підтримує нас, в неї з України багато друзів було, не знаю, як зараз. Але якось прочитала в одні й з її сторіс, що вона попри все співчуває російським солдатам, які гниють в окопах. З тих пір як відрубало. Уникаю зараз будь-якого російського контенту
@@Ольга-г1с6т Відмінили людину за прояв співчуття, за щирість і людяність. Полозкова мені відверто неприємна, але її посил викликає щось справжнє і тепле на душі, що вона не звір, а ви це знецінюєте. Ваша категоричність має диявольську ціну.
Дуже дякую за випуск) Буду разом з вами проходити шлях деколонізації ❤ Валентина і Маріям роблять важливу справу дуже гарно, і дякую Василю, він чудовий гість ☺️
Дякую, просто чудовий подкаст. Можна багато сказати про персональну деколонізацію, але не хочеться. Так, це непростий, насправді дуже тривалий шлях. Ну і звісно болючий, бо доводиться відмовлятися від минулого, або примирятися з ним. Так, я споживала російський контент до 2014, але потім почала відмовлятися. Щось одразу - книжки, фільми. А від музики поступово.
Щиро дякую за чудовий та важливий проєкт. Думка Валі про терпимість зачепила, гплаю, має бути терпимість і до себе в контексті минулого зросійщеного досвіду.
Дуже важлива розмова. Сподіваюсь дійде до багатьох українців. Бо всі ми так чи інакше надломлені, зраджені , і важливо розуміти це . А головне - адекватно пережити це, не виплескуючи цей внутрішній стрес в вигляді агресії до інших українців, намагаючись так показати, що ти більше українець чим той інший. Сподіваюсь підростаюче покоління виросте менш зломленим і більш лояльним до таких різних, проте все ж українців.
нормально дружити із сусідами. хто ж знав що сусід буде вовком в овечій шкурі. той контент просто був, тай загув (ура). так, пропаганду ми прошльопали, оце звісно соромно. Але наш контент набрав оберти і вже багато років український контент крутезніший в багато сотень разів. пишаємося і любимо 💛💛💛💛💛💛
Польща, Румунія -- теж наші сусіди. Ви дуже багато знаєте відсилок до попкультури цих країн? Не думаю. То ж не варто відносити московію в категорію "просто сусіда".
Дякую за цей подкаст, бо мені теж за багато чого подібного соромно, і те що росія розмивала наші кордони, особливо в поп культурі і дитинство, підлітковий вік і дорослішання відбувалось в проросійському вакуумі. Є над чим рефлексувати і ставати кращими і робити кращим наших людей та суспільство❤️
Я все своє життя слухаю дуууже багато музики! І до середини 2000-х це була здебільшого росііська, бо просто іншої майже не було, але потім у мене з'явився інтернет і з кожним роком російської в моєму плейлисті ставало все менше і менше, а якось взагалі зникла, тож після 24 лютого видалив лише два гурти, це було ізі)) Здебільшого вони не можуть гратись в конкуренцію, тільки нав'язуванням силою або грошима, типова русня 🫠
іншої майже не було у вашій бульбашці, напевно). бо ще в дев'яностих уже було всього українського багато - не тільки скрябін і білик). мої однокласниці-трійочниці слухали "плач єремії" і "мертвого півня", а я слухала ігоря жука і тризубого стаса, катю чілі, віку врадій і марійку бурмаку - це в школі на околиці києва)
Мені буде 30, я родом з Тернополя. Я дивилася всі ці дешеві російські серіали, бо ними був наповнений ефірний час. Але з нами батьки багато говорили на ті теми, які представлені у цих фільмах. Недавно натрапила на дитячі відео і помітила, що, коли ми з сестрами грали у телеведучих, то завжди грали це російською мовою, бо нам здавалося що це круто і так має виглядати справжня ведуча. Ці відео я дивитися не хочу, мені соромно. Зберігаю швидше як матеріал для культурологічного дослідження.
Мені не соромно за досвід з дитинства та контент який ми споживали з телебачення, бо обʼєктивно в нас не було багато вибору в той час. Соромно за російський контент який я споживала після 2014го, якісь гурти залітали і той самий стендап. Тобто, що лише повномасштабне вторгнення дозволило відкинути все російське, на жаль 😢
За КВН соромно найбільше. Виросла на ньому і мріяла грати в команді, коли вступлю в універ. Так і сталось, грала і навіть була капітаном команди. Пам'ятаю, була команда з україномовним хлопцем і то була фішка! А потім прийшла інша команда з повністю україномовним складом, на яких ми дивились типу "ого, яке цікаве і незвичне рішення". Говорити, виступати в Україні, в українському ВНЗ українською - незвичне рішення! Жахіття. Дуже шкода, що місце, зайняте рос контентом, не зайняло щось круте, яке через цю культурну окупацію пройшло повз.
Я знаю напам'ять всі фільми Рязанова, каже Маріам, і цитує фільми Гайдая 🤷🏼♀️ Мені 43 і мені не соромно, що я це все пам'ятаю, бо нічого іншого не було в моєму дитинстві і юності. Але мені не соромно, що в 33 я свідомо обрала своє українство і нічого з сучасного російського контенту вже 10 років не споживаю.
Кожна людина робить те що воно вважає найкращім. Саме тому нема чого соромитись того що ми робили до початку війни, в сенсі до 14 року. Якщо людина після 14 року так само не бачила війни але побачила її у 2022, вона має публічно визнати що була дурна, та ми маємо її пробачити. Якщо людина топить за русняву культуру після 2022, то тут вже немає питань.
