Щодо першої історії. Героїня точно не покидьок. Я нормально відношусь до людей які запізнюються, хоча сама завжди намагаюся бути на місці за 5-10 хвилин до зустрічі. Але це нормально тільки коли людина попереджає, що запізнюється. Терпіти не можу, коли кажуть що будуть через 5 хвилин, коли людина в 20 хвилинах їзди. Якщо я чекаю когось через 5 хвилин, то я буду знаходитись на цьому місці і чекати, якщо я знаю, що людина запізнюється, я піду кудись на час запізнення людини. Але коли мені не дають адекватного часового проміжку, то це вже неповага.
З приводу запізнень та людей, які намагаються прирівняти це до їх «особливостей» на даний момент життя я не приймаю ці особливості і не хочу. Для мене це неповага до людини до якої вони запізнюються СИСТЕМАТИЧНО на зустрічі. В мене була подруга, яка завжди, без змін запізнювалась на зустріч зі мною не менш ніж на пів години. Звісно ж, після кожної такої ситуації я запитувала свою подругу : «Чому ти завжди запізнюєшся на 30 хв та більше? Ти ж розумієш, що в такому разі я чекаю на тебе весь цей час , в переході метро, на вулиці, не важливо де, я чекаю, коли могла бути вдома, і , мабуть, зробити щось для себе?» у відповідь завжди чула: «я така, інакше не вмію ». Але я більш ніж впевнена, що, наприклад, якщо є важлива подія в житті цих людей ( екзамен, зустріч з лікарем, адвокатом, перукарем і т.д) ті, зустрічі, повторити які буде коштувати часу, грошей, додаткових ресурсів коротше. На такі зустрічі, не думаю , що вони дозволяють собі приходити невчасно . Отже, я цілком справедливо для себе розцінюю всі запізнення на зустріч зі мною як те, що людині це не важливо та нецікаво. Звісно, відповідальності з себе не змін за те, що попри її систему запізнень, я продовжувала бачитись з нею. Але це дуже руйнує стосунки, потім з хороших емоції та дружніх взаємини залишається тільки образа на людину та на себе. На себе за те, що дозволяю так чинити з собою. Вихід один-припинити зустріч з нею.
так, на 100% згоден. якщо це системно і навіть після вказування на проблему воно продовжується - це про неповагу. Але є ще й такі унікальні персонажі з такими "вадами", які здатні і на літак запізнитися і на власне весілля 😁 тому то вже хронічне, тут дійсно історія, або приймати безумовно цих людей і миритися з їх специфікою, або гудбай, бо нерви не безкінечні :)
Коли хтось запізнюється,я просто йду в кав'ярню і сиджу там з кавою. Щоб не стояти на вулиці. Ви злитесь, бо вам не комфортно стояти та чекати. Тож організуйте собі комфорт, хай подруга йде і забирає вас в кав'ярні:)
В мене диагностований рдуг з дитинства і один із симптомів як то кажуть англійською це “time blindness” це є моєю проблемою за яку я беру відповідальність та завжди намагаюсь боротися, але я неймовірно вдячна своєму чоловікові який з розумінням ставиться та приймає цю частину мене. Я ніколи цього не роблю навмисно чи через не повагу до когось, та це додатково створює великий сором коли це трапляється. Не кажу за всіх у світі кажу за себе, буває що не лише запізнююсь а і прихожу на місце призначення набагато раніше. Я розумію що це дуже дратує та я завжди на стороні людини що чекала. Чим старше я ставала тим менше цього було але всеодно це присутньо в моєму житті, тому я зазвичай наперед кажу людям кари знайомстві про те що в мене є така особливість але що це не означає що я буду це робити навмисно систематично та виправдовувати себе тим, просто як сухий факт.
Мені здається, що є принципова різниця між РДУГ та просто пофігізмом. Зазвичай люди з РДУГ намагаються якось менеджерити свої проблеми з часом і прикладають зусилля для цього. Але є інші, які знають, що їм потрібно 1 годину, щоб зібратись, але відтягують початок або не намагаються скоротити необхідні ритуали.
Дякую, ваш коментар дійсно цікавий :) У мене нещодавно діагностували РДУГ і ще не назначили лікування, тож хотів вас запитати: чи приймаєте ви ліки і чи допомагають вони з контролем часу? Буду вдячний за відповідь
Стосовно історії про дружину та маму чоловіка. Чоловік молодець, що захистив жінку, але можна було трошки коректніше спілкуватися з мамою. Жінка просто молодець! Не конфліктувала, витримала кордони просто 🎉
З приводу останньої історії, чоловік, звісно, молодець, що потурбувався про матір і сім'ю і продовжує турбуватися. Але постійно бути емоційною підтримкою для матері йому точно не легко. Тим більш, авторка пише, що після цих розмов він не почувається спокійним та щасливим. Було б дійсно добре, якби або він обмежив спілкування з матір'ю і хоча б інколи вони спілкувалися про щось приємне, або мати знайшла близьку подружку (або психолога), аби не виливати постійно на сина свої жалі й нерви. Бо для мене особисто це не схоже на здорові взаємини і тому я розумію авторку.
