Як ми творимо, коли читаємо
HTML-код
- Опубликовано: 10 сен 2024
- ПІДТРИМАТИ: / kultpodcast
ПІДПИСАТИСЯ: / @kult_podcast
СЛУХАТИ: li.sten.to/kul...
У вас теж так буває? Ви дивитеся екранізацію улюбленої книги, і геть не впізнаєте той образ улюбленої героїні (чи героя), який ви побудували в своїй уяві. Або: читаючи текст, ви раптом усвідомлюєте, що пишете свій власний, вигадуєте власну версію історії чи власну версію розвʼязки.
У цьому епізоді ми говоримо про те, як ми, як читачі та читачки, творимо свою власну версію світу, що його пропонує нам книжка. Тобто про те, що книжка - це не те, що написав автор. Це те, що відбувається поміж автором і читачем.
Автори: літературознавиця Тетяна Огаркова та філософ Володимир Єрмоленко.
У бонусі для патронів ми говоримо про те, що таке насолода читання, і що - робота читання.
Повний випуск для патронів: / 104192408
ЗМІСТ:
01:40 - чому культуру творять не лише автори, а й читачі
02:30 - Роман Інґарден. Феноменологія літератури.
04:30 - Культура як інтенційне буття: що це означає?
06:05 - “книги, що їх ніхто не читає, - мертві”
06:35 - інтенційність - це завжди неповнота. Ми домислюємо, домальовуємо та доуявляємо цілісність
07:30 - ідея повноти і цілісності - зажди наша гіпотеза. Книжка ніколи не є завершеним фактом.
08:05 - будь-яка книга - як партитура. Залежить від того, хто її виконує. Поняття “конкретизації” у Інґардена.
09:25 - поняття “схематичності” як можливість для творчості. Наша уява заповнює схему. “Схема” у Канта та Гайдеґґера.
13:40 - про що буде бонус для патронів?
14:00 - що таке рецептивна естетика? Вольфґанґ Ізер та Ганс-Роберт Яусс.
16:10 - Ізер: хороший письменник - той, хто не розповідає всього.
17:35 - неповнота як джерело задоволення. Проблема інтриги.
18:45 - хороший текст обманює очікування
21:00 - проблеми цієї теорії: вона не пояснює задоволення від повторення і перечитування.
22:00 - задоволення від читання дає як неочікуваність (невпізнання) так і впізнання (дзеркальне відображення)
22:35 - як працює філософський текст?
23:40 - Ізер: читацьке “я” відрізняється від повсякденного “я”
24:30 - коли ми читаємо, ми відрощуємо собі інше “я”
26:20 - ще раз про насолоду від неповноти
27:45 - Пруст: культура - збільшувальне скло, завдяки якому ти можеш подивитися всередину себе
30:10 - Ганс Роберт Яусс: написання нової історії літератури
35:30 - велика частина літератури - це звернення до конкретних читачів. Це листи
36:40 - Яусс: критика марксизму; критика формалізму
40:00 - читання - робота над доповненням реальності
Як і з літературою - ти співавтор, так і з цим подкастом - ти співрозмовник, і можливо мої думки лишаються висловленими лише для мене самої, дякую вам за цей імпульс до рефлексій!
Коли читаєш, хочеш ти чи ні, але рефлексуєш. Думаєш, а як би ти вчинив в даній ситуації, якими принципами ти би керувався. Плюс, це величезний багаж чужого досвіду, де можна позичити ідею вчинку чи думки
Як "гіпотетичний слухач"😂,ледь встигала за вами,але було цікаво! Дякуємо за незаичну тему та розмову!
😊🎉❤
Слухав, активно візуалізовував та обмислював озвучене авторами - це ж також інтенційний процес?). За партитурою з ваших ідей та міркувань у подкасті створив власне уявлення та витвір розуміння)
Вам, як авторам, величезна дяка. Думав яке слово підібрати для опису вашого контенту і прийшов до слова поживний. Саме так. Чекатимемо на нові випуски. Не менш поживні.
Я люблю перечитувати чи знову переглядати фільм, який я вже 100 разів бачила, щоб знову зануритись у той світ, у той стан, який є у цьому конкретному творі. Справа зовсім не в сюжеті
Так, читання насправді - це дуже цінний і важливий є цей процес!
