Погтджуюсь з Вами. Працюю вже рік з переселенцями в Польщі, факти страшні, а психологи мають бути терпляче и, але й мати можливість для відновлення сил, а цей чийсь досвід теж важливий.
Саме гірше для мене це вернутися в країну де повністю скасовані людські права , панує корупція , свавілля , безправ'я , примус , ГЕНОЦИД есесовської злочинної влади , тільки людина яка з'їхала з глузду може це зробити . Яка провина , що лишились живі і вирвались з концентраційного табору . Ні , провини немає , тільки радість і подяка Богу . А Ви говорите пусте , бо не знаєте реальності .
Добре, якщо ви там, де хотіли бути і почуваєтеся прекрасно . Для мене і людей, які мене оточують , реальність виглядає інакше. І ми маємо тугу за рідними людьми та країною. А почуття провини , як «синдром того, хто вижив» , є тут у багатьох
@@Svitlana_Ya , Туга , це на все життя , людина ніколи не зможе забути свій рідний край , свою мову , але страх тогу жаху , того свавілля того безправ'я , того ГЕНОЦИДУ , тої несправедливості , інстинкт виживання бере верх. Оце моя реальність ! .
@@irinakabanyah8311 , не знаю, через що саме Вам довелося пройти . Але Ви пишете з великим болем ((( Я маю свій досвід і кажу про те, що знаю з нього та досвіду моїх друзів. До війни ми не стикалися у своєму житті в Україні з геноцидом, наприклад, про який Ви написали. Але прекрасні люди з мого отрчення поклали життя та здоров‘я , аби захистити Україну від загарбника, та дати можливість охочім евакуюватися. Тож навіть під мирним небом, на мій погляд, ми маємо цей біль і велике бажання робити те, що можемо для своїх співвітчизників Це моя реальність і мета
Погтджуюсь з Вами. Працюю вже рік з переселенцями в Польщі, факти страшні, а психологи мають бути терпляче и, але й мати можливість для відновлення сил, а цей чийсь досвід теж важливий.
Дякую Вам за Вашу працю та добре серце!
Саме гірше для мене
це вернутися в країну де повністю скасовані людські права , панує корупція , свавілля ,
безправ'я , примус , ГЕНОЦИД есесовської злочинної влади , тільки людина яка
з'їхала з глузду може це зробити .
Яка провина , що лишились живі і вирвались з концентраційного табору . Ні , провини
немає , тільки радість і подяка Богу . А Ви говорите
пусте , бо не знаєте
реальності .
Добре, якщо ви там, де хотіли бути і почуваєтеся прекрасно .
Для мене і людей, які мене оточують , реальність виглядає інакше. І ми маємо тугу за рідними людьми та країною.
А почуття провини , як «синдром того, хто вижив» , є тут у багатьох
@@Svitlana_Ya ,
Туга , це на все життя , людина ніколи не зможе забути свій рідний край ,
свою мову , але страх тогу жаху , того свавілля
того безправ'я , того
ГЕНОЦИДУ , тої несправедливості , інстинкт виживання бере верх. Оце моя
реальність ! .
@@irinakabanyah8311 , не знаю, через що саме Вам довелося пройти . Але Ви пишете з великим болем (((
Я маю свій досвід і кажу про те, що знаю з нього та досвіду моїх друзів. До війни ми не стикалися у своєму житті в Україні з геноцидом, наприклад, про який Ви написали. Але прекрасні люди з мого отрчення поклали життя та здоров‘я , аби захистити Україну від загарбника, та дати можливість охочім евакуюватися. Тож навіть під мирним небом, на мій погляд, ми маємо цей біль і велике бажання робити те, що можемо для своїх співвітчизників
Це моя реальність і мета
@@Svitlana_Ya , беззмістове пустомелля ! .
@@irinakabanyah8311 , неконструктивна критика через агресію.
Пустой разговор
У вас непохитний добрий емоційний стан і Ви не стикалися з жодною з перелічених проблем? Диво.
@Людмила Прокопова,
не только пустой , но и
бессмысленный! .
Сама поживи 8 лет в войне
Так живемо ж! У війні увесь цей час. Але не вважаю за потрібне залишатися саме у зоні бойових дій