просто обожнюю контент з історіями з Реддіт. З приводу першої історії. Я повністю згодна з Вашою думкою. ЯК НАСТІЛЬКИ МОЖНА НЕ ПОВАЖАТИ ЧАС ІНШИХ ЛЮДЕЙ!! 1-2 рази окей , але систематично протягом багатьох років?! ну камон. їм час подорослішати.
На мій розсуд стосовно останньої історії жінка може тактично сказати, але рішення має прийняти чоловік, і якщо він не згоден з жінкою, то це ок. Технічно-вона не має лізти у їх відносини.
я думаю, "сподівався що після весілля стане краще" означає те, що до весілля типу пара може розійтись, ну а після весілля це типу на все життя і через це свекрусі просто доведеться прийняти невістку бо нікуди вона не дінеться, бо тепер є частиною родини. згодна, що це немає ніякого сенсу, але отаку логіку я знайшла.
Щодо першої історії. Раніше я часто запізнювався і насправді це комлексна проблема, яка пов'язана з відчуттям часу, організованістю, вмінням налагоджувати побут, розставляти пріорітети тощо. Деяким людям сказати "просто не запізнюйся" буде рівнозначним "просто кинь курити". Запізнення настільки вкорінені в їхні життя, що якісні зміни потребують серйозної напруженої роботи над собою і, можливо, терапії. В моєму випадку проблеми з тайм менеджментом були наслідком РДУГ, який мені діагностували вже в дорослому віці. Я не виправдовую людей, що патологічно запізнюються. Це дійсно буває дуже неприємним і дратуючим. Проте, як я вже казав, поганий контроль часу може свідчити про глибші негаразди. Звісно, без усвідомлення проблеми жодних позитивних зрушень не буде. Судячи з історії у відео, батьки не вважають, що роблять щось неправильно і не готові до змін. Для них простіше вибачитись і продовжувати приходти з запізненням. Що ж, це їхнє право. А право автора - ввести правило п'яти хвилин. Однозначно не поганець.
З приводу останньої історії: думаю, що авторка не поганець. Я б теж сказала хлопцю те саме, бо він може не помічати, що така поведінка матері не є окей, натомість я би спробувала сказати, як людина що бачить його стрес зі сторони, що це не ок, бо мене б бентежив поганий стан коханої людини, це засмучує і не можливо ігнорувати таку проблему. Але якщо розмова не допомогла і чоловік є маминим синочком, який досі не може сепаруватися від матері та вибудувати здорові кордони, то варто замислитися чи є сенс продовжувати стосунки з такою людиною
Не планувала писати комент, але напишу, бо мені дуже це резонує. Дружина в останній історії має рацію, йому гостро необхідно будувати кордони з мамою. На жаль, шансів на це небагато (((
По останній історії.. мама гг виросла в глушині де жінкам заборонено! працювати , а з цього витікає і "приймати будь які рішення самостійно" .Грубо говорячи їй не дали можливість розвиватись, вона живе у древній час, коли жінці і очі не можна підняти без дозволу . Тому старший син прийняв на себе всі турботи, включно "жалі" мами. Всесвіт таких жінок це чоловік, лише він товариш який має знати все Тут швидше треба психолог для чоловіка/сина
щодо оновлень вже писали, це гарна порада, обов'язково скористаюсь у майбутніх відео, дякую ❤️ а стосовно коментарів не знаю, їх там просто так багато, що не розумію, як їх додавати до відео, де ще й моя думка є, але можливо спробую якось))
@ можливо траплятимуться такі, що прямо вас зацепили) але коментарі то таке. Іноді дуже ламає коли нема оновлень😁 Вдячна за ще один пречудовий канал такого формату. У вас все вийде ❤️
До речі,про прихід раніше-якщо це до мене додому,я не люблю,щоб приходили раніше.Я зазвичай закінчую прибирання/підготовку чітко за 15 хв перед назначеним часом+себе перевдіти|причесати.
