Мені 50 і я була прєдсєдатєлєм савєта атряда. Допускаю, що молоді люди можуть навіть не розуміти про що мова. Я слухала рускій рок, читала російських авторів, кіна само собою. Але я цього не соромлюсь. Власне, як і не пишаюсь. Це був період життя, певний шлях, який я пройшла. Соромно не те, що ти робив колись. Соромно робити це досі. Тримання моїх одноліток за минулі смаки вважаю небажанням розвиватись, дізнаватись нове, вдосконалюватись.
Мені 64 і я теж слухав русской рок, але більше - британський та американський. Пару місяців був комсоргом цеху, поки мене не вигнали з того комсомрлу з подачі КДБ. Теж не соромлюсь.
Я дуже заздрю людям, які зростали, маючи укр культурний продукт. Коли зараз вони розповідають, що зачитувались "тореодорами з Васюківки", слухали "мертвого півня", дивились по тєлєку діда Панаса, слухали як батьки чи бабусі-дідусі співали українських пісень... У мене поруч не було нікого, хто б підсунув укр дитячу книжку чи музику. Зараз я вивчаю цей світ з нуля і це не те саме, ніж зростати в цьому. Відчуваю себе пограбованою і ненавиджу рашку за це!
Розумію вас... У мене за все дитинство була лише одна україномовна книжка Володимира Рутківського "Бухтик з тихого затону" і вперше мама читала мені її переводячи на російську, бо я не розуміла інакше. Дуже її любила, тому з часом прочла вже сама, коли в 4 класі почали вивчати українську мову. Всі українські класики окрім Лесі Українки - пройшли повз, лише скорочені версії на уроках літератури... Зараз наздоганяю.
"Тореодори з Васюківки" не самий найкращий приклад якісного українського контенту, автор безперечно талановитий, але опортуніст. Якщо ви пам'ятаєте головним злодієм цієї книжки було сімейство Книшів, так от що вони вкрали, змінювалось згідно з коливаннями лінії партії, в кожній новій редакції. Навіщо це було робити незрозуміло.
39:50 як правильно зазначила Цибух в одному зі своїх інтерв'ю: легко бути українцем, коли навколо для цього всі умови. Стати українцем попри все - це труд, робота. Якщо ви ще не на смертному одрі, то у вас є купа часу це все пізнати і передати своїм оточуючим цю інформацію і це бажання пізнання українського
Але є одне але, ми жили в бульбашці поза межами якої вважалися провінційними і не перспективними, вибір українського контенту завжди був дуже обмежений і часто застарілий...тому не було це так казково як ви собі уявляєте. Тепер ми всі дорослі маємо дуже великий вибір і несемо за нього відповідальність❤
Я вас чудово розумію, саме пограбованою я себе відчуваю. Крім того, що було злочинно мало українського , а багато російського - до російського є сильна емоційна прив'язка, це велика частина мого життя, яка могла б в мене лишитися, а її в мене вкрали і залишився сором...
Мені 48 і я багато років грав у КВН, багато років писав тексти російською, тягнув російськомовний гумор на сцену в Києві, роками їздив у Сочі, мріяв попасти на сцену разом із Маслякови (і попав таки у 2002-2007 роках) та дуже, дуже, дуже шкодую, що цим самим торував шлях російській культурі та російським танкам до України. Хух...Виговорився...
За що шкодувати, пане, заспокойтесь. Робили те, що вважали за потрібне, вина ця штучно нав'язана. Ніцше не винен у Другій світовій. залиште трохи гордості.
@@ЕвгенийШевчук-ъ2ънекоректно порівняти Ніцше та нацистів з українським чоловіком, що хотів бути частиною руского міра. Ніцше й не був ідеологом нацизму, а от після ручкання з Масляковим хочеться помити руки милом (бо Масляков брав участь, точніше організовував розмивання культурних кордонів напряму).
Та не коріть себе, рефлексуйте і наздоганяйте втрачене українство. Всі ми (і ті що з заходу країни теж) в тіч, чи іншій мірі отруєні російською культурою. Зробіть висновки, читайте українське і дивіться справжню українську історію. Що було, то загуло.
Обговорили з чоловіком, чому ми не споживаємо рос контент, в мене позиція ближча до Маріам, - не хочу відчувати емпатію/симпатія ні до кого звідти, аби це не перешкоджало критичному мисленню в нашому повсякденні, чоловіка - як Васю - просто верне від їхньої присутності в інфопросторі. Дуже важливий подкаст, дякую.
у мене учителька сосійської та заруб.літ така неприємна людина була. вона так заливалася тією сасіською культурою, прям облизувалась і слюною давилась от отих мокшанських міст, і я їй вдячна за мою ненависть, що плекалась зі школи, я з 6го класу ненавиділа то все. не культура, а бєбє бубу фє фу 😅 а з укр.мови і літ були дуже суворі вчительки, але такі справедливі і от вони були такі прям! вони несли свої премети з честю і я кайфувала. гімназія 3, Дніпро, 2002-2008
Мені 41, і моє дитинство було наповнено радянськими фільмами. Був момент у житті, коли я знала "Служебний роман" майже на пам'ять. Жарти у родині були всі звідти. Так, мені соромно за те, що я до 2022 року не усвідомлювала шкоду від того. Що моя старша дитина чула колискові в моєму виконанні російською мовою, той же Умка. Пам'ятаю цей біль від усвідомлення навесні 2022. Ці шляхи, які я для себе знаходила. Є усвідомлення, що багато з гас тільки на початку цього шляху. Хочу встигнути хоча б молодшій дитині показати іншу картину світу. Крізь призму українця, а не "совєтского человека". До речі, до повномасштабки я себе називала "громадянин світу". Зараз розумію - то міт і треба почати хоча б з буття українцем.
Службовий роман, як всі фільми Рязанова, надзвичайно тонкий и талановитий. Там купа деталей захована, як наприклад цитування забороненого Пастернака рядовою здавалося б "номенклатурною" робітницею, портрет маловідомого Модільяні на стіні в її квартирі. Там про забиті почуття і душевну травму. А гумор- окрема тема. Якщо його цитуют десятиліттями, то це надталановито. Зняти подібну класику, насправді, дуже важко. Крім всього Рязанов в 2014 встав на сторону України, і був закльований навіть деякими колегами.
Ви молодець) Дуже захотілось обійняти Вас і підтримати. Ви молодець, що рухаєтесь, українізуєтесь, рефлексуєте. будь ласка, ніколи не слухайте тих хто каже, що "а треба було раніше!". Бо мені це казали в 2014ому, коли я переходила на українську. А після повного переходу в побуті на українську я, уявіть, продовжувала споживати майже виключно російський контент. Аж до лютого 22ого. Ніколи не пізно почати змінювати свої звички та уявлення. Дуже важливо - змінювати.
А чому перегляд радянських фільмів не вважати дослідженням того періоду, вивченням поведінки, установок, звичок? Я молодому поколінню могла б у «службовому романі» розкласти на запчастини все те, що вкорінилося в радянську людину і тягнеться за ними і їх нащадками досі. Бо там не на кохання дивитись треба, а на те, як люди неефективно працюють, як бігають від черги до черги, на ніщету батька двох дітей . Там нема іділіі радянського союзу, за яким ниють совки . Оці звички занести комусь цукерки з коньяком, чи дати грошима і хоч якось порішати - це також було б корисно, побачити і проаналізувати, звідки ноги ростуть
Мені пощастило бути підліткового віку у час, коли почалася революція Гідності, це багато у чому мене сформувало. Революція та війна стали дороговказом, дали чіткий розподіл на прогресивне справжнє українське та вороже те, що буквально несе смерть. Дякую свідомим українцям за те, що вони були є і будуть. Дякую за гідність.
Я знаю багато всього російського і радянського. Але сорому немає, бо я так само знала і продовжую дізнаватися про дуже багато українсього. Думаю це основне - не загрузнути в минулому, а мати достойний культурний простір в теперішньому, щоб мати майбутнє
Мені соромно за те що я дивилась то і не реагувала на приниження українців в квн, кадетах та іншій хріні, за те що не звертала увагу як всюди вони кращі а інші гірші. Тепер я ніколи не подивлюсь щось сосіянське і не буду дивитись чого б це не було де принижують якийсь народ, людей (орки то не люди).
Дякую за цей коментар❤️ Я вважаю, що це було насильницьке насаджування. То чому хтось має соромитись, що це було в його житті? Це минуле, воно має залишитись в минулому. Я взагалі народилась в ссср і я це не обирала, так сталось. Але раптово виявилось, що попри радянське дитинство і пострадянське юність в зросійщених Донецьку і Харкові(якраз в Харкові і почалась моя самоідентифікація), я цікавилась і знаю про Україну набагато більше ніж багато хто з людей, які народились вже в незалежній Україні. Але постійно трапляються молодші люди, які відкрили свою українськість в собі кілька років тому назад і які намагаються нав‘язати мені сором за моє походження і мій життєвий досвід. Це дивно.
