Паростки комунізму. Жовтенята 👉піонери 👉 комсомольці 👉 homosovieticus | The Документаліст
HTML-код
- Опубликовано: 30 апр 2024
- Майбутні гвинтики великої системи. Чому безплатна і найкраща у світі школа була мініатюрою тоталітарного режиму - дискутувати не можна, відстоювати свою думку не можна, бути індивідуальністю - теж заборонено. Як свідчення маразму - знущання і тортури, через які проходили шульги, ті, хто мали необережність писати лівою.
Від жовтенят до піонерів і комсомольців або освіта, як пропаганда. Чому усі роки школярів та студентів супроводжували численні «піонерські кімнати», червоні прапори, лозунги і неодмінні віршики, які жертви «совєтської школи» зазубрили до старості.
Сьогодні ми говоримо про ще один міф - «найкращу» та «безкоштовну» совєтську освіту - від найменших років - дитячих садочків і до університетів. Як все зароджувалось та існувало, якими заборонами та упередженнями супроводжувалось, чи справді тоді було краще ніж зараз. Тема настільки цікава і насичена, що втиснути все в один блог було надзвичайно складно. Але ми постаралися.
УВАГА ЗБІР НА ДРОНИ
Позаяк цю війну називають війною дронів, то ми дуже просимо вас підтримати ударно-розвідувальний підрозділ M-Squad у складі 24 ОМБр ім. Короля Данила , що боронить східний напрямок. Їм дуже і дуже потрібні FPV-дрони , які палять техніку.
Для боєздатності FPV!
Дрони та їх обслуговування, ремонт авто та експерементальні засоби для ураження ворога!
send.monobank.ua/jar/5sncYb7vqq
🎯 наша ціль - 1 000 000 грн.
--------------------
Підписуйся на наш телеграм:
t.me/The_Documentalist
-------------------
❤️ Подобається те, що ми робимо?
ПІДТРИМАЙ НАШ КАНАЛ ДОНАТОМ
☕️ Buy me a coffee www.buymeacoffee.com/The_Docu...
МОНОбанка
🔗Посилання на банку send.monobank.ua/jar/28kmKQpGxw
💳Номер картки банки 5375 4112 0846 7410
💸 Pay Pal nevidoma.istoriya@gmail.com
-------------------------------------
РЕКОМЕНДУЄМО ПОДИВИТИСЬ
Список відтворення «Какую страну прасралі»
• Какую страну прасралі
🤝 Для рекламодавців
nevidoma.istoriya@gmail.com
Дякуємо за локацію для запису блогів America House Lviv
www.americahouselviv.org
#історія #документаліст #ссср #освіта
![Roddy Ricch - Survivors Remorse [Official Music Video]](http://i.ytimg.com/vi/J5IeFzr2GgE/mqdefault.jpg)
Я народилася у далеких 70-х роках. Та, маршируючи під совіцькі горни, нишком бігала до церкви, ходила колядувати і віталася "Слава Ісусу Христу". Совок із мене вийшов разом із розпадом радянського союзу. Правда, шокуючим було в один день відкрити страшну правду про вождів комуністичного режиму. Але... Шок тривав, направду, один день... А потім, потім я вперше побачила жовто-блакитний стяг, вивішений кимось тайком вночі на вежі. Ніколи не забуду страх і причитання моєї мами: "Боже, прапор український! Хтось поплатиться головою! Що ж то буде?" ... Україна буде, мамо. УКРАЇНА...
Який чудовий коментар😊
Дякую Вам👍
Мені теж дуже сподобався Ваш коментар.. ❤
Я теж тоді народилася і добре памʼятаю що комунякам і москалям прості люди не вірили і лише вдавали що підтримують їх тому що боялися за своє життя.
Значить, у вас було хороше виховання вдома, раз пропаганда не подіяла, так як цього хотіли комуністи
У мене мурахи..
Я людина яка пішла в школу в 2014, але розумію страх при вигляді українського прапору.. це важко пояснити, але я чітко пам'ятаю всіх переселенців що жили в нас в школі, небесну сотню яка вісить на стіні біля бібліотеки, шини й книги в коридорах.. як йду з мамою за ручку й питаю "хто такі сепаратисти" й чи пришла до нас війна.. такі різні покоління, різні історії, але проблема одна, росія.
Мою бабусю вигнали з піонерів за те,що її молодша п'ятирічна сестра наділа на шию кози піонерський галстук😀
😂😂😂
😂😂😂
👍🏼👍🏼👍🏼
В 80-х деякі малулітні антисовєтчики замість Ілліча вклеювали Брюса Лі в пластикову зірку жовтенят
😮ліпше свині нятягнула піонерський галстук красиво було б
Я народилася на Херсонщині і пам'ятаю кінець 80-тих советських років, коли мені було 11 років нас у кузові на вантажівці, як скот (ні про яку охорону праці навіть і не йшла мова) возили збирати помідори, капусту, буряки, кавуни (гроші за виконану роботу нам не платили). А влітку , цілий місяць, ми повинні були безкоштовно сапати помідори і буряки. Одного літа мені пощастило, мої батьки змогли домовитися з директором школи, щоб я працювала на фермі (доїла корів) там за мій труд платили гроші і можна було працювати тільки половина місяця.
Я дуже хочу, щоб наші діти та внуки були щасливи ❤. Дуже хочеться щоб в нашій країні не було "савка" або рабської федерації.
Дякую нашим ЗСУ ❤ за те, що виборюють для мене і нашо України свободу від рашистів.
Не вас одних. але я від цього тікав в похід у гори, бо був членом краєзнавчого гуртка
Я теж застав трудові лагеря нас возили ( пазіком) І зілом на поля ,збирали синенькі та помідори ні за які гроші і мови не було а аргументували нам це так! Виш для государства старайтесь а государство у вас усім забезпечує!!!
@@user-hl7jc3jx1n жах😢просто рабство
О, я про це вже забула((. Ще і спали у якомусь сараї(. Я у перший день лишилася свідомості на полі і мене відвізли додому. Це було жахливо
В двухтисясних нас ще й досі возили на "прополку"...
Десь у 87 році у 6 років я потрапив до дитячого санаторію Салют в Києві на обсерваторній гірці. Це приміщення якоїсь дореволюційної садиби.
Кілька разів я був свідком як вихователі вночі робили неслухняним дітям "мокрую" - завя'зували в мокру простиню. А одного разу, мене спалили із дівчинкою, коли ми грали в доктора - то її за це без трусів провели через весь поверх - вона плакала.
Кадри садочків в відео дуже підняли ці спогали. Навіть ім'я згадав: Галіна Федоровна. Другу старуху не можу згадати - але хотів би насцяти їй на могилу.
А я пам'ятаю з 1985-го свою Дар'ю Гаврилівну... Ще то гівно була людина...
А у нашому садочку, одного хлопчика розділи і поставили в кут, за те що упісявся. Деякі діти стояли і ржали і тикали пальцями. Мені його так шкода було😢😢. А він тоді був особливим, зараз на таких кажуть "аутізм". Та виховатилька і до мене чіплялась, не пускала на тихій годині в туалет, приходилося пісяти у кровать , я не любила садочок, я закатувала істерики всім, тільки туди не ходити.😢😢😢
@@user-gg6gl9uo6eя був у садочку вже в кінці 90-их, але у нас була "вихователька" ще часів совку, залишили її працювати, коротше. Так от, коли була тиха година - вона нам забороняла не тільки спілкуватись та ходити до нашій "спальні"(майже ніхтотітне спав, усі тихо лежали і чекали закінчення тієї "тихої години", бо діти, купа енергії), але забороняла і ходити в туалет. Обісцятись - отримаєш сильний наганяй і тебе свідомо обсміють перед іншими дітьми, попроситись в туалет - теж отримаєш те саме. Тому ми дуже тихо повз неї ходили в туалет, поки вона спала(єдина людина, котра спала у тиху годину - була саме вона). Один раз вона прокинулась, коли хлопчик йшов в туалет і у щось врізався, вона зняла своє взуття(якісь капці, зроблені з дуже тугої резини, майже пластикові) і вдарила його потобличчу так, що у нього на все обличчя був червоний слід від того капця. Батькам розпоаіла якусь фігню, що, мовляв, діти грались і його хтось з дітей вдарив. Звільнили її лише тому, що хтось з дітей розповів цю історію своїм батькам, а ті комусь ще і це стало відомо загалу
просто садисти якісь. де вони бралися
Півгодини дивися відео, а тепер ще стільки ж читаю коментарі. Один ціківіший іншого 😊
Школа була найважчим періодом мого життя, навіть у порірнянні з сучасним періодом, зараз мені 52 і я мобілізований у ЗСУ.
Дякуємо Вам👍🙏
У ЗСУ краще?
@@user-ke9wy3rw9h звичайно краще
Дякую вам за вашу службу❤🇺🇦❤
Дякуємо Вам! Усього найкращого нашим Захисникам та Захисницям України! Миру та Перемоги нашій славній Україні!🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Народився в 80-му. Про п'ятиденні дитячі садочки знаю не з чуток. Сам все дитинство такий садок відвідував. Мама чи бабуся приводила мене з сестричкою в понеділок зранку, та забирала в п'ятницю ввечері. Лягали спати о 21-й. Доки не засипали, сестричка завжди скиглила, запитуючи коли вже п'ятниця, коли нас заберуть. Мені, як старшому, приходилось її заспокоювати, підраховуючи кількість залишених днів. І так кожен день. Запам'яталося, як гарний спогад, період, коли по телевізору показували серіал "Спрут". Нянечки, які за нами наглядали, не хотіли пропускати чергову серію (серіал показували ввечері), брали всю групу ( дітей 15-20), і вели до себе додому( жили поряд з садком). І ми всі, вмостившись на підлозі та затамувавши подих, вболівали за італійського слідчого.
Були цілодобові садки.
Я народжений 1981 року. З Харкова. Памятаю як нас посвячували у піонери. Портрети лініна в садочку, школі, більшості підручників. Найбільше запамяталось як нас карали у 1-2 класі. Це був жах. Вчителька заставляла дитину сидіти під її, вчительським, столом поки вона далі спокійно вела урок. Фактично ти сидів і дивився на її чоботи як собака у будці. Так могло тривати довго, або поки не зявиться наступний "щасливчик". Школа 109. м. Харків. Потім, на щастя батьки змогли мене перевести у інший клас.
Ще памятаю, що родная речь, то була москальська і з 1го класу, а укр мову ми почали вчити тільки з 2го класу і то, фактично, як факультатив. Як не хотів істи, то тобі могли на голову вилити суп. Памятаю продльонку, нулі, як оцінки, і збір макулатури. В піонери правда попасти не встигли - їх скасували, то вже була Незалежна Україна!
Дякую за випуск! Це мають знати наші діти. Ніколи знову!
