Реформация и гуманизм | Р500

До числа попередників Реформації, як вважає чимало дослідників, відносяться і гуманісти. Але це твердження вірне лише настільки, наскільки філософи гуманісти були зацікавлені у вирішенні релігійних питань і то у дусі, близькому до реформаційного.
Обидва напрями розійшлися передусім у своїй ідейній спрямованості. Гуманістів перш за все цікавили проблеми земного буття, а реформатори звертали увагу людей на духовні ідеали. Заклик «повернення до першоджерел» для гуманістів означав відродження античної літературної спадщини, для реформаторів - увагу до істин Святого Письма.
Гуманісти бажали повернутись до класичних зразків науки та мистецтва, реформатори наполягали на відновленні первісної чистоти християнської віри. І якщо на півночі Європи поняття «гуманіст» і «реформатор» ще могли накладатись (яскравий приклад - Філіп Меланхтон), то, наприклад, в Італії це ставало несумісним. Гуманістичний напрям став родоначальником всієї світської культури Нового часу і знайшов свій остаточний вияв у епоху Просвітництва. Втім, по питанню гуманістичних мотивів у спадку Реформації серед дослідників і понині точаться суперечки.
Також шукайте нас тут:
Facebook - / %d0%a0%d0%b5%d1%84%d0%...