Дякую за чудову розповідь автору.А щодо того ,що дивуються до неспівпадіння дат і подій, то можливо це реальна ситуація і це зроблено завчасно з метою заховати саму подію від осіб, зазначених в розповіді.
Дуже цікаве оповідання і гарне читання ❤! Але, не обовʼязково бути математиком, щоб зрозуміти не стиковку дат!😮 Тут треба було Софії народитися не пізніше 1999 р, щоб до наших днів встигнути на всі події, викладені в оповіданні (25 років). Якби просто бездумно прослухати, то ОК😊
Я тоже родила після насильства в 16років дівчинку але забрала її з пологового будинку відавала її всю свою любов і турботу а вона виросла монстром скільки крові з мене попила що я прокляла той день коли її забрала , хоть і лікарі тоді мені пропонували її оставити 😢😢😢
Дуже співчуваю, навіть не можу уявити, який це для вас жах. У мене діти прекрасні, хоч і багато в роддомі було подій, і мені казань, ніби мені підмінили дітей, думала я про це, а як виросли - розповіла і дітям, на шо вони радили заспокоїтися і жити собі спокійно. А у житті побачила в них звички і поведінку моєї і мого чоловіка, чудових матерів, найкращі риси інших рідних. Найдорожчі вони, і тепер і внуки, годі й шукати кращих. Молю Бога за їхнє здорове, мирне, радісне, вдале і щасливе життя, з Богом. І за тих, інших, молюся, про яких мені з' казали, що то мої, що ніби я віддала чужим людям, на що я відповіла,- скільки родила, стільки удома маю, ні від кого з дітей не відмовлялася, яких дали, таких взяла, яких Бог дав. А до яких серце рвало, бо перші роди були украй задушливими для дитини, але ні з сього померло не моє дитя, були такі думки, що її дитину віддали мені, вона навіть схожа на неї, але іноді бачу - на мене, на мого чоловіка, хоч схожіть і теї жінки до нас була; а з другою - санітарка сказала, що мою дитину віддали іншій жінці і я побігла, просила дитину відкрити і мені показати, чи то дитина не моя, на що та жінка "чого це я маю свою дитину тобі показувати?" - рви у двері", - молюся все життя і серце болить, бо ця друга жінка стара, родити вже не могла, ще й з виду дуже вредна, бідна та дитина. Але затим я її не могла знайти, а дитина, не знаю чи та, опинилася у хорошого неодруженого хлопця, він ніколи не мав ні дівчини, ні жінки, як так, адже хлопці ж не народжують, а казали що то його дитя. Мене настільки тоді люди заплутали, що я не розуміла що і як діється. А то така дитина появилася вже, ледь підросша, ще в інших людей. Як я молилася, щоб все відкрилося, але так мені нічого про ту дитину не відкрилося, чи то вона моя, чи ні, доживаю віка, не знаю де ті люди ділися, які забрали.. Останнє було, у новинах, що дитина такого прізвища, як той неодружений,- вчилася в коледжі, сталася пожежа, викинулася з вікна, загинула, але може то не та, про яку мені говорила санітарка, Як я не молилася, досі заплутане все. Але ж мені винесли з радістю віддали з роддому, казали що моїх дітей, лише другу запитували роздивитися, чи ж вона моя, а я ж як мала раніше роздивитися, як кормити приносили дуже туго замотану і забороняли розмотувати, а в дитячу палату не попала, як я проривалася, поругали, що входити туди не можна і закрили на замок. Довго, після родів, через ці мені казання то таке, то сяке (ще й один чоловік бігом перестрів і кричав, як я могла віддати чужим людям свою дитину, але ж яку?- обидві я з роддому принесла додому і виховувала їх, і маю. Через все те, у мене довго була напів депресія, на вулиці ходила з понурою головою, кажуть як не жива, навіть ні з ким не здоровалася, нічого не миле, але вдома я раділа своїми дітьми, ними була щаслива. Вони мені: "Мамочко, я тебе дуже-дуже люблю" все життя. Внуків бавила, підросли, а серце так і не заспокоїлося, молюсь й за ту дитину все життя. Все життя добово працювала, щоб виживати, навчати дітей, та так бідною і залишилася, ні можливості пориватися в пошуки, ні понять, як і що робити. Ні прізвищ, ні знань про тих всих людей. І освіту вищу відповідну маю, а не відкрилося, що і як.
Чомусь засуджують маму що залишила свою дитину, а батькам, що кинули маму і дитину на призволяще то нічо, все нормально бо він ще не готовий стати батьком. Потрібний закон за відповідальність відносно своєї дитини, тоді менше немовлят булоб покинуто.
Плакала притискаючи до грудей немовля у гуртожитку?? .... Написала відмову у пологовому будинку.... якась хрінь виходить. Тексти свої перечитуєте,ч штампуєте на потік????
Крім дат, що не сходяться, зауважила, що Наталя, як виявляється, була з немовлям в гуртожитку. Хіба не в роддомі вона підписала відмову від дитини? Ну і про таку карколомну кар'єру в 20 років😳 навіть непристойно розказувати.
Дякую за чудову розповідь автору.А щодо того ,що дивуються до неспівпадіння дат і подій, то можливо це реальна ситуація і це зроблено завчасно з метою заховати саму подію від осіб, зазначених в розповіді.
Дякую за цікаве оповідання
Дякую...❤❤❤
Дуже цікаве оповідання і гарне читання ❤!
