Про що мовчали після Сибіру репресовані діти 🤯 і чому? | Любов Загоровська
HTML-код
- Опубликовано: 10 фев 2025
- Якщо ви додивитесь (або хоча б дослухаєте це відео до кінця), то дізнаєтесь, що з нами буде, якщо ми програємо цю війну, як російські каральні системи працювали в минулому і працюють досі, чому репресовані до Сибіру діти багато років мовчали і продовжують мовчати, що творили з ними та їхніми батьками в тюрмах, що робити з непропрацьованими дитячими травмами 80-річної давності, а також - чому ми не маємо права забувати нашу історію.
Операція «Запад» - наймасовіша депортація, здійснена радянською владою на заході України 1947 року. За даними Українського інституту національної пам'яті, за один день до Сибіру та Казахстану було вивезено понад 78 тисяч українців. Після - у жорстокий спосіб вивозили ще.
Журналістка та письменниця Любов Загоровська у книзі “Таборові діти” зібрала свідчення 70-ти людей (мешканців Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської областей, Буковини та Волині), які були депортовані в дитячому віці й зазнали терору совєцької влади. Така література - маст-хев на книжкових полицях кожної свідомої української родини.
Якщо ви це читаєте, вже переглянувши відео, і не залишили вподобайок чи обурень, а головне - коментарів під ним, то хто ви після цього, га?)
Мою родину репресували в 37му. В уральському концтаборі загинуло 9 дітей. 9 сестер моєї бабусі. Бабуся була старшою і їй виповнилось 15... З тих пір в нас в родині хлопців майже не народжується. Йдуть дівчатка. Наче ми маєм народити за тих замучених дітей. І мертвим, і живим і не народженим...
Мого дідуся теж, стратили у 1937 році.
💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔
Моя свекруха також була з репресованої сім'ї . Хату забрали , а дали телевізор у 80 роках . Одна сестра була в разі в дитячому будинку інша в іншому інтернаті . Я їх навіть не бачила . Батька увезли і маму в Сибір . Все було , але замовчувалось .
Такі оповідки повинні вивчатися в школі учням .
@@ПЕРЕМОГА-ы1фмого в 32-му. Спочатку розкулькулили.
Який страшний день бабака для України. Знову і знову. Я так хочу, щоб ми були останнім поколінням цієї боротьби, щоб наші діти, внуки були вільними
Нажаль, маю відчуття що ця наша боротьба буде вічною з ними.
@@MissTsapovska
Аж поки не з'явиться я.з.на нашій території або база НАТО
@@ГалинаЮсин-в2пне факт шо база Нато буде дієвою. Своє завжди надійніше
Але ж в нас пам’ять як у рибок, саме тому ми по колу ходимо!
Наша боротьба не повна допоки не виборем у влади свободи особистості і майна, рівності, законності і вільного ранку. І позбудемся зайвого госапарату
Не можливо це ні слухати, ні забути.
Пекло не під землею, а у сусідній державі.
Дякую. Подати з англ.субтитрами для світу.
Досі існує замилування світу рашею і птн.
Вони повинні почути. Їм треба втокмачити у мізки ...хто такі рашисти.
І немаловажно, що на пенсії ці кати були найзаслуженішими людьми. Пенсія, квартира, дача, утримання, нагороди, ...і пам'ятники катам скрізь у республіках федерації, як знак підкорення цього народу.
Тому що не осуджені були ті кати, тому далі все триває і триватиме.
Ще раз вам дякую. Ці люди мають свідчити на камеру в Гаазі і це мають перекладати всіма мовами світу - щоб всі знали, не тільки українці - весь світ почув, що це було, як це було. Потрібно вчитися у євреїв, кричати на весь світ, і не забувати, і при будь-які можливості повторити. Ми дуже мало сказали бо нам закрито було все, тому повторювати і повторювати і поважати той вклад тих людей, які кістьми лягли. Шана вам.