такі знущання - це щось з її, чи школи забаганок. я теж 1981 (Київ) - до нас ставилися ввічливо з 1класу до 11. Але знаю поряд на районі школу,де ойййй.. певно тому мене відвели батьки в іншу, трохи далі (не 5 хв, а 15 пішки) - бо в тій могли поламати психіку.
Народився на початку 70-х гарно пам'ятаю як у нашому класі були не вивчаючи українську мову їх було десь п'ять або шість вони просто сиділи на уроках української мови займались своїми справами і дуже пишались тим що вони не вивчаючи в мене був друг із не вивчаючи я його запитував а чому ти не хочеш вивчити мову ти народився і живеш в Україні ну і що що в тебе батьки росіяни а він сказав мені якось моя мама взагалі заборонила мені якісь вживати слова даже українською мовою вони часто їздили до його бабусі у росію не дай боже хтось почує там українську мову для неї це був сором і взагалі як приїжджали хлопці чи дівчата з сел звісно розмовляли на українській мові а у містах їх називали рогами і знущалися пам'ятаю трудові табори як возили на редиску та чи капусту де жили у яких клубах чи спортзалах підйом був о шостої ранку а ввечері були військово-патріотичні навчання ходили до столової з піснею і часто билися з місцевими хлопцями дуже такі відчуття неоднозначні залишилися а про дітсадочки які були цілодобовим був радянський фільм вусатий нянь
В цій школі в початкових класах мало що змінилося з того часу. І хто ж та горе вчителька? Може й досі працює?
@@user-gg2ql9qz6e Ларіса Александровна
Для мого світосприйняття, всі без виключення люди, виховані у совку, яких мені довелося зустріти, всі вони наче чимось отруєні. От дійсно. До них неможливо достукатися кажучи про психологічні речі та потреби, із ними неможливо дискутувати. Сама грубість та дивовижне бажання принижувати. А в дитинстві мені такі найближчі родичі деякі ..., щоб не персоналізувати, казали що моя єдина місія це підкорюватись старшим. Про якесь адекватне виховання не могло бути і мови тому я маю гордість за себе що змогла сама все зрозуміти вже у дорослому віці, а не йти на поводу у пропаганди моєї ж сєвласної сім'ї. З батьками я зараз не спілкуюся. Тому що ніхто не захоче витримувати кожного разу нові безпідставні звинувачення зприводу не тої одежі, поведінки та одночасних вимог того на що вистачить фантазії. Я давно зробила висновки, що такі люди не здатні до адекватного спілкування, навіть якщо це рідна мати. Так, нажаль. І писати про це нелегко, але коли є вибір власний психічний спокій чи спілкування із ріднею без нього, то вибираєш перше якось інерційно. Люди такі розуміють виховання дитини як обов'язкове її знецінювання, порівняння з іншими, побиття, пропагандування того що дитина це взагалі велика обуза і тому вона має бути вдячна за те, що її виховують хоч як є, а не залишили наприклад у дитбудинку, чим мені, доречі часто погрожували мати та її мати в дитинстві. Які дуже любили совок та ледве не зі сльозами його згадували. Також розвиток постійного почуття провини, все задля того, щоб ти почала підкорюватись та виконувати накази дорослих. Ні про яке психічне здоров'я мова не йшла, головне відпрауювати кошти їжу та одяг і зусилля які на тебе витрачаються. Тож маєш сумлінно працювати та виконувати вказівки старших. Ф*..вибачте бл*вати захотілось як згадаю.
Продовжувати можна довго, але я це все пишу задля розуміння тими, в кого такого дитинства не було, як саме життя в такій суцільній клоаці під назвою совдеп здатне змінити світосприйняття та цінності людей настільки, що вони навіть не здатні адекватно мислити, любити один одного чи своїх дітей, тому що поняття любові настільки трансформоване що підлаштоване лише під любов до родіни та праці нв благо системи, то ж вони здатні руйнувати свої сім'ї, гноблячи своїх власних дітей, знецінюючи їх та принижувати, але натомість цілувати в одне місце всіх сторонніх людей,сусідів колег подруг, аби хоч якось здобувати собі самоповаги та самостверджуватись. Тобто із таким низьким рівнем культури в будь якому розумінні неможливо сподіватися на виховання здорової психічно людини в сім'ї. І щось мені підказує, що таких сімей було багато. А тому і стільки злих людей у післярадянському світі, і не всі змогли дивитися на світ інакше від своїх предків. А потім так або схожим чином вони виховуючи своїх дітей а ті своїх. І так це передається із покоління в покоління. Коли хлопці можуть хватати дівчат де їм заманеться як було в селі в мене на дачі у 90ті навіть, коли немає повних сімей та немає кому заступитися за таку дівчину, а в родині суцільні звинувачення та знецінювання. То ж жалітися нема кому. А потім ти виростеш і лише посмій щось бовкнути, як ти можеш,ти ж вже доросла, чого згадаєш як тебе виховували,робили як могли,як вміли і маєш все одно бути вдячна. І нічого не доведеш.. як наслідок в таких людей виробляється синдром суцільної самотності. Коли людина не є тим ким має бути але і зрозуміти чому не може. І не всі приходять до того щоб йти до психолога. Навіть я ще не була в нього)))Але мені здається, що всі діти, всі люди, народжені у совку,або які були під впливом радянського виховання,мають лікуватися психічно потім))). І це було б смішно якби не було так сумно..)) Мені здається будь які приниження побиття та знецінення, особливо зі сторони батьків до дітей мають каратися законом та бути під пильним наглядом психотерапевтів та соціальних співробітників у школах та дитсадках. Це і є соціальна свідомість. Все написане лише моя точка зору, в кожного своя історія, я лише описала свій погляд на деякі важливі для себе і спільноти речі. )Слава Україні та демократії, Слава ЗСУ та Героям Захисникам!
Лол, я і зараз у такому середовищі росту...)
Навіть не знаю, сміятись чи плакати
@@user-cx5mr5uo6y бігти))я серйозно. Самостійність то кращі обставини для власного старту у будь якому розумінні.
Все ви вірно написали. І таких сімей дуже багато, просто досі не прийнято про це говорити, бо "батьки - то святе". Ні, мати , батько такі ж самі люди як і всі. Більш того, дитина нічого батькам не винна. Народити було їхнє рішення. Не думали як будуть ростити, чи є на це кошти, час і сили - усі роблять і собі треба. Ті, хто виправдовує їх, мовляв у них у самих нелегке дитинство і життя було, тому і своїх дітей зневажали - виправдовують злочинців. Бо якщо людина не визнана недієздатною і розумово відсталою, в неї достатньо ресурсу, щоб зрозуміти, що дитина не винна в її тяжкому житті і дитина - не власність.
Ви все правильно зробили, коли сепарувалися від батьків. Якщо все ж таки ви відчуваєте, що думки про це вас не полишають, дійсно зверніться до психолога, є практичні методики що допомагають сепаруватися психологічно, а не лише фізично. Лише одна порада - вірно ставте запит до нього, чого хочете досягти, бо нажаль полюбляють вони "катати" клієнтів роками.
@@user-jc9zh4vz3i дякую, ви мене вірно зрозуміли і поширили думку мого коментаря, сказавши недосказане. Стосовно поради психологічної так, я поділяю вашу думку, кажуть що взагалі кожному корисно ходити до психолога, а у кого подібна ситуація до моєї так особливо. Лише варто знайти хорошого спеціаліста, але то вже геть інша історія.
Помиляєтесь- не всі є совкодрочєрами
Дуже цікавий випуск!Пригадую, в дитинстві почала писати лівою рукою, побачивши це, батьки почали мене перевчати. Як результат, тепер пишу і лівою і правою, голку і ніж лівою, ложку правою, каравардак вийшов.Всі предмети викладали в школі російською. Ненавиділа вивчати російську мову, мені було не цікаво її вивчати.Згадую, як розглядала ілюстрації в своєму букварі, думала, що Ленін це просто якийсь дуже добрий дідусь, що любить дітей. Як дитина, не розуміла що таке піонер, і що вони роблять, але по дитячому заздрила і також хотіла той значок з галстуком. Як згадаю це все, жахаюсь. Такої освіти своїм дітям я не хочу!Тож русню з її ідеями треба гнати сцяними тряпками.
Краще кулеметними чергами-надійніше за тряпки😊
Я,також з дитинства пишу,малюю( добре малюю) лівою рукою,сумки- торби ношу на лівому Дякую моїй матусі,що після перегляду"доброго вам здоровья" з ю.белянчиковою,мама пішла до школи,де я навчалася( це був перший клас ,кінець 85 року) та відстояла моє право писати лівою рукою! Змушували писати правою,були каракулі ,мої сльози.
Дякую тобі,матуся!❤
Народила Сина,він теж,деякий час писав лівою,Але з часом ,якось сам виправив на праву. А я ,так і залишилася шульгою,зовсім за це не Шкода.
Тільки спогади неприємні
@@user-hl8gj6ny1z так, це 100%!!!!
Вступала до комсомолу, то такий жах був відповідати на ті всі питання, по уставу, що аж запоморочення було. Як нас муштрували..... Не дитинство, а не можна те, не можна друге, не ходи, не роби, не носи, не говори, ... Скільки того НЕ, НІ було..
Я належу до однієї із християнських конфесій і в школі вчителі та директор всіляко доводили, що «Бога немає» Поступити до вузу не міг не тому, що погано вчився, а тому, що не комсомолець і в характеристиці була інформація про те, що я віруючий…
Але як тільки совок розпався, то директор пішов вінчатися до православного храму!!! Яке лицемірство було у всьому.
Що саме цікаве, то що багато сьогоднішніх християн, сумують за минулим! Парадокс, але так!
Не повірите, моя рідна мама вчителька, в радянському дитинстві вона нам, своїм дітям, казала, що вона атеїстка, що ні бога, ні чорта, ні гріха не має. А десь з 93, почала то пасочки св'ятити, то на Різдво бігати в церкву, то так чого. Мені огидно було, думала, як же так, ти ж сама казала!... Іноді мені здається, що мама належить до сильно травмованого покоління совєцькіх дітей. Сумно, вона тиждень тому а мене спитала, чи читаю я дітям російські книжки😥😥😥 Її вже нічим не зміниш! А мама ж 100% етнічна українка, що ж їй в тому дитинстві робили?!
Мене й мого брата теж "підпільно" хрестили у 87 році !
@@user-cf5nm4gl8f Доречі, сестру мою також хрестили дома. Причини, точно я не пам'ятаю. Чи то далеко треба було йти, чи все по тій же райській причині.
П.С.
Колись їхав в один табір, і молодь на гальоркі чудила різну дичину. І хтось скаламбурив: Разговорчики в раю!
Фраза сподобалася, і час від часу намагаюся її вжити в тему.
