Вірші Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка | Вплив павзи на сприйняття, інтонацію | Риторика
HTML-код
- Опубликовано: 20 май 2024
- Допомога ЗСУ: uahelp.monobank.ua/
Придбати мої відеокурси та тренінґи можна тут:
prudeus.com
Більше порад для ораторів є в інстаґрамі, підпишіться:
/ prouddeus
Підтримка цього каналу:
1. Patreon (доступ до ексклюзивного контенту від $5 на місяць):
/ maksymprudeus
2. PayPall або Payoneer:
maksym.prudeus@gmail.com
3. Переказ на українську картку:
4731 1856 3151 5167
4. Вподобайка, підписка, коментар та поширення, якщо зараз не можете підтримати канал фінансово 💪😎
Зміст:
00:00 - Вступ
01:06 - Тарас Шевченко - "Мені однаково"
02:22 - Леся Українка - "Contra Spem Spero!"
03:57 - Іван Франко - "Чому являєшся мені у сні?"
Якщо ви хочете перейти на українську, вам допоможуть ось ці поради: • З російської на україн...
Як мої підписники перейшли на українську:
1. • Перехід на українську ...
2. • Перехід на українську ...
3. • З російської на україн...
4. • Як перейти на українсь...
Відео про те, Як мова впливає на економіку:
• Чому мова завжди на ча...
Два випуски про українську латинку:
1. • Українська латинка: ус...
2. • Українська латинка | В...
Замовити мою книжку можна тут:
oldiplus.ua/nahiba-govory-ty-...
Відеокурс "Харизма" для спонсорів тут:
• Відеокурс "ХАРИЗМА"
Якщо це відео було Вам корисним, вподобайте його, обов'язково поширте та підпишіться на канал. Залиште коментар, аби інші глядачі також звернули на нього увагу.
#вірші_українською #ораторська_майстерність #риторика_онлайн #риторика #красномовство #softskills #софтскіли #публічнийвиступ #начасі #суржик #антисуржик #українською #нахібаговорити
Ви так захопливо прочитали! Особливо мені сподобався вірш Лесі Українки. Зі своїх улюблених можу виділити Симоненка
Вітер пісню співав стоголосо,
Але раптом в екстазі німім
Зупинивсь біля тебе і млосно
Зазітхав у волоссі твоїм.
І підслухали зорі і трави,
І підслухали ріки й мости,
Як шептав тобі вітер ласкаво:
«Я такої не бачив, як ти...
Хочеш - хмари для тебе розвію?
Хочеш - землю в дощах утоплю?
Тільки дай мені крихту надії,
Тільки тихо шепни - люблю...»
І хоч ти не сказала нічого,
Бо не слухала вітрових слів,
Він, забувши солодку знемогу,
Розганяти хмарки полетів.
А як глянуло сонце із неба
Через сині зіниці ніш,
Закохалося сонце у тебе,
Засіяло іще ясніш.
ІІ
Вітер в небі за хмарами гониться
І про тебе складає пісні,
Почалася у сонця безсонниця -
І подовшали раптом дні.
І обоє тобі заходились
Говорити у всякий час:
«Ми по вуха в тебе влюбились,
Усміхнися ж хоч раз до нас...»
ІІІ
Тож послухайте, сонце і вітре!
Перестаньте скиглить на мить!
Маю річ я до вас нехитру,
Ви послухайте, помовчіть.
Я б хотів, щоб мені ви сказали
Без брехні, без ридань і виття:
Скільки раз ви уже кохали
За своє безконечне життя?
У скількох у волоссі мліли,
У скількох іще будете мліть?
Ви всіх разом так не любили,
Як одну її треба любить!
Я для неї хмар не розвію
І дощами землі не заллю.
І хвалитись, як ви, не вмію,
Але я її дужче люблю.
Те, що кидали ви, як намисто,
Міліонам красунь до ніг,
Я в душі недоторкано чистим
Для одної для неї зберіг.
Як же гарно❤
Любіть Україну,як Сонце любіть!Слава Українській Нації!💙💛🇺🇦❤️🖤🔱💯💯💯🔥🔥🔥👏👏👍👍✊
А мені шева більше зайшов. Хоча й Українка теж вийшла. Але я б її трохи інакше подав би. І це нормально, бо кожен бачить вірш по своему. Хтось додасть більше напружиності, а хтось більш розслаблено прочитає.
