Ознаки емоційного насильства | Реддіт українською
HTML-код
- Опубликовано: 24 мар 2023
- Тред з Реддіт: Що кричить: "В дитинстві я зазнав емоційного насильства" - українською!
Друзі, з вас лайк та підписка. Бажаємо гарно провести час з нашими відео!
Підтримати гривнею:
Приватбанк - 4149 6293 1581 6876
Монобанк - 5375 4114 1638 5073
Донат-сервіс - donatello.to/babynealoe
Патреон - / babynealoe
Посилання на соцмережі:
Telegram - t.me/babynealoe
Tiktok - / babyne_aloe
УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!
Найсвіжіші треди, найнеймовірніші факти, найхтивіші секрети, найстрашніші історії, видобуті з глибин Reddit
#бабинеалое #реддітукраїнською #історії #україномовний
Найгірше коли знаходиш себе в майже кожному🗿🚬🚬
Так, розумію...😢
Нажаль...
Ріл
Жиза😢
+(
Ця срана емпатія мене бісить, особливо коли я зчитую емоції людини, розумію що їй погано, ба більше швидко аналізую від чого вона так почувається, і якось їй допомагаю, але коли мені погано ніхто нічого не робить, бо вони не можуть зчитати мої емоції і в мене в голові "це ж очевидно, як цього можна не бачити"😬
Те саме.
вкотре пересвідчують - необхідно лавати дозвіл на розмноження
Коли я захотіла ввімкнути це відео, я про себе сказала щось типу "не прибідняйся, жодна з ситуацій не здасться тобі знайомою, це про людей у яких справді є проблеми".
Вгадайте, як виявилось насправді 🗿
Майже кожен пункт...
У мене буквально кожен...
У мене теж практично всі. Я й не здогадувалася, що аж настільки травмована.
Я не змогла додивитись без сліз((( як же боляче! і тепер пів життя на те, щоб хоч щось покращити і навчитись з усім цим жити...
😭
не парься, особисто тримаю за тебе кулачки✊:)
@@geekson_whoeekson дякую, але не паритись не виходить..) немає в мене такого перемикача(
Дуже життєво, багато що збігається з моїм способом життя у дорослому віці. Мені коштувало багато зусиль дозволяти собі необхідне або замінювати старі речі, якими користувалася багато років, на нові - гаджети, одяг тощо і не почуватися за це винною. Мої батьки (свідомо чи несвідомо) зробили абсолютно все можливе, щоби тепер я кроїла сама себе і вчилася говорити "ні", витрачала на себе кошти, не вважала, що купівля нових речей це щось з розряду "біситися з жиру", дозволяла собі відпочивати і т.д.. Саме завдячуючи цим чудовим людям я не хочу заводити сім'ю і дітей, багато часу проводжу наодинці і мені це дуже ок, обираю віддалений тип роботи. Хочу сказати людям, які теж мали схожий досвід у дитинстві, що з вами все ок, що ви прекрасні самі по собі. І якщо ви обрали дати собі те, чого були позбавлені у дитинстві, це прекрасно. Якщо ви маєте ресурс проходити терапію, ви справжні герої. Ви сильніші, ніж про себе думали протягом всього життя і я вами захоплююся.
У мене схоже було , батьки теж мені відмовляли у всьому а братові купляли все шо він хотів так було до років 10-11 коли мені купили нормальний телефон, я часто думаю собі "я це не заслужив" "мені це непотрібно", " всі будуть проти" я втомився від цього , я не хочу дітей , я не хочу бути рабом , я за чайлдфрі , я лише в 13 років зміг з мамою все обговорити , а тата боюсь досі , я не бачив сімей (в Україні) де було б інакше , лише у одного мого друга батьки разом, а в мене розійшлись коли мені було 10.Зараз я в Європі і бачу тут зовсім інший світ та сімейну модель виховування .
Саме паскудне, коли така жертва народжує свою першу дитину, раптом розуміє що "а мамінька була ж права, коли говорила що ночей через мене недоспала", та починає робити все те саме зі своєю дитиною.
Погоджуюся. це дуже сумно..треба спершу своїх тарганів вилікувати, а потім вже дітей заводити
@@mariehizz2039 краще взагалі не заводити , краще себе зробити щасливим , бо так це не працює , або ти або ніхто, якось так .
@@user-vm6dx3te2f підтримую. раджу пошукати інфу про ефілізм - це крайня ступінь антинаталізму і я не знайшов у цій філософіі нічого, з чим не зміг би погодитися
Саме тому я збираюся зробити все краще за своїх батьків))) Знаю, що багато сімейних проблем закінчаться на мені🙃
Так вони і вимерли😂
Почасти наче з мене писали.