Я люблю пунктуальність.Хоча якщо людина запізнюється стабільно на 15 хв,то це не було б проблемою,я б призначала на 15 хв раніше,ніж насправді,та й по всьому.Гірше,коли люди приходять хрін пойми коли.Насправді,одна з моіх подруг така,але в неї забагато плюсів,щоб через це відмовлятися від спілкування.Вона реально губиться в часі,навіть підозрює в себе якийсь діагноз.Конкретно в її випадку то не неповага А от був у мене колись ще в дитинстві неприємний випадок,коли на мій ДН одні гості запізнилися на 4 години(!),а потім жалілися,що ім нічого було їсти і ніхто їх не розважав😅
Я дуже часто запізнююся, але хвилин на 5-15 максимум. І я все одно розумію, що це не гарно по відношенню до людей, як мене чекають, але мені непросто з цим боротися. Плюс я завжди намагаюся завчасно попередити про запізнення, аби інша людина теж не поспішала абощо. Тож дія авторки з першої історії для мене цілком правильна і обгрунтована. І я повністю погоджуюся з вашими словами з приводу відсутності чоловіка в цій історії. Взагалі не прикольно
В останній історіі різниця культурних традицій.Чоловік походить з ультрапатріархалтного суспільства,де все життя жінки будується навколо служіння чоловіку.І в цьому є відповідна побічка,жінка буквально не може жити як самостійна особистість.До речі,в Індії звична справа,коли дорослі діти живуть з батьками. Так що я сумніваюся,що в цій історіі він якось сепарується
Для мене запізнення це просто якийсь пунктик. Я радше годину чекатиму чим 5 хв запізнюсь. Ненавиджу виправданн в мене є діти. Я знаю свою дитину і скільки часу потрібно на її збори.завжди закладаю час на туалет,пити, пробки і т.д. якщо я вибираю запізнитись то всеодно виходить що приходжу вчасно.
До історії про веганку, в мене алергія (смертельна, до набряку горла та Квінке)на пса моєї свекрухи, чоловік казав, що ми можемо приїхати, якщо вона на декілька днів знайде йому житло. Але їй немає куди його діти, тому вона не бачить внучок вже три роки.....
Стосовно першої історії, Ви тривожний тож не можете собі дозволити запізнитися, Ви маєте почуття контролю через це. Вірно? Я просто така сама))) Я вважаю що вона не покидьок, вона попередила, до цього явно говорила щось, тож ні, вона не покидьок 100 відсотків А ті хто запізнюється і ще і не попереджає, то то взагалі 🤯
Я людина яка постійно запвзнюється на 10/15 хвилин. Всяке буває, перед виходом згадала погодувати котів/ забула гаманець/телефон дома. Крім того, якщо проспала, то я не можу не поїсти перед виходом, я краше запізнюсь ніж пропущу сніданок. Тож не всім таке підходить і я це поважаю.
@tanjat4673 я не виправдовувала себе і не збиралась. Я не вважаю що істерично прибігати раніше через страх запізнитись - це покращення. Я не вважаю, що висока тривожність через запізнення - це покращення. Я вважаю, що покращення себе - це піклування. З'їсти сніданок, полежати на півгодинки довше, погодувати кота, о це покращення. Я не вибігати вчасно, але голодна і зла. Тож я не проти коли хтось запізнюється. Крім того всі хто мене знає, як раз знають, що до мене можно прийти пізніше. Всі щасливі, всіх все влаштовує. І це всього 15 хв, а не година. Тож не розумію вашої реакції. Якщо вам не підходять люди, які запізнюються на 15 хв, просто не спілкуйтесь з такими. Ніхто вам не винен виправдовувати очікування чи змінювати себе заради вас🤷
@@sirahmara2145 Нема сенсу щось пояснювати людині, для якої пояснення=виправдання. Вона ніколи не зрозуміє, бо свідомо з самого початку не хоче розуміти через упередження)
Соррі, я завжди стараюсь бути пунктуальною, але у мене не виходить. У мене РДУГ. У мене погано з часом все життя. Я або на 2 години раніше, або на 30 хв пізніше. Якщо пунктуальність - це єдине, що цінно в людині, то нам не бути разом 🤷🏼♀️ повірте, це не має нічого спільного із неповагою/неповагою, вихованістю/не вихованістю. Я рада, що зараз живу в Португалії, бо тут запізнитися - це норма
Можу поділитися лайвхаком,я виділяю декілька хвилин,щоб обдумати попередньо свої дії і скільки часу піде на це і плюс-мінус розумію коли мені виходити,тоді я встановлюю будильник на те,коли мені починати одягатися і коли я маю виходити( правда з моєю прокрастинацією це не завжди працює😅) та все ж у більшості випадків я приходжу вчасно)
У мене донька з 4 х років у спорті. Кожен тиждень змагання. Повірте перший рік половина батьків знаходять виправдання чому їх донька у 7 ранку не зявилась на коврі у місті на відстані 300 км. Але батькам не говорять ніслова тренери, за це отримують діти. Через пів року рік усі навіть самі неорганізовані приїжджають і на годину раніше лиш би не спізнитись на 1 хв. Це оправдання і не бажаннщось змінити. На літак же встигаєте. І наврят чи пожертвуєте білетами за 1000 доларів взамін сніданку.