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш - це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить...
А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Отак як є. А може бути й гірше,
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, -
Не будь рабом і смійся як Рабле!
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, -
Принаймні вік прожити як належить.
Ліна Костенко
Щиро дякую 💙💛
Обожнюю вірші Ліни Костенко, якщо можна так висловитися про поезію.
Теж дуже часто цитую ці рядки пані Ліни, особливо останній час...
As a learner of Ukrainian I am immensely grateful for this video, and I already know that I'll be going back to it again and again. Thank you also to everyone in the comments for posting their favourite poem, for me it's a real education. I've never been a great reader of poetry, but that seems to be changing.
A few months ago I heard the wonderful Victoria Amelina (who I had the joy of meeting, just two months before she was killed) say that the war was turning her into a poet; I think that learning Ukrainian is turning me into someone who reads poetry.
I don't know enough yet to have a favourite poem, but I do love Крила by Lina Kostenko - I was introduced to it by Kozak System, last year, and I keep returning to the text and the song. And Мені однаково always fills me with wonder and admiration.
Величезна подяка українському народу: ви - подарунок світові 💙💛
Щиро дякую за Вашу цікавість 💙💛
Ти знаєш, що ти - людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди -
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе -
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба -
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі - людина,
І хочеш того чи ні -
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.
Василь Симоненко
Вважаю його найкращим 🙌 Дякую 💙💛
Дякуємо за відео!
Вподобайка на підтримку файного каналу!
Слава Україні! Героям Слава!
Дякуємо ЗСУ!!!👍👍👍💛💙
Слава ЗСУ! 💙💛 Дякую за підтримку 🙌
Важко обрати щось одне з багатющої скарбниці української поезії.
Все буде Україна! 💛💙
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів'ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.
Василь Стус.
О, так! Цей теж дуже люблю! Красно дякую 💙💛
Максиме, Вас можна слухати вічно! Ви неперевершений! Дякую! Ви зробили мій вечір особливо ностальгічним: пригадала начання у кримській сельській школі. І, так, ми вчили всі три вірші в школі. Дякую моїм вчителям, які виховали любов до української мови і літератури, а також любов до нашої Батьківщини!
На світі можна жить без еталонів,
по-різному дивитися на світ:
широкими очима,
з-під долоні,
крізь пальці,
у кватирку,
з-за воріт.
Від цього світ не зміниться нітрохи.
А все залежить від людських зіниц -
в широких відіб'ється вся епоха,
у звужених - збіговисько дрібниць.
(Ліна Костенко)
Цей Вірш - орієнтир мого життя. Дякую за Ваші відео, п.Максиме💙💛
Чудова поезія, дякую 💙💛
Яке щастя мати таких прекрасних,розумних українців як Ти.Дяккю Тобі за те що ти є і що робиш.
Дякую за перегляд та коментар. Поширюйте відео, коли Ваша ласка 💙💛
Синочку,я розплакалася....
Дякую за таке чудове звучання української поезії!. Одна справа - читати вірші, інша справа - слухати музику поезії рідної мови. "Мені тринадцятий минало ..." - найбільше вразило зі шкільної програми. Вважаю, що "Реве та стогн Дніпр широкий" та "Заповіт" - це повинен вміти виразно розповісти кожен, хто отримує довідку на знання української мови.
Дякую за вірші, приємно слухати! Відкривайте нову рубрику з віршами 🙂
Мій улюблений ще зі школи
Помилялись не тільки люди,
Помилялись навіть святі.
Згадайте: Ісус від Іуди
Мав останній цілунок в житті.
Ми не святі, не боги, а значить,
Не варто втішати себе дарма.
А, як твій промах
Лиш ворог бачить, -
Друзів у тебе нема!
Василь Симоненко
Дякую за цей неймовірної глибини вірш 💙💛
Частину цих віршів я в школі вчив. Відверто кажучи, Франка вірш надто рано був у моєму житті. 😅 І він загалом складний для читання, там дійсно правильні паузи вкрай важливі.
Читайте нам ще віршів, пане Максиме! Виходить гарно. Можливо як періодична рубрика накшталт "десяти помилок"? 😉
Зараз вчу вірш Тичини "я є народ...", але декламувати його вважаю себе ще не гідним.