Коли я щось роблю сам, то у мене виходить все нормально, адже я не переживаю, що хтось у разі чогось нагримає на мене чи принизить. Але коли я роблю шось, що мене попрохали чи зкерували, то в мене починається якась паніка і починається замкнене коло - я хвилююсь, аби не натупити ➡️ я туплю ➡️ на мене через це кричать/глузують ➡️ я хвилююсь ще більше.
Навіть через це виникають думки про завдання комусь шкоди, аби на мене не кричали чи не висміяли.
Через це доводиться щоразу насильно вмикати режим "до сраки, буде як буде", просто приймаючи шанси на покарання і пропускаючи їх через себе.
Також я не можу займатись чимось своїм, коли хтось поряд чи дивиться, як я те роблю. До прикладу дивлюсь фільм, граю в ігри, навіть займаюсь спортом (хоча у останньому режим "до сраки" вже заведе зведений до автоматизму).
Про гучні звуки і те, що робиться навколо - прямо в яблучко. Коли за дверима кімнати щось починає голосно ляскати, грюкати, стукати, то я завмираю і вслухуюсь у те, поки не переконаюсь, що воно не несе загрози.
Незмога звернутись по допомогу, і сильне бажання втекти як тільки відчуваєш як негативні емоції беруть гору (бо якщо ти їх проявиш, то тобі не тільки не поможуть, а зроблять гірше)
А що за негативні емоції? Можеш розповісти про них?
Просто сам постійно переживаю негатив.
@@melkor1128 Для мене це був страх через війну, відчай через те скільки спроб виїхати були невдалими, і смуток через те що я більше не відчувала себе частиною компанії моїх друзів. Наші погляди почали розходитись, і мені ставало все більш некомфортно з ними, і я не могла нічого виправити бо не могла пояснити себе, а вони не дуже воліли слухати.
Сподіваюсь, у вас все буде добре, удачі вам!
@@who7879 , все те саме, тільки в мене не було друзів.
Спочатку плакати хотілось через те, що через один приклад впізнаєш себе. Потім захотілось плакати від усвідомлення скільки грошей треба на те, щоб ці штуки виправити. Ауч, бути сичом дешевше 😢
Я от пішла нарешті до терапевта (багато років вагалась), пофіг, що на це треба виділити достатньо коштів, маю трохи відкладень і збираюсь їх інвестувати саме у терапію, бо мої емоційні проблеми просто не дають мені жити на повну і досягати успіхів. Відчуваю, що не можу вирішити інші свої проблеми, в тому числі фінансові саме тому, що психологічно не все ок.
Тут на RUclips є хороший просвітницький канал про психологію Center Sens UA
@@thelimonart5606 це дуже гарне рішення 🙏🏻 У вас обов'язково все вийде!
@@thelimonart5606 Як вас справи ? Як проходить терапія ?
Якщо побачив, це вже частина успіху
Емоція (гарна чи погана) - це слабкість. Якщо людям не показувати, що приносить тобі щастя, чи засмучує, то вони не зможуть тебе образити. (Дякую, школо!)
Або цим маніпулювати ,або висміяти за їхній прояв .
Не можу плакати в присутності інших людей, бо за сльози прилітало окремо
Тепер для мене це прояв слабкості. Вмію віртуозно брехати, так що не підкопаєшся, але навіть за наявності залізобетонних доказів моєї провини, все одно не зізнаюсь і все заперечуватиму , бо мама завжди казала, розкажи правду і я тебе не покараю за шкоду, тільки за брехню. Я розповідала і отримувала по повній. Тепер на цей розвод я не ведусь
Тільки правда в тім, що людина має право на емоції, і хай світ котиться під три чорти! 😞
Вони не зможуть тебе образити тоді, коли ти приймеш всі свої ємоції як нормальні і заб'єш хрін на людей і будеш проявлятись як хочеш і коли хочеш . А так зажатий ти тільки себе "їсиш" і хворієш, і то не життя виходить , а кусок лайна
Назвати приклад? Хай буде м'якенький, для ютуба... Це коли мама довбе, що я схожа на свою бабу (її свекруху), так само можу задрипати спереду футболку, коли їм і т.п... типу щоб образити мене яка я гімно чи шось роблю як гімно. А мені все одно, бо я нормально тусувалась з бабусею, вона мені ж не свекруха була), я її любила і зараз люблю, і те, що я на неї схожа - це як би логічно)), і мене радує, це не може мене ранити чи соромити, бо в мені тече її кров, в самій моїй моториці є згадки про неї, яка нікуди не зникне і не забудеться і це дивовижно і класно, бо я хочу її пам'ятати. Коли я це усвідомила, мамині закиди стали смішними і жалюгідними і звичайно, що зовсім мене не ранять, щоб вона там не згадувала. Ось це є справжня емоційна стійкість, я розумію свої емоції, чому вони саме такі, приймаю їх і розумію чому приймаю! Мене не образиш закидами, що я схожа на бабу, бо класно, що схожа!
