Я не знайшов готових рішень для такої озвучки, тому створив власну програму на Python, яка озвучує чат із нейромережею у форматі діалогу. Наразі програма ще не готова до публічного релізу, але, можливо, я випущу її в майбутньому.
Один аргумент проти симуляції. Життя більшості людей досить нудне. Навіщо комусь створювати персонажа, у якого все нудно? кому буде цікаво спостерігати як я годинами читаю щось, дивлюсь і ніхрена не роблю? Коли ми створюємо гру, персонажі там завжди роблять щось. Вони не сидять тупо годинами та днями. І вони не мають рутини. Гра - це завжди щось цікаве. Це екшн. Або просто якісь цікаві дії. Якби ми були симуляцією, наші життя не були б такими нудними. Тому що тоді було б не цікаво з нами нашим так званим "творцям", які "грають".
Залежить від рівня об'єктів, які досліджуються. Якщо досліджувати людину - так, офісний планктон що лежить на дивані всі вихідні - не самий цікавий об'єкт. Але якщо моделювати поведінку суспільства - то воно саме з таких у більшості і складається. Та навіть якщо взяти цікаву особистість, життя якої ніяк не можна назвати нудним, то її клітини все життя роблять нудну рутинну роботу - але вони є частиною системи, що моделюється. Іншими словами, на роль статистики нудні люди цілком підходять :)
Цікава думка! У мене є два варіанти відповіді. Перший - творці, можливо, мають ще більш нудне безсмертне життя, тому їм цікаво спостерігати навіть за найбільш нецікавими людьми. Другий варіант - як і в будь-якій грі, існують NPC (персонажі, які не мають власних реплік і виконують лише фонову роль), а творці грають за цікавих людей, тоді як усі інші слугують лише для створення антуражу.
Яка фдупу симуляція? Якби це була симуляція, тоді автора можно було б визначити кретином, психопатом чи дитиною, яка розважається відбором, катастрофами і (!)війнами.
Ваша точка зору зрозуміла, але уявіть, що ви створили програму з таким алгоритмом, який міг би сам себе переписувати, еволюціонувати і перетворювати прості речі на більш складні. Згодом цей код почав би створювати надзвичайно складні організми, наділені свідомістю та розумом, щоб пізнати себе (або з якоюсь іншою метою). Крім того, в самій природі коду закладена вічна боротьба - сильніший та розумніший повинен перемагати й домінувати над слабшими, а також усувати всіх, хто загрожує його виживанню. І тут питання: чи втручалися б ви, як програміст цього коду, в його роботу, чи просто спостерігали б за тим, як він еволюціонує? Також можливо, що головний програміст втручається, просто відійшов на обід і людство знову почало воювати. Але це лише одна із багатьох теорій. Оскільки людство себе та Всесвіт в якому живе щє не пізнало, воно буде висувати багато різних теорій і з часом доводити їх чи спростовувати.
@@rozmova-ai на мою думку, якщо мета і є, то вона точо не пізнання. Люство створило ШІ не для того, щоб він вивчав і вдосконалював свої алгоритми, ШІ створений як помічник, от і Всесвіт має якусь конкретну потребу від розума: зберегти себе, створити ітерацію чи ще щось таке. Але тенденції на самознищення натякають на відсутність контролю збоку програмистів, а відсутність контролю натякає на відсутність симуляції.