Мені навіть складно підібрати слова щоб виразити те на скільки Українцям потрібні подібні свідчення!!! Ми вже втратили дорогоцінний час, а значить і покоління які цього НЕ почули і не знають. Все частіше знову почало чутно - та какая разница под кем жить, лижби уже кончілась война!
Я коли це чую - мені стає страшно. Бо вже стерається з пам'яті Буча, Ірпінь, Бородянка...
Ми ще довго будем відхаркувати оте "щасливе" детинство у совку...
Вже піднімає голову какаяразніца.
Яка потрібна книга для увіковічення пам'яті про тих діток і їх родини,які зазнали таких страшних репресій.
Я знала, читала, дивилася про жахливі речі які робила Балалайня з Україною, але це....це ЖАХ ЖАХЛИВИЙ !!!! Такі факти нашої історіі мають викладатися у школі і у ВИШах. Дяка авторці. І Слава Україні 🇺🇦 та її Незламним Захисникам і Народові 💛🩵
САМЕ МАЮТЬ РОЗПОВІДАТИ! ВИВЧАТИ! ВИКЛАДАТИ! БО Й ДОСІ ХТОСЬ ЗГАДУЄ ТО МОРОЗИВО ТО БЕЗКОШТОВНІ КВАРТИРИ, ТО ПРО ПЛАТТЯЧКА! ВІД ЧОГО ЧЕСНО СКАЖУ, МЕНІ ВЖЕ ТОШНИТЬ! ТАКЕ ВРАЖЕННЯ, ЩО МИ ЖИЛИ В РІЗНИХ КРАЇНАХ! МОЖЕ ТАК ГОТУЮТЬ "НОВУ ДРУЖБУ" З РАШКОЮ?
Треба щоб ці події вивчали на уроках історії в школі.
Який жах.
Без кіноадаптації то буде тяжко сьогоднішньому поколінню кліпового мислення то доносити.
Викладатися...та наші міністри освіти і науки і теперішній з лісу теж заборонили у вишах викладання історії України а в школі вчать незнати що тільки не про геноцид московитів проти українців.Професора пані ІРИНУ ФАРІОН ВБИЛИ за правду і критику МОН.🥲
Dlatego i gadają po rosyjsku, bo historia jeszcze ZSRR. A w Ukrainie dużo agentów Rosji, FSB. Kiedyś NKWD. @@user-8fhkk3t
Я у шоці, дівчата, від почутого... скільки українцям довелося і доводиться пережити. Дякую за це круте і дуже потрібне відео!!!
Це треба пам'ятати всім українцям і не тільки...
Це страшне, що робили "руззкіє люді" з нашим народом...непокаране зло вбиватиме завжди - Фаріон
У власти были евреи и грузины, ну а потом хохлы - Хрущёв и Брежнев. Причём здесь русские?
Дякую за таку важку і важливу працю, ми маємо про це знати і пам'ятати
Важка, страшна, дика, але ПРАВДА! Дякую за зустріч з чудовою Людиною. Слава Україні!
Напевне наш народ виплакав стільки сліз,що уже душа заніміла
вибачте, але ж не доходить. От ніяк, і так нас і сяк, але не доходить, занадто малій кількості дійшло, а не урок - наздожене тебе з більшою силою і бамкне.
Який був сильний страх- мовчали!!!! Страшно було сказати правду ...
ДЯКУЮ за правду,це дуже важливо і молодим і старшим пораненим ссср та нквд, ДЯКУЮ письменниці дуже!!!Бачу як поляки бережливо відносяться до своєї історії,як діти ще з малечка привчаються з повагою відноситися до історії своєї країни,до людей поважного віку,це так зворушливо!!!А ми були позбавлени справжньої історії України,не деже зберегли історію,або самі винні,або плили по течії совєтів,шкода...Але є надія у нас найкраща молодь (мені67років),захищають нашу Неньку,вклоняюся всім нашим Воїнам,Слава нашим Воїнам,бережи Бог їх та Україну!!!