Дякую за цей діалог, мені було важливо почути ваші думки і роздуми на рахунок російського контенту, я вже більше двох років проживаю деколинізацію, хоча не так сильно було заглиблена в цю культуру, але ваші думки мені близькі і мені було важливо їх почути
![Vasyl Baidak - “russians Have Stolen My Absurdism” І StandUp 2022 [ENG SUB]](http://i.ytimg.com/vi/C34z0ozw_9E/mqdefault.jpg)
Мені 50 і я була прєдсєдатєлєм савєта атряда. Допускаю, що молоді люди можуть навіть не розуміти про що мова. Я слухала рускій рок, читала російських авторів, кіна само собою. Але я цього не соромлюсь. Власне, як і не пишаюсь. Це був період життя, певний шлях, який я пройшла. Соромно не те, що ти робив колись. Соромно робити це досі. Тримання моїх одноліток за минулі смаки вважаю небажанням розвиватись, дізнаватись нове, вдосконалюватись.
Абсолютно погоджуюсь з вашою думкою.
Думаю "проблема отцов і детей", навіть перекладена українською, нікуди не подінеться🙂
❤à
Мені 64 і я теж слухав русской рок, але більше - британський та американський. Пару місяців був комсоргом цеху, поки мене не вигнали з того комсомрлу з подачі КДБ. Теж не соромлюсь.
Плюсую.
Я дуже заздрю людям, які зростали, маючи укр культурний продукт. Коли зараз вони розповідають, що зачитувались "тореодорами з Васюківки", слухали "мертвого півня", дивились по тєлєку діда Панаса, слухали як батьки чи бабусі-дідусі співали українських пісень... У мене поруч не було нікого, хто б підсунув укр дитячу книжку чи музику. Зараз я вивчаю цей світ з нуля і це не те саме, ніж зростати в цьому. Відчуваю себе пограбованою і ненавиджу рашку за це!
Розумію вас... У мене за все дитинство була лише одна україномовна книжка Володимира Рутківського "Бухтик з тихого затону" і вперше мама читала мені її переводячи на російську, бо я не розуміла інакше. Дуже її любила, тому з часом прочла вже сама, коли в 4 класі почали вивчати українську мову. Всі українські класики окрім Лесі Українки - пройшли повз, лише скорочені версії на уроках літератури... Зараз наздоганяю.
"Тореодори з Васюківки" не самий найкращий приклад якісного українського контенту, автор безперечно талановитий, але опортуніст. Якщо ви пам'ятаєте головним злодієм цієї книжки було сімейство Книшів, так от що вони вкрали, змінювалось згідно з коливаннями лінії партії, в кожній новій редакції. Навіщо це було робити незрозуміло.
39:50 як правильно зазначила Цибух в одному зі своїх інтерв'ю: легко бути українцем, коли навколо для цього всі умови. Стати українцем попри все - це труд, робота. Якщо ви ще не на смертному одрі, то у вас є купа часу це все пізнати і передати своїм оточуючим цю інформацію і це бажання пізнання українського
Але є одне але, ми жили в бульбашці поза межами якої вважалися провінційними і не перспективними, вибір українського контенту завжди був дуже обмежений і часто застарілий...тому не було це так казково як ви собі уявляєте. Тепер ми всі дорослі маємо дуже великий вибір і несемо за нього відповідальність❤
Я вас чудово розумію, саме пограбованою я себе відчуваю. Крім того, що було злочинно мало українського , а багато російського - до російського є сильна емоційна прив'язка, це велика частина мого життя, яка могла б в мене лишитися, а її в мене вкрали і залишився сором...
Мені пощастило бути підліткового віку у час, коли почалася революція Гідності, це багато у чому мене сформувало. Революція та війна стали дороговказом, дали чіткий розподіл на прогресивне справжнє українське та вороже те, що буквально несе смерть.
Дякую свідомим українцям за те, що вони були є і будуть. Дякую за гідність.
Обговорили з чоловіком, чому ми не споживаємо рос контент, в мене позиція ближча до Маріам, - не хочу відчувати емпатію/симпатія ні до кого звідти, аби це не перешкоджало критичному мисленню в нашому повсякденні, чоловіка - як Васю - просто верне від їхньої присутності в інфопросторі. Дуже важливий подкаст, дякую.
Я теж боюся відчути емпатію до росіян, але мене рятує тотальна відраза від їхнього контенту, як Васю 😅
Мені 48 і я багато років грав у КВН, багато років писав тексти російською, тягнув російськомовний гумор на сцену в Києві, роками їздив у Сочі, мріяв попасти на сцену разом із Маслякови (і попав таки у 2002-2007 роках) та дуже, дуже, дуже шкодую, що цим самим торував шлях російській культурі та російським танкам до України. Хух...Виговорився...
За що шкодувати, пане, заспокойтесь. Робили те, що вважали за потрібне, вина ця штучно нав'язана. Ніцше не винен у Другій світовій. залиште трохи гордості.
Дякую, що поділились!
@@ЕвгенийШевчук-ъ2ънекоректно порівняти Ніцше та нацистів з українським чоловіком, що хотів бути частиною руского міра. Ніцше й не був ідеологом нацизму, а от після ручкання з Масляковим хочеться помити руки милом (бо Масляков брав участь, точніше організовував розмивання культурних кордонів напряму).
Та не коріть себе, рефлексуйте і наздоганяйте втрачене українство. Всі ми (і ті що з заходу країни теж) в тіч, чи іншій мірі отруєні російською культурою. Зробіть висновки, читайте українське і дивіться справжню українську історію. Що було, то загуло.
@@svitlanashch
Кожна аналогія від початку хибна, але після Вашого "хочеться помити руки" тяжко знайти порівняння дійсної русофобії, як не з нацизмом.
Я знаю багато всього російського і радянського. Але сорому немає, бо я так само знала і продовжую дізнаватися про дуже багато українсього. Думаю це основне - не загрузнути в минулому, а мати достойний культурний простір в теперішньому, щоб мати майбутнє
Підтримую! Як жертва нападу не повинна відчувати сором, так і жертви насильної колонізації.
Ця думка червоною ниткою вшита у відео.
Мені соромно за те що я дивилась то і не реагувала на приниження українців в квн, кадетах та іншій хріні, за те що не звертала увагу як всюди вони кращі а інші гірші. Тепер я ніколи не подивлюсь щось сосіянське і не буду дивитись чого б це не було де принижують якийсь народ, людей (орки то не люди).