На кожен закид намагайтесь усвідомити що ви самі про це думаєте. Якщо думаєте хороше - проблеми нема. Якщо думаєте погане - це місце вашого росту, де ви самі хочете шось змінити щоб стати щасливим, і не більше, це не місце щоб сромитись себе, всі мають місця, через які можна себе покращити
сумно що теж маю багато збігів,
але круто що декотрі зі збігів я вже
подолав/на шляху подолання🌟)
Всім бажаю того ж що написано
після коми☝️:3
Я не так давно зрозуміла про те, наскільки насправді шкоди мені завдали мої родичі та близькі люди. З того що є/було в мене: постійно просити пробачення; параноя (наприклад, щодо того, що твої друзі про тебе пліткують); погана самооцінка (з цим більш-менш вже краще); проблеми з роботою (перепрацювання, часте вигорання); відсторонення людей; тривожність; також як захисний механізм, напевно, - щастрявання в своїх фантазіях (бувають дні, коли я можу весь час уявляти як я спілкуююсь з кимось); можливо ще дещо, але це основне
Дуже знайомі для мене речі...
у мене теж є така проблема: днями можу спілкуватися з кимось в своїй уяві, доказувати, що я невинна, що я хороша
це якийсь жах((( добре, що зараз можна про це розповісти, отримати спеціальну допомогу, раніше думала, що я така одна і що, якщо я розкажу про це комусь, то мене заберуть в психіатричну лікарню
@@voitsa_handicraft , спеціальну допомогу можуть отримати лише ті, у кого є гори готівки. Для звичайних людей це не працює.
@@melkor1128 я отримала першу допомогу безкоштовно по програмі розкажи мені, можливо вона ще діє
@@voitsa_handicraft , три місяці тому звертався туди. Платне...
Певні речі зуміла перебороти й викинути до дідька, аж коли пішла на першу роботу. Бо ти можеш півтори години стовбичити з диктофоном у куточку, та інтерв'ю саме не запишеться! Нині вміння роззявляти рота й виштовхувати з нього не мекання, а зв'язні речення вельми допомагає. Зате чимало звичок зосталося. Наприклад, я не люблю, коли хтось гупає, й сама скрадаюся тихесенько. Це дивує людей, котрі ще недостатньо зі мною знайомі, бо (на їхню думку) людина з надвагою - це такий ведмедик у хащах, а не молодиця ву м'яких кросівках, закохана в карате. (Це не жарт, до речі. Якби не пошкоджені ноги, то мала б чорний пасок! Але мушу бути обережна.) Також мене дико бісить харчування з кимось за винятком сім'ї й кількох подруг і друзів. Сьогодні не купила львівського круасана, бо вони, зарази, шалено ламкі, а я ж не можу свинячити! Це, певно, з першої школи, де мені погрожували вбивством (майже весь клас мене ненавидів, а решта перебувала в моїй банді, бо ми всі мусили якось виживати). Там я припинила бувати в їдальні після третього класу. Також якщо вимагаю до себе поваги, то стараюся принаймні додати щось про причину. Це дуже складно, бо нині тимчасово працюю у вроцлавській школі з нашими дітьми, а дехто з тих дітей поводиться так, що я б із задоволенням звернулася до суду щодо позбавлення їхніх батьків усих без винятку прав... Однак дітей таки шкода (це добра ознака). Зате дорослих - ні! Чомусь моя емпатія вкрай однобічно діє. Ще розумію, що за потреби зможу вбивати кацапню, хоча потім і муситиму повіситися. Тож маю надію, що кляті виродки мене до цього не змусять!!!!!!!
О, й помітила таку штуку. Щоразу перечитую свої дописи. Якщо помічаю мовні помилки, то миттю редагую!
Мені дуже відгукуються слова: "не так важливо що з тобою зробив світ, як те, що ти сам можеш з цим зробити". Тож є сенс розвиватись та рухатись вперед яким би не була твоя історія.
І ще дуже цінно коли є люди які бачать тебе справжнім і приймають таким, який ти є. І теж круто коли сам навчаєшся приймати себе та інших. Всім цьомки і удачі😌
Але їх чомусь так мало!🙂
Дуже важко таке слухати, коли ти це пережив...
У мене соціофобія, і мені дуже важко бути розслабленим навіть удома. коли я ходжу до школи або в інше громадське місце, я постійно відчуваю напругу, страх. страх що мене всі критикують за те що я роблю або не роблю, страх що з мене сміються, обговорюють і тд. хоча це не так, більшість людей нічого такого не думають і я це розумію, але нічого не можу з цим зробити.
