Доброго вечора, Катерино. Дякуємо за коментар. Згодні з вами, що зберігати народні ремесла дуже важливо. Це наша історія. Традиції, що формувалися століттями. Вам тільки показували в школі? Чи вдалося все таки спробувати її зробити?
Я тоже в детстве не любила культурно-просветительских программ и мероприятий. Дмитрий удачно описал собирательный образ работниц данной сферы. По моим детским наблюдениям там действительно всегда работали очень не молодые тётки. От них веяло каким-то снобизмом, спесью, пафосом и высокомерием. Мне, девчонке со стопроцентным "пролетарским" происхождением, казалось, что они смотрят на меня словно на пыль, которую забыли вытереть с рояля. ))) Поэтому мне больше нравились большие альбомы с цветными фотографиями. А ещё лучше - наборы тематических открыток, их в советское время выпускали в изобилии и в широком ассортименте. Особо культурной личности из меня, разумеется, так и не выросло, но для общего расширения кругозора оказалось вполне достаточно.)))
Доброго дня, дякуємо за коментар. Дмитро, скоріше, висловив думку багатьох дітей, які за радянських часів випадково бачили такі культурно-просвітницькі програми. Ваш коментар додатково це підтверджує. Дякуємо, що згадали й поділилися своїми відчуттями при перегляді таких програм. Щодо різнокольорових листівок й фотографій, то тут зрозуміло, чому ви відддавали перевагу саме їм. Були такі, що згадуєте з особливими емоціями?
@@Violity_auction Да, конечно, кое-что в детстве особо зацепило. У моей подруги отец дальнобойщиком работал. И он частенько ей привозил разный полиграфический хлам. И среди всего барахла попалась подборка открыток с дамской старинной мебелью. По-моему, это были фотографии из какого-то музея в ГДР. Меня тогда потрясли разного рода трюмо, этажерки и туалетные столики. У бабушки в сарае оставались остатки обоев от ремонта, с цветочно-букетным принтом. Я , вдохновлённая будуарной роскошью, попыталась ими обклеить маленький деревянный стульчик. Отсутствие опыта отделочных работ не замедлило сказаться на качестве "продукции". Получилось откровенно коряво))). А в качестве рецензии был нагоняй от бабушки и родителей за то что без разрешения порезала рулон дефицитных обоев ("А вдруг пригодится для ремонта???" (с). С творчеством пришлось завязать. А порезанный мной рулон так и не пригодился. Он благополучно пролежал в сарае много-много лет, пожелтел, и был отправлен в печь на растопку.)))
@@XiaomiA-ps5tq одночасно натхненна й печальна історія. На жаль до творчості дітей батьки інколи так підходять: не чипай, бо зіпсуєш. Але саме в творчих дослідах народжується креативність, розуміння свого місця в житті. Можливість експериментів в дитинстві дозволяє дітям вже в дорослому віці не боятися помилок. Не кажучи про розвиток творчого потенціалу. Залишається сподіватися, що зараз ситуація змінюється: більше батьків дозволяють своїм дітям експерементувати, припускатися помилок, адже це досвід. Ви не замислювалися, історія з дерев’яним стільцем та дефіцитними шпалерами пізніше знаходила своє відображення вже в дорослому житті? Можливо були якісь експерименти з меблями?
@@Violity_auction нет, с мебелью я больше не экспериментировала.))) Поняла, что это очень серьёзная работа и нужно много учиться. И уж не знаю, повлияла ли серьезно та история с порезанным рулоном обоев, но я всю жизнь теперь боюсь отрезать куски от нового отреза ткани. Вот я запросто перелицовывала фирменные шерстяные пальто из секонда. Я много раз покупала там же ношенные платья, юбки и перекраивала, перешивала на что-то другое. Получалось неплохо. Но стоит мне разложить перед собой обычный ЦЕЛЬНЫЙ кусок ткани для раскроя, то руки моментально становятся ватными, и ножницы бесконечно падают на пол. Да, я боюсь испортить, потому что "а вдруг пригодится?!" И я очень завидую своему сыну в этом плане. Режет, кромсает, портит, выкидывает - и всё без сожаления. Может, это и не всегда хорошо. Но поле его эксперементаторской деятельности благодаря этому гораздо шире, чем у меня. Поэтому стараюсь не препятствовать.