Дякую за цей коментар❤️ Я вважаю, що це було насильницьке насаджування. То чому хтось має соромитись, що це було в його житті? Це минуле, воно має залишитись в минулому. Я взагалі народилась в ссср і я це не обирала, так сталось. Але раптово виявилось, що попри радянське дитинство і пострадянське юність в зросійщених Донецьку і Харкові(якраз в Харкові і почалась моя самоідентифікація), я цікавилась і знаю про Україну набагато більше ніж багато хто з людей, які народились вже в незалежній Україні. Але постійно трапляються молодші люди, які відкрили свою українськість в собі кілька років тому назад і які намагаються нав‘язати мені сором за моє походження і мій життєвий досвід. Це дивно.
Це вже трохи занадто порівнювати із жертвою інцесту. Тому що цей "сором" не треба сприймати буквально. Це таке перебільшення, яке має спонукати відмовитися від російського контенту. Саме це відео й пояснює, чому@@kyivstuff
у мене учителька сосійської та заруб.літ така неприємна людина була. вона так заливалася тією сасіською культурою, прям облизувалась і слюною давилась от отих мокшанських міст, і я їй вдячна за мою ненависть, що плекалась зі школи, я з 6го класу ненавиділа то все. не культура, а бєбє бубу фє фу 😅
а з укр.мови і літ були дуже суворі вчительки, але такі справедливі і от вони були такі прям! вони несли свої премети з честю і я кайфувала.
гімназія 3, Дніпро, 2002-2008
"Включила Стерненка і забула про цю симпатію" - ахаха, теж так роблю❤
Часто коли йдеться про російськомовних українців, згадують Донецьку чи Луганську області. Я з Херсонщини, південь України зросійщували неймовірними темпами останні 25 років. Я єдина к кола спілкування у 20 осіб, яка повністю завжди спілкується українською. Останні роки я активно в голос зневажаю російську мову, культуру, літературу, історію, музику, гумор, мистецтво, бо більшість з цього є вкрадене, згвалтоване російським сприйняттям. Я вголос пропоную людям перестати зі мною спілкуватись, якщо вони в душі настільки проросійські, що їх ображає моє ставлення. Але вони все одно не відвалюються. Наче українське їм потрібне для життя. Меньше сорому за минуле. В нас є теперішнє і майбутнє для роботи над самим собою.
Велика повага вашій стійкості!
А Херсонщина прекрасна 🥰
Та що там раніше… в мене тато подруги потрапив в Запоріжжі в лікарню і вона знімала оголошення… 2024 рік все російською 😢
@@YuliiaBurman о, я теж таке спостерігаю і кожного разу хочеться запропонувати людині курс глибого вивчення голодомору з фото чи послухати історії підлітків яких згвалтували росіяни. Може коли їй 1000й раз скажуть, як ганебно і не модно писати російською, то щось змінеться в голові.
@@phantomzapad і справді прекрасна. Дякую
Блін дякую що ви про це говорите, бо я почуваю себе такою самотньою в цьому соромі. Мені невимовно шкода що більша частина моїх дитячих теплих родинних спогадів повʼязана із російським контекстом. Русня зіпсувала навіть найдорожчі спогади 😭 ненавиджу 😭
Хочу підтримати вас. Ви не винні в цьому. Сором має бути лише іспанський в таких випадках. Бо соромно має бути тим, хто допускав все це лайно в наші ефіри, хто продукував та поширював. Але цим паразитам ніколи не буде соромно, бо вони ніколи не визнають своєї провини.
@@dracomalfoy547дякую 🫂
Свідомо відмовився від всього російського в 2017 році. Не знаю чому. Чомусь так захотілось. Тоді й перейшов на українську (а я з сім'ї російськомовних). І тоді для мене відкрився новий світ. Виявилось, що все російське-це щось нудне і не цікаве.
Але звичайно ж почав більше англійського контенту дивитись. Але зараз взагалі розквіт. Мені подобається купа нових проектів ❤
Дякую за чудовий випуск.Відрефлексувати своє минуле в такому контексті було неочікувано і навіть приємно
Мені 41, і моє дитинство було наповнено радянськими фільмами. Був момент у житті, коли я знала "Служебний роман" майже на пам'ять. Жарти у родині були всі звідти. Так, мені соромно за те, що я до 2022 року не усвідомлювала шкоду від того. Що моя старша дитина чула колискові в моєму виконанні російською мовою, той же Умка. Пам'ятаю цей біль від усвідомлення навесні 2022. Ці шляхи, які я для себе знаходила. Є усвідомлення, що багато з гас тільки на початку цього шляху. Хочу встигнути хоча б молодшій дитині показати іншу картину світу. Крізь призму українця, а не "совєтского человека". До речі, до повномасштабки я себе називала "громадянин світу". Зараз розумію - то міт і треба почати хоча б з буття українцем.
Службовий роман, як всі фільми Рязанова, надзвичайно тонкий и талановитий. Там купа деталей захована, як наприклад цитування забороненого Пастернака рядовою здавалося б "номенклатурною" робітницею, портрет маловідомого Модільяні на стіні в її квартирі. Там про забиті почуття і душевну травму. А гумор- окрема тема. Якщо його цитуют десятиліттями, то це надталановито. Зняти подібну класику, насправді, дуже важко. Крім всього Рязанов в 2014 встав на сторону України, і був закльований навіть деякими колегами.
Ви молодець) Дуже захотілось обійняти Вас і підтримати.
Ви молодець, що рухаєтесь, українізуєтесь, рефлексуєте.
будь ласка, ніколи не слухайте тих хто каже, що "а треба було раніше!".
Бо мені це казали в 2014ому, коли я переходила на українську. А після повного переходу в побуті на українську я, уявіть, продовжувала споживати майже виключно російський контент. Аж до лютого 22ого.