Це вже трохи занадто порівнювати із жертвою інцесту. Тому що цей "сором" не треба сприймати буквально. Це таке перебільшення, яке має спонукати відмовитися від російського контенту. Саме це відео й пояснює, чому@@kyivstuff
Пісню "Лаванда, горная лаванда" пам'ятаєте? Дует Софії Ротару і Йака Йоли. Так от зараз ми питаємо, чому це Ротару мовчить, не висловлюється про війну, а тоді пишалися, що вона може не найкрутіша в Союзі, але й не друга, не гірша за Пугачову. А Йакові Йолі ще наприкінці сімдесятих на концерті в Таллінні кричали: "Московський запроданець!" Тобто колонізатори ті ж самі, але реація різна. Або за шварцевським "Драконом" (не все треба відкидати, ой не все): "Всіх вчили. Але чому саме малороси виявилися першими учнями?"
@@mizantrop-s це хто пишався, а хто і не дуже. Якщо люди слухали образно кажучи «бітлів», «папол», чи «джудас пріст», то вони в сраці бачили і Ротару, і Іол, і Пугачих. Про яких західніше Чопа взагалі ніхто не чув. І тодішній рок чи метал і був одним із методів нейтралізації совкової колонізаторської культури.
Блін дякую що ви про це говорите, бо я почуваю себе такою самотньою в цьому соромі. Мені невимовно шкода що більша частина моїх дитячих теплих родинних спогадів повʼязана із російським контекстом. Русня зіпсувала навіть найдорожчі спогади 😭 ненавиджу 😭
Хочу підтримати вас. Ви не винні в цьому. Сором має бути лише іспанський в таких випадках. Бо соромно має бути тим, хто допускав все це лайно в наші ефіри, хто продукував та поширював. Але цим паразитам ніколи не буде соромно, бо вони ніколи не визнають своєї провини.
Часто коли йдеться про російськомовних українців, згадують Донецьку чи Луганську області. Я з Херсонщини, південь України зросійщували неймовірними темпами останні 25 років. Я єдина к кола спілкування у 20 осіб, яка повністю завжди спілкується українською. Останні роки я активно в голос зневажаю російську мову, культуру, літературу, історію, музику, гумор, мистецтво, бо більшість з цього є вкрадене, згвалтоване російським сприйняттям. Я вголос пропоную людям перестати зі мною спілкуватись, якщо вони в душі настільки проросійські, що їх ображає моє ставлення. Але вони все одно не відвалюються. Наче українське їм потрібне для життя. Меньше сорому за минуле. В нас є теперішнє і майбутнє для роботи над самим собою.
@@YuliiaBurman о, я теж таке спостерігаю і кожного разу хочеться запропонувати людині курс глибого вивчення голодомору з фото чи послухати історії підлітків яких згвалтували росіяни. Може коли їй 1000й раз скажуть, як ганебно і не модно писати російською, то щось змінеться в голові.
Я так само дивилася і Баффі, і друзів, мій брат фанат Хауса. А от уіявтіт собі, що наші двоюрідні брати в той же самий час і в тому ж самому місті, ходили в просто тупо «руцкайу школу» і приходячи додому, в телевізорі в них були всі расєйськіє канали(тнт, Камеді клаб і вот ето вот всьо). Ми коли до них в гості їздили, то як в інший світ потрапляли. І всі діти в цій школи мріяли поїхати вчитися на м@цкву, і всі щєбєталі на чістам маааацковскам ізикє, будучи абсолютно справжніми хохл@ми(хотілось б сказати українцями, але ні, на жаль).
Мені теж соромно, що я це знаю. Усвідомлюю, що це цілеспрямована політика ьосії: політика знищення всього українського і нав'язування всього ьосійського. Дякую, що підняли цю, дуже актуальну, тему.
Совєтькі фільми відрази не викликають, але сприймаються як підробка реальності, у якій совок наділений штучними якостями а персонажі соціальнобажаними чеснотами: добрі міліціонери, дружні колеги, веселе побутове життя - суцільні симулякри.
Я завжди казала: якісь безполі (без статі) фільми. Франц чи італ - мали еротику, пристрасть і т.д. Савєцкі були придурковато позитивні, кохання піонерське, закомплексоване, что скажуть люді, срамота! І все в такому ж дусі - пластмаса тотальна тому що
Чесність, відвага, щирість, доброта, дружба - для вас то може і симулякри, а для людини іманентні чесноти. Радянська культура залишила унікальний спадок і досвід світові, подарунок наших дідів для нас, треба це прийняти і пишатися... Не маю надії, але залишу вам назву фільму "Зеркало для героя", можливо вам вдасться відрефлексувати свою історію...
Насправді, були й іронічні фільми, які сміялися над бюрократією і системою, але їх, звісно, знімали мало. Та ж Іронія долі - хіба це не насмішка над шаблонністю? Міста, схожі на однакові коробочки, і люди, які загубились у них і в своїх долях. Але проблема в тому, що там це не подавалося як проблема😅😢
@@ЭллаЗафтонова про іронію судьби - ми це розуміємо з погляду сьогодення. Мені теж здавалось колись що жарт «шоб ти жил на одну зарплату» це ой яка соціальна критика совка, але критика та була беззуба, а справжніх критиків розстрілювали. глобально вплив тих фільмів був у тому щоб створити однакові культурні коди і обʼєднати абсолютно різних етнічно і культурно людей.
Свідомо відмовився від всього російського в 2017 році. Не знаю чому. Чомусь так захотілось. Тоді й перейшов на українську (а я з сім'ї російськомовних). І тоді для мене відкрився новий світ. Виявилось, що все російське-це щось нудне і не цікаве. Але звичайно ж почав більше англійського контенту дивитись. Але зараз взагалі розквіт. Мені подобається купа нових проектів ❤
Дуже цікава розмова і багато в чому перекликається з власними думками на ці теми. Але мені не соромно, що в моїй юності це все було, бо це від мене не залежало. Соромно мені буває зараз, коли воно, нажаль, іноді вилазить десь на язик. Але я з цим працюю.
Крутячий випуск! Дякую. Особливо за фото з літературою. От ви якраз із того покоління коли вже росія влізла повним лаптем. Я трохи раніше народився. І в той час було ще дуже багато американських фільмів і мультів (правда російською з перекладачем в ніс). А скільки відео-ігор було не перекладених) Також була купа мультфільмів і серіалів перекладених на українську. Українські музикальні хіт-паради. А потім прийшла карликова під*р*сіна і почала знову Україну-неньку затягувати в болота. Для мене найбільшим шоком і зрадою був перший альбом Ірини Білик російською. Головне питання було: "нах*я" і чого тобі стерво не вистачало? Добре, хоч зараз можна сміливо українізовувати тих, що заблукали і досі вагаються)))
Адекватні люди вже у 14 зрозуміли хто такі так звані "брати". І це навіть після життя у совку, 90их та нульових. Вважаю що російський простір, культура і найголовніше мова - має кенсилитися всюди де можливо. В цю гру можна й треба грати вдвох. Слава Силам Оборони України ♥️ 🇺🇦 🪖
Та так можна до Богдана Хмельницького добратися з цим поділом на адекватні/неадекватні. Припиніть це робити. У кожного свій шлях і свій рівень отруєння.
Нещодавно мій чоловік виході діалогу запитав мене :"Хочеш?", на що я відповіла йому "сладкіх апельсінов".... І секунд через 30 до мене дійшло що я сказала і я просто була шокована. Бо я не слухаю цю музику років 20,не дивюсь нічого російською з 2021року,а це всеодно сидить в тобі. Воно так глибокотв тобі, що незрозуміло, як це вирвати.
Це сумно визнавати, але в мене теж саме. Я визначила для себе сутність рос язика і рос культури як інвазію. Щоб викоренити це з себе намагаюсь вкорінювати українське. Але як же воно глибоко сидить((
Коли я повністю перейшов на українську, перші кілька тижнів у мене в голові фонтанували уривки з російських пісень, фільмів, книжок. Потім пройшло. Витерти спогади не вийде, але можна потроху витісняти новими
Краше зразу такі штуки перекладайие на українську та посмійтеся з цієї ситуації. Стресувати від таких тригерів означає менше робити корисного для оточуючих. І кому це на руку - думайте самі.)
Здається Зємфіра не підтримці війну, що соромрого процитувати її пісню. Ви краще просто вчіть нові українські, поширюйте, щось робіть, а оце просто соромно за пісню автора, який не підтримці війну, який допомогає Україні. Може Зємфіра робить для України більше ніж ви, хто знає
Буде дуже цікаво, якщо Маріам знайде культурологинь із Німеччини, що могли б відкрито обговорити тему як після другої світової німці позбувалися поколіннями прихильності та ностальгії до дуже!! якісного!! культурного контенту доби Райху. Бо насправді там така була міць естетики, талантів та інновацій, що дуже непросто було тоді з цим боротися... Саме тому американці драконівськими засобами випалювали те поле десятиліттями і досі не до кінця випололи... Такі бесіди допоможуть українцям зрозуміти, як позбавитися від ностальгії до радянськості та наступної 30тилітньої москвоцентровості саме культури і маскульт-свідомості. Бо радянське = нацизм за світоглядом та поведінковою моделлю.
