Надзвичайно важливі меседжі прозвучали. Дозволити собі сталі, незмінні установки можуть хіба що абсолютно щасливі люди, що досягли усього найбажанішого з найменшими затратами, оволоділи максимальною кількістю різноманітних компетенцій, є супер запитаними, заможними і т.д. Бо досвід їхнього життя і практичний результат довів правильність (читай: істинність) саме їхнього способу буття і взаємодії з людьми та світом. Питання: чи багато таких людей ми бачимо навколо себе. Отож бо. Тут і відповідь)
То є прояв его-мислення. Може то ви просто того не відчували, але коли людина всередині пуста, єдиний шлях не провалитися у обійми екзістенціального мороку то є самовизначення через атрибуцію (будь яку). Якщо того не буде, людське я відчуває що поглинається світом, що воно(оте Я) незрівнянно мале і нічого не варте, і не всилах йому (Світові) нічого протиставити чи заподіяти, хапається за будь що аби самоідентифікувати себе через це. Це переживання і є переживанням відчуття смерті, але пусті люди часто не здатні до рефлексіі і їх спіткає справжній фатальний, неминучий жах, тому що чисте чуттєве сприйняття без можливості осмилслити що з тобою коїться то безодні макабричного хаосу. Такі люди не в силах відрізнити номінальне від дійсного. У таких людей будь яке зазіхання на атрибуцію що лягла у основу самовизначення відчувається як загроза існуванню. Вони отожнюють себе із своїми рамками бо всередині порожньо. Саме тому жорсткі у своїх позиціях люди то дуже налякані люди (в певному сенсі) на стільки, що більша частина чуттєвої сфери утоплена у несвідоме. І тримаються вони за свої упередження і установки, аби навіть близько не підійти до того що може розмити їх самоідентичність. Взагалі логіка речей може радикально мінятися в залежності від становища речей в конкретній ситуації і те що працювало там тут не працює. Для себе давно напрацював підхід, що усі мої установки то робочі версії думок, допоки не прийшло щось інше. Бо кожен рік життя чимось доповнює і розширює, і доводиться переглядати свої міркування. І не раз вже мені докоряли через те що я "не відповідаю за базар" і хитрий, і слизький, при тому що я дуже прямолінійний, часом занадто. Це говорить про те що люди не здатні побачити того чого не розуміють. А розуміють лише те що хочуть. Знаєте, як то кажуть, можна прожити десять років, а можна прожити один рік десять разів. Гріх невігластва у тім що воно у певному сенсі умисне. Небажання бачити ширше і більше через втрату уявної вигоди. А що б покласти щось на іншу шальку терезів згадаю що "бидло завше прекрасне тим що воно не Я". То була іронія) Отаку простиню накатав, бо тільки сьогодні думав про це, а тут ваше відео. Честі, добра!
Прикольно підмічено: живемо з тим, що напрацювали. До того ще б ген розвитку 👌 Мало хто здатен написати таке "полотно" і небагато, які з одного разу прочитавши здатні вловити цю думку. Це така велика тема, що провалитися в неї можна надовго 😉
Володь, привіт ✌️🇺🇦 Бачиш коли: Є запрошення і Є виклик ? Бачиш, коли Людина хоче розібратися 🤔 і коли хоче відстояти свою позицію 🤨 ? І пояснити не може чому її позиція така.
Надзвичайно важливі меседжі прозвучали. Дозволити собі сталі, незмінні установки можуть хіба що абсолютно щасливі люди, що досягли усього найбажанішого з найменшими затратами, оволоділи максимальною кількістю різноманітних компетенцій, є супер запитаними, заможними і т.д. Бо досвід їхнього життя і практичний результат довів правильність (читай: істинність) саме їхнього способу буття і взаємодії з людьми та світом. Питання: чи багато таких людей ми бачимо навколо себе. Отож бо. Тут і відповідь)
треба їх запитати
чи щасливі мають свої установки, які вони
заможність досягається різними способами, це треба враховувати при дослідженні
Розумні ті Вахи
життя заставило
То є прояв его-мислення. Може то ви просто того не відчували, але коли людина всередині пуста, єдиний шлях не провалитися у обійми екзістенціального мороку то є самовизначення через атрибуцію (будь яку). Якщо того не буде, людське я відчуває що поглинається світом, що воно(оте Я) незрівнянно мале і нічого не варте, і не всилах йому (Світові) нічого протиставити чи заподіяти, хапається за будь що аби самоідентифікувати себе через це. Це переживання і є переживанням відчуття смерті, але пусті люди часто не здатні до рефлексіі і їх спіткає справжній фатальний, неминучий жах, тому що чисте чуттєве сприйняття без можливості осмилслити що з тобою коїться то безодні макабричного хаосу. Такі люди не в силах відрізнити номінальне від дійсного. У таких людей будь яке зазіхання на атрибуцію що лягла у основу самовизначення відчувається як загроза існуванню. Вони отожнюють себе із своїми рамками бо всередині порожньо. Саме тому жорсткі у своїх позиціях люди то дуже налякані люди (в певному сенсі) на стільки, що більша частина чуттєвої сфери утоплена у несвідоме. І тримаються вони за свої упередження і установки, аби навіть близько не підійти до того що може розмити їх самоідентичність. Взагалі логіка речей може радикально мінятися в залежності від становища речей в конкретній ситуації і те що працювало там тут не працює. Для себе давно напрацював підхід, що усі мої установки то робочі версії думок, допоки не прийшло щось інше. Бо кожен рік життя чимось доповнює і розширює, і доводиться переглядати свої міркування. І не раз вже мені докоряли через те що я "не відповідаю за базар" і хитрий, і слизький, при тому що я дуже прямолінійний, часом занадто. Це говорить про те що люди не здатні побачити того чого не розуміють. А розуміють лише те що хочуть. Знаєте, як то кажуть, можна прожити десять років, а можна прожити один рік десять разів. Гріх невігластва у тім що воно у певному сенсі умисне. Небажання бачити ширше і більше через втрату уявної вигоди. А що б покласти щось на іншу шальку терезів згадаю що "бидло завше прекрасне тим що воно не Я". То була іронія) Отаку простиню накатав, бо тільки сьогодні думав про це, а тут ваше відео. Честі, добра!
Прикольно підмічено: живемо з тим, що напрацювали.
До того ще б ген розвитку 👌
Мало хто здатен написати таке "полотно" і небагато, які з одного разу прочитавши здатні вловити цю думку. Це така велика тема, що провалитися в неї можна надовго 😉
Де межа пізнання? Якщо все піддається сумніву що ж тоді істина?
залежить від рівня пізнання
хтось нас підтягує, когось ми
так і розвиваємося
Хіба дискусувати і розбиратись не те саме?
Володь, привіт ✌️🇺🇦
Бачиш коли:
Є запрошення і Є виклик ?
Бачиш, коли Людина хоче
розібратися 🤔 і коли хоче відстояти свою позицію 🤨 ?
І пояснити не може чому її позиція така.