Дякую,але дуже боляче це чути,бо батькова родина була розкуркулена з Хмельниччини в Мордовію,і і батьки там загинули,батькові було 6років,з ним залишилися двоє старших сестер.Коли вони повернулися додому,їх дім забрали,його віддали у дітбудинок,а сестер взяли родичі.Батька вже немає,але добре,що він мені все розповів.Зараз я розповідаю своїм дітям і онукам.Хочу щоб вони знали в яких жахіттях вони жили.
Велика подяка, за надважливу історичну трагедію,котра торкнулась практично кожної родини
на Волині також.
Я жила в той період, батька учителя арештували в 1946 році, а нас переслідували, хотіли вивезти.Ми переховувалися, не ночували вдома, було нас троє дітей і старі батьки мамині. Пам'ятаю те ,,щасливе дитинство''' Батькоаі присудили 10 років, а через два роки він помер на засланні . Десь наприкінці 80-х років ми получили листа про реабілітацію батька...
💔
Дякую, що ви зібрали спогади. Я чула від моєї бабусі і її брата про сусідів і людей з села , яких вивезли в Сибір. Саме Івано-франківська область. Дуже шкодую, що не записала ці розповіді, а вже запізно. Про це обов’язково мають знати і сьогоднішні люди, і майбутні покоління!
Можете записати тепер свої спогади про їх розповіді,бо і того не стане.
Але серед нас багато дітей і внуків тих, хто заселявся в хати репресованих, охоронників, кегебістів, партпрацівників , яким байдуже до цих книжок, бо у них все окей і було і є, на жаль...
Так і є, слухала Рагулівну про славу дьоміна. дід з болот приіхав до Львову працювати у в'язниці. А що у всьому Львові не було місцевих хто міг там працювати?? І воно сидить і каже Львів 60% був російсько мовний. Ганьба окупантам🔱
Оце ж вам і лікарі МСЕК і жадібні інваліди прокурори все сміття залишене кгб,все,тюремщиками ,зрадниками і покидьками,що забирали майно,будинки .
Так, я теж про це думала. Бо серед нас живуть і вороги нації. Виникають такі думки, що у них зараз просто проявився ген. А гени у них, не українців,а колись завезених нам ворогів.
Мій тато одружився на Уралі і привіз маму сюди, в Україну, за що я йому дуже вдячна. То що цікаво - мама багато розповідала про свою сім'ю, про батьків, а тато ні. З того що знаю - в сім'ї було 11 дітей, вижило лише п'ятеро, і з них старший загинув на війні.
Дякую вам за вашу роботу, це потрібно, це наша історія
За тим мовчанням ховається жахіття.
Це я знаю з прикладу своєї родини. Лише після деокупації (Балаклія) дідусь промовив, що є родичі, який у 30-ті вислали в Казахстан. І все. Більше ні слова.
Щиро дякуємо,що піднімаєте такі важливі теми! Психологічні проблеми це одне,а от юридична,кримінальна відповідальність? Не проговорено достатньо про всі злочини радянської влади! Це має бути визнано всім світом,і озвучено,що влада радянського союзу була такою ж злочинною,як і гітлерівська влада! І скільки людей та народів вони загубили..!!!
І зараз,московитьска влада є продовженням радянського союзу! І непокаранність в минулому,дає їм змогу на нові злочини проти людства,зокрема проти українського народу..!
Опоздали маленько, советской власти уже тридцать лет нету.
Советской власти нету, а воспоминания тревожат душу и сердце.
р@@ТатьянаЛедяйкина-п8с
Радянської влади не має, але залишилися люди, які були комуністами, які виконували всі забаганки радянської влади. Медведчук, тому приклад. А скільки ще,, медведчуків,, зараз у владі. Тому і не може закінчитися війна. Бо хочуть знищити Україну.
А скільки дітей померли!!! Рідну сестру моєї бабусі вивезли з ЧОТИРМА МАЛЕНЬКИМИ ДОНЕЧКАМИ, ВІКОМ ВІД 7-ми ДО 2-ох РОКІВ. ВСІ - ДВОЄ БАТЬКІВ І ЧЕТВЕРО ДІТЕЙ ПОМЕРЛИ ВІД ГОЛОДУ!!!! УКРАЇНСЬКІ ДІТИ, НЕВИННІ, ЗАМОРДОВАНІ ГОЛОДОМ І ХОЛОДОМ.
