"Він любить ніжно-ніжно..." - вірш Марії Павлової (читає авторка)

Він любить ніжно-ніжно…
Він любить ніжно-ніжно, сильно-сильно.
Не за красу, якою б не була...
Він з нею, і вона з ним справді вільна,
Кохання їхнє - ніжності хвала.
Він любить не за хвилі кучеряві,
Не за турботу, вірність і тепло...
І не за руки з золота, смугляві,
І не за хобі, що удвох звело...
Він любить не за губи полуничні,
І не за голос, що чарує слух,
І не за компліменти світлі, звичні...
Він відчуває легкість, наче пух!
Він любить бути з нею хоч хвилинку
І розмовляти про серйозне й ні...
Тоді обом їм легко - мов пір'їнки,
Літають в почуттів височині.
Він любить ніжно-ніжно, вірно-вірно.
Кохає просто так, цінує все.
Його любов окрилює, бо сильна.
Обох до щастя цей політ несе.
12.06.2024
Павлова Марія