Стосовно першої історії, Ви тривожний тож не можете собі дозволити запізнитися, Ви маєте почуття контролю через це. Вірно? Я просто така сама))) Я вважаю що вона не покидьок, вона попередила, до цього явно говорила щось, тож ні, вона не покидьок 100 відсотків
нічого не зрозуміла в другій історії (але ще не дослухала) одже, дружина поїхала на дачу до своїх бабусі із дідусем. а потім звідкілясь взялися батьки автора. ця частина історії десь загубилась.
цього в тексті не було, але моя здогадка така, що дружина сказала, що буде відпочивати сама, читаю книжки, а чоловік придумав собі заняття - піти на риболовлю, а так, як водойма не біля дому, то він запросив батька типу не в гості до них, а просто заїхати на рибалку, і це не заважало б ніяк його дружині, бо вона в будинку. Але тут мама вирішила поїхати з татом, ну і відповідно це все переросло у те, що тепер вони стали "гостями", хоча батько мав просто приїхати до сина у компанію до риболовлі, а не в компанію до їх відпочинку з дружиною. якось так, ну це я так вже собі домалював.
В останній історії потрібен психолог для чоловіка та новий партнер для його матері новий чоловік. Це не здорово! Вибачте, але скидувати відповідальність на свого малого сина взагалі повний треш. Батькам можна допомагати, але його мати вважає його своїм чоловіком, а не сином.
Але ж чому тоді перша жінка, коли змушує всіх шанувати її час у її домі чинить правильно, а третя, яка не хоче готувати у своєму домі веганську їжу прирікає себе на самотність, що так і є, але перша жінка прирікає своїх внуків на відсутність спілкування з дідусем та бабусею через свою позицію і вона круто, а чим тоді відрізняється мати з третьої історії, вона ж по суті те саме робить? Виходить лише тим, що вона стара і їй вже не дозволено крутити носом і показувати свій характер
Справа у тому, що поведінку обох жінок можна описати фразами: "мама краще знає", "молодші мають поважати (читай підлаштовуватися під) старших", "я життя прожила, я знаю як треба". Обидві жінки поводяться токсично
для мене різниця у тому, що у першому випадку, жінка не прирікає дітей на відсутність спілкування, бо її свекри можуть зрозуміти проблему і змінитися, і абсолютно спокійно бачитися з онуками (на нових умовах, доволі простих, насправді). А у випадку з веганською їжею, його мама захотіла навмисно показати хто на якій позиції у цьому житті. Різниця між тим, щоб зробити навмисно погано комусь і зробити навмисно добре собі - дуже кардинальна.
@@carotenebeta повірте мені, я чесно не сварюсь, я просто дійсно вважаю, що це однакові вчинки але люди їх чомусь трактують на різний манер. Але то мабуть у моїй голові так😅
Тут суть вчинків різна. В першій історія жінка сказала, що не буде готувати, бо не хоче. Якби свекри принесли вже готову їжу чи готували самі, то все б було добре. В третій історії мати знала, що дружина сина веганка. І спеціально приготувала страви, які вона не може їсти. Це неповага,відмахнутися від уподобань,як від чогось несутевого. Третя історія була така сама, як би мати чесно сказала: "вибач, я не хочу готувати окремо веганську їжу". І тоді б її син з дружиною могли замовити веганську їжу з собою чи самим приготувати. Суть кордонів, що ти їх проговорюєш, а не мовчиш і знецінюєшь чиїсь смаки.
@@sirahmara2145 суть вчинків можна звести до знаменника "прогнути під своє бачення ситуації", як із запізненням, так і з їжею. Тому так багато людей ставить ситуації в один ряд
![#ЧиЯПокидьок [4] | Реддіт Українською](http://i.ytimg.com/vi/ZuZtmjaPT_w/mqdefault.jpg)
![#ЧиЯПокидьок [4] | Реддіт Українською](/img/tr.png)
![#ЧиЯПокидьок [3] хочу планувати ВЛАСНИЙ ПОХОРОН | Реддіт Українською](http://i.ytimg.com/vi/18rKhPUtHik/mqdefault.jpg)
Щодо першої історії. Героїня точно не покидьок. Я нормально відношусь до людей які запізнюються, хоча сама завжди намагаюся бути на місці за 5-10 хвилин до зустрічі. Але це нормально тільки коли людина попереджає, що запізнюється. Терпіти не можу, коли кажуть що будуть через 5 хвилин, коли людина в 20 хвилинах їзди. Якщо я чекаю когось через 5 хвилин, то я буду знаходитись на цьому місці і чекати, якщо я знаю, що людина запізнюється, я піду кудись на час запізнення людини. Але коли мені не дають адекватного часового проміжку, то це вже неповага.