😢😢😢
Дякую за розповідь. Тільки по дальші від Росії.Божого благословення Україні
Про це треба розповідати в школах дітям, щоб вони на все життя зрозуміли, що з українцями робить цей русский мир
Щиро дякую за ще одну вдалу роботу.
Сумно... Боляче...На жаль, це все правда,яка була,яку ми маємо знати і пам'ятати.Залишили-ся лише позитивні враження від чудової,приємної,розумної гості.
Дякуємо з Любою Вам дуже!
А скільки дітей загинуло у цій війні,поранені,біженці.Залишили свої домівки,лишилися сиротами,напівсиротами.Горе,якому нема міри.
Потрібно більше розповідати і частіше для громадян ,яке життя проживали українці,про їхню долю,щоб вони розуміли з чим ,і з якими тортурами підлягалися наші предки ,яка біль душевна,моральна їх свого часу спіткала....Це є крик душі...
Дякую Мар'янка за твою працю.Так тяжко чути такі історії.Яка болюча правда,але це наша на превеликий жаль реальність .Глибока вдячність за зроблену роботу.
Дякую за постійну підтримку! 🤗
Дуже дякую за цю неймовірно цікаву і одночасно чутливу розмову. Багато людей можуть розповісти жахливі історії, але не всі це зроблять. Мій батько 47 р.н. тільки років десять як почав щось розповідати про своє дитинство, про те як в його багатодітній родині(дев‘ять дітей) забирали мед, зерно, фрукти і т.д. , це він ще був малий, років 4-5(його батько без ноги після війни), вся родина працювала на городі щоб було що їсти.
Нам не психолога треба, нам до Бога треба. Але не хустка на голові, не обряд, хоча і це повинно бути. А живе спілкування з живим Богом і читання Біблії, як живого слова, яке сіє в душу. ,,Із-за незнання мій народ гине" , - слова із Святого писання.
Маємо живий приклад ,- це ізраїльський народ.
Шо ти несеш? Тебе кадилом в московському патріархаті вдарили?
Дякую вам за вашу роботу, за книги, це страшні речі і наша чи то скромність, чи то терпіння, чи то стриманість не дали шансу розповсюдити і розказати про це жахіття на весь світ, яке робили люди-звірі. Ті звірі прийшли знову це робити, тому, що мовчання не дало нам шансу завжди це знати і бути свідомими, що вони поруч, що вони знову можуть прийти щоб знову зробити те саме.!!!
Дякую за відео,за свідчення.Важливу працю робите.Розумнички україночки наші.
Біда в тому , що багато батьків не розказували своїм дітям, щоб уберегти їх від переслідування!
Дякую за правду! В школі ми цей період прийши як шось просте - розколькулювали куркулів. Ніхто на розказував нам і одної сотої від тої трагедії яка була в Україні і не один раз.
Вітання зі Львова. То правда, ви як жінка підійшли до цієї проблематики. Дякую вам за це дослідження таборових дітей. До сих пір я тільки назагал уявляла цей жах. Тепер відчула цю колективну травму разом з вами💔
Мій дід Федір пʼять років працював в Китаї , повернувся , купили з бабусею трохи землі , конячку , реманент . Прийшли большевікі і поставили перед вибором , або віддати все в колхоз , або - Сибір .
Все віддали , щоб не вмирати разом з дітьми а чужих краях .
Це Чернігівська область , Варвинський район .
Дуже дякую вам що підняли таку болючу і далеко не кожному відому тему.Маю наувазі тему дітей репресованих жінок,дітей забраних в батьків.Навіть слухати це все неможна без сліз.Але той музичний фон,гомін та бряцання посудом дуже заважали та відволікали від діалогу,що аж голова заболіла.Сам діалог насправді дуже цікавий на дуже важливу тему.Краще було б подібні речі обговорювати у тиші.Фонові шуми дуже тут недоречні були.Дякую за вашу працю.