Щиро дякую за підтримку каналу 🙌 Люблю цей вірш також 💙💛 Маю татуювання з рядками: "Я є народ, якого правди сила ніким звойована ще не була."
Якось надибав віршик Людміли Галінської , який мені сподобався.
Не шарпай, жовтню , мою душу .
І так пошарпана уся...
Я схожа на осінню грушу -
Така ж солодка та стара.
Я схожа на листок ожини -
Так ж колюча і крихка.
На грона стиглої калини -
Гірчить вона. І я гірка.
Не шарпай, Жовтню, моє серце.
Воно і так давно твоє.
Я ніби чорна кава з перцем.
Яка вже є... Яка вже є.
На жаль, в школі поширена практика бездумного заучування віршів, з тою метою, аби оцінку погану не поставили. Для себе усвідомлено Шевченка відкрив в університетські часи завдяки пісням гурту "Кому Вниз" ("Стоїть в селі Суботові", "Розрита могила", "До Основ’яненка" ). Завдяки комувнизовцям улюбленими й вивченими стали "«І ви покинули…" та "Ворони" Олександра Олеся, "Ельдорадо" Володимира Самійленка та багато інших.
Щиро дякую 🙌 Цікаво, який з них Ви би назвали найулюбленішим?
Кому вниз - легенда українського року. Дуже добре пам'ятаю, як за ще радянських часів на концерті в БК КПІ усі встали і слухали стоячи "Стоїть в селі Суботові..."
@@maksymprudeus "Стоїть в селі Суботові"
Так сміються ж з України
Стороннії люди!
Не смійтеся, чужі люде!
Церков-домовина
Розвалиться... і з-під неї
Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..
ОООО, із цим я дуже часто стикаюся, маю на увазі паузи, а точніше з їх відсутністю.
Працюючи звукорежом, і роблячи аудіоверсії тих чи інших начиток, особливо віршів, часто доводиться штучно розсувати де-які фрази ато й окремі слова начитані різними людьми, аби отримати більш-менш нормальне прочитання твору. І це пов'язано не тільки зі зведенням з фонограмою або іншим шумовим оформленням, коли треба дати і їм трохи місця у міксі для уваги слухача, а і з самою начиткою. Не завжди штучний таймінг допомагає, бо тут ще є фактор самої подачі вірша, казки, чи ще чого, коли, ніби то доречно встановлена пауза не зовсім вписується, бо фраза була сказана майже суцільно, і з нетой інтонацією. Тому, часом просто завертаю на перезапис, бо з такими варіантами працювати часом просто неможливо.
П.С.
У свій час ставили шевченківську Наймичку в літературних читаннях. Ну і мені випала роль ведучого. Тексту, ясне діло найбільше. Там ритм той ще перемінний, а крапок в середині рядка, хоч курей годуй. 😀
Довелося працювати, як над інтонацією, так і над паузами.
Улюблиний вірш, Костенко - В пустелі сизих вечорів.
В школі ми її грали ансамблем, ну і був вокаліст, який її співав. Після цього, загорівся начитати цей вірш, як тільки прикуплю більш-менш нормальне звукозаписуюче обладнання. І мрія здійснилася! Може і не ідеально вийшло, але Принаймні себе потішав.
Дякую 👍. Каналу вподобайка 👍. Слава Україні 🇺🇦🔱 Слава ЗСУ 🇺🇦✊.
Героям слава! 💙💛
Василь Стус.
Я марно вчив граматику кохання,
граматику гріховних губ твоїх, -
ти утікала і ховала сміх
межи зубів затиснений захланних.
Біліли стегна в хижих шелюгах.
Нескорена вовчиця зголодніла
по диких лозах шматувала тіло,
аж червонів багульник у ногах.
О покотьоло губ, і рук, і ніг,
о вовча хіть і острахи ягнятка!
Аж ось вона, аж ось вона - розплата,
аж ось він, шал, і ярий грім, і гріх!
І довгі гони видовжених тіл,
і витлілі на дим верхівки сосон,
і цей кошлатий, цей простоволосий,
глухий, гарячий, тьмяний суходіл!
Вовтузилася петрівчана ніч,
відвільглий ранок припахав навозом,
сузір'я бігли за Чумацьким возом,
а ми пливли в чумацькому човні.