О, дякую за такі історії! Одразу підписка! Люблю слухати реальні історії людей і при цьому щось робити
З приводу запізнень та людей, які намагаються прирівняти це до їх «особливостей» на даний момент життя я не приймаю ці особливості і не хочу. Для мене це неповага до людини до якої вони запізнюються СИСТЕМАТИЧНО на зустрічі. В мене була подруга, яка завжди, без змін запізнювалась на зустріч зі мною не менш ніж на пів години. Звісно ж, після кожної такої ситуації я запитувала свою подругу : «Чому ти завжди запізнюєшся на 30 хв та більше? Ти ж розумієш, що в такому разі я чекаю на тебе весь цей час , в переході метро, на вулиці, не важливо де, я чекаю, коли могла бути вдома, і , мабуть, зробити щось для себе?» у відповідь завжди чула: «я така, інакше не вмію ».
Але я більш ніж впевнена, що, наприклад, якщо є важлива подія в житті цих людей ( екзамен, зустріч з лікарем, адвокатом, перукарем і т.д) ті, зустрічі, повторити які буде коштувати часу, грошей, додаткових ресурсів коротше. На такі зустрічі, не думаю , що вони дозволяють собі приходити невчасно
. Отже, я цілком справедливо для себе розцінюю всі запізнення на зустріч зі мною як те, що людині це не важливо та нецікаво.
Звісно, відповідальності з себе не змін за те, що попри її систему запізнень, я продовжувала бачитись з нею. Але це дуже руйнує стосунки, потім з хороших емоції та дружніх взаємини залишається тільки образа на людину та на себе. На себе за те, що дозволяю так чинити з собою. Вихід один-припинити зустріч з нею.
так, на 100% згоден. якщо це системно і навіть після вказування на проблему воно продовжується - це про неповагу. Але є ще й такі унікальні персонажі з такими "вадами", які здатні і на літак запізнитися і на власне весілля 😁 тому то вже хронічне, тут дійсно історія, або приймати безумовно цих людей і миритися з їх специфікою, або гудбай, бо нерви не безкінечні :)
Коли хтось запізнюється,я просто йду в кав'ярню і сиджу там з кавою. Щоб не стояти на вулиці. Ви злитесь, бо вам не комфортно стояти та чекати. Тож організуйте собі комфорт, хай подруга йде і забирає вас в кав'ярні:)
Я теж маю таку подругу. Я призначаю час на пів години раніше і не кажу їй це і приходжу пізніше. Деколи навіть виходить ми приходим разом.
Мені так подобається, що сучасна молодь може відстоювати свої кордони, а не це все "старших треба слухати, старших треба поважати)
В мене диагностований рдуг з дитинства і один із симптомів як то кажуть англійською це “time blindness” це є моєю проблемою за яку я беру відповідальність та завжди намагаюсь боротися, але я неймовірно вдячна своєму чоловікові який з розумінням ставиться та приймає цю частину мене. Я ніколи цього не роблю навмисно чи через не повагу до когось, та це додатково створює великий сором коли це трапляється. Не кажу за всіх у світі кажу за себе, буває що не лише запізнююсь а і прихожу на місце призначення набагато раніше. Я розумію що це дуже дратує та я завжди на стороні людини що чекала. Чим старше я ставала тим менше цього було але всеодно це присутньо в моєму житті, тому я зазвичай наперед кажу людям кари знайомстві про те що в мене є така особливість але що це не означає що я буду це робити навмисно систематично та виправдовувати себе тим, просто як сухий факт.
Мені здається, що є принципова різниця між РДУГ та просто пофігізмом. Зазвичай люди з РДУГ намагаються якось менеджерити свої проблеми з часом і прикладають зусилля для цього. Але є інші, які знають, що їм потрібно 1 годину, щоб зібратись, але відтягують початок або не намагаються скоротити необхідні ритуали.
Дякую, ваш коментар дійсно цікавий :)
У мене нещодавно діагностували РДУГ і ще не назначили лікування, тож хотів вас запитати: чи приймаєте ви ліки і чи допомагають вони з контролем часу? Буду вдячний за відповідь
На мою думку, найкращий метод боротьби з такими "запіздунами". Говорити що зустріч на 15-20 хвилин раніше.
Стосовно історії про дружину та маму чоловіка. Чоловік молодець, що захистив жінку, але можна було трошки коректніше спілкуватися з мамою.
Жінка просто молодець! Не конфліктувала, витримала кордони просто 🎉
Дякую за контент. Комент в підтримку каналу
З приводу останньої історії, чоловік, звісно, молодець, що потурбувався про матір і сім'ю і продовжує турбуватися. Але постійно бути емоційною підтримкою для матері йому точно не легко. Тим більш, авторка пише, що після цих розмов він не почувається спокійним та щасливим.
Було б дійсно добре, якби або він обмежив спілкування з матір'ю і хоча б інколи вони спілкувалися про щось приємне, або мати знайшла близьку подружку (або психолога), аби не виливати постійно на сина свої жалі й нерви.