Ніколи не пізно почати змінювати свої звички та уявлення. Дуже важливо - змінювати.
А чому перегляд радянських фільмів не вважати дослідженням того періоду, вивченням поведінки, установок, звичок?
Я молодому поколінню могла б у «службовому романі» розкласти на запчастини все те, що вкорінилося в радянську людину і тягнеться за ними і їх нащадками досі. Бо там не на кохання дивитись треба, а на те, як люди неефективно працюють, як бігають від черги до черги, на ніщету батька двох дітей . Там нема іділіі радянського союзу, за яким ниють совки .
Оці звички занести комусь цукерки з коньяком, чи дати грошима і хоч якось порішати - це також було б корисно, побачити і проаналізувати, звідки ноги ростуть
дякую богу що в Україні є люди такі як ви
коментар на підтримку винятково якісного і корисного українського контенту. дякую за вашу працю, дівчата і всі причетні!
Мені теж соромно, що я це знаю. Усвідомлюю, що це цілеспрямована політика ьосії: політика знищення всього українського і нав'язування всього ьосійського. Дякую, що підняли цю, дуже актуальну, тему.
Маріам - класна! Читала її статті про деколонізацію. Ви робите дуже важливу справу!
так, такі люди як вона, гордість країни
А де читали статті? Дайте посилання, будь ласка.
Перший раз дивлюся ваш випуск. Неймовірно вражена якістю розмови,обговорення цієї проблеми. У кожного з нас , хто був дитиною чи підлітком в часи Радянського Союзу - є цей сором, що нам подобалось щось російське. Гарні висновки. Проговорити це було та є важливо.
Дякую за це!
Соромно повинно бути не нам, а нашим колонізаторам. Так само як повинно бути соромно насильникам, а не їхнім жертвам.
+
💯
Колонізаторам за що має бути соромно, що вони зробили з нас отару послушних рабів? Так це ж і є головна ціль окупантів.
Пісню "Лаванда, горная лаванда" пам'ятаєте? Дует Софії Ротару і Йака Йоли. Так от зараз ми питаємо, чому це Ротару мовчить, не висловлюється про війну, а тоді пишалися, що вона може не найкрутіша в Союзі, але й не друга, не гірша за Пугачову. А Йакові Йолі ще наприкінці сімдесятих на концерті в Таллінні кричали: "Московський запроданець!" Тобто колонізатори ті ж самі, але реація різна. Або за шварцевським "Драконом" (не все треба відкидати, ой не все): "Всіх вчили. Але чому саме малороси виявилися першими учнями?"
@@mizantrop-s це хто пишався, а хто і не дуже. Якщо люди слухали образно кажучи «бітлів», «папол», чи «джудас пріст», то вони в сраці бачили і Ротару, і Іол, і Пугачих. Про яких західніше Чопа взагалі ніхто не чув. І тодішній рок чи метал і був одним із методів нейтралізації совкової колонізаторської культури.
Я приходив зі школи і дивився "Баффі винищувачка вампірів" на Новому каналі.
А ще Всі жінки-відьми і купу латиноамериканських серіалів на канікулах з бабусею.А, індійські фільми також❤
а ще Х файли, Беверлі Хіллз, Ксена, Друзі й тд))))
Я так само дивилася і Баффі, і друзів, мій брат фанат Хауса. А от уіявтіт собі, що наші двоюрідні брати в той же самий час і в тому ж самому місті, ходили в просто тупо «руцкайу школу» і приходячи додому, в телевізорі в них були всі расєйськіє канали(тнт, Камеді клаб і вот ето вот всьо). Ми коли до них в гості їздили, то як в інший світ потрапляли. І всі діти в цій школи мріяли поїхати вчитися на м@цкву, і всі щєбєталі на чістам маааацковскам ізикє, будучи абсолютно справжніми хохл@ми(хотілось б сказати українцями, але ні, на жаль).
Буремний шлях😊
Я теж....😊
Дякую за розмову. Я з російськомовної родини, зі зросійщеного регіону. Коли я перейшла на українську 4 роки назад, моя мама не підтримала це. Вона це прийняла як ніби я образила особисто її і цураюсь родини. Після 24 лютого, вона і сама намагається говорити до мене українською. Про почуття сорому і остраху відчути емпатію я не думала, але після почутого в подкасті, чітко виокремила це в собі.
Крутячий випуск! Дякую. Особливо за фото з літературою.
От ви якраз із того покоління коли вже росія влізла повним лаптем.
Я трохи раніше народився. І в той час було ще дуже багато американських фільмів і мультів (правда російською з перекладачем в ніс).
А скільки відео-ігор було не перекладених)
Також була купа мультфільмів і серіалів перекладених на українську.
Українські музикальні хіт-паради.
А потім прийшла карликова під*р*сіна і почала знову Україну-неньку затягувати в болота.
Для мене найбільшим шоком і зрадою був перший альбом Ірини Білик російською. Головне питання було: "нах*я" і чого тобі стерво не вистачало?
Добре, хоч зараз можна сміливо українізовувати тих, що заблукали і досі вагаються)))
Просто дякую вам за ці розмови. Дуже резонує, і дуже допомагає оформити власний емоції в зрозумілі слова і речення ❤
А чи не забагато сорому і провини сидить у нас? Чи потрібно соромити себе і оточуючих, за те що ми самі не вибирали? Може потрібно міняти свої смаки і вподобання через позитивний досвід вивчення чогось нового. Це вже сидить у більшості з нас і цьому також потрібно давати вихід. Можно відмовитися від того,щоб показувати це кіно дітям і від читання їм книжок нашого дитинства, потрібно обговорювати і переживати минулий досвід, але чи потрібно це робити через сором. Мені не сором, мені як подобалися якісь фільми,чи музика ,так і подобаются, але я просто не транслюю це своїй дитині і сама відмовилася від російської культури. Концепція повального сорому і провини, це як раз те ще було у радянські часи. Можно пошуткувати один з одним парою фраз з Рязанова, забути і піти далі. А от у наших дітей вже не буду ні цих цитат, ні сорому.