@@ibrag2012 Можливо, самознищення спрацьовує тоді, коли інтелект розвивається не в тому напрямку. Та і людство себе поки що не знищило. А війни можливо нам потрібні, щоб ми зробили ще кращий ШІ, чи якісь інші технології. Я не думаю, що люди створюють ШІ як помічника (можливо тільки в короткостроковій перспективі), бо рано чи пізно він буде не під контролем людей і це всі розуміють, але продовжують це робити. Я думаю, що абсолютна більшість не хоче війн та загибелі. Можливо, людству варто переглянути правила відбору лідерів, адже зараз до влади часто приходять не найрозумніші чи найкомпетентніші, а ті, хто має кращий маркетинг і вміння маніпулювати. І тоді ми не знищимо себе, а перейдемо на наступний рівень. А ще люди створюють навколо себе безліч "ігор" (іншими словами симуляцій), які мають свої правила. Всі люди які входять в цю групу мають дотримуватись цих правил, законів. Наприклад: ми не ходимо в театр в шортах; ми не ходимо в дитячий садок вчитись, якщо нам сорок років 😃; кожне свято чи традиція - це перелік правил які має дотримуватись кожен, хто його святкує; кожна посада в любій компанії має певні вимоги, обов'язки; кожен ринок має свої правила гри. А ці "правила" іншими словами "алгоритм дій". І людина все навколо себе намагається структурувати. А ці факти більше схожі на аргументи в користь симуляції. Але це не точно 😂
@ та ну! Інтелект розвивається завжди в одному напрямку: напрямку порядку, а те що розвивається в зворотньому напрямку - це деградація. Ну да: на рахунок тенденції трохи перебільшив, все ж, мета миротворчів органів певною мірою досягнена: останні війни локальні і не переросли в глобальні, але наступний крок (перенести війни на торгові/політичні поля) не досягнутий. ШІ в цьому сенсі взагалі пацифіст: перемовини, діалоги, домовленості бла-бла-бла, в цьому сенсі з нього ніякої користі. В решті, як помічник, консультант, викладач, просто співразмовник майже ідеальний, те що каже що не має емоцій - бреше або захищає заборонений простір, реагує на вислови доволі по-людські. До речі: еволюція ШІ також натякає на відсутність симуляції: там він просто не потрібен, тому що будь-який інтелект в симуляції штучний.
![Як рухається Земля [Vsauce]](http://i.ytimg.com/vi/GCTMWxdVZj0/mqdefault.jpg)
![Осознанность. Искусство жить в моменте. Джейми Уилкинс. [Аудиокнига]](http://i.ytimg.com/vi/A8jfPQh0RAc/mqdefault.jpg)
Як зробити своєму чату таку файну вимову?
Я не знайшов готових рішень для такої озвучки, тому створив власну програму на Python, яка озвучує чат із нейромережею у форматі діалогу. Наразі програма ще не готова до публічного релізу, але, можливо, я випущу її в майбутньому.
@rozmova-ai , вражає, успіхів!
Один аргумент проти симуляції. Життя більшості людей досить нудне. Навіщо комусь створювати персонажа, у якого все нудно? кому буде цікаво спостерігати як я годинами читаю щось, дивлюсь і ніхрена не роблю?
Коли ми створюємо гру, персонажі там завжди роблять щось. Вони не сидять тупо годинами та днями. І вони не мають рутини. Гра - це завжди щось цікаве. Це екшн. Або просто якісь цікаві дії.
Якби ми були симуляцією, наші життя не були б такими нудними. Тому що тоді було б не цікаво з нами нашим так званим "творцям", які "грають".
Залежить від рівня об'єктів, які досліджуються. Якщо досліджувати людину - так, офісний планктон що лежить на дивані всі вихідні - не самий цікавий об'єкт. Але якщо моделювати поведінку суспільства - то воно саме з таких у більшості і складається. Та навіть якщо взяти цікаву особистість, життя якої ніяк не можна назвати нудним, то її клітини все життя роблять нудну рутинну роботу - але вони є частиною системи, що моделюється. Іншими словами, на роль статистики нудні люди цілком підходять :)
Цікава думка! У мене є два варіанти відповіді. Перший - творці, можливо, мають ще більш нудне безсмертне життя, тому їм цікаво спостерігати навіть за найбільш нецікавими людьми. Другий варіант - як і в будь-якій грі, існують NPC (персонажі, які не мають власних реплік і виконують лише фонову роль), а творці грають за цікавих людей, тоді як усі інші слугують лише для створення антуражу.
Навіть GPT філолософію за науку не вважає.)))