Дякую, Максиме за читання таких гарних віршів.Дуже сподобалися. Ви надихнули мене вивчити вірш Сосюри" Любіть Україну" або щось з Шевченка.А мій найулюбленіший вірш Симоненка "А ти знаєш ,що ти людина..."
Чудово!!!Захоплююсь Вашою працею!!!І радію,що в Україні є такі талановиті люди,як Ви!!!❤️
Слава Україні!!💙💛🇺🇦
Вітаю!
Я обожнюю усіх наших поетів. І у кожного є чудові вірші варті уваги. Варті того щоб їх вчити!!!
У Шевченка є надзвичайний вірш, який мало хто знає:
Не так тії вороги, як добрії люди
І обкрадуть жалкуючи, плачучи обсудять
І покличуть тебе в хату
І почнуть вітати, і питать тебе про тебе
Щоб потім сміятись. Щоб з тебе сміятись!
Щоб тебе добити.
Без ворогів якось модна у світі прожити.
А ті добрі люди найдуть тебе всюди
І на тім світі добряги тебе не забудуть!
Максе, в таоїх словах бринить щира любов до українського слова,а прочитані вірші-це справжній бальзам для душі. Раюю.❤ і ДЯКУЮ!🤝👍🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Обожнюю легенду Лесі Українки " Щастя"❤
Сад вишневий цвіте
На долині цвіте білим цвітом
І краплинкі на листі мов сльози бринять
Час минає, ііде
І лунає мов відгук над світом
Що любов не вмирає, без неї немає життя
Я дивлюся на небо
Таке недосяжне, далеке
Поринаю у мріях
Своїх невідгаданих снів
І летять наді мною повільно
Чарівні лелеки
І несе їх у вирій
Потік незбагнений, живий
І хоча у житті у моєму
Бувають страждання
Що затьмарює очі печаль
І є місце жалю
Я усе ж таки мрію, люблю
І безмежно кохаю
Бо для чого на світі на цьому
Дорече живу.
Це мій вірш, можливо і він вам сподобається.
Дякую! Дуже гарні вірші! Дійсно, хочеться вивчити такі гарні вірші!
Умієте ж ви приємно здивувати❤Дякую за неочікуваний суботній вечір поезії 🌹, пане Максиме!
Щиро дякую за перегляд та коментар 💙💛
Дякую, Максиме! Починаю працювати гідом, придбала вчора Вашу книгу " Нахіба говори. ти," виконую завдання та домовляюся зі страхами! ЧУДОВА КНИГА!🙋♀️🇺🇦🎶
Тішуся, що книжка стала у пригоді 🙌
Усі ці вірші досі знаю напамʼять.
Один з моїх улюблених поетів Василь Стус. Памʼятаю як збірку з його віршами подарувала своїй улюбленій вчительці української мови та літератури, яка була і моєю класною керівницею, в 11 класі.
Моя Україна забула
Сміятись. Вона гомонить.
Моя Україна не вщухла
Од прагнення жить.
Моя Україна не знає
Веселих світань.
Моя Україна палає
У мить догорянь.
Моя Україна тривожиться,
Бунтує, буя.
На чорнім рабованім торжищі
Вкраїна моя.
Її догоряє майбутнє
І тужить, ридає,
І в передвечірній сутіні
Лиш руки ламає.
І дивиться в небо - о, де вони
Надії і голуби?
Лиш демони, демони, демони
Старої ганьби.
Злітаються - ніби на здобич,
Злітаються спроквола
На роздоріжжя розтоптані,
Розіп'яті край села.
О краю мій, коли тобі проститься
крик передсмертний і важка сльоза
розстріляних, замучених, забитих
по соловках, сибірах, магаданах?
Убивці, вбивці вбивць, убивці вбивців вбивць -
шлях справедливості - над людськістю наруга.
Брехня брехні! Все лжа - прогреси ваші.
Вся ваша правда - лжа! Брехня брехні.
О краю мій! Наруго революцій,
потворне посміховисько катів!
І рай, і пекло - все тут під'яремне,
тут навіть мертвих сором спопелив би,
якби раніше кат не спопелив.
Ти фарисеїв царство. Суддукеїв
страшне багно, мій краю огняний!
Ти вічність катував, катуєш землю.
Батьки й сини - кати. Учні й навчитель.