Дякую за розмову. Я з російськомовної родини, зі зросійщеного регіону. Коли я перейшла на українську 4 роки назад, моя мама не підтримала це. Вона це прийняла як ніби я образила особисто її і цураюсь родини. Після 24 лютого, вона і сама намагається говорити до мене українською. Про почуття сорому і остраху відчути емпатію я не думала, але після почутого в подкасті, чітко виокремила це в собі.
Така важлива розмова. Інколи дуже легко радикалізуватися і забути, що навколо люди, і найголовніше, українці та українки, з якими нам будувати країну. Для себе вибрав шлях нейтралітету до російської мови в побуті, але виключення таких людей з близького кола спілкування, аби не витрачати емоційний ресурс на них. Найбільшу небезпеку російськомовні українці несуть для українців, що свідомо перейшли на українську, бо вони (я) знаходяться в процесі адаптації до нової системи мови, думок, складань слів у речення, і ти коли чуєш мову, яка асоціюється з комфортом, то мозок починає бунтувати та просувати слова, які мозку знайомі з дитинства.
ех, ще в 21 році слухав цоя і ноггано... Сором. зараз радикально виправляюсь. і я нарив стільки старої музики, що у мене просто шок, бо ніколи не чув цього раніше. Залишу список тут, для тих хто не знайомий. Аби МС Бiльше - Рок-н-ролл на терiконi Loony Pelen The Хостільня Оселедець Цукор Біла Смерть Повільне Кермо Мертвий Півень Вій НебоРок Godzadva Иіцкій Аун 999 - Звичайний панк Апельсинове Неподобство Foa Hoka Пластилінові негри Forever ЯЯЯ - гей зазу Секстет Шаповала - Кобзарева Дума ВЕЖА ХМАР So... - Зелена казка Іванов Даун (Ivanov Down) Вапняки під голим небом Фактично Самі Всяк Випадок Ворождень Коллежский Асессор Крихітка Цахес Світлана Няньо Катя Chilly Сана Тепло Землі - Тіна Некрополь І багато інших!
Крутий випуск❤ Дякую за рефлексії! Сором за споживання москал-го є. Бо споживала будучи вже дорослою. І вважаю цю емоцію нормальною, помічною у зростанні. Бо це про визнання своїх помилок, про відповідальність. Тому все ок, аналізуємо, робимо висновки, перетворюємо сором з деструктивної емоції на конструктивну і рухаємось далі🫂❤️🔥
Маріам, я вам хочу сказати, що нам дуже пощастило, що ваш батько привіз вас саме в Україну - ви і ваші брати робите для держави мегаважливі речі. Дякую вам усім!
Мені подобаються слова Василя, які він казав у якомусь інтерв’ю, що він намагається концентрувати сили не на негативі, хейті тощо, а на створенні і продукуванні чогось корисного
Дякую! Згодна, що треба про це говорити, щоб ми один одного більше розуміли і не відчували себе самотніми в проживанні цього унікального досвіду. Дякую, що робите перший крок і показуєте на своєму прикладі!
Треба віддати належне росіянам - вони вміють будувати соціальні інституції. Нажаль, ці здібності завжди спрямовані, або на перетворення усього на зброю, або на укріплення імперського режиму. Мені здається українці мають тримати у фокусі уваги базову установку на загрозу, коли зіштовхуються з чимось, що роблять росіяни, що вони говорять, пропонують чи створюють. Особливо, коли мова йде про продукти культури. І рефлексувти свій минулий досвід теж варто з цієї позиції. Тоді одразу стає зрозумілим, що, серіал кадети спрямований на мілітаризацію молоді через романтизацію військової справи, братерства, елітарність, тощо. А КВН - це плавильний котел для єднання народів колишнього совка і нівелювання міжетнічної напруги через гумор.
Перший раз дивлюся ваш випуск. Неймовірно вражена якістю розмови,обговорення цієї проблеми. У кожного з нас , хто був дитиною чи підлітком в часи Радянського Союзу - є цей сором, що нам подобалось щось російське. Гарні висновки. Проговорити це було та є важливо. Дякую за це!
А чи не забагато сорому і провини сидить у нас? Чи потрібно соромити себе і оточуючих, за те що ми самі не вибирали? Може потрібно міняти свої смаки і вподобання через позитивний досвід вивчення чогось нового. Це вже сидить у більшості з нас і цьому також потрібно давати вихід. Можно відмовитися від того,щоб показувати це кіно дітям і від читання їм книжок нашого дитинства, потрібно обговорювати і переживати минулий досвід, але чи потрібно це робити через сором. Мені не сором, мені як подобалися якісь фільми,чи музика ,так і подобаются, але я просто не транслюю це своїй дитині і сама відмовилася від російської культури. Концепція повального сорому і провини, це як раз те ще було у радянські часи. Можно пошуткувати один з одним парою фраз з Рязанова, забути і піти далі. А от у наших дітей вже не буду ні цих цитат, ні сорому. Дякую, за цікаву розмову!
Я згодна, що якщо розглядати це питання з точки зору сорому... багато людей будуть захищати "свій вибір". Це людська природа - спротив, коли хтось каже мені, за що мені повинно бути соромно.
Прекрасна точка зору. Не все радянське було гівном, але треба розуміти, що те радянське усе було зросійщеним і ми то не вибирали, а наше рідне знищували. Тому зробили висновки, виховуємо українських дітей культурно і рухаємося далі.
Здоровий глузд просто в кожному слові вашого коментаря. Дійсно ми не можемо змінити те що ми дивились і слухали в 90х/2000х, але ми можемо зробити так щоб воно там і залишилось, а далі свідомо обрати що ми дивимось і головне чому вчимо дітей. І за принципом Мойсея вони вже не памʼятатимуть того рабства
дякую за такий контент, я досі страждаю від того що якісь меми р*сняві вилазять в голові, так хочеться це все забути і ніколи не мати навіть уявлення про те, що ти колись був в цьому контексті
Одна справа памʼятати та знати про фільми/музику/відео та інший російський контент, а інша справа максимально не поширювати його на теперішнє і майбутнє покоління. Вважаю це найголовніше!
Я в дорослому віці зясувала, що знаю купу цитат з сраних совєцкіх фільмів і навіть не тому шо я бачила їх, а бо мій тато говорить цими цитатами. Я просто почала їх гуглити...
Мені теж дуже бридко слухати російськомовний контент. Наче відраза. До повномасштабного вторгнення я обожнювала бродського та полозкову. Зараз не можу, але і боюсь що знову полюблю це
Дуже любила Полозкову, ходила на їх концерти в Донецьку. Знаю, що вона підтримує нас, в неї з України багато друзів було, не знаю, як зараз. Але якось прочитала в одні й з її сторіс, що вона попри все співчуває російським солдатам, які гниють в окопах. З тих пір як відрубало. Уникаю зараз будь-якого російського контенту
@@Ольга-г1с6т Відмінили людину за прояв співчуття, за щирість і людяність. Полозкова мені відверто неприємна, але її посил викликає щось справжнє і тепле на душі, що вона не звір, а ви це знецінюєте. Ваша категоричність має диявольську ціну.
Hardkiss, Петро Зарудний, Тонка, Мотанка, Midgard, Merva - ось у це я перетворила свою любов до руського року. І далі в пошуках. А ви знали, що Флер - українська? Формалін, Шовкопряд і М'якою ходою Пулатова переклала українською❤
А я усвідомила що мені ок що я відчуваю огиду до всього російського - мови, контенту, музики чи літератури, бо ця відраза до всього російського це такий собі лакмусовий папірець, який повідомляє мене про небезпеку і отруту. Мені і нікому не повинно бути соромно відкинути російське, бо це відчуття абсолютно адектватна реакція відносно того що мені вся ця російська культура принесла в життя. Стільки горя, самотності, втрати, тривоги, страху і це все принесла мені росія і її похідні, все що вона створює і нав'язує силою і маніпуляцією. Огида і злість у такому випадку навпаки навіть здорове відчуття!
Дякую, просто чудовий подкаст. Можна багато сказати про персональну деколонізацію, але не хочеться. Так, це непростий, насправді дуже тривалий шлях. Ну і звісно болючий, бо доводиться відмовлятися від минулого, або примирятися з ним. Так, я споживала російський контент до 2014, але потім почала відмовлятися. Щось одразу - книжки, фільми. А від музики поступово.
Дякую за подкаст та цікаві думки. Нещодавно вирішив сформувати ностальгійний плейлист з музикою, яку я слухав в різні етапи свого минулого. Зловив себе на думці, що російські пісні, з якими в мене були пов'язані цілі пласти життя, викликають в мені не сором, а огиду та ненависть. росія вкрала в мене частину мого минулого, сплюндрувавши позитивні моменти своїм русскоязичним фльором. Це таке мені нагадування, що я (як і мільйони українців) був сліпим та дурним. Також не можу слухати російськомовну музику українських виконавців. Але не через огиду, а через біль. Хоча ні, й через огиду... до росії, бо вона таке з нами зробила.
