Що Бісить Маму Дитини З Інвалідністю | Дар'я Герасимчук
HTML-код
- Опубликовано: 15 ноя 2023
- Настоянка з мишенят від епілепсії і обітниця мовчання від глухоти, «де ж ти так нагрішила?» і «вона у вас зовсім овоч?»…
Ми не знаємо що у головах тих, хто таке радить і питає.
Тому окрім геть трешових історій - у випуску багато корисної інфи для тих, кому б не спало на думку таке ляпнути, але хто і досі трошки губиться при зустрічі. Що і як запитувати, як себе поводити і куди не варто пхати свого носика - пояснила Дарʼя Герасимчук.
Дарʼя в Instagram: / daria_herasymchuk
Для тих, хто хоче вивчити жестову мову: t.me/vidchui24
ГО «Відчуй» в Instagram: / ngo.vidchui
💰Станьте спонсором цього каналу, щоб отримувати бонуси:
/ @luki_ua
LU;KI в Instagram - / luki.ukraine
#luki #лукі
![CENTRAL CEE - GEN Z LUV [VERTICAL VIDEO]](http://i.ytimg.com/vi/VIbidJm9q34/mqdefault.jpg)
Це дуже крутий і потрібний випуск! Будь ласка, більше подібних - нам потрібно вчитись бути толерантними. Можна запрошувати людей з інвалідністю, або з особливостями розвитку, їх рідних. Це важливо і україномовних відео я таких не зустрічала.
Такі теми потрібно викладати на уроках в школі, щоб наші дітки знали, як поводитися.
А тепер буде інша сторона медалі... Одразу напишу, що я, ЗА соціалізацію особливих дітей, але.. В садку стикнулися з проблемою: хлопчик з аутистичним спектром, в особливість свого діагнозу він був трішки агресивним, тому постійно ображав мою дитину. Замість того, щоб піти додому, ми їздили до нейрохірурга бо була підозра на струс мозку( ці побої були не раз і не два. І коли я підняла питання, чому немає помічника в вихователя, то мама тієї дитини, сказала що я цькую її дитину...Хоча я абсолютно толерантна в цих питаннях! Наша система освіти готова до таких діток лише на папері!
А ще бісять батьки, які не бачать проблем своїх дітей, не звертаються до спеціалістів, втрачають золотий час для реабілітації чи хоча б, соціалізації.
Тема не до кінця розкрита)) мене як маму дитини з дцп бісить відсутність пандусів, та і загалом відсутність доступності як такої. Бісить некомпетентність лікарів які в житті такої дитини не бачили і задають тупі питання. Бісять рандомні вирази «а коли почне ходити» і в тому роді. Бісить відсутність підтримки і часто нерозуміння того чому ти для дитини робиш ту чи іншу маніпуляцію. Ти калічиш дитину!!! Ні дорогенькі, я облегшуюю їй і собі життя. Так, здоровий егоїзм має бути бо хто ту дитину виховає, витягне, витримає?? Це твій хрест!! Ні, це просто таке життя яке складося за комплексу неприємних обставин. Всім мамам важких дітей витримки. Тримаймося, любі, бо хто якщо не ми…
Сильна жінка. Про людей з інвалідністю треба говорити частіше, щоб люди розуміли що вони такі як вони
Я також маю нечуючого синочка, дуже милий хлопчик, розумний і чемний. Ходить в звичайній садок, оскільки ми поставили йому кохлеарний імплант. Дитина говорить на свій вік. Мені теж казали що я мало молилася, не ходила до церкви і напевно десь нагрішила. Це я чула від своєї мами. Це дуже сумно, бо ти чекаєш підтримки саме від найближчого оточення. Це правда, просто глухота - це далеко не найбільше горе з усіх можливих
Дякую, як мама дитини з інвалідністю (аутизм). Потрібно вчити суспільство бути толерантними, обізнаними хочаб на початковому рівні, про різні синдроми, розлади, хвороби. Ми живемо в тяжкий час, де буде багато як фізичних так і ментальних проблем у людей.
Дар’є, якщо читаєте цей коментар, то просто знайте: Ви - крутишка! Щастя Вам і донечці!
Помітила один плюс в тому, що з'явився тікток, що зараз кожна людина може розказати про себе. Люблю, коли мені трапляються люди з особливостями і розповідають про свій досвід - так розумієш, що в світ набагато різномінітніший, ніж здається, і вчишся толерантності
Про "де ж ти нагрішила", як і "може ви курили під час вагітності" - це прям класика😅. Ще є варіант - "ходила під час вагітності на кладовище?"
Навчалася в універі, де навчалося багато людей з інвалідністю. Така була політика закладу, надавали їм можливість безкоштовно навчатися. І ми між собою товаришували не зважаючи на руки, ноги, вміння говорити і рухатися. Це було класно, почуття вільності від стереотипів. На візочку, з паличками, з різними фігурами - всіх сприймали не як зовнішність, а як особистість.
LUKI Дякую вашій команді за підняття надважливої теми! Дякую Дар'ї за її пояснення ❤️
Привіт.
У моєї бабусі є знайомі у яких син з аутизмом він приблизно мого віку. Коли я ще була мала часто гралася з ним та навіть не помічала із-за віку його інвалідності. Ніхто мені не говорив що це погано, та що до людей з інвалідністю краще не підходити. Також в моїй школі був окремий клас для дітей з порушеннями зору та слуху. Вони вільно комунікували з іншими дітьми. А в моєму класі був хлопчик з синдактилією. Педагоги були компетентні та одразу пояснили дітям про його інвалідність та що це таке, із-за чого його ніхто в класі не ігнорувал та ображав, за що окрема подяка вчителям та батькам
У мого хлопця брат з синдромом Аспергера. Він "дивний" для більшості людей. Я досі не можу його прийняти, але я розумію, що проблема у мені, що це в мене є якісь рамки "нормальності", і в принпиці він же може робити базові речі, але до всього іншого йому просто треба більше часу, а оточуючим терпіння.
Ооооо..... Бісячки про то Бог чимось покарав і відмолити треба,то аж гррррр!
Дякую за висвітлення таких важливих тем. Маю дітей з гіперактивністю і дефіцитом уваги. Бісить, коли кажуть, що я не можу їх виховати, або я не займаюсь їми. Бо вони верещать і бігають. Бісить, коли кажуть - ремня їм треба. А ще один з дітей має психічні розлади. Бісить, коли дізнаються про інклюзивну освіту і кажуть - так він же наче НОРМАЛЬНИЙ, нащо йому?
Яка світла жінка! Отримала неймовірне задоволення, слухаючи її!
Особисто мене дратують непрошені поради та зрівняння моєї дочки( РАС) з її однолітками. Постійно доводиться пояснювати, що певна "дивна" поведінка моєї дитини є нормою для неї. А ще доводиться пояснювати що її мало цікавлять інші люди і це нормально для неї.