3:55 це про мене :(
Це піддається коригуванню, порадьтесь з спеціалістом
Це, на щастя, не соціофобія, але це корегуємо! Щастя вам!
У вас має бути місце, де ви будете почувати себе захищеним. Де ніхто на вас не буде дивитись "не так", кричати або зачіпати тригери. Якщо можете, зніміть квартиру і будьте там до емоційного одужання. Ходіть в нові місця, де вас ніхто не знає і просто говоріть з продавцем кави/перехожим тощо. Вічливо кажіть "ні", коли вас щось бентежить чи лякає і, якщо людина невгамовна - просто йдіть геть. Це базові ключі, які вас виведуть на правильний шлях. Я теж це пройшла❤
Якось мені сказали, ого в тебе такий егоцентризм і самооцінка, що ти думаєш, що всі ці люди думають лише про тебе 😂. Чесно після цього трохи попутсило, але працювати над собою треба було багато, щоб навчитись нормально себе почувати серед людей. По трохи виходила із зони комфорту. Пригадую, як мені було важко навіть в кафе сидіти х кимось чи одній 😅 це був ще той страх. Думала, а як на мене всі дивляться і таке подібне...
Хочеться плакати
Сльози не допоможуть.
Якщо хочеться то треба, не варто стримувати емоції, це так нас вчили не показувати слабкості, але це не так, емоції це не слабкість
коли зібрав бінго))0))
Я знала, що в дитинстві зазнавала не тільки фізичного, а й емоційного (психологічного) насильства. Але не думала, що так багато всього, що мені не подобається у своїй поведінці через це.
Про знімати навушники і купувати собі подарунки (навіть якщо річ потрібна, я це все одно вважаю подарунком🤭) в саме яблучко. О, і 96% успішності в навчанні, теж дають про себе знати зараз 😔
Я пережила багато насильства а дитинстві, терапія та хоббі допомагають мені. У нас все буде добре, друзі ❤
Щось не віриться, що все буде добре...
@@melkor1128 треба вірити, все буде добре, це багато роботи і боротьби, але воно цього варте
@@iva4u , я втомився все своє життя боротись. Результатів своєї праці, якій я присвятив все своє життя, я так і не побачив. І жодного виходу я не бачу.
@@melkor1128 мені шкода це чути
Дуже шкода
Надіюся ти приведеш себе до порядку, бо депсія, пригніченість , ведуть до поганих думок і ще гіршого закінчення
Якщо треба поговорити, я б з радістю
@@iva4u , а про що власне говорити? Мій багаторічний негатив тобі ні до чого.
Ще панічний атаки, коли хтось підвищує голос. Навіть не на мене, а десь у людному місці, наприклад у черзі в магазині.
Бажання заспокоїти силою чужу дитину, якій дозволено істерити.
Депресивний розлад, епілепсія, періодично дисфорії та розлади харчової поведінки.
Думки про суицид.
Мабуть все
Знайомі відчуття, хоча не всі, але переважна більшість.
Відео до сліз... Тепер треба зрозуміти, що ж робити зі всією цією інформацією. Було б чудово подивитись сходе відео з вирішенням цих проблем! Дякую за Вашу працю!
Коли людина вимагає безумовної великої поваги до себе, не роблячи нічого особливого. При тому не поважає інших, лише за умови, якщо вони поваги "заслужать"
та ну, це ви описали просто їбануту людину
це як та бабка, шо до скакалки доєбалася у франику
все так, навіть додати нічого
Проте, після роботи над собою, з нас виходять чудові психологи😉
🍷
Мені здається, що маже кожен знаходить себе, хоть десь, серед цього всього
На жаль більшість із списку це я, навіть не думала, що так багато буде 😮. Але з багатьма речами я зправилась. А про емпатію... О так 😂 як вона мене вже дістала і відчувати всі емоції людей, це просто жах 😢, коли ти знаєш, як до тебе всі ставляться чи в якому вони настрою. Інколи ловлю себе на тому, що людина нічого поганого мені не зробила, а от відчуваю, що вона якось не так до мене відноситься і все 😅 наче суперсила, але така дратуюча інколи. На жаль, я багато в чому собі не довіряла і просто хотілось думати, що лбди краще, але кожного разу розумію, що я завжди була права у відчуті емоцій до мене 🙈, аж бісить
На пострадянському просторі нас таких чи не більшість 😢
Ідіоти, корті досі перебувають в постсовковому просторі на це заслуговують 🥰
@@Barvystyk Нажаль Україна теж пострадянській простір тому friendly fire.
@@Riklli000
Ну я наприклад за 4 місяці повномасштабного вторгнення повністю покинув постсовковий простір в свої 17 рочків👌
І мені доведеться змінювати Україну та українців на краще..