Дякую! Випуск для мене дуже корисний, завдяки вам я змогла виокремити наступне. Я думала що мені соромно і не соромно одночасно за одне і те саме, але це парадокс який мене плутав і не влаштовував. Тепер я у собі розібралась: мені не соромно за те, що я споживала російсьаий контент у дитинстві, бо перегляд передач по тв то не був мій вибір, а тих дорослих що були зі мною; і мені соромно за те що я дивилась російський контент за власним вибором тоді коли був вибір його не дивитись, а переключити канал, перемкнути радіо тощо. І я пишаюсь собою що з 2014го року у віці 23х років я абсолютно свідомо відмовилась від російського контенту, звісно поступово - я замінила його іншим: українськими, англійським, тощо. Це допомогло адекватно сприйняти та ідентифікувати себе, щоби бути цілісною особистістю.
Дуже дякую за випуск) Буду разом з вами проходити шлях деколонізації ❤ Валентина і Маріям роблять важливу справу дуже гарно, і дякую Василю, він чудовий гість ☺️
Дуже дякую за такі важливі і цікаві роздуми. Рада знову вас бачити і чути. Я обожнювала ваш попередній подкаст "Де ми?", отримала величезне задоволення від сьогоднішнього відео і з нетерпінням чекаю наступних випусків. І ще мій особистий фетиш цього відео - це голос Маріам - дуже чуттєвий😍
Дякую! Чудовий подкаст! Важливі думки! Мені соромно за багато речей. Дивуюсь людям, які продовжують чіплятися за те лайно. Адже тут не йдеться про те, аби вскрити череп та зробити трепанацію і все забути. А про те, аби визнати свої помилки. Для мене люди, які визнають помилки - це дорослі люди, люди аналізують, люди які думають свої думки...
Дуже цікавий та корисний випуск. Так як я теж дитина 90-х та 2000-х - все знайомо. Дуже близька тема. Дякую за проговорення. Це шлях розуміння що з тим всім робити. Я так само як і Маріам можу процитувати фрази з усіх відомих фільмів Рязанова та Гайдая, знаю радянських акторів, російську естраду, А Новорічні свята мені подобалося зустрічати з олів'є та "Ирония судьби" 31 грудня. Як і паралельно й "Сам вдома" але саме 1 січня. Так само й російська музика. І мені так само страшно відчути симпатію до того всього, якщо почну згадувати. І так само як і Василю огидний будь-який російський контент зараз, але саме сучасний російський.
Щиро дякую за чудовий та важливий проєкт. Думка Валі про терпимість зачепила, гплаю, має бути терпимість і до себе в контексті минулого зросійщеного досвіду.
Я все своє життя слухаю дуууже багато музики! І до середини 2000-х це була здебільшого росііська, бо просто іншої майже не було, але потім у мене з'явився інтернет і з кожним роком російської в моєму плейлисті ставало все менше і менше, а якось взагалі зникла, тож після 24 лютого видалив лише два гурти, це було ізі)) Здебільшого вони не можуть гратись в конкуренцію, тільки нав'язуванням силою або грошима, типова русня 🫠
іншої майже не було у вашій бульбашці, напевно). бо ще в дев'яностих уже було всього українського багато - не тільки скрябін і білик). мої однокласниці-трійочниці слухали "плач єремії" і "мертвого півня", а я слухала ігоря жука і тризубого стаса, катю чілі, віку врадій і марійку бурмаку - це в школі на околиці києва)
Мені буде 30, я родом з Тернополя. Я дивилася всі ці дешеві російські серіали, бо ними був наповнений ефірний час. Але з нами батьки багато говорили на ті теми, які представлені у цих фільмах. Недавно натрапила на дитячі відео і помітила, що, коли ми з сестрами грали у телеведучих, то завжди грали це російською мовою, бо нам здавалося що це круто і так має виглядати справжня ведуча. Ці відео я дивитися не хочу, мені соромно. Зберігаю швидше як матеріал для культурологічного дослідження.
Все це було в нашому минулому, так вплинуло на розвиток і формування, але: важливо, не звідки ти, а куди ти. Тому усвідомлення, рефлексії і вперед в нове майбутнє. Можливостей багато, головне не втратити шанс
Дуже важлива розмова. Сподіваюсь дійде до багатьох українців. Бо всі ми так чи інакше надломлені, зраджені , і важливо розуміти це . А головне - адекватно пережити це, не виплескуючи цей внутрішній стрес в вигляді агресії до інших українців, намагаючись так показати, що ти більше українець чим той інший. Сподіваюсь підростаюче покоління виросте менш зломленим і більш лояльним до таких різних, проте все ж українців.
Дякую за цей подкаст, бо мені теж за багато чого подібного соромно, і те що росія розмивала наші кордони, особливо в поп культурі і дитинство, підлітковий вік і дорослішання відбувалось в проросійському вакуумі. Є над чим рефлексувати і ставати кращими і робити кращим наших людей та суспільство❤️
Ох, така важка тема - настільки боляче знати, що в тобі це залишиться назавжди. Сприйняття пам'ятних моментів, купа московщини, яка заклалась в підкорку А ще сумно, що перебуваючи в Артеці, читала "Дневной дозор" Лук'яненко (де також згадувався "Артек") , але автор - імперіаліст, з дуже чіткою позицією
Мені 50 і я була прєдсєдатєлєм савєта атряда. Допускаю, що молоді люди можуть навіть не розуміти про що мова. Я слухала рускій рок, читала російських авторів, кіна само собою. Але я цього не соромлюсь. Власне, як і не пишаюсь. Це був період життя, певний шлях, який я пройшла. Соромно не те, що ти робив колись. Соромно робити це досі. Тримання моїх одноліток за минулі смаки вважаю небажанням розвиватись, дізнаватись нове, вдосконалюватись.
Абсолютно погоджуюсь з вашою думкою.
Думаю "проблема отцов і детей", навіть перекладена українською, нікуди не подінеться🙂
❤à
Мені 64 і я теж слухав русской рок, але більше - британський та американський. Пару місяців був комсоргом цеху, поки мене не вигнали з того комсомрлу з подачі КДБ. Теж не соромлюсь.
Плюсую.
Я дуже заздрю людям, які зростали, маючи укр культурний продукт. Коли зараз вони розповідають, що зачитувались "тореодорами з Васюківки", слухали "мертвого півня", дивились по тєлєку діда Панаса, слухали як батьки чи бабусі-дідусі співали українських пісень... У мене поруч не було нікого, хто б підсунув укр дитячу книжку чи музику. Зараз я вивчаю цей світ з нуля і це не те саме, ніж зростати в цьому. Відчуваю себе пограбованою і ненавиджу рашку за це!
Розумію вас... У мене за все дитинство була лише одна україномовна книжка Володимира Рутківського "Бухтик з тихого затону" і вперше мама читала мені її переводячи на російську, бо я не розуміла інакше. Дуже її любила, тому з часом прочла вже сама, коли в 4 класі почали вивчати українську мову. Всі українські класики окрім Лесі Українки - пройшли повз, лише скорочені версії на уроках літератури... Зараз наздоганяю.
"Тореодори з Васюківки" не самий найкращий приклад якісного українського контенту, автор безперечно талановитий, але опортуніст. Якщо ви пам'ятаєте головним злодієм цієї книжки було сімейство Книшів, так от що вони вкрали, змінювалось згідно з коливаннями лінії партії, в кожній новій редакції. Навіщо це було робити незрозуміло.
39:50 як правильно зазначила Цибух в одному зі своїх інтерв'ю: легко бути українцем, коли навколо для цього всі умови. Стати українцем попри все - це труд, робота. Якщо ви ще не на смертному одрі, то у вас є купа часу це все пізнати і передати своїм оточуючим цю інформацію і це бажання пізнання українського
Але є одне але, ми жили в бульбашці поза межами якої вважалися провінційними і не перспективними, вибір українського контенту завжди був дуже обмежений і часто застарілий...тому не було це так казково як ви собі уявляєте. Тепер ми всі дорослі маємо дуже великий вибір і несемо за нього відповідальність❤
Я вас чудово розумію, саме пограбованою я себе відчуваю. Крім того, що було злочинно мало українського , а багато російського - до російського є сильна емоційна прив'язка, це велика частина мого життя, яка могла б в мене лишитися, а її в мене вкрали і залишився сором...
Мені 48 і я багато років грав у КВН, багато років писав тексти російською, тягнув російськомовний гумор на сцену в Києві, роками їздив у Сочі, мріяв попасти на сцену разом із Маслякови (і попав таки у 2002-2007 роках) та дуже, дуже, дуже шкодую, що цим самим торував шлях російській культурі та російським танкам до України. Хух...Виговорився...
За що шкодувати, пане, заспокойтесь. Робили те, що вважали за потрібне, вина ця штучно нав'язана. Ніцше не винен у Другій світовій. залиште трохи гордості.
Дякую, що поділились!