Дякуємо нашим митцям! Завдяки їм ми детальніше знаємо за те "розкуркулювання" теж знаю багато історій із життя бабусів своїх та чоловікових. Коли захворіла свекруха і ми її забирали до себе, то я садила поруч з нею дітей і розпитувала її, а вона розповідала, бо я розуміла, що вона остання з тих, хто може розповісти правду! Мою рідну бабусю у 8 років віддали в няньки! Слава Богу, що сім'я трапилася хороша, і вона зростала там до 16 років, а потім її віддали заміж за старшого сина, дідуся пам'ятаю дуже серйозного, але доброго!❤❤❤🙏🙏🙏 А у бабусі образа була настільки сильною, що пам'ятаю, як в кінці 70-их років вони з мамою поїхали на бабусину батьківщину, щоб спитати, чому з 6 дітей віддали лише її одну!?
дякую за це відео. Це просто жахливі історії, мурахи повзуть по шкірі....
Дякую за iсторiю як кати Москви катували дiтей🎉🎉🎉🎉🎉
дуже цікава гостя і важлива тема ❤
@@kansascityshuffle_ дякую ☺️
А покручена свідомість,коли люди боялися бути українцями.Створюаали манкрутів і яничарів
Сильно.
Дякую.
Дякую, Оксанко 🤗
Слухала старших кажуть соромно признатися нас там гвал.ували, в таборах. Нічого соромно немає потрібно кричати і говорити на весь світ, щоб ми, наші діти,наше покоління пам'ятали і знали що таке рос.ія 😢
Щиро дякую за Вашу працю. Сподіваюся, наступне дослідження шановної авторки книги не забариться❤
Так, так,так.
Ми теж пройшли це.
Моя мама померла рік тому, у документі про народження мала просто риску довгу.На момент арешту мала не повних 6 років.
Самий молодший братик, помер на перегоні.Викинули з вагону.
То був папірець , повторне свідоцтво та не було там національність.
Просто у графі довга риска.
Тітки ,мама та дідусь такі страшні речі розповідали.
Мої внучата народжені у Іспанії, але донька та мій зять ,хочуть щоб я їм розповіла що знаю.
Бо подальше покоління деб вони не були, повинні знати.
Коли дідуся відпустили, то родина вже була у Казахстані.
До України дозволили виїхати але не до Львову а у Запоріжжя.
Там до смерті мого дідуся ,сусіди та знайомі проживали Петро Бандера.
Дякую за інтерв'ю з пані Любов'ю! За презентацію книги. За болючі теми, що є актуальними сьогодні...
Розповідала прабабця, поки ще була жива. Вона була сиротою. З 12-ти років працювала наймичкою у родині євреїв, там господиня навчила її готувати та шити. Коли виходила заміж, ця родина подарувала їй стару машинку для шиття, так вона шиттям і заробляла якийсь час. Згодом змогли з чоловіком назбирати грошей та придбати трохи землі, потім бичків для її обробки та господарство зі свійськими тваринами, все давалося важко і поступово. Найманих працівників не мали, все по господарству робили самі. Прийшли совки, оголосили їх куркулями і поставили перед фактом: або віддаєте добровільно, або в табори. Вирішили все віддати. Отак з 8-ма дітьми залишилися взагалі без нічого, але хоча б живі. Голод пережили тільки завдяки тому, що жили у місті і прадід влаштувався працювати на залізну дорогу (не знаю ким), тож йому давали картки на хліб. Місто Маріуполь, Донецька область. І ще, до речі, про тейк "ісконна рускаязичний данбас" - родина до совків вся була україномовна, хоча все життя прожили в місті, російську вчили вже під багнетами більшовиків.
Жахі! Жахі! Тоді і зараз!!! Для нащадків НКВСніків " какаяьразніца!"" Око за око, зуб за зуб!!!
Це треба показувати в школі
Жах.Господи, як сумно😢 слухати.Але ж рідну історію треба знати.
Дуже цікаво. Рекомендую подивитися.