Так, ми служили Богу коли за це переслідували. Сама прйшла через це пекло, бо терпіло зневагу однокласників , з дівчатами у мене були чудові відносини. А все через те що Ц нашому класі вчився син дільничого, ось він і налаштував проти мене. Особливо важко було у &-му класі, що й навіть не захотіла фотографуватись для альбома. Оцінки занижували…
Про рабську силу дітей в селах то чиста правда. Зі спогодів моєї матері, в полях починали працювати з 3-го класу. Навесні після закінчення навчань, дітей відправляли в поле зрізати колоски жита, вони були віші від пшениці сантиметрів на 15-20, тому їх було добре відно. Ці колоски жита зрізали ножицями. А восени учні молодшіх класів, збирали яблука, або підбирали за тракторами соняшники, які падали на землю. У старших класах, - після закінчення навчань, влітку, дітей відправляли полоти соняшник, або кукурудзу. Все це було у літню спеку, бочки з водою були лише на почтаку на в кінці поля. Довжина поля, була така, що кінця не видно було за обрієм, сопати на кожну дитину треба було по 2 рядки в одну сторону і в другу. Бутилок пластикових тоді не було, і зазвичай воду з собою, ніхто не носив. Діти від спеки втрачали свідомість. Працювати починали з 8-ї ранку і до 12-ї, с понеділка по суботу, кожен день, окрім неділі. Ніяких грошей за це дітям, звісно не платили, ба більше, навіть ніхто і не годував їх під час робіт. Усе це називалось "отработка". Кому і що винні малі діти, ніхто не пояснював.
А восени, старшокласники, як правило рвали буряк в полі, потім грузили на трактора, а потім цей буряк учні чистили. Чистити його було дуже важко, оскільки кормові буряки були дуже великі. Від них дуже боліли руки в зап'ясті. В средньму восени десь з кінця вересня і до початку листопада було по 2-3 уроки на день, потім в поле. Коли йшов сильний дощ, в поле не возили, тому це було справжнє свято.
Як у тому совєтському мультику про собак: " Таже кличка Пират, а какая другая жизнь". Це я про учнів міста та сіл. Іноді долучали учнів міста на збір черешні, абрикосу, винограду.
Я то зажила-всі ,,прелесті,, совєцької школи(випуск 1986 р.)
Оце жесть. Не дивно, що раніше випускники шкіл виглядали як тридцятирічні.
Привезли нас старшокласників збирати редиску, в'язати у пучки, потім повезли до ставку (чи річка) мити її . А там піявки чорні жирні в воді. Ми в сльози, вчителька на нас в крик.
Совок - то пекло.
Боже, який жах... І дорослим таке тяжко витримувати, не те що дітям.😢
Дякую, що розповіли.
Я з Києва. Моя перша школа російська, там вчились ще мої батьки. Мені дуже не повезло, з першого по 7й клас мене принижували вчителі за ВСЕ: за те що гроші вчасно не здаю (на ремонт класа, школи, фонди, свята), за навчання, за не розуміння матеріалу....До цього ще підключалися хлопці з класу. Це було жахливо!!
Потім, ми переїхали в інший район і 8й-9й класи, я вчилась вже в укрвїнській школі. Геть інше середовище!! Неймовірно класна деректор, класні вчителі, які поважають тебе, одна з них до нас зверталась на Ви, коли я запитала чому, вона відповіла: "Тому що ви особистості, як і всі, і я повинна вас поважати!". Мене це вразило! В нас був надзвичайно дружній клас, всі один одного підтримували і всі дружили, я почала краще вчитися. Незнаю, чому в мене так було, можливо так було заплановано Вищими Силами❤
ага, в нас була така вчителька, зверталася на ви. а коли у неї у сімʼї почалися негаразди, то могла поставити весь клас та «читати моралі» півурока
Моя мама, на той момент десятирічна, стояла на щоденних лінійках у "шкільному таборі", опівдні. Плац - оточена трьома цегляними стінами асфальтована площа, без жодної тіні і вітерця, яка опівдні нагадувала духовку. Мама, в якої все життя проблеми з судинами і тиском, раз по раз втрачала свідомість, і щоразу її "відливали" водою і ставили в стрій, щоб співати "Ах, картошка ти картошка". Початок 70-х. Скільки теплових і сонячних ударів витримала моя мама - невідомо, але сонячну погоду вона ненавидить всім серцем, а проблеми зі здоров'ям на тому тлі має до сьогодні. Про школу згадує лише, що вчителька забрала її улюблену іграшку, якою мама гралася лише на перервах, і так і не повернула, і робила вигляд, що моя мама це все вигадала. І ще ці тортури спекою і піснями. Прокляті часи.
(((( це жестяк...
Я пам'ятаю, як нас вивезли на автобусах на відкриття пам'ятника танку іс-2 чи 3 на честь круглої, 40-ї річниці визволення Донбасу у мікрорайоні Зелений. І це було напочатку вересня, коли ще стоїть сильна спека. Нас теж поставили рядками і я бачив, як декілька дітлахів падали мертво і їх комсомольскіє работнікі несли до швидкої.
У піонерському таборі була урочиста лінійка. Хлопець років 9 виносив знамя , як я тепер розумію забігався і не встиг сходити в туалет (діти, що зробиш). Так йому вихователька не дозволила відійти від того знамя, а урочистості довго йшли і він упісявся. Дуже сподіваюсь що він подолав ту дитячу травму і в нього все добре.
Совок - то пекло.
@Document_history в нас шкільне подвір'я теж працює як теплиця , хоч і без асфальту . Хоч я вчилась у часи незалежності , та старорежимні вчителі і директори полюбляли влаштовувати кількагодинні лінійки на сонці , і багатьом ставало зле , це так. І в колгосп , точніше , його залишки , могли нас зганяти .
Все було не так. Брехня.
Мені пощастило, школа почалася в 89, а в 91 був мій перший скандал за образу з класною керівничкою. Викликали завуча, діти підтвердили знущання. Мама сказала, що тепер ймовірно доведеться міняти школу.
Але навпаки, совєтська училка обходила мене десятою дорогою і ставила 4-5.
Школа #43, м.Київ. Добро перемагає. 🇺🇦
Я, 1981 року народження, шульга. Чудово пам'ятаю, як моя перша вчителька-пенсіонерка старої закалки, намагалася перевчити, змушуючи брати ручку в праву руку. Викликала мою маму і наполегливо переконувала в такій необхідності. Але, дякуючи мамі, молодому педагогу, яка наполягла на тому, що непотрібно ламати мене, я шульга зі срібною медаллю і двома вищими освітами.
Моя бабуся Шульга. Яку перевели на праву руку. Тепер вона щось робить то лівою, то правою рукою. Ще були уроки чистописання. Де кожну літеру потрібно було написати із вимогами.
Я 88 року, мої батьки мене перевчили ще коли я зовсім мала була. Помітили, що все роблю лівою рукою. Я майже все роблю зараз правою рукою. Але деякі речі - тільки лівою. Наприклад, в'яжу на спицях як лівша і тп. Шкодую, що вони піддались на ту советщіну.
А я впринципе не желею, что меня переучили, я могу почти всё делать одинаково двумя руками 😂. Ну это единственное, что было хорошо. Слава орлам зсу ❤.
Племінниця 2014 року народження, теж " зламали"
@@user-mw6hx3no4t це жахливо
😢 я з народження шульга. До школи чудово малювала двома руками. Пам'ятаю у школі як вчителька молодших класів била мене указкою по руці, коли я намагалася писати лівою. А у дома бабушка прив'язувала ліву руку до спинки стула, коли я сідала за домашку😢. " Как хорошо в стране советской жить..." Не розумію людей які досі ностальгують за совком.
Я майже 15 років працюю в системі вищої освіти і цей випуск мене тригернув дуже сильно. Моя тітка розказувала, як її били лінійкою, щоб не писала лівою рукою. Потім після навчання її розподілили в Узбекистан, через деякий час змогла перевестися в район кордону Литви і Білорусі, звідки вона вже змогла повернутися в Україну, але не в рідну Чернігівську область, а в Черкаси. Інша тітка після закінчення Ніжинського педінституту опинилася в угорському селі на Закарпатті. Я ж сам вчився в незалежній Україні і було трохи легше. Але і в 2001-2003 роках знаходилися персонажі, які наїзджали на мене за довге волосся. При чому я школу закінчив зі срібною медаллю і купою грамот за призові місця на районних олімпіадах. В універі, загалом було значно краще, але система навчання була ще совкова. Більшість завдань полягала в тому, щоб зробити розрахунок за стандартизованим алгоритмом чи накреслити щось також більш менш стандартне. Тому мені було важко сприймати на четвертому курсі завдання творчого характеру. Але коли отримав доступ до світових підручників я просто прозрівав. І від глибин висвітлення матеріалу, і від більшої різноманітності конструкцій, і від типів завдань. Сподіваюся, що вдасться нашу систему освіти налагодити і привести до відповідності міжнародним стандартам. А в якість совєцької інженерної освіти не вірте.
А мене, єдиного з класу, не прийняли до камсамолу. Сказали, що погано вчуся та маю незадовільну поведінку. Але, це ж добре - не "замазався" у те комуняцьке лайно...
Дякую за чудовий матеріал!!!
З глибин пам'яті виринають спогади про совковий дитсадок.
Коли всі повинні сидіти тихенько в колі на стільці або на килимі, не балуватися, не шуміти, бо тьотя вихователька пішла погомоніти з подружками. А той, хто цього не робив мав перспективи отримати жирною ганчиркою, якою мили посуд, по пиці чи спині від тьоті Маші - няні.
А ще, хто не спав вдень, того могли наказати: поставити перед групою, ще й труси зняти. І такі випадки не поодинокі.
Пам'ятаю, я дуже погано їла, могла цілу тиху годину просидіти над тарілкою супу, коли вся група спала.
Не розумію, чому батьки мовчали? Невже страх перед системою був сильніший ніж любов до своїх власних дітей?
Я була слухняною і в такі ситуації не потрапляла, адже досвід інших вселяв страх.
Не дай, Боже, повторення "совка"!
Тому, підтрумуємо НАШІ війська!
Слава НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ!!!
Співчуваю, я теж маю досвід з дитсадівським "спанням". Я не хотіла спати, але лягала з усіма дітьми, заплющувала очі і прикидалася що сплю. Але та гарпія вихователька ходила оглядала дітей, і тих хто прикидався потім виставляли перед групою і знімали труси. Не казала батькам бо думала що я погана дитина, і було соромно. Все що розповідали у відео свята правда, це ще й не все, наприклад, непереливки було дітям які ходили до музичної школи. Розклад занять був таким що я інколи пропускала піонерські збори. Теж саме публічне приниження, виводили на лінійці перед всією школою, знімали галстук, вчителі задля перевиховання організовували бойкот, який підхоплювали і однокласники. В якийсь період часу зі мною з класу товаришувала тільки сусідка по парті, інші ігнорили. В цей час я ще й пластинку носила, щоб прикус вирівняти, то й з цього приводу дражнилися. Але я не плакала в куточку, а давала відсіч кривдникам кулаками, указкою, що під руку підвернеться. За що, звісно, додатково вигрібала. Пам'ятаю що батьки ці бійки не схвалювали, але й не лаяли. Зараз ті образливі слова використовую як паролі)), адже крім мене їх ніхто не знає, і не забуду я їх поки живу. 70-го року народження.