Бо для мене особисто це не схоже на здорові взаємини і тому я розумію авторку.
просто обожнюю контент з історіями з Реддіт. З приводу першої історії. Я повністю згодна з Вашою думкою. ЯК НАСТІЛЬКИ МОЖНА НЕ ПОВАЖАТИ ЧАС ІНШИХ ЛЮДЕЙ!! 1-2 рази окей , але систематично протягом багатьох років?! ну камон. їм час подорослішати.
На мій розсуд стосовно останньої історії жінка може тактично сказати, але рішення має прийняти чоловік, і якщо він не згоден з жінкою, то це ок. Технічно-вона не має лізти у їх відносини.
Щодо третьої історії- я маю дуже специфічний смак,багато чого не їм, тому можу прийти зі своїми стравами- не бачу проблеми.
я думаю, "сподівався що після весілля стане краще" означає те, що до весілля типу пара може розійтись, ну а після весілля це типу на все життя і через це свекрусі просто доведеться прийняти невістку бо нікуди вона не дінеться, бо тепер є частиною родини. згодна, що це немає ніякого сенсу, але отаку логіку я знайшла.
Щодо першої історії. Раніше я часто запізнювався і насправді це комлексна проблема, яка пов'язана з відчуттям часу, організованістю, вмінням налагоджувати побут, розставляти пріорітети тощо. Деяким людям сказати "просто не запізнюйся" буде рівнозначним "просто кинь курити". Запізнення настільки вкорінені в їхні життя, що якісні зміни потребують серйозної напруженої роботи над собою і, можливо, терапії. В моєму випадку проблеми з тайм менеджментом були наслідком РДУГ, який мені діагностували вже в дорослому віці.
Я не виправдовую людей, що патологічно запізнюються. Це дійсно буває дуже неприємним і дратуючим. Проте, як я вже казав, поганий контроль часу може свідчити про глибші негаразди. Звісно, без усвідомлення проблеми жодних позитивних зрушень не буде. Судячи з історії у відео, батьки не вважають, що роблять щось неправильно і не готові до змін. Для них простіше вибачитись і продовжувати приходти з запізненням. Що ж, це їхнє право. А право автора - ввести правило п'яти хвилин. Однозначно не поганець.
З приводу останньої історії: думаю, що авторка не поганець. Я б теж сказала хлопцю те саме, бо він може не помічати, що така поведінка матері не є окей, натомість я би спробувала сказати, як людина що бачить його стрес зі сторони, що це не ок, бо мене б бентежив поганий стан коханої людини, це засмучує і не можливо ігнорувати таку проблему. Але якщо розмова не допомогла і чоловік є маминим синочком, який досі не може сепаруватися від матері та вибудувати здорові кордони, то варто замислитися чи є сенс продовжувати стосунки з такою людиною
Не планувала писати комент, але напишу, бо мені дуже це резонує. Дружина в останній історії має рацію, йому гостро необхідно будувати кордони з мамою. На жаль, шансів на це небагато (((
По останній історії.. мама гг виросла в глушині де жінкам заборонено! працювати , а з цього витікає і "приймати будь які рішення самостійно" .Грубо говорячи їй не дали можливість розвиватись, вона живе у древній час, коли жінці і очі не можна підняти без дозволу . Тому старший син прийняв на себе всі турботи, включно "жалі" мами. Всесвіт таких жінок це чоловік, лише він товариш який має знати все
Тут швидше треба психолог для чоловіка/сина
В другій історії чоловік молодець захищав кордони дружини, але коментарі топ!
13:06 - ви зараз торкаєте мене за живе - родичі, які не розуміють кордонів, не поважають власність інших, не комунікують нормально - це мій біль.
Було-б прикольно, якби ви читали хочаб декілька топових коментарів з readit. Це просто моя думка 😊
1) абсолютно права
Дуже цікаві коментарі під постами та можливі оновлення)
Дякую за вашу працю ❤
щодо оновлень вже писали, це гарна порада, обов'язково скористаюсь у майбутніх відео, дякую ❤️ а стосовно коментарів не знаю, їх там просто так багато, що не розумію, як їх додавати до відео, де ще й моя думка є, але можливо спробую якось))
@ можливо траплятимуться такі, що прямо вас зацепили) але коментарі то таке. Іноді дуже ламає коли нема оновлень😁
Вдячна за ще один пречудовий канал такого формату. У вас все вийде ❤️
До речі,про прихід раніше-якщо це до мене додому,я не люблю,щоб приходили раніше.Я зазвичай закінчую прибирання/підготовку чітко за 15 хв перед назначеним часом+себе перевдіти|причесати.
ми з вами однакові в плані запізнень. я ніколи не запізнююсь і не будую стосунки з тими, хто не поважає мій час.