@@XiaomiA-ps5tq дітям у цьому відношенні легше, вони простіше відносяться до експериментів, як ми згадували у попередньому коментарі. Сподіваймося, вам вдасться впоратися зі страхом роботи з матеріалами, меблями та іншим.
Доброго дня, Василе. Дякуємо за коментар. Дмитро, обов’язково дослухається до вашої поради. Якби у вас була мождливість щомить виставити в якості благодійного лоту, щоб ви виставили?
@@Violity_auction Вважаю за обовязок виставити на продаж все майно рухоме і нерухоме,дипутатів,судьїв,прокурорів і таких кровососів безліч варіантів,це бувби лот дуже потужний і справедливий для Нації України 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Слава Україні героям слава 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦
@@ВасильРожко-р1ь цікаві лоти ви запропонували в якості об`єктів для благодійности. Можливо, хтось з високопосадовців вирішить саме так і зробити. Героям слава!
А потому как программу эту смотрят и грузины и страны Балтии и другие народы и Украина во многом русскоязычна. В окопах украинские защитники общаются друг с другом на украинской мове и на русском. . Что же делать, приходится общаться и на российской мове. Вы же ее не приватизировали. И потом немецкий язык продолжали учить и во время войны с Гитлером и после. Надо же знать как говорить "Хенде хох!"
Що Дмитру Жогову виситавити на Віоліті зі свого музей в якості благодійного лоту?
Мабуть програвач, той що показано після сорочки Чикотило
@@КириллКрафт-з9д доброго вечора, дякуємо за відповідь. Дмитро Жогов обов’язково розгляне вашу пропозицію.
Сподіваюся, після війни вам вдасться реалізувати ваші плани, має бути цікаво
Дякуємо за коментар, впевнені в цьому. Все буде Україна!
Сподіваюсь,що після війни ляльок мотанок вже не буде,треба вже закінчувати з цим окультизмом і 👿демонізмом і каятись перед Богом в своїх гріхах
👍👍👍👍 Нам в школі показували, як робити такі ляльки. Важливо зберігати народні ремесла.
Доброго вечора, Катерино. Дякуємо за коментар. Згодні з вами, що зберігати народні ремесла дуже важливо. Це наша історія. Традиції, що формувалися століттями. Вам тільки показували в школі? Чи вдалося все таки спробувати її зробити?
@@Violity_auction Щось таки ми й робили. Справа нескладна, а нас тоді захоплювало рукоділля
@@КатеринаАбрамова-н3ж пізніше пробували повторити?
Наскільки я знаю, в основу народних ляльок іноді закладали голівку маку. Насіння символізувало те, що нашому роду нема переводу.
Доброго дня, дякуємо за таке цікаве доповнення, Людмило. Дуже символічна дія - вкладати голівку маку.
Я тоже в детстве не любила культурно-просветительских программ и мероприятий. Дмитрий удачно описал собирательный образ работниц данной сферы. По моим детским наблюдениям там действительно всегда работали очень не молодые тётки. От них веяло каким-то снобизмом, спесью, пафосом и высокомерием. Мне, девчонке со стопроцентным "пролетарским" происхождением, казалось, что они смотрят на меня словно на пыль, которую забыли вытереть с рояля. ))) Поэтому мне больше нравились большие альбомы с цветными фотографиями. А ещё лучше - наборы тематических открыток, их в советское время выпускали в изобилии и в широком ассортименте. Особо культурной личности из меня, разумеется, так и не выросло, но для общего расширения кругозора оказалось вполне достаточно.)))
Доброго дня, дякуємо за коментар. Дмитро, скоріше, висловив думку багатьох дітей, які за радянських часів випадково бачили такі культурно-просвітницькі програми. Ваш коментар додатково це підтверджує. Дякуємо, що згадали й поділилися своїми відчуттями при перегляді таких програм. Щодо різнокольорових листівок й фотографій, то тут зрозуміло, чому ви відддавали перевагу саме їм. Були такі, що згадуєте з особливими емоціями?