ой, подружко. я думала нас таких було дуже мало: я теж їла дуже погано, мене з тарілкою і до бухгалтерії водили, і в інші групи. але я все одно їла дуже погано (не тільки у садочку, нормально я почала їсти десь після 10 років). так, все йшло через приниження 😢
Справа не лише у війську.Люди мають з мінятися.Передусім нарешті звільнитися від мови та церкви вбивць та окупації.
Мені вже 51 рік , і я досі пам'ятаю , як мене вчителька в першому класі била лінійкою по руках , варто мені було лише взяти ручку в ліву руку ( так , я шульга ).
А нас, хто не дуже добре вчився у 1-3 класах, вчителька називала "дебілами". І була градація на "блатних" та "простаків". У перших батьки робили або в усіляких гаркомах-райкомах, або по закордонних відрядженнях каталися. У других - батьки були звичайні працівники-роботяги. 1980-1988...
ну, лінійкою могли и так вдарити, якщо погано пишеш. Було таке - "чистописание" - для мене просто жах.
Мене зпершу змусили писати правою рукою, а потім гнобили за поганий почерк. До всього у мене дислексія та диспраксія
Мені 30 і я памʼятаю як однокласників били по пальчиках лінійкою, завʼязували хусткою ручку, бо писали лівою і це 1 клас… жах, як згадаю… і чому ми та батьки мовчали досі не розумію ((((
В нашій школі, на щастя,так не робили,шульга то й шульга,аби вчився
Все точно вказано! Я одразу ж згадав своє «радянське-совєцьке» дитинство - у 70-80-х! Все, що тут перераховано і згадано - все це страшна правда про відверто фашистські порядки у «совку»! Дякую команді «The ДОКУМЕНТАЛІСТ» за правду!
Щиро дякую богу, що народилася саме зараз! Що мені зараз 22 роки, а не 50-60. Життя у совку це наче втрачене життя... Повна несвобода, пропаганда усюди, живеш за зановісою, але мрієш про джинси та платівки/касети бітлс. Все ЛЮДЯНЕ робиться тишком нишком, вся правда, яка по суті правда ДЛЯ ВСІХ говориться пошепки на кухні, а брехня гучно, вголос, на роботі та навчання. Що за сюр? А мені як лгбт людині взагалі боляче навіть думати про життя лесбійки та гея при ссср... Життя у брехні, у мовчанні, вигнанні, таємні зустрічі, знову - вся правда та людяне життя - пошепки. Зараз я спокійно можу вийти на прайд подію на купу тисяч людей у Києві, Харкові, Запоріжжі, Одесі (як то було 5 років до повномасштабки). Можу спокійно знайти собі пару, відкрито ходити за руку (це порівняно з ссср). Я не кажу, що все ідеально, нам ще треба йти до повної рівності, в тому числі шлюбної, але уявити, щоб у 60х і навіть 90х дві дівчини йдуть за руки - дуже важко.
Зараз я можу дивитися все що завгодно як по ТВ, як і ютубу, слухати "західну" музику, купляти західні телефони, кавоварки, ноутбуки. Ви уявіть, якими б були ноути при ссср, якщо б він не дай боже не розпався)) це були б спизжені моделі із заходу, але зі своїми назвами, ноут був би може лише у однієї людини на 10-20 людей, бо на всіх не вистачає. Короче, сюр сюром. Розпад тюрми народів це краще, що сталося зі світом загалом у період 1945-1990 роки. Хоча сумно, що цей монстр просто переродився у рф, змінивши назву та ринкову економіку, але фсб та диктатура, імперіалізм залишилися на місці
Кожне покоління має свої випробування. Я маю з чим порівняти. І мушу сказати, що попри комуністичну ідеологію була вертикаль, мораль і відносна стабільність. А всі ці перверзії і прайди до добра не доведуть.
@@user-ox9hs2tu3h от наче дивитесь такі відео, а совок з вас не вийшов. Мораль в совку, стабільність, ага, і мороженоє по 30 копеєк. Читайте, дивіться і вчіться ще. Нажаль вік з інтелектом не корелюються
Зараз теж вистачає лайна. Але у тебе є вибір, кого слухати, коли і для чого.
Зараз теж вистачає пропаганди, як у шоубізі, так і просто з ящика, але сподіваюся, у нулевих, тебе не вичитували за те, шо не вивчив, або не вивчила якийсь вірш і не прийшов чи не прийшла на лінійку. Ціни сьогодення, і добре розглядай минуле, і не тільки з точки зору канала документаліст, а з різних точок. Навіть, як-що ця точка ворожої сторони.
Щасти.
Стовідсотково погоджуюсь. Моїм хлопцям зараз 22 та 13. Коли щось розповідаю з дитинства, сказати, що шоковані -це дуже лагідно.
Якщо ви хочете йти до повної рівности, то ви неокомуніст.
Народилась у 61 , тож пройшла всі щаблі "прекрасного совєтського дитинства " , в садочок водили кожен день майже сонну та віддавали нічній няні , бо маму чекала бортова машина яка збирала робітників по місту та везла на промзону. І влітку і взимку --бортова машина.Забули згадати про покарання за втрачений значок піонера ,жовтенята або комсомольця. Двоюрідний брат навчався в техникумі у Дніпрі ,відробляти послали аж у Братськ на забайкаллі. Це зараз наші діти та онуки вільні та незалежні ,а тоді нам здавалося ,що так треба ,і що всі так живуть. Дякую , і Слава Україні !!!
Героям слава!
Я сам технікум у 90-у році закінчив. На щастя вже тоді розподіл на відпрацювання дипломів скосували. Нас всіх по загальному напряму на місцеве підприємство відправили. А у 95-у році вже з вишу взагалі, навіть напрямів не давали, там дипломи в руки та на всі чотири сторони. Пам'ятаю, як деякі співгрупники дуже сумували за совковими часами "што дєлать? і куда падаться? У мене самого договір був з вишом від піприємства "на цілеспрямовану підготовку фахівця" по ньому я забов'зан був відпрацювати на підприємстві 5 років. Багато хто з такими договорами після закінчення вишу не приходив на відпрацювання. Я хотів собі тільки досвід роботи 5 років зробити тому і прийшов. А підприємство стало фактично банкрутом майже одразу тому і відпрацював менше двох років. Настали вільні часи.
Кожного понеділка О 8:15 в школі проводилася політінформація
о так, і треба було підготувати якесь повідомлення, бо могли запитати і повинен був щось розповісти 😮
Так! Навіть для початкової школи! Ось треба нам,7-8 річкам, знати, який з'їзд партії куди і навіщо "з'їхав". Маразм
Господи, до сліз шкода тих дітей - наших батьків і їх батьків. Зрозуміло чому вони так нас виховували. Як вміли…
Просто супер 👍👍👍!!! Чудовий випуск і абсолютно правдивий. Мене в дитинстві залишали на тиждень у садочку. Мати робила одна (батька не було). Я завжди тікав з садка, і за мною пускали погоню. Ловили звісно вдома. Потім їм насточортіло за мною бігати, і мене стали прив'язувати за ногу, щоб не втік. А так хотілося втекти від цього "щасливого дитинства".
😅😅😅😅
Сорі, у вас іронічно написано, смішно і страшно. Співчуваю, що вам довелося через це пройти.
@@annavaschenko25Так ,Ви праві,це і смішно і трагічно. Бо тікав я не від доброго до мене ставлення.
Мого батька, молодого парубка в кльошах, з гітарою і з шевелюрою по плечі ловив наряд міліції і насильно стригли, він це згадував зі сміхом, проте це зараз йому смішно...
Сам совок і був експериментом, люмпенів і садистів над цілим народом і прийшов він до свого закономірного фіналу- банкрутства .
Мене самого мінти стригли
У 70-х хлопців у штанах або джинсах-кльошах та в сорочках з великими комірами і у тіфлях з високими підборами звали клошарами. А вже у середині 80-х, кожного разу, коли хтось заходив у крамницю у такому одязі взяти пляшку кріпленого, то тітки у чергах відразу скаржились, "іще одін чорт, клошара-тюрємщік зашьол за Портвєйном, і когда уже ето кончіца"
Добру справу робите,збираєте кошти на дрони для наших захисників.Та й загалом праця вашого каналу спрямована на просвітництво українців та совків сенред нас!.Принагідно відправляю донат на такі важливі справи!
Мама в 1980 поступала в медичне училище у Краснодарі. На іспитах з росмови окремо посадили на ряд біля вікна дітей - кавказців, батьки яких заплатили хабарі, щоб їх дітей взяли до училища. Абсолютно у відкриту батьки цих діточок по ту сторону вікна тримали розкриті книжки і їх діти переписували диктанти. Викладач, шо проводив іспит робив вигляд ,що взагалі цього не бачить.Але коли хтось із інших дітей ( батьки яких не дали хабаря) , хоч глядів в ту сторону одразу погрожували тим,що зараз вийде з іспиту.
Взагалі мама багато чого розповідала про " чудову" совєцьку освіту. Вона з села, у них шкода була по 8 клас. У 9-10 їздити доводилося до міста. І от із таких сільських дітей сформували окремий клас,які вчителі всяко зневажали і знецінювали. Там місто,що більше на смт схоже, але совковий підхід до викладання був страшний і принизливий.
За нескінченну експлуатацію учнів у колгоспі взагалі годі й говорити.....
Мама ходила у старшу школу в інше село, за 15 км.... автобус був тільки зранку, перед новим роком автобуса не було взагалі місяць (економили пальне щоб отримати премію) і ніхто не переймався що учням далеко йти, або якось допомогти. Але ж так совкодрочери кажуть "люди тоді добріші були"
@@oleksandrT800 мама в школу ходила за 7 км.в сусіднє село. Якось попросили голову колгоспу організувати довозку кіньми в школу хоч класи з 4 по 8, бо зимою в мінус 25 ще й через ліс для малечі складно. Відповідь - не сахарні, пройдетесь. Хоча взимку пару коней і віз вільний знайти не проблема. А ось ганяти дітей на буряки/картоплю/льон так бігом.
А про те, як паспорти ці ж випускники не могли отримати...