Чи ти не чуєш, як вони зовуть,
зовуть тебе з любов'ю і прокльоном.
Ти їхніми сльозами ще ридатимеш,
і їхній біль поб'є тебе колись.
О краю мій, великий, як Сибір,
хай шир твоя не для Сибіру - вірю,
та поки кожен шлях цей не проміряє -
не запанує у Вітчизні мир.
Хай покоління прокричать, проорять
і продзвенять на струнах з людських жил
твоє минуле зганьблене, прийдешнє
твоє спаплюжене минулим. Гірко
з сльозами на очах радіть нащадкам,
які колись очистяться од скверни
і злочинів, у світі найстрашніших:
вбивати правду - правдою.
(1962 - 1964)
Як добре, що смерті не боюсь я
І не питаю, чи тяжкий мій хрест,
Що перед вами, судді, не клонюся
В передчутті недовідомих верст,
Що жив, любив і не набрався скверни,
Ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
Як в смерті обернуся до життя
Своїм стражданням і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
І чесно гляну в чесні твої вічі
І в смерті з рідним краєм поріднюсь.
Дякую 🙌 Запаморочно потужна поезія 💙💛
@@maksymprudeus ❤️🖤
Дякую за прочитану поезію. Мені дуже подобається. Слава Україні!
Героям слава! 💙💛
Щиро дякую за гарно прочитані вірші!
Неперевершено!
Пауза - це сила. Я у шкільні роки завжди отримувала гарні оцінки за читання віршів, тому що розказувала їх з інтонацією.
Щиро дякую за Вашу любов до поезії 💙💛
Djakuju za video
Люблю нашу молодь, що розвивається і розвиває.❤
Максиме, зичу успіхів у Вашій справі та гарного настрою!
Дякую вашим батькам.
Красно дякую 💙💛
Артистично!!!! Дякую Вам, пане Максиме!!!
Дякую і Вам за перегляд та коментар. Поширюйте, коли Ваша ласка 💙💛
Пане Максиме, щиро дякую за Вашу просвітницьку діяльність і заклики донатити на потреби ЗСУ!
Дякую за перегляд та коментар. Поширюйте відео, коли Ваша ласка 💙💛
Щиро дякую👍круто
Надихає🇺🇦🔱🙏💪🏼
Гарно... Дякую!
Дякую,пане Максиме.
Так чудово час від часу увімкнути Ваше відео й насолодитися Вашою дикцією й чистою мовою🙂
❤❤❤
Ах життя моє дороге,
Хто мені дав тебе, тепле й сильне?
Бігти берегом, бігти геть,
Бігти холодною вогкою рінню.
Занести руку з-за хмар,
Занести за небесну спину.
Ро́змах. В удар
Тіло. Голову. Руку вкинути.
Ах життя моє - кругле як м'яч
Пружне й палюче - як любов.
Падай. Злітай. Смійся. Плач.
Цілуй дужче, знов і знов.
До кінця цілуй. До зубів,
До холодного цілуй поту.
Так ніхто тебе не любив,
Не пив слину з крепкого рота:
Ах життя моє - кругле як м'яч,
Ти з яких зірвалось шківів.
Души мене. Кров'ю моєю пияч.
- Так ніхто тебе не любив.
Якби ви знали, паничі
Як( люди плачуть) живучи
То ви б елегій не творили
Та
Марно Бога не хвалили
На наші сльози сміючись
За що, не знаю, називають
Хаатину в гаї тихим раєм
В хатині мучився колись
Мої там сльози пролились...
Найперші сльози
Я не знаю
Чи є у Бога - люте зло
Щоб у тій хаті нежило...
(Не пам'ятаю)
А хату раєм називають
(...)
Не називаю її раєм
Мене там мати сповіла
А, сповиваючи, співала,
Свою нудьгу передпвала
Своїй дитині
(...)
В тім гаю
Я бачив пекло
Там неволя
І помолитись ее дають
(...)
А сестри,
Сестри, горе вам
Мої голубки молодії
Для кого в світі живете ви?
(Непам'ятаю...)
Як неймовірно ви прочитали вірші!
Щиро дякую 💛💙 Поширюйте відео, якщо Ваша ласка 🙌
Дякую ! Ніколи не думав , хороший вірш чи ні , я прсто люблю поезію .
❤
Ой, дякую пане Максиме! Це мої найулюбленіші вірші!