@@Violity_auction Да, конечно, кое-что в детстве особо зацепило. У моей подруги отец дальнобойщиком работал. И он частенько ей привозил разный полиграфический хлам. И среди всего барахла попалась подборка открыток с дамской старинной мебелью. По-моему, это были фотографии из какого-то музея в ГДР. Меня тогда потрясли разного рода трюмо, этажерки и туалетные столики. У бабушки в сарае оставались остатки обоев от ремонта, с цветочно-букетным принтом. Я , вдохновлённая будуарной роскошью, попыталась ими обклеить маленький деревянный стульчик. Отсутствие опыта отделочных работ не замедлило сказаться на качестве "продукции". Получилось откровенно коряво))). А в качестве рецензии был нагоняй от бабушки и родителей за то что без разрешения порезала рулон дефицитных обоев ("А вдруг пригодится для ремонта???" (с). С творчеством пришлось завязать. А порезанный мной рулон так и не пригодился. Он благополучно пролежал в сарае много-много лет, пожелтел, и был отправлен в печь на растопку.)))
@@XiaomiA-ps5tq одночасно натхненна й печальна історія. На жаль до творчості дітей батьки інколи так підходять: не чипай, бо зіпсуєш. Але саме в творчих дослідах народжується креативність, розуміння свого місця в житті. Можливість експериментів в дитинстві дозволяє дітям вже в дорослому віці не боятися помилок. Не кажучи про розвиток творчого потенціалу. Залишається сподіватися, що зараз ситуація змінюється: більше батьків дозволяють своїм дітям експерементувати, припускатися помилок, адже це досвід. Ви не замислювалися, історія з дерев’яним стільцем та дефіцитними шпалерами пізніше знаходила своє відображення вже в дорослому житті? Можливо були якісь експерименти з меблями?
@@Violity_auction нет, с мебелью я больше не экспериментировала.))) Поняла, что это очень серьёзная работа и нужно много учиться. И уж не знаю, повлияла ли серьезно та история с порезанным рулоном обоев, но я всю жизнь теперь боюсь отрезать куски от нового отреза ткани. Вот я запросто перелицовывала фирменные шерстяные пальто из секонда. Я много раз покупала там же ношенные платья, юбки и перекраивала, перешивала на что-то другое. Получалось неплохо. Но стоит мне разложить перед собой обычный ЦЕЛЬНЫЙ кусок ткани для раскроя, то руки моментально становятся ватными, и ножницы бесконечно падают на пол. Да, я боюсь испортить, потому что "а вдруг пригодится?!" И я очень завидую своему сыну в этом плане. Режет, кромсает, портит, выкидывает - и всё без сожаления. Может, это и не всегда хорошо. Но поле его эксперементаторской деятельности благодаря этому гораздо шире, чем у меня. Поэтому стараюсь не препятствовать.
@@XiaomiA-ps5tq дітям у цьому відношенні легше, вони простіше відносяться до експериментів, як ми згадували у попередньому коментарі. Сподіваймося, вам вдасться впоратися зі страхом роботи з матеріалами, меблями та іншим.
👍👍👍👍👍👍👍👍👍👍👍👍👍👍👍👍
🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Слава Україні 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦 героям слава 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦 автор нехай виставляє те що вважає за необхідне на аукціон 👍👍👍👍
Доброго дня, Василе. Дякуємо за коментар. Дмитро, обов’язково дослухається до вашої поради. Якби у вас була мождливість щомить виставити в якості благодійного лоту, щоб ви виставили?
@@Violity_auction Вважаю за обовязок виставити на продаж все майно рухоме і нерухоме,дипутатів,судьїв,прокурорів і таких кровососів безліч варіантів,це бувби лот дуже потужний і справедливий для Нації України 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Слава Україні героям слава 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦
@@ВасильРожко-р1ь цікаві лоти ви запропонували в якості об`єктів для благодійности. Можливо, хтось з високопосадовців вирішить саме так і зробити. Героям слава!
А че по русски то???
А потому как программу эту смотрят и грузины и страны Балтии и другие народы и Украина во многом русскоязычна. В окопах украинские защитники общаются друг с другом на украинской мове и на русском. . Что же делать, приходится общаться и на российской мове. Вы же ее не приватизировали. И потом немецкий язык продолжали учить и во время войны с Гитлером и после. Надо же знать как говорить "Хенде хох!"
@@ДмитрийБакаев-б6я дякуємо за відповідь. Наша багатомовна аудиторія дивиться відео каналу на різних мовах, використовуючи інколи перекладач
Доброго вечора. Дякуємо за запитання. Дмитро Жогов пояснить вам, чому його програма російською мовою.
Подарувати воїну ляльку мотанку,демонічний символ і диявольскький оберіг, це ,,круто'',тому й перемоги не видно