Я народилася у 1978 році. В дитячий садочк в один рік відвели. Так, пам'ятаю "легли на правий бок, сделали тишину". І манну кашу з грудочками, і пригорілу запіканку, і колективне сидіння на горшиках. В школі пам'ятаю усі ці піонерські кімнати, "линейки", "субботники", "воскресники". Також у молодших класах був так званий "общественно полезный труд". Ми розплутували якісь сітки. Я і досі не знаю, навіщо це було треба. Також одного разу була у піонерському таборі. Нас возили на колгоспні поля на прополку моркви. Цілий день, спека, сильно хотілося пити. Путівки до безкоштовних санаторіїв чи будинків відпочинку батькам жодного разу не давали.
Я з Куп'янського району. Вчилась з 2007 по 2010 в ВПУ 27. І все, що перераховано у Вашому ролику, було там. Уровніловка, експлуатація, насмішки і т.д
Вчителю разом із журналом давався зошит, називався рапортічка. Туди записували дітей, які будь-яким чином порушували дисципліну. Розмовляла - 15 нарядів, нафарбована - 15, нігті - 15, запізнення 1хв - 2 наряди, прийшов в шортах (не пляжних) в спеку +30 - 45 нарядів.
1 нарад це 1 повне прибирання виробничих цехів. З цим усим ти пишеш пояснювальну записку на ім'я директора, чому так трапилось. Колись я відмовилась відпрацьовувати наряди. В пояснювальній написала, що експлуатація праці неповнолітніх карається законом. Так мене відвели до психолога, яка мене допитувала, яка конкретно це стаття. Більше її нічого не цікавило.
Ще любили цькувати за зовнішній вигляд.
Мене визвали на "пед.раду" за шкіряну косуху)) півтори години впарювали яка я аморальна.
Ще пам'ятаю заслужену вчительку, яка натравлювала свого синка-міліціонера на сиріт. Зі мною вчивсь хлопець, який з її подачі з відділку не вилазив, а коли вилазить то весь побитий. Забирав цього хлопця її синок і звісно без супроводу. Тривало це поки моя мама не почала на них писати у вищі установи.
Також були такі дибілізми - кожного ранку грав гімн училища, всі повинні стояти, якщо було авто, паркувати на парковці училища не можна, поповнення рахунку майстрам, щоб ті дзвонили батькам з приводу і без. Примусова участь в конкурсах, смотрах самодіяльності.
У сиріт відбиралась вся стипендія, видавалась майстрами її частина, вона залежала від настрою майстра. Аргументація була така, що це накопичення і будуть підйомними після випуску. Не знаю ні одну людину, яка б отримала свої гроші після випуску.
Сам лівак. Йшов до школи в 1990 році, намагалися перевчити правою писати, але чесно кажучи був настільки впертим малим, шо забив хєр на це, спєцом не переходив. Вчителька намагалась переконати маму, але мама теж вперлась рогом і сказала, що недопустить цього. Вчительці довелось проковтнути.
Умная у вас мама
Проходила цілодобові яслі. Школу згадую без ностальгії. Вдумайтесь, мене хотіли поставити на міліцейський облік, о боже, зате,що посміла в школу прийти в золотих сережках. Директриса побачила, здерла їх з мене, тиждень ходила принижувалася щоб повернути. Дякую класній, допомогла.
А ми знімали сережки, коли була перевірка, а потім знову одягали. Добре, що не позагублювали. Деякі вчителі «закривали очі», якщо золоті, то добре. 🫣
А ще був період, коли не можна взувати кросівки. Приходили з директором провіряти, дивились під парту або виставляли в ширенгу. І що цікаво в мене були з-за кордону, привіз дядько з Болгарії, бо були яскраві, білі з різнокольоровими полосками, і в мене «не помічали». А у інших перші нашого виробництва, звичайні черевики зі шнурками і пару полосок. От їх повертали додому перевзутися, особливо хлопців. 🫣😅
А ми знімали сережки, коли була перевірка, а потім знову одягали. Добре, що не позагублювали. Деякі вчителі «закривали очі», якщо золоті, то добре. 🫣
А ще був період, коли не можна взувати кросівки. Приходили з директором провіряти, дивились під парту або виставляли в ширенгу. І що цікаво в мене були з-за кордону, привіз дядько з Болгарії, бо були яскраві, білі з різнокольоровими полосками, і в мене «не помічали». А у інших перші нашого виробництва, звичайні черевики зі шнурками і пару полосок. От їх повертали додому перевзутися, особливо хлопців. 🫣😅
Дуже люблю ваші випуски. Народилася наприкінці 70-х, тому пам'ятаю і жовтенят, і піонерів, навіть 1 рік побула у комсомолі. Ви правду кажете: вже більше 40 років пройшло, а вірш, колии нас приймали у жовтенята пам'ятаю до цих пір:,,Нас прийняли у жовтенята, тепер вже ми не малюки. В червонім галстуку вожата, червоні нам дала зірки". Шкода, що совок ще раніше не розвалився!
Я закінчувала школу в 80-х.сучасні школярі і уявити собі не можуть, що книги можуть служити не для освіти, а навпаки, для отуплення та обдурювання.
Моя мама була лівша, її привчали через сльози та біль. Вона розповідала як їй прив'язували ліву руку до тіла та наказували писати правою... Я теж лівша, проте мене не щастя ніхто не перевчав, проте досі люди дивуються коли бачать що я пишу лівою рукою, а в молодших класах на мене дивилися як на інопланетянина із-за того що я лівша. Багато страшних людей питали моїх батьків чому мене не перевчили писати лівою рукою... Це я все до того який осад на наше суспільство залишив совок, надіюся що наступні покоління не будуть мати ці радянські норми та звички
А ще дивна традиція "чергувати на пепервах", коли зупиняли швидку малечу та повертали на початок сходів, аби пройшов заново та повільно...
А довідки від лікарів, що дівчинці треба носити золоті сережки, бо хворіла золотухою...
А ця бридка й огидна шкільна форма з колючої вовни...
Фу... як згадаю, то здригнуся...
Носити золоті сережки? Сережки взагалі то забороняли носити, лише по показанню лікаря можна було носити.
у мене в школі старші чергували, пам’ятаю у 2016 -2017 році я дуже любила чергувати, особливо у столовій, можна було перед великою перервою підти раніше з уроку, дозволяли запізнюватись. як на мене- у чергуванні є сенс ( але не кожну перерву чергувати)
Кінець 80х- початок 90х - дівчат в старших класах, які не могли через місячні бігати кроси чи ще щось робити активне на фізкультурі , в моїй школі вчителька змушувала брати справку в шкільної медсестри, як принизливо заглядала дитині в труси...🤦🤦🤦. Тож ходили на фізру,хто як міг. Бо приниження гідності було просто неймовірне. Як і примусові огляди стоматологів та гінекологів. Каральна медицина якась😢
@@lanaSV673😮😮😮😮😮 у нас фізру4 відмічав в журналі місячні. Теж не приємненько, але щоб в труси заглядати, мрак
а ми після чергування ще й повині були свій «участок» помити. от так економили у школах
Я пішла до школи в 1986. У нас в класі був шульга, вчителька його перевчала, висміювала, ганьбила перед класом. Зрештою вчитись він не зміг, його залишили на другий рік в якомусь класі. Досі пам'ятаю його, шкода було, і батьки за нього не заступались, бо вчитель завжди правий😢
Дуже сумно😢
Але дуже поширено тоді було,коли батьки не заступались,а навіть соромили своїх дітей😢
@@irinavoichenko3 моя баба заступилася за свого сина, через те що вчителька почала його булити за високий зріст в класі, (якось перечипилася через його ноги з під парти) в результаті батька залишили на повторний рік, клеймо "второгодка" до випуску і закрита дорога в університет
@@oleksandrT800 дай Боже,щоб наші діти ніколи такого не переживали🙏😥
Я - 1988 року, теж були у нас «второгодки» і теж «вчитель завжди правий». Зараз я теж - мама і коли я перед своєю мамою поливала брудом вчительку вже свого сина, моя мама ( його бабуся), аж посиніла від злості і сказала : «Ти не маєш право дискредитувати вчителя перед своїм сином».
@@aqumi_tckt6533 ти не маєш права ні на шо, ні на свою думку, ні на критичне мислення, ні на розвиток, тільки обов'язкі, ти всім винен, "не умнічай". Як це знайомо😐
Моя мама розповідала, що окрім постійного драяня класу за кожним з них була закріплена земельна ділянка на яку навіть у літні канікули вони повинні були приходити задля сапання та збирання урожаю. За ідеєю овочі мали потрапляти у їхню їдальню, а по факту частина їх завантажувалася на машину і везлася у невідомому напрямку.
Майже 2000ні. Ми, студенти біофаку в ОБОВ"ЯЗКОВОМУ порядку повинні відпрацювати певну кількість годин у ботсаду універу. Т.т. після пар тре тільопать у той ботсад і їба... (закрекслено) працювати. На весні - копати, вигрібати, пиляти гілки. В осені - сбирати сорго (на віники), вигрібати те, що залишилося після збору врожаю. І все було організовано так, що б студенти недайбоже не зустрілися зі стиглими яблуками, грушами, сливами.... Навіть, якщо голодний студент надибав те яблуко на землі, яке пропустили, то все одно працівники пики кривили.... А потім у жовтні - ми копаємо, а декан у машину ящики з цим всим грузить.....
пам'ятаєте телесеанси чумака чи кашпировського... під час тих сеансів усе населення совка ставило перед телевізором банки з водою, креми для "заряджування"... а це свідчить про рівень "найкращої" совєцкої освіти
Я народилася 1985, місто Полтава. Пам'ятаю ще у садочку, вже у старших групах, нам показали картки з українською абеткою, вони були дуже гарні, барвисті, красиві. Ми потім просили показати їх ще, але нам дали зрозуміти, що ми більше їх не побачимо. Та на щастя, вже у 1992 році я пішла до українського класу!
Все вірно. Закінчила школу в УРСР у далекому 1991 році. Ненавиджу совок всією душею, все життя перевчалась після того дурдому. Кожен рік восени збирали картоплю і буряки, Вінничина, трудова каторга... Мені посчастило, вчилась в українській школі...
