Поетичний резонанс на сюжетну лінію оповідання Василя Симоненка: На те і скелі, щоб утримать океани. Щоби стихія Землю безвістю не обняла. В нас крила люди осудом забрали З жарини пам’яті употай відростали, Любов Горішня у серцях жила. Ми позаочі подумки літали. Це для людей ми осторонь жили. Кохання першого весь вік не забували! Назначене за крок до Неба віднайшли. Проходили і люди, й сновидіння, Будили проліски дібровні голоси. Громів громоголосне воскресіння Страхів і нерішучості - успіння Тріумф воз’єднаної у серцях краси! Сюжети переходять жити в люди. Над вічним океаном хмари і зірки. Дошкульним криком чайок хвиля берег будить. Юрмливий світ послухає, здивується й забуде… Маленький епізод у всесвіті величної ріки. (Сергій Коломієць)
Поетичний резонанс на сюжетну лінію
оповідання Василя Симоненка:
На те і скелі, щоб утримать океани.
Щоби стихія Землю безвістю не обняла.
В нас крила люди осудом забрали
З жарини пам’яті употай відростали,
Любов Горішня у серцях жила.
Ми позаочі подумки літали.
Це для людей ми осторонь жили.
Кохання першого весь вік не забували!
Назначене за крок до Неба віднайшли.
Проходили і люди, й сновидіння,
Будили проліски дібровні голоси.
Громів громоголосне воскресіння
Страхів і нерішучості - успіння
Тріумф воз’єднаної у серцях краси!
Сюжети переходять жити в люди.
Над вічним океаном хмари і зірки.
Дошкульним криком чайок хвиля берег будить.
Юрмливий світ послухає, здивується й забуде…
Маленький епізод у всесвіті величної ріки.
(Сергій Коломієць)