@@Barvystyk пострадянській простір на то і _пост_ вплив залишився фактично будь яка історична подія залишила вплив на певні території (Звісно це не значить що вплив 100% з часом він може дійти і майже нуля однак радянська гегемонія була нещодавно тому деякі покоління зростали під великим впливом)
@@Riklli000 тому я хочу щоб асоціації совка з Україною мінімалізувалися 🤔
Якщо не все то значна більшість переліченого це про мене.Дякую за контент ❤
Шкода,про мене 93%😘
Посиійні вибачення та поступливість, вміння себе виправдати, неповага до власних кордонів та потреб, нквміння просити, і все це в мене навіть не від батьків. В дитинстві я навчавсяу школі повного дня, тож зі вчителькою я проводив більше часу, ніж із батьками. І вона поводилася з нами не дуже педагогічно.
6:20 аналітичний параліч. Дуже цікаве явище і дуже болюче. Погугліть - це дійсно серйозна проблема сучасності.
Фільм ще був, про Папу який не міг прийняти свій сан.
@@nomad_wizard6865 як називається?
@@Sinmaxim Самому стало цікаво..
Habemus Papa 2011 (У нас є Папа)
Мене часто називають егоїстом через те що я нікому не допомагаю. Насправді я просто боюсь нав'язуватись іншим зі своєю допомогою через страх що зроблю щось не так і мене почнуть лаяти і сміятись з мене. Батько в дитинстві часто кричав на мене що я тюхтій, баба і ганчірка. Колись на вулиці я дав декілька гривень бабусі-жебрачці біля метро, так він публічно нагримав на мене, типу: "У нас самих грошей нема, а ти ще комусь роздаєш!". Після цього я почав соромитись своєї доброти...
В мене те саме з батьком було , дякую за комплекси та невпевненість, мене тато ніколи не хвалив а лише тиснув, від мами теж підтримки не було до 12-13 років , ви прям моє зеркало ,в школі завжди відчував ненависть до всіх, я ксенофоб і досі але вже не як в 10-11 років.Досі боюсь спілкування з дівчатами.
З боку батька це була звичайна проекція. Вірогідно, його виховували так само. В дитинстві Ви аж ніяк не можете бути "бабою, тюхтієм і ганчіркою", бо Ви ще формуєтеся як особистість. Застосовуйте логіку проти ірраціональних установок - теж трохи помагає. Ех, виховання родом із совка- таке, що в дорослому віці люди мусять себе перевиховувати заново...
@@Olena.P. я себе не перевиховаю, я просто бухаю, і думаю про суїцид. Тим паче в мене є брат , він для батька " святий"
Ого, не я одна себе знайшла у всіх прикладах 😮. Потрібно негайно щось із цим робити 😢.
П.С може пізніше 😵
У вас можуть бути хоч усі ці розлади. Особливо, якщо вони вам так подобаються, що ви готові пронести їх через все життя, і вважаєте, що без них ваша особистість буде менш унікальною:). Спробуйте дізнатися історії інших людей, яким травмованості ніяк чомусь не завадили жити повноцінно і щасливо. Таких історій теж валом.
Зустрічала людину, яка агресивно себе вела до працівника магазину, якщо він відважує йому товару менше(навіть на декілька грам), ніж той замовив. Пояснював це тим, що вони його оцінили і вирішили, що він не здатен заплатити за більшу кількість товару. Типу, він жебрак.
Це було дико!
😮😮😮
Мізогінія та мізандрія теж можуть бути наслідком психологічного насилля. Батько моєї знайомої був повний деград. Як наслідок, вона в дорослому віці ненавиділа всіх чоловіків, вбачала у всіх загрозу. Якось один хлопчина притримав для неї двері, то вона тими дверима його ледь не прибила і обізвала сексистом.
Моя мати ненавиділа всіх жінок. Спочатку все в мене було начебто добре, були подружки. А коли після університету переїхала до нового міста, знайшла роботу - там жінки від 35 і до 70, мене ненавиділи майже всі. Зараз мені 25 і дівчат які доброзичливо ставляться до інших дівчат дууууже мало. Це мене лякає та засмучує😔
Просто чудово... А от я ненавиджу абсолютно усіх - я мізантроп...
@@melkor1128 ти блек металлюга? Депресів блек метал,дум треш інцелкор
@@sysrq9pgup , ні, аж ніяк. Мені огидний та ненависний "важкий метал" - це хаос безладних звуків без жодної ідеї, але з суцільною ненавистю, якої і так через край у справжньому світі.
@@sysrq9pgup метал це імба
Всі 100 з 100
Ахахах, тримайся мала
ви помітили що є розлади класу а і є класу б? бачите своє відображення в обох дзеркалах?!