@@ОстапТрощук Дякую 🤗
Дуже красива атмосфера у ресторані "Шпиндель"
дуже важко це слухати. ще важче усвідомлювати що це правда. це треба вивчати і викладати в усіх навчальних закладах усіх типів. щось мені наш час сильно совок нагадує. зараз теж саме робить росія
Через який страх та жах пройшли українці, а особливо діточки 😢. Нелюдська система тотально нищила народ. Дякую, пані! Дай Боже щоб наші українці чули вашу розповідь, а краще прочитали книгу ❤ 46:50 46:55
Дякую. Це мають чути наші діти і діти наших дітей.
Це мають чути ті,які досі шкодують за ,,совєтьским союзом"
Україна пройшла і проходить пекло.
Дякую за таку цінну інформацію! Дуже хочеться прочитати ту книжку
Привет из Молдовы 😢всем на уроках Истории, это должно быть в обязательнои програме обучения.
Так, повинно бути школі. Але потрібно, щоб у МО не було міністрів з російським нахилом. Адже МО не є патріотично-українським.
Дякую за важливу тему для українців
Ми маємо брати уроки у минулого і робити висновки у теперішньому щоб у майбутньому цього не повторювалось
Покоління має виховуватись починаючи із дитячих садочків патріотизму щоб знали історію і любили своє примножували і оберігали Україну🙏🇺🇦
дуже потужно! Але мало переглядів
Так, дуже мало. Люди за своєю природою егоїсти - захищають себе від правди. Бо боляче.
@@ИринаЛеонова-в4к це не егоїзм, а нормальна властивість психіки уникати травматичного досвіду. Але, все одно, про це треба говорити, бо потім "ето не голодомор, а везде голодали", "нету никаких украинцев/України", "Крим/Одеса/Кубань/Донбас - ісконниє росіянские землі" :(
Дякую
Мене не дивує що люди мовчали. По тих хто говорив приходили. Моя прабабуся почала розповідати про більшовиків та голодомори вже як зрозуміла що ніхто не прийде у 1994. Її спогади були дуже страшні, хоча вона дуже ретельно та обережно добирала слова. Ті хто пережив хотіли забути, але не могли. Ті хто лише чув, сподівалися що все у минулому та не повториться, бо світ розвивається та прогресує. Однак рф хоче бути владичєцей морской, хоч розбитим коритом, але панувати. Вони здатні відчувати велич біля того розбитого корита лише тому, що воно їх.
Дуже гарне і цікаве відео. Дякую.
Радянський садок - це ще той досвід. Що казати, про ці жахливі речі.
Моєї дружини бабася постійно розповідала як вони з сестрами виживали за селом на рові,батьків відправили до Сибіру,а вони залишились самі,до батьківської хати їх не пускали,пізніше їм забрали до себе далекі родичі.
Дуже інтересне відео. Я слухаю і плачу. Моя бабуся Неоніла. Її подружка Немидора. Брат бабусі Конон. От такі імена були в Україні. Моя бабуся була із сімʼї із 6 дітей. А от у бабусі вже було тільки дві дитини. А в радянському союзі неможливо було мати більше дітей.
Курва, я багато всього читала про ГУЛАГи, репресії і тд, але навіть у такого досвідченого дослідника, як я, волосся стало дибки. І ця книга повинна бути перекладена на всі мови світу, щоб там знали, з ким поруч живе цивілізований світ.
Дуже багато книг та автобіографічних творів про голокост і концтабори, але так мало відомо світові про голодомор і репресії українського народу!