@@ЕвгенийШевчук-ъ2ънекоректно порівняти Ніцше та нацистів з українським чоловіком, що хотів бути частиною руского міра. Ніцше й не був ідеологом нацизму, а от після ручкання з Масляковим хочеться помити руки милом (бо Масляков брав участь, точніше організовував розмивання культурних кордонів напряму).
Та не коріть себе, рефлексуйте і наздоганяйте втрачене українство. Всі ми (і ті що з заходу країни теж) в тіч, чи іншій мірі отруєні російською культурою. Зробіть висновки, читайте українське і дивіться справжню українську історію. Що було, то загуло.
@@svitlanashch
Кожна аналогія від початку хибна, але після Вашого "хочеться помити руки" тяжко знайти порівняння дійсної русофобії, як не з нацизмом.
Обговорили з чоловіком, чому ми не споживаємо рос контент, в мене позиція ближча до Маріам, - не хочу відчувати емпатію/симпатія ні до кого звідти, аби це не перешкоджало критичному мисленню в нашому повсякденні, чоловіка - як Васю - просто верне від їхньої присутності в інфопросторі. Дуже важливий подкаст, дякую.
Я теж боюся відчути емпатію до росіян, але мене рятує тотальна відраза від їхнього контенту, як Васю 😅
у мене учителька сосійської та заруб.літ така неприємна людина була. вона так заливалася тією сасіською культурою, прям облизувалась і слюною давилась от отих мокшанських міст, і я їй вдячна за мою ненависть, що плекалась зі школи, я з 6го класу ненавиділа то все. не культура, а бєбє бубу фє фу 😅
а з укр.мови і літ були дуже суворі вчительки, але такі справедливі і от вони були такі прям! вони несли свої премети з честю і я кайфувала.
гімназія 3, Дніпро, 2002-2008
Мені 41, і моє дитинство було наповнено радянськими фільмами. Був момент у житті, коли я знала "Служебний роман" майже на пам'ять. Жарти у родині були всі звідти. Так, мені соромно за те, що я до 2022 року не усвідомлювала шкоду від того. Що моя старша дитина чула колискові в моєму виконанні російською мовою, той же Умка. Пам'ятаю цей біль від усвідомлення навесні 2022. Ці шляхи, які я для себе знаходила. Є усвідомлення, що багато з гас тільки на початку цього шляху. Хочу встигнути хоча б молодшій дитині показати іншу картину світу. Крізь призму українця, а не "совєтского человека". До речі, до повномасштабки я себе називала "громадянин світу". Зараз розумію - то міт і треба почати хоча б з буття українцем.
Службовий роман, як всі фільми Рязанова, надзвичайно тонкий и талановитий. Там купа деталей захована, як наприклад цитування забороненого Пастернака рядовою здавалося б "номенклатурною" робітницею, портрет маловідомого Модільяні на стіні в її квартирі. Там про забиті почуття і душевну травму. А гумор- окрема тема. Якщо його цитуют десятиліттями, то це надталановито. Зняти подібну класику, насправді, дуже важко. Крім всього Рязанов в 2014 встав на сторону України, і був закльований навіть деякими колегами.
Ви молодець) Дуже захотілось обійняти Вас і підтримати.
Ви молодець, що рухаєтесь, українізуєтесь, рефлексуєте.
будь ласка, ніколи не слухайте тих хто каже, що "а треба було раніше!".
Бо мені це казали в 2014ому, коли я переходила на українську. А після повного переходу в побуті на українську я, уявіть, продовжувала споживати майже виключно російський контент. Аж до лютого 22ого.
Ніколи не пізно почати змінювати свої звички та уявлення. Дуже важливо - змінювати.
А чому перегляд радянських фільмів не вважати дослідженням того періоду, вивченням поведінки, установок, звичок?
Я молодому поколінню могла б у «службовому романі» розкласти на запчастини все те, що вкорінилося в радянську людину і тягнеться за ними і їх нащадками досі. Бо там не на кохання дивитись треба, а на те, як люди неефективно працюють, як бігають від черги до черги, на ніщету батька двох дітей . Там нема іділіі радянського союзу, за яким ниють совки .
Оці звички занести комусь цукерки з коньяком, чи дати грошима і хоч якось порішати - це також було б корисно, побачити і проаналізувати, звідки ноги ростуть
"Включила Стерненка і забула про цю симпатію" - ахаха, теж так роблю❤
Мені пощастило бути підліткового віку у час, коли почалася революція Гідності, це багато у чому мене сформувало. Революція та війна стали дороговказом, дали чіткий розподіл на прогресивне справжнє українське та вороже те, що буквально несе смерть.
Дякую свідомим українцям за те, що вони були є і будуть. Дякую за гідність.
Дуже приємно дивитися цей випуск з недалекого майбутнього, вже знаючи, що маслюков зараз спілкується хіба що з кобзоном❤
Я знаю багато всього російського і радянського. Але сорому немає, бо я так само знала і продовжую дізнаватися про дуже багато українсього. Думаю це основне - не загрузнути в минулому, а мати достойний культурний простір в теперішньому, щоб мати майбутнє
Підтримую! Як жертва нападу не повинна відчувати сором, так і жертви насильної колонізації.
Ця думка червоною ниткою вшита у відео.
Мені соромно за те що я дивилась то і не реагувала на приниження українців в квн, кадетах та іншій хріні, за те що не звертала увагу як всюди вони кращі а інші гірші. Тепер я ніколи не подивлюсь щось сосіянське і не буду дивитись чого б це не було де принижують якийсь народ, людей (орки то не люди).
Дякую за цей коментар❤️ Я вважаю, що це було насильницьке насаджування. То чому хтось має соромитись, що це було в його житті? Це минуле, воно має залишитись в минулому. Я взагалі народилась в ссср і я це не обирала, так сталось. Але раптово виявилось, що попри радянське дитинство і пострадянське юність в зросійщених Донецьку і Харкові(якраз в Харкові і почалась моя самоідентифікація), я цікавилась і знаю про Україну набагато більше ніж багато хто з людей, які народились вже в незалежній Україні. Але постійно трапляються молодші люди, які відкрили свою українськість в собі кілька років тому назад і які намагаються нав‘язати мені сором за моє походження і мій життєвий досвід. Це дивно.
Це вже трохи занадто порівнювати із жертвою інцесту. Тому що цей "сором" не треба сприймати буквально. Це таке перебільшення, яке має спонукати відмовитися від російського контенту. Саме це відео й пояснює, чому@@kyivstuff
Маріам - класна! Читала її статті про деколонізацію. Ви робите дуже важливу справу!
так, такі люди як вона, гордість країни
А де читали статті? Дайте посилання, будь ласка.
Дуже сподобалось! І приємно бачити стільки адекватних людей в коментах. Всіх обійняв 🤗
Соромно повинно бути не нам, а нашим колонізаторам. Так само як повинно бути соромно насильникам, а не їхнім жертвам.
+
💯
Колонізаторам за що має бути соромно, що вони зробили з нас отару послушних рабів? Так це ж і є головна ціль окупантів.
Пісню "Лаванда, горная лаванда" пам'ятаєте? Дует Софії Ротару і Йака Йоли. Так от зараз ми питаємо, чому це Ротару мовчить, не висловлюється про війну, а тоді пишалися, що вона може не найкрутіша в Союзі, але й не друга, не гірша за Пугачову. А Йакові Йолі ще наприкінці сімдесятих на концерті в Таллінні кричали: "Московський запроданець!" Тобто колонізатори ті ж самі, але реація різна. Або за шварцевським "Драконом" (не все треба відкидати, ой не все): "Всіх вчили. Але чому саме малороси виявилися першими учнями?"
@@mizantrop-s це хто пишався, а хто і не дуже. Якщо люди слухали образно кажучи «бітлів», «папол», чи «джудас пріст», то вони в сраці бачили і Ротару, і Іол, і Пугачих. Про яких західніше Чопа взагалі ніхто не чув. І тодішній рок чи метал і був одним із методів нейтралізації совкової колонізаторської культури.
Блін дякую що ви про це говорите, бо я почуваю себе такою самотньою в цьому соромі. Мені невимовно шкода що більша частина моїх дитячих теплих родинних спогадів повʼязана із російським контекстом. Русня зіпсувала навіть найдорожчі спогади 😭 ненавиджу 😭
Хочу підтримати вас. Ви не винні в цьому. Сором має бути лише іспанський в таких випадках. Бо соромно має бути тим, хто допускав все це лайно в наші ефіри, хто продукував та поширював. Але цим паразитам ніколи не буде соромно, бо вони ніколи не визнають своєї провини.
@@dracomalfoy547дякую 🫂
Часто коли йдеться про російськомовних українців, згадують Донецьку чи Луганську області. Я з Херсонщини, південь України зросійщували неймовірними темпами останні 25 років. Я єдина к кола спілкування у 20 осіб, яка повністю завжди спілкується українською. Останні роки я активно в голос зневажаю російську мову, культуру, літературу, історію, музику, гумор, мистецтво, бо більшість з цього є вкрадене, згвалтоване російським сприйняттям. Я вголос пропоную людям перестати зі мною спілкуватись, якщо вони в душі настільки проросійські, що їх ображає моє ставлення. Але вони все одно не відвалюються. Наче українське їм потрібне для життя. Меньше сорому за минуле. В нас є теперішнє і майбутнє для роботи над самим собою.