Неймовірний результат! 👍👍👍
У мене межовий розлад і тільки у 26, на терапії, я дізналась про безліч травм із дитинства. Найтяжче справлятися з перфекціонізмои і самознеціненням
Тільки зараз я зрозуміла чому так втомлююсь від контакту з людьми, бо емпатія. Я ніби мимо волі обслуговую їх емоційно, замість того щоб думати про себе, про те як мені у взаємодії, я зосереджена на людині, помічаю забагато, ще не завжди це добре по відношенню до мене (або я приймаю на свій рахунок) і це виснажує. Тому мені легше спілкуватись з одною - двома постійними людьми ніж мати багато різних знайомих і з усіма підтримувати звʼязок
Плачу
Сподіваюсь від цих сліз Вам стане легше.
@@melkor1128 сподіваюся
@@valeriasinitsa , стане, але ненадовго.
@@melkor1128 коли розумієш що маєш 98% з описаного
Це гірко
Та головне над цим працювати, бо й далі буде руйнувати життя
коли до мене хтось звертається, я ніби забуваю як розмовляти. і це якось лякає, бо перебороти це я не можу 😣
Обожнюю ваш канал, передивилася всі відео❤
😞сумно чути що це все є в тебе і складно так жити.... тим паче що батьки і досі тиснуть на мене і погіршують це все, хоча навіть зараз мені складно жити нормально, а вони говорять що виховали мене дуже добре і це все мої вигадки і заскоки, а я далі і далі виню себе у цьому хоча знаю що провина тут їхня....
Ви ж не вибирали народжуватись у них. Вони вам дійсно винні.. але свого боргу вони вже не віддадуть.
Тікайте від них.Інакше закінчите серцевим нападом.
Сподіваюсь цей період життя пройде
А то я скоріше руки на себе накладу, чим буду жити в постійному страхі і ненависті до себе
Все дитинство діставалось від брата, він ніколи навіть по імені не звертався, лише обзивав....Теперь у дорослому житті: яка там самооцінка....😢
Напевно вам зараз дуже важко, навіть не уявляю як. Можу вислухати вас, поговорити.
Чому 100% про мене, я думав в мене гарне дитинство (ні)
О, як раз вчора розбирала надмірну тривожність через те, що можу не впоратися на роботі. Тому маю працювати понаднормово і взагалі просто треба працювати як завжди - на знос. Мені 31, я вже не витримую в такому темпі жити
І ще є постійне одобрення того, що конкретно одна людина зробила і їй не можна перечити, тому що вона завжди права а якщо заперечити, обо виразити незгоду, невдоволення, то вона розізлиться, ніби то через вік досвід і стутус і почне натякати на знищення того що вона зробила, обо знищувати якщо її не зупинити, але саме гірше, що є ще одна людина, яка постійно каже щоб погоджувалися з тим, що робить ця людина через її ніби то вік досвід і стутус.
Просуваю🇺🇦
Цікаво, а якщо людина мала подібний стрес і надмірну пильність (і зараз маю), і через це навчилася читати людей вербально і невербально, це можна вважати деяким одужанням чи радше вийнятком?
Друзі по нещастю, ви маєте почути цю фразу: робити помилки - це нормально, через них ми розвиваємось. Якщо хтось вас через це булить - посилайте його лісом, відстоюйте кордони. У всіх нас різний процес навчання, ми не однаково швидко чи повільно щось робимо чи навчаємось. Любіть себе! Захищайте себе! Ви у себе одні!❤❤❤
А якщо помилки витратили 1/12 життя? Війна поставила "все ребром" - чого не встиг, того можеш і не застати вже. 😕 Особливо.. коли здоров'я втрачаєш швидше за роки.
@@nomad_wizard6865 в тому і проблема, що завжди можна себе накрутити в гіршу сторону, що б е сталося, що б не було. завжди. тож варто навчитися швидше зупиняти деструктив. а це ще та задачка....
@@nomad_wizard68651/12? А як половину? Причому першу- молоду
Боїться телефонних розмов, бо 99% дзвінків в дитинстві це дзвінки від батьків що кричать на тебе.
Знаю про один із видів емоційного насильства, яке присутнє майже в кожному відео в ютубі, згадування: поставити лайк, підписатись, поставити дзвіночок, написати коментар
Я страждаю 93% з усіх відповідей
Я думаю «Це ж скільки мені потім з психікою працювати я така нещасна» і потім думаю ПРО людей які підходять під опис 93,1/93,2/93,3/93,4/93,5/93,6/93,7/93,8/93,9/94…і розумію що зі мною все краще 🥰
0:30 ну взагалі то воно так і буде, деякі люди через це навіть роботу втрачають.
90% ознак, що озвучені у відео я маю і так, я зазнавав багато емоційного насилля.