Я люблю пунктуальність.Хоча якщо людина запізнюється стабільно на 15 хв,то це не було б проблемою,я б призначала на 15 хв раніше,ніж насправді,та й по всьому.Гірше,коли люди приходять хрін пойми коли.Насправді,одна з моіх подруг така,але в неї забагато плюсів,щоб через це відмовлятися від спілкування.Вона реально губиться в часі,навіть підозрює в себе якийсь діагноз.Конкретно в її випадку то не неповага
А от був у мене колись ще в дитинстві неприємний випадок,коли на мій ДН одні гості запізнилися на 4 години(!),а потім жалілися,що ім нічого було їсти і ніхто їх не розважав😅
16:56 якби їхали і взяли з собою їжу для дружини 😂😂 оце було б топ
Я дуже часто запізнююся, але хвилин на 5-15 максимум. І я все одно розумію, що це не гарно по відношенню до людей, як мене чекають, але мені непросто з цим боротися.
Плюс я завжди намагаюся завчасно попередити про запізнення, аби інша людина теж не поспішала абощо.
Тож дія авторки з першої історії для мене цілком правильна і обгрунтована. І я повністю погоджуюся з вашими словами з приводу відсутності чоловіка в цій історії. Взагалі не прикольно
В останній історіі різниця культурних традицій.Чоловік походить з ультрапатріархалтного суспільства,де все життя жінки будується навколо служіння чоловіку.І в цьому є відповідна побічка,жінка буквально не може жити як самостійна особистість.До речі,в Індії звична справа,коли дорослі діти живуть з батьками.
Так що я сумніваюся,що в цій історіі він якось сепарується
Для мене запізнення це просто якийсь пунктик. Я радше годину чекатиму чим 5 хв запізнюсь. Ненавиджу виправданн в мене є діти. Я знаю свою дитину і скільки часу потрібно на її збори.завжди закладаю час на туалет,пити, пробки і т.д. якщо я вибираю запізнитись то всеодно виходить що приходжу вчасно.
До історії про веганку, в мене алергія (смертельна, до набряку горла та Квінке)на пса моєї свекрухи, чоловік казав, що ми можемо приїхати, якщо вона на декілька днів знайде йому житло. Але їй немає куди його діти, тому вона не бачить внучок вже три роки.....
🩵💛🫶
Стосовно першої історії, Ви тривожний тож не можете собі дозволити запізнитися, Ви маєте почуття контролю через це. Вірно? Я просто така сама)))
Я вважаю що вона не покидьок, вона попередила, до цього явно говорила щось, тож ні, вона не покидьок 100 відсотків
А ті хто запізнюється і ще і не попереджає, то то взагалі 🤯
ви потрапили у яблучко)) я тривожний і контроль - то мій інструмент керування цим всім :)
Я людина яка постійно запвзнюється на 10/15 хвилин. Всяке буває, перед виходом згадала погодувати котів/ забула гаманець/телефон дома. Крім того, якщо проспала, то я не можу не поїсти перед виходом, я краше запізнюсь ніж пропущу сніданок.
Тож не всім таке підходить і я це поважаю.
Тобто завжди є виправдання себе, а не бажання це змінити.
@tanjat4673 я не виправдовувала себе і не збиралась. Я не вважаю що істерично прибігати раніше через страх запізнитись - це покращення. Я не вважаю, що висока тривожність через запізнення - це покращення. Я вважаю, що покращення себе - це піклування. З'їсти сніданок, полежати на півгодинки довше, погодувати кота, о це покращення. Я не вибігати вчасно, але голодна і зла. Тож я не проти коли хтось запізнюється. Крім того всі хто мене знає, як раз знають, що до мене можно прийти пізніше. Всі щасливі, всіх все влаштовує. І це всього 15 хв, а не година. Тож не розумію вашої реакції. Якщо вам не підходять люди, які запізнюються на 15 хв, просто не спілкуйтесь з такими. Ніхто вам не винен виправдовувати очікування чи змінювати себе заради вас🤷
@@sirahmara2145 Нема сенсу щось пояснювати людині, для якої пояснення=виправдання. Вона ніколи не зрозуміє, бо свідомо з самого початку не хоче розуміти через упередження)
Соррі, я завжди стараюсь бути пунктуальною, але у мене не виходить. У мене РДУГ. У мене погано з часом все життя. Я або на 2 години раніше, або на 30 хв пізніше. Якщо пунктуальність - це єдине, що цінно в людині, то нам не бути разом 🤷🏼♀️ повірте, це не має нічого спільного із неповагою/неповагою, вихованістю/не вихованістю. Я рада, що зараз живу в Португалії, бо тут запізнитися - це норма
Можу поділитися лайвхаком,я виділяю декілька хвилин,щоб обдумати попередньо свої дії і скільки часу піде на це і плюс-мінус розумію коли мені виходити,тоді я встановлюю будильник на те,коли мені починати одягатися і коли я маю виходити( правда з моєю прокрастинацією це не завжди працює😅) та все ж у більшості випадків я приходжу вчасно)
У мене донька з 4 х років у спорті. Кожен тиждень змагання. Повірте перший рік половина батьків знаходять виправдання чому їх донька у 7 ранку не зявилась на коврі у місті на відстані 300 км. Але батькам не говорять ніслова тренери, за це отримують діти. Через пів року рік усі навіть самі неорганізовані приїжджають і на годину раніше лиш би не спізнитись на 1 хв. Це оправдання і не бажаннщось змінити. На літак же встигаєте. І наврят чи пожертвуєте білетами за 1000 доларів взамін сніданку.