Я народилася у 61 році.Мій брат у 60-му тому ми обидва були в цих дитячих садках з понеділка по п'ятницю. Жінкам давали декрету відпуску лише кілька місяців,тому вони дітей віддавали у ясли з 0,5 років...Всі мали працювати на державу,бо вона вела "визвольну" боротьбу : у Фінляндії в 1940 році,у Будапешті в 56році ,у Чехословаччині в 68році,в Афганістані в 79 році, годувати країни Африки...😡 Жіночих прокладок ми не мали,вату між ногами схвалив,але ВПК працював на повну міцність 😡
""Ах,к какую страну потеряли""😡
Моя мама народилась в Киргизії в 1956 році. Жила в Казахстані. Батьки росіяни. В 20 років переїхала в Україну в Білу Церкву навчатись в аграрному. Батько мій був військовослужбовцем, тому переїжджали часто. Коли жили тимчасово у бабусі в Київській області в селі, то мама не віддала мою сестру в російську школу, а відвезла її в містечко, що було не дуже близько, аби вона навчалась в українській школі. Це було для неї принципово. Радянський союз ненавиділа завжди, тому при виборі школи питання навіть не стояло. Досі їй дякую, що вона в мене така. ❤❤❤ А на рахунок того, що ще довго в нас вчителі були поплавлені, то памʼятаю, як в першому класі вже в незалежній Україні в моєму класі хлопця перевчали бути шульгою, а з мене в 8 років хотіли зняти сережки🙈
У нас досі совковщини ще повно в освіті, особливо щодо відстоювання власної думки
я застала п'ятидений садочок... у 7 років не могла зрозуміти чому маю називати мамою чужу мені тітку... бо на вихідні мене забирали баба з дідом... пам'ятаю і лінійки і піонерські збори і роботу в "калхозе". їздили сапатибуряки, перебирати кукурудзу. щорічні виїзди на редиску і черешні, коли ми майже не вчилися не забуду ніколи...
Чому баба і дідо а не бабуся і дідусь погано вас батьки виховували або в садку так навчили
@@rozumnyi_kozak я зрозуміла про що ви. але ... так написалося. українська мені не рідна.
Хотіла тільки дописати, що зараз вже виросло покоління вчителів нової генерації, гарних, добрих і відкритих до розвитку. На щастя, мої діти мають можливість навчатися в таких. І в жодному разі я би не хотіла повертати «а вот в совєцкой школе знанія билі крєпче, не било гуглов і інтернєта етого вашего, дісципліна била».
Та тільки вчителі нової генерації отримують 10 тис в місяць. А це молоді, амбітні, сповнені ентузіазму люди. Попрацюють декілька років за таку зарплатню і кидають… бо як їм жити?😔
@@user-ut1tc6dj4uпереважна ці вчителі мають приватні уроки.
Слава Україні!
Коментар в підтримку Українського контенту!
Я народилась в 1989, але теж пам'ятаю, цей буквар вз лєніном і була насильно перенавчена батьками із лівші у правшу, але, нащастя батьки змогли добратись не у всі сфери мого життя, тому в спорті я могла бути собою, що дуже цінилося.
Справжня комсомолка😉
@@PREMIUM.UKRAINE, послати, чи саме підеш?
Яка це жахлива дурня-перенавчати дітей писати правою рукою,а не лівою!Комуністичні невігласи не розуміли,що у цих людей просто мозок влаштоватий інакше!А їм було необхідне,,єдинообразіє'',щоб весь народ був одним покірним стадом!
@@TataGranataтак само народився у 1989, але на щастя буквара з леніном не бачив
Пощастило більше
@@user-zm4vn5mj8r, мабуть, за браком грошей і навчальної літератури, в сільській місцевості можна було дістати "літературу" старих часів. У мене тітка працювала в сільській бібліотеці, багато списаних книжок я брала там. Особливо запам'яталась "Хіба ревуть воли як ясла повні"
Вже в незалежній Україні на початку 2000-х нас з університету направляли збирати помідори. Два тижні тягання важких відер, стоячи рачки і викладач, як наглядач, який тебе принижував, бо не звик так працювати. Кормили інколи. Ніколи не їла, бо я таке їсти не могла. Треба було брати їжу з собою. Іноді, навіть платили копійки. Я була готова сама заплатити, аби не їздити туди. Бо, ці два тижні руйнували моє здоров'я і бажання навчатися. Витрачаєш час та гроші, щоб відробити норму збору помідорів!!!!
завжди дивлюсь ваші відео не скіпаючи рекламу ютуба.
такий якісний контент просто зобов'язаний отримувати винагороду.
дякую вам!
Дякую команді та ведучому «The ДОКУМЕНТАЛІСТ» за якісний контент, за дуже цікаву та пізнавальну розповідь! Слава Україні! 💙💛🔱🛡🦾✌ Смерть ворогам!⚔☠
Усе, розказане Вам, - це свята правда. Я пішла в дитсадок в 1973 році (мені ще не було й року). Закінчила школу в 1989 р. Тому пройшла весь цей "етап" від дзвінка до дзвінка. Спогадів безліч. В основному з негативним відтінків. Найжахливіше те, що мене так рано відірвали від мами, бо вона мала йти працювати, адже у відпустці по догляду за дитиною ніхто не сидів.
у нас в школі при вході стояла велика гіпсова голова лєніна і піонери мусили салютувати кожний раз коли заходили в школу
На такий бюст при вході у нас діти тобто учні плювали та ногами били, синці під очі підмальовували. Часи вже були не ті після олімпіади-80.
Насправді салютували ми всі прапору....та ні, не тому у кого на погонах зірки:), на урочистій лінійці навпроти головного входу у школу. Також цілували....та ні, не всі, та і не того прапора цілували:) тільки старшокласники. Тільки старшокласники ще і почесну варту влаштовували тому самому прапору....так, все тому ж:)... один старшокласник з тим самим прапором стоїть і ходить, а двоє інших старшокласників з шаблями наголо охороняють того ж самого прапора:)
У мене не було подальших відносин з тим самим знайомим прапором:)...тому що я після 8-го класу пішов до технікуму, так і не став старшокласником...журбинка...журбинка:)
А після жовтня 90-го, коли 6-ту статтю констітуції срср відменили, то у вестібюлі нашої школи замок скляної шафи, де сберігали той прапор зламали, і обмазали лайном прапор та бюст вождя й ще чорним фломастером написалі на лисині вождя "посмотрітє наши дєткі, чєм піталісь ваши прєдкі"
У нас бюст на постаменті стояв, а ззаду у цій постамент залізти можна було і дітлахи першоклашки лазили туди тому там часто надзюрено-накладено було...а наші шкільні технічки говорили, "опять підісрали іллічу"
Моя покійна матуся називала памятники Леніна "лисим ідолом".
Мій старший брат 1968р.н. пройшов через садок-п'ятиденку. Мама згадує той час із сумом, але справді у неї не було вибору через відсутність нормальної відпустки по догляду за дитиною.
Стосовно освіти, особисто бачив підручник моєї мами, що вчилася у Харківському медичному на фармацевта, в якому цілий розділ називався якось по типу "Вплив марксизму-лєнінізму на розвиток фармакологічної науки". А це вже був, попрошу, рік десь так 87-91-й.
Дякую щиро Вам за працю ❤❤❤ Слава героїчній українській армії і багатостраждальному українському народу 🇺🇦 Смерть всім ворогам України 🇺🇦. Україна ПЕРЕМОГЛА 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Дякуємо за відео! Хай квітне україномовний ютуб і Україна 🇺🇦🇺🇦💪💪❤️ слава Україні
Мені пощастило піти до школи ще при совку, а закінчити вже при Незалежні Україні. Ви забули ще сказати, що ми збирали макулатуру і металолом і ніколи за те нічого не отримували, хоча нам обіцяли. І шарували в полі кукурудзу і соняшник для колгоспу. За це нам привозили холодну воду в бідонах на підводі. Автобус забирав нас о 5 ранку. З собою мала бути сапа і обід, на голову Панама чи платок. Шарували до 12-1 дня, щоб не отримати теплового удару. Але завдяки нашим людям, ці всі роботи хоч і були важкими, вони здавалися як пригода. Жінки на полі дбали про нас, заганяли в тінь відпочити. Сідали всі разом їсти, співали українських народних пісень в автобусі по дорозі назад так, що аж захріпали на наступний день.
Коли збирали макулатуру і металолом після школи, то люди не випускали з подвір'я поки ти щось не поїси у них або насипали в портфелі солодощі. А якщо метал був важкий, то водії від колгоспу могли привезти на машині до пункту збору. Але то все так було, бо наші люди доброзичливі і щирі і не було в нашому куточку чужої дитини ні для кого, всі були свої.
А от коли вже поїхали від коледжу на яблука в чужому місті, то було відчуття що тебе використали, хоча яблук ми тоді наїлися на рік вперед😂.
Я школу в 2020 році закінчила і ми теж здавали макулатуру, але ми просто частково сортували сміття і того здача макулатури для нас було не марним😂
макулатуру і досі збирають :))) Без фанатизму, не на випередки клас перед класом. :))) Просто в якийсь день просять дітей принести, а потім здають на якусь благодійність. До війни - на корм тваринам з притулку, зараз - на зсу
дякую! я це пройшла. це жесть. .не знаю, кому це може подобатися...
Дякую за пізнавальну мандрівку в історію! Слава Україні!💙💛🇺🇦
Пішла у школу в 1990 році. Піонерський галстук пам'ятаю і значок з маленьким Леніним. А ще пам'ятаю буряки, помідори збирали на городині, яблука в саду, на черешні чомусь не пускали. Мабуть боялись що діти багато з'їдять. 🤣. А ще вивозили збирати каміння в полях. Найкраще що було в цих виїздах, це обід, коли всі діти доставали свої харчі і всі ділилися. Найсмачніші були жарені яйця. 🤣🤣🤣🤣
Мою маму 1969р народження якраз перевчили з шульги на правшу. І при чому вона казала, що це робили і вдома, і в школі. Тепер вона все життя пише правою, та і лівою може. Це настільки пздц, що і сказати нічого, а вона це розповідала досить спокійно, наче це так просто і нормально.
((((
Бо їм це так подавали, бити і принижувати дітей вчителями норма. Знайома згадувала з свого садочку, 80-ті роки, хлопчиків які провинилися (не слухали виховательку) знімати труси і голяком виставляти в загальний коридор або ставили голих на підвіконня, щоб всі сміялися.
А з розповіді мамт, то осінню вони мало відвідували школу - робота на колгоспному полі, мали зробити норму
Мого брата шульгу перевчали і вдома і в школі, так що в нього енурез був до армії. До речі зараз тільки до мене дійшло, як він в армії з цим був..
Совок - то пекло!
Купити туалетний папір було неможливо, тре було різати газети і терти задниці свинцевою друкарською фарбою.
Я народилася у 80х. Я ненавиджу садочок та школу і ті часи. Ця ненавість з'являлася поступово коли я дорослішала та з'являлося розуміння всього того обсурду.
Дякую за підняття цієї теми та вашу роботу👏👍
Дякую, що висвітлюєте таку болючу тему. По коментарях видно, що багатьом людям болить. Додам і я своїх спогадів. В дитсадок ходив на Камчатці у другій половині 80-х. Вихователька #1 щось зробила чи сказала такого, про що попросила у всих дітей нікому не розповідати. Після денного сну прийшла на заміну Вихователька #2, якій я, як наївна дитина, розповів ту саму таємницю. Наступного дня зранку знову була Вихователька #1, якій діти розповіли, що я таки не втримав таємницю і розбовкав її. Тоді ця вихователька при всіх дітях, відрізала шматок пластиря, заклеїла мені рот і сказала, що це за те, що я багато балакаю! Що була за таємниця така, я, звісно, не пам'ятаю, але заклеїний рот дав дитячу травму 😡
Я народилася 1976 року,ходила в садочок,бувало з ночівлею.Школа все на руском ,два раза в неділю українська мова,тому досі вчусь ...Все шо пов'язано з ссср ненавиджу,і ненавиділа ще до війни.Тому і незгадую.Батькам завжди казала,яке ваше морозиво за 20 коп.,яка ковбаса за 2,10,булочки по 3коп.,ой смачні,то більше нефіга не було і порівняти ні з чім.Загнали людей в стойло.
