Сила прощення/автор Марія Мосійчук/
HTML-код
- Опубликовано: 10 фев 2025
- Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе! Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею, щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!
до Ефесян 6:1-4
Друзі,якщо вам сподобалося відео - натисніть на 🔔 щоб отримувати повідомлення про нові вірші 😊
📌Не забувайте ставити лайки, коментувати !
📌 Поділіться цим відео з друзями!
Словами віршів ділюсь на моєму телеграм каналі
t.me/virshi_Lilia
🤍 Дякую всім хто слухає вірші!
Тим хто підтримує,коментує, поширює іншим !
Нехай Бог благословить кожного!
©копіювання без дозволу адміністратора - заборонено!
#мама #послушай
#поезія #віршіукраїнською #вірші #християнськівірші
Напишіть слова цьоговірша
@@ЛюбовДойчук Сила прощення
Торжество було це особливим.
По весняному все навкруги цвіло.
Молоді були такі щасливі!
Хоч родини в молодої не було.
Церква стала дівчині сім'єю,
Божої любові джерелом.
І сирітка розцвіла душею,
Ніжністю оточена, теплом.
А тепер їй, бідній сиротині,
Нареченого дарує Бог,
Щоб вони по цій земній стежині
Могли йти із радістю у двох.
О, яке було в сім'ї єднання
Наче свято було їх життя
Господу служить було бажання
Сиротам явити співчуття.
Та не судилось збутися бажанням,
Загинув в катастрофі чоловік...
Яким було болючим розставання,
Яким гірким жіночих сліз потік...
Яка безмірно невимовна втрата!
Але під серцем билося життя;
Воно вже народилося без тата,
Прекрасне, миле, дороге дитя.
Юнак зростав. Христос був його батьком.
З матусею спішили в Божий дім.
І часто їм на зустріч йшов безхатько,
І довго так у слід дивився їм.
Вони йому гостинці готували,
При зустрічі, щоб поділитись з ним.
І про Христа йому розповідали,
А він завжди похмурим був і злим.
Вдова водила сина до могили
Господь на небо тата твого взяв
О як його синочку я любила
Як добре, що тебе мені Бог дав.
Любив син з татом серцем розмовляти,
І тому на могилу часто йшов
І говорив: - О дорогий мій тату,
Яка безмірна Господа любов!
В якій ти славі там перебуваєш!
Спілкуєшся з Самим Ісусом ти!
О дорогий мій тату! Я бажаю
У ту країну також увійти.
Розповідав про мрії ці він мамі,
Що його жде на небесах Ісус.
А матінка, вмиваючись сльозами,
Запитувала: - З ким я залишусь?
Роки збігали... син зростав в любові,
Змужнів він, святе хрещення прийняв.
Йшли на служіння вони в день чудовий
І раптом... постріл поряд пролунав...
Син похитнувся... глянув мамі в очі,
Немов хотів промовити: - Прости...
Мов розумів, що через дні і ночі
Прийдеться хрест страждання їй нести.
А мати, наче ранена пташина,
До тіла припадала знов і знов...
О, хто посмів забрати в неї сина?
Її надію і її любов...
Убивця не втікав... це був безхатько
- Я не хотів вбивати, - він сказав,
- Я йому заздрив... він немає батька,
Але любов він материнську мав...
Його взяли, скрутили йому руки.
За ґратами він проведе роки.
А мати ця переживала муки,
Витоптувала до могил стежки...
Носила квіти зрошені сльозами.
Про рідних світлу пам’ять берегла.
Казала: - Сину, ти пішов від мами.
Як швидко твоя квітка відцвіла...
І враз немов почула голос сина:
- Ми з татом тут радіємо у двох,
А він страждає, в'язень той, хлопчина...
А його також дуже любить Бог.
Своє згадала... Як у сиротинці
Хотіла, щоб помітив її хтось,
Як віруючі несли їм гостинці
І через них відкрився їй Христос.
Роздумувати мати більш не стала,
Збирати речі і харчі взялась,
І про тюрму де вязень розпитала,
З молитвою в дорогу подалась.
Що йому скаже і про що спитає?
Чи в очі зможе глянути він їй?
Чи взагалі, він ще її впізнає
В байдужості, жорстокості своїй?
Її він упізнав би й серед ночі,
Хотілося кричати на ввесь світ...
Та опустив до долу вбивця очі
Й промовив майже пошипки: - Простіть...
Старалася покрити все любов'ю,
Трагедію забути хоч на мить...
А її серце обливалось кров'ю...