👍🏻👍🏻👍🏻
Від Ліни Костенко.
Коли закінчиться війна...
. . .
Ми будемо удвох мовчать,
Хміліти разом й тверезіти...
Ми будем пошепки кричать
І в небо кидать жовті квіти.
І сині айстри розцвітуть
На полі битви під Херсоном,
Червоні маки проростуть
Під Києвом над збитим дроном...
"Ти знаєш що ти - людина" Василь Симоненко
Дякую !🇺🇦
Дякую і Вам. Поширюйте відео, якщо змога 💙💛
🌟Дякуємо за програму!👍
🇺🇦 Все є і буде суверенна Україна💛💙
Як умру
То поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій
...
Де лани широкополі
І Дніпр, і кручі
Було (б) видно
Було (б) чути
Як реве- Рівучий
...
це окрайці пам'яті видають фрагментарно...
Все у Вашому ролику чудово..
Дякую Вам. Відео класне .Вже вчу Л .Українку
Тішуся, що Ви надихнулися 🙌 Це чудовий вибір 💙💛
Ліна Костенко "Ми хочем тиші, хочем храмів.
Ми хочем музики й садів.
А всі залежимо від хамів,
від хрунів, хряків і вождів.
Ми всі залежимо від хамів!
Від їхніх кланів і сваволь.
У нас немає наших храмів,
у нас немає наших доль.
Нас убиває їхній атом.
А їх все більше, їх орда.
Ми що не виборем, то втратим,
і в цьому вся наша біда."
КОБЗАР Т.Г.ШЕВЧЕНКА діти мають вивчати в школах з 1по 11клас кожен рік кожен день 💙💛🥰🥰🥰🥰
неймовірно... дякуємо
Захищаємо Україномовне населення!! Слава Україні!!
Дякую за відео ! Хотілось би бачити продовження , якщо Ваша ласка
людина сама нічого не може
людині завжди потрібен інший
на кого можна себе помножити
для кого варто писати вірші
з ким можна разом долати відчай
чи радість ділити не ризикуючи
хто може в будь-яку мить засвідчити
що ти - реальний що ти - існуєш
людина ж бо в себе не надто вірить
все свідка для себе шукає якогось
нема людини - спіймає звіра
не зловить звіра - віднайде бога
не знайде бога - візьме люстерко
та навіть там себе не впізнає
бо в сóбі бачить обличчя смерті
й не розуміє що смерті немає..
людина сама нічого не може -
ні народитись ні вмерти тихо
побудь же іншим мені мій боже
постій поблизу…
помовч…
подихай…
Юрій Іздрик
💙💛🇺🇦❤️❤️❤️
Дякую за відео ❤
дякую
Дякую і Вам за перегляд та коментар. Поширюйте відео, якщо змога 💙💛
Як завжди, мурахи по спині від шевченкового "Мені однаково..."
Мені дуже подобається поезія Тараса Шевченка "І мертвим, і живим, і ненародженним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє послані"
У слові "докір" наголос доречніше ставити на літеру І. Дякую за роботу.
Перевірив у словниках. Вони дають подвійний наголос. Тобто можна і дОкір і докІр. Але Ваша пропозиція мені до вподоби. Так дійсно звучить краще. Щиро дякую 💙💛
Сам звернув увагу на важливість павзи, на вулиці, просто слухаючи перехожих. Є такий вислів «баба базарна», так от, це саме про таке. Такий монолог втрачає суть, та пертворюється на «білий шум», коли сенс відступає, а першочергово ви чуєте - одноманітний шум, як всі слова зливаються.
А щодо класиків, це справді інше відчуття, коли в свідомому віці читаєш їх твори. Навіть шкільний «Мені 13 минало» виглядає інакше, ніж тоді, в школі
Duže spodobalasja nova rubryka iz začytuvannjam viršiv.