Жак Дерріда у «Диссемінації» використовує ті ж формулювання «пробіли», «рамка»… так, текст - викривлення ідеї + читець - викривлення сприйняття = полісемія сенсів… дуже цікавий випуск. Ще!!!
Дякую за вашу працю❤
Така щаслива, що можу тепер слухати вас і на ютуб. Дякую! Ще й така близька тема🥰
Досить цікаво, що читання це не пасивний процес, а взаємодія між текстом і читачем.
Думаю, яким би був твір вигаданим все ж повинен мати максимум дотичних до реальності. Другими словами - мені легше повірити в напів-людину, напів-коня аніж в триногий колобок. Це природньо ходити по воді (природньо і не ходити), і зовсім абсурдно казати на біле чорне, та навпаки.
Неймовірно цікаві думки
❤дякую вам
дякую за розмову! а де можна докладніше почитати/послухати про світ ідей та про те, що зараз філософи думають про уявлення Платона?
❤❤
Дуже цікавий випуск!
Унікально порожня розмова. На якомусь своєму рівні який не читається навіть на рівні учнів Могилянки напевно. Зайшов думав зрозуміти чому корисно читати літературні тексти але нажаль.
Це дивно, але закладається на те, що форма мистецтва як література вона ускладнюється, візьмем до прикладу, якісні серіали, коли накладається картинка і звук. Вони так само викликають сильний післясмак і роздуми як і після якісної літератури. І це ніяк не завадить образотворчому мисленню.
Ну існує ціла галузь дослідження - наратолргія, наука про способи і техніки провідності, окрема гілка - наратологія кіно та анімації. Насправді, дуже цікаві дослідження тексту, візуального вираження і невербального спілкування.
@@user-ze6xm8bi4i тільки про ці дослідження ніхто популярно не говорить, типу ми знаємо, але вам не скажемо або скажемо завуальовано, щоб тільки ми розуміли.
Супер
❤❤❤❤❤❤
Про "Не відпускай мене" на початку автор розкриває карти, просто їх важко одразу зрозуміти, але ближче до середини все стає очевидним
В плані розгадування "павутиння сюжету" та тривалості здогадок то його роман "Похований велетень" набагато краще. Серед трьох романів Кадзуо Ішіґуро, що я читав (ще "Залишок дня"), мені він сподобався найбільше.
@@dmytroboichenko6048, оце якраз почала читати "Похованого велетня". Стиль автора подобається, наче текст сам себе читає. Сам веде. Цікаво, чим ця подорож закінчиться. "Залишок дня" - теж хороша, але там якось більше усього на поверхні, як на мене.
Творення, як на мене переважно індівідуальне, бо кожен робить це наодинці.
Читання в різні періоди життя ще й має різну мету. В 15 читала, щоб засвоїти 24 варіанта сюжету, в 20 - опинитися в сюжеті і жити там під час читання. З 25 шукаю розумні думки, як людству піти шляхом еволюції, а не революції.
А от цікаво, чи можливе коллективне творення при читанні, щоб відбулася еволюція в одному напрямі одразу певної кількості людей?
Дякую.
Не знаю щодо колективного творення при читанні чогось, бо погоджусь з вами читання та рефлексія та інтерпретація прочитаного це є індивідуальним.
+
Недосказаність та відкритий фінал як критерій хорошої літератури перетворився з часом на банальний прийом, який використовують погані письменники, у яких не вистачає таланту і глибини на справжні сенси. Та й кінематограф добре підсів на цю фішку. Може, в 60 ті це й було ще свіжою ідеєю, або думка самого філософа була дещо глибшою, ніж ви нам її розказали.
Тема дуже цікава, але ведуча звучить трошки ніби лекцію читає, а коли розуміє це і намагається бути доступнішою, то переходить на зовсім примітивний спосіб подачі як для школярів. Шкода, але на середині вже стало не цікаво.
як Ви умієте розставляти всім діагнози в одному абзаці))
@@kult_podcast поділилася власним враженням. На діагноз не претендую.