Дякую, за цікаву розмову!
Дуже конструктивна точка зору.
Я згодна, що якщо розглядати це питання з точки зору сорому... багато людей будуть захищати "свій вибір". Це людська природа - спротив, коли хтось каже мені, за що мені повинно бути соромно.
Прекрасна точка зору. Не все радянське було гівном, але треба розуміти, що те радянське усе було зросійщеним і ми то не вибирали, а наше рідне знищували. Тому зробили висновки, виховуємо українських дітей культурно і рухаємося далі.
Дуже сподобалось! І приємно бачити стільки адекватних людей в коментах. Всіх обійняв 🤗
Адекватні люди вже у 14 зрозуміли хто такі так звані "брати". І це навіть після життя у совку, 90их та нульових.
Вважаю що російський простір, культура і найголовніше мова - має кенсилитися всюди де можливо. В цю гру можна й треба грати вдвох.
Слава Силам Оборони України ♥️ 🇺🇦 🪖
Адекватні люди ще в 91-му розуміли хто такі «брати». Хтось може і раніше. Кому скільки років…
Та так можна до Богдана Хмельницького добратися з цим поділом на адекватні/неадекватні. Припиніть це робити. У кожного свій шлях і свій рівень отруєння.
Дуже цікава розмова і багато в чому перекликається з власними думками на ці теми. Але мені не соромно, що в моїй юності це все було, бо це від мене не залежало.
Соромно мені буває зараз, коли воно, нажаль, іноді вилазить десь на язик. Але я з цим працюю.
Дуже приємно дивитися цей випуск з недалекого майбутнього, вже знаючи, що маслюков зараз спілкується хіба що з кобзоном❤
Совєтькі фільми відрази не викликають, але сприймаються як підробка реальності, у якій совок наділений штучними якостями а персонажі соціальнобажаними чеснотами: добрі міліціонери, дружні колеги, веселе побутове життя - суцільні симулякри.
Я завжди казала: якісь безполі (без статі) фільми. Франц чи італ - мали еротику, пристрасть і т.д. Савєцкі були придурковато позитивні, кохання піонерське, закомплексоване, что скажуть люді, срамота! І все в такому ж дусі - пластмаса тотальна тому що
Чесність, відвага, щирість, доброта, дружба - для вас то може і симулякри, а для людини іманентні чесноти.
Радянська культура залишила унікальний спадок і досвід світові, подарунок наших дідів для нас, треба це прийняти і пишатися...
Не маю надії, але залишу вам назву фільму "Зеркало для героя", можливо вам вдасться відрефлексувати свою історію...
@@ЕвгенийШевчук-ъ2ъчесність в системі, яка побудована на тотальній брехні? Неможливо
Насправді, були й іронічні фільми, які сміялися над бюрократією і системою, але їх, звісно, знімали мало. Та ж Іронія долі - хіба це не насмішка над шаблонністю? Міста, схожі на однакові коробочки, і люди, які загубились у них і в своїх долях. Але проблема в тому, що там це не подавалося як проблема😅😢
Така важлива розмова. Інколи дуже легко радикалізуватися і забути, що навколо люди, і найголовніше, українці та українки, з якими нам будувати країну.
Для себе вибрав шлях нейтралітету до російської мови в побуті, але виключення таких людей з близького кола спілкування, аби не витрачати емоційний ресурс на них.
Найбільшу небезпеку російськомовні українці несуть для українців, що свідомо перейшли на українську, бо вони (я) знаходяться в процесі адаптації до нової системи мови, думок, складань слів у речення, і ти коли чуєш мову, яка асоціюється з комфортом, то мозок починає бунтувати та просувати слова, які мозку знайомі з дитинства.
ех, ще в 21 році слухав цоя і ноггано... Сором. зараз радикально виправляюсь. і я нарив стільки старої музики, що у мене просто шок, бо ніколи не чув цього раніше.
Залишу список тут, для тих хто не знайомий.
Аби МС
Бiльше - Рок-н-ролл на терiконi
Loony Pelen
The Хостільня
Оселедець
Цукор Біла Смерть
Повільне Кермо
Мертвий Півень
Вій
НебоРок
Godzadva
Иіцкій Аун
999 - Звичайний панк
Апельсинове Неподобство
Foa Hoka
Пластилінові негри Forever
ЯЯЯ - гей зазу
Секстет Шаповала - Кобзарева Дума
ВЕЖА ХМАР
So... - Зелена казка
Іванов Даун (Ivanov Down)
Вапняки під голим небом
Фактично Самі
Всяк Випадок
Ворождень
Коллежский Асессор
Крихітка Цахес
Світлана Няньо
Катя Chilly
Сана
Тепло Землі - Тіна
Некрополь
І багато інших!
Нещодавно мій чоловік виході діалогу запитав мене :"Хочеш?", на що я відповіла йому "сладкіх апельсінов".... І секунд через 30 до мене дійшло що я сказала і я просто була шокована. Бо я не слухаю цю музику років 20,не дивюсь нічого російською з 2021року,а це всеодно сидить в тобі. Воно так глибокотв тобі, що незрозуміло, як це вирвати.
Це сумно визнавати, але в мене теж саме. Я визначила для себе сутність рос язика і рос культури як інвазію. Щоб викоренити це з себе намагаюсь вкорінювати українське. Але як же воно глибоко сидить((
Бо меми - це важливо!
Коли я повністю перейшов на українську, перші кілька тижнів у мене в голові фонтанували уривки з російських пісень, фільмів, книжок. Потім пройшло.
Витерти спогади не вийде, але можна потроху витісняти новими
Краше зразу такі штуки перекладайие на українську та посмійтеся з цієї ситуації. Стресувати від таких тригерів означає менше робити корисного для оточуючих. І кому це на руку - думайте самі.)