Народилася під кінець совка, і не можу сказати, що цього всього не було ні в садку, ні у школі😢😢
Більшість з цього надбання мої ровесники і я всмоктали((
я 98 року , до школи пішла 2004 і теж на жаль мене вчили люди СРСР
В школе,начиная с 5 класса,заставляли летом и осенью работать бесплатно в колхозе: сапали буряки,перебирали из буртов картошку,выдергивали турнепс- он был огромный,нельзя было поднять,собирали картошку.Летом,считалась практика,пилили дрова,а хлопци постарше рубали их.А немецкий учили только стишки и песенки- это был ужас!
Абсолютно реальна дійсність описана у випуску. У мене були проблеми під час навчання у педагогічному училищі на початку 80-х через кудряве волосся. Керівник групи вимагав його «відновити» тобто вирівняти, думаючи, що це хімічна завивка.
Ну от...(((
@@Document_historyмене посилали вмиватися з уроку , бо не вірили , що це мій природній колір губ і вій ..90ті
Дякую за вашу роботу! Моя мама киянка, 1954 року народження, згадувала про ті садочки п'ятиденні і що дуже за мамою сумувала, страждала. Я сама 1982-го, мама зі мною була вдома до 3-х років лише тому, що домовилась брати надомну роботу (вона працювала у машбюро в одному з НІІ). В садочку точно пам'ятаю, як мене карали, закривали в туалеті, змушували їсти перловку в супі, а мене досить часто від неї рвало :( Дуже неприємні спогади. Мама розібралась, але я страждала, садок не любила. В школі встигли прийняти в жовтенята, в приміщенні Музею Леніна (тепер Український дім). Пам'ятаю, як вчителька сварила дівчаток за золоті сережки в вухах. В мене на той час ще не були проколоті вуха, тому з цією проблемою не стикалась. В школу вступила у 1989 році (це для хронології).
моя мама розповідала як їхня завучка сварила за сережки, іноді навіть зривала та змивала в унітаз
хоч вона застала та відчула на собі (хоч і не повністю) систему совка, розповідаючи мені всю жесть через яку пройшла наша сім'я, все одно ностальгує за ссср. це для мене залишається парадоксом🤷♀️🤷♀️
@@mojidojijoji Це ностальгія за юність та молодість, яка припала на роки життя в СССР, а не за реальним совком. Паливна понять йде в якому багатьом уродженцям 50-70 років складно розібратися
Дуже дякую за відео. Обожнюю ваші ролики!
Я випускниця 11-го класу, і за всі 11 років дуже погано знаю історію. Можливо, можна подумати, ніби це моя провина, але оглядаючись навкруги, принаймні з досвідом навчання у двох різних школах і трьох різних класах, помітила таку штуку: історію мало хто знає. Я не кажу про якісь дати важкі, по типу коли було створено перші політичні партії у Наддніпрянській Україні в 20-му столітті і шо це за партії були і які їх представники, або хто був першим ректором Університету святого Володимира і т.д., а... базове. (відверто кажучи люди часто не знають і важлитвих дат...)
Люди не знають про Русь, про козацьке минуле України, хто такий по факту Богдан Хмельницький, про його національно-визвольну війну, про розкол гетьманщини внаслідок правління сина Богдана Юрка, якого намахали московити й поляки. Про УЦР, Скоропадського, Директорію... і чого взагалі ми опинилися в совку (точно не добровільно за догвором, як би красиво хтось не писав чи казав) ((з усього класу в темі могло розбиратися 2-є чи 3-є людей, всі інші не вдупляли нічого))
Це зараз я така розумна, тому що нарешті хтось додумався зробити Історію України обов'язковим предметом для складання екзаменів для вступу у виш! І тому я записалася на курс з підготовки з історії, де по суті дізналася все, що мала б по ідеї дізнатися в школі. Всіх цікавить чомусь математика.
І головне чому я це пишу: ваша теза про те, що тоді прибирали мисленнєві предмети такі як Всесвітня історія, література, правничі науки... залишаючи, як я розумію цю ж математику... це дуже сильно зрезонувало зі мною, тому що в своїй школі я саме цю тенденцію і бачу. Мене прямо злить, коли я бачу шо діти краще математику попишуть на ІСТОРІЇ УКРАЇНИ, коли вчителька розповідає важливі речі. А вбивча фраза моєї однокласниці: "Для чого вчити історію? Вона ж давно в минулому, це нас не стосується тепер" - це кошмар.
Я здогадуюсь, якого біса таке виникає в людей у думках і чому така ситуація була і є. Але чорт його забирай чому??? Таке саме відношення чомусь і до літератури, української так і зарубіжної, географії та інших життєво необхідниших предметів ніж математика .
Чому лише коли приперлася клята ....... до нас з війною я починаю думати і осмислювати, цікавитись історією і вчити її. Чому саме зараз міністерство освіти зробило Історію УКРАЇНИ обов'язковим предметом для складання??
Це страшно... Мені не подобається пропагування математики, таке відчуття ніби те що ви розповіли зараз стається. Я щиро сподіваюсь, що таке або рідкість або мені зі школою не повезло, інакше це біда. Чому математика була постійно обов'язкова для складання ВСІМ, а наша ІСТОРІЯ не була обов'язковою ВСІ ЦІ РОКИ.
З моєї розповіді можна подумати ніби я просто тупа дівка, яка не розуміє математики, але я завжди її знала і лише їй і надавала увагу (як і більшість дітей), бо незнання математики найгірше, що могло бути.! Це не життєво необхідна інформація яка допоможе розбиратися в цьому світі. Але математика це круто, коли люди її люблять і вчать і хочуть з нею працювати. Але не коли це крайність, що ти вчиш лише математику, забиваючи на важливі життєві предмети (література, історія, географія). І що за прокляття з цим предметом для обов'язкового здавання, показилися! Коефіцієнти зі історії найнижчі, окрім як на історичний факультет. А міжнародні відносини? Право? Політологія? Це що всюди більше потрібна математика ніж зання історії? Не вірю. Це дурниця.
От при Скоропадському! Погоджуюсь з ним щодо системи освіти. Краще не інтеграли вчити всім підряд, а грунтовні знання з історії розповідати дітям .
Раджу вам прочитати роман П. Куліша "Чорна рада", " 12 стільців" Ільфа та Петрова та подивиться фільм " Мне бы в небо" 2009р. с Дж.Клуні та Вера Фарміга.
історію України та Всесвітню в школі та інституті дуже любила, в нас були супер вчителі та викладач, вони настільки цікаво розповідали, що дехто з нас навіть ходили на факультативи з історії, це були прямо найприкольніші моменти під час навчання. Нажаль, є мало вчителів, які можуть викладати історію весело й цікаво. Пам'ятаю, що коли вчили про голодомор, то вчитель зміг настільки нам передати той страшний період, що ми сиділи мов миші, було так шкода людей....
я вчилась у 90-2000-х рр. :)
@@user-lq3eq7qf6l це класно!
Слава богу є такі люди, трохи заздрю вам, якщо чесно) але по-доброму, надіюсь в університеті також зустріну чудових викладачів ❤️
На прикінці Ви правду сказали. Я навчався в 90 і все те саме пережив. Я так ненавидів усю цю дармову працю в полях і усіляких садах, городах, що бився з вчитилями, тією лопатою чи сапою, що мені видавали. Пам’ятаю, як зламав 2 сапи, на ще одних бурАках, щоб не працювати. Батьків змусили заплатити за інвентар, але я не працював
Найкращий коментар!😂 Браво! 👏👏👏👏 От вона - козацька кров😉
Дякую Степане! За чудову інформацію, підтримку ЗСУ, та розвиток україномовного контенту!! Завжди приємно слухати, чекаємо з нетерпінням наступних відео!!
Я 79 го року народження, у 8 років потрапила з сестрою в піонерський лагерь,доречі путівку батькам не так і легко було отримати,але ж ми теж постійно ходили голодні,тому в столовій крали повні кишені різаного хліба,він був сірий кислуватий , але набити ним пузо можно було.І майже з першого дня строїли плани втечі з того "дитячого раю".
Вітаю всіх. Зі школи (1991-1995), стосовно того, якою рукою писати. Було в моєму класі також два приклади. Один хлопчик, одна дівчина, вони не могли писати правою рукою, але в мене була вчителька, яка розуміла що відбувається. Декілька разів вона лагідно намагалась це "виправити" але згодом сказала, що ми вже переходимо в новий час. Казала бути тим діткам собою, здається вона спілкувалась з батьками до того. Попри це вона ще й розуміла що це хибний шлях.
Я 1977 р н.Мене віддали в яслі,в 7 місяців. Коли я плакала,нянька мене щіпала і я ,після таких заспокоєнь,була вся синя. Це бачила і мама,і бабуся,але в них небуло навіть думки щось сказати няньці,бо ніззя. Також постійно крали речі ,білизну та взуття. Мама їздила провідницею і привозила гарні речі. Тож бабуся приводила в одних речах,а забирала в чужих. Так було і з взуттям. В школі заставляли збирати буряки,картоплю,яблука ,їздили на поля по суботам. Про юбки,нігті,волосся та сережки ,всі знають,били указкою по рукам,якщо нігті трохи відросли. Жах,країна щастя😢о,згадала ще.як нас готували до війни з Америкою і вчили в підвалі стріляти по мішені,надягати протигаз,метати гранати і як ми грали в Піонерську Зорьку,типу імітація воєнних дій по ролям. Вороги,красні і медики. Вчили перев’язати поранених,носити на ношах,грузити в евакуаційні грузовики і тд
А стосовно безкоштовної робочої сили: я вчилась в 2000-му в селі пару років і в нас там була «літня практика», весною ми на території школи всім класом саджали овочі, а влітку хто коли хоче приходив і піклувався про них, в осени збирали врожай і з цих продуктів потім їли в їдальні. Але цього було мало тому нас просили ще приносити продукти, або платити за обіди. Старші класи ще порали свиней, і носили їм залишки з обідів. Мабуть школа зовсім не фінансувалась(((
Дякуємо Вам за розвінчування совєтських міфів 💙💛
Пішла до школи на початку 2000х. Хоча то вже були роки незалежності, в освіті дійсно все ще чітко відчувались нотки радянської ідеології. Нас навіть в 3 класі в якісь "орлята" посвячували. Правда за рік це вже стало неактуально і забулося... З історії, яку нам викладали старенькі вчителі по стареньких підручниках, я пам'ятаю хіба що про совєтських партизанів, Гагаріна і Перемогу 45 року. Бо на цьому робився основний акцент. При кінці мого навчання в школі і на початку універу історія як шкільний предмет зазнала разючих змін, що звісно викликало дисонанс в наших юних розумах.По суті те, на чому майже все наше шкільне життя робився акцент (я то "зарниці", марші у пілотках і галстучках, та історія яку ми вчили)все це просто було неактуальним в подальшому навчанні і житті.