Молилася: - Допоможи простить...
Всміхалась, годувала, одягала...
Слова ласкаві повторяла знов;
І про Христа йому розповідала,
Про Його жертву і Його любов.
Додому йшла і розмовляла з Богом,
І слово Боже в серці берегла.
А потім знов збиралася в дорогу,
По іншому вже жінка не могла.
Думки, безсонні ночі і дорога...
На серці шрами і пекуча біль...
Але Господь давав їй перемогу,
Сердечні рани лікував Він їй.
Любила в'язня і вела до Бога,
І спілкувалась з різними людьми,
Інстанцій оббиваючи пороги,
Щоб визволити хлопця із тюрми.
Йому неначе синові раділа;
І привела його у рідний дім.
Пробачила від серця, обігріла,
Назвала сином дорогим своїм.
До джерела Господньої любові
Припав юнак і увійшов в сім'ю,
Проводив час він у Господнім слові
І дуже матір полюбив свою.
Удвох вони провідують могили,
І разом ходять в молитовний дім,
І моляться, щоб Бог давав їм сили
Про милість Божу свідкувати всім.
Пройшли роки, втомилась жінка-мати,
Боліло серце, син її жалів,
Став із любов'ю він про неї дбати,
Хоч чимось їй віддячити хотів.
І коли йшли кудись вони обоє,
Робили люди висновок один:
З якою він відноситься любов'ю,
Який у неї вихований син...
Одне лиш людям розуміть не дано,
Яку ціну прийшлося їй платить,
Чому вона так постаріла рано
І чому важко так ногам ходить.
Яка в прощенні незбагненна сила!
Без Бога не можливо так прощать.
Якби ж і ми в серцях своїх вмістили
Господньої любові благодать!
Сини і доньки старість поважайте,
Батьків своїх від горя бережіть,
Гірким докором їх не ображайте
Як цінним скарбом ними дорожіть.
Так як ви їм, і вам віддячать діти.
Тож як голосить заповідь: живіть,
Щоб небеса за вас могли радіти.
Любіть батьків, всім серцем їх любіть!
Автор Марія Мосійчук
Насправді великою є сила прощення, і лише Бог може допомогти навчатись прощати, навіть у таких випадках, де, здається, простити неможливо. Дуже зворушлива поезія❤.
Дійсно,без Бога неможливо так прощати 🥲
Бог дає на все сили 🙏
Iсая 40:31 а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли...
Дуже зворушливо❤
☺️🥹😪🙏
Гарний вірш😊Твої вірші завжди торкають серце❤
🥹Слава Богу!
Cпасибо Дорогая!!!
🥹🙏🤍
Дуже змістовий вірш, є що взяти для себе
💯😭
Напишіть будь ласка в коментарях,чи була цікавою історія?
І хто послухав до кінця?😅
Хотіли б інколи слухати щось подібне?🤔
Послухала до кінця!
Дуже зворушлива історія!🙏
Велике дякую!🥰
Хотілося ще б різні історії слухати)
@@nikawnikaw5154 Слава Богу 🙏
Дякую за відгук!
Нехай Бог благословить тебе 😊
@@prekrasni-Virshi, хороший вірш, але не дуже люблю видумані історії..
@@newlifeforever6091 дякую за відгук!
Я думаю історія не видумана...
звісно я не автор,але хіба не може бути таке в реальності?
та звичайно може!
(але, головне,що ви взяли для себе прослухавши?)
Нехай Бог благословить вас!🙏
Да благсловит Тебя БОГ обильно!!!
Щиро дякую 🤍 взаємно 😊
Я слухала і плакала 😢. Тяжко таке дається мені 💔. В один час задаєш стільки запитань... Але в кінці розв'язка і все зрозуміло чому ❤️🩹
Дякую Лілька за щирий відгук 🥹🤍
Мені теж ця історія запала в серце 💔тому спробувала записати ...
Божі плани найкращі 🙏
І все стається по Його волі !
Нехай Бог допоможе все перенести що зустрічається на шляху 🙏і бути Йому вірними !
Божих благословінь тобі !
Дякую що слухаєш вірші ❤️🩹
Дуже гарна віршик 👍👍👍👍👍👍👍👍👍👍👍👍👍
Дякую!
Спасибо за стихи. Грустный и печальный стих как история жизни моей бабушки, в 9 лет она осталась без отца, война забрала
@@veeraskljar9272 🥹🥹🥲
Дякую за відгук!
Благословінь Вам 🤍
Печальный стих😭
🥹😪