Здається Зємфіра не підтримці війну, що соромрого процитувати її пісню. Ви краще просто вчіть нові українські, поширюйте, щось робіть, а оце просто соромно за пісню автора, який не підтримці війну, який допомогає Україні. Може Зємфіра робить для України більше ніж ви, хто знає
Буде дуже цікаво, якщо Маріам знайде культурологинь із Німеччини, що могли б відкрито обговорити тему як після другої світової німці позбувалися поколіннями прихильності та ностальгії до дуже!! якісного!! культурного контенту доби Райху. Бо насправді там така була міць естетики, талантів та інновацій, що дуже непросто було тоді з цим боротися... Саме тому американці драконівськими засобами випалювали те поле десятиліттями і досі не до кінця випололи... Такі бесіди допоможуть українцям зрозуміти, як позбавитися від ностальгії до радянськості та наступної 30тилітньої москвоцентровості саме культури і маскульт-свідомості. Бо радянське = нацизм за світоглядом та поведінковою моделлю.
дякую за видиво, дякую, що говоритиме про важливе
Треба віддати належне росіянам - вони вміють будувати соціальні інституції. Нажаль, ці здібності завжди спрямовані, або на перетворення усього на зброю, або на укріплення імперського режиму. Мені здається українці мають тримати у фокусі уваги базову установку на загрозу, коли зіштовхуються з чимось, що роблять росіяни, що вони говорять, пропонують чи створюють. Особливо, коли мова йде про продукти культури. І рефлексувти свій минулий досвід теж варто з цієї позиції. Тоді одразу стає зрозумілим, що, серіал кадети спрямований на мілітаризацію молоді через романтизацію військової справи, братерства, елітарність, тощо. А КВН - це плавильний котел для єднання народів колишнього совка і нівелювання міжетнічної напруги через гумор.
Позавчора була з дитиною в перукарні. В сусідньому залі парєкмахєрша дивилась "Солдатів".. Зараз, в Дніпрі, Солдатів.
🤦🏻♂ 🤦🏻♂ 🤦🏻♂
Крутий випуск❤
Дякую за рефлексії!
Сором за споживання москал-го є. Бо споживала будучи вже дорослою.
І вважаю цю емоцію нормальною, помічною у зростанні. Бо це про визнання своїх помилок, про відповідальність.
Тому все ок, аналізуємо, робимо висновки, перетворюємо сором з деструктивної емоції на конструктивну і рухаємось далі🫂❤️🔥
Погоджуюсь
Радує ваш канал своєю культурно просвітницької роботою❤❤❤ душевно та правдиво
Дякую за такий важливий проєкт для українського ютубу🩷
Дякую! Згодна, що треба про це говорити, щоб ми один одного більше розуміли і не відчували себе самотніми в проживанні цього унікального досвіду. Дякую, що робите перший крок і показуєте на своєму прикладі!
Підтримка каналу і цим чудовим жінкам. Вася краш
А я усвідомила що мені ок що я відчуваю огиду до всього російського - мови, контенту, музики чи літератури, бо ця відраза до всього російського це такий собі лакмусовий папірець, який повідомляє мене про небезпеку і отруту. Мені і нікому не повинно бути соромно відкинути російське, бо це відчуття абсолютно адектватна реакція відносно того що мені вся ця російська культура принесла в життя. Стільки горя, самотності, втрати, тривоги, страху і це все принесла мені росія і її похідні, все що вона створює і нав'язує силою і маніпуляцією. Огида і злість у такому випадку навпаки навіть здорове відчуття!
Дякую! Чудовий подкаст! Важливі думки!
Мені соромно за багато речей. Дивуюсь людям, які продовжують чіплятися за те лайно. Адже тут не йдеться про те, аби вскрити череп та зробити трепанацію і все забути. А про те, аби визнати свої помилки.
Для мене люди, які визнають помилки - це дорослі люди, люди аналізують, люди які думають свої думки...
Я забула про Агутіна!!! Нащо ви нагадали!!! 😢😂😂😂
Дууууже цікаво слухати розумних і щирих людей! Спасибі, я цікаво провела з вами час!
Дуже крута та важлива розмова, вподобайка та коментар для просування якісного українського контенту
Маріам - Боже яке гарне імʼя !!! Вперше чую його, таке гарне !
Дякую вам, дуже-дуже! Це було і цікаво, і потрібно ❤
Спасибі за актуальну тему!
(Ще кілька слів на підтримку нового подкасту)
Я в дорослому віці зясувала, що знаю купу цитат з сраних совєцкіх фільмів і навіть не тому шо я бачила їх, а бо мій тато говорить цими цитатами. Я просто почала їх гуглити...
+
Дякую за подкаст та цікаві думки.
Нещодавно вирішив сформувати ностальгійний плейлист з музикою, яку я слухав в різні етапи свого минулого. Зловив себе на думці, що російські пісні, з якими в мене були пов'язані цілі пласти життя, викликають в мені не сором, а огиду та ненависть. росія вкрала в мене частину мого минулого, сплюндрувавши позитивні моменти своїм русскоязичним фльором. Це таке мені нагадування, що я (як і мільйони українців) був сліпим та дурним.
Також не можу слухати російськомовну музику українських виконавців. Але не через огиду, а через біль. Хоча ні, й через огиду... до росії, бо вона таке з нами зробила.
Мені подобаються слова Василя, які він казав у якомусь інтерв’ю, що він намагається концентрувати сили не на негативі, хейті тощо, а на створенні і продукуванні чогось корисного
Одна справа памʼятати та знати про фільми/музику/відео та інший російський контент, а інша справа максимально не поширювати його на теперішнє і майбутнє покоління. Вважаю це найголовніше!