Все це в мене розвинулось після переїзду до їншої країни де не було моєї родини,що завжди підтримувала мене. Тут я зрозуміла,що мої проблеми це тільки мої проблеми і їх вирішення це теж тільки моя проблема.
так, відчуття, що ти якась маленька людина, у величезному світі, нікому непотрібна людина, дивне почуття та депресивне
Это сильно. Особенно интересно замечать, что твоя норма - это, скорее, "норма курильщика", и там есть что прорабатывать на всю оставшуюся жизнь
3:02
В мене така дивна причина...
Моя мати постійно їбала мені в дитинстві що вот, був чоловік, покинув, а вона сама. Але. Я точно буду пам'ятати ці слова які в мене сягнули в дитинстві. Я навіть не помню, але переконала собі в дитинстві, що якщо я не буду показувати свої ємоції, то я ніколи не закохаюсь, і якщо що, не вийду заміж і тоді у мене не буде дітей, і аліментів.
Не хочу до сих пір тиє кохання, ТА НІ ХОЧУ ЙОГО
А ще навчилася з дитинства прикусувати ланіт зсередини коли хотіла сміятися, чи посміхнутися. І тепер коли я щиро посміхаюся то це лише однією стороною (тією яку не кусала)😢
Багато в чому знаходжу себе.
А турбує мене те що я повинна виростити здорову дитину якщо сама травмована з дитинства. Як це можливо?
Емпатія це моє прокляття я не знаю як це глушити.
Нажаль багато з цього каже про мене. Через батька я завжди себе принижую, кажу що я гірше інших, не можу вільно спілкуватись з людьми сильних/жорстких характерів. Лікар, з яким я працюю, одна з таких: у неї гарна але стога зовнішність, гучний голос, дуже сильний характер; коли вона говорить гучно мені здається що вона на мене кричить хоча це не так. Також ніяк не можу зробити наступний крок і приступити до своєї спеціальності, тому що боють допустити помилку і що на мене будуть кричати. Також не можу ругатися з іншими, бо починаю плакати. Підстраююсь під інших, бо боюсь невдоволення ними.
Цікаво, хоча у мене навпаки: коли я сварюсь, то можу "перейти межу" і зробити щось жахливе.
Розумію , мені це теж знайомо в мене таке саме з батьком боявся сваритися та з іншими, сам теж маю гучний голос.
@@melkor1128 в мене теж таке буває , це нормально
@@user-vm6dx3te2f , навіть якщо хочеться вбивати?
@@melkor1128 вбивати прикольно але головне не заграватись.
Дещо додам: Важко почати якусь нову справу( нові зайняття, нова робота, можливі стосунки), бо тільки но ти налаштовуєшся на це, так твій внутрішній "Я" опускає руки і робить все якомога не цікавим лише би ти цього не робив і докоряєш собі за це постійно. Також не впевненість в своїх діях, особливо коли твої батьки говорять тобі, що це не твоє, це небезпечно і т.д, типу сиди тут біля нас нам так легше, коли ти на виду ...Справжнім життям починав жити коли навчався в університеті, і то дякуючи друзям в яких таких проблем ніколи не було, постійно говорили що я не виходжу із зони комфорту, а на одинці мені було краще всього ..
Чи можна вважати емоційним насильством коли тебе залишають одного і ти повинен виховувати себе сам?
так
@@aleksandrapolushyna6233 , ну... Принаймні тепер я це знаю.
А є взагалі хоч хтось на цій планеті, хто був ідеально вихований і не має травм?(((
Страх залишатись з людиною наодинці, хто б це не був
😢
В більшості уникаю людей та нових знайомств і це все із-за школи та універа, то були самі веселі роки.
О, сильна емпатія це як прокляття, неможливо не співчувати різним відео про котиків, або переживаьи за кожного. Тому маю мало друзів і 0 родичів. Але їх і так не було ніколи. Я не дуже соціальна
Емпатія це прямо проблема для мене... Занадто
Певно, що занадто, коли в світі існує русня.. 😖
Сама популярна помилка "психологів" це впевненість в тому що треба розплутувати клубок проблем, а насправді треба дати пацієнту зрозуміти що життя це і є цей клубок, його неможливо розплутати і відрізати спорчені шматки, треба просто навчитись розуміти що ті клубки абсолютно вже не важливі, але цей "клубок" в'ється далі і от тут вже вам вирішувати що туди вплітати, а що ні. Помилка може бути лише тоді коли вам може здатись що "ниточка має бути тоненька", але все навпаки!!! чим "ниточка" товстіша, тим тяжче її порвати, тім цікавіше саме життя.
Хто сказав,зо люди мріють про цікаве життя? Найщасливіші народи ті,історію яких читати нудно!
іду скажу психотерапевту, що я схоже зазнала емоційного насильства. Думаю, його це розсмішить після року терапії і пів року антидепресантів.