Велика повага вашій стійкості!
А Херсонщина прекрасна 🥰
Та що там раніше… в мене тато подруги потрапив в Запоріжжі в лікарню і вона знімала оголошення… 2024 рік все російською 😢
@@YuliiaBurman о, я теж таке спостерігаю і кожного разу хочеться запропонувати людині курс глибого вивчення голодомору з фото чи послухати історії підлітків яких згвалтували росіяни. Може коли їй 1000й раз скажуть, як ганебно і не модно писати російською, то щось змінеться в голові.
@@phantomzapad і справді прекрасна. Дякую
Я приходив зі школи і дивився "Баффі винищувачка вампірів" на Новому каналі.
А ще Всі жінки-відьми і купу латиноамериканських серіалів на канікулах з бабусею.А, індійські фільми також❤
а ще Х файли, Беверлі Хіллз, Ксена, Друзі й тд))))
Я так само дивилася і Баффі, і друзів, мій брат фанат Хауса. А от уіявтіт собі, що наші двоюрідні брати в той же самий час і в тому ж самому місті, ходили в просто тупо «руцкайу школу» і приходячи додому, в телевізорі в них були всі расєйськіє канали(тнт, Камеді клаб і вот ето вот всьо). Ми коли до них в гості їздили, то як в інший світ потрапляли. І всі діти в цій школи мріяли поїхати вчитися на м@цкву, і всі щєбєталі на чістам маааацковскам ізикє, будучи абсолютно справжніми хохл@ми(хотілось б сказати українцями, але ні, на жаль).
Буремний шлях😊
Я теж....😊
Мені теж соромно, що я це знаю. Усвідомлюю, що це цілеспрямована політика ьосії: політика знищення всього українського і нав'язування всього ьосійського. Дякую, що підняли цю, дуже актуальну, тему.
коментар на підтримку винятково якісного і корисного українського контенту. дякую за вашу працю, дівчата і всі причетні!
Совєтькі фільми відрази не викликають, але сприймаються як підробка реальності, у якій совок наділений штучними якостями а персонажі соціальнобажаними чеснотами: добрі міліціонери, дружні колеги, веселе побутове життя - суцільні симулякри.
Я завжди казала: якісь безполі (без статі) фільми. Франц чи італ - мали еротику, пристрасть і т.д. Савєцкі були придурковато позитивні, кохання піонерське, закомплексоване, что скажуть люді, срамота! І все в такому ж дусі - пластмаса тотальна тому що
Чесність, відвага, щирість, доброта, дружба - для вас то може і симулякри, а для людини іманентні чесноти.
Радянська культура залишила унікальний спадок і досвід світові, подарунок наших дідів для нас, треба це прийняти і пишатися...
Не маю надії, але залишу вам назву фільму "Зеркало для героя", можливо вам вдасться відрефлексувати свою історію...
@@ЕвгенийШевчук-ъ2ъчесність в системі, яка побудована на тотальній брехні? Неможливо
Насправді, були й іронічні фільми, які сміялися над бюрократією і системою, але їх, звісно, знімали мало. Та ж Іронія долі - хіба це не насмішка над шаблонністю? Міста, схожі на однакові коробочки, і люди, які загубились у них і в своїх долях. Але проблема в тому, що там це не подавалося як проблема😅😢
@@ЭллаЗафтонова про іронію судьби - ми це розуміємо з погляду сьогодення. Мені теж здавалось колись що жарт «шоб ти жил на одну зарплату» це ой яка соціальна критика совка, але критика та була беззуба, а справжніх критиків розстрілювали. глобально вплив тих фільмів був у тому щоб створити однакові культурні коди і обʼєднати абсолютно різних етнічно і культурно людей.
Дякую за чудовий випуск.Відрефлексувати своє минуле в такому контексті було неочікувано і навіть приємно
дякую богу що в Україні є люди такі як ви
Свідомо відмовився від всього російського в 2017 році. Не знаю чому. Чомусь так захотілось. Тоді й перейшов на українську (а я з сім'ї російськомовних). І тоді для мене відкрився новий світ. Виявилось, що все російське-це щось нудне і не цікаве.
Але звичайно ж почав більше англійського контенту дивитись. Але зараз взагалі розквіт. Мені подобається купа нових проектів ❤
Дуже цікава розмова і багато в чому перекликається з власними думками на ці теми. Але мені не соромно, що в моїй юності це все було, бо це від мене не залежало.
Соромно мені буває зараз, коли воно, нажаль, іноді вилазить десь на язик. Але я з цим працюю.
Позавчора була з дитиною в перукарні. В сусідньому залі парєкмахєрша дивилась "Солдатів".. Зараз, в Дніпрі, Солдатів.
🤦🏻♂ 🤦🏻♂ 🤦🏻♂
Крутячий випуск! Дякую. Особливо за фото з літературою.
От ви якраз із того покоління коли вже росія влізла повним лаптем.
Я трохи раніше народився. І в той час було ще дуже багато американських фільмів і мультів (правда російською з перекладачем в ніс).
А скільки відео-ігор було не перекладених)
Також була купа мультфільмів і серіалів перекладених на українську.
Українські музикальні хіт-паради.
А потім прийшла карликова під*р*сіна і почала знову Україну-неньку затягувати в болота.
Для мене найбільшим шоком і зрадою був перший альбом Ірини Білик російською. Головне питання було: "нах*я" і чого тобі стерво не вистачало?
Добре, хоч зараз можна сміливо українізовувати тих, що заблукали і досі вагаються)))
Підтримка каналу і цим чудовим жінкам. Вася краш
дякую за видиво, дякую, що говоритиме про важливе
Адекватні люди вже у 14 зрозуміли хто такі так звані "брати". І це навіть після життя у совку, 90их та нульових.
Вважаю що російський простір, культура і найголовніше мова - має кенсилитися всюди де можливо. В цю гру можна й треба грати вдвох.
Слава Силам Оборони України ♥️ 🇺🇦 🪖
Адекватні люди ще в 91-му розуміли хто такі «брати». Хтось може і раніше. Кому скільки років…
Та так можна до Богдана Хмельницького добратися з цим поділом на адекватні/неадекватні. Припиніть це робити. У кожного свій шлях і свій рівень отруєння.
Нещодавно мій чоловік виході діалогу запитав мене :"Хочеш?", на що я відповіла йому "сладкіх апельсінов".... І секунд через 30 до мене дійшло що я сказала і я просто була шокована. Бо я не слухаю цю музику років 20,не дивюсь нічого російською з 2021року,а це всеодно сидить в тобі. Воно так глибокотв тобі, що незрозуміло, як це вирвати.
Це сумно визнавати, але в мене теж саме. Я визначила для себе сутність рос язика і рос культури як інвазію. Щоб викоренити це з себе намагаюсь вкорінювати українське. Але як же воно глибоко сидить((
Бо меми - це важливо!
Коли я повністю перейшов на українську, перші кілька тижнів у мене в голові фонтанували уривки з російських пісень, фільмів, книжок. Потім пройшло.
Витерти спогади не вийде, але можна потроху витісняти новими
Краше зразу такі штуки перекладайие на українську та посмійтеся з цієї ситуації. Стресувати від таких тригерів означає менше робити корисного для оточуючих. І кому це на руку - думайте самі.)
Здається Зємфіра не підтримці війну, що соромрого процитувати її пісню. Ви краще просто вчіть нові українські, поширюйте, щось робіть, а оце просто соромно за пісню автора, який не підтримці війну, який допомогає Україні. Може Зємфіра робить для України більше ніж ви, хто знає
Буде дуже цікаво, якщо Маріам знайде культурологинь із Німеччини, що могли б відкрито обговорити тему як після другої світової німці позбувалися поколіннями прихильності та ностальгії до дуже!! якісного!! культурного контенту доби Райху. Бо насправді там така була міць естетики, талантів та інновацій, що дуже непросто було тоді з цим боротися... Саме тому американці драконівськими засобами випалювали те поле десятиліттями і досі не до кінця випололи... Такі бесіди допоможуть українцям зрозуміти, як позбавитися від ностальгії до радянськості та наступної 30тилітньої москвоцентровості саме культури і маскульт-свідомості. Бо радянське = нацизм за світоглядом та поведінковою моделлю.
Дякую за розмову. Я з російськомовної родини, зі зросійщеного регіону. Коли я перейшла на українську 4 роки назад, моя мама не підтримала це. Вона це прийняла як ніби я образила особисто її і цураюсь родини. Після 24 лютого, вона і сама намагається говорити до мене українською. Про почуття сорому і остраху відчути емпатію я не думала, але після почутого в подкасті, чітко виокремила це в собі.
Радує ваш канал своєю культурно просвітницької роботою❤❤❤ душевно та правдиво
Така важлива розмова. Інколи дуже легко радикалізуватися і забути, що навколо люди, і найголовніше, українці та українки, з якими нам будувати країну.