Може в інших регіонах, у великих містах було якось інакше...в мене було так.
У 1986 році змінили місце проживання і нова школа, і нова перша - друга вчителька ,яка навчила і донесла до тебе все по-іншому. Як я згадую і говорю відкрились очі для чого існує школа.
«Хорошое место лагерем не назовут» з дитинства памʼятаю цей жарт😂😂
Я ніколи не була в таборі, хоча дуже просилася, як виявилося, тому що батько, після практики рятувальником в Артеку, дав обіцянку зі своїми друзями, що їх діти ніколи не поїдуть в табір😂
Дякую автору каналу за нагадування про сересер та "найкращу освіту в світі".
Мій чоловік так і ненавчився гарно писати, бо він лівак, а я завжди була ізгоєм бо хотіла бути індивідуалом. Ось така правда......
Школу закінчила в78 році.Підручники з історії та географії України були,але по них ми не вчились взагалі.
Де ви навчалися, коли це була загальна освіта?
Коментар на підтримку каналу ще до перегляду!
Нехай квітне український ютуб!
Не зарахують. Треба трошкi подивитись спочатку
Як розповідала моя бабуся, в заводські яслі дитину важко було прилаштувати, але працювати треба було. Ще й візочків дитячих не було. Можно сказати, що моїй бабусі ще й пощастидо, що її свекруха жила недалеко від заводу і не працювала вже. Мама народилась в 59 році, бабуся з місяця вже вийшла на роботу. Вона несла на руках маленьку дитину взимку. У нас велике місто і зараз це 4 трамвайні зупинки. Доходила до кінцевої трамвая і потім ще 3 зупинки їхала. На заводі давали перерви ддя годування груддю і бабусі бігала швиденько годувати дитину в ці перерви. Після року, коли бабуся вже перестала годувати, то відвезла дитину до своєї мами в село, мабуть майже рік вона там була, а батьки працювали. А вже мабуть в 2 чи 3 роки нарешті влаштували маму в садочок, той самий з понеділка по п'ятницю. Коли запитую, що мама пам'ятає з садочка: вихователі наказували збирати речі в мішочки, ставати в стрій і збиралися вести "в підвал до крис", бо діти плакали або не слухались ((( з меншою дитиною бабуся вже була рік в декреті і він ходив у садочок прямо біля дому, хоча й там були дивні вихователі. Мені вже бабуся казали: тобі дали можливість бути в декреті 3 роки - от і не спіши, у нас такої можливості не було, так хоч ти побуть з дитиною довше. П.с. у мене теж садочку є спогади про дивні залякування: казали, що нам ноги відріжуть, якщо немає рушника ддя ніг, або в спальні поставлять голих і обмажуть зеленкою, якщо спати не будемо🤯 це запам'яталось на все життя
А ще знаю історію, десь 50ті роки. Одна бабуся розповідала, що її маленьку сестричку у сільських яслях просто вбила нянечка. Як кажуть, що ніби дві няньки через щось посварилися, а дитина просто під руку потрапила. Кинула дитину об землю. І тій придурошній нічого не було, а дитина буда малесенька, мабуть декілька місяців.
Така шикарна освіта, що із всіх сучасних засобів, техніки і інших досягнень ніц не походить із совку
Дуже і дуже цікаво. Все переглянути по- новому,пригадати. Щиро дякую❤❤❤ Найбільше дякую- за українську мову❤--Дуже і дуже приємно
Мій дід і його дитинство прилягало під кінець 1950х і початок 1960х і в селі . Ну те що він йшов 3 кілометра в різну погоду це було всіх . Він писав чорнильними ручками і коли я розпитував як ними писати він тільки відпов що ( багацько дітей від них втратила очі ) і вчителів , в вусій школи досмерті боялись Вчителя «з фізики,мати» і деректрису . Ще дід розповідав ще в 5му класі йому було завдання вивчити історію Леніна , но він невивчив і коли розповіли то що йому зробили він і досі не розповідає но історію летів знаю наізусть і досі . І так як вони були в селі то якась трудова праця була була майже щоденною … і як було сказано щось з математики і черчення приділчлось мунументальна робота !
Дякую вам за контент! Ми цінуємо вашу працю!
Я народилася після розпаду союзу але коли мова заходить про школу - стає зрозуміло що багато совкових методів зі шкіл нікуди не ділися тоді. Не певна що зараз, бо вже минуло багато років. Слухаю - і хочеться просто триматися за голову і кричати у порожнечу від усвідомлення того, скільки людей і поколінь постраждало і страждають досі від совку і того що він існував
Я народилась 80-му. Нічого поганого не памятаю. Думаю, мама приклала до цього багато зусиль. Я хворіла асматичним бронхітом тому мама пішла в ,,надомніци,, і садок я не відвідувала, але дуже хотіла. Я їздила в санаторії на море на все літо . Там було сито і весело. Нормативи я не здавала, бо ,,хвороблива,,. Вчилась я на відміно ,тому мала авторитет. І взагалі була єдиною дитиною і баловнем роду.
Моїй мертвонародженій старшій сестрі довелося відчути весь кошмар совєцької медицини. Мама багато страждала і оберігала мене , як могла.
Вдячна вчительці молодших класів Майі Сергіївні, яка сказала мамі, що можу писати лівою рукою, і щоб мама не змушувала писати правою рукою. Хоча мама і не намагалася перевчати мене.. Вчилася я завжди дуже добре, жодного разу не відчула на собі проблем через це. Хоча чула історії, що дітям ліву руку прив'язували до тулуба, щоб писали правою..
Я пішла до школи у 1991 році, навіть тоді моїм особистим викликом було мати справу з примусовою нормою, яка сприяла правшам. Будучи від природи шульгою, я зіткнулася зі значним тиском з боку вчителів і мала писати правою рукою. Це призвело до постійних знущань і критики щодо моєї нездатності писати "акуратно", що залишило тривалі емоційні та фізичні наслідки.
Дякую за Вашу працю!
Совкове відлуння я відчував навіть на початку 2000-х років, коли закінчував школу у Львові. Дзвінок лише для викладача, відкат директору школи, щоб він не сидів на головному екзамені і не 'завалював' (чи як він там називався, випускний екзамен, вже не пригадую), збирали, до речі, усім класом. Сусідні класи то взагалі скидались на новий диван в учительську чи щось у такому роді. А, ну і так, викладач завжди правий - це теж було. Підозрюю, що рівень 'токсичності' цих явищ був значно нижчим у порівнянні з описуваними у відео часами, але все одно, дуже відчутним.
Бабуся-шульга мене ще до школи перевчила на праву руку. А до мене папу-шульгу і аргументувала саме тим, що мені так буде легше, бо світ заточений під правшів. Вчителі, коли дізнались, сказали, що цього робити було не можна, бо ламає психіку. Але як папа, так і я, мали хист як до точних, так і до гуманітарних наук. Тож суто для себе вважаю, що пішло на користь. До речі, лівою почала писати лише після закінчення школи, а на лекціях правою писала швидше за правшів)
Я починала навчатися у школі в 1993 році. Пам'ятаю,як в 14 років мене загнобила вчителька алгебри, бо я не мала відповіді на її завдання та довела до сліз і почала ржати як кобила, при цьому однокласники сиділи і мовчали. Мене це так морально добило, що я наступного ж дня пішла до директорки школи і попросила перевести мене в паралельний, гуманітарний клас. У нас були класи економіко -фізичний, де ця алгебра 4 дні з 5, я туди пішла, щоб підготуватися до вступу на економічний факультет потім, та гуманітарний, де алгебра була чисто формально раз на тиждень і викладалася іншою людиною. Пояснила все директорці як було, і мене через тиждень перевели в гуманітарний клас. Пам'ятаю, що однокласники на перерві підходили тоді і казали, що вчителька - мраз0та, вони її теж ненавидять і що я мала встати і вийти з класу. Ця вчителька, жінка років 50, була єдиною, кого я відкрито проігнорувала на випускному вечорі, коли наші два класи підходили по черзі до вчителів та дякували. Я просто пройшла повз неї із відмороженим обличчям.
Загалом, було дуже багато зайвого в школі. Наприклад, фізкультура, де змушували бігати весь клас одразу крос навкруги школи, на який я тупо забивала і йшла із однокласницею в найближчий кіоск, купувала пиво😂 я спорт любила і люблю, але ненавиділа бігати зі стадом (естафети, кроси, вправи), як і всі Близнюки, трохи соціопатка😅
Ще, пам'ятаю, як змушували в 10-11 класах приходити до молодших класів та викладати їм уроки.
А наш географ встановив рулетку на 35 позицій та запускав її, таким чином рандомно комусь із журналу, де якраз було 34 людини, випадала "честь" відповідати на поставлені запитання.
Ще пам'ятаю, як без форми не пускали до школи і відправляли додому, а коли запитували, де форма, я чесно відповідала, що немає грошей на неї у батьків. Тоді мені казали : треба одягнутися просто в чорне однотонне, чмирили при цьому за чорні джинси, тільки тому що це джинси. Не віддавали одяг з гардеробу, якщо ти погано себе почувала та хотіла піти додому, треба було йти до класного керівника та брати записку, що він тебе відпускає.
В буфеті були лише пересмажені булки, несмачні, а зі школи під час перерви не випускав охоронець, щоб сходити в магазин за нормальною їжею.
Одного разу відмінили урок, бо вчителька захворіла, ми пішли з однокласниками в буфет, сіли там та почали грати в настільні шашки. Прийшла директриса, мовчки скинула шахи рукою зі стола та вигнала нас в коридор.
Довбана 3 школа міста Києва. Жодного разу там не була після випускного.
А ще один вчитель чмирив однокласницю за те, що вона завагітніла в 16 років. У неї була погана сім'я , погані зв'язки на вулиці.. таке інколи буває. Але вчитель виставив її ситуацію на публіку та висміював. Через декілька днів ця дівчина більше на уроки не приходила. Що з нею сталося, кинула навчатися чи перевелася в іншу школу, я так і не дізналася (
Географу респект. Я так само не розумів оцінювання уроків співу, фізкультури та праці. Турник ненавижу по сей день, бег и игровые виды спорта 👍💪