❤❤❤❤ ❤️❤️❤️❤️ ❤️❤️❤️❤️ ❤️❤️❤️❤️
А я при першому знайомстві, на побаченні або мовчу і не можу промовити слово і тихо говорю, або багато говорю, розказуючи про все, що в мене є погане і чому зі мною краще не зв'язуватись. Ну і співпадіння з відео майже повне
якщо вам хочеться плакати від цього відео, пора звернутися по цпеціалізовану допомогу
От блін... Впізнала себе, тільки зараз зі сторони зрозуміла, що це ненормально і це заважає жити... Пора до психолога
Він вам не допоможе.
Все про мене...😂
7:22 вибух ракети)))
Цікаве відео. 07:09 Це теж?! Всі пункти, крім першого, про мене і я думала, що це просто звички чи рефлекси чи ще щось не серйозне
читаю і бачу, що це я. лежу і плачу. :(
як від цього позбавитися. мені хочеться бути нормальною людиною.
Нормальних нема. Є недообстежені
Боляче розуміти що тут знайшла багато " свого "
Шановне панство,
Я ревіла на кожному пункті
Багато чого тут почутого впізнав у собі)
Не знаю, пов'язано це чи ні, але багато з цих пунктів - ознаки депресивного стану. Можливо, частково до нього призводить емоційне насильство в дитинстві, а може вони формуються на протязі життя людини і не обов'язково пов'язані з емоційним насильством.
Бо якщо подумати, що причина ВСІХ цих факторів, що псують життя - саме в дитинстві, стає дійсно страшно.
Історія на 0:30 це прям жиза!!!!
ООО таак...
чому я сам наношу собі психічни травми в мене добрі батьки але я все одно завжди депресивній не вічюваю ємоцій окрім дошевного болю який я сам собі наніс
це буквально я
100\100..
Сумно
Майже кожен пункт в яблучко 😶але в дорослому віці це проявляється все менше
Це відео про мене, і мені це не подобається😢
Що саме не подобається?
Дуже моторошне відео. Я знайшов у себе чимало ознак.😢
Я не можу і не спілкуюсь із батьками. 1 повідомлення на місяць, аби було, щоб вони не засмучувались. І я не знаю чому. Чому я не відчуваю до них нічого.
Прийомний може?
@@pochkapresent2652 божеечки. Та у нас тут стендап коміки в коментарях..
@@alexandrholovko6772 Я не жартую. Я зустрічала такі ситуації в житті.
Це як гороскоп. Кожен з читачів знаходить своє і кричить "це про мене". Немає ідеальних людей, всі "психічно хворі"... на думку інших "психічно хворих". Всі перелічені характеристики присутні в кожному.
В мене нема нічого з переліченого і я обожнюю соціум і знаходитись у центрі уваги і ніколи не вважала що маю щось робити досконало чи відповідати якимось чужим критеріям . В мене у дитинстві не було тиску лише заохочування та хвалили якщо щось добре виходило. Мені дуже шкода людей яким у дитинстві доводилось ломати свій характер щоб відповідати чиємусь баченню, тим паче боятись когось більшого чи сильнішого. Це дуже сумно, сташно і такого не має бути.
Нє, тут нема ефекта Барнума. У нас просто до біса травмованих людей. Коли вперше зустрічаєш дорослу і відносно здорову психічно людину, у якої було дійсно нормальне дитинство - різко це відчуваєш.
@@Selena.L Впевнений, що знайдеться психолог, який знайде у Вас невроз 🙂
Нуу... ті, що живуть припіваючи, задоволені своїм життя, при тому яким б воно не було, і мають привілей на "нудьгу" - думаю не погодяться.
Здорові і альтернативно здорові люди є... нас просто в їх клуб не кликали)
@@OlexiyBilyk пффф, легко, я живу в Харькове и всю войну никуда не выезжала и занимаюсь своими делами, надеюсь полезными. Если у нас в этом году не найдут неврозов, то это будет странно. Но это никак не относится к тому что я никогда не считала что что то нужно доказывать родителям чтоб считаться хорошей или чему то соответствовать и своим крестникам всегда говорю заниматься тем что увлекает и вдохновляет и развиваться в этом не фиксируясь на тех сферах где пока что то не получается.
literally me
Боже, тут про мене відсотків 90😬😭
Хех, я зібрала бінго. ((
Ще одна причина для стерилізації +-75% населення Землі
Особливо африканців та азіатів 🥰
@@Barvystyk і арабів
@@user-vm6dx3te2f Ті самі себе винищать)
10 хвилин причин, чому я ніколи не матиму своїх дітей
Порадьте щось почитати, бо я бачу себе майже в кожному
А взагалі бляха, майже під кожний пост пустив сльозу