Через який страх та жах пройшли українці, а особливо діточки 😢. Нелюдська система тотально нищила народ. Дякую, пані! Дай Боже щоб наші українці чули вашу розповідь, а краще прочитали книгу ❤
Пишіть у перекладах теж дуже цікаво знав би це весь світ що пережила наша нація
Я думаю має бути окремий урок у всіх навчальних закладах про рос.ю. Щоб показували сюжети розповіді українців😢
Читаю наразі "Таборові діти " Жахливо , але треба знати, щоб не забути
Ми дуже запізнилися з цими спогадами. Це жахлива сторінка української історії мала була оприлюднена як мінімум відразу після проголошення Незалежності. Я народився після совка…в мене єдине запитання: чому цього всього не було в підручниках історії України, лише сухі спогади про голодомор. Чому старші покоління знаючи про це не ділились з нами? То не було б навіть думок в голові, що ми «адін народ»…нам потрібно знати свою історію, без минулого немає майбутнього.
Фільми треба знімати не «Свати» і тп, а якісний український історичний продукт. За ці більше ніж 30 років дуже багато було втрачено - через імперський комплекс рабів.
Дивлюсь це інтерв’ю і плачу…
Розкажіть про виживжих після операції Вісла і після Волинської трагедії!!
Моя сім'я є вижившими свідками у "волинській трагедії" і мушу замітити, що це перш за все була спецоперація НКВС. 😢
Так і є,дитина все подальше життя мріє про зустріч з мамою,знаю що говорю бо сама з інтернату,і в зовсім малому віці також розлучили мене з мамою,сама держава.На сьогоднішній день так само болить душа,хоча вже досить зріла,як в перше мене розлучили з мамою,біль не висихає,і правильно кажуть була істерика доволі довго,я то помню хоча мені було десь біля двух років...
Історія ВАЖЛИВА. Франківську привіт, 🙋♀️
То правда,біль і страх пропрацьовую до сьогоднішнього дня...Но почуттю свободи,правди,гордості,що живу в Україні не змінюю,я щаслива що є жителькою України...
Як все це страшно. Просто немає слів.
Але я трішки старша за письменницю і не пам'ятаю такого лозунгу в своєму дитинстві. Мабуть вона якось інакше хотіла сказати...
Подивіться документалістику, це не про її власне дитинство а попереднього покоління, мені 42 і я цей лозунг знаю, на момент 80 х пройшло вже і розвінчання культу сталіна хрущовим і повернення до нього ж брєжнєвим. Як от зараз на болотії.
@@Харитя-т3ъ я теж лозунг знаю. Але вона сказала так, наче він був всюди і в усіх на устах, а такого вже не було
@@ОксанаОбженська-и3тїй так запамʼятався, мабуть
Послухайте онлайн книгу «Тигролови»це якраз про те і про незламний дух нашого народу!!!
Я теж можу багато розказати, поки жива. Мою родину вивезли в 1940 році з Західної України, вивезли дітей з двома бабусями. Мати вмерла, народжуючи шосту дитину, а діда мали арештувати і він пропав. Дітей повезли без батьків, остання дитина мала шість місяців
Розповідала тітка в 30 -х роках сімʼю вивозили в сибір( переплутали прізвища, як потім виявилось). Везли в товарних вагонах, як худобу. Дві дитини маленькі померли в дорозі від холоду . Наказали просто викинути тіла дітей через двері в тайзі. Навіть поізд не зупинився і не захоронили в землю дітей. Ось такі іроди ,, совєцкі,,
Дякую авторці .
Наша історія. Тяжка доля , зруйнована, наших предків.. Я так часто про це думаю. Бо це доля і моєї родини. Прабабуся і прадідусь і вся їх родина, були у вигнанні в Саратовській області тільки за те, що вміли працювати на землі (Київщина), давали роботу селянам, і на початку 20 століття уже мали трактори для роботи на землі. Відібрали совєти ВСЕ.
Іноді пробую уявити що вони пережили, відчути їх емоції.
Так мало про них знаю. Вони рано повмирали. А моя бабуся , їх донька померла молодою в родах (Лукія) то я нікого з них не бачила. Коли буду в Україні, мабуть потрібно звернутись в архіви(якщо хтось знає куди звернутись, підкажіть)
Дякую шановні наші Жінки, за Вашу працю.
Здравствуйте, я ингушка и в 1944 году чеченов и ингушей по указу джугашвили выслали в Казахстан ,и моя бабушка с дедом и моей 6ти летней мамой попали в комендатуру в Целиноградской области, там с голоду умерла моя бабушка, а в то время мой дед сидел в тюрьма за кражу зерна , в то время был голод.