Для себе вибрав шлях нейтралітету до російської мови в побуті, але виключення таких людей з близького кола спілкування, аби не витрачати емоційний ресурс на них.
Найбільшу небезпеку російськомовні українці несуть для українців, що свідомо перейшли на українську, бо вони (я) знаходяться в процесі адаптації до нової системи мови, думок, складань слів у речення, і ти коли чуєш мову, яка асоціюється з комфортом, то мозок починає бунтувати та просувати слова, які мозку знайомі з дитинства.
Дуже крута та важлива розмова, вподобайка та коментар для просування якісного українського контенту
Дякую за такий важливий проєкт для українського ютубу🩷
Просто дякую вам за ці розмови. Дуже резонує, і дуже допомагає оформити власний емоції в зрозумілі слова і речення ❤
Валентино, Маріам, дякую вам за глибину саморефлексії і розмови.
Дуже цікава і актуальна тема
Маріам - Боже яке гарне імʼя !!! Вперше чую його, таке гарне !
ех, ще в 21 році слухав цоя і ноггано... Сором. зараз радикально виправляюсь. і я нарив стільки старої музики, що у мене просто шок, бо ніколи не чув цього раніше.
Залишу список тут, для тих хто не знайомий.
Аби МС
Бiльше - Рок-н-ролл на терiконi
Loony Pelen
The Хостільня
Оселедець
Цукор Біла Смерть
Повільне Кермо
Мертвий Півень
Вій
НебоРок
Godzadva
Иіцкій Аун
999 - Звичайний панк
Апельсинове Неподобство
Foa Hoka
Пластилінові негри Forever
ЯЯЯ - гей зазу
Секстет Шаповала - Кобзарева Дума
ВЕЖА ХМАР
So... - Зелена казка
Іванов Даун (Ivanov Down)
Вапняки під голим небом
Фактично Самі
Всяк Випадок
Ворождень
Коллежский Асессор
Крихітка Цахес
Світлана Няньо
Катя Chilly
Сана
Тепло Землі - Тіна
Некрополь
І багато інших!
Спасибі за актуальну тему!
(Ще кілька слів на підтримку нового подкасту)
Крутий випуск❤
Дякую за рефлексії!
Сором за споживання москал-го є. Бо споживала будучи вже дорослою.
І вважаю цю емоцію нормальною, помічною у зростанні. Бо це про визнання своїх помилок, про відповідальність.
Тому все ок, аналізуємо, робимо висновки, перетворюємо сором з деструктивної емоції на конструктивну і рухаємось далі🫂❤️🔥
Погоджуюсь
Дякую вам, дуже-дуже! Це було і цікаво, і потрібно ❤
Дякую за цікаву та важливу розмову
Надзвичайно важлива тема. Є про що подумати. Дякую.
Дякую, що піднімаєте такі важливі теми. Українізація = деколонізація. Хочеться більше дискусії на цю тему у суспільстві.
Маріам, я вам хочу сказати, що нам дуже пощастило, що ваш батько привіз вас саме в Україну - ви і ваші брати робите для держави мегаважливі речі. Дякую вам усім!
Не знаю, чи так вже й пощастило Маріам, а Україні з Маріам дуже пощастило. Чудова емпатична жінка, свідома і чесна.
@@oksanamiroshnychenko9100 я саме те і написала, що Україні дуже пощастило, що вони приїхали до нас
Мені подобаються слова Василя, які він казав у якомусь інтерв’ю, що він намагається концентрувати сили не на негативі, хейті тощо, а на створенні і продукуванні чогось корисного
Дякую! Згодна, що треба про це говорити, щоб ми один одного більше розуміли і не відчували себе самотніми в проживанні цього унікального досвіду. Дякую, що робите перший крок і показуєте на своєму прикладі!
Дууууже цікаво слухати розумних і щирих людей! Спасибі, я цікаво провела з вами час!
Треба віддати належне росіянам - вони вміють будувати соціальні інституції. Нажаль, ці здібності завжди спрямовані, або на перетворення усього на зброю, або на укріплення імперського режиму. Мені здається українці мають тримати у фокусі уваги базову установку на загрозу, коли зіштовхуються з чимось, що роблять росіяни, що вони говорять, пропонують чи створюють. Особливо, коли мова йде про продукти культури. І рефлексувти свій минулий досвід теж варто з цієї позиції. Тоді одразу стає зрозумілим, що, серіал кадети спрямований на мілітаризацію молоді через романтизацію військової справи, братерства, елітарність, тощо. А КВН - це плавильний котел для єднання народів колишнього совка і нівелювання міжетнічної напруги через гумор.
Перший раз дивлюся ваш випуск. Неймовірно вражена якістю розмови,обговорення цієї проблеми. У кожного з нас , хто був дитиною чи підлітком в часи Радянського Союзу - є цей сором, що нам подобалось щось російське. Гарні висновки. Проговорити це було та є важливо.
Дякую за це!
А чи не забагато сорому і провини сидить у нас? Чи потрібно соромити себе і оточуючих, за те що ми самі не вибирали? Може потрібно міняти свої смаки і вподобання через позитивний досвід вивчення чогось нового. Це вже сидить у більшості з нас і цьому також потрібно давати вихід. Можно відмовитися від того,щоб показувати це кіно дітям і від читання їм книжок нашого дитинства, потрібно обговорювати і переживати минулий досвід, але чи потрібно це робити через сором. Мені не сором, мені як подобалися якісь фільми,чи музика ,так і подобаются, але я просто не транслюю це своїй дитині і сама відмовилася від російської культури. Концепція повального сорому і провини, це як раз те ще було у радянські часи. Можно пошуткувати один з одним парою фраз з Рязанова, забути і піти далі. А от у наших дітей вже не буду ні цих цитат, ні сорому.
Дякую, за цікаву розмову!
Дуже конструктивна точка зору.
Я згодна, що якщо розглядати це питання з точки зору сорому... багато людей будуть захищати "свій вибір". Це людська природа - спротив, коли хтось каже мені, за що мені повинно бути соромно.
Прекрасна точка зору. Не все радянське було гівном, але треба розуміти, що те радянське усе було зросійщеним і ми то не вибирали, а наше рідне знищували. Тому зробили висновки, виховуємо українських дітей культурно і рухаємося далі.
Здоровий глузд просто в кожному слові вашого коментаря. Дійсно ми не можемо змінити те що ми дивились і слухали в 90х/2000х, але ми можемо зробити так щоб воно там і залишилось, а далі свідомо обрати що ми дивимось і головне чому вчимо дітей. І за принципом Мойсея вони вже не памʼятатимуть того рабства
Дякую авторам ❤❤❤❤❤
Сором - прихований гнів. На себе. І ви його своїми спогадами виливаєте зі свого умовного глечика. І іншим допомагаєте. Дякую
Чудовий ефір, прям відкриття для мене! Дякую! Молодці!
дякую за такий контент, я досі страждаю від того що якісь меми р*сняві вилазять в голові, так хочеться це все забути і ніколи не мати навіть уявлення про те, що ти колись був в цьому контексті
Одна справа памʼятати та знати про фільми/музику/відео та інший російський контент, а інша справа максимально не поширювати його на теперішнє і майбутнє покоління. Вважаю це найголовніше!
Я особисто співчуваю собі з приводу цього всього і радію, що змінила пріоритети і маю доступ до нашого.
Я в дорослому віці зясувала, що знаю купу цитат з сраних совєцкіх фільмів і навіть не тому шо я бачила їх, а бо мій тато говорить цими цитатами. Я просто почала їх гуглити...
+
Мені теж дуже бридко слухати російськомовний контент. Наче відраза. До повномасштабного вторгнення я обожнювала бродського та полозкову. Зараз не можу, але і боюсь що знову полюблю це
Дуже любила Полозкову, ходила на їх концерти в Донецьку. Знаю, що вона підтримує нас, в неї з України багато друзів було, не знаю, як зараз. Але якось прочитала в одні й з її сторіс, що вона попри все співчуває російським солдатам, які гниють в окопах. З тих пір як відрубало. Уникаю зараз будь-якого російського контенту
@@Ольга-г1с6т
Відмінили людину за прояв співчуття, за щирість і людяність. Полозкова мені відверто неприємна, але її посил викликає щось справжнє і тепле на душі, що вона не звір, а ви це знецінюєте. Ваша категоричність має диявольську ціну.
Говорили про Шевченка в Хаусі, згадала фільм "Норд" і фразу "Борщ це ро*ійський червоний суп". Ця фраза ще в дитинстві викликала лють
так, це просто капєц. а піца - це російський прісний млинець з сиром. а суші це російська рисова каша рулетиками
Hardkiss, Петро Зарудний, Тонка, Мотанка, Midgard, Merva - ось у це я перетворила свою любов до руського року. І далі в пошуках. А ви знали, що Флер - українська? Формалін, Шовкопряд і М'якою ходою Пулатова переклала українською❤
Дякую, бо я не знав ..Ще місяць тому видалив Флер та інші гурти, які мені подобались роками з плейлистів(бо російські пісні)
О, а де можна послухати переклади? А то я колись любила Fleur, а тепер від російської нудить
А я усвідомила що мені ок що я відчуваю огиду до всього російського - мови, контенту, музики чи літератури, бо ця відраза до всього російського це такий собі лакмусовий папірець, який повідомляє мене про небезпеку і отруту. Мені і нікому не повинно бути соромно відкинути російське, бо це відчуття абсолютно адектватна реакція відносно того що мені вся ця російська культура принесла в життя. Стільки горя, самотності, втрати, тривоги, страху і це все принесла мені росія і її похідні, все що вона створює і нав'язує силою і маніпуляцією. Огида і злість у такому випадку навпаки навіть здорове відчуття!