Але, не обовʼязково бути математиком, щоб зрозуміти не стиковку дат!😮
Тут треба було Софії народитися не пізніше 1999 р, щоб до наших днів встигнути на всі події, викладені в оповіданні (25 років).
Якби просто бездумно прослухати, то ОК😊
Я тоже родила після насильства в 16років дівчинку але забрала її з пологового будинку відавала її всю свою любов і турботу а вона виросла монстром скільки крові з мене попила що я прокляла той день коли її забрала , хоть і лікарі тоді мені пропонували її оставити 😢😢😢
😢😢😢
Дуже співчуваю, навіть не можу уявити, який це для вас жах. У мене діти прекрасні, хоч і багато в роддомі було подій, і мені казань, ніби мені підмінили дітей, думала я про це, а як виросли - розповіла і дітям, на шо вони радили заспокоїтися і жити собі спокійно. А у житті побачила в них звички і поведінку моєї і мого чоловіка, чудових матерів, найкращі риси інших рідних. Найдорожчі вони, і тепер і внуки, годі й шукати кращих. Молю Бога за їхнє здорове, мирне, радісне, вдале і щасливе життя, з Богом. І за тих, інших, молюся, про яких мені з' казали, що то мої, що ніби я віддала чужим людям, на що я відповіла,- скільки родила, стільки удома маю, ні від кого з дітей не відмовлялася, яких дали, таких взяла, яких Бог дав. А до яких серце рвало, бо перші роди були украй задушливими для дитини, але ні з сього померло не моє дитя, були такі думки, що її дитину віддали мені, вона навіть схожа на неї, але іноді бачу - на мене, на мого чоловіка, хоч схожіть і теї жінки до нас була; а з другою - санітарка сказала, що мою дитину віддали іншій жінці і я побігла, просила дитину відкрити і мені показати, чи то дитина не моя, на що та жінка "чого це я маю свою дитину тобі показувати?" - рви у двері", - молюся все життя і серце болить, бо ця друга жінка стара, родити вже не могла, ще й з виду дуже вредна, бідна та дитина. Але затим я її не могла знайти, а дитина, не знаю чи та, опинилася у хорошого неодруженого хлопця, він ніколи не мав ні дівчини, ні жінки, як так, адже хлопці ж не народжують, а казали що то його дитя. Мене настільки тоді люди заплутали, що я не розуміла що і як діється. А то така дитина появилася вже, ледь підросша, ще в інших людей. Як я молилася, щоб все відкрилося, але так мені нічого про ту дитину не відкрилося, чи то вона моя, чи ні, доживаю віка, не знаю де ті люди ділися, які забрали.. Останнє було, у новинах, що дитина такого прізвища, як той неодружений,- вчилася в коледжі, сталася пожежа, викинулася з вікна, загинула, але може то не та, про яку мені говорила санітарка, Як я не молилася, досі заплутане все. Але ж мені винесли з радістю віддали з роддому, казали що моїх дітей, лише другу запитували роздивитися, чи ж вона моя, а я ж як мала раніше роздивитися, як кормити приносили дуже туго замотану і забороняли розмотувати, а в дитячу палату не попала, як я проривалася, поругали, що входити туди не можна і закрили на замок. Довго, після родів, через ці мені казання то таке, то сяке (ще й один чоловік бігом перестрів і кричав, як я могла віддати чужим людям свою дитину, але ж яку?- обидві я з роддому принесла додому і виховувала їх, і маю. Через все те, у мене довго була напів депресія, на вулиці ходила з понурою головою, кажуть як не жива, навіть ні з ким не здоровалася, нічого не миле, але вдома я раділа своїми дітьми, ними була щаслива. Вони мені: "Мамочко, я тебе дуже-дуже люблю" все життя. Внуків бавила, підросли, а серце так і не заспокоїлося, молюсь й за ту дитину все життя. Все життя добово працювала, щоб виживати, навчати дітей, та так бідною і залишилася, ні можливості пориватися в пошуки, ні понять, як і що робити. Ні прізвищ, ні знань про тих всих людей. І освіту вищу відповідну маю, а не відкрилося, що і як.
Чомусь засуджують маму що залишила свою дитину, а батькам, що кинули маму і дитину на призволяще то нічо, все нормально бо він ще не готовий стати батьком.
Потрібний закон за відповідальність відносно своєї дитини, тоді менше немовлят булоб покинуто.
Щось роки життя Софії не збігаються з роком народження.
"напрямок"- це про МЕХПНІНИЙ РУХ, ХОДЬБУ, СТРІЛЯНИНУ тощо!!! Тут - НАПРЯМИ!!!
Окинула? Окинути можна оком. А дитину кинула
Років п'ятдесяти.
Плакала притискаючи до грудей немовля у гуртожитку?? .... Написала відмову у пологовому будинку.... якась хрінь виходить. Тексти свої перечитуєте,ч штампуєте на потік????
Цікаво хто автор Мабуть на уроках математики спав Софія народилась в 2003 році а в 23 роки досягла якихось там успіхів Це що погляд в майбутнє 😀
Як в 20 років дівчила вже закінчила виш та зробила кар'єру?..
Дати не сходяться!
Крім дат, що не сходяться, зауважила, що Наталя, як виявляється, була з немовлям в гуртожитку. Хіба не в роддомі вона підписала відмову від дитини?
Ну і про таку карколомну кар'єру в 20 років😳 навіть непристойно розказувати.
Автору треба навчитись не тільки гарно вигадувати,а й трішки рахувати,хоч в межах першого класу.