Стосовно першої історії, Ви тривожний тож не можете собі дозволити запізнитися, Ви маєте почуття контролю через це. Вірно? Я просто така сама)))
Я вважаю що вона не покидьок, вона попередила, до цього явно говорила щось, тож ні, вона не покидьок 100 відсотків
Привіт, чи може бути відос з страшними кріповими історіями з редіту?
привіт, поки не знаю, мені не дуже симпатичний такий контент, сам таке не дивлюсь і транслювати таке не дуже хочеться
нічого не зрозуміла в другій історії (але ще не дослухала)
одже, дружина поїхала на дачу до своїх бабусі із дідусем. а потім звідкілясь взялися батьки автора. ця частина історії десь загубилась.
цього в тексті не було, але моя здогадка така, що дружина сказала, що буде відпочивати сама, читаю книжки, а чоловік придумав собі заняття - піти на риболовлю, а так, як водойма не біля дому, то він запросив батька типу не в гості до них, а просто заїхати на рибалку, і це не заважало б ніяк його дружині, бо вона в будинку. Але тут мама вирішила поїхати з татом, ну і відповідно це все переросло у те, що тепер вони стали "гостями", хоча батько мав просто приїхати до сина у компанію до риболовлі, а не в компанію до їх відпочинку з дружиною. якось так, ну це я так вже собі домалював.
@carotenebeta ага, я теж так зрозуміла дослухавши. Але дивно, що шмат історії просто відсутній.
В останній історії потрібен психолог для чоловіка та новий партнер для його матері новий чоловік. Це не здорово! Вибачте, але скидувати відповідальність на свого малого сина взагалі повний треш. Батькам можна допомагати, але його мати вважає його своїм чоловіком, а не сином.
Але ж чому тоді перша жінка, коли змушує всіх шанувати її час у її домі чинить правильно, а третя, яка не хоче готувати у своєму домі веганську їжу прирікає себе на самотність, що так і є, але перша жінка прирікає своїх внуків на відсутність спілкування з дідусем та бабусею через свою позицію і вона круто, а чим тоді відрізняється мати з третьої історії, вона ж по суті те саме робить? Виходить лише тим, що вона стара і їй вже не дозволено крутити носом і показувати свій характер
Справа у тому, що поведінку обох жінок можна описати фразами: "мама краще знає", "молодші мають поважати (читай підлаштовуватися під) старших", "я життя прожила, я знаю як треба". Обидві жінки поводяться токсично
для мене різниця у тому, що у першому випадку, жінка не прирікає дітей на відсутність спілкування, бо її свекри можуть зрозуміти проблему і змінитися, і абсолютно спокійно бачитися з онуками (на нових умовах, доволі простих, насправді). А у випадку з веганською їжею, його мама захотіла навмисно показати хто на якій позиції у цьому житті. Різниця між тим, щоб зробити навмисно погано комусь і зробити навмисно добре собі - дуже кардинальна.
@@carotenebeta повірте мені, я чесно не сварюсь, я просто дійсно вважаю, що це однакові вчинки але люди їх чомусь трактують на різний манер. Але то мабуть у моїй голові так😅
Тут суть вчинків різна. В першій історія жінка сказала, що не буде готувати, бо не хоче. Якби свекри принесли вже готову їжу чи готували самі, то все б було добре.
В третій історії мати знала, що дружина сина веганка. І спеціально приготувала страви, які вона не може їсти. Це неповага,відмахнутися від уподобань,як від чогось несутевого.
Третя історія була така сама, як би мати чесно сказала: "вибач, я не хочу готувати окремо веганську їжу". І тоді б її син з дружиною могли замовити веганську їжу з собою чи самим приготувати. Суть кордонів, що ти їх проговорюєш, а не мовчиш і знецінюєшь чиїсь смаки.
@@sirahmara2145 суть вчинків можна звести до знаменника "прогнути під своє бачення ситуації", як із запізненням, так і з їжею. Тому так багато людей ставить ситуації в один ряд