Дякую! Випуск для мене дуже корисний, завдяки вам я змогла виокремити наступне. Я думала що мені соромно і не соромно одночасно за одне і те саме, але це парадокс який мене плутав і не влаштовував. Тепер я у собі розібралась: мені не соромно за те, що я споживала російсьаий контент у дитинстві, бо перегляд передач по тв то не був мій вибір, а тих дорослих що були зі мною; і мені соромно за те що я дивилась російський контент за власним вибором тоді коли був вибір його не дивитись, а переключити канал, перемкнути радіо тощо. І я пишаюсь собою що з 2014го року у віці 23х років я абсолютно свідомо відмовилась від російського контенту, звісно поступово - я замінила його іншим: українськими, англійським, тощо. Це допомогло адекватно сприйняти та ідентифікувати себе, щоби бути цілісною особистістю.
Дякую, що піднімаєте такі важливі теми. Українізація = деколонізація. Хочеться більше дискусії на цю тему у суспільстві.
Чудовий ефір, прям відкриття для мене! Дякую! Молодці!
Дякую за цікаву та важливу розмову
Валентино, Маріам, дякую вам за глибину саморефлексії і розмови.
Надзвичайно важлива тема. Є про що подумати. Дякую.
Hardkiss, Петро Зарудний, Тонка, Мотанка, Midgard, Merva - ось у це я перетворила свою любов до руського року. І далі в пошуках. А ви знали, що Флер - українська? Формалін, Шовкопряд і М'якою ходою Пулатова переклала українською❤
Дякую, бо я не знав ..Ще місяць тому видалив Флер та інші гурти, які мені подобались роками з плейлистів(бо російські пісні)
О, а де можна послухати переклади? А то я колись любила Fleur, а тепер від російської нудить
Дуже дякую за такі важливі і цікаві роздуми. Рада знову вас бачити і чути. Я обожнювала ваш попередній подкаст "Де ми?", отримала величезне задоволення від сьогоднішнього відео і з нетерпінням чекаю наступних випусків. І ще мій особистий фетиш цього відео - це голос Маріам - дуже чуттєвий😍
дякую за такий контент, я досі страждаю від того що якісь меми р*сняві вилазять в голові, так хочеться це все забути і ніколи не мати навіть уявлення про те, що ти колись був в цьому контексті
Раз говоримо про сором, і теж хочу зізнатись, щоб розчинити цей фундамент:
З 22 року я відмовилась від споживання російського контенту - книги, серіали, ютуб, музика, все бридке мені. Як і рос авторів, так і рос мовою.
Виключення: читання манґи піратської на російській. У нас вже перекладають на українську, і багато є англійською давно. Просто англійською складніше читати мені, іноді навіть не вчитуюсь, стає настільки ліньки, бо англ складніша. Укр переклад моїх улюблених творів поки відстає, тому я читаю на російській досі. Бо манґа була зі мною з підліткового віку, це для мене дуже легкий спосіб розслабитись, що я досі читаю на російській.
При тому, нещодавно зрозуміла, що еротичну манґу на російській перед сном важко читати, бо я думаю про зґв@лтування росіянами на ТОТ або в тюрмах на росії наших полонених. Перед сном мозок найбільш розслаблений, тому такі думки важче контролювати, ніж днем. І все частіше я ловлю цей сюр і знущання над самою собою і своєю свідомістю, але читаю.
Тому ще більша потреба покращувати англ, бо дуже некомфортно, але я досі на російських сайтах читаю манґу російською.
Соромно.
Мені теж дуже бридко слухати російськомовний контент. Наче відраза. До повномасштабного вторгнення я обожнювала бродського та полозкову. Зараз не можу, але і боюсь що знову полюблю це
Дуже любила Полозкову, ходила на їх концерти в Донецьку. Знаю, що вона підтримує нас, в неї з України багато друзів було, не знаю, як зараз. Але якось прочитала в одні й з її сторіс, що вона попри все співчуває російським солдатам, які гниють в окопах. З тих пір як відрубало. Уникаю зараз будь-якого російського контенту
@@Ольга-г1с6т
Відмінили людину за прояв співчуття, за щирість і людяність. Полозкова мені відверто неприємна, але її посил викликає щось справжнє і тепле на душі, що вона не звір, а ви це знецінюєте. Ваша категоричність має диявольську ціну.
Ви просто мега актуально і мега доступно перевернули пласти свідомості і підсвідомості зрілого і незрілого мого буття. Респект!🎉
Дякую! Дуже рада чути та бачити Маріам більше на просторах ютубу, і приємно дізнатись про нові для себе обличчя як Валентина та Василь
Сором - прихований гнів. На себе. І ви його своїми спогадами виливаєте зі свого умовного глечика. І іншим допомагаєте. Дякую
Дуже дякую за випуск)
Буду разом з вами проходити шлях деколонізації ❤
Валентина і Маріям роблять важливу справу дуже гарно, і дякую Василю, він чудовий гість ☺️
Дякую, просто чудовий подкаст.
Можна багато сказати про персональну деколонізацію, але не хочеться. Так, це непростий, насправді дуже тривалий шлях. Ну і звісно болючий, бо доводиться відмовлятися від минулого, або примирятися з ним.
Так, я споживала російський контент до 2014, але потім почала відмовлятися. Щось одразу - книжки, фільми. А від музики поступово.
Це разйоб! Дякую, що ви робите такий продукт❤❤я була сьогодні на презентації в Сенсі і це разйоб
Дякую за цей затишний вайб! Було так приємно послухати вашу дискусію. Це важливо, болюче але сама подача згладжує кути. Ви величезні молодці.
Дуже цікаве відео! Дякую, що створюєте такий контент. Хочеться щоб якомога більше людей побачило це відео:)
Говорили про Шевченка в Хаусі, згадала фільм "Норд" і фразу "Борщ це ро*ійський червоний суп". Ця фраза ще в дитинстві викликала лють
так, це просто капєц. а піца - це російський прісний млинець з сиром. а суші це російська рисова каша рулетиками
Щиро дякую за чудовий та важливий проєкт. Думка Валі про терпимість зачепила, гплаю, має бути терпимість і до себе в контексті минулого зросійщеного досвіду.