Lyše čerez dva roky pislja zakinčennja školy ja počav zakohuvatysja v ukrajins'ki virši ta rozumity jih sens, vid jakogo perehopljuje podyh ta malo ne hočet'sja plakaty. Najbil'še z video spodobavsja virš Lesi - Contra Spem Spero. Vin nadaje motyvaciju ne zdavatysja j včyt' zustričaty bud'-jaki trydnošči z posmiškoju ta prodovžuvaty jty upered, smijučys' ta "spivajučy veseli pisni". Sens cjogo viršu šče pidsyljuje tjažka dolja Lesi Ukrajinky j te, jak vona prodovžuvala žyty z posmiškoju, popry tjažky hvorobu. Djakuju vam za čudove video, pane Maksyme. Slava Ukrajini ta ZSU 💪🇺🇦
UPD: Ne možu ne zgadaty svij uljublenyj virš: Volodymyra Sosjury - Ljubit' Ukrajinu:
Ljubit' Ukrajinu, jak sonce ljubit',
jak viter, i travy, i vody...
V godynu ščaslyvu i v radosti myt',
ljubit' u godynu negody.
Ljubit' Ukrajinu u sni j najavu,
vyšnevu svoju Ukrajinu,
krasu jiji, vično žyvu i novu,
i movu jiji solov'jinu.
Bez neji - niščo my, jak poroh i dym,
rozvijanyj v poli vitramy...
Ljubit' Ukrajinu vsim sercem svojim
i vsimy svojimy dilamy.
Dlja nas vona v sviti jedyna, odna,
jak oči jiji nižno-kari...
Vona u zirkah, i u verbah vona,
i v kožnomu sercja udari,
u kvitci, v ptašyni, v kryven'kyh tynah,
u pisni u kožnij, u dumi,
v dytjačij usmišci, v divočyh očah
i v stjagiv bagrjanomu šumi...
Jak ta kupyna, ščo goryt' - ne zgora,
žyve u stežkah, u dibrovah,
u zojkah gudkiv, i u hvyljah Dnipra,
u hmarah otyh purpurovyh,
v ogni kanonad, ščo na zahid ženut'
čužynciv v zelenyh mundyrah,
v bagnetah, ščo v t'mi probyvajut' nam put'
do vesen i svitlyh, i ščyryh.
Vidkryty audioknygu na RUclips
Junače! Haj bude dlja neji tvij smih,
i sljozy, i vse do zagynu...
Ne možna ljubyty narodiv drugyh,
koly ty ne ljubyš Vkrajinu!..
Divčyno! Jak nebo jiji golube,
ljuby jiji kožnu hvylynu...
Kohanyj ljubyt' ne zahoče tebe,
koly ty ne ljubyš Vkrajinu.
Ljubit' u trudi, u kohanni, v boju,
v cej čas koly gudut' batareji
Vsim sercem ljubit' Ukrajinu svoju,
i vični my budemo z neju!
😊😊😊Множина охоплює всі статі. Чому у попедньому відео Ви сказали "захисників і захисниць"?
Перше - повага. Мені не складно сказати ще одне слово.
Друге - якщо ви пропонуєте використовувати лише одне слово для всіх, то чому б не називати всіх лише фемінітивами? Безглузда пропозиція - погодьтеся 😊 То чому ж тоді ми маємо називати всіх лише маскулятивами? 🙌
Врачі і врачихи, волонтери і волонтерки, водії і водійки, медсестри і медбрати, донори і донорки...
Лікар та лікарка. Вони лікують. У лікарні. Тому звуться лікарями та лікарками. Я кажу так. Ви можете казати, як вам зручніше.
Павза на нові відео вже 3 місяці. 🙁🙁🙁
На це є причини
Як парость виноградної лози
Плекайте мову...
(Не пам'ятаю далі...
Не знаю автора....
Нажаль...)
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає -
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово - це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад
Максим Рильський
Схоже пан Максим таки подивився те саме відео…😢
ПаУза, а не паВза
Розгорніть правопис 🙂
А давно "паузи" стали "павзами"?
Давно. Ознайомтеся з чинним правописом, щоб отримати відповідь.
@@maksymprudeusпане Максиме, дякую Вам красно, що повертаєте питомий клясичний український правопис, Ви робите надважливу справу!!!💙💛
павза, авдиторія тощо - так дозволяє писати чинний правопис
@@maksymprudeus чинний трохи наближає нас до нашого питомого, але не треба зупинятися на півшляху, треба повертати скрипниківку. Слава Україні!💙💛
Українська мова задля збереження милозвучності намагається уникати збігу приголосних. Але ще більше порушує милозвучностість якраз збіг голосних! Тому ПАВЗА, АВДИТОРІЯ тощо
Макс,куди ви поділись?