Дякую за цей затишний вайб! Було так приємно послухати вашу дискусію. Це важливо, болюче але сама подача згладжує кути. Ви величезні молодці.
Дякую, просто чудовий подкаст.
Можна багато сказати про персональну деколонізацію, але не хочеться. Так, це непростий, насправді дуже тривалий шлях. Ну і звісно болючий, бо доводиться відмовлятися від минулого, або примирятися з ним.
Так, я споживала російський контент до 2014, але потім почала відмовлятися. Щось одразу - книжки, фільми. А від музики поступово.
Дякую за подкаст та цікаві думки.
Нещодавно вирішив сформувати ностальгійний плейлист з музикою, яку я слухав в різні етапи свого минулого. Зловив себе на думці, що російські пісні, з якими в мене були пов'язані цілі пласти життя, викликають в мені не сором, а огиду та ненависть. росія вкрала в мене частину мого минулого, сплюндрувавши позитивні моменти своїм русскоязичним фльором. Це таке мені нагадування, що я (як і мільйони українців) був сліпим та дурним.
Також не можу слухати російськомовну музику українських виконавців. Але не через огиду, а через біль. Хоча ні, й через огиду... до росії, бо вона таке з нами зробила.
О, це крутезний формат. Дякую 😊
Дякую! Випуск для мене дуже корисний, завдяки вам я змогла виокремити наступне. Я думала що мені соромно і не соромно одночасно за одне і те саме, але це парадокс який мене плутав і не влаштовував. Тепер я у собі розібралась: мені не соромно за те, що я споживала російсьаий контент у дитинстві, бо перегляд передач по тв то не був мій вибір, а тих дорослих що були зі мною; і мені соромно за те що я дивилась російський контент за власним вибором тоді коли був вибір його не дивитись, а переключити канал, перемкнути радіо тощо. І я пишаюсь собою що з 2014го року у віці 23х років я абсолютно свідомо відмовилась від російського контенту, звісно поступово - я замінила його іншим: українськими, англійським, тощо. Це допомогло адекватно сприйняти та ідентифікувати себе, щоби бути цілісною особистістю.
Це разйоб! Дякую, що ви робите такий продукт❤❤я була сьогодні на презентації в Сенсі і це разйоб
Одне з правил поводження у пристойному суспільстві та на улюблених YT-каналах:
*прийшов, прослухав, поставив вподобайку* 👍🏻
Дуже дякую за випуск)
Буду разом з вами проходити шлях деколонізації ❤
Валентина і Маріям роблять важливу справу дуже гарно, і дякую Василю, він чудовий гість ☺️
Дуже дякую за такі важливі і цікаві роздуми. Рада знову вас бачити і чути. Я обожнювала ваш попередній подкаст "Де ми?", отримала величезне задоволення від сьогоднішнього відео і з нетерпінням чекаю наступних випусків. І ще мій особистий фетиш цього відео - це голос Маріам - дуже чуттєвий😍
Дякую за україномовний контент ❤
Дякую! Чудовий подкаст! Важливі думки!
Мені соромно за багато речей. Дивуюсь людям, які продовжують чіплятися за те лайно. Адже тут не йдеться про те, аби вскрити череп та зробити трепанацію і все забути. А про те, аби визнати свої помилки.
Для мене люди, які визнають помилки - це дорослі люди, люди аналізують, люди які думають свої думки...
Важлива розмова, дякую
Дякую! Дуже рада чути та бачити Маріам більше на просторах ютубу, і приємно дізнатись про нові для себе обличчя як Валентина та Василь
Ваш канал - справжнє відкриття для мене, дякую
Дуже цікавий та корисний випуск. Так як я теж дитина 90-х та 2000-х - все знайомо. Дуже близька тема. Дякую за проговорення. Це шлях розуміння що з тим всім робити. Я так само як і Маріам можу процитувати фрази з усіх відомих фільмів Рязанова та Гайдая, знаю радянських акторів, російську естраду, А Новорічні свята мені подобалося зустрічати з олів'є та "Ирония судьби" 31 грудня. Як і паралельно й "Сам вдома" але саме 1 січня. Так само й російська музика.
І мені так само страшно відчути симпатію до того всього, якщо почну згадувати. І так само як і Василю огидний будь-який російський контент зараз, але саме сучасний російський.
Дуже цікаве відео! Дякую, що створюєте такий контент. Хочеться щоб якомога більше людей побачило це відео:)
Ви просто мега актуально і мега доступно перевернули пласти свідомості і підсвідомості зрілого і незрілого мого буття. Респект!🎉
Щиро дякую за чудовий та важливий проєкт. Думка Валі про терпимість зачепила, гплаю, має бути терпимість і до себе в контексті минулого зросійщеного досвіду.
Дуже радію, що зробили у відео форматі! Хоча це займає більше зусиль, але приємно інколи ще й подивитися на емоцію людини, яка говорить.
Я все своє життя слухаю дуууже багато музики! І до середини 2000-х це була здебільшого росііська, бо просто іншої майже не було, але потім у мене з'явився інтернет і з кожним роком російської в моєму плейлисті ставало все менше і менше, а якось взагалі зникла, тож після 24 лютого видалив лише два гурти, це було ізі))
Здебільшого вони не можуть гратись в конкуренцію, тільки нав'язуванням силою або грошима, типова русня 🫠
іншої майже не було у вашій бульбашці, напевно). бо ще в дев'яностих уже було всього українського багато - не тільки скрябін і білик). мої однокласниці-трійочниці слухали "плач єремії" і "мертвого півня", а я слухала ігоря жука і тризубого стаса, катю чілі, віку врадій і марійку бурмаку - це в школі на околиці києва)
@@shatelei Ну так, коли я писав "бо просто іншої майже не було" я мав на увазі своє оточення і які касети продавали на ринку в Кривому розі))
Хороші українці
Коментар в підтримку контенту! Чудовий подкаст, як і всі проєкти Суспільного!
Мені буде 30, я родом з Тернополя. Я дивилася всі ці дешеві російські серіали, бо ними був наповнений ефірний час. Але з нами батьки багато говорили на ті теми, які представлені у цих фільмах. Недавно натрапила на дитячі відео і помітила, що, коли ми з сестрами грали у телеведучих, то завжди грали це російською мовою, бо нам здавалося що це круто і так має виглядати справжня ведуча. Ці відео я дивитися не хочу, мені соромно. Зберігаю швидше як матеріал для культурологічного дослідження.
Все це було в нашому минулому, так вплинуло на розвиток і формування, але: важливо, не звідки ти, а куди ти. Тому усвідомлення, рефлексії і вперед в нове майбутнє. Можливостей багато, головне не втратити шанс
Серіал Інтерни з упирем Охлобистиним можу цитувати кусками😭дуже любила цей серіал
Я закохався в очі Маріам ❤
Дякую за цікавезну розмову чудових людей ❤
Дуже важлива розмова. Сподіваюсь дійде до багатьох українців. Бо всі ми так чи інакше надломлені, зраджені , і важливо розуміти це . А головне - адекватно пережити це, не виплескуючи цей внутрішній стрес в вигляді агресії до інших українців, намагаючись так показати, що ти більше українець чим той інший. Сподіваюсь підростаюче покоління виросте менш зломленим і більш лояльним до таких різних, проте все ж українців.
Класний проєкт. Дякую ❤. Цікаві ведучі і супер гість))
Підтримуючий коментар для просування із семи слів
Дуже дякую за випуск! За цікаву, важливу тему і чудового гостя! Сил та натхнення!
Дякую за цей подкаст, бо мені теж за багато чого подібного соромно, і те що росія розмивала наші кордони, особливо в поп культурі і дитинство, підлітковий вік і дорослішання відбувалось в проросійському вакуумі. Є над чим рефлексувати і ставати кращими і робити кращим наших людей та суспільство❤️
Ох, така важка тема - настільки боляче знати, що в тобі це залишиться назавжди.
Сприйняття пам'ятних моментів, купа московщини, яка заклалась в підкорку
А ще сумно, що перебуваючи в Артеці, читала "Дневной дозор" Лук'яненко (де також згадувався "Артек") , але автор - імперіаліст, з дуже чіткою позицією
Дякую, що піднімаєте важливі теми. Дуже цікаві спікери, все відгукується
Дуже крута ідея проєкту! дякую!
Дякую, чудовий подкаст! Коментар в підтримку вашої праці і дякую за Василя
Які ви молодці ❤,що почали говорити про це на суспільному❤