Яка фдупу симуляція? Якби це була симуляція, тоді автора можно було б визначити кретином, психопатом чи дитиною, яка розважається відбором, катастрофами і (!)війнами.
Ваша точка зору зрозуміла, але уявіть, що ви створили програму з таким алгоритмом, який міг би сам себе переписувати, еволюціонувати і перетворювати прості речі на більш складні. Згодом цей код почав би створювати надзвичайно складні організми, наділені свідомістю та розумом, щоб пізнати себе (або з якоюсь іншою метою). Крім того, в самій природі коду закладена вічна боротьба - сильніший та розумніший повинен перемагати й домінувати над слабшими, а також усувати всіх, хто загрожує його виживанню.
І тут питання: чи втручалися б ви, як програміст цього коду, в його роботу, чи просто спостерігали б за тим, як він еволюціонує? Також можливо, що головний програміст втручається, просто відійшов на обід і людство знову почало воювати. Але це лише одна із багатьох теорій. Оскільки людство себе та Всесвіт в якому живе щє не пізнало, воно буде висувати багато різних теорій і з часом доводити їх чи спростовувати.
@@rozmova-ai на мою думку, якщо мета і є, то вона точо не пізнання. Люство створило ШІ не для того, щоб він вивчав і вдосконалював свої алгоритми, ШІ створений як помічник, от і Всесвіт має якусь конкретну потребу від розума: зберегти себе, створити ітерацію чи ще щось таке. Але тенденції на самознищення натякають на відсутність контролю збоку програмистів, а відсутність контролю натякає на відсутність симуляції.
@@ibrag2012 Можливо, самознищення спрацьовує тоді, коли інтелект розвивається не в тому напрямку. Та і людство себе поки що не знищило. А війни можливо нам потрібні, щоб ми зробили ще кращий ШІ, чи якісь інші технології. Я не думаю, що люди створюють ШІ як помічника (можливо тільки в короткостроковій перспективі), бо рано чи пізно він буде не під контролем людей і це всі розуміють, але продовжують це робити. Я думаю, що абсолютна більшість не хоче війн та загибелі. Можливо, людству варто переглянути правила відбору лідерів, адже зараз до влади часто приходять не найрозумніші чи найкомпетентніші, а ті, хто має кращий маркетинг і вміння маніпулювати. І тоді ми не знищимо себе, а перейдемо на наступний рівень.
А ще люди створюють навколо себе безліч "ігор" (іншими словами симуляцій), які мають свої правила. Всі люди які входять в цю групу мають дотримуватись цих правил, законів. Наприклад: ми не ходимо в театр в шортах; ми не ходимо в дитячий садок вчитись, якщо нам сорок років 😃; кожне свято чи традиція - це перелік правил які має дотримуватись кожен, хто його святкує; кожна посада в любій компанії має певні вимоги, обов'язки; кожен ринок має свої правила гри. А ці "правила" іншими словами "алгоритм дій". І людина все навколо себе намагається структурувати. А ці факти більше схожі на аргументи в користь симуляції. Але це не точно 😂
@ та ну! Інтелект розвивається завжди в одному напрямку: напрямку порядку, а те що розвивається в зворотньому напрямку - це деградація. Ну да: на рахунок тенденції трохи перебільшив, все ж, мета миротворчів органів певною мірою досягнена: останні війни локальні і не переросли в глобальні, але наступний крок (перенести війни на торгові/політичні поля) не досягнутий. ШІ в цьому сенсі взагалі пацифіст: перемовини, діалоги, домовленості бла-бла-бла, в цьому сенсі з нього ніякої користі. В решті, як помічник, консультант, викладач, просто співразмовник майже ідеальний, те що каже що не має емоцій - бреше або захищає заборонений простір, реагує на вислови доволі по-людські. До речі: еволюція ШІ також натякає на відсутність симуляції: там він просто не потрібен, тому що будь-який інтелект в симуляції штучний.
Йоги кажуть, що Він і є дитина!