Дуже радію, що зробили у відео форматі! Хоча це займає більше зусиль, але приємно інколи ще й подивитися на емоцію людини, яка говорить.
О, це крутезний формат. Дякую 😊
Дуже цікава і актуальна тема
Дуже важлива розмова. Сподіваюсь дійде до багатьох українців. Бо всі ми так чи інакше надломлені, зраджені , і важливо розуміти це . А головне - адекватно пережити це, не виплескуючи цей внутрішній стрес в вигляді агресії до інших українців, намагаючись так показати, що ти більше українець чим той інший. Сподіваюсь підростаюче покоління виросте менш зломленим і більш лояльним до таких різних, проте все ж українців.
Одне з правил поводження у пристойному суспільстві та на улюблених YT-каналах:
*прийшов, прослухав, поставив вподобайку* 👍🏻
Ваш канал - справжнє відкриття для мене, дякую
Я особисто співчуваю собі з приводу цього всього і радію, що змінила пріоритети і маю доступ до нашого.
нормально дружити із сусідами. хто ж знав що сусід буде вовком в овечій шкурі. той контент просто був, тай загув (ура). так, пропаганду ми прошльопали, оце звісно соромно. Але наш контент набрав оберти і вже багато років український контент крутезніший в багато сотень разів. пишаємося і любимо 💛💛💛💛💛💛
Польща, Румунія -- теж наші сусіди. Ви дуже багато знаєте відсилок до попкультури цих країн? Не думаю. То ж не варто відносити московію в категорію "просто сусіда".
Дякую авторам ❤❤❤❤❤
Дякую за україномовний контент ❤
Дякую за цей подкаст, бо мені теж за багато чого подібного соромно, і те що росія розмивала наші кордони, особливо в поп культурі і дитинство, підлітковий вік і дорослішання відбувалось в проросійському вакуумі. Є над чим рефлексувати і ставати кращими і робити кращим наших людей та суспільство❤️
Я все своє життя слухаю дуууже багато музики! І до середини 2000-х це була здебільшого росііська, бо просто іншої майже не було, але потім у мене з'явився інтернет і з кожним роком російської в моєму плейлисті ставало все менше і менше, а якось взагалі зникла, тож після 24 лютого видалив лише два гурти, це було ізі))
Здебільшого вони не можуть гратись в конкуренцію, тільки нав'язуванням силою або грошима, типова русня 🫠
іншої майже не було у вашій бульбашці, напевно). бо ще в дев'яностих уже було всього українського багато - не тільки скрябін і білик). мої однокласниці-трійочниці слухали "плач єремії" і "мертвого півня", а я слухала ігоря жука і тризубого стаса, катю чілі, віку врадій і марійку бурмаку - це в школі на околиці києва)
@@shatelei Ну так, коли я писав "бо просто іншої майже не було" я мав на увазі своє оточення і які касети продавали на ринку в Кривому розі))
Хороші українці
Мені буде 30, я родом з Тернополя. Я дивилася всі ці дешеві російські серіали, бо ними був наповнений ефірний час. Але з нами батьки багато говорили на ті теми, які представлені у цих фільмах. Недавно натрапила на дитячі відео і помітила, що, коли ми з сестрами грали у телеведучих, то завжди грали це російською мовою, бо нам здавалося що це круто і так має виглядати справжня ведуча. Ці відео я дивитися не хочу, мені соромно. Зберігаю швидше як матеріал для культурологічного дослідження.
Дякую, що піднімаєте важливі теми. Дуже цікаві спікери, все відгукується
Мені не соромно за досвід з дитинства та контент який ми споживали з телебачення, бо обʼєктивно в нас не було багато вибору в той час. Соромно за російський контент який я споживала після 2014го, якісь гурти залітали і той самий стендап. Тобто, що лише повномасштабне вторгнення дозволило відкинути все російське, на жаль 😢
Дуже дякую за випуск! За цікаву, важливу тему і чудового гостя! Сил та натхнення!
Важлива розмова, дякую
Коментар в підтримку контенту! Чудовий подкаст, як і всі проєкти Суспільного!
не розумію, за що нам повинно бути соромно. краща тема - чи соромно тим, хто наразі споживає російський контент
За КВН соромно найбільше. Виросла на ньому і мріяла грати в команді, коли вступлю в універ. Так і сталось, грала і навіть була капітаном команди. Пам'ятаю, була команда з україномовним хлопцем і то була фішка! А потім прийшла інша команда з повністю україномовним складом, на яких ми дивились типу "ого, яке цікаве і незвичне рішення". Говорити, виступати в Україні, в українському ВНЗ українською - незвичне рішення! Жахіття. Дуже шкода, що місце, зайняте рос контентом, не зайняло щось круте, яке через цю культурну окупацію пройшло повз.
Дякую за цікавезну розмову чудових людей ❤
Я знаю напам'ять всі фільми Рязанова, каже Маріам, і цитує фільми Гайдая 🤷🏼♀️
Мені 43 і мені не соромно, що я це все пам'ятаю, бо нічого іншого не було в моєму дитинстві і юності. Але мені не соромно, що в 33 я свідомо обрала своє українство і нічого з сучасного російського контенту вже 10 років не споживаю.
Звук розбитого скла для обсценної лексики - мій улюблений технічний момент🫶
Кожна людина робить те що воно вважає найкращім. Саме тому нема чого соромитись того що ми робили до початку війни, в сенсі до 14 року. Якщо людина після 14 року так само не бачила війни але побачила її у 2022, вона має публічно визнати що була дурна, та ми маємо її пробачити. Якщо людина топить за русняву культуру після 2022, то тут вже немає питань.
Дякую за цей діалог, мені було важливо почути ваші думки і роздуми на рахунок російського контенту, я вже більше двох років проживаю деколинізацію, хоча не так сильно було заглиблена в цю культуру, але ваші думки мені близькі і мені було важливо їх почути
Прекрасне інтерв'ю! Дякую за гарно проведений час.