@@stella4162 співчуваю Вам. Історію роду треба знати.
Християнський письменник Віталій Полозов дуже багато написав оповідань про сім'ї, про долі віруючих німців, українців, латишів, фінів, які сиділи по 10- 15 років.
Якою мовою? Є українською?
Дякую за розповідь і книгу,, Таборові діти,,. Прийде час і будуть писати про сьогоднішні дні.:війну, полон. А народ, який переживає ці роки війни, говорить,, на русском язике,,.
Однією з цих дітей була моя бабуся, її сестра і брат.
Моя бабуся, її сестри та брат пережили голодомор... То вони не раз розповідали про історії, які їм запам'ятались, все в деталях і завжди одне й те ж, що заклалось у них через звірство того всього, що відбувалось(... І про те, що їли немащений жом (по пів столової ложки), і про те як приходили і забирали абсолютно все, навіть борщ з печі, проколювали землю по всьому двору аби перевірити чи нічого там не заховали...
Та це був геноцид українців.
А нас не менше загинуло ніж
євреїв, але про голокост усі знають. Євреї мені подобаються -сильний народ.Он яку державу побудували. Аж зазрісно.
Чи вдасться нам створити сильну Україну?
Згідна. Вони дуже згуртовані і бережуть своє.
Теж весь час думка як би Україна взяла приклад з Ізраїлю
45:04 вибачте, просто в пам'яті поряд зринуло: дивилась нещодавно ютуб про тру крайм історію про американську сім'ю десь 50х років - діти збирали вздовж залізничних колій вугілля так само, щоб можна було обігріти кімнату - багатодітна сім'я, батько пастор.
Май на Буковині завжди говорили. Май старша, Май більша ,Май глибша .
А з дієсловами вживали? Чи тільки з прикметниками?
Далі совєти поділили народ на робітничий клас і колгоспників . Діти виростали зовсім у різних умовах . Це теж цікава тема для дослідження
Моя родина пережила 3 голодомори. І знову жахи цієї війни...
Сначала били самых родовитых,
Потом стреляли самых работящих,
Потом ряды бессмысленно убитых
Росли из тысяч самых немолчащих.
Среди последних - всё интеллигенты,
Радетели достоинства и чести,
Негодные в работе инструменты
Для механизма поголовной лести.
В подручных поощряя бесталанность,
Выискивала власть себе подобных.
В средневековье шла тоталитарность,
Создав себе империю удобных,
Послушных, незаметных, молчаливых,
Готовых почитать вождём бездарность,
Изображать воистину счастливых,
По праву заслуживших легендарность...
Держава, обессиленная в пытках,
Ещё не знала о потерях сущих,
Не знала, что КОЛИЧЕСТВО убитых
Откликнется ей КАЧЕСТВОМ живущих.
1989
Игорь Васильевич Кохановский
Згодна з тим , що ця війна - це наша мовчазна згода . Я це постійно кажу , вибачте на слові - ватнікам . Бо їх бурчання , мене дуже дратує .
Познайомтеся з долею дітей Романа Шухевича.
Слухала Вас і плакала ,яка чудова книжка , скажіть а де її можна купити .Дякую Вам за таку зворушливу розповідь. Нехай щастить ВАМ.
Дякуємо!
Видавництво Старого Лева, замовити. Або в інших
А ті,сьогоднішні зрадники,чим кращі,що нищать країну зсередини
Thanks
Мій дід по батькові, був засуджений судом трьох, до страти, бабуся померла в таборі, батько був дитиною ворогів народу, виховувався в колонії. З 4 річного віку. Бабуся встигла один раз передати йому листа з табору, щоб розповісти йому його походження, він прочитав і спалив той лист, бо був дуже ображений на батьків, він тоді не розумів того, що відбувалося, ненавидів батьків, з часом він жалів, що так вчинив. Запит в архів